Вплив сучасних соціокультурних тенденцій на сферу дозвілля студентів

З одного боку виховання в освіті є системою модельованих процесів і одночасно результатом взаємодії з соціалізацією суб'єкта, що мають основною задачу наближення реалізації мети освіти, при цьому залишаються складовою процесу виховання в широкому сенсі. Виходячи з цього, освітня парадигма визначає специфіку змісту і спрямованості виховання в освіті, що сприяє розумінню місця дозвілля у структуруванні освітнього простору, повинно відтворювати структуру самої культури.

З іншого ж, виявляється, що сьогодні соціокультурний простір освіти являє собою простір, повільно освоює нові принципи особистісного руху у вигляді індивідуальних освітніх траєкторій, при якому і виростають справжні актори не тільки власне освітніх відносин, а й всієї сукупності суспільно значущих відносин, зміст яких, в кінцевому рахунку, визначається соціально-економічним і політичним ладом даного суспільства і рівнем його матеріально-технічного розвитку.

З цієї точки зору не можна не помітити принципово іншого співвідношення «первинного» і «вторинного» рівня виховання (А.Г. Харчев), що, в поєднанні зі специфікою соціалізації молоді, безумовно, змінює як основні характеристики простору культурно-виховних відносин, так і соціокультурні механізми виховного впливу на людину. Очевидно, що мінімізація орієнтації більшості населення на сформовані раніше статусно-рольові приписи в сучасному російському суспільстві, з одного боку, і розмивання вихідних ціннісних основ нормативного порядку, що забезпечують інтегрованність, цілісність суспільства, з іншого, утворює своєрідний соціокультурний вакуум. У цих умовах наростає фактор відчуження індивіда від суспільства. Виникає ефект невиправданого звільнення від заданого суспільством норм регуляції поведінки. Це повною мірою проявляється і в системі освіти.

Виховання у вищій школі творчої професійно компетентної особистості, що здатна брати активну участь у культурно-дозвіллєвій діяльності, вимагає проектування цілісного виховного середовища, зорієнтованого на встановлення продуктивних, психологічно комфортних взаємовідносин між суб’єктами.

В умовах сучасних соціально-економічних і культурних перетворень в країні проблема професійного самовизначення студентів представляється актуальною і перспективною. Це пов'язане з природною для молодого покоління потребою знайти своє місце в житті і необхідністю адаптації до різних сфер діяльності. Запланована молодою людиною життєва і професійна перспектива є потужним стимулом самоосвіти, самовиховання, самопізнання і самореалізації особистості

Відповідальні завдання, які ставить суспільство перед вищою школою з підготовки висококваліфікованих фахівців, можуть успішно вирішуватися при оволодінні студентами технологією саморозвитку як необхідної умови професійного становлення.

Однак, незважаючи на всі заходи, що вживаються для підвищення соціальної активності студентів, вона все ж залишається досить низькою, що проявляється в небажанні брати участь у виборах, брати участь у заходах не розважального характеру, в небажанні відстоювати свої права та ін. Досі у багатьох освітніх установах не створені органи самоврядування, покликані забезпечити прийняття об'єктивних управлінських рішень і «прозорість» діяльності освітніх установ. У тих же освітніх установах, де організації самоврядування студентів існують, вони нерідко виконують винятково формальну функцію і, по суті, не впливають на прийняті управлінські рішення. Це пояснюється не тільки особливо низькою соціальною активністю студентів, некомпетентністю студентських лідерів, а й тим, що досі немає механізму об'єктивного оцінювання та стимулювання розвитку самоврядування у вузах. Зовсім недавно одним з пунктів, що входять в критерії атестації вузу, стала наявність органів студентського самоврядування, а саме студентської ради. Але виконання цього пункту в більшості вузів залишається тільки формальністю.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!