Якісні перетворення в особистості молодої людини

Основне завдання, що стоїть перед радянською вищою освітою полягає в формуванні спеціалістів високої культури і широкого кругозору, добре озброєних сучасними науковими знаннями, здатних творчо удосконалювати їх. Завдання це, однак, невіддільна від завдання комуністичного виховання майбутніх фахівців, від завдання морального формування їх особистості.

Справа виховання особистості є не тільки важливим, а й ділом дуже складним, що вимагає глибокого і всебічного підходу.

У своїй промові на всесоюзному зльоті студентів товариш Л.І. Брежнєв, кажучи про виховну роботу у ВНЗ, вказував, що йдеться «про одне з найбільш складних і відповідальних справ - про формування душ і характерів, про загартування сердець і розуму будівельників майбутнього».

Відомо, що наші вищі навчальні заклади накопичили великий і найцінніший досвід виховання студентів, про що досить красномовно свідчать багато чудові справи, які уславили радянське студентство та молодих радянських фахівців в їх активній боротьбі за торжество комуністичних ідеалів, за прогрес, свободу, мир і щастя всіх народів.

Це, однак, зовсім не означає, що всі питання виховання у нас вирішені. Навпаки, ми добре розуміємо, що нам необхідно і далі вдосконалювати виховну роботу зі студентами, що ми ще зовсім недостатньо спираємося в цій роботі на педагогічну та психологічну науку. Думається, що настав час глибше вникнути у внутрішні закономірності того процесу, який ми називаємо процесом формування особистості людини.

У своїй статті ми торкнуся лише деяких психологічних питань, що стосуються цього чудового процесу.

Як відомо, людина не народжується особистістю. Він стає особистістю в ході розвитку його життя в суспільстві. При цьому становлення особистості людини являє собою багатоступінчастий, багатоетапний процес.

Особистість починає формуватися вже в відносно ранньому дитячому віці. Пізніше, в підлітковому віці у розвитку особистості настає серйозний перелом. Цей перелом, або як часто називають його, «криза» розвитку, давно вже привертав до себе увагу вихователів і досить добре описаний у педагогічній та психологічній літературі.

Наша педагогіка та педагогічна психологія досі займалася переважно шкільним віком і мало цікавилися подальшим психічним розвитком. Однак якісні зміни особистості тривають і далі - за межами шкільного віку. У розвитку особистості існує ще один дуже важливий скачок, ще один критичний період: це - період переходу до зрілості. Для юної молоді, котра надходить до ВНЗ прямо або майже прямо зі шкільної лави, цей критичний період припадає саме на студентські роки.

Ми приймаємо до ВНЗ значну частину молоді, у якої зберігається, так сказати, школярська психологія, деякий інфантилізм особистості. Але ось проходять п'ять років, і ми випускаємо цю молодь в життя вже з рисами психологічної зрілості. Значить, за ці деякі роки відбувається подальша серйозна перебудова особистості - факт, з яким не може не рахуватися наша виховна робота, тому що від неї щось в першу чергу і залежить те, в якому напрямку піде ця перебудова, і який моральний вигляд особистості ми отримаємо в результаті. Адже те, в яку, так би мовити, сторону якісно змінюється особистість в критичні періоди її розвитку, не є чимось фатально зумовленим; в принципі це - керований процес. Отже, завдання полягає в тому, щоб не упустити цей процес з виду, не віддати його стихії.

Отже, виховна робота у ВНЗ припадає на специфічний переломний період у формуванні особистості у більшості студентів, і це відрізняє нашу виховну роботу від виховної роботи як в школі, так і з цілком зрілими, достатньо усталеними людьми.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!