Прогноз рівня освіти населення України до 2050 року

Населення є основною продуктивною силою будь-якої економіки, виробником і споживачем матеріальних і нематеріальних благ. Саме на ньому "замикаються" інформаційні й енергетичні потоки.

У світі, з розвитком постіндустріального суспільства, дедалі чіткіше окреслюється тенденція до зниження матеріало- та енергоємності виробництва. Водночас зростає значущість людського фактора, інтелектуальної, розумової складової виробничого процесу. Так, найбільш динамічними та високоприбутковими є ринки інформаційно-комунікаційних послуг, в яких велика частка припадає на складне технічне обладнання та високоосвічений персонал.

Досвід країн, які в 2-й половині ХХ ст. здійснили величезний технологічний прорив із відсталих, майже феодальних суспільств увійшли до переліку світових лідерів, переконливо свідчить про надзвичайну важливість освіти і якості населення. Прикладом може бути досвід Японії та Тайваню. Зокрема, Тайвань навіть у складних економічних і політичних умовах (внаслідок відомих напружених стосунків із Китаєм), не маючи власної наукової школи, за державний кошт направляв молодь на навчання до країн Європи та США. В результаті острів вийшов на провідні місця у виробництві електронної апаратури.

Сучасна стратегія розвитку Японії передбачає повне перенесення всього промислового виробництва до інших країн. Більшість продукції японських торгових марок уже виробляється в Малайзії, Філіппінах. Сама Японія невдовзі спеціалізуватиметься виключно на розробці інтелектуального продукту. Отже, ця країна вже зараз будує „суспільство майбутнього”, в якому ще більше посилюється потреба у високій освіті населення та його можливостей щодо створення нового.

Аналогічним шляхом нині йде Китай. Китайська молодь навчається в багатьох країнах світу, а КНР демонструє високі темпи промислового і економічного росту. Що ж до України, то негативні наслідки прогнозованого скорочення чисельності населення посилюються його очікуваним постарінням. На це не можна не зважати при виробленні соціально-економічної, демографічної політики, політики на ринку праці і взагалі при розробці будь-яких державних стратегій (і на загальнодержавному, і на регіональному рівнях).

Підвищення економічного навантаження вимагатиме високопродуктивної праці, ефективного використання новітніх технологій. Визначальним у цьому є підвищення рівня освіти та кваліфікації населення. Адже лише висококваліфіковані працівники здатні створювати високотехнологічну продукцію, спроможні забезпечити стабільний розвиток національної економіки. Показник досягнутого рівня освіти покладено в основу одного з трьох індексів, які використовує ООН для обчислення індексу людського розвитку. Тобто рівень освіти населення визнається дуже важливою ознакою розвитку будь-якої держави.

У подальшому роль освіти посилюватиметься, зростатиме важливість людського капіталу. Країни, що недостатньо фінансують сферу освіти, все більше відставатимуть у своєму розвитку. Тому спроба оцінки можливих змін у рівні освіти населення є актуальною. Триваюче скорочення чисельності населення України надзвичайно загострює питання формування та відновлення людського капіталу, зокрема рівня освіти населення. Проблеми освітньої сфери посилюються особливостями сучасної вікової структури. В останні десятиліття в населенні України сформувалась порівняно мала за чисельністю група осіб, народжених наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. Уже зараз це є приводом для закриття значної кількості шкіл у сільській місцевості.

Cтаном на початок ХХІ ст. рівень освіти населення в Україні є одним з найвищих серед країн Центральної та Східної Європи. За часткою учнів серед населення у віці 15–18 років Україна поступається лише країнам Балтії та Угорщині.

Прогноз рівня освіти населення грунтується на вірогідному посиленні ролі освіти, зокрема вищої та професійно-технічної, в українському суспільстві. Інтелектуальна складова у виробленій продукції зростатиме, інтенсифікується науковий розвиток. Прискорення інформаційного обміну та розвитку технологій у світі, внаслідок глобалізаційних тенденцій, поширюватиметься і на Україну. Це стимулюватиме населення до постійного підвищення кваліфікації протягом життя. Тому за цим варіантом імовірності здобуття вищої освіти зростатимуть для осіб старше 30 років.  Передбачається зростання імовірності отримання більш високого освітнього рівня і для молодших вікових груп. Передусім, це буде зумовлено необхідністю використання нарощених потужностей (аудиторій, викладацького персоналу) в останні роки, коли через вікові групи, які переважно здобувають освіту, проходила демографічна „хвиля” народжених в середині 1980-х.

Проте чисельність когорт населення 6–23 років усе одно буде меншою, ніж кількість сучасних випускників через демографічну "западину" – "входження" малих за кількістю груп осіб. Тому, хоча охоплення населення вищою та середньою спеціальною освітою зросте, кількість місць у навчальних закладах усіх рівнів акредитації неминуче знизиться. Вивільнені місця можуть бути заповнені закордонними студентами або просто скорочені. Крім того, зовсім не обов’язково, що в 2025 р. всі особи віком 16–18 років захочуть здобути вищу освіту, хоча їх загальна чисельність буде меншою, ніж у 2010–2012 рр. було вступаючих (абітурієнтів). За цим показником чисельність населення із повною вищою освітою в Україні на початок 2051 р. досягне 6015 тис. осіб, а частка їх у населенні становитиме 18,3%.

Збільшення охоплення населення України повною вищою та початковою вищою освітою в останнє десятиліття, а також природний убуток старших, в середньому менш освічених поколінь призведе до зростання питомої ваги більш освічених мешканців.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!