Навчальне видання Корпоративні інформаційні системи, Розділ 6 Управління матеріальними потоками корпорації, ХДЕУ, Харківський державний економічний університет

РОЗДІЛ 6. УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМИ ПОТОКАМИ КОРПОРАЦІЇ

6.1. МАТЕРІАЛЬНИЙ ПОТІК У КОРПОРАЦІЇ ІЛОГІСТИЧНІ ПРОЦЕСИ

Матеріальний потік у корпорації нерозривно пов'язаний з логістичними процесами і з контролінгом. Матеріальний потік у логістиці - це продукція, розгляну­та в процесі виконання з нею різних логістичних операцій (транспор­тування, складування та ін.) і віднесена до часового інтервалу [9,10]. Розмірність матеріального потоку: одиниця кількості вантажу; одиниця кількості часу. Наприклад: т/рік, шт./год, контейнерів, добу і т. п. Рис. 6.1 є ілюстрацією зв'язку матеріального та інформа­ційного потоків.

Матеріальні потоки у виробничій логістиці поділяють на

• потік матеріальних ресурсів.

• потік напівфабрикатів (продуктів незавершеного виробництва¹

• потік готової продукції.

Особливий статус процесу виробництва стосовно інших видів виробничо-господарської діяльності визначає ряд особливостей виробничої логістики. Так, наприклад, виробнича логістика - єдина сфера, в якій матеріальний потік виражається в трьох матеріальних формах. На етапі входу в підсистему - у вигляді сиро^вини, матеріалів, що комплектують. На стадії виходу з підсистем виробничої в підсистему розподільної логістики - у вигляді готової продукції. А протягом самого процесу виробництва - у вигляді напівфабрикатів.

 У деяких випадках змінюваність форм матеріального потоку відбувається в рамках двох-трьох виробничих операцій за кор_0т кий проміжок часу.

Варто підкреслити, що за межами підприємства поняття «напівфабрикат» не має самостійного значення.

Нижче приведені ключові поняття, пов'язані з організацією ма­теріальних потоків у КІС.

Логістпична активність - це вплив на виникнення, перетво­рення або поглинання потоків (у тому числі і матеріальних) у виз­наченому економічному об'єкті, що функціонує як єдина система Логістпична активність буває елементарна і комплексна.

Елементарною логістичною активністю є будь-яка проста ді_я яка не підлягає подальшому розкладанню на більш прості дії в рам­ках поставленої задачі.

Дії елементарної логістичної активності називають логісти-ними операціями. Наприклад, логістичними операціями є дії еле­ментарної логістичної активності, вчинені над матеріальним пото­ком, такі як навантаження, розвантаження, затарювання, переве­зення, прийом і відпустка зі складу, збереження, сортування, кон­солідація, розукрупнення, маркірування і т. п.

До логістичних операцій відносно інформаційного і фінансового потоків відносяться збір, збереження, обробка і передача інформації про матеріальний потік, розрахунки з постачальниками і покупцями товарів, страхування вантажу, передача прав власності на товар і т.п. Комплексна логістична активність являє собою відособлену сукупність логістичних операцій, поставлених перед логістикою задач. Дії комплексної логістичної активності називають логістич­ними функціями.

Логістичні функції - це сукупність логістичних операцій. У загальному вигляді до дій комплексної логістичної активності відноситься постачання, виробництво, збут, підтримка стандарт¹" обслуговування споживачів, керування замовниками, керуванні запасами, транспортування, ціноутворення, дистрибуція готової продукту, фізичний розподіл.

Дистрибуція - це комплексна логістична активність, що полягає у просуванні готової продукції від виробника до кінцевого (з проміжного) споживача, в організації продажів, передпродажне і після продажного сервісу.

Дистрибуція тісно пов'язана зі стратегічними і тактичними цілями суб'єкта, що хазяйнує, на ринку. Основними функціями логістичного менеджменту дистрибуції є:

• побудова організаційної структури дистрибутивних мереж;

• дислокація дистрибутивних центрів;

• транспортування готової продукції, повернення тари і відходів;

• складування, збереження і вантажопереробка готової про­дукції у складській системі;

• керування запасами, консолідація і розосередження товарів;

• передача прав власності на готову продукцію;

• забезпечення схоронності і захисту товарів, страхування ри­зиків;

• підтримка якості готової продукції і логістичного сервісу;

• ціноутворення;                                                         *

• моніторинг і інформаційно-комп'ютерна підтримка логістич­них активностей у дистрибуції.

Фізичний розподіл ~ це комплексна логістична активність, що є складовою частиною процесу дистрибуції. Всі логістичні операції, які вона включає в себе, пов'язані з фізичним переміщенням і збе­реженням готової продукції в товаропровідних структурах вироб­ників і / або логістичних посередників.

Взагалі логістику можна відобразити структурною схемою (рис. 6.3).

Об'єднання елементарних логістичних активностей у комплек­сну логістичну активність багато в чому визначається існуючою логістичною системою.

У ході логістичного процесу матеріальний потік доводиться до підприємства, потім організується його раціональне просування через ланцюг складських і виробничих ділянок, після чого готова продукція доводиться до споживача відповідно до замовлення осннього.

6.2. СПЕЦИФІКА ЛОГІСТИЧНОГО ПІДХОДУ ДО УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМИ ПОТОКАМИ

Коли матеріальний потік відносять не до часового інтервалу, а до певного моменту часу, він переходить у запас (наприклад, відправлений, але такий, що не надійшов до одержува­ча вантаж, - запас у шляху) [10].

Товарні запаси підрозділяються на запаси засобів виробництва і
предметів споживання. Наприклад, запаси готового металопрокату
на складах служби збуту металургійного комбінату відносяться Д°
товарних запасів засобів виробництва (металопрокат підготовлений
до реалізації, однак у виробництво він буде запущений покупцем)
Прикладом товарного запасу предметів споживання може служит*'
запас готового взуття на складі готової продукції взуттєвої фабрик;

Запаси поточні - основна частина виробничих і товарних за­сів, Ш° забезпечують безперервність виробничого або торговельного процесу між черговими постачаннями.

Запаси страхові - призначені для безперервного забезпечення матеріалами або товарами виробничого або торговельного процесу у випадку різних непередбачених обставин, наприклад:

• відхилення в періодичності і величині партій постачань від
передбачених договором;

 • можливих затримок матеріалів або товарів у шляху при до­ставці від постачальників;

• непередбаченого зростання попиту.

Запаси сезонні утворюються при сезонному характері вироб­ництва, споживання або транспортування. Прикладом сезонного характеру виробництва може бути виробництво сільськогоспо­дарської продукції. Сезонний характер споживання має споживан­ня бензину під час збиральних жнив. Сезонний характер транспор­тування зумовлений, як правило, відсутністю постійно функціону­ючих доріг.

6.2.1. Запас у виробничій логістиці

Велике значення в керуванні потоковими процесами у вироб­ничій логістиці має поняття «запас».

Запас являє собою запас напівфабрикатів, деталей або скла­дальних одиниць, що забезпечує нормальну безперебійну роботу усіх виробничих підрозділів підприємства.

За призначенням запаси поділяються на:

• технологічні;

• оборотні;

• транспортні;

• страхові.

Технологічний запас - це деталі і складальні одиниці, що знаходяться безпосередньо в обробці або на контролі. Його величина відзначається кількістю робочих місць та оброблюваних ними контрольних партій деталей і складальних одиниць.

Оборотний запас являє собою запас деталей і складальних одиниць, створюваний на робочих місцях для організації безперервної роботи

Транспортний запас - це сукупність деталей і складальні, одиниць, які у теперішній момент знаходяться в процесі переміщення з одного робочого місця на інше або від одного виробничого цих (ділянки) до іншого.

Страховий запас створюється у виробничій логістиці у таких випадках:

• при виході з ладу устаткування;

• при виявленні браку у виробництві та в інших подібних випадках.

6.2.2. Фактори, що впливають на розробку логістичної системи КІС

Перш ніж приступити до формування логістичної системи в цілому, необхідно в коленому конкретному випадку максимально повно проаналізувати такі фактори, як:

• тип виробництва;

• характер виробничого циклу;

• система постачання основного виробництва і подачі матері­альних ресурсів на робочі місця;

• система норм;

• параметри ефективності використання ресурсів і т. д.

Тип виробництва може бути: одиничним, дрібносерійним, серій­
ним, крупно серійним, масовим.

Виробничий цикл - це період часу між моментами початку закінчення виробничого процесу стосовно конкретної продукції! рамках логістичної системи (підприємства). Він включає робочий період і час перерв при виготовленні продукції.

У свою чергу, робочий період складається з:

• основного технологічного часу;

• часу виконання транспортних і контрольних операцій;

• часу комплектації.

Час перерв підрозділяється на час міжопераційних, міжділянкових і інших перерв.

Тривалість виробничого циклу багато в чому залежить від характеристики руху матеріального потоку, який буває:

• послідовним;

• рівнобіжним;

• паралельно-послідовним.

Крім того, на тривалість виробничого циклу впливають також (форми технологічної спеціалізації виробничих підрозділів, система організації самих виробничих процесів, прогресивність застосову­ваної технології і рівень уніфікації продукції, що випускається.

Виробничий цикл включає також час очікування - інтервал з моменту надходження замовлення до моменту початку його вико­нання.

У процесі організації виробництва важливо відразу визначити оптимальну партію виробів. Оптимальна партія виробів (продукції) являє собою партію, при якій витрати в розрахунку на один виріб складають мінімальну величину.

Для рішення задачі вибору оптимальної партії прийнято вва­жати, що собівартість продукції складається з трьох компонентів:

• прямих витрат на виготовлення;                        

• витрат збереження запасів (абсолютна сума цих витрат змінюється пропорційно величині запасів. У той же час у розра­хунку на одиницю продукції вони є постійними);

• витрат на переналагодження устаткування і його простою при зміні партії (ці витрати не залежать від розміру партії, але в роз­рахунку на одиницю продукції зменшуються при її збільшенні. Звідси випливає, що чим більший розмір партії, тим менші витра­ти на переналагодження. Однак тим більшими будуть витрати на підтримку запасів незавершеного виробництва).

На практиці часто оптимальна партія визначається прямим розрахунком, але при формуванні логістичних систем більш ефек­тивним є застосування методів математичного програмування.

При розробці логістичної системи важливе значення має ступінь інтеграції заготівельної і виробничої логістики, що виявляється по всьому алгоритму виробничо-логістичних операцій. Особливо Цікаві її форми при організації постачання основного виробництва необхідними ресурсами. Розрізняють три способи матеріально-технічного забезпечення виробничих підрозділів:

• активна система постачання;
• децентралізована система постачання;
• транзитна система постачання.

Сутність активної системи постачання полягає в тому, що видана навантаження і доставка матеріальних ресурсів виробничим підрозділом здійснюється службами заготівельної логістики (відділи; МТЗ, склад). Активна система передбачає:

• встановлення лімітів і графіків доставки матеріальних ресурсів;

• розрахунок потреби у вантажно-розвантажувальних і транспортних засобах, встановлення графіків їх роботи і раціональних маршрутів, розрахунок розмірів партії доставки і т. д.;

• контроль за використанням матеріальних ресурсів в основному виробництві;

• встановлення матеріальної відповідальності за схоронність ресурсів, що поставляються, і передачу їх матеріально відповідаль­ним особам.

Сутність децентралізованої системи постачання полягає в тому, що отримання, навантаження і доставка матеріальних ре­сурсів в основне виробництво здійснюються силами працівників цехів і ділянок-споживачів.

Для одержання необхідних матеріалів (комплектуючих) зі складів служб матеріально-технічного постачання необхідно попе­редньо оформити вимогу, в якій має бути зазначена кількість по­трібних матеріалів (комплектуючих). У зв'язку з тим, що даний ва­ріант постачання вимагає більш великих витрат часу і засобів, ніж попередній, його застосування виправдане при одержанні невели­кої кількості матеріалів, разового або випадкового виробничого споживання. Для скорочення витрат часу в даному варіанті поста­чання використовується лімітування відпускання матеріалів у ви­робництво.

Транзитна система забезпечення передбачає доставку мате­ріальних ресурсів безпосередньо виробничим підрозділам, мина­ючи загальнозаводські склади і заготівельні ділянки з підготовки ресурсів до виробничого споживання.

Однією з найбільш істотних систем обмежень при формуванні логістичних виробничих підсистем, що чинять безпосередній вплив на процес керування матеріальними й інформаційними потоками є система лімітування відпустки матеріалів у виробництво.

Дана система має низку позитивних якостей. Вона жорстко узгоджується із заздалегідь встановленими виробничими завдання ми і діє в рамках визначеного часового періоду. Відповідно до даної системи відпустка матеріальних ресурсів виробничим підрозділам здійснюється на основі дозволених лімітів. У логістиці дана система користується заслуженою повагою через свої позитивні якості: вона сприяє контролю за витратами матеріальних ресурсів і дотримання норм їх виробничого споживання, підвищує ефективність забезпечення основного виробництва матеріальними ресурсами, сприяє ритмічній роботі виробничих підрозділів, а також економії ресурсів. Залежно від способу постачання виробництва лімітування може здійснюватися як службами заготівельної логістики (відділ постачання), так і службами виробничої логістики підприємства ₍планово-виробничий відділ).

Перехідним інтегрованим комплексом логістичних операцій між заготівельною і виробничою логістикою є подача матеріалів на ро­бочі місця.

Даний комплекс передбачає такі основні роботи, як:

• добір необхідного матеріалу і комплектація замовлення;

• навантаження на транспортний засіб;

• розрахунок маршруту руху транспортного засобу;

• переміщення до місця виробничого споживання;

• розвантаження на робочому місці;

• забезпечення схоронності матеріальних ресурсів.

В усіх сферах діяльності, але особливо у виробничій логістиці найважливіше значення має система норм і нормативів. У дану си­стему включаються як укрупнені, так і детальні норми витрат ма­теріалів, енергії, використання устаткування і т. д.

На практиці в логістиці зустрічаються навіть такі форми, як норми часу оформлення документів, норми часу прийняття рішень та ін.

Від якості норм, їх обґрунтованості і точності залежить економіч­ний стан підприємства. В умовах ринку система норм і нормативів є •* інструментом адміністративного втручання у виробничо-господарські інтереси структурних підрозділів логістичної системи і системи виробництва, а необхідним елементом внутрішньої організації процесу виробництва і регулятором зовнішніх відносин у виробничій логістиці найбільша увага приділяється нормам витрат. Норма витрат матеріальних ресурсів - це максимально допустима кількість сировини, матеріалів, палива, що витрачається для виготовлення одиниці продукції певної якості виконання технічних операцій, у тому числі логістичних.

На підставі норм витрат і виробничої програми в логістиці прогнозуються потреби виробництва і розробляються всі логістичні аспекти по формуванню і керуванню матеріальними потоками. На. явність нормативної бази є обов'язковим для функціонування логістичних систем і підсистем, особливо для виробничої логістики.

6.2.3. Підходи до нормування запасів

Управління запасами полягає в рішенні двох основних задач[9,10]:

• визначення розміру необхідного запасу, тобто норми запасу

• створення системи контролю за фактичним розміром запасу і своєчасним його поповненням відповідно до встановленої норми.

Нормою запасу називається розрахункова мінімальна кількість предметів праці, що повинна знаходитися у виробничих або торго­вельних підприємств для забезпечення безперебійного постачання виробництва продукції або реалізації товарів.

При визначенні норм товарних запасів використовують три гру­пи методів: евристичні, методи техніко-економічних розрахунків! економіко-математичні методи.

Евристичні методи припускають використання досвіду фахівців, що вивчають звітність за попередній період, аналізують ринок і приймають рішення про мінімально необхідні запаси, зас­новані значною мірою на суб'єктивному розумінні тенденцій роз­витку попиту. Як фахівець може виступати працівник підприєм­ства, який постійно вирішує задачу нормування запасів. Викорис­товуваний у цьому випадку метод розв'язання задачі (з групи ев­ристичних) називається дослідно-статистичним.

У тому числі, якщо поставлена задача у сфері управління запа­сами досить складна, може використовуватися досвід не одного, а кількох фахівців. Аналізуючи потім по спеціальному алгоритму їх суб'єктивні оцінки ситуації і пропоновані рішення, можна одеР' жати досить гарне рішення, яке мало чим відрізняється від опти­мального. Цей метод також відноситься до групи евристичних і називається метод експертних оцінок.

Сутність методу техніко-економічних розрахунків полягає
в розподілі сукупного запасу (залежно від цільового призначенні на окремі групи, наприклад, номенклатурні позиції (або асортиментні позиції - у торгівлі). Далі для виділених груп окремо розра­хуються страхові, поточні і сезонний запаси, кожний з яких, у 1₀Ю чергу, може бути розділений на деякі елементи, наприклад, страховий запас на випадок підвищення попиту або порушення термінів завезення матеріалів (товарів) від постачальників. Метод техніко-економічних розрахунків дозволяє досить точно визначати необхідний розмір запасів, однак трудомісткість його велика.

Економіко-математичні методи в нормуванні запасів при­пускають, що попит на товари або продукцію найчастіше являє со-5ою випадковий процес, який може бути описаний методами мате­матичної статистики. Одним з найбільш простих економіко-математичних методів визначення розміру запасу є метод екстраполяції, що дозволяє перенести темпи, що склалися в утворенні запасів у минулому, на майбутнє [9].

Наприклад, маючи інформацію про розмір запасів за минулі чотири періоди, на основі методу екстраполяції можна визначити розмір запасів на майбутній період за формулою:

Y₅ = 0,5(2Y₄ + Y,-Y,),

де У₅ - нормативний рівень запасу на майбутній, п'ятий період У₁, У₃, Y₄ - рівні запасу (у сумі, днях або відсотках до обороту) відповідно за перший, третій і четвертий періоди.

Прогноз рівня запасів для шостого періоду (Y ) можна зробити, використовуючи формулу

У₆ = 0,5(2 x Y₅ + Y₄-Y₂).

Міжнародна практика управління запасами свідчить, що темп збільшення запасів повинен трохи відставати від темпу підвищення попиту. Математично це виглядає в такий спосіб:

Де Т₃ -  темп збільшення товарних запасів; Т₀ — темп підвищення попиту.

Таке співвідношення між запасами і попитом забезпечує мож­уть прискорення оборотності оборотних коштів.

6.2.4. Системи контролю за станом запасів

Поряд з нормуванням керування запасами передбачає організацію контролю за їх фактичним станом.

Контроль за станом запасів - це вивчення і регулювання рівня запасів продукції виробничо-технічного призначення і товарів на­родного споживання з метою виявлення відхилень від норм запасів і вживання оперативних заходів до ліквідації відхилень.

Необхідність контролю за станом запасів зумовлена підвищен­ням витрат у випадку виходу, фактичного розміру запасу за рамки передбачені нормами запасу. Контроль за станом запасу може про­водитись на основі даних обліку запасів, переписів матеріальних ресурсів, інвентаризацій або в міру необхідності.

На практиці застосовують різні методи контролю. Найчастіше використовують два з них.

Перший метод реалізує систему контролю за станом запасів з фіксованою періодичністю замовлення. Контроль стану запасів за цією системою здійснюється через рівні проміжки часу за допомо­гою проведення інвентаризації залишків. За результатами пере­вірки складається замовлення на постачання нової партії товару. Наприклад, кожного понеділка менеджер фірми переглядає за­лишки товарів і до замовляє їх до заздалегідь визначеної макси­мальної норми.

Система контролю за станом запасів із фіксованою періодичні­стю замовлення застосовується у випадках, коли:

• умови постачання дозволяють одержувати замовлення різни­ми за величиною партіями;

• витрати по розміщенню замовлення і доставці порівняно не­великі,

• втрати від можливого дефіциту порівняно невеликі.

На практиці за даною системою можна замовляти один з бага­тьох товарів, закуповуваних у того самого постачальника, товаре на які рівень попиту відносно постійний, малоцінні товари і т. Д-

Другий метод реалізує систему контролю за станом запасів із фіксованим розміром замовлення. Сутність його полягає в тому, що як тільки запас якого-небудь товару досягне заздалегідь визначеного мінімального значення, цей товар замовляється. При цьому розмір партії, що замовляється, весь час однаковий. Інтервали час через які виробляється розміщення замовлення, у цьому випадку можуть бути різними.

Нормованими величинами в цій системі є величина замовлен­ня, розмір запасу в момент розміщення замовлення (так звана точка замовлення) і величина страхового запасу. Замовлення на поста­чання розміщується при зменшенні наявного запасу до точки за­мовлення.

На практиці система контролю за станом запасу з фіксованою кількістю замовлення застосовується переважно у випадках, коли існують:

• великі втрати в результаті відсутності запасу;

• високі витрати по збереженню запасів;

• висока вартість товару, що замовляється;

• високий ступінь невизначеності попиту;

• знижки ціни залежно від кількості, що замовляється.           

Система з фіксованим розміром замовлення припускає безперервний облік залишків для визначення точки замовлення. При на­
явності широкої номенклатури матеріалів (або асортименту - для
торговельного підприємства) необхідною умовою застосування си­стеми є використання технології автоматизованої ідентифікації штрихових кодів.

6.2.5. Визначення оптимального розміру партії, що замовляється

Після того, як визначено систему поповнення запасів, необхідно кількісно визначити розмір партії, що замовляється, а також інтер­вал часу, через який буде повторюватися замовлення.

Оптимальний розмір партії товарів, що поставляються, і від­повідно, оптимальна частота завезення залежать від таких фак­торів, як:

• обсяг попиту (обороту);

• витрати на доставку товарів;                                        ,

• витрати по збереженню запасу.

Як критерій оптимальності вибирають мінімум сукупних витрат на доставку і збереження.

Витрати на доставку і збереження залежать від розміру замов­кни, однак характер залежності кожної з цих статей витрат від обсягу замовлення різний.

Витрати з доставки товарів при збільшенні розміру замовлен­ня зменшуються, тому що перевезення здійснюються більш вели­кими партіями і, отже, рідше.

Витрати по збереженню збільшуються прямо пропорційно до обсягу замовлення.

Результатом інтеграції цих графіків є крива, що відбиває ха­рактер залежності сукупних витрат по транспортуванню і збере­женню від обсягу партії, яка замовляється (рис. 6.4). Ця крива має точку мінімуму, в якій сумарні витрати мінімальні. Абсциса цієї точки S_oпт дає значення оптимального обсягу замовлення.

Задача визначення оптимального обсягу замовлення, поряд із графічним методом, може бути розв'язана й аналітично. Для цього необхідно знайти рівняння сумарної кривої, продиференціювати його і дорівняти першу похідну до нуля. В результаті буде одерж³' на формула, відома в теорії управління запасами як формула Уїлсона, що дозволяє розрахувати оптимальний розмір замовлення:

де   S_опт -  оптимальний розмір партії, що замовляється; О ^_ величина обороту; С_т - витрати, пов'язані з доставкою; С_х - витрати, пов'язані зі збереженням.

Управління матеріальними потоками та супроводжуючими їх фінансовими та інформаційними потоками неможливе без автома­тизованої інформаційної системи, яка повинна забезпечувати кер­івництво на усіх етапах логістичної активності не тільки необхід­ною інформацією; а й дозволяти завдяки аналітичним (інтелекту­альним) компонентам виконувати аналіз ситуації в оперативному режимі для прийняття управлінських рішень як оперативного, так і стратегічного характеру.

Контрольні питання до розділу 6

1. Розкрити зміст поняття «матеріальний потік» у корпорації.

2. Привести і пояснити види матеріальних потоків у виробничій логістиці.

3. Розкрити зміст поняття «логістична активність».

4. Розкрити зміст поняття «елементарна логістична активність».

5. Розкрити зміст поняття «логістична операція».

6. Розкрити зміст поняття «логістична функція».

7. Розкрити зміст поняття «комплексна логістична активність».

8. Розкрити зміст поняття «дистрибуція».

9. Привести основні функції логістичного менеджменту дист­рибуції.

10. Пояснити різницю між запасами засобів виробництва та пред­метів споживання.

11. Пояснити різницю між поточними, страховими та сезонними запасами.

12. Розкрити зміст поняття «технологічний запас».

13. Розкрити зміст поняття «оборотний запас».

14. Розкрити зміст поняття «транспортний запас».

15. Розкрити зміст поняття «страховий запас».

16. Привести фактори, які впливають на формування логістичної системи.

17. Розкрити зміст поняття «активна система постачання».

18. Розкрити зміст поняття «децентралізована система постачання».

19. Розкрити зміст поняття «транзитна система постачання».

20. Привести роль нормування запасів у виробничій логістиці,

21. Пояснити задачі управління запасами.

22. Навести методи, які використовуються при визначенні норм запасів.

23. Розкрити зміст поняття «евристичні методи нормування за­пасів».

24. Розкрити зміст поняття «дослідно-статистичні методи нор­мування запасів».

25. Розкрити зміст поняття «техніко-економічні розрахунки в нормуванні запасів».

26. Розкрити зміст поняття «економіко-математичні методи в нормуванні запасів».

27. Довести необхідність контролю за станом запасів.

28. Розкрити зміст системи контролю з фіксованою періодичні­стю замовлення.

29. Пояснити зміст системи контролю з фіксованим розміром замовлення.

30. Пояснити підходи до визначення оптимального розміру партії товарів.

З повагою ІЦ “KURSOVIKS”!