Оздоровчо-спортивна рекреація і студентська молодь

На теперішній час фахівці фізичного виховання нашої країни і різних країн значну увагу приділяють розробці різних форм оздоровчо-рекреативної фізичної культури як на обов’язкових заняттях у вузі, так і для самостійних занять. З використанням технічних засобів, перехід на нові форми і методи навчання, відмінні від шкільного навчання, у тому числі з тривалості навчального дня і тижня, організації навчально-виховного процесу в навчальному закладі, навчальний стрес, зниження рухової активності і ще більш виражена гіпокінезія у студентів після школи – це чинники, що призводять до зростання захворюваності, зниження рівня здоров’я.

Оздоровчо-рекреативна фізична культура – це відпочинок, відновлення сил за допомогою засобів фізичного виховання (заняття фізичними вправами, рухливі і спортивні ігри, туризм, полювання, фізкультурно-оздоровчі розваги).

Збереження і зміцнення здоров’я студентів унаслідок розумового перевантаження навчанням у вузі слід розглядати як виробничу необхідність як при навчанні, так і в подальшому після закінчення. Наразі робиться все можливе для залучення студентів до оздоровчих занять фізичними вправами. Беручи до уваги стан здоров’я студентів, їхню часту захворюваність, середній і нижче середнього рівень фізичної підготовленості, можна сказати, що визначений рівень рухової активності є недостатнім і не сприяє підтримці високого функціонального стану організму протягом усього навчання в вузі.

Виявлено, що до числа пріоритетних видів рухової активності не належать усі види спортивних єдиноборств, види спорту на витривалість (бігові види легкої атлетики), а також види спорту, що входять до навчальної програми фізичного виховання у вузі (легка атлетика, загальна фізична підготовка тощо). З огляду на те, що легка атлетика і загальна фізична підготовка є головними засобами фізичної підготовки, спрямованої на розвиток і підтримку організму студентів як у в Україні, так й у більшості країн світу, можна констатувати, що навчальний процес із фізичного виховання у вузі не відповідає інтересам студентів. На запитання, яким видом занять бажає займатися студент у вільний від занять час переважають такі мотиви: потреба в русі – менше 70%, розвага і радість – близько 60%, поліпшення здоров’я – 50%, активний відпочинок – 25-28%, зниження надмірної маси тіла – 26%, досягнення спортивного результату – 20%, спілкування з друзями – 18%.

Серед мотивів занять масовим спортом, студенти на одне з перших місць поставили свою потребу в русі. З огляду на те, що норма оптимальної рухової активності для студентів складає приблизно 14-20 годин занять на тиждень, а вузівська програма передбачає лише 2 години, то прагнення студентів підвищити рухову активність шляхом занять оздоровчо-рекреативною фізичною культурою пояснюється природними біологічними закономірностями молодого організму.

Саме студентська молодь - головний майбутній репродуктивний потенціал країни, спосіб життя студентів викликає стурбованість у недостатній руховій активності.

Тому, як ніколи термін рекреація означає відпочинок, відновлення сил людини, особливо студентів, витрачених у процесі розумового перенавантаження, тренувальних занять або змагань. Щоб відтінити специфіку цього терміну в сфері фізичної культури, часто говорять "фізична рекреація". Цю необхідність відновлення сил варто врахувати в процесі контролю за виконанням завдань фізичного виховання. Необхідно надати студентам можливості для занять оздоровчої спрямованості, передбачити спеціальні програми для занять різноманітними видами спорту; приділяти увагу особистим досягненням, а не перемогам на змаганнях за будь-яку ціну. За наявності ризику окремих захворювань необхідно вносити необхідні модифікації в заняття.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!