Теорія правозастосування як навчальна дисципліна
« Назад Правозастосування, або застосування права - це такий вид реалізації, при якій особливі органи, уповноважені особливими можливостями, спеціально направляють свою працю на те, щоб забезпечити реалізацію положень права в життя. Програму оволодіння учбового курсу «Теорія правозастосування» створено згідно з освітньо-професійною програмою для формування учбово-спеціалізованого рівня «магістр» кваліфікації «Правознавство». Предметом опанування учбового курсу є: - соціально-правовий зміст, характеристики використання права, як окресленої форми реалізації права; - правозастосовна діяльність та методи її проведення; - теоретичні і методологічні положення правового змісту правозастосовних рішень; - вимоги до вірного використання права; - етапи правозастосування. Програма учбового предмету утворена з таких функціональних частин: 1. Загальнометодологічні засади використання права. 2. Прикладне значення правозастосовної діяльності. Ціллю освітнього курсу «Теорія правозастосування» є прищепити студентам навички створювати на основі міцної теоретичної підготовки постійні практичні вміння індивідуальної пошукової роботи, конструювати нові знання та вміло застосовувати їх для розв’язання питань практично-прикладного напрямку.
Головними завданнями опанування дисципліни «Теорія правозастосування» є: становлення у студентів ґрунтовної методичної основи правосвідомості; навчити студентів вірно оцінювати соціально вагомі положення, політичні події та процеси, вірно висловлювати особисті упередження щодо проявів правового нігілізму, застосовувати свій світоглядний потенціал для ухвалення юридично вагомих рішень; навчити студентів вірному орієнтуванню в існуючому законодавстві; здобуття студентами уміння застосовувати норми під час юридичної кваліфікації; оволодіння предмету повинно допомогти становленню у студентів гідного відношення до закону як провідного методу захисту людини, її прав, свобод і законних інтересів, інтересів суспільства і країни від незаконних посягань; здобуття вмінь в період правозастосування встановлювати наявність прав і обов'язків та їх критеріїв, окреслювати момент дії чи факт зупинення суб'єктивних прав і обов'язків. Згідно з потребами учбово-професійної програми студенти мусять: -- знати: - особливості застосування засад права як певної форми його реалізації; - деякі засоби застосування права та їх особливі риси; - випадки реалізації положень права у формі застосування; - форми правозастосування як правової роботи; - особливості актів використання права та інтерпретаційно-законодавчих актів; - потреби до вірного використання норм права; - засади розрізнення помилок у правозастосуванні і зловживань правом; - критерії доцільності правозастосування; - риси правозастосовних проваджень і режимів; - правові положення забезпечення законності і ефективності правозастосовної роботи. Свою увагу становленню курсу приділяли такі науковці: Мельник М. І., Моїсеєв Є. М., Красницька А. В., Гончаров В. Отже, застосування права володіє творчим організуючим характером. Законодавець не в змозі передбачити всі випадки і обставини дії правових норм. Країна залишає за собою право проводити правове регулювання суспільних відносин вже не в загальній абстрактній формі, а на рівні конкретних відносин, реальних справ і життєвих подій. З повагою ІЦ "KURSOVIKS"! |