Традиція студентської газети

У середу відзначався міжнародний День студента. Зараз в Україні близько двох мільйонів студентів. Це, погодьтеся, значна частина суспільства, яка має свої права і обов'язки, яка, зрештою, є частиною електорату. Тому і не дивно, що у студентів, як і в інших верств населення, є свої преса, радіо, а іноді і телебачення. Тому їм потрібен спеціалізований, галузеве джерело інформації, подібний до тих, які має чи не кожна професійна галузь - залізничники, лікарі, будівельники.

Студентська преса - явище зовсім не унікальне, а досить буденне. В Україні її історія починається ще з 1860 року, коли студенти Київського університету почали видавати рукописний журнал «Самостійне слово». У 1863 - 64 роках виходив журнал «Працівниця», а на Галичині першим студентським виданням вважають журнал «Друг», який виходив з 1874 року як друкований орган Академічного кружка.

На початку ХХ століття саме у Львові було найбільша кількість студентської преси. Тут виходив перший український студентський журнал «Молода Україна», тижневик «Гайдамаки», щомісячники «Іскра», «На розсвіті». У Києві в той час видавався «Вісник української київської студентської громади», а в Петербурзі - «Український студент». Під час Першої світової війни видань стало менше. Можливість виходити була тільки в окремих: «Стерні» у Києві, «Вісник Драгоманівської організації» у Львові, «Нова думка» під редакцією Юрія Липи в Кам'янець - Подільському. В цей час з'явився особливий вид студентської преси - листівки-відозви, які були реакцією на політичну нестабільність і демонстрували позицію студентства.

За роки радянського режиму в Україні сформувалася партійно-комсомольська преса, яка займалася пропагандою комуністичних ідей серед студентства. До таких видань належали: «Студент революції» (1922, двомовний журнал Центрального і Харківського Бюро пролетарського студентства); «Молоді загони» (1925, орган організації ЛКСМУ Київського інституту народної освіти); «Студенти Жовтня» (1928, орган парткому ЛКСМУ). Одним з видів студентської преси в УРСР були «стінгазети», яких на 1 січня 1977 року у ВНЗ України виходило близько 60.

Проте існували й нелегальні видання, які висвітлювали відмінну від офіційної преси думку. На Західній Україні виходили: двотижневик Професійної організації українського студентства «Наш шлях» (1922р., з 1923 р. виходив під назвою «Студентські вісті»), науковий журнал «Історичний вісник» (1923), щомісячник студентів-католиків «Поступ» (1921). У відповідь на проникнення радянофільських тенденцій в студентському середовищі почав виходити націоналістичний журнал «Смолоскипи» (1927). Союз українських студентських організацій під Польщею видавав офіційний журнал «Студентський шлях» (1931). У Львові було відновлено видання «Студентського вісника» (1935), який у 1923-31 роках виходив у Празі як офіційне видання  Центрального союзу українського студентства (ЦеСУС).

З встановленням радянської влади на західноукраїнських землях студентська преса прийшла в занепад. На Закарпатті в міжвоєнний період виходили студентські журнали «Підкарпатський студент» і «Краща доля»; на Буковині - журнал «Промінь» (1921) та орган Союзу українських студентських організацій Румунії журнал «Студентські вісті» (1935, як додаток до журналу «Час» і «Самостійність»). Видавалися студентські журнали в еміграції. Студентські громади Варшави, Відня, Праги, Берліна також мали свої видання. Українські студенти заснували навіть журнали в США (журнал Союзу українських студентських товариств Америки «Студентське слово» і «Вісник студентської громади Нью-Йорка»), в Аргентині (двомовний орган місцевого Союзу українського студентства «Студентське життя»), Канаді і Австралії.

Після Другої світової війни в Радянській Україні домінувала комсомольська преса. Але навіть тоді окремі студенти видавали різноманітні «самвидавські» газети, іноді просто публіцистичні роботи політичного характеру, які ставали в чітку опозицію до легальної преси. Однак видання таких газет негайно припиняла каральна система, авторів тягли в управління і відділи КДБ, відрахували з навчальних закладів.

Сьогодні в Україні кожен солідний університет видає свою студентську газету (у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка виходить газета «Університет», в Національному університеті «Київський політехнічний інститут» - газета «Київський політехнік», у Львівському національному університеті імені І. Франка - «Каменяр», у Тернопільській академії народного господарства - «Академія», в Острозькій академії - «Острозька академія»). У всіх той чи інший формат і різна кількість сторінок, і іноді вони є чи не єдиним масовим джерелом інформації для студентів. Але кожна така газетанасамперед - виразник ідей адміністрації навчального закладу.

У противагу цим виданням студенти створюють «самвидавські» газети. З більш широким входженням у наше життя Інтернету у студентів з'явилася можливість створювати мережеві ЗМІ («Бонет», «Студентський портал», «Колега»). Це поки що не таке масове явище, але найактивніші вже зрозуміли корисність таких проектів. В першу чергу творцем таких електронних газет виступає сам читач, тому що майже завжди пише відгуки на запропоновані матеріали, а іноді стає послідовним учасником. Існує думка, що за таким видом студентської преси - майбутнє, адже це досить дешевий і дієвий спосіб поширення інформації. Для створення електронної газети потрібні лише комп'ютер і вихід в Інтернет. Вже сьогодні можна зустріти такі речі, як «сайт 65 групи Дніпропетровського радіоприладобудівного коледжу». Тобто можливості є, було б бажання.

Студентська друкована преса сьогодні виглядає не так барвисто, як, скажімо, загальнополітичні видання. Причина цього банальна: коштів фінансування, що виділяються навчальним закладом, ледь вистачає на елементарний друк, про колір і гарний папір можуть говорити одиниці.

Тиражі  студентських газет сьогодні не надто великі, більше двох тисяч примірниківмайже не буває, рекламодавець також не спокушається таким накладом, а переважна більшість студентських газет не виписуються і не продаються. Винятком є хіба що «Аудиторія», яка має загальнодержавну сферу розповсюдження і на яку можна передплатити у будь-якому куточку України. Але левова частка матеріалів в ній - місцевого характеру. Однак у студентської преси все ж є свої перспективи, тому що студентство і далі все активніше входить в суспільне життя, і скоро назріє потреба створення загальнодержавного студентського видання.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!