Історичні етапи розвитку системи студентського дозвілля

Для вирішення проблем організації дозвіллєвої діяльності широко застосовуються різноманітні організаційно-управлінські технології. До яких відносять і менеджмент – діяльний процес, в якому поряд з типовими для загального менеджменту принципами, структурою, якостями проявляються риси менеджменту фінансового, педагогічного, психологічного, інноваційного.

Менеджмент – категорія економічна і неоднозначно трактується та сприймається у сфері освіти, але соціально-педагогічний менеджмент базується на основі сукупності педагогічних умінь та навичок, що сприяють розвиткові та активізації особистості. На думку дослідниці Р. Азарової, одним із способів вирішення складної ситуації в системі дозвілля може бути новий організаційно-керівний підхід – соціально-педагогічний менеджмент, з одного боку, означає управління дозвіллєвою сферою, котре спрямоване на саморозвиток, самодіяльність, само менеджмент; а з іншого боку, спрямований на мобільну конкретну ситуацію у сфері дозвілля, що передбачає підготовку та перепідготовку кадрів, а також розробку спеціальної моделі з організації молодіжного дозвілля – моделі самоорганізації дозвілля молоді, що ідентична моделі само менеджмента (самоуправління).

Соціально-педагогічний менеджмент є новітнім комплексом принципів, методів, організаційних форм та технологій в управлінні навчальним й поза навчальним процесом. Досвід показує, що неефективність управління навчальними та поза навчальним процесом полягає у відсутності орієнтирів, показників, моніторингу і тих важливих показників, що сприяють оцінці та прогнозуванні стану підготовки студентів до майбутньої професійної діяльності. Особливої уваги педагогічний менеджмент заслуговує у сфері організації дозвіллєвої діяльності. В нових умовах ринкових відносин, де сфера дозвілля з державного сектора переходить до комерційного, менеджмент стає вагомою основною для розвитку нових форм дозвіллєвої діяльності різних соціальних груп населення, що відповідають новій соціокультурній дійсності.

Результатом участі студентів у соціально-виховній роботі названа соціальна культура майбутнього фахівця. Вона визначається як інтегративна характеристика особистості, що відкриває сукупність його рис, здібностей і вмінь, що дозволяють йому успішно здійснювати роль наставника і організатора, направляючого процес соціального виховання та саморозвитку учнів, їх підготовки до самостійного вирішення життєвих проблем в ході продуктивного включення в суспільно-виробничу і соціальну діяльність конкретного суспільства.

В якості механізму реалізації соціально-виховної роботи в умовах педагогічного університету названі: розвиток педагогічного університету як відкритої соціальної системи, вдосконалення цілісної виховної системи вузу, поступове переведення студентів з об'єктів в суб'єкти соціально-виховної роботи, активізація різних функцій соціально-виховної роботи, планомірна підготовка професорсько-викладацького колективу до управління соціально-виховною роботою.

Ефективними способами вирішення проблем управління соціально-виховною роботою у вузі є: широкі зв'язки з установами та організаціями соціальної сфери, програмування соціально-виховної роботи.

Самі студенти найбільш серйозними причинами своєї непідготовленості до повноцінного освоєння дозвілля вважають: невміння чітко планувати свій час, завантаженість уроками і різними домашніми обов'язками, відсутність відповідних умов для задоволення потреб та інтересів, або навіть відсутність таких.

Отже, в основі виховання студентів повинні стояти відносини між педагогом і тими, кого він виховує. В системі: метод - форма - відносини перші два елементи - залежні змінні. Вони можуть змінюватися різними способами, але незмінними мають бути відносини, засновані на людяності, доброти, взаємній повазі та співпрацю. Створення таких відносин є і метою, і засобом виховання.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!