Тенденції розвитку вищої освіти в Україні

Високої оцінки національна система вищої освіти України отримала у відомому міжнародному рейтинговому оцінюванні, що складається провідною світовою мережею дослідницьких університетів Universitas 211. На основі міжнародного бенчмаркінгу систем ресурсного забезпечення університетської освіти, результативності вищої школи, міжнародного співробітництва, а також державної політики та регулювання у сфері вищої освіти Україні було надано 25-те місце серед 48 країн у світовому рейтингу національних вищих шкіл.

Однак слід визнати значні диспропорції між ЄС та Україною щодо позицій ВНЗ у провідних рейтингах, в яких значну вагу займають показники міжнародної активності університетів, де, нажаль, вітчизняні ВНЗ займають значно нижчі місця: частка європейських університетів у першій сотні більшості світових рейтингів коливається від 30 до 50%, а вітчизняні ВНЗ зовсім не представлені у перших сотнях всіх рейтингів.

Тож за якістю освіти згідно рейтингів університети країн ЄС випереджають ВНЗ України, що обумовлює домінування виїзду студентів до країн ЄС над їх приїздом, який практично відсутній з цих країн.

Станом на 2012/2013 н.р. в Україні налічувалось 345 вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації, з яких 64,9% припадало на державну та 4,1% на комунальну форми власності. Питома вага приватних ВНЗ становила 31%.

Разом з тим частина тих, що навчалися за рахунок державного бюджету, не перевищувала 40% і становила 774,4 тис. осіб.

В цілому місткість ринку послуг вищої освіти в Україні в 2017 р. складала 2 359 955 осіб. У секторальному розрізі домінуючою частиною (40,8%) виявилася група спеціальностей, на які тривалий час зберігався стійкий попит. Ними виявилися соціальні науки, бізнес, право (41%), далі йшли інженерія (19%), гуманітарні науки й мистецтво.

Найбільшим у 2017 р. був попит на вступ на бюджетні місця за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст» (2,33 абітурієнти на одне місце), найменшим – «молодший спеціаліст» (1,52).

Результати оцінки характеру конкуренції на ринку послуг вищої освіти в Україні з використанням показників інтенсивності конкуренції засвідчили відсутність можливого монопольного положення на ринку.

Система вищої освіти України була оцінена експертами Болонського процесу з точки зору процесу модернізації та відповідності європейським нормам. За показниками «національна рамка кваліфікацій», «рівень участі студентів у забезпеченні якості», «рівень міжнародної участі у забезпеченні якості» та «визнання попереднього навчання» Україна отримує у 2012 р. лише один бал із п’яти.

Хоча за показниками запровадження першого та другого циклів, забезпечення доступу до наступних рівнів освіти, участі студентів в забезпеченні якості вищої освіти та запровадження ECTS у 2009 р. Україна навіть перевищувала середні показники серед 46 країн. Проте не виконання взятих зобов’язань у період з 2009 по 2012 рр. Віднесло Україну до аутсайдерів Болонського процесу.

Основу механізму регламентації діяльності вищих навчальних закладів в Україні становлять процедури ліцензування та акредитації, державного визнання їх статусу. Акредитація – це процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права проводити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення. Можуть акредитуватись спеціальність, напрям підготовки і весь навчальний заклад. Освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста здобувається у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації: училищах, технікумах, коледжах; бакалавра, спеціаліста та магістра у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації: університетах, академіях та інститутах.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!