Ліберальні освітні реформи Великобританії кінця ХХ століття

Кембриджський університет

Виник на початку ХIII ст. за зразком Паризького університету. Він був заснований викладачами з Оксфорду, які були вимушені тікати через конфлікт з місцевим населенням.

Університет складається з центрального департаменту і 31 коледжу. Кожний коледж має свій власний статут і свій комплект професорів і викладачів, іноді з усіх предметів, іноді тільки з однієї галузі наук. На чолі кожного коледжу знаходиться директор (Head, Master, іноді Provost або President), що обирається довічно, обов'язково з духовних осіб, що мають ступінь доктора. Члени коледжу складаються з Graduates, тобто осіб, що одержали вчені ступені. Останні живуть у самому коледжі, одержують платню й звичайно займаються викладанням; для одержання цього звання необхідно здати особливий конкурсний іспит.

У Кембриджському університеті більше 150 факультетів, кафедр, наукових центрів та інститутів, об‘єднаних в шість окремих шкіл:

– мистецтва і гуманітарних наук;

– біологічних наук;

– клінічної медицини;

– гуманітарних і соціальних наук;

– фізичних наук;

– технологій.

Академічний рік поділяється на три триместра: Міклмас (жовтень-грудень), Лент (січень-березень), Істер (квітень-червень). Триместри в університеті Кембриджа коротші, ніж в інших університетах Великої Британії і складають вісім тижнів кожний. Передбачається, що під час довгих канікул студент повинен активно навчатися самостійно.

У Кембриджському університеті за перший рік навчання студенти повинні скласти 4 письмових іспити, кожний з яких триває 3 години.

Під час другого року навчання частина курсів оцінюється за результатами письмових іспитів, але є курси, де студент обирає більш зручну особисто для нього форму оцінювання знань. Так, підсумкова оцінка при формуванні може бути складена на третину з письмових робіт, зданих студентом (есе, невеликих дослідницьких проектів), частина, що залишилася, формується з оцінки, отриманої на іспиті. По завершенню третього року навчання студенти Кембриджського університету обирають між складанням звичайного письмового іспиту й написанням дисертації (кваліфікаційної роботи бакалавра) обсягом 10000 слів.

Роботодавці часто критикують як школи, так і університети за недостатній рівень освіти їх випускників.

Уряд Великобританії намагається відобразити всі ці докази в реформах освіти. Ці реформи націлені на поліпшення стандартів освіти як середньої, так і вищої. Уряд вживає спроби реформувати саму вчительську професію, поліпшити показники учнів, підвищити рівень викладання мовних і технічних дисциплін.

Критики, однак, зазначають, що система освіти не повинна дотримуватися елітних стандартів, а повинна спробувати скомбінувати академічні й ліберальні традиції навчання. Майбутнє британської освіти багато в чому залежить від того, наскільки ефективними будуть реформи уряду і як вони будуть сприйняті вчителями, батьками й учнями.

Переважна більшість населення висловлює стурбованість якістю освіти на всіх рівнях, особливо в школах. Британці вважають, що державними школами недостатньо добре управляють і що уряд повинний вкладати в освіту набагато більше коштів.

Великобританія, хоча і прагне до реформ, але проводить їх надзвичайно повільно. Найімовірніше, причиною цього є консервативний настрій громадськості й вищих навчальних закладів. Англійські ВНЗ є самодостатніми системами, уже визнаними на світовому рівні. Престижність і популярність багатьох англійських ВНЗ повністю компенсують їхню невідповідність Європейським освітнім стандартам.

Таким чином, ми можемо констатувати той факт, що при здійсненні політики стратегічного управління системою вищої освіти Великої Британії застосовується механізм довгострокового стратегічного управління, а держава застосовує механізм ліберального підходу. Основна відповідальність за академічні стандарти і якість вищої освіти лежить на окремих університетах і коледжах, кожен з яких є самостійним і самоврядним. Але у 1997 році було створено Агентство із забезпечення якості вищої освіти (QAA) для забезпечення комплексної перевірки забезпечення якості для всіх установ, які надають вищу освіту в Сполученому Королівстві. Причина запровадження додаткового формального зовнішнього оцінювання якості була частково результатом бажання уряду більш гнучко реагувати на рівень якості освіти, а саме:

– зробити вищу освіту більш актуальною для соціальних і економічних потреб;

– розширити доступ до вищої освіти;

– більшити кількість студентів, при цьому знизити витрати на одного студента;

– сумірність положень та процедур перевірки якості всередині та між установами, у тому числі для міжнародних зіставлень;

– переконатися, що вища освіта виправдовує державні кошти.

Інтеграційні процеси, що відбуваються сьогодні у світі, охоплюють усі сфери життєдіяльності людини, і в першу чергу такі стратегічно важливі для державних інтересів галузі, як економіка, політика, культура. Не є винятком наука і освіта.

Глобалізація, утвердження інформаційного суспільства, ринкових відносини й все більш відчутна демократизація, яка поступово охоплює всі сторони суспільного організму, потребують відповідного інтелектуального забезпечення, «інтелект піднімається в ціні». Він стає все більш вагомим і викликає зацікавленість як з боку виробників, бізнесменів і владних структур, так і з боку пересічних громадян.

Отже, сьогодні Європа Знань – найважливіший фактор соціального розвитку, що може забезпечити всім її громадянам необхідний рівень компетенції для відповіді викликам нового тисячоліття, допомогти усвідомити загальність цінностей та приналежність до глобального інформаційного суспільства. Роль освіти та співпраці у цій галузі визнана першочерговою. Інтеграція у сфері вищої освіти є відображенням більш загальних та глибинних процесів європейської інтеграції.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!