Навчальний посібник Електронна комерція, Розділ 6. Електронна підтримка споживачів, НЕУ, Національний економічний університет

 РОЗДІЛ 6. ЕЛЕКТРОННА ПІДТРИМКА СПОЖИВАЧІВ

6.1. ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЛЯ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ: КЛАСИФІКАЦІЯ ТА АНАЛІЗ

Більшість Internet- і Intranet-додатків визначаються як «статич­ні» або «динамічні» залежно від змісту і доступу до даних {рис. 6.1). Системи публікації баз даних забезпечують простий статичний доступ до динамічних даних. Прикладами є контроль складських залишків через Internet або перегляд статусу замов­лення через Intranet. Обидва класи додатків (нарівні з простими додатками накопичення даних) можуть бути розвинені в транз-акційні бізнес-додатки.

Маючи на увазі Керовану діалогову обробку запитів (Online Transaction Processing — OLTP), a Web — як спосіб доступу, цей клас додатків називають «WebOLTP». Такі додатки є не простими програмами для перегляду даних, а додатками для обробки в реальному режимі часу важливої ділової інформації, наприклад, операції в банку, прийом замовлень, робота з клі­єнтами.

Сучасна Інфраструктура Internet представлена на рис. 6.2 і включає в себе:

•  Web-броузер, що служить для відображення сторінок у фор­маті HTML (Hypertext Mark-up Language);

•  Web-сервер,   який   забезпечує   зберігання   й   управління HTML-сторінок.

Стандартні засоби зв'язку між броузером і сервером — це протокол HTTP (Hypertext Transfer Protocol). Базова інфраструк­тура була розроблена і досі цілком підходить для публікації ста­тичної інформації, наприклад, даних маркетингових досліджень.

Як показано на рис. 6.3, базова інфраструктура Internet останнім часом була розширена в розумінні більшої динамічності додатків (інтерактивних можливостей користувачів) за рахунок:

•  простих форм запитів і форматування даних на основі Ja­vaScript для броузера;

•  АРІ для Web-серверу, таких як, наприклад, NSAPI і ISAPI, що дозволяють броузерам виконувати додатки на Web-сервері;

•  серверів динамічної обробки, які перетворюють дані з БД у сторінки у форматі HTML.

Розширена інфраструктура Web за рахунок динамічної оброб­ки даних, тобто здібності серверу повертати дані броузеру від­повідно до запиту користувача або в іншій інтерактивній формі надає можливість створення важливого класу додатків — від си­стем підтримки прийняття рішень через Intranet до персональних новин в Internet.

WebOLTP — назва класу додатків, що виконують транзакції в Internet, Intranet, Extranet або традиційних корпоративних мере­жах, її основні риси: WebOLTP-архітектура і модель використан­ня покликані задовольнити вимоги до WebOLTP-додатків. Виник­нення трирівневої або багаторівневої архітектури (рис. 6.4) від­повідає потребам WebOLTP, з точки зору масштабності (scalabi­lity) і динамічного доступу при збереженні всіх переваг базової архітектури.

У традиційних системах клієнт/сервер для запуску додатків необхідно, щоб клієнтське ПЗ було встановлено заздалегідь. В ар­хітектурі з так званим «тонким» клієнтом спеціалізоване програм­не забезпечення не обов'язково встановлювати на боці клієнта, оскільки компоненти, що виконуються, можуть завантажуватися з Web site для подальшої взаємодії з клієнтом. Таким чином, «тон­кий» клієнт, або клієнт з «нульовою інсталяцією», одержує дві ключові переваги під час роботи в мережі: універсальний доступ і зменшення витрат на інсталяцію та управління. Однак через на­явність броузерів і HTML «тонким» клієнтам для динамічного управління бізнес-додаткам й необхідне використання додаткових засобів, таких як Java-аплети.

На відміну від додатків клієнт/сервер і їх попередників ко­ристувачі WebOLTP можуть розширити межі відділу або ком­панії, використовуючи Extranet або Internet. З цими додатками доступ більше не обмежується невеликою кількістю працівників, які реєструють замовлення, а стає відкритим для тисяч корис­тувачів, що одночасно виконують транзакції. Це потребує доб­ре масштабованої архітектури серверу для побудови WebOLTP-_ додатків.

Додатки з чітко визначеним колом споживачів працюють з пев­ними наборами дій і навантажень. Використання WebOLTP-до-датків завдяки відкритому колу користувачів у них може приз­вести до не передбачуваних навантажень. У міру того, як будь-який Web-додаток стає доступним, менеджерам Web-вузлів буває важко передбачити, коли і скільки користувачів намагатимуться підключитися. Щоб справитися з несподіваними стрибками на­вантаження при збереженні прийнятного часу відгуку, потрібна наявність повністю регульованих і адаптованих систем.

Кожна наступна генерація додатків має коротший «життєвий цикл», ніж попередня. Хоч «життєві цикли», можливо, трохи по­довжаться з розвитком технологій Internet, сучасні додатки для мережі вимагають лише декількох тижнів або місяців на розроб­ку. Web-менеджери намагаються коректувати вміст вузла щодня й оновлювати його графіку принаймні кожні 9—12 місяців. От­же, і технологія для побудови цих систем має бути дуже легкою для використання та розгортання.

У моделі WebOLTP користувачі знаходять і запускають додат­ки, які використовують традиційні HTML-сторінки і Web-сер­вери. Але замість простого завантаження статичної сторінки, ди­намічний «аплет» завантажується в індивідуальний броузер. До того ж він підтримує високошвидкісні протоколи, які дозволяють йому сполучатися безпосередньо із сервлетами («servlets») — ПЗ, що працює на проміжному рівні. Звичайно, сервлети забезпечу­ють доступ до однієї або більше баз даних, реалізовують бізнес-логіку і повертають результати аплетові для відображення.

Аплети — це програми, що динамічно завантажуються та управ­ляють логікою представлення даних. У архітектурі WebOLTP вони містять частину коду, що відповідає за комунікацію та до­зволяє їм напряму сполучатися з сервлетами, які працюють на проміжному рівні. Аплети мають такі переваги:

•  незначний об'єм, що забезпечує їх швидке завантаження;

•  велику інтерактивність і більш дружній інтерфейс порівняно із звичайними HTML-сторінками;

•  відносну легкість у розробці та супроводі.

На сьогодні найпоширенішим протоколом у мережі є Hyper­text Transfer Protocol — HTTP. Будучи частиною інфраструктури WWW, HTTP чудово підходить для роботи зі статичними HTML-сторінками. Однак він не зовсім зручний для інтерактивної оброб­ки бізнес-транзакцій, оскільки є сторінкове орієнтованим і не під­тримує інформацію про стани і з'єднання. Все це — істотні не­доліки, коли мова заходить про додатки WebOLTP. Пропонуються альтернативні протоколи для зв'язку броузера і ПЗ проміжного рівня. Ключові вимоги для цих протоколів включають здатність: _s; » підтримувати інформацію про користувачів і транзакції;

• ефективно формувати підсумкову вибірку й управляти нею;

• підтримувати транзакції;

• надавати надійні механізми шифрування даних.

З появою багаторівневої архітектури на проміжний рівень (або рівні) був перенесений основний тягар прикладної обробки. Це робить проміжний рівень одним з найбільш критичних компонен­тів WebOLTP архітектури.

Системи управління базами даних залишаються важливими компонентами всіх OLTP-систем, у тому числі і WebOLTP. Ефек­тивне використання СУБД в архітектурі WebOLTP потребує:

•  підтримки нестабільних нава'нтажень з відстеженням таких властивостей, як запит черг і пріоритетів;

•  високої швидкості з'єднання додатків із СУБД;

•  черги додатків і управління ресурсами як засобів скорочення загального об'єму ресурсів у системі і досягнення стабільної продуктивності в межах Internet-транзакції;

•  забезпечення безпеки, як наприклад, уповноважена автори­зація (відповідність) для певних WebOLTP-до датків;

• розподілена обробка запитів, яка дозволила б обробляти різ­номанітні типи даних, що зустрічаються в середовищі WebOLTP.

Для WebOLTP-архітектури поки що невирішеним залишаєть­ся питання, яка технологія найбільше підходить для реалізації та управління бізнес-логікою на проміжному рівні. Наведемо основ­ні вимоги до ПЗ проміжного рівня:

•  масштабність і продуктивність під час роботи з великою кіль­кістю користувачів, сесій, транзакцій і з'єднань з БД;

•  високопродуктивне з'єднання броузера і back-end сховища даних;

•  підтримка швидкої розробки і розгортання WebOLTP-додат-ків на проміжному рівні;

•  підтримка як синхронного, так і асинхронного управління транзакціями.

Сьогодні відомі три найпоширеніші варіанти технологій по­будови ПЗ проміжного рівня: CORBA на основі брокерів об'єкт­них запитів (Object Request Brokers — ORBs), монітори обробки транзакцій (Transaction Processing Monitors — TP-Monitors) і сер­вери Web-додатків. Кожна з цих технологій має свої сильні аспек­ти, але жодна з них ідеально не підходить для вимог WebOLTP на проміжному рівні.

Об'єкти CORBA мають чудові можливості побудови багаторів­невої архітектури з викликом розподілених об'єктів і іншими сервісами. На жаль, складність загального рішення і нестача на­дійних засобів підтримки обмежує їх застосування тільки квалі­фікованими розробниками. До того ж, більшість ORB сьогодні мають примітивні механізми виконання на боці серверу, що та­кож обмежує ефективність і масштабність. ТР-монітори, з іншого боку, мають стійкі та відпрацьовані механізми виконання, які за­безпечують достатню ефективність і масштабність. Однак, подіб­но до об'єктів ORB їх загальна складність і власний інтерфейс АРІ часто робить ТР-монІтори важкими у використанні і дороги­ми, з точки зору установки, управління і підтримки.

Сервери Web-додатків представляють новітні рішення в галузі програмного забезпечення проміжного рівня. Технологія серверу Web-додаткІв з'явилася внаслідок спроби трансформувати Nets­cape і Web-сервери Microsoft у сервери додатків. Важелями до цього стало останнє покоління відповідних АРІ — NSAPI і ISAPI. Сервери Web-додатків взагалі є спеціалізованими (замовними) розробками на основі одного з інструментальних засобів ство­рення Web-вузла. Це — потужний набір інструментальних засо­бів, що дійсно сприяє підвищенню продуктивності розробника. З іншого боку, масштабність істотно обмежена прямим звертан­ням серверу додатків до Web-серверів і відсутністю підтримки відмінних від HTTP протоколів зв'язку.

Для того щоб подолати слабкі аспекти існуючих систем і за­довольнити вимоги WebOLTP на проміжному рівні, що забезпе­чують масштабність і простоту використання, був запропонова­ний новий клас системного ПЗ — сервери транзакцій. Сервери транзакцій об'єднують кращі властивості ORB і ТР-моніторів з компонент-базованою розробкою: це дає можливість швидкого створення масштабних WebOLTP-додатків, Першими доступни­ми серверами транзакцій стали Sybase Jaguar CTS (Компонент­ний сервер транзакцій) від Sybase, Inc. і Microsoft Transaction Server (раніше відомий як Viper). Оскільки попит на WebOLTP зростає, незабаром повинні з'явитися інші продукти цього класу.

Сервери транзакцій характеризуються такими властивостями:

•  пропонують вбудовані можливості управління транзакціями;

• забезпечують механізм запуску й управління сервлетами;

•  підтримують виклики розподілених об'єктів для забезпе­чення зв'язку в багаторівневих додатках;

•  підтримують засоби швидкої розробки ПЗ для проміжного рівня, включаючи компонентну розробку.

Порівняно з традиційними системами клієнт/сервер або уні­версальною СУБД WebOLTP-додатки — особливо Internet- або Extranet-додатки — обслуговуватимуть значно більші групи ко­ристувачів. «Управління сеансами» означає управління зв'язками між броузером і сервером транзакцій, а «управління з'єднан­нями» — управління зв'язками між сервером транзакцій і СУБД. Працюючи разом, диспетчери сеансів і з'єднань перетворюють велику кількість сеансів броузера в набагато менше число з'єд­нань із СУБД, поліпшуючи таким чином загальну масштабність системи при забезпеченні більш стабільного часу відгуку при змінних робочих навантаженнях.

У багаторівневому середовищі швидкодія з'єднання визнача­ється часом у відповіді кінцевому користувачеві. Основні показ­ники з’єднуваності включають:

• узагальнену багато протокольну підтримку броузерів та ін­ших клієнтів мережі. Підтримувані протоколи включають HTTP, TDS  (для  швидкодіючої обробки  потоків даних)  і  протокол CORBA HOP;

•  з'єднуваність з основною СУБД, включаючи Sybase SQL Server і SQL Anywhere, Oracle7.x і MS SQL Server через стандар­ти ODBC, JDBC і Sybase Open Client;

• з'єднуваність з mainframe й іншими джерелами даних через продукти доступу до даних;

•  швидкодіюча з'єднуваність з Java як для аплетів, так і серв-' летів;

•  високошвидкісний обмін підсумковими вибірками між усіма рівнями;

• ефективне НТТР-тунелювання там, де необхідно забезпечи­ти сумісність з firewall.

6.2. КЛІЄНТСЬКА БАЗА ДАНИХ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА АНАЛІЗ

Вибір бази даних (СУБД) залежить від тих задач, які плану­ється вирішувати через Web-сервер, специфічних рис конкретної БД таких, як технологічні основи, тип СУБД, вид інтерфейсів, зв'язки між таблицями, обмеження цілісності та організаційні рішення, пов'язані з підтримкою актуальності бази даних І забез­печенням доступу до неї.

При забезпеченні WWW-доступу до БД можливі кілька шля­хів — комплексів технологічних і організаційних рішень, переві­рених практикою використання WWW-технології для доступу до БД, по-різному пов'язаних між собою. Вибір конкретних рішень при забезпеченні доступу залежить від специфіки конкретної СУБД і від інших чинників: наявності фахівців, здатних з мінімаль­ними витратами освоїти певні технологічні рішення, існування інших БД, WWW-доступ до яких повинен здійснюватися з міні­мальними додатковими витратами і т. д.

WWW-доступ до існуючих баз даних може здійснюватися за одним із трьох основних сценаріїв.

Однократне або періодичне перетворення даних з БД у ста­тичні документи. У цьому варіанті БД переглядає спеціальна програма, що створює множину файлів — зв'язних HTML-доку­ментів. Отримані файли можуть бути перенесені на один або де­кілька WWW-серверів. Доступ до них здійснюватиметься як до статичних гіпертекстових документів серверу. Цей варіант харак­теризується мінімальними початковими витратами. Він ефектив­ний на невеликих масивах даних простої структури і з рідким оновленням, а також при знижених вимогах до актуальності даних, що надаються через WWW. Крім цього, очевидна повна відсутність механізму пошуку, хоч можливе розвинене індексу­вання. Перетворювачем може бути програмний комплекс, який автоматично або напівавтоматичне генерує статичні документи. Програма-перетворювач може бути самостійно розробленою або інтегрованим засобом класу генераторів звітів.

Динамічне створення гіпертекстових документів на основі вмісту БД. У цьому варіанті доступ до БД здійснюється CGI-програмою, яка запускається WWW-сервером під час обробки запиту WWW-клієнта. Програма, обробляючи запит, переглядає БД і створює вихідний HTML-документ, який повертається клієн­ту. Це рішення ефективне для великих баз даних зі складною структурою і за необхідності підтримки операцій пошуку в умо­вах частого оновлення і неможливості синхронізації перетворення БД у статичні документи з оновленням вмісту. У даному варіанті можливо здійснювати зміни в БД за допомогою WWW-інтер­фейсів. Недоліком цього методу є збільшення часу обробки запи­тів та необхідність постійного доступу до основної бази даних, додаткове завантаження засобів підтримки БД, пов'язане з оброб­кою запитів від WWW-серверу. Для реалізації такої технології потрібне використання взаємодії WWW-серверу з програмами CGI. Вибір програмних засобів досить широкий — мови програ­мування, інтегровані засоби типу генераторів звітів. Для СУБД з вбудованими мовами програмування існують варіанти викорис­тання цієї мови для генерації документів.

Створення інформаційного сховища на основі високопро­дуктивної СУБД з мовою запитів SQL, періодичне заванта­ження даних у сховище з основної СУБД. У цьому варіанті можливе використання технології, яка одержала назву «інформа­ційного сховища» (1C). Для обробки різноманітних запитів, у то­му числі і від WWW-серверу, використовується проміжна БД ви­сокої продуктивності. Інформаційне наповнення проміжної БД здійснюється спеціалізованим програмним забезпеченням на ос­нові вмісту основних баз даних у два етапи: етап 1 — переванта­ження даних, етап 2 — обробка запитів.

Даний варіант вільний від недоліків попередньої схеми. Більше того, після встановлення синхронізації даних інфор­маційного сховища з основною БД можливе перенесення ін­терфейсів користувача на інформаційне сховище, що істот­но підвищить надійність і продуктивність, дозволить організу­вати розподілені робочі місця. Незважаючи на деяку громізд­кість такої схеми, для задач забезпечення WWW-доступу до вмісту декількох баз даних накладні витрати істотно змен­шаться.

Основою підвищення продуктивності обробки WWW-запитів і різкого збільшення швидкості розробки WWW-інтерфейсів є використання внутрішніх мов СУБД інформаційного сховища для створення гіпертекстових документів. Для завантаження ос­новної БД, що міститься в інформаційному сховищі, можуть ви­користовуватися всі перелічені рішення (мови програмування, інтегровані засоби), а також спеціалізовані засоби перевантажен­ня, що поставляються із SQL-сервером, і продукти підтримки ін­формаційних сховищ.

Серед СУБД, які набули широкого застосування в Internet, можна назвати такі:

• mSQL або MySQL — за останні роки стала дуже популяр­ною як одна з альтернативних систем управління базами даних з відкритим кодом. Компанії і розробники, які повинні були б ви­тратити тисячі доларів на інсталяцію Sybase або Oracle, замість цього використовують MySQL. MySQL— швидка, компактна і досить надійна система. Розглянемо деякі її важливі властивості. Розробники баз даних, знайомі з іншою SQL СУБД, не виявлять в MySQL нічого екстраординарного. Інтерфейс монітора MySQL надто схожий на SQL*Plus, що використовується для роботи із СУБД Oracle. MySQL підтримує більшість SQL-команд, визначе­них ANSI-стандартом. Реалізації MySQL доступні для багатьох платформ — від Windows до Solaris. MySQL проста в установці й управлінні і в більшості випадків використовує менше пам'яті. Система має відмінну онлайнову документацію на відповідних Web-сайтах.

MySQL не підтримує транзакції, збережені процедури, три­гери. Істотним недоліком її є відсутність підтримки вкладе­них запитів. Так, запит SELECT id FROM таблиця WHERE id IN (SELECT id FROM інша таблиця) в MySQL працювати не буде.

Адміністрування MySQL може проводитися з командного ряд­ка, що дозволяє легко автоматизувати регулярні задачі, наприклад резервне копіювання і тиражування. Функції mysqlhotcopy І mysqldump зручні для вирішення таких задач.

Функція mysqldump зберігає в текстовому файлі вміст однієї або декількох таблиць, чи однієї або декількох баз даних. Слід за­значити, що в цьому виводі міститься повна Інформація про структуру БД, що зручно, наприклад, для міграції даних між СУБД. Природно, вивід mysqldump можна пере направляти на вхід інших команд, включаючи інші утиліти MySQL. Нехай не­обхідно скопіювати структуру і вміст бази dbl з одного MySQL-серверу на інший. Це можна здійснити за допомогою наступної команди:

shell> mysqldump — user ім 'я_користувача password=naponb opt dbl \ mysql user — ім'я_користувача password=naponb host=iHuiuu сервер dbl.

MySQL підтримує широкий спектр різноманітних інтерфейсів доступу. Працювати з її даними можна через системний монітор, інтерфейс командного рядка, через шлюз для програм, написаних мовою Perl. Крім того, в MySQL вбудована підтримка модуля DBI, а також деяких ODBC — сумісних систем, наприклад Cold Fusion від Allaire.

Модуль DBI надає широкий спектр можливостей для роботи MySQL, незважаючи на наявність деяких складностей у його використанні. За його допомогою, використовуючи мову Perl, можна побудувати гнучку і швидку систему доступу до баз да­них, продуктивність якої ні трохи не поступатиметься аналогам побудованим на PL/SQL або Transact-SQL. MySQL, звичайно, не підходить для вирішення задач масштабу великого підприєм­ства. Однак ця гнучка і надійна СУБД є серйозним конкурентом комерційним продуктам на рівні невеликих групових додатків, що мають як стандартний GUI, так і Web-інтерфейс. MySQL чудово «в'яжеться» з іншими продуктами з відкритим кодом, такими як Linux, Apache, Perl. Ця СУБД дуже проста в уста­новці й адмініструванні, що особливо важливо при побудові Web-рішень.

• MS SQL — потужна СУБД із вбудованою спеціалізованою мовою SQL (Transact SQL), має захист на рівні управління СУБД, розмежування доступу до баз, таблиць, системи відстеження до­ступу і т.д;

•  Oracle — потужна СУБД із вбудованою спеціалізованою процедурною мовою SQL (PL/SQL), має захист на рівні управ­ління СУБД, розмежування доступу до баз, таблиць, вбудовані оптимізатори тощо.

6.3. АЛЬТЕРНАТИВНІ ТОРГОВІ СИСТЕМИ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА АНАЛІЗ

Internet розвивається як глобальне розподілене середовище фінансових транзакцій і інвестицій, доступ до якого здійснюється з будь-якої точки світу за наявності мінімальних апаратних і про­грамних ресурсів. Фінансові ринки переміщаються в мережу (роз­виток електронних банків — лише частина цього процесу), а бір­жі стають електронними. На арену виходять Альтернативні тор­гові системи (ATS —- Alternative Trading Systems) — фактично нові торгові майданчики, що є конкурентами класичних бірж. Технологія електронної торгівлі значно дешевша, ніж стандарт­на біржа як для творців електронних торгових систем, так і для їх користувачів. Новинкою серед бізнес-моделей функціонуван­ня фондового ринку є Електронні комунікаційні мережі (ECN — Electronic Communication Networks). Еволюційно відбувається переорієнтація інфраструктури фондового і грошового ринків на індивідуального інвестора. Internet-брокери прийшли в цей сек­тор послуг, використовуючи прямий і відкритий доступ до фі­нансових ринків. Передбачається, що до 2003 року інвестори триматимуть близько 1,2 трлн дол. у різних активах (акції, облі­гації, казначейські зобов'язання, паї взаємних фондів та ін.) на рахунках, відкритих через Internet (порівняно зі 12S млрд дол. на кінець 1999 року).

Завдяки зниженню цін на комунікаційні послуги і персональні комп'ютери за останні два—три роки зріс новий сектор ринку послуг щодо он-лайн трейдингу — здійснення торгових операцій щодо формування й управління інвестиційним портфелем через Internet.

У першому півріччі 1999 року майже 37 % американців — дер­жателів акцій використовували Internet або для пошуку інформа­ції, або для здійснення операцій. Internet спростив прийом орде­рів і забезпечив доступ до інформаційних ресурсів, які раніше були доступні лише обраним. Більше того, через Internet пропо­нується концептуально новий набір інтерактивних послуг, при­чому цілодобово — потік котировок у реальному часі, засоби ві-зуалізації і технічного аналізу даних, новини і звіти компаній, відстеження стану інвестиційного портфеля (склад і поточна вар­тість та прибутковість активів), рекомендації на купівлю і про­даж, дослідження ринку взагалі й окремих його сегментів, диску­сійний клуб з іншими інвесторами, здійснення навчальних транз­акцій на тренувальному рахунку і т. д.

П'ята частина операцій з акціями NASDAQ здійснюється че­рез Internet, і ця частка неухильно зростає. Приватник за своїми запитами, інформаційними можливостями і технічним оснащен­ням наближається до професіоналів. Виник клас «професійних приватників» — так званих денних трейдерів (day trader). Вони значну частину часу проводять, торгуючи на ринку й управляючи особистим капіталом, не виходячи зі своєї квартири або офісу. За оцінками консалтингової компанії Gomez Advisors, у 2001 році у світі відкрито 18млн інвестиційних рахунків. Якщо нині 35% купівель акцій приватними особами здійснюється через Internet, то через рік—два ця цифра зросте до 50 %. До вересня 1999 року через Internet-брокерів проходило в середньому 650 тис. транзак-цій за день, тобто за шість місяців вони підвищилися на 40 %.

В Європі реалізовуються плани інтеграції Лондонської і Франк­фуртської фондових бірж, що передбачає створення єдиного тор­гового майданчика із загальним лістингом, кліринговою палатою, правилами та ін. Основною метою проекту є уніфікація процедур і полегшення доступу до торгів максимально можливій кількості учасників. Виявилося технологічно дешевше і швидше реалізува­ти концепцію «розподіленої мережі бірж у мережі Internet», яка до того ж є більш гнучкою, розвивається значно швидше і збері­гає технічну та юридичну незалежність торгових майданчиків.

Коли йдеться про торгівлю цінними паперами в режимі on-line, то фактично мають на увазі торгівлю через Internet. У цьому бізнесі швидкість доступу як до інформації, так і до торгової системи є ви­значальним фактором. При цьому швидке зростання потреб у пере­дачі мультимедійного трафіка через інтегровані телекомунікаційні мережі може бути забезпечено лише за рахунок розробки спектра апаратних і програмних засобів і комплексних рішень, що підвищу­ють ефективність використання мережевих ресурсів. Таким чином, системна інтеграція — ключ до впровадження нових технологій.

Електронна торгівля поступово стирає відмінності між броке­рами і біржею. Сьогодні електронні торгові системи стали майже повністю автоматизованими, виконуючи дві основні функції бір­жі — звести продавця і покупця і забезпечити виконання опера­цій. У грудні 1998 року SEC запровадила правила реєстрації і функціонування АТС, які передбачають виставлення, обробку і виконання заявок. АТС можуть реєструватися або як біржі (для цього SEC розширила визначення біржі таким чином, що вона «покриває» АТС), або як брокери-ділери.

Усе більшого розвитку набувають електронні комунікаційні мережі (ЕОМ — Electronic Communication Network), які є окре-

мим випадком АТС. Вони створювалися як середовище для об­робки і виконання ліміт-ордерів, які не можуть бути виконані на біржовому майданчику. Згідно з правилами SEC вони звичайно реєструються як брокери, але фактично є повноцінним торговим майданчиком, де «зустрічаються» і виконуються заявки.

Цінність електронних мереж полягає в їх анонімності. Інсти-туціональні інвестори часто користуються нею при купів­лі/продажу великих пакетів акцій, сам факт виникнення яких на ринку може змінити цінову динаміку. Саме цей чинник був при­чиною закритості таких мереж тільки для класу обраних.

Електронна торгівля цінними паперами в ECN і АТС дозволяє усунути посередників (брокерів і ділерів, у тому числі маркет-мейкерів, інвестиційних консультантів і інших професійних уча­сників), які раніше мали майже ексклюзивний доступ до інфор­мації і біржі.

Ставку на альтернативні торгові системи роблять провідні брокерські компанії. Так, Merrill Lynch, Morgan Stanley Deari Witter і J. P. Morgan&Co. інвестували десятки мільйонів доларів кожний в OptiMark Technologies, Arhipelago Holdings i BRUT. Уже тепер більшість із традиційних бірж проводять переважну частину транзакцій в електронному вигляді, як виконуючи рин­кові ордери, так і маючи базу ліміт-ордерів. Наприклад, доступ до торгової системи SuperDot на NYSE, що дозволяє стежити за ходом торгів, уводити і виконувати ордери, можливий з будь-якого персонального комп'ютера. У середньому до 90 % ордерів регіональних бірж надходить у систему в електронному вигляді і виконується автоматично.

Індивідуальні інвестори, відчувши переваги АТС, виявили бажання торгувати, прийшовши додому з роботи — коли всі бір­жі вже закриті. Раніше торгівлею на «вечірньому» ринку займа­лися лише великі інвестори, що створили цей ринок «під себе» на основі технології електронних мереж. Такий попит спричиняє необхідність збільшити тривалість торгової сесії, аж до організа­ції цілодобових торгів, що особливо важливо для індивідуальних інвесторів, які знаходяться в різних часових поясах. Створювані та ті, що розвиваються, торгові майданчики і ринки розглядають це як найважливішу конкурентну перевагу. Дійсно, сервер елект­ронної торгової системи працює цілодобово, причому витрати на його обслуговування фіксовані. Продовження часу роботи класич­ної біржі коштувало б значно дорожче.

Конкуренція як між брокерами, так і серед фінансових про­вайдерів і торгових майданчиків уже зміщується у сферу якості (а не ціни) і створення нових інтегрованих продуктів. При цьому реалізується принцип «функціональної достатності» — рядовому інвестору не треба користуватися іншими продуктами, оскільки на одному сайті він знаходить все, що потрібно. Крім того, відбу­вається формування спеціалізованих сервісів, орієнтованих на різ­ні типи інвесторів. Швидкими темпами відбуваються процеси інтеграції технологій і бізнесу. Багато брокерів стали партнерами або власниками ECN і розвивають свої власні АТС. Провідні провайдери фінансової інформації прагнуть включити виконання ордерів до своїх послуг. Наприклад, GlobalNet Financial уклав стратегічний альянс з мережею NexTrade, купивши її торгову платформу й одержавши доступ до всіх її ринків. Тим самим він додав до своїх унікальних інформаційних можливостей послуги з Internet-трейдингу, Зрозуміло, що- маючи колосальну клієнтську базу, він отримає нове джерело прибутку, тим більше що клієн­там немає необхідності шукати інші джерела інформації. Datek володіє електронною мережею Island і цим забезпечує своїх клієн­тів можливістю торгівлі акціями NASDAQ після закриття офі­ційної торгової сесії. E*Trade уклав альянс з ECN Instinct (в якій присутні акції NYSE і NASDAQ) з аналогічною метою. Глобалі­зація ринків, яка раніше була лише ідеєю, вже стає технологіч­ною реальністю.

Оскільки Internet дозволяє надати в одній точці доступу теоре­тично необмежений набір інтерактивних сервісів, то бізнес роз­вивається на основі принципу функціональної достатності. При цьому на одному сайті надається такий широкий комплекс по­слуг (інвестиційних, розрахункових, страхових, інформаційних та ін,), що клієнту немає необхідності користуватися іншими джерелами в мережі. Через це різко прискорилося створення аль­янсів між провайдерами фінансових даних, брокерами, електрон­ними банками тощо.

Більш швидкими темпами створюються нові торгові майдан­чики, альтернативні торгові системи, включаючи ECN, зросла конкуренція між ними. Ідеї створення об'єднаного європейського торгового майданчика на основі єдиної торгової платформи, клі­рингової і платіжної систем і законодавчого середовища втрати­ли свою актуальність. Економічно більш виправданою і функціо­нально гнучкішою виявилася модель функціонування «мережі бірж у мережі Internet».

Обслуговуванням інвесторів займається гігантська індустрія — класичні й електронні біржі, клірингові будинки, кастодіани, брокери і ділери, консультанти, провайдери фінансової інформації і т. д. Забезпечення їх діяльності дає поштовх розвитку ринку міжмережевого і телекомунікаційного обладнання та програмно­го забезпечення. Наприклад, Cisco Systems компанія — світовий лідер у цій галузі — розглядає он-лайн трейдинг як надзвичайно перспективну ринкову нішу електронної комерції (як технологію, що спирається на Internet). Компанія виступає як системний інте­гратор, постачаючи комплексні рішення, технології і продукти — досить гнучкі, щоб бути адаптованими під конкретний бізнес.

Перед провайдерами фінансової інформації й іншими велики­ми центрами обробки даних, включаючи он-лайн-брокерів, сто­ять проблеми інтеграції різнорідної інформації:

• підтримка мультимедійних технологій, що об'єднують звук, зображення, дані тощо;

• забезпечення клієнтів усім спектром ринкової інформації: селектування та переведення в єдиний формат, об'єднання коти-ровок з різних торгових майданчиків (включаючи біржі, альтер­нативні торгові системи й електронні мережі), приймання новин від інформаційних агентств у телевізійній, друкарській і інших формах.

6.4. КОНЦЕПЦІЯ WEB RESPONSE

Свого часу компанією Microsoft був створений вузол інтерак­тивної технічної підтримки для надання клієнтам доступу через Internet до бібліотеки технічної інформації про продукти корпо­рації. Вузол не тільки містить інформацію, представлену в логіч­ній і доступній формі, а й включає службу інтерактивної підтрим­ки «Web Response», яка приймає запити клієнтів електронною поштою і відправляє відповіді від інженерів технічної підтримки Microsoft через Internet. Вузол збирає відгуки клієнтів про різні продукти корпорації, що дає можливість службі інтерактивної технічної підтримки брати безпосередню участь у підвищенні якості продуктів корпорації Microsoft.

Нині «Web Response» розуміють як систему технічних, про­грамних та організаційних заходів і ресурсів, які сприяють ефек­тивній реалізації Internet-технологій, зокрема для електронної комерції. Існує також велика кількість вузлів в Internet, які так чи інакше працюють або можуть бути використані для підтримки користувачів та їх бізнесу.

Особливе місце серед систем Web-підтримки займають систе­ми збору та аналізу інформації. Дані збираються з різних джерел служб обслуговування клієнтів, введення замовлень, продажу, а також з Web-сайтів і т. д. Даних є багато, але:

Як використати їх належно?

Як одержати повне уявлення про клієнтів?

Як дізнатися, що покупець, який щойно придбав товар у мага­зині, це та сама людина, яка залишила скаргу на Web-сайті або переглядала сайт у пошуках інших товарів і послуг?

Як можна одержати повне уявлення про клієнта, якщо всі дані про нього знаходяться в багатьох різних джерелах даних?

Відповідь на всі ці питання знаходиться у самих даних. Потріб­но консолідувати всі дані в одне джерело з уніфікованим уявлен­ням про користувача, в межах якого вони агрегуються. Великі можливості полягають у дослідженні, «розкопці» цих даних з ме­тою кращого розуміння клієнтів і передбачення їх потреб. Дослі­джуючи такі дані, можна знайти докладні профілі клієнтів, а по­тім і інших клієнтів, які відповідають цим профілям. Можна передбачувати їх запити і запропонувати їм товари та послуги, які їх задовольнять, утримати вказаних людей серед своїх клієн­тів і збільшити прибутки завдяки продажу їм додаткових товарів і послуг. В умовах сучасної конкурентної економіки критичне значення для підприємств набуває управління їх найбільш цін­ними активами — клієнтами Й інформацією про них.

Для вирішення накреслених задач потрібно проаналізувати ве­личезні масиви даних і знайти приховану, але цінну інформацію, яка допоможе краще зрозуміти своїх клієнтів і передбачувати їх по­ведінку. Озброївшись такою цінною інформацією, можна побудува­ти більш близькі відносини з клієнтами, зрозуміти їх, що дозволить:

— краще утримувати клієнтів і уникати «піни», непотрібних дій;

— складати профілі клієнтів і розуміти їх поведінку;

— підтримувати і підвищувати рівень прибутку;                         !

— скорочувати витрати клієнтів при купівлях;

— виходити на клієнтів з потрібними їм пропозиціями. Прикладом системи підтримки, який демонструє найповнішу та найуспішнішу спробу вирішення цих задач, може послужити комплекс Oracle Data Mining Suite. Комплекс аналізує минуле і використовує його як основу для прогнозу на майбутнє. Аналі­зуючи профілі «кращих» клієнтів, Oracle Data Mining Suite, зок­рема, допомагає ідентифікувати інших людей, які ще не є най­більш цінними клієнтами, але відповідають профілям тих, хто ними вже став.

Засоби OLAP (OnLine Analytical Processing), на яких базується система, забезпечують одержання підсумків, порівнянь і прогнозів шляхом екстраполяції. OLAP корисний при деталізуванні (drill-down) для отримання більш докладних даних, таких як від­повідь на запитання: «Який розподіл за прибутком покупців по­зикових цінних паперів (mutual funds)?».

Data mining «заглиблюється» в дані, щоб відкрити корисні за­кономірності і нюанси, які «приховані» в даних через їх величез­ну кількість і складність проблем. Data mining корисний при виявленні тонких нюансів (detailed insights) і здійсненні індивіду­альних прогнозів типу: «Хто, можливо, купить позикові цінні па­пери в наступні шість місяців і чому?» Засоби формування SQL-запитів і звітів корисні при деталізуванні даних. Засоби OLAP і статистичного аналізу незамінні при добуванні інформації з ме­тою аналізу й отримання звітів, але вони можуть відмовити, коли обсяг даних стає надмірним для цих засобів,

Комплект Oracle Data Mining Suite Release 3,7 — це програм­ний продукт data mining, що виконується на UNIX-сервері, який полегшує використання і забезпечує функціональність для роз­в'язання складних проблем. Oracle Data Mining Suite знаходить приховані закономірності в даних, будує моделі передбачення (predictive models) і вміщує свої «передбачення» («predictions») та . «інтуїції» («insights») в базу даних для використання іншими до­датками і користувачами Oracle. Тобто Oracle Data Mining Suite — це «виробник» («producer») цінної нової інформації для інших «споживачів» («consumers») даної організації.

Oracle Data Mining Suite має легкий у використанні, інтуїтивно зрозумілий інтерфейс користувача, включає майстер-утиліти (wizards) для спрощення й автоматизації кроків data mining. На­приклад, майстер Key Fields в Oracle Data Mining Suite автоматич­но знаходить змінні, які мають максимальний вплив при розв'я­занні деякого конкретного питання. Майстер Model Seeker авто­матично будує моделі data mining, показуючи інтерактивні графи (interactive graphs) і таблиці результатів, а також рекомендує най­кращі моделі.

Oracle Data Mining Suite дозволяє отримувати дані з різних мережевих джерел даних. Назвемо основні функції Oracle Data Mining Suite Release 3,7:

•  майстри прямого імпорту та експорту для доступу до даних з баз даних Oracle, запам'ятовування результатів і передбачень Oracle Data Mining Suite в цих базах;

•  майстер Model Seeker, який автоматично будує моделі data mining, представляючи результати в інтерактивних графах і таб­лицях, а також рекомендує кращі моделі;

• завдання обчислюваних полів, яке дозволяє користувачам створювати нові поля для виводу, з використанням формул —-статистичних, математичних, порівняння і бульової логіки;

• функція показу інтерактивного дерева (interactive Tree), яка дозволяє користувачам переглядати і запитувати дерева рішень і правила, що генеруються Oracle Data Mining Suite;

• майстер Key Fields, який автоматично «просіює» дані, вико­ристовуючи серію занурень по C&RT (Classifications and Regres­sion Trees — дерева класифікації та регресії), в дані для визна­чення полів, які найбільш потрібні для розв'язання деякої конк­ретної проблеми. Результат роботи майстра Key Fields може бути корисним піднабором полів даних для введення в OLAP.

У додаток Oracle CRM 11 і використовуються засоби data mi­ning для проведення сфокусованих цільових маркетингових кам­паній, направлених на групи клієнтів, які з великою ймовірністю відгукнуться на пропозиції. Oracle Data Mining Suite можна за­стосовувати при використанні розумно заданих значень за умов­чанням для відповіді на деякий набір заздалегідь специфікованих бізнес-питань, включаючи:

1.  Які клієнти, можливо, відгукнуться на пропозицію, здійс­нену електронною поштою або прямим адресним розсиланням?

2.  Які клієнти, можливо, залишаться лояльними?

3.  Які клієнти будуть «прибутковими»?

Користувачі CRM (Customer Relationship Management — управ­ління стосунками зі споживачами) можуть розробляти цільові кампанії, вибираючи режим «Audience» та відповідаючи на кіль­ка простих питань. Для них уся підготовка даних, аналіз (data mining) і «залік» («scoring») даних проводяться автоматично.            '

Oracle Personalization забезпечить персоналізацію у масштабі  ' реального часу для каналів продажу е-бізнесу, таких як Web-магазини, середовища здачі додатків в оренду і центри оброб-  ' ки дзвінків. Oracle Personalization надає інтегрований механізм видачі рекомендацій (у масштабі реального часу), який буде пов­ністю вбудований в СУБД Огас1е91. Він розроблений для розв'я­зання проблем обробки величезних обсягів даних Web і забез-  ' печує персональні  (1 : 1)  відносини,  необхідні  е-бізнесу,  щоб витримувати сучасний рівень конкуренції. Оскільки Oracle Perso­nalization використовуватиме масштабність Огас1е91, цей продукт зможе аналізувати великі обсяги даних про клієнтів, одночасно зберігаючи індивідуальні відносини з клієнтами.

Oracle Data Miner розширює концепцію Oracle Personalization щодо типових застосувань data mining і пропонує аналогічний інтерфейс користувача, а також адаптовані «методології», розроб­лені для розв'язання заздалегідь визначених проблем бізнесу, на­приклад, моделі формування відповідей і лояльності (loyalty and response modeling). Він забезпечує «тонкого» клієнта з броузером інтерфейсом до більшості стандартних функцій Oracle Data Mi­ning Suite Release 3,7.

Oracle Data Miner продукує обґрунтовані припущення про те, як обробляти дані, і дає користувачеві рекомендації щодо їх при­йняття або відхилення. Він автоматизує задачі застосування мо­делей data mining до «некласифікованих» («unclassified») даних і розміщення результатів у базі даних для доступу інших користу­вачів і додатків.

Комплекс Oracle Data Miner, таким чином, орієнтований та розвивається у напрямку персоналізації е-бізнесу, маючи на меті постійне розширення клієнтської бази, і отже, є інструментом підтримки (Response) менеджерів та аналітиків.

Прикладом системи, яка орієнтована на управління та розви­ток власне Web-технології підтримки е-бізнесу, а також на вико­ристання технологічним та адміністративним персоналом про­вайдера, може бути система MasterIT від Computer Associates.

Серед основних особливостей системи можна назвати можли­вість моніторингу конкретних URL і кореляції стану серверу та інформації про його продуктивність. Ця можливість важлива для ефективного виявлення потенційних проблем до того, як вони негативно вплинуть на бізнес у Web. MasterIT здатен виконува­ти одночасний моніторинг декількох URL. Користувачі можуть додавати і видаляти URL для моніторингу, переглядати статис­тику часу відгуку, перевіряти контент і визначати, яким чином повинні оцінюватися час відгуку і перевірка контента. MasterIT поєднує в собі функції моніторингу відгуку і внутрішнього мо^ ніторингу Web-серверу з метою кореляції часів відгуку, поми­лок і т. д.

До складу MasterIT Workgroup увіходить компонент Web Ser­ver Agent, який виконує моніторинг таких характеристик серверу, як доступність, надійність і продуктивність. Інший компонент — Web Response Monitor — оцінює Web-сайт з точки зору користу­вача, який намагається одержати доступ до цього сайту.

Web Response Monitor (WRM) є незалежним компонентом. WRM може виконувати моніторинг будь-якого URL на будь-якому Web-сайті і не потребує установки на останньому Web Server Agent. Це дозволяє перевіряти продуктивність пов'язаних Web-сайтів.

Web Response Monitor можна використовувати для генерації запитів URL з метою тестування нового Internet-додатку. Вико­ристання WRM у сукупності з Web Server Agent дозволяє точно визначити його вплив на Web-сервер для виконання необхідних настроювань. MasterIT підтримує ряд промислових Web-серверів на основі Windows NT. Це — Microsoft IIS 3,0 і 4,0, Netscape FastTrack Server 3,01 і Apache Web Server 1,3. MasterIT дозволяє вести моніторинг декількох Web-серверів.

6.5. АНАЛІЗ: ЗАХИСТ КОНФІДЕНЦІЙНОЇ ІНФОРМАЦІЇ, ТУРБОТА ПРО БЕЗПЕКУ

Розробники систем і технологій для електронної комерції по­винні приділяти особливу увагу безпеці систем Internet унаслідок того, що вся інформація в таких системах передається по відкри­тій мережі Internet. Як правило, для підвищення безпеки захист інформації, що передається, забезпечується на двох рівнях. По-перше, для входу в будь-яку систему клієнт повинен увести свої ідентифікаційні дані — логін і пароль. Можливість перехоплення конфіденційної інформації під час її передачі від клієнта в систе­му запобігається шифруванням даних.

Другий істотний момент полягає в тому, що при здійсненні будь-якої транзакції система повинна пересвідчитися, що всі роз­порядження проводяться зареєстрованим клієнтом. Для цього вся інформація, що передається, «підписується» клієнтом електрон­но-цифровим підписом (ЕЦП). Саме за цим «підписом» система аутентифікує користувача і дозволяє здійснити необхідну опера­цію. ЕЦП — послідовність байтів, що формується шляхом пере­творення електронного документа, який підписується, спеціаль­ним програмним засобом по криптографічному алгоритму і при­значена для перевірки авторства електронного документа. ЕЦП є підтвердженням автентичності, цілісності й авторства електрон­ного документа.

Для передачі логіна і пароля користувача часто використову­ються стандартні засоби забезпечення захисту інформації у від­критих мережах. Найпоширенішим с протокол SSL (Secure Sockets Layer) — обов'язковий атрибут будь-якого сучасного броузера. SSL забезпечує шифрування всієї інформації, що пере­дається від комп'ютера клієнта. Максимальна довжина ключа, який використовується в даному протоколі, становить 128 біт, тобто існують 2¹²⁸ можливих «ключів», але лише один з них до­зволяє одержати доступ до інформації.

Нерідко для передачі всіх даних у системах Internet викорис­товуються алгоритми шифрування, відмінні від SSL, які дозво­ляють підвищити безпеку систем шляхом використання довших криптографічних ключів.

Одним з поширених алгоритмів є алгоритм RSA, довжина ключа якого — звичайно 1024 біт. Принцип роботи цього алго­ритму досить простий. Кожний учасник криптосистеми генерує два випадкові великі прості числа р і q, вибирає число е, менше за pq, таке, що не має загального дільника з (р - !)(<? - 1), і число d, таке, що (ed- 1) ділиться на (р - \}(q - 1). Потім він обчислює п = pq, apiq знищує.

Пара (п, е) називається «відкритим ключем», а пара (п, d) — «закритим ключем». Відкритий ключ передається всім іншим учасникам криптосистеми (звичайно це означає, що клієнт пови­нен прийти в офіс банку, наприклад, для підтвердження відкри­того ключа), а закритий зберігається в таємниці.

Стійкість RSA є функцією складності розкладання добутку pq на прості множники р і q. За достатньої довжини цих простих чи­сел (декілька тисяч двійкових розрядів) таке розкладання обчис­лювальне неможливе.

Для забезпечення конфіденційності учасник А «шифрує» по­відомлення т учаснику Б за допомогою відкритого ключа Б: с-те mod п, а учасник Б «розшифровує» його за допомогою свого закритого ключа: m = cd mod п. При використанні ЕЦП в умовах електронного документообігу також застосовується тех­нологія «криптографії з відкритим ключем». Для накладення циф­рового підпису учасник А «шифрує» повідомлення т учаснику Б за допомогою свого закритого ключа s = md mod п і відправляє «підпис» s разом з повідомленням т. Учасник Б може верифіку-вати підпис учасника А за допомогою відкритого ключа А, пере­віривши рівність m = se mod n.

Звичайно, первинний обмін ключами здійснюється на магніт­них носіях без передачі ключів через відкриті комп'ютерні мережі. Секретний ключ клієнта зберігається на сервері сертифікації і не має відкритого доступу. Для здійснення всіх операцій з ЕЦП на комп'ютер клієнта встановлюється відповідне програмне забез­печення. А всі необхідні дані для клієнта — відкритий, закритий ключ, ідентифікаційні дані й ін. зберігаються на окремій дискеті або в спеціальному апаратному пристрої, який підключається до комп'ютера клієнта.

Нижче наведена таблиця зі стислим описом організації безпе­ки деяких систем «ІтегпеІ-банкінп>.

Значно нижчим е рівень безпеки систем Internet-банкінг, які дозволяють клієнту мати доступ до рахунку за допомогою стіль­никового телефону, підтримуючого WAP. Проблема криється в самому протоколі WAP і процедурі перетворення трафіка при зміні протоколів передачі. У стільниковій мережі на дільниці між мобільним телефоном і WAP-шлюзом (захист радіоканалу) за­стосовується Wireless Transport Layer Security (WTLS), а в Internet (захист стека TCP/IP) — SSL. При перекодуванні з одного прото­колу в інший інформація залишається без захисту. Поки що май­же в усіх системах WAP-банкінгу клієнт не може проводити пла­тіжні операції, а тільки одержує доступ до необхідної інформації, тому рівень безпеки не такий важливий. Швидше за все, у близькому майбутньому ситуація зміниться у бік збільшення функціо­нальних можливостей WAP-банкінгу. І тоді до безпеки протоко­лу WAP будуть пред'явлені нові вимоги. Сьогодні вже існує розв'язання описаної вище проблеми, воно повинно втілитися в наступних версіях WAP. Ще одним нюансом безпеки WAP-систем є те, що вся інформація, яка передається, шифрується з криптографічним ключем завдовжки не більше ніж 124 біти.

6.6. ТЕХНОЛОГІЇ ПІДТРИМКИ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ. ВБУДОВАНА ГНУЧКІСТЬ

Internet, будучи інструментом ведення бізнесу, істотно підви­щує швидкість і динаміку взаємовідносин бізнес-партнерів у разі правильного використання цього інструмента. У міру поєднання «життя» реального підприємства з Web'oM, проблема управління контентом (вмістом) Web-сайту стає все більш гострою. За фаса­дом будь-якого Web-сайту знаходиться його інфраструктура й інформаційне наповнення, розумне управління якими є першочер­говою задачею для досягнення ефективності.

Будь-який Web-сайт складається з набору сторінок, а відмін­ності полягають лише в тому, як вони організовані. Існує два ви­ди організації Web-сайту: статичний і динамічний. У першому випадку фахівці, які відповідають за створення і підтримку сайту, пишуть у HTML-формі кожну окрему сторінку, включаючи її оформлення і контент. У другому — основу будь-якої Web-сто­рінки становить шаблон, що визначає розміщення у вікні Web-броузера всіх компонентів сторінки і вставку конкретної інфор­мації з використанням стандартних засобів, що не вимагають від учасника процесу знання мови HTML і досить складних для не­фахівця процедур публікації Web-сторінки.

Якщо сайт складається з великої кількості сторінок або він пови­нен часто оновлюватися (як це відбувається, наприклад, в Internet-магазині), то перевага динамічної організації стає очевидною. Роз­робникам Web-сайту немає необхідності переписувати сторінку в ра­зі зміни її інформаційного наповнення або дизайну. Сторінки не збе­рігаються цілком, а формуються «на льоту» при зверненні до них.

Таким чином, відділення дизайну від контента є головною особливістю динамічних сайтів від статичних. На цій основі мож­ливі подальші вдосконалення структури сайту, такі як визначен­ня різних користувацьких функцій і автоматизація бізнес-проце-сів, а найголовніше, контроль контента, який надходить на сайт.

Для створення динамічного сайту можливі два шляхи. По-перше, це — написання власних програм, що відповідають за створен­ня потрібних шаблонів і підтримують необхідні функції. При цьому створена система, можливо, буде повністю відповідати по­требам, однак зажадає від програмістів великих зусиль і часу. Інший шлях— це зменшення витрат часу і сил за рахунок використання існуючих систем, які називаються системами управління Web-контентом. До його недоліків можна віднести деяке зниження гнуч­кості, надання недостатнього або надмірного набору можливостей.

За оцінками експертів повна вартість створення і супроводу протягом року однієї HTML-сторінки з одним зображенням і трьома посиланнями становить $ 255. Якщо ж така сторінка гене­рується динамічно, її середня вартість знижується до $ 15. У міру зростання об'ємів наповнення Web-вузлів упровадження систем управління контентом стає неминучим.

Безперечним плюсом системи управління контентом є знижен­ня вартості адміністрування взагалі і підтримка сайту зокрема. Це відбувається за рахунок зниження втрат часу на пошуки докумен­тів, припинення дублювання і помилок, збільшення швидкості зв'язку з партнерами і клієнтами. Розглянемо детальніше загальну структуру таких систем і можливості, що надаються ними.

У загальному вигляді архітектуру систем управління Web-контентом можна представити таким чином (рис. 6.6);

Основу даної технології становить трирівнева архітектура клі­єнт/сервер. Така архітектура ділить процес обробки даних між:

•  клієнтом;

•  сервером додатків;

•  сховищем даних.

На відміну від дворівневої архітектури тут присутній сервер додатків як проміжна ланка між клієнтом і сховищем даних. Необхідність такої ланки продиктована вимогами додатків для під­приємств, взаємодіючих з клієнтами (через Internet), партнерами (через Extranet) і власними працівниками (через Intranet). За від­сутності серверу додатків більшість додатків виконується на клі­єнтському комп'ютері, з якого клієнт посилає запити. При цьому для доступу до необхідних даних він повинен знати, як саме вони організовані і де зберігаються. До того ж комп'ютери клієнтів мають бути досить потужними для обробки даних зі сховища (така архітектура називається «товстий клієнт»). На противагу їй трирівнева архітектура (її ще називають «товстий сервер», а час­тіше — «тонкий клієнт») дозволяє уникнути посилення комп'ю­терів клієнтів і завантаженості мережі через переміщення даних. Отримуючи запит, сервер додатків обробляє його, зв'язуючись зі сховищем даних, де б необхідні дані не знаходилися. Клієнт ли­ше отримує результат у вигляді HTML-файла. Таким чином, сер­вер додатків є стандартизованою платформою для динамічної до­ставки контента і побудови основних додатків. Слід мати на увазі, що власне сервер-додатків може бути декілька, а зв'язок з ними відбувається через Web-сервер.

Як уже підкреслювалося, для створення й обслуговування ди­намічних сайтів можна скористатися спеціальними системами управління Web-контентом — програмним забезпеченням, що встановлюється на Web-сервері. Основною задачею таких систем є контроль контента, що надходить на сайт, для забезпечення до­стовірності і своєчасності.

Якщо розглянути тепер системи управління контентом у най­більш загальному вигляді, то можна зазначити, що їх складовими можуть бути компоненти управління контентом, сховища даних, сер­вер-додатків. З них тільки управління контентом є обов'язковою складовою, хоч різні виробники і тут пропонують різні можливості.

Виробники систем управління Web-контентом одностайні лише у загальному визначенні того, що повинні забезпечувати такі си­стеми, їх основні параметри можна згрупувати в три категорії:

1. Розробка контента є одним з ключових компонентів усієї системи. Саме тут починається «життєвий цикл» будь-якого ма­теріалу, що публікується на сайті. На цьому етапі відбувається створення, редагування і затвердження контента, а роль системи полягає в автоматизації даних процесів. Задача підтримки спіль­ної роботи авторів, редакторів, програмістів і менеджерів повніс­тю перекладається на систему. Ця задача здійснюється завдяки розділенню контента і дизайну. Всі компоненти сайту, включаю­чи шаблони і наповнення, зберігаються в певних місцях сховища даних. Система ж автоматично звертається в потрібні місця схови­ща, дозволяючи користувачам, які навіть не є технічними фахівця­ми, працювати над підготовкою контента до публікації, включаючи перевірку його достовірності. Інвестиції в систему управління Web-контентом, наприклад, допомогли уберегти британський каталог Argos від украй неприємної помилки: на сайті електронної комерції був представлений телевізор Sony всього за 3 фунти ($ 5). Помилка сталася, коли один із співробітників округлив ціну з 299 до 300 фун­тів і випадково стер нулі. Система управління контентом могла б перевірити цю інформацію до опублікування.

2. На рівні управління  контентом  відбуваються  розробка власне сайту, попередній перегляд і публікація підготовленого контента. Тут розробляється зовнішній вигляд, готуються шаб­лони, розподіляються ролі користувачів і класифікується необ­хідна бізнес-інформація (наприклад, товари, ціни). Важливими компонентами цього рівня є служби, які підтримують своєчас­ність надходження необхідного контента,

3. Доставка контента. Коли сайт повністю підготовлений до публікації, необхідні засоби для динамічного формування Web-сторінок залежно від виду конкретних користувачів. У зв'язку з цим одним із важливих компонентів даного етапу є персоналіза-ція або розподіл профілів, щоб кожний користувач одержував лише ту інформацію, яка відповідає його ролі.

Необхідно зазначити, що хоч і не існує абсолютно однакових систем управління Web-контентом, експерти сходяться в одному; у міру розвитку Web-технологій системи повинні будуть більше концентруватися на управлінні контентом, ніж на Web-паблішингу.

Таким чином, з усього зазначеного можна зробити наступні висновки:

1. Системи управління Web-контентом — це програмне забез­печення, що дозволяє розробляти і підтримувати динамічні інфор­маційні Web-сайти.

2. Перевага динамічних сайтів полягає у відділенні дизайну від інформаційного наповнення, що дозволяє автоматизувати до­кументообіг, бізнес-процес й, механізми персонал ізації.

3. Системи управління Web-контентом знижують вартість ство­рення і підтримки складних Web-сайтів.

4. Основними функціями систем є розробка, контента, управ­ління сайтом, доставка контента.

5. Основу систем управління Web-контентом становить трирів-нева архітектура клієнт/сервер, яка полегшує роботу клієнтів і доступ до інформації.

З повагою ІЦ “KURSOVIKS”!