Українські ВНЗ у світових університетських рейтингах
« Назад Зростання частки зайнятих інтелектуальною працею з ХХ ст. спричинило переорієнтацію вищої освіти з культурологічних та педагогічних задач на цілі виробництва та економіки. Вища освіта набула масового характеру, тобто втратила одну із важливих специфічних рис – елітарність. Доступність поставила під загрозу якість освітньої послуги, з’явилась потреба в її оцінці.
Дана проблема особливо гостро постала з 80-х рр. ХХ ст. і до тепер залишається невирішеною. Як варіант на сьогодні інструментом оцінки якості освіти пропонується рейтинг – список вищих навчальних закладів однієї чи декількох країн, які подаються за певними параметрами у спадному порядку. Попри їх популярність і кількісне зростання, як у глобальному, так і в національних масштабах, значні розбіжності в результатах, наявність великої кількості спірних показників, неоднозначність джерел оцінювання, недосконалість методології спричиняють численні дискусії серед світових і вітчизняних учених з приводу об’єктивності такої оцінки. У такій ситуації постає проблема, що полягає в необхідності створення такої методології з відповідним інструментом оцінки якості освітньої послуги, що відображала б реальний, об’єктивний стан підготовки спеціалістів вищими навчальними закладами та ступінь відповідності вимогам розвитку економіки, ринку праці, очікуванням держави, роботодавців, абітурієнтів-випускників.
Як вище зазначалось, інструментом оцінки якості надання освітньої послуги вищими навчальними закладами на сьогоднішній день є світові та національні рейтинги. Серед світових найавторитетнішими є "QS", "Times", "Webometrics", "Шанхайський рейтинг наукових університетів", вітчизняні представляють "Компас", "Національна система рейтингового оцінювання ВНЗ", рейтинг ЮНЕСКО "ТОП-200. Україна". Рейтинг компанії "Quacquarelli Symonds" є одним з найавторитетніших. Уперше опублікований у 2004 р. і до 2010 р. був у партнерстві з "Times" і виходив під назвою "Times Higher Education" – "QS World University Rankings". З 2011 р. "QS" і "Times" – два незалежних рейтингу. Метою є оцінити різні аспекти роботи університетів: якість наукових досліджень, кар’єрний потенціал випускників, міжнародна орієнтація, якість викладання. Рейтинг оцінює 3000 університетів і відповідно до результатів публікує 700 найкращих. Рейтинг "Times" є спільним проектом авторитетного британського видання "Times Higher Education" і дослідницької компанії "Thomson Reuters". Їх співпраця розпочалася з 2009 р. За мету було поставлено створити нову рейтингову систему, яка б відповідала сучасним запитам галузі вищої освіти. Оприлюднений перелік зазвичай включає 400 найкращих ВНЗ світу. “Webometrics” – рейтинг інтернет-присутності складається іспанською компанією “Cybermetrics Lab” і з 2008 р. публікується двічі на рік: у січні та червні. Особливістю його є прагнення дослідниками оцінити інформаційне наповнення та “помітність” університетських сайтів. Опублікований перелік включає понад 20 тис. закладів – практично всі університети світу. “Шанхайський рейтинг наукових університетів” розроблено фахівцями Інституту вищої освіти Шанхайського університету, публікується щорічно, починаючи з 2009 р. Початковою метою складання рейтингу було оцінити рівень відставання китайських університетів від провідних університетів на світовому рівні. Після оприлюднення цей рейтинг отримав безліч схвальних відгуків і наразі вважається одним із найбільш авторитетних світових рейтингів вищих навчальних закладів. Джерела оцінювання є досить суб’єктивними та обмеженими. Використовуються, як правило, або статистичні дані, або соціальне опитування. Як одна, так і інша категорія має бути ретельно проаналізована, адже на визначення найкращого при соціальних опитуваннях у більшості випадків великий вплив матимуть культурні, географічні та національні зв’язки. Як приклад, рейтингом “QS” надається 40 % від загальної кількості підсумкового балу показнику репутації Загальновідомим є той факт, що більшість талановитих, подекуди геніальних вчених не мають здібностей до викладання, їх студенти засвоюють мінімум знань і згодом не знають предмету. У результаті людина отримує неякісну послугу. А цей факт слід враховувати при ранжуванні, адже університет, перш за все навчально-наукова установа, пріоритетним завданням якої є забезпечення навчального процесу. Спільною тенденцією є відсутність такого показника, як успішність працевлаштування або взагалі корисність від отримання освіти для людини. Отже, обрані світові рейтинги демонструють обмежену, суб’єктивну оцінку діяльності вищих навчальних закладів та якості надання освітньої послуги. Як приклад, Шанхайський рейтинг, основними показниками якого є нагороди, цитованість і публікації в престижних виданнях не може претендувати на комплексність та об’єктивність. Його можна враховувати при оцінці вишів як наукових установ, або при визначенні рівня розвитку науки. Подібна ситуація із "Webometrics". Його основними критеріями є представленість виключно в інтернет-просторі. Практично, оцінюється тільки рівень інформатизації, тому його результати доречно брати до уваги при визначенні рівня розвитку матеріально-технічної бази. Комплексними рейтингами серед представлених можна вважати "QS" та "Times", проте відсоткове розподілення серед основних критеріїв при визначенні підсумкового балу є досить спірним. З повагою ІЦ "KURSOVIKS"! |