Рейтинги університетів як явище сучасного простору вищої освіти

Популярність різних рейтингів свідчить, що вони цікаві споживачам. Університети не мають права їх ігнорувати. Більшість наукових праць з проблеми рейтингування присвячено аналізу позитивних якостей та недоліків окремих рейтингів. Поступово формується єдине міжнародне уявлення про університетську якість і досконалість. Завдання нових рейтингів стають більш різноманітними. Перші рейтинги були націлені на допомогу майбутнім студентам у виборі вузу. Сьогодні існують рейтинги аспірантських і професійних програм, зокрема, програм MBA, що характеризують репутацію ВНЗ і є підставою для розподілу державних асигнувань.

Методики ранжирування приватних ВНЗ не відрізняються від державних у таких країнах, як США, Японія, Південна Корея, Філіппіни і Бразилія, де недержавний освітній сектор домінує. У США, Швейцарії і Німеччині існують рейтингові сайти, на яких будь-який бажаючий може вибрати критерії оцінки за власним бажанням та на їх підставі скласти свій рейтинг навчальних закладів.

Більшість рейтингів призначені для абітурієнтів, оскільки в останнє десятиріччя на міжнародному освітньому ринку існує жорстока конкурентна боротьба. З'явилися транснаціональні навчальні заклади, що прагнуть залучити якнайбільше іноземних студентів.

ВНЗ ретельно відслідковують свої позиції в рейтингах і прагнуть підвищити показники, що впливають на престиж. Від місця в рейтингу залежать не тільки фінансові справи навчального закладу, але й перспективи розвитку.

В англійських газетах «Таймс», «Санді Таймс», «Файненшенл Таймс», «Гардіан», «Дейлі Телеграф» серед показників рейтингів фігурують: вартість навчання; вступний конкурс і прохідні бали; оцінки на іспитах при переході на наступний рівень, частка штатних викладачів, сумісників; співвідношення чисельності науково-дослідного і викладацького персоналу, оцінка якості викладання; оцінка якості НДР, технічне оснащення аудиторій, умови проживання студентів; рівень відсіву студентів; працевлаштування випускників, частка закордонних студентів. З'явились огляди з якості викладання з кількісними показниками.

Випускники німецьких шкіл шукають не навчальний заклад своєї мрії, а кращі освітні програми. Тому в Німеччині складати рейтинги університетів не прийнято - тут порівнюють навчання по визначених спеціальностях і навіть викладання окремих дисциплін. Крім того, у німецьких рейтингах не фігурує інтегрований показник, що виводиться на основі вагових коефіцієнтів. Кожен показник ранжується окремо, і користувач має можливість самостійно обрати найбільш важливі для себе критерії.

Міжнародної постійної групи експертів по системах рейтингування ВНЗ (СЕПЕС ЮНЕСКО) за результатами 20-річної практики: більшість рейтингів які надрукували СМІ, є рейтинги університетів з використанням власних вагових коефіцієнтів показників:

- методики виходять з того, що якість академічного персоналу, загальний рівень здібностей студентів і наявних ресурсів у значній мірі визначають рівень університету;

- розбіжності виявляються в таких в способах оцінки якості персоналу, рівня матеріально-технічного оснащення;

- різні цілі окремих схем оцінки, відмінність систем і культур вищої освіти, а також різна вірогідність даних пояснює розбіжності рейтингів.

Польські дослідники складають рейтинг приватних ВНЗ за даними, що формуються безпосередньо в університетах шляхом опитування та на основі анкетування роботодавців і досвідчених викладачів. З урахуванням специфіки приватних вузів для їх ранжування застосовуються критерії, що відрізняються від критеріїв загальноуніверситетського рейтингу. Три групи показників залишаються незмінними: репутація (вага 50%), науковий рівень (30%) і умови навчання (20%).

В сфері вищої освіти все ширше використовуються різноманітні рейтинги та таблиці ліг університетів. Моніторингові дослідження передбачають постійне спостереження за динамікою процесів в освіті, що дає можливість надати організаторам освіти об’єктивну інформацію та знання, які необхідні для корегування базових стратегій розвитку.

Слід відзначити, що в даний час в світі існує багато систем рейтингової оцінки діяльності вищих навчальних закладів, причому як на державному, так і глобальному рівнях. Одні з них ґрунтуються на статистичних даних, інші спираються на експертні оцінки та опитування, треті використовують змішані процедури. Але не придумано ідеальних рейтингів, що влаштовують всіх.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!