Сучасна модель підготовки суддів та прокурорів

Сучасна професійна підготовка студентів-правників у вищих навчальних закладах повинна бути максимально спрямована на майбутні фахові потреби, формувати такий високий рівень професійної та загальної культури, компетентності, який дозволить випускникам підтримувати високий професіоналізм у будь-якій сфері правової діяльності (законодавчій, виконавчій, судовій, слідчо-розшуковій, нотаріальній, науково-освітній тощо).

Академізація вищої школи, за висловом академіка HAH України Ю. C Шемшученка, є важливим за сучасних умов фактором освітніх інновацій, модернізації вищої освіти на принципово нових засадах. Поглиблюється науково-теоретичний рівень професійної підготовки правника та водночас посилюється її практичне спрямування. Оскільки майбутні правники працюватимуть в умовах жорсткої конкуренції та серйозного професійного ризику, кваліфікація правника має бути такою, щоб забезпечувати європейський рівень професійних вимог та стандартів. Для цього мають бути сформовані навички постійного оновлення й удосконалення свого фахового рівня протягом усього життя, готовність до здобуття нової кваліфікації, перепрофілювання у тій чи іншій галузі юридичної діяльності.

Ось чому головне завдання вищої юридичної школи полягає насамперед у тому, щоб навчити студента-правника постійно здобувати та продукувати нові знання, застосовувати навички самостійного дослідницького пошуку, виявляти творчість у вирішенні складних професійних проблем і ситуацій.

Вивчення методик викладання з позиції їхньої новизни, ефективності, дієвості, доцільності використання у викладанні тих чи інших юридичних дисциплін, здійснюване Центром інноваційних методик правничої освіти на факультеті правничих наук Національного університету Києво-Могилянська академія, дозволило визначити найбільш ефективні методики з багатими потенційними можливостями розвитку та адаптації до нових навчальних потреб і дидактичних завдань.

Метод конкретних ситуацій (MKC), або кейс-метод заслуговує на почесне перше місце в сучасній методиці викладання юридичних дисциплін. Якщо у вищих навчальних закладах США та країнах Західної Європи цей метод застосовується понад 100 років для вивчення юриспруденції (а згодом і бізнесу, менеджменту та ін.), проте в Україні він починає широко впроваджуватись протягом останніх десята років. В основу методу покладено принцип прецеденту, або випадку (case), що існує в англосаксонському праві і слугує вагомим критерієм прийняття рішення у судовій справі за відсутності різного роду кодексів (цивільних, кримінальних, адміністративних тощо). А. Наумов зазначає: «Право як навчальний курс за свою тривалу історію увібрало в себе декілька багатотомних зібрань з описом прецедентів та випадків у своїй галузі, що слугували фактологічною основою у використанні МКС». Цінність цього методу, запровадженого у навчальний процес спочатку Гарвардської школи права, а пізніше і Гарвардської школи бізнесу, полягає у його прикладній спрямованості, коли студент навчається приймати професійні рішення ще в університетській аудиторії.

Аналіз конкретних ситуацій, їх обговорення, ознайомлення з різними підходами до вирішення проблеми, пошук необхідної інформації, - усе ці види робіт допомагають сформувати важливі для представників юридичної професії практичні вміння й навички: комплексного підходу до аналізу й оцінки фактів, логічного та причинно-наслідшвого стилю мислення, правильного прийняття рішення. Застосування MKC потребує від викладача ретельного добору теоретичного і практичного матеріалу. Так, спочатку він пропонує студентам попередньо опрацювати необхідний теоретичний матеріал з певної проблеми, потім дає конкретні приклади казусів, які слід розібрати із студентами в аудитори. Власний практичний професійний досвід викладача у цій роботі набуває особливої ваги. Використання кейс-методу в умовах правничої клініки допомагає краще підготуватись до аналізу і кваліфікації конкретної справи, спілкування з клієнтом, збору матеріалів, оформлення документів і можливого представлення інтересів клієнта в суді.

Ділова (рольова) гра є одним із найбільш популярних серед студентів видів навчальної роботи, адже ґрунтується вона на творчості, змагальності, колективній співпраці. Основна особливість будь-якої ділової гри полягає у створенні ситуації, максимально наближеної до реальної, в якій студент-правник повинен виконати необхідні професійні дії, правильно застосувати набуті знання, виявити навички роботи з клієнтами, колегами, а також вміння працювати з нормативними документами. Мета ділової (рольової) гри - формування й закріплення практичних навичок під час виконання певної ролі через залучення власного досвіду, пережиті почуття.

На відміну від традиційних методів, що здебільшого зорієнтовані на репродукцію та закріплення знань, проблемно-пошукові методики вимагають від студентів не простого відтворення інформації, а творчості, оскільки містять у своїх умовах елемент незнаного, невідомого.

Складовими елементами й етапами застосування цього методу в навчальній діяльності є: обрання викладачем проблеми з низки актуальних; її формулювання й постановка перед студентами; підготовка студентів до участі у вирішенні проблеми; обговорення проблеми; аналіз запропонованих ідей щодо розв'язання проблеми, їх оцінка та узагальнення. Метод цей ефективно поєднується з іншими, у даному випадку допоміжними методами: сократів діалог, мозковий штурм, дерево рішень, дискусія, імпровізація, моделювання.

Проблемно-пошуковий метод широко застосовується і в умовах правничої клініки для пошуку шляху та засобів вирішення практичної проблеми.

Моделювання у науково-навчальній діяльності - дієвий дидактичний інструмент узагальнення, конкретизації, прогнозування юридичних ситуацій. Це універсальний метод наукового дослідження будь-яких об'єктів та явищ на їхніх аналогах (моделях) з метою вивчення їхніх характеристик, прогнозування дій і наслідків, пошуку оптимального варіанта тощо. Однак як метод навчання він виявився не менш ефективним.

Адже за допомогою певної абстрактної або матеріальної моделі, наочної або вербальної можна не лише відтворити певні властивості предмета або явища, а й детально розглянути його компоненти, загальну структуру, систему внутрішніх і зовнішніх зв'язків, функційні параметри, спрогнозувати розвиток явища (предмета, структури, відносин тощо) у майбутньому.

У процесі викладання моделі доцільно унаочнити за допомогою різних засобів (схем, графіків, малюнків, графічних та віртуальних зображень, наприклад за допомогою комп'ютерної графіки, мультиплікації, мультимедійних засобів тощо). Ідеальні моделі та образи можуть також вербалізуватись за допомогою мовних конструкцій, переважно образних, метафоричних.

На лекційних і семінарських, практичних і лабораторних заняттях з різних юридичних дисциплін метод моделювання може бути застосований щодо конкретної правової ситуації, можливої поведінки, пошуку причинно-наслідкових зв'язків у слідчій або іншій діяльності, виявлення схем правомірної / неправомірної поведінки, особистості правопорушника, прогнозування наслідків і навіть моделювання характеру навчальних дій (викладача, студента).

Отже, ознайомлення викладачів права із системою методів, можливостями та особливостями їхнього застосування у професійній підготовці правників, передусім у сфері  практичного права, допоможе викладачу побудувати власний методичний інструментарій, здійснювати педагогічні експерименти та пошуки оптимальних засобів навчання.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!