Теорія правотворчості як навчальна дисципліна

Правотворчість — це процес здійснення юридично значущих дій по підготовці, прийняттю і опублікуванню нормативних правових актів, які процесуально оформлені, юридично опосередковані, носять офіційний характер.

Програма навчального курсу «Теорія правотворчості» розроблена відповідно до вимог Державного освітнього стандарту за напрямом «Теорія та історія держави і права, історія правових вчень» і є продовженням наукової проблематики теорії держави і права. Необхідність цього спеціального курсу обумовлена наступним.

По-перше, обсяг матеріалу, який вивчався студентами в рамках основної освітньої програми, не в змозі вмістити в себе ряд важливих питань, які мають не тільки загальнотеоретичне, але і практичне значення (наприклад, особливості правотворчості органів законодавчої, виконавчої і судової влади, правила юридичної техніки правотворення тощо).

По-друге, значна частина питань, які традиційно розглядаються студентами в навчальній літературі з теорії держави і права висвітлюються однобоко. Зокрема, стадії правотворчості зазвичай розкриваються стосовно тільки до одного з видів правотворчості – законотворчість. При описі останнього в свою чергу за зразок, як правило, береться законодавчий процес в Україні.

Одностороннім є також, наприклад, висвітлення в навчальній літературі проблем судової правотворчості, оскільки їх розгляд у більшості випадків вичерпується лише визначенням поняття та особливостей судового прецеденту. У той же час на практиці зустрічаються і непрецедентні нормативні судові рішення, вивчення юридичної природи яких є однією з актуальних завдань сучасного правознавства.

Зміст дисципліни «Теорія правотворчості» має певною мірою заповнити зазначені вище прогалини і дати їм додатковий матеріал для правильного і повного сприйняття правотворчої діяльності. Крім того, в ході знайомства з дисципліною зачіпається і ряд традиційних для загальної теорії держави і права питань, пов'язаних з виникненням, розвитком і функціонуванням права.

Метою навчального курсу «Теорія правотворчості» є поглиблення знань студентів з актуальних загальнотеоретичних проблем, які у рамках навчальної дисципліни «Теорія держави і права» традиційно не розглядаються або вивчаються однобічно (загальні стадії правотворчості, особливості правотворчості органів законодавчої, виконавчої і судової влади, поняття і види актів правотворчості, правила юридичної техніки правотворення тощо).

Завданнями курсу є вироблення у студентів вміння самостійно аналізувати спеціальну загальнотеоретичну наукову літературу і давати їй адекватну наукову оцінку, формування у студентів навичок підготовки проектів нормативних правових та інших актів правотворчості, а також уявлень про напрямки вдосконалення правотворчої діяльності в сучасних умовах.

Студент, що приступає до вивчення дисципліни «Теорія правотворчості», повинен:

-- Знати:

- сутність і природу держави і права, основні закономірності виникнення, функціонування та розвитку держави та права;

- форми реалізації норм права, застосування права, тлумачення правових норм;

- основні категорії, поняття та термінологію теорії держави і права.

-- Вміти:

- оперувати базовими теоретичними юридичними поняттями і категоріями теорії держави і права;

- аналізувати юридичні факти, правові відносини, які виникають у зв'язку з ними;

- аналізувати, правильно тлумачити і застосовувати правові норми.

-- Володіти:

- базовою теоретичною юридичною термінологією;

- навичками роботи з нормативними правовими актами;

- навичками аналізу різних правових явищ, юридичних фактів, правових норм і відносин;

- навичками аналізу правозастосовної та правоохоронної практики, вирішення правових проблем і колізій.

Свою увагу на розвиток курсу «Теорія правотворчості» звертали такі науковці: Нашиц А., Мурашин А.Г., Степанян В.В., Тихомиров Ю.А.

Отже, курс «Теорія правотворчості» є дотичним до курсу «Теорія держави і права» і має на меті доповнити ті знання студентів, які були отримані раніше.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!