Освітня міграція в Україні

В умовах глобалізації, європеїзації соціально-економічних процесів та явищ зростає значення освітньої міграції як важливої, інтелектуальної за змістом форми міграційних переміщень населення. На європейському рівні політика в сфері освіти і науки розвивається в межах Лісабонської стратегії.

Україна успадкувала систему освіти, у якій розміщення ВНЗ за фаховим спрямуванням відповідає  територіально-галузевій структурі економіки. Внаслідок цього найбільш промислово розвинуті регіони – Харківська, Донецька, Дніпропетровська, Львівська, Одеська області, місто Київ стали крупними центрами надання освітніх послуг населенню, притягання міграційних потоків бажаючих здобувати освіту. В радянський період молодь при вступі до того чи іншого ВНЗ керувалася в основному міркуваннями: престижності ВНЗ за критерієм мінімізації зусиль на переміщення з сільської місцевості до міста. Поїздки на навчання в місто, іншу область (регіон) сприяли формуванню та нагромадженню значного міграційного досвіду, практики відокремленого проживання від своєї сім’ї.

Сьогодні міста та регіони з розвинутою мережею ВНЗ є центрами притягання міграційних потоків бажаючих здобувати освіту. Вже зараз суттєво зросла конкурентоспроможність колишніх периферійних ВНЗ, обласні міста таких регіонів, як Волинська, Тернопільська, Закарпатська, Рівненська, Хмельницька обл. перетягують на себе значну частину міжрегіональних потоків студентів.

В регіональному розрізі аналіз змін обсягів внутрі- та міжрегіональної освітньої міграції дозволяє визначити наступні особливості освітньої міграції на внутрі- та міжрегіональному рівнях.

1. Зростання кількості студентів, що проживають поза межами знаходження ВНЗ, засвічує про зростання обсягів освітньої міграції на внутрі- та міжрегіональному рівнях. Отже, із включенням в освітні переміщення частина випускників шкіл мають можливість змінити соціальне середовище, підвищити свій соціальний статус.

2. Якщо розглянути ВНЗ тих обласних центрів, до яких у колишньому Союзі і в часи Державної незалежності традиційно тяжіли освітні міграції, то їхні домінуючі позиції (за питомою вагою приїжджих студентів) в основному збережені. Але якщо у Дніпропетровській, Донецькій,  Харківській обл. частка приїжджих студентів практично не змінилась, то у Львівській обл., м. Києві навпаки відбулось їх збільшення (абсолютне та відносне), а в Одеська обл. – зменшення цих показників.

3. Важливим індикатором, за яким можна оцінити обсяги освітніх міграцій в Україні, є частка сільської молоді в загальній кількості осіб, які зараховані до ВНЗ І-ІІ рівнів та ВНЗ ІІІ-ІУ рівнів акредитації.

Сьогодні обсяги освітньої міжрегіональної міграції суттєво коректує фактор зростання філій ВНЗ в усіх регіонах країни, головні ВНЗ яких розташовані в інших містах. Впливовість цього фактору веде до суттєвого зменшення міжрегіональних освітніх потоків. Вплив цього чинника на обсяги освітньої міграції можна розглядати з двох боків. З одного боку, функціонування структурних підрозділів полегшує доступ молоді до навчання, особливо сільської, а з другого боку, філії ВНЗ, які не мають достатнього рівня розвитку освітньо-наукового, матеріально-технічного, інформаційного забезпечення, науково-педагогічних шкіл, не відповідають стандартам якісної освіти. Тому на державному рівні проводиться робота щодо позбавлення ліцензій на здійснення освітньої діяльності такими структурними підрозділами. Здійснюване упорядкування мережі ВНЗ матиме своїм наслідком активізацію внутрі- та міжрегіональних освітніх переміщень населення.

Серед практичних заходів реалізації потенціалу внутрі- та міжрегіональної освітньої міграції вагома роль відводиться співпраці між університетами на міжрегіональному рівні в організації широкого обміну студентами, аспірантами і викладачами, зокрема, щодо: обміну студентами для проходженнями ними навчальних і виробничих практик, організації їхнього дозвілля і відпочинку; обміну аспірантами та докторантами з метою їхньої участі у спільних наукових дослідженнях із різних галузей науки; обміну викладачами для викладання навчальних дисциплін, підготовки підручників, розроблення спільних спеціальних курсів, лабораторних робіт.

В умовах глобалізації зростає роль освітньої міграції як важливої, інтелектуальної за змістом форми міграцій населення. В Україні зростання кількості студентів ВНЗ I-IV рівнів акредитації є результатом подальшого зміцнення потенціалу національної освітньої системи, а також індикатором зростання обсягів освітньої міграції на внутрі- та міжрегіональному рівнях. Освітня міграція викладачів та науковців є вагомим фактором, що сприяє інтеграції українських вчених та молодих спеціалістів в міжнародний освітній та науковий простори. Наміри тимчасово включитися в освітні інтеграційні зв’язки – це ефективний канал отримання додаткового заробітку, самоствердження, реалізації інтелектуального потенціалу викладачів та науковців. Разом з тим, якщо буде забезпечено повернення їх на батьківщину, то після кількох років роботи за кордоном вони принесуть в Україну новий інтелектуальний продукт, нові знання і технології, нову трудову етику.

Використання авторського підходу до складання рейтингу регіонів України за регіональним індексом освітньої мобільності дозволяє: відстежувати позицію кожної області за показниками освітніх переміщень; проводити моніторинг ринку освітніх послуг.

Отже, як на державному, так і на регіональному рівнях через заходи регіональної політики послідовно проводиться робота з тим, щоб «поставити під контроль» чи впорядкувати процес «відтоку мозків». Упровадження в практику регіонального управління питання врегулювання проблеми відтоку висококваліфікованих спеціалістів дозволить одночасно максимально ефективно використати наявний науковий потенціал країни, регіонів, якісно оновити систему освіти відповідно до європейського рівня.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!