Адаптація першокурсників в умовах вищої школи

Особливості процесів адаптації студентів у ВНЗ виокремлюється різницею в основних методиках навчання в середній та вищій школах. Може пройти досить багато часу  доки сам студент звикне до нових вимог навчання у ВНЗ. Як наслідок – істотні відмінності в результатах навчання однієї і тієї же людини у школі та ВНЗ. Звідси, як показує наш досвід, і низька успішність на першому курсі, особливо у першому модулі.

Виникає проблема організації навчальної діяльності першокурсників, яка б забезпечила належною мірою їх адаптацію до специфічних умов вищої школи.

Перший рік навчання студента в будь-якому ВНЗ по праву вважається найбільш проблематичним. Успішна адаптація першокурсника у ВНЗ є запорукою його подальшого розвитку як людини, як майбутнього фахівця.

Саме на викладачів, які працюють на початкових курсах навчання, зокрема у технічних ВНЗ це викладачі фундаментальних, гуманітарних та загальнотехнічних дисциплін, лягає відповідальність за вирішення проблеми адаптації студентів у стінах ВНЗ. Але, ця проблема досить часто випадає з поля зору викладачів. Як правило, викладач зосереджує увагу на викладі теоретичного матеріалу чи його практичного застосування й поза увагою залишаються поради щодо конспектування, роботи з навчальною та науковою літературою, організації самостійної роботи у процесі підготовки до занять.

Виокремимо основні проблеми, які має подолати при отриманні студентського квитка першокурсник у ВНЗ. По-перше, це кардинальна зміна змісту та обсягу навчального матеріалу, специфічні форми занять, нові професійні і предметні термінології, відсутність навичок самостійної роботи, тощо. Першокурсникам не вистачає різних умінь і навичок, які необхідні у ВНЗ для успішного виконання програми. По-друге, змінюються норми поведінки в ВНЗ, взаємини "вчитель – учень" на "викладач-студент", "студент-студент" – де успіх одного впливає на іншого не завжди позитивно (суперництво за отримання стипендії) і т.д. Всі ці труднощі адаптаційного періоду різні за своїм походженням, одні з них мають об’єктивний характер, інші – суб’єктивний.

Отже, необхідно оптимізувати навчальний процес на основі особисто орієнтованої суб’єкт – суб’єктної моделі педагогічної взаємодії, створити такі психолого-педагогічні умови, що супроводжують студентів у рамках взаємоповаги автономії кожного суб’єкта спілкування, складають єдиний психологічний простір для успішного досягнення кінцевого результату навчання. У процесі особисто орієнтованого навчання відбувається спільне з викладачем вироблення і постановка цілей і задач, які визначають стратегію і тактику спільної з викладачем роботи і самоосвіти студента.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!