Особливість викладача вищої школи як психолога-проектувальника

Відповідно до нової філософії освіти викладач вищої школи в сучасних соціокультурних умовах вбачається не просто транслятором науково-культурного і професійного досвіду (з цим успішніше можуть справлятися новітні інформаційні технології), а й носієм незаперечної істини, яка має бути засвоєна студентом.

Перехід на модульно-кредитну систему викладання в усіх ВНЗ України вимагає від викладача вищої школи певні вимоги.

1. Він має бути психологом-дослідником, для цього йому слід опанувати: діагностико-прогностичну діяльність; враховувати запити і потреби студентів; “психологізацію” педагогічного процесу (педагогу необхідно знати і враховувати психофізичні особливості студентів — вікові, статеві, індивідуальні); індивідуалізацію та диференціацію навчання; включення студента у педагогічний процес як активного суб’єкта навчання та виховання; забезпечення розвивального, творчого характеру навчальної діяльності та створення атмосфери співробітництва, психологічного комфорту; створення так званого “діалогічного простору”; здійснення педагогічного моніторингу (кредитна система оцінювання), що означає постійний зворотний зв’язок, вимірність найсуттєвіших показників, характеристик навчально-виховного процесу.

2. Стати психологом-проектувальником — уміння до проектно-конструкторської діяльності щодо створення інноваційних навчальних програм.

3. Уміло входити в поле організації активно-пошукової діяльності студентів, застосовуючи сучасні педагогічні технології та інтерактивні методи навчальної діяльності.

Для успішного здійснення викладацької діяльності він має володіти особистісними якостями. Зокрема, зазначається обов’язкова наявність таких складових діяльності:

а) професійні психологічні і педагогічні знання;

б) професійні педагогічні вміння;

в) професійна психологічна позиція;

г) установка педагога;

д) особистісні властивості, які сприяють оволодінню педагогом професійними знаннями і вміннями.

Крім того, треба виокремити десять видів умінь, які можна звести до двох груп:

1) ті, що стосуються особистості освітянина - самоосвіта, соціальна перцепція, розвиток позитивної Я-концепції, самоактуалізація та самореалізація, реальна оцінка своїх можливостей і результатів діяльності;

2) ті, що стосуються педагогічної діяльності - постановка педагогічного завдання, враховуючи зміст і цілі освітнього процесу, вміла організація навчально-виховного процесу за допомогою комунікацій, належний контроль за рівнем засвоєння знань, умінь і навичок.

Отже, професійна підготовка викладача має передбачати функціонування його як психолога, проектувальника та дослідника, оскільки саме проектна діяльність освітнього процесу дає змогу впроваджувати інноваційні технології, здійснювати прогнозування навчально-виховних завдань, реально впливати на підвищення ефективності соціальної взаємодії в аудиторії.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!