Визначення особливостей прояви психофізіологічного стану студентів для обґрунтування їх відбору до занять волейболом

Волейбол - чудовий засіб рекреації, оздоровлення та активного відпочинку людини незалежно від її віку, статі й навколишнього середовища. При цьому слід зауважити, що заняття волейболом, як і іншими видами спортивних ігор, мають істотний вплив на формування та розвиток діяльності й функцій центральної нервової системи.

При здійсненні фізичного виховання студентів у вузі найбільш складним і суперечливим є спеціальне навчальне відділення, комплекти зі студентів обох статей з ослабленим здоров'ям і переважанням жіночого контингенту до 77%. Більшість з цих студентів мають низьку рухову культуру і низьку фізичну працездатність і страждають різними формами різноманітних захворювань.

Наші дослідження показали, що не можна зробити категорично однозначний висновок про різниці у функціональному стані по гемодинаміці різних захворюванні. За частотою серцевих скорочень кращий стан у групи із захворюванням дихальних шляхів, а на останньому місці - група з серцево-судинними захворюваннями. У той же час по хвилинному обсягу крові, тобто по економічності інтегральної реакції на першому місці група з серцево-судинними захворюваннями, а на останньому - група із захворюваннями внутрішніх органів.

Волейбол одна з найпопулярніших спортивних ігор, яка доступна практично для будь-якого соціального шару і віку людей. Однак, ця гра спочатку створена для високорослих людей і розвиток теорії і практики цієї гри йде головним чином для високорослих спортсменів, що володіють атлетичними фізичними якостями.

Для дівчат гра у волейбол - є соціально значимим фактором. Активне спілкування в процесі і через гру під час відпочинку збільшує вибір друзів і шанси вдалого заміжжя, що для дівчат студентського віку стає особливо актуальним. Через спортивні ігри вирішується цілий ряд ділових питань, заводяться необхідні знайомства для просування службовими сходами, вирішується великий ряд соціальних питань.

Вивчення феномена спортивних ігор, і волейболу, зокрема, висуває перед сучасним науковим знанням дві досить складні проблеми. З одного боку, необхідно з'ясувати основні закономірності розвитку теорії ігор для вирішення педагогічних завдань і на цій основі сформувати модель змагального ігрового протиборства гравців, що володіють певними фізичними якостями, а з іншого - обґрунтувати педагогічну технологію тренувальної діяльності як спосіб реалізації найбільш ефективних форм, методів і засобів фізичного розвитку людини через гру. Вправи у волейболі фахівці поділяють на основні та допоміжні.

Допоміжні, в свою чергу, - на загальнорозвиваючі і спеціальні. Поділ цей умовно, проте такий підхід дає можливість краще побудувати навчально-тренувальний процес, з метою вибору з усього різноманіття саме тих вправ, які сприяють вирішенню основних завдань навчання на певному етапі тренування.

Виявлено, що для успішної гри в волейбол треба володіти всього лише 5-ма технічними діями: подачею, прийомом м'яча, передачею, нападаючим ударом і блоком. Однак, ми додали шосте - перекидання - облудна атакуюча дія, але частіше груба помилка - технічний прийом захисту при неможливості організувати атаку, яка полягає в тому, що гравець перебиває м'яч однією або двома руками на бік противника вище верхнього краю сітки з будь-якої зони майданчика.

Модельна ігрова характеристика команди-переможниці високого класу з реалізації основних технічних дій виглядає наступним чином: подачі - 60%, прийом подач - 80%, друга передача - 25%, нападаючий удар - 40%, блокування - 45%, захист в глибині поля - 60%, середній результат - 51.66%. При цьому один з найвищих за рейтингом показників: прийом подач - 80%. У ході дослідження моделей спортивної майстерності визначено кількісний максимальний рівень володіння гравцем технічними діями. Такий гравець оцінюється в 72 бали.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!