Загальна середня освіта в Україні

Реформування середньої освіти почалося з того, що діючу з 2001 р. 12-річну систему загальноосвітньої школи замінили на 11-річну, для чого ввели відповідні зміни в законодавстві від 6 липня 2010 р.

Основним поясненням досить швидкої зміни системи було негативне ставлення більше 70% школярів і їхніх батьків до 12-річної системи навчання. Зокрема, мало місце невдоволення більшості необхідністю вчитися 12-й рік у школі замість того, щоб отримувати професію за вибором.

Крім зміни тривалості навчання в середній школі, були змінені і державні стандарти початкової, базової і повної середньої освіти. Розробка цих стандартів була запланована в програмі реформ. Відповідні нові державні стандарти були прийняті Кабінетом Міністрів України (Постанови № 462 від 20.04.2011 та № 1392 від 23.11.2011). Новий державний стандарт початкової освіти впроваджується з 1.09.2012, базової середньої освіти – з 1.09.2013 і повної середньої освіти – з 1.09.2018.

Нові стандарти початкової освіти передбачають такі основні нововведення: вивчення іноземної мови з 1-го класу, вивчення інформатики з 2-го класу, дві паузи для фізичної зарядки на кожному уроці. Що стосується нових стандартів базової і повної середньої освіти, то тут основною зміною є введення другої іноземної мови з 5-го класу. Також у 10–11 класах варіантна частина становитиме більше 50% навчального плану, тобто ця частина плану може бути складена самими педагогами в школах (виходячи із затверджених навчальних програм). Крім того, в старших класах частина предметів може викладатися іноземними мовами, але це не є обов'язковим.

У програмі реформ особливу увагу приділено такій проблемі, як недостатня забезпеченість транспортом школярів, які проживають на відстані понад 3 км від школи. На момент початку реформ таких школярів у сільській місцевості нараховувалося 15,5%, транспортом де школи було забезпечено 91,5% із них, транспортом за програмою «Шкільний автобус» – тільки 67,4%. У Програмі реформ поставлено мету: забезпечити 100% учнів, які проживають у сільській місцевості на відстані понад 3км від школи, транспортом за програмою «Шкільний автобус». Варто зауважити, що участі у програмі «Шкільний автобус» не менше потребують і міські школярі, що проживають за 3 і більше кілометрів від школи. Близько 30% цих дітей не забезпечені транспортом, а шкільним автобусом користується тільки 43,8% із них. Іншою проблемою середньої школи на сьогодні є низький ступінь забезпеченості шкіл сучасними засобами навчання, зокрема комп'ютерами.

Офіційні статистичні дані показують, що на початок 2012/2013 року: 16 учнів на 1 комп'ютер. Для порівняння, в країнах Європейського Союзу цей показник знаходиться на рівні 1–46. У програмі реформ передбачили позначили 100% забезпеченість шкіл сучасними комп'ютерними системами та підключення їх до мережі Інтернет. Однак, така постановка задачі не вирішує проблему великої кількості учнів на один комп'ютер. Можна купити один комп'ютер в кожну школу – це вже буде 100% забезпеченість шкіл. Набагато більш інформативним показником є кількість учнів на 1 комп'ютер. Якщо говорити про підключення до мережі Інтернет, то на початок 2012/2013 навчального року тільки 60% шкіл Мали Інтернет. Обладнаними кабінетами інформатики були забезпечені 70% шкіл.

Отже, варто сказати і про те, що на сьогодні в Україні існує надмірна кількість шкіл. Негативна демографічна ситуація призвела до того, що більше 500 шкіл налічують менше 10 учнів у кожній із них. Це призводить до неефективного використання бюджетних коштів. Необхідно реорганізувати роботу таких шкіл. Тому намітилася тенденція до скорочення кількості шкіл, що є виправданим рішенням: краще створити одну, але обладнану всім необхідним школу, яка надає якісну освіту, ніж кілька шкіл з кількістю учнів менше 10 у кожній і без сучасного обладнання і комп'ютерів.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!