Університет світового класу як матеріалізація ідеї елітного навчального закладу XXI сторіччя

В ХХІ столітті система університетської освіти зазнає радикальних та фундаментальних змін. Ці зміни обумовлені змінами економічної, соціальної, політичної, культурної та інших систем суспільства. Те, що настає принципово нова епоха, соціальні мислителі помітили ще в 60-х-70-х роках минулого сторіччя. Зокрема, Деніел Белл ідентифікує перехід передових країн світу до постіндустріального суспільства, основу якого складає економіка послуг та виробництво нових технологій, Алвін Тоффлер пише про “футурошок” та початок “третьої хвилі”, Ліотар проголошує початок епохи постмодерну та відповідний крах метанарацій, які визначали соціально-політичне та культурне життя попередньої доби, Жан Бодріяр проголошує початок ери симуляції та перехід до домінування вторинного, штучного існування.

Деніел Белл в 1967 році наступним чином характеризує нове, постіндустріальне суспільство: “це суспільство, в економіки якого відбулася зміна пріоритету від виробництва товарів до надання послуг, проведенню досліджень, організації системи освіти та підвищення якості життя; в якому клас технічних спеціалістів став домінуючою професійною групою, а запровадження нововведень все більш залежить від досягнень теоретичного знання.

Постіндустріальне суспільство передбачає виникнення інтелектуального класу, представники якого на політичному рівні виступають в якості консультантів, експертів або технократів. До речі, популярну у сучасній західній соціальній думці концепцію "творчого класу", запропоновану професором університету Торонто Річардом Флоріда в 2002 році дуже легко “вивести” з останнього положення Деніеля Белла. Річард Флоріда вважає представниками креативного класу всіх, чия робота полягає у створенні “насичених сенсом нових форм”. Сюди він відносить науковців, інженерів, університетських професорів, архітекторів, поетів, тобто "усіх тих, чия економічна функція полягає в створенні нових ідей, нових технологій та(або) творчого змісту".

Загальна чисельність представників творчого класу на американському ринку праці, на думку Річарда Флоріди складає близько 30% або 38,3 млн осіб. “Успішних будівників нового майбутнього вірніше було б визначити як “амбітний креативний клас” – “homo creativus”. “Створення” таких людей – їх виховання, навчання, просування на ефективні позиції в соціально-політичній структурі – стає конче актуальним завданням для всіх країн, які претендують на лідерство у сучасному світі” – коментує професора Флоріду російський дослідник Андрій Окара.

Наприкінці ХХ сторіччя процес пошуку назви сучасного стану цивілізації приходить до того, що значна кількість дослідників погоджується, що центральною галуззю виробництва, навколо якої конституюється соціальні, політичні та культурні конструкти сучасності, стає виробництво, поширення та практичне застосування знання. Звідси терміни, якими прийнято називати сучасне суспільство у західному академічному дискурсі: суспільство знань або суспільство навчання. Сам термін "суспільство знань" ("knowledge society") вперше використовую в 1966 році Роберт Лейн. Пізніше до нього звертаються такі знакові постаті соціальної думки як Амітай Етціоні, Пітер Друкер та сам Даніель Белл. Вже в 90-х роках концепт “суспільство знань” розробляють Ніко Штер та Мануель Кастельс.

Роль знання набуває на етапі постіндустріального розвитку суспільства фундаментального функціонального значення. Цей момент вдало формулює російський професор Геннадій Ашин: “Знання – це інтелектуальний капітал, який відрізняється від природних, трудових, грошових ресурсів тим, що передаючи (або продаючи) його, сам творець не втрачає цю інформацію; він розвиває та нарощує цей інтелектуальний капітал». І далі: “В традиційному суспільстві домінувала “еліта крові”, в індустріальному – еліта багатства, в постіндустріальному суспільстві ці еліти витісняє еліта знання”.

Джеміль Салмі ідентифікую три основні стратегії побудови університету світового класу, реалізація яких можлива, якщо це завдання стане загальнонаціональним пріоритетом.

Перша стратегія – це модернізація кількох обраних університетів. З фінансової точки зору даний варіант буде найдешевшим, але на рівні залучення талановитих викладачів та студентів та формування відповідної корпоративної культури та моделі управління тут виникають значні проблеми.

Друга стратегія – це об’єднання вже існуючих університетів в нові навчальні заклади. З фінансової точки зору це – більш затратний варіант, але він надає більше можливостей для залучення талановитих викладачів та студентів, а також створення сучасної корпоративної культури та управлінської моделі. “Я не настільки багатий, щоб купувати дешеві речи” - проголошує відомий афоризм.

Третя, найдорожча стратегія побудови університету світового класу – це створення нових університетів. Тут, в містичній точці "ab origine", виникає можливість зібрати команду найкращих викладачів, дослідників та студентів з усього світу, запровадити найсучаснішу управлінську модель та адекватну управлінську культуру.

Отже, університет світового класу є свого роду інтегральною моделлю елітного вищого навчального та науково-дослідницького закладу в глобальному освітньому просторі. Серед найбільш ґрунтовних праць, присвячених аналізу цієї моделі, слід зазначити нещодавно видану монографію одного з провідних сучасних експертів в галузі вищої освіти, координатора з питань вищої освіти Світового банку, доктора Джеміля Салмі "Виклики створення університетів світового класу" ("The Challenge of Establishing World-Class Universities", 2009), переклад російською мовою. Теоретичним аспектам аналізу феномену університету світового класу присвячені роботи профессора Колумбійського університету Генрі Левіна з колегами. Інтерес викликають роздуми з приводу принципів побудови університету світового класу з боку представників університетського менеджменту, зокрема віце-канцлера Стеффордширського університету Крістін Кінг та президента Університету Південного Уельсу Джона Ніланда. Специфіка створення університету світового класу в Японії є предметом публікацій професора Університету Тохоку Акійоши Йонезава.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!