Навчальний посібник Електронна комерція, Розділ 5. Електронний ринок, НЕУ, Національний економічний університет

РОЗДІЛ 5. ЕЛЕКТРОННИЙ РИНОК

Електронний ринок — це використання новітніх інформацій­них технологій для взаємодії між суб'єктами бізнес-процесу чи суб'єктами підприємницької діяльності з метою підвищення ефек­тивності роботи з клієнтами, постачальниками та бізнес-партне-рами, включаючи продаж, маркетинг, фінансовий аналіз, платежі, пошук співробітників, підтримку користувачів і підтримку парт­нерських відносин. Нині у сфері торгівлі створюється та оброб­ляється значний об'єм різноманітної паперової документації. Во­на включає в себе різні замовлення на придбання, рахунки, інвойси, каталоги, звіти, платіжні доручення і т. д. Впровадження транспортних протоколів у кінці 80-х років XX ст. сприяло стрім­кому розвитку телекомунікацій і дало можливість відкрити во­рота для електронної торгівлі та електронного обміну даними (Electronic Data Interchange або EDI). Ідея систем EDI на електрон­них ринках полягає в стандартизації документів і представленні їх у вигляді, зручному для комп'ютерної обробки.

На електронному ринку обмін електронними документами на­кладає три основні вимоги:

* дотримання єдиного синтаксису обміну;

* можливість вибору елементів даних;

* єдиний формат, у якому ці елементи представлені при гене­рації повідомлень та файлів для обміну.

Необхідно зазначити, що відмінність систем EDI від систем електронного документообігу на електронному ринку полягає в тому, що EDI-системи — це міжвідомчі системи обміну (подачі) електронними документами, які використовують строго стандар­тизовані правила складання електронних документів. Під систе­мою електронного документообігу на електронному ринку необ­хідно розуміти системи, що розробляються, як правило, у межах одного із суб'єктів електронної комерції, однак обмін в яких здійснюється за правилами розподільних РСУБД (RMDB).

Електронний ринок повинен у своїй роботі дотримуватися на­ступних основних принципів:

* простого та єдиного застосування стандартизованих правил складання електронних документів в електронному бізнесі;

+ використання єдиних специфікацій (нині це EDI, розробля­ється проект ООН, де є XML) у максимально можливих межах;

• забезпечення відкритими стандартами електронної торгівлі: В2В (business to business) і В2С (business to Customer);

# мінімізації витрат при обміні додаток—додаток; » забезпечення мультиязикової підтримки;

* урахування національних та міжнародних правил торгівлі;

# урахування традиційних принципів EDI на основі стандарту UN/EDIFACT;

• єдиних специфікацій пакетів та маршрутизації.

5.1. ЕЛЕКТРОННИЙ РИНОК НА БАЗІ INTERNET

Електронний ринок на базі Internet (Intranet і Extranet) разом з новітніми інформаційними технологіями (такими, як workflow, управління знаннями) фактично є могутніми засобами, які не тіль­ки сприяють функціонуванню віртуальних ринків, а й роблять вір­туальний бізнес прибутковим для суб'єктів електронної комерції (причому цей прибуток аж ніяк не є віртуальним). Віртуальні рин­ки являють собою суб'єкти електронної комерції (групи людей), що спільно займаються комерцією незалежно від їх фізичного міс­цезнаходження, перетинаючи кордони підприємств та країн, у реаль­ному часі (синхронно) або у відстроченому режимі (асинхронне). Суб'єкти електронної комерції на віртуальних ринках можуть швидко реагувати на зміни ринку при критично низьких витратах з точки зору традиційного бізнесу. Вони можуть і будуть постійно перебудовувати свою конфігурацію та архітектуру процесів, щоб зберігати максимальну ефективність в умовах динамічного ринку. Завдяки своїй здатності створювати та впроваджувати й експлуа­тувати більш новаторські та цілеспрямовані служби за менших ка­піталовкладень, у більш стислі терміни зі значно меншим фінансо­вим ризиком суб'єкти електронної комерції на віртуальних ринках створять серйозну конкуренцію великим традиційним корпораці­ям. При цьому віртуальні ринки більш ефективні порівняно з їх традиційними видами, оскільки вони:

•  забезпечують споживача повною інформацією про товари та послуги (надають можливість пошуку і вибору її серед більших обсягів, ніж у друкованих виданнях, у рекламі по телевізору та радіо);

•  надають можливість скорочення каналів розповсюдження товарів та ліквідації проміжних ланок (дистриб'юторів, оптових продавців), залишаючи прямий зв'язок «виробник—покупець»;

•  вимагають менших обсягів вкладень для виходу на ринок з боку суб'єктів електронної комерції;

•  мають глобальний доступ до них з будь-якої точки планети та у будь-який час.

Internet-ринок відкритий, тобто доступний як для компаній (підприємств) будь-яких розмірів, так І для споживачів (рис. 5.1).

Можна виділити три сектори Internet-ринку:

•  електронний ринок роздрібної торгівлі (електронний спожив­чий ринок);

•  електронний ринок торгівлі між підприємствами;

•  електронний фінансовий ринок (банківські послуги, послуги брокерських компаній).

Розглянемо особливості електронного споживчого ринку:

•  споживачі можуть взаємодіяти з Internet і здійснювати запи­ти на товар;

•  споживачі можуть контролювати отримання інформації про Товари та послуги й одержувати її у будь-який час;

•  споживачі можуть запитувати додаткову інформацію про товари та послуги (у тому числі в інтерактивному режимі) порів­няно з торгівлею по телебаченню чи в каталогах;

•  на електронному споживчому ринку підвищується можли­вість появи шахрайських фірм;

- існує значний психологічний бар'єр з боку споживача для використання Internet під час передачі важливих даних (напри­клад, номера кредитних карток).

Серед основних показників споживчого ринку в Internet мож­на назвати оборот споживчої комерції в Internet (обсяг споживчо­го ринку) (рис. 5.2.) та розподіл обороту споживчої комерції за видами товарів (рис. 5.3).

Електронний ринок, де укладаються угоди між підприємст­вами, значно більший за обсягами, ніж споживацький. Так, за 1998 рік обсяги електронної торгівлі між підприємствами стано­вили 43 млрддол., а в 2003 році, за деякими прогнозами, пере

вищать 3,2 трлн дол. Продаж товарів підприємствам має свою специфіку, яку слід враховувати. Так, великі замовники зазви­чай точно знають, що хочуть, тому демонстрація загального асортименту товарів чи розміщення додаткової інформації про товари меншою мірою здатні підштовхнути їх до купівлі. Під-приємства-замовники мають мало часу на пошук товару в ме­режі. Отже, слід спростити їм пошук товару. Для постійних клі­єнтів можна зберігати інформацію про рахунок, платіж, умови поставки на сервері і дозволяти їм користуватися цією інфор­мацією.

Фінансовий електронний ринок через WWW та FTP серверу забезпечує інформацією та надає можливість працювати з наступ­ними розділами фінансового ринку:

1) з грошовим ринком:

— індикаторами грошового ринку країни (MIBID, MIBOR, MIACR, INSTAR);

— індикаторами  міжнародного  грошового  ринку  (LIBOR, PD3OR, FIBOR...);

— ставками по міжбанківських кредитах;

— кредитними та депозитними ставками на міжнародному ринку;

— підсумками торгів кредитними ресурсами;

— ставками по депозитах;

— відсотковими банківськими векселями;

— котируванням векселів у вексельних центрах;

— позабіржовим ринком корпоративних векселів;

2) з валютним ринком:

—  підсумками торгів на біржах України та країн СНД;

—  курсами конверсії (взаємного обміну) іноземних валют у країні;

—  крос-курсами світових валют;

—  курсами обміну USD і DEM у КБ та в обмінних пунктах;

—  підсумками ф'ючерсних торгів;

—  котировкою форвардних контрактів у країні;

—  курсами взаємного обміну готівкових іноземних валют;

—  позабіржовим валютним ринком (курси обміну безготівко­вої іноземної валюти TODAY, TOMORROW);

—  котировкою безготівкових м'яких валют;

—  курсами обміну готівкових валют у містах України та краї­нах СНД;

— результатами торгів на Лондонському ринку дорогоцінних металів;

3) з ринком державних цінних паперів:

—  підсумками торгів ГКО на ММВБ та регіональних біржах;

—  сповіщенням банків України про випуск серії ГКО та ОФЗ;

—  підсумками  аукціону  по розміщенню  випусків ГКО  на ММВБ/ОФЗ і регіональних біржах;

—  умовами обслуговування клієнтів на ринку ГКО-ОФЗ;

—  інформацією Міністерства фінансів по ОГСЗ;

—  середніми та кращими цінами позабіржового ринку ОГСЗ;

—  позабіржовим ринком ОГСЗ;

—  позабіржовим ринком облігацій внутрішньої державної ва­лютної позики (ОВВП);

—  ставками по операціях зворотного викупу облігацій ВВП;

—  оборотами по операціях деяких учасників ринку ОВВП;

—  підсумками біржових торгів державними цінними паперами;

—  підсумками ф'ючерсних торгів державними цінними па­перами;

—  підсумками операцій з розрахунковими форвардними кон­трактами;

—  оголошенням про випуск муніципальних паперів;

—  підсумками аукціону по первинному розміщенню мнимих короткострокових облігацій;

—  оглядами ринків ГКО, облігацій ВВП;

4) з ринком корпоративних цінних паперів:

—  індикаторами фондового ринку;

—  котируванням найбільш ліквідних акцій;

—  середніми і кращими цінами позабіржового ринку акцій; •— підсумками біржових торгів цінними паперами;

—  підсумками торгів на фондових біржах світу;

—  позабіржовим ринком акцій.

Фінансовий електронний ринок забезпечує єдиним технологіч­ним процесом підготовки оперативної фінансової інформації, завдяки чому інформація, негайно, по своїй готовності, стає до­ступною користувачам Internet. Для підтримки технології функ­ціонування фінансового електронного ринку використовується сімейство серверів Microsoft BackOffice.

Таким чином, до переваг електронної комерції порівняно зі звичайною комерцією можна віднести:

• збільшення оперативності обміну інформацією, особливо у міжнародних операціях;

• скорочення циклу виробництва та продажу, адже більше немає необхідності кожний раз вводити отримані документи, до того ж знижується ймовірність виникнення помилок введення документації;

• зниження витрат, пов'язаних з обміном інформацією за ра­хунок використання більш дешевих ресурсів комунікацій;

• відвертість щодо клієнтів за рахунок використання Internet-технологій;

• легкість та швидкість інформування партнерів і клієнтів про продукти та послуги;

• можливість створення альтернативних каналів продажу, на­приклад, через електронний магазин на корпоративному сайті.

5.2. ЕЛЕКТРОННИЙ МАГАЗИН

Електронний магазин — це автоматизована торгова система, що функціонує цілодобово та забезпечує ведення всього комплек­су торгово-облікових операцій. Він має свою Web-вітрину з ката­логом товарів і функціями з обслуговування покупців, яка знахо­диться в Internet на Web-сайті. Web-сайт — це місце в Internet, яке написано мовою HTML та визначається своєю адресою (URL), має свого власника й складається з Web-сторінок, які сприйма­ються як єдине ціле. При цьому Web-сторінка (від англ. web-pa­ge) — це логічна одиниця Internet, однозначно визначена адресою (URL). Web складається із сайтів, а сайти — зі сторінок, URL — це адреса сторінки в Internet. Вона складається з доменного імені та вказує шлях до сторінки на сайті та імені файла на Web-сторінці. Наприклад: www.rambler.ru/moskva/arbaty domknigi.htm. Тут www.rambler.ru — доменне ім'я сайту, /moskva/arbat/ — шлях, domknigi.htm — ім'я файла. Як правило, файли, що містять Web-сторінки, мають розширення htm або html (див. HTML). Звичайно, коли кажуть «адреса сайту», мають на увазі його доменне ім'я, при зверненні до якого завантажується стартова сторінка сайту.

Для електронного магазину обов'язковою є наявність двох функціональних частин:

• Internet-вітрина, що є автоматичним шлюзом в Internet, інте­грована із системою ведення торгових операцій;

• система здійснення торгових операцій інтегрована з бізнес-процесом підприємства.

Приклад електронного магазину показаний на рис. 5.4. Для ефективного функціонування електронного магазину:

• потрібно правильно вибрати бізнес-схеми Internet-торгівлі та правильно розв'язати організаційні питання взаємодії різних під­розділів торгової компанії з електронним магазином, а також по­єднання внутрішнього бізнес-процесу з Web-вітриною;

# необхідне технічне та програмне забезпечення оперативного аналізу, обліку, ведення та прийняття рішень по всьому комплек­су торгово-облікових операцій. Тому потрібно уважно розглядати пропозиції по електронних магазинах з точки зору не приваб­ливості їх Web-вітрин, а передусім повноти реалізації торгових функцій.

Для забезпечення вказаних функцій електронного магазину необхідно, щоб він мав цілу низку унікальних властивостей, а саме:

1. Покупець у торговому залі електронного магазину може:

—  ознайомитися з повним каталогом товарів та послуг, який допускає будь-яку міру вкладеності з будь-якою ієрархією. На­приклад, крім стислого опису товарів та послуг, покупцеві нада­ється повний опис, що містить зображення, аудіо-, відеоролики і т. п., а також повинна бути інформація про ціну та наявність то­вару на складі. Якщо товар має декілька модифікацій (припусти­мо, колір одягу або його розмір), то для кожної модифікації має бути встановлена своя ціна товару і т. д.;

—  скласти товар, що сподобався, в «кошик», який він може переглянути в будь-який момент. Більше того зареєстрований покупець може подивитися всі набрані ним колись кошики. Це дозволяє організовувати стандартні кошики покупців (аналогічно тим стандартним наборам продуктів, які купуються кожної субо­ти на дрібнооптовому ринку);

—  зареєструватися або оформити разову купівлю;

—  вибрати метод доставки товарів. Як правило, необхідно використовувати декілька схем доставки залежно від місцезнахо­дження покупця;

—  оплатити купівлю на основі різних варіантів. Повинен бути передбачений захищений режим введення даних платіжної карт­ки. У державах СНД можна використати платіжні системи Су-berPlat або Instant;

—  після вибору товару, способу його доставки та методу оплати згідно з командою покупця провести платіжну транзакцію або оформити рахунок для оплати.

2. Для адміністративного управління електронним мага­зином повинна бути передбачена взаємодія з бек-офісом за до­помогою звичайного броузера через спеціальний закритий вхід у систему, який дозволить:

—  каталог-менеджеру створювати та редагувати каталог то­варів;

—  продукт-менеджеру вводити та модифікувати інформацію про товари;

—  керівникам запасами контролювати стан складу електрон­ного магазину й задати кордони мінімальних запасів для кожного товару;

—  менеджерам по закупівлі забезпечувати поповнення запасу товарів в електронному магазині;

—  контакт-менеджерам обробляти та аналізувати інформацію про покупців та забезпечувати настройку індивідуальних профі­лів покупців.

3. Для адміністративного контролю за електронним магази­ном необхідно реалізувати взаємодію з бек-офісом звичайного бро­узера через спеціальний закритий вхід у систему, який дозволить:

—  керівникові магазином (центральній адміністративній фі­гурі електронного магазину) здійснювати оперативний контроль за станом електронного магазину (збір, обробку та відображення результатів обробки даних, обробку даних дій персоналу з управ­ління електронним магазином та передачу відповідних команд, накопичення результатів обробки даних і дій персоналу);

—  із запитів адміністрації та менеджерів проводити видачу Інформації статистичного характеру (статистичні та бізнес-звіти про відвідувачів, куплені товари і т. п., які просто незамінні для визначення ефективності роботи магазину);

— проводити та аналізувати електронний фінансовий ринок (банківські послуги, послуги брокерських компаній).

4. Електронний магазин повинен мати Internet-вітрину, що є автоматичним шлюзом в Internet, інтегровану із системою ве­дення торгових операцій, яка здійснює:

—  оформлення замовлень менеджеру торгуючої компанії та пересилку їх електронною поштою до електронного магазину;

—  автоматичну виписку рахунків;

—  прийом електронних платежів.

5.2.1. Технічне забезпечення електронного магазину

Технічне забезпечення електронного магазину повинно ство­рюватися на базі локальних та глобальних мереж і залежно від вимог, характеристик, побудови та топології мережі (мереж) мо­же включати:

•  кабельний сегмент мережі — ланцюжок відрізків кабелів, електричне сполучених один з одним;

•  логічний сегмент мережі, або просто сегмент — групу вузлів мережі, що мають безпосередній доступ один до одного на рівні пакетів канального рівня;

•  кабельну мережу — сукупність кабельних сегментів і вузлів, можливо, пов'язаних між собою повторювачамй;

•  інтермережу — сукупність кабельних мереж, пов'язаних між собою мостами або маршрутизаторами;

•  кабельний центр — хаб (Hub) — пристрій фізичного під­ключення декількох сегментів або променів мережі;

•  інтелектуальний хаб (Intelligent Hub), який має спеціальні ресурси для діагностики та управління, що дозволяє оперативно одержувати відомості про активність та справність вузлів, від­ключати несправні вузли і т. д.;

•  активний хаб (Active Hub), який посилює сигнали;

•  Peer Hub — хаб, виконаний у вигляді плати розширення пер­сонального комп'ютера (ПК), що використовує лише джерело живлення ПК (поширений у мережах ARCnet);

•  Standalone Hub — самостійний пристрій з власним джерелом живлення;

•  концентратор — більш складний хаб, звичайно з можливіс­тю з'єднання мереж різної архітектури;

•  повторювач (Repeater) — пристрій для з'єднання сегментів однієї мережі;

•  міст (Bridge) — засіб передачі пакетів між мережами (локаль­ними). Здійснює фільтрацію пакетів, не випускаючи з мережі па-

кети для адресатів, що знаходяться всередині мережі, а також пе-реадресацію — передачу пакетів в іншу мережу відповідно до таблиці маршрутизації або в усі інші мережі, за відсутності адре­сата в таблиці. Таблиця маршрутизації звичайно складається в процесі самонавчання за адресою джерела «прихожого» пакету. Мости класифікуються за такими ознаками:

а) за рівнем протоколу:

• MAC-Layer Bridges працюють на рівні управління досту­пом до середовища та дозволяють зв'язувати мережі од­накової архітектури (з однаковими форматами пакетів);

• LLC-Layer Bridges працюють для управління логічним зв'язком та дозволяють зв'язувати мережі з різною архітек­турою (Ethernet — Token Ring — Arcnet);

б) за алгоритмом трасування:

• Transparent routing (прозорий) — міст сам визначає трасу для кожного пакету, запам'ятовуючи місцеположення всіх вузлів, і використовується в мережах Ethernet;

• Source Routing — траса пакету вводиться в адресну час­тину самим джерелом пакету, використовується в Tokeng Ring;

в) щодо серверу:

• внутрішній міст (Internal Bridge) — частина програмного забезпечення серверу, що забезпечує пересилку пакетів між сегментами, підключеними до різних мережевих адап­терів;

• зовнішній міст (External, Stand-alone Bridge) — окремий пристрій;

г) за відстанню між мережами, що з'єднуються:

• локальний міст (local Bridge) з'єднує поруч розміщені локальні мережі;

• віддалений міст (Remote Bridge) з'єднує географічне роз­несені  локальні  мережі через ресурси  телекомунікації (виділені або комутовані телефонні лінії. Телекомуніка­ція є вузьким місцем моста, для підвищення продуктивно­сті можливе паралельне використання декількох каналів зв'язку);

• маршрутизатор (Router) — засіб забезпечення зв'язку між вузлами різних мереж, оперує на мережевому рівні моделі OSI, використовує мережеві (логічні) адреси. Мережі можуть знахо­дитися на значній відстані, і шлях, яким передається пакет, може пройти через декілька маршрутизаторів. Мережеві адреси інтер­претуються як ієрархічний опис місцеположення вузла. Маршрутизатори підтримують протоколи мережевого рівня — IP. Основ­ні характеристики маршрутизаторів такі:

— тип: одно- або багатопротокольний, LAN або WAN чи Brouter;

— характеристики протоколів, що підтримуються;

— пропускна спроможність;

— типи мереж, що підключаються;

— Інтерфейси, які підтримуються (LAN та WAN);

— кількість портів;

— можливість управління та моніторингу мережі;

•  шлюз (Gateway) — засіб з'єднання істотно різнорідних ме­реж, що оперує на верхніх (п'ятому—сьомому) рівнях моделі OSI. На відміну від повторювачів, мостів та маршрутизаторів, прозорих для користувача, наявність шлюзу помітна. Шлюз ви­конує перетворення форматів, розмірів пакетів, протоколів, да­них та мультиплексування і звичайно реалізовується на основі комп'ютера з великим об'ємом пам'яті. Приклади шлюзів:

— Fax: забезпечує доступ до віддаленого факсу, перетво­рюючи дані у факс-формат;

— E-mail: забезпечує поштовий зв'язок між локальними ме­режами. Шлюз звичайно зв'язує MHS та є специфічним для мережевої операційної системи з поштовим сервісом по Х.400;

— Internet: забезпечує доступ до глобальної мережі Internet;

— Mainframe: підключає локальну мережу до великих ма­шин. Виділення одного комп'ютера під шлюз дозволяє будь-якій станції емулювати термінал (3270) без установ­ки додаткових інтерфейсних карт;

•  вузол мережі (Node) — комп'ютер з мережевим інтерфейсом (виступаючий у ролі робочої станції, сервера або в обох ролях), принтер або інший пристрій, що розділяється з мережевим ін­терфейсом;

•  Web-адаптер — апаратно-програмний засіб, який забезпечує користувачам доступ до корпоративної інформаційної системи.

Фізична топологія мережі в електронному магазині визначає розташування вузлів та з'єднань і може мати наступну тополо­гію: шина (Bus), кільце (Ring), зірка (Star), сітка (Mesh), дерево (Tree) і т. д.

Логічна топологія мережі в електронному магазині визначає потоки даних. У логічній шині інформація одночасно доступна для всіх вузлів, підключених до одного сегмента. В логічній то­пології мережі реальне читання проводить тільки той вузол, якому адресується даний пакет. Вона реалізовується на фізичній то­пології шини, зірки, дерева або сіток. Метод доступу — ймо­вірнісний (Probabilistic), заснований на прослуховуванні сигналу в шині. У логічному кільці інформація передається послідовно від вузла до вузла. Кожний вузол приймає пакети лише від попе­реднього і посилає тільки подальшому вузлу по кільцю. Вузол транслює всі пакети й обробляє ті, які адресовані йому. Він реалі­зовується на фізичній топології кільця або зірки з внутрішнім кільцем у концентраторі. Метод доступу — детермінований (De­terministic), що базується на мережевій адресі вузла.

5.2.2. Програмне забезпечення електронного магазину

Програмне забезпечення електронного магазину повинно реа­лізовувати його задачі та функції й ефективно здійснювати під­тримку технічного забезпечення. Для забезпечення працездатно­сті робочих станцій та серверів електронного магазину найпопу-лярнішими на сьогоднішній день є:

а) операційні системи: DOS (однозадачна ОС); Windows 3.11/95/ 98/2000/ME/NT, Unix (багатозадачні ОС); SVM (система віртуаль­них машин); MVS (машина віртуальних систем).

б) мережеві операційні системи: Windows 2000 Server/NT Ser­ver/Unix, Novell, Linux;

в) програмне забезпечення систем управління базами даних (СУБД): Informix, Oracle, Foxpro, MSAccess, VisualFoxPro, CA-Visual Objects, VisualdBase, SyBase, HiBase200, ESF Inside, Sybase Adaptive Server;

г) програмне забезпечення спеціальних переглядачів (WEB Browser): Internet Explorer, Netscape, Opera. Дозволяють користу­вачеві здійснювати доступ до інформації, що надається Web-сервером. Web-броузер забезпечує користувачеві дружній інтер­фейс, що важливо при використанні критичних за часом опера­цій, здійснюваних із застосуванням Internet-технологій. Web-бро­узер працює на вершині IP стека і спілкується із сервером за допомогою промислового протоколу Point-to-Point (PPP). Дане програмне забезпечення встановлюється на кожному комп'ютері електронного магазину;

д) програмне забезпечення систем організації зберігання, чи­тання, генерації документів, обробки інформаційних запитів від користувачів, контролю доступу на основі імен і паролів доступу; ведення реєстраційного журналу; адміністративного та оперативного керування сервером (Web-серверу): Unix, або Windows або NetWare — додатки (Webware (Edime), GLASI-HTTPD (GLASI), NetWare Web Server (Novell), Microsoft Internet Information Server, Netscape Enterprise Server, NetscapeFastTrackServer, MicrosoftllS Netscape FastTrack Server;

е) сервери віддаленого доступу (мультипротокольні сервери віддаленого доступу): Remote Access; Internet; Intranet — корпо­ративний варіант. Служать для приєднання видалених користу­вачів до корпоративних ресурсів, забезпечення доступу користу­вачів до Internet через аналогові або ISDN канали, забезпечення одночасного підключення декількох користувачів до мультипор-тових апаратних розширень;

є) системи надання доступу до ресурсів мережі Internet з локаль­ної мережі електронного магазину: Proxy сервер. Служить для надання доступу до ресурсів мережі Internet з локальної мережі електронного магазину, охорони локальної мережі електронного магазину та інформації на комп'ютерах цієї мережі від нападів з відносно небезпечного Internet.

5.2.3. Інструментальні засоби для створення, настройки та управління електронним магазином

За допомогою інструментальних засобів та на базі вище вка­заних технічних і програмних засобів створюються електронні магазини (з реалізацією їх задач та функцій), які реалізують біз-нес-додатки, Internet-магазини, шлюз в EDI-систему, зв'язок з фі­нансовими організаціями через різні платіжні системи і т. ін.

Для створення Internet-вітрини в електронному магазині необ­хідна розробка та підтримка Web-сайту. Web-сайт характеризу­ється такими основними елементами:

•  представлений мовою розмітки документів HTML;

•  має універсальний спосіб адресації ресурсів у мережах (URI 1URL);

•  працює на базі протоколу обміну гіпертекстової інформації HTTP;

•  надає доступ за допомогою універсального інтерфейсу до шлюзів CGI.

Мова гіпертекстової розмітки HTML створена на базі стандарт­ної мови розмітки SGML. HTML використовується для публіка­цій текстових, мультимедійних та інших файлів у World Wide Web (WWW). Основна ідея гіпертексту полягає в присутності в середині ASCII-тексту форматуючих полів та посилань як на час­тини в середині документа, так і на інші документи. Поля та по­силання також є фрагментами ASCII-тексту, але подібно до про­грами, дотримуються суворих синтаксичних правил. Завдяки цьому користувач має можливість переглядати документи в тому порядку, який йому більше подобається, а не послідовно, як при читанні книг. Help-файли, з якими стикався будь-який користу­вач ЕОМ, дають повне уявлення про гіпертекстову організацію інформації, що дозволяє користувачеві перейти від теми до теми, використовуючи виділені слова або поля тексту. Таким чином, мова HTML дає можливість розробникам та користувачам:

» створювати публікації електронних документів із заголов­ками, текстами, таблицями, списками, фотографіями і т. п.;

» завантажувати електронну інформацію за допомогою натис­нення миші на гіпертекстовому посиланні;

* розробляти форми для виконання транзакцій з віддаленими службами, які використовуватимуться в пошуках інформації, за­мовленнях білетів, речей, продуктів і т. д.;

»включати в сайт електронні таблиці, відеокліпи, звукові фрагменти та інші додатки.

З метою отримання файла з Internet, броузер (browser) (спеціаль­на система для перегляду Web, яка дозволяє користувачеві здійс­нювати доступ до інформації, що надається Web-сервером. Web-броузер забезпечує користувачеві дружний інтерфейс, що важли­во під час використання критичних за часом операцій, які здійс­нюються при використанні Internet-технологій. Web-броузер пра­цює на вершині IP стека і спілкується із сервером за допомогою промислового протоколу Point-to-Point (РРР)) повинен знати, де знаходиться файл і як спілкуватися з комп'ютером, на якому цей файл знаходиться. Тому потрібно, щоб програма-клієнт WWW передала ім'я певного файла, його місцеположення в Internet (ад­реса хоста) і метод доступу (звичайно протокол типу HTTP або FTP). Комбінація цих елементів формує універсальний ідентифі-] катор ресурсу (Universal Resource Identifier, URI). URI визначає спосіб запису адрес різних інформаційних ресурсів. В основу І URI були закладені ідеї розширюваності, повноти та читаності. Реалізація URI для WWW називається URL (UniversalResource Locator). Загальний формат посилання URL:

протокол;//вузол/шлях/файл[#мітко],

де протокол (або метод доступу) — визначає спосіб взаємодії з , «інформаційним ресурсом; вузол — ім'я або IP-адреса вузла (серверу певного типу), де розміщена інформація; шлях — ім'я ката-лога (можливо, віртуального) або ланцюжка вкладених каталогів Web-серверу чи файлової системи; файл — просте ім'я файла з розширенням, що містить гіпертекст, графічний образ, прикладну програму або іншу інформацію; мітка — ім'я, закладене в гіпер-текстовому файлі, яке дозволяє здійснювати внутрішні переходи до різних фрагментів одного документа.

Ось деякі приклади URL: http://www.citmgu.ru/glossary.htm#P, http://citnt/text/docs/intro.htm, http://190.248.27.124/scripts/procl.exe. У першому випадку викликається фрагмент HTML-файла з вказів­кою доменного імені Web-серверу, у другому — використовуєть­ся просте ім'я вузла. Третій приклад містить виклик процедури за допомогою IP-адреси Web-серверу. Посилання URL можуть бути відносними. Наприклад, з документа http://citnt/text/docs/intro.htm і для сервера citnt допустимі наступні звертання: books/book I. doc, /images/pic24.gif, http://citnt/text/, http://citnt/. Перше посилання ви­конується щодо поточного каталога, друге — відносно кореня Web-серверу, останні два правильніше називати неповними. При цьому в указаних каталогах відшукується стандартний індекс­ний файл index.html (index.htm) або defauit.htm. У деяких броу-зерах за відсутності такого файла на екран видається зміст ка­талога.

Створювати сайт можна за допомогою різних ресурсів:

•  звичайних текстових редакторів;

•  редакторів гіпертексту, працюючих з мовою HTML;

• ресурсів публікації та конвертування різних файлів у гіпер­текст.

Для перегляду та редагування сайту на мові HTML викорис­товують Web-броузери. Під час підготовки сайту з гіпермедіа ви­користовуються різні графічні редактори та конвертори, пакети розмітки карт зображень і формування анімації, спеціальні паке­ти й апаратні ресурси для створення та відтворення аудіо- і відео-роликів. Особливий вигляд мають сайти з гіпермедіа, де представ­лені тримірні сцени, які описуються мовою VRML. Для їх ство­рення/редагування та відтворення використовуються окремі спе­ціалізовані пакети. Таким чином, інструменти для побудови та розмітки гіпертексту мовою HTML, що дозволяють створювати сайти, називаються HTML-редакторами. Оскільки початковий код HTML — це текст у стандарті ASCII, то для створення файлів HTML придатний практично будь-який текстовий редактор. Крім того, оскільки HTML є мовою сценаріїв, що інтерпретується, то немає необхідності обробляти початковий код яким-небудь компілятором. Для написання коду HTML можна використати як простий редактор, наприклад Word чи Notepad, що поставляється разом з Windows, так і будь-який спеціалізований. Деякі ресурси дозволяють навіть генерувати код HTML без його фактичного написання. HTML-редактори діляться на дві великі категорії: гра­фічні і програмні редактори. Зовні вони дуже схожі: і ті, й інші нагадують сучасні графічні текстові процесори. Відмінності між ними полягають у методах візуального представлення елементів, що складають Web-сторінки сайту. Графічні редактори подають сторінку такою, якою вона буде у вікні броузера. Програма (код HTML) вбудована в сторінку, але прихована від автора, який не працює з нею напряму. У свою чергу програмні редактори виво­дять на екран як основне представлення сторінки початковий текст мовою HTML, надаючи при цьому в розпорядження автора могутні ресурси генерації коду, що позбавляють від необхідності писати його вручну.

Нарівні з початковим написанням та створенням сайту існує можливість створення сайту з уже існуючих документів. Прикла­дом може бути створений компанією Microsoft набір програмних засобів — InternetAssistantsforOffice, за допомогою якого можна перетворити файли, створені продуктами з пакету Microsoft office (Word, Excel, Power point, Access або Schedule-*-) у сторінки Web-сайту. Іншим прикладом є драйвер друку MicrosoftHTMLDriver, який дозволяє друкувати у форматі HTML. Такі програмні засоби називаються конверторами файлів у формат HTML. Існує також велика кількість інших програмних засобів для перетворення фор­матів файлів сайту.

Сторінки Web-сайту можуть містити не тільки текстову, але і графічну інформацію. Існує безліч графічних форматів, але фор­мат, який зайняв виняткове положення у Web-сайтах, називається GIF (Graphic Interchange Format — формат для обміну графікою). Всі графічні броузери підтримують формат GIF та без проблем виводять у середині сторінки Web-сайту зображення, представ­лені в цьому форматі. Нині у Web-сайтах стає все більш популяр­ним стандарт JPEG (Joint Photographic Experts Group — об'єднана експертна група з фотографії). Головна перевага JPEG-файлів по­лягає в тому, що вони коротші за GIF-файли і для їх завантажен­ня потрібно менше часу. На жаль, вбудовані зображення у фор­маті JPEG підтримують тільки деякі броузери, наприклад Nets­cape і Mosaic, тому поки що рекомендується застосовувати лише зображення у форматі GIF. На основі графічних файлів можна за допомогою спеціального програмного забезпечення створювати анІмацІйні ролики і відеоролики. Також можливе використання звукового супроводу при перегляді сторінок Web-сайтів.

Необхідно пам'ятати, що графічні редактори відрізняються від програмних. Вони забезпечують більш або менш точне дотри­мання принципу WYSIWYG, тобто сторінка сайту з'являється такою, якою вона буде у вікні броузера. В обох типах програм­них редакторів пропонуються по суті схожі ресурси створення та редагування Web-сторінок сайту. Кнопки інструментальної пане­лі надають можливість швидкого доступу до таких елементів, як зображення, списки та зв'язки, або до кодів, що служать для створення і розміщення цих елементів на сторінці. Як правило, вони викликають діалогові вікна, які допомагають на всіх етапах проектування. Багато продуктів містять «майстри», що автомати­зують принаймні базові процедури створення сторінок сайтів і здатні допомогти при побудові форм, навігаційних карт та вико­нанні інших складних операцій.

Безсумнівно, користуватися редакторами WYSIWYG легше, оскільки вони ізолюють автора від непростого синтаксису HTML. Майже всі популярні редактори цього типу, крім Microsoft Front Page і Netscape Navigator Gold, дозволяють також виконувати безпосереднє редагування тексту HTML, Недолік графічних ін­струментів полягає в тому, що вони дають приблизне, часто лише віддалене уявлення про те, яка сторінка з'явиться у вікні броузе­ра. Програмні редактори надають більш могутні та гнучкі ресур­си. Вони примушують приділяти більшу увагу тексту програми, який стоїть за документом. Однак у цьому випадку необхідно во­лодіти мовою HTML, тому що у міру того, як мова HTML все біль­ше ускладнюється, вона перестає бути придатною для читання користувачем, і привабливість ресурсів, що відкривають доступ до початкового тексту, зменшується.

Проте HTML — лише частина загальної проблеми. Складні­шою є побудова інтерактивних Web-сайтів. Інтерактивність у Web, як і раніше, базується переважно на формах, які збирають інформацію від користувачів і потім через зв'язок із CGI-сце-нарієм на сервері обробляють дані та видають результат. На сьо­годнішній день багато продуктів дозволяють створювати складні форми Web-сторінок та Web-сайтів. Так, Microsoft Front Page має вбудовані обробники форм, які усувають необхідність вручну го­тувати сценарії для безлічі тривіальних задач. Інтерактивні функ­ції переміщаються на бік клієнта, де здійсненний вміст створю­ється за допомогою таких технологій, як Java фірми Sun або елементів управління ActiveX фірми Microsoft.

Microsoft Front Page — новаторський, багатофункціональний інструмент WYSIWYG, який представляє завершене середовище, що дозволяє швидко і легко створювати, розміщувати та управ­ляти складними інформаційними вузлами Web. Це — система, що відповідає вимогам останніх стандартів Web та містить шаб­лони і «майстри», які допомагають створювати сайти. Створення інтерактивного змісту на Web-сторінці сайту виявляється несклад­ним завдяки компонентам WebBot системи FrontPage. Вони до­зволяють наділяти Web-сторінки cfqne такими функціями, як мож­ливість влаштовувати багато потокові дискусії, не вдаючись до складного програмування через інтерфейс CGI. Персональний Web-сервер дає можливість розробити і на місці протестувати Web-вузол, скопіювати цілком усю інформацію вузла на сервер та переглядати й оновлювати вузол за допомогою графічних ре­сурсів у міру необхідності. MicrosoftFrontPage — 32-розрядна си­стема для Windows NT і Windows 95/98/2000. яка дозволяє вбу­довувати форми, таблиці, навігаційні карти, кадри та процесори пошуку в сторінки Web-сайту, а також легко створювати звичай­ні зв'язки, зображення та текст. Компонента Personal Webserver дозволяє автономній машині виконувати роль http-серверу. Perso-nalWebServer надає FrontPage можливість навігації по створених інформаційних вузлах так само, як броузер дозволяє переміщати­ся серед видалених серверів.

Ресурси редагування, що є в MicrosoftFrontPage, представлені двома взаємозв'язаними компонентами: Explorer, який служить для створення та управління повними вузлами Web, і Editor — для побудови сторінок і зв'язків. Explorer показує організацію вузла в двох вікнах: одне — _для ієрархічної структури, інше — для зв'язків, де відображаються окремі сторінки у вигляді раді­альних променів, що розходяться з центра. «Павутина» в Explo­rer створюється за допомогою одного з тих, що входять до скла­ду пакету «майстрів», який виконує всю основну роботу зі ство­рення корпоративних вузлів Web або спеціалізованого вузла Web для дискусійних груп. Безліч окремих шаблонів служать для організації персональних вузлів та вузлів підтримки спо­живача. Вузол настроюється на конкретні задачі за допомогою автоматизованих агентів («bots»), які оновлюють зв'язки і зано­сять адреси корпоративних експертів Web-майстрів у поле «зво­ротного зв'язку» mailto й інші аналогічні поля. «Павутини» за­хищаються паролем, легко копіюються та переміщаються гру­пами на віддалені комп'ютери, на яких установлена програма FrontPage.

Програмне забезпечення редагування Web-сторінок — Editor працює в режимі повної відповідності (WYSIWYG) і не дозволяє вносити зміни в HTML-код, що створюється нею, хоч допоміжні ресурси надають можливість вручну вводити окремі керуючі ко­ди. Для створення та форматування тексту використовуються ін­струментальні панелі, меню й оперативні комбінації клавіш, як у Microsoft Word. Програма FrontPage імпортує файли у форматах ASCII, HTML і RTF, але не може перетворювати файли тексто­вих процесорів (навіть процесора Word). Практично будь-який файл, що містить растрове зображення, автоматично перетворю­ється у формат GIF або JPEG залежно від глибини кольору оригі­налу. У пакеті передбачена велика система допомоги для програм редагування, але лише лаконічна підказка для Personal Server. У FrontPage таблиці створюються також легко, наприклад, як у текстовому процесорі Word. FrontPage може виконувати CGI-сце-нарії, але в них немає потреби, оскільки вбудована функція оброб­ки форм зберігає результати в різноманітних форматах, придат­них для передачі в базу даних, для перегляду за допомогою броу-зера і т. п. Для створення навігаційних карт на клієнтському боці необхідно просто намалювати рамку на графічному зображенні, і на  екрані  з'явиться  діалогове  вікно  для   визначення  зв'язку. FrontPage — найповніший та новаторський редактор інформацій­них вузлів Web і до того ж один з найбільш простих в експлуата­ції. Він ідеально підходить для створення великого Web-вузла з одноманітною організацією при мінімумі зусиль.

Для формування Web-сторінок сайтів можна також викорис­товувати:

•  Netscape Navigator Gold;

•  HoTMetalPro;

•  WebEditProfessionalEdition;

•  конвертори файлів у гіпертексті;

•  графічні редактори для зображень, таких як логотип компа­нії на діловій сторінці; графіки для рекламного оголошення; ма­люнки; діаграми та графіки; цікаві шрифти; підпис автора сторін­ки; графічний рядок; графічний маркер тощо.

Другою обов'язковою функціональною частиною для елект­ронного магазину є система ведення торгових операцій, яка по­винна бути інтегрована з бізнес-процесом підприємства. Вона викликає необхідність інтеграції Internet та Intranet-технологій і СУБД чи РСУБД. Хоч ресурсів доступу Internet та Intranet» додатків до баз даних безліч, основних способів організації такої взаємодії не так багато: доступ з боку клієнта та доступ з боку серверу. Додатки електронної комерції орієнтовані на збір, збе­рігання, пошук та обробку інформації. Переважна більшість ін­формаційних додатків працює в режимі діалогу з користувачем. У загальному випадку типові програмні компоненти інформа­ційних додатків електронної комерції включають: діалоговий ввід—вивід інформації, логіку діалогу, прикладну логіку оброб­ки даних, логіку управління даними, операції маніпулювання файлами та/або базами даних. Для мережевих інформаційних додатків важливим елементом є комунікаційний сервіс, що за­безпечує взаємодію вузлів мережі під час спільного вирішення Інформаційних задач. Значна частина можливостей додатку за­кладається в системному програмному забезпеченні, зокрема в системах управління базами даних (СУБД), в бібліотеках та конструкціях інструментальних засобів розробки. Однак зали­шається частина додатків, специфічна для конкретної предмет­ної галузі. Це — додатки для електронної комерції, інтеграція Internet-вітрини із системою ведення торгових операцій (авто­матичний шлюз в Internet).

Для системи здійснення торгових операцій в електронних магазинах можна використовувати файл-серверну архітектуру, яка зосереджує майже всі компоненти додатків на клієнтові. Файл-сервер тільки витягує дані з файлів та передає їх по мере­жі. Тому користувачі та додатки додають лише незначне наван­таження на процесор серверу, але новий клієнт додає мережі обчислювальну потужність. Однак така архітектура має два ос­новні недоліки:

* значний мережевий трафік (деякі запити до БД можуть пе­рекачувати всю БД клієнту, завантажуючи мережу і маючи непе-редбачуваний час реакції);

* проблему «жирного клієнта» (Windows-Інтерфейс, коли до­датки та СУБД можуть перевантажити навіть могутній ПК).

Перший недолік особливо позначається при організації відда­леного доступу до баз даних на файл-сервері через низькошвид-кісні канали зв'язку. СУБД, що реалізовує сервіс доступу до да­них, працює на клієнтському робочому місці. Пошук, фільтрація та агрегація даних здійснюються на клієнтові. Основою розробки таких файл-серверних додатків є СУБД. Такі інструменти, як правило, реалізовані у вигляді діалогового інтегрованого середо­вища, що надає три рівні доступу:

• програмування та створення додатків мовою, що поєднує можливості мови 3GL з деякими можливостями мов четвертого покоління 4GL;

•  формування і ведення структури БД та індексів, а також ін­терактивну генерацію макетного додатку і його компонентів (ме­ню, форм або вікон, звітів, запитів і програмних модулів);

•  використання діалогового середовища та генераторів кінце­вими користувачами для створення, ведення і перегляду БД, а та­кож формування нескладних запитів та звітів.

Діалоговий інтерфейс підтримують як текстові для DOS, так і графічні для Windows редактори та процесори (Edit, MyltiEdit, Word, Adobe Acrobat, Adobe Photoshop). Впровадження графічно­го інтерфейсу сприяло розвитку об"єктних властивостей інстру­ментів, ресурсів візуальної генерації програм та подвійного ме­ханізму додатків. Бази даних для цих СУБД — це сукупність файлів даних та файлів індексів, що ускладнює їх супровід. Жод­на з традиційної СУБД для ПК не має ресурсів збереження ціліс­ності, а також не відповідає вимогам збереження даних, напри­клад, не підтримує транзакції, не веде словник даних. Однак СУБД для ПК використовується в Internet-магазинах. Вони при­ваблюють простотою використання та доступністю. На сьогодні з'явилися нові візуальні об'єктне орієнтовані версії інструменталь­них засобів та СУБД на ПК, такі як MSAccess, VisualFoxPro, СА-VisualObjects,VisualdBase, Informix, Oracle, Foxpro, VisualdBase, SyBase, HiBase200, ESF Inside, Sybase Adaptive Server тощо. Ці продукти спрямовані на створення Windows-додатків та містять ресурси об'єктно орієнтованого діалогу, візуального конструю­вання інтерфейсу користувача і мають багато інших властивостей систем програмування 4GL та ресурсів швидкої розробки RAID. Крім того, вони підтримують структурну мову запитів SQL, ха­рактерну для додатків клієнт—сервер.

Архітектура клієнт—сервер спроектована, щоб вирішити проб­леми файл-сер верних додатків шляхом розділення компонент-до­датків та розміщення їх там, де вони функціонуватимуть ефектив­ніше. Особливістю архітектури клієнт—сервер є використання виділених серверів баз даних, що розуміють запити мовою струк-турованих запитів SQL і виконують пошук, сортування та агрега­тування інформації на місці без зайвої перекачки даних на робочі станції. Клієнти серверів БД одержують послідовно та порціями тільки результати запитів. Інша відмінна риса серверів БД — на­явність довідника даних, в якому записані структура БД, обме­ження цілісності даних, формати висновку і навіть серверної процедури обробки даних за викликом або за подіями у програмі. Для реалізації серверів БД використовується системне ПЗ реля-ційних СУБД, що розуміє мову запитів SQL, наприклад, Oracle, Informix, Sybase, MSSQLServer. Багато з цих СУБД працюють на різних апаратних платформах та в середовищах різних ОС. У до­датках клієнт—сервер, крім діалогу та логіки обробки, є переду­сім реляційна модель даних і пов'язаний з нею набір SQL-операто­рів для типових запитів. Більшість конфігурацій клієнт—сервер використовують дволанкову модель, що складається із серверу та клієнта, який звертається до послуг серверу. У класичній схемі клієнт—сервер значна частина додатку розташовується на клієн­тові, а СУБД — на сервері. Оскільки ця схема висуває найменші вимоги до серверу, вона володіє найкращою масштабністю. Од­нак складні додатки, що викликають велику взаємодію з БД, мо­жуть жорстко завантажити як клієнта, так і мережу. Результати SQL-запиту повинні повернутися до клієнта для обробки, тому що там знаходиться логіка прийняття рішення. Така схема накла­дає додатковий тягар адміністрування додатків, розкиданих по різних клієнтських вузлах. Можна скоротити навантаження на клієнта і мережу, перемістивши цілком прикладну обробку на сервер. При цьому вся логіка обробки оформлена у вигляді три­герів та процедур, що зберігаються і виконуються на сервері БД.

Доступ до баз даних з архітектурою клієнт—сервер можна ви­конувати, використовуючи:

• віддалений доступ до СУБД за дволанковою схемою клі­єнт—сервер;

• зв'язок клієнтських додатків із серверами БД за допомогою непроцедурної мови структурованих запитів SQL (крім серверів Btrieve);

• інтеграції додатку з електронною поштою та ресурсами офіс­ної автоматизації;

• реалізацію клієнтських та серверних тригерів-процедур.

Для оперативного управління та передачі інформації із систе­ми ведення торгових операцій в електронному магазині в Internet-вітрину виникає задача перетворення накопичених даних у гіпер-текстові документи WWW чи задача надання WWW — доступу до існуючих баз даних. Використання технологій WWW для за­безпечення доступу до будь-яких інформаційних ресурсів має на увазі існування таких компонентів:

• IP-мережі з підтримкою базового набору послуг щодо пере­дачі даних з єдиною політикою нумерації та маршрутизації, з працюючим сервісом імен DNS;

» виділеного інформаційного серверу — WWW-серверу, що забезпечує надання гіпертекстових документів через IP-мережу у відповідь на запити WWW-клієнтів.

Наприклад, на рис. 5.5 наведена загальна схема управління та передачі інформації із системи ведення торгових операцій в елек­тронному магазині в Internet-вітрину.

Спеціальні інструментальні засоби та програмне забезпечення проводить аналіз БД електронного магазину та створює необхідні файли, пов'язані з HTML-документами Internet-вітрини. Найефек­тивнішими на сьогоднішній день є такі системи створення гіпер-текстових документів на основі БД:

• системи динамічного формування гі перте кетових докумен­тів на основі БД. Здійснюють доступ до БД електронного магази­ну спеціальним CGI-програмним забезпеченням, яке запускаєть­ся WWW-сервером у відповідь на запит WWW-клієнта (рис. 5.6);

• системи створення інформаційного сховища на основі висо­копродуктивної СУБД з мовою запитів SQL (рис. 5.7).

Система динамічної побудови гіпертекетових документів ефек­тивна для електронних магазинів з великими базами даних та складною структурою.

Система створення інформаційного сховища на основі висо­копродуктивної СУБД з мовою запитів SQL використовує тех­нологію, що одержала назву «інформаційного сховища». Для обробки різноманітних запитів від покупців, у тому числі і від WWW-клієнтів та WWW-серверу, використовується проміжна БД високої продуктивності. Інформаційне наповнення проміж­ної БД електронного магазину здійснюється спеціалізованим програмним забезпеченням на основі вмісту основних баз да­них. Більше того після встановлення синхронізації даних інфор­маційного сховища з основною БД електронного магазину мож­ливе перенесення призначених для співробітників інтерфейсів в інформаційне сховище, що істотно підвищить надійність і продуктивність електронного магазину та дозволить організу­вати розподілені робочі місця. Незважаючи на уявну громізд­кість такої схеми, для задач забезпечення WWW-доступу до вмісту декількох баз даних Internet-магазину накладні витрати істотно зменшуються. Основою зростання продуктивності об­робки WWW-запитів від WWW-клієнтів і різкого збільшення швидкості розробки WWW-інтерфейсів є використання внутріш­ніх мов СУБД інформаційного сховища для створення гіпертек-стових документів.

Для завантаження основної БД в електронному магазині, що міститься в інформаційному сховищі, можуть використовуватися мови програмування, інтегровані ресурси, а також спеціалізовані ресурси перевантаження, які поставляються з SQL-сервером, і продукти підтримки інформаційних сховищ.

5.2.4. Інструментальні технології

для створення, настройки та управління електронним магазином

За допомогою інструментальних технологій, які застосо­вують інструментальні, технічні та програмні засоби, легко, зручно та з мінімальними затратами створюються електрон­ні магазини (з реалізацією їх задач та функцій), які реалізу­ють бізнес-додатки, Internet-магазини, шлюз в EDI-систему, зв'язок з фінансовими організаціями через різні платіжні сис­теми і т. ін.

Наприклад, технологія INTERSHOP 3 дозволяє створити си­стему, в якій можна реалізувати задачі та функції електронного магазину, Internet-вітрини та автоматичної торгово-облікової системи, яка працює без втручання менеджерів. Є можливість побудови на базі INTERSHOP 3 самостійної торгово-облікової системи, електронного магазину чи Internet-вітрини, яка вико­ристовується для торгівлі через Internet. Наочним прикладом реалізації технології INTERSHOP є російський «Пакет:!». Він побудований виключно з готових, професіонально розробле­них шаблонів, що входять у комплект постачання програмного забезпечення INTERSHOP™ 3. Базуючись на технології та програмному забезпеченні INTERSHOP™ 3, можна розробити готовий до відкриття електронний магазин усього за 11 прос­тих кроків. Стикування електронного магазину, Internet-віт­рини та автоматичної торгово-облікової системи, побудова­них на базі INTERSHOP 3, можна організувати кількома спо­собами:

— по-перше, через Internet (рис. 5.8). Сам електронний мага­зин при цьому може розташовуватися на сервері Internet-провай-

дера, а торгова організація або є власником серверу та програм­ного забезпечення (INTERSHOP 3) на ньому, або орендує елект­ронний магазин у торговому ряду, власником якого виступає Internet-провайдер. Технологія INTERSHOP 3 дозволяє легко ор­ганізовувати подібні торгові ряди із сотень електронних магази­нів, що здаються в оренду;

—              по-друге, стиковку електронного магазину та торгової сис­теми можна здійснити просто всередині локальної мережі органі­зації (рис. 5.9). При цьому, звичайно, торгова компанія повинна придбати програмне забезпечення INTERSHOP 3.

5.2.5. Технологія створення електронного магазину

Технологія створення електронного магазину включає: 1. Розробку та впровадження системи здійснення торгових операцій, інтегрованої з бізнес-процес ом підприємства:

•  аналіз та обгрунтування завдань управління та ведення тор­гових операцій в електронному магазині;

» аналіз, обгрунтування та побудова топології локальної ме­режі управління й реалізації торгових операцій в електронному магазині;

•  аналіз, вибір чи розробка 1C управління електронним мага­зином, включаючи вибір технічного та програмного забезпечення й інструментальних засобів щодохтворення, настройки та управ­ління електронним магазином;

•  аналіз та розробка політики і процедур безпеки в Intranet та Internet;

•  аналіз та вибір типу підключення до Internet;

•  аналіз і вибір постачальника Internet-послуг для електронно­го магазину;

•  аналіз, вибір і встановлення системи щодо створення дизай­ну окремих Web-сторінок і Web-вузлів;

•  аналіз, вибір і впровадження технології та ПЗ публікації то­варів з каталогу електронного магазину на сайт магазину й управління Web-сайтом магазину;

•  аналіз, вибір і впровадження технології та ПЗ пошуку това­рів у каталозі електронного магазину;

•  аналіз, вибір та впровадження технології й ПЗ управління Web-вузлом електронного магазину;

•  аналіз, вибір і впровадження системи проведення розрахун­ків між електронним магазином, фінансовими бізнес-організа-ціями та Internet-користувачами в процесі купівлі/продажу това­рів і послуг через Internet;

•  аналіз, вибір та впровадження системи реалізації реклами товарів і послуг електронного магазину;

•  оцінка ефективності роботи електронного магазину.

2. Розробку і впровадження Web-вузла та Internet-вітрини, що є автоматичним шлюзом в Internet та інтегрована із системою здійснення торгових операцій:

• аналіз, вибір та встановлення СУБД чи РСУБД на Web-вузлі;

• створення Web-сторінки для електронного магазину;

• проектування та настройка БД каталогу товарів;

» аналіз, вибір або розробка та настройка ПЗ реалізації «вірту­ального возика» для збору товарів, що купуються;

* аналіз, вибір або розробка і настройка ПЗ «процесу обслуго­вування» покупців в електронному магазині;

* аналіз, вибір чи розробка та настройка ПЗ процесів контро­лю виконання замовлень;

* настройка ПЗ для механізмів організації грошових розрахун­ків в Internet, включаючи ідентифікацію покупця та розрахунок податків;

* аналіз, вибір та впровадження ресурсів захисту Web-вузла, Web-сторінки, БД каталогу товарів;

* повний контроль за дизайном і розміщенням HTML-елемен­тів вітрини.

5.2.6. Типова конфігурація електронного магазину

Базуючись на функціях електронного магазину, вимогах до тех­нічного та програмного забезпечення, на інструментальних засобах щодо створення електронного магазину для цілодобового ведення і забезпечення всього комплексу торгово-облікових операцій конфі­гурація електронного магазину повинна включати (рис. 5.10):

1. Систему адміністрування (для адміністратора системи, яка включає операційну систему Windows 2000 Pro чи Unix, броузер з підтримкою динамічного HTML Internet Explorer чи Netscape).

2. Систему менеджера електронного магазину (операційна си­стема Windows 2000 та броузер Internet Explorer чи Netscape).

3. Робочі місця покупців (операційна система Windows 98/2000 та броузер Internet Explorer чи Netscape).

4. Web-сервер (програмно-апаратний  комплекс,  призначений для виконання наступних дій: встановлення з'єднання з клієнтсь­ким ПО за протоколом TCP, прийом запитів на документ за прото­колом http, пошук документів на локальних ресурсах, повернення результатів пошуку за протоколом http) з маршрутизатором запи­тів та трьома Web-адаптерами, які виконують такі функції:

—  Web-адаптер № 1. Вхід (відкритий, але захищений) на віт­рину електронного магазину для всіх покупців;

—  Web-адаптер № 2. Закритий вхід у бек-офіс системи для менеджерів електронного магазину;

—  Web-адаптер № 3. Закритий вхід адміністратора сайту. Маршрутизатор запитів на Web-сервері обробляє інформацію,

що надходить від усіх Web-адаптерів та переадресовує її на від­повідні сервери додатків. При цьому маршрутизатор запитів сте­жить за завантаженням серверів, регулюючи черги запитів до кожного серверу додатків, і, таким чином, розподіляє наванта­ження цих серверів.

5. Сервери-додатків Internet-вітрини та back-office:

—  обробляють запити покупців, що надходять з вітрини елек­тронного магазину;

—  обробляють запити адміністратора сайту та менеджерів електронного магазину.

Кількість серверів додатків може бути будь-якою. Вони мо­жуть розміщуватися або на одному хості, або на різних (у тому числі і на різних платформах). Маршрутизатор запитів зайнятий розподілом запитів по серверах додатків.

6. СУБД (Informix, Oracle, VisualFoxPro, CA-VisualObjects, Vi-sualdBase, SyBase, HiBase200, ESF Inside, Sybase Adaptive Server). СУБД та БД можуть бути встановлені як на одному сервері, так і на декількох (РСУБД). У промислових СУБД та РСУБД реалізо­вана багатопоточна архітектура і вирішені питання захисту та зберігання даних і гарантоване проведення (відновлення) транзак-цій. Важливо, що перелічені СУБД чи РСУБД керуються адмініс­тратором системи через інтуїтивний GUI-інтерфейс його броузе-ра. При цьому в інтерфейсі адміністратора системи передбачаються всі основні функції роботи з СУБД чи РСУБД. Тобто на­віть системний рівень роботи з БД реалізований через віддалене управління. Зовнішні системи підключаються до електронного магазину через спеціальні АРІ (інтерфейси прикладного програм­ного забезпечення). Спеціальне програмне забезпечення допома­гає організовувати прямі шлюзи між зовнішніми системами і БД електронного магазину. Спеціальний API (Payment API) описує бізнес-логіку серверів додатків back-office та призначений для спрощення створення з'єднань з платіжними системами.

Наведена конфігурація електронного магазину може взаємоді­яти також з віддаленими торговими системами та дозволяє забез­печити практично необмежену масштабність системи. Окремі ча­стини її встановлюються на різних серверах з різними операцій­ними системами.

Web-вузол електронного магазину — це комплекс задач та по­слуг електронної торгівлі, які забезпечуються за допомогою техно­логій Internet. До складу Web-вузла електронного магазину входять:

•  апаратно-програмний комплекс з управління системою здій­снення торгових операцій, інтегрованою з бізнес-процесом під­приємства та Internet-вітриною;

•  виділений вихід в Internet та система безпеки;

*  Internet-вітрина.

Основні функції Web-вузла електронного магазину — це:

* ведення торгівлі за допомогою автоматичної торгової сис­теми, інтегрованої з Internet-інтерфейсом;

» бізнес-лроцес, автоматизований за допомогою системи управ­ління, який має автоматичний шлюз з Internet-вітриною через Internet-інтерфейс;

4 оформлення замовлень та їх аналіз на наявність помилок, чіт­ке управління базами даних, їх оновлення, впорядкування та під­тримка.

Для створення Web-вузла електронного магазину передусім необхідно розробити бізнес-схему Internet-торгівлі, визначити точ­ки стикування бізнес-процесів у середині організації та бізнес-схеми електронного магазину, провести розробку електронного магазину, використовуючи технічні, програмні, інструментальні засоби, a Shop та Web-дизайн. Можна користуватися великою кількістю готових платформ чи технологій (наприклад, платформа та технологія INTERSHOP допоможе створити електронний ма­газин до відкриття). Стикування електронного магазину, Internet-вітрини та автоматичної торгово-облікової системи здійснюється також на базі INTERSHOP.

5.3. АНАЛІЗ ІНФОРМАЦІЇ — ОСНОВА РИНКУ

Крім вибору, побудови та впровадження ефективної конфігу­рації електронного магазину успіх його діяльності на електрон­ному ринку значно залежить від системи маркетингу та аналізу ринку. Маркетинг — це система організації діяльності фірми з аналізу ринку, розробки, виробництва, збуту товарів і надання послуг на основі комплексного вивчення ринку та реальних запи­тів покупців з метою отримання високого прибутку. Існує ряд тіс­но пов'язаних між собою інструментів маркетингу, які й утво­рюють систему маркетингу ринку:

1) маркетингові дослідження відіграють особливу роль у сис­темі маркетингу електронного ринку;

2) реклама;

3) ціна і цінова політика. Цінність товару в очах покупця ґрун­тується на комбінації факторів, таких як особливості товару, рі­вень обслуговування, вартість транзакції, ступінь ризику, витрати на обслуговування протягом життєвого циклу (за відсутності особливостей товару слід підвищувати рівень обслуговування та знижувати вартість транзакції);

4) товарна політика — визначення, які товари продаватиме фірма через Internet (інформаційні — служать переважно для привернення покупців, матеріальні — є основним джерелом при­бутку фірм чи може і ті й інші), хто буде споживачами цього то­вару, як він реалізовуватиметься (через власну збутову мережу чи через торгових посередників), якою буде реакція конкурентів, яка місткість ринку для даного товару, який «життєвий цикл». Так, найбільшу придатність для продажу через Internet мають:

•  високотехнологічні продукти, що вимагають аналізу знач­них обсягів інформації, яка може бути надана на Web-сервері (електроніка, автомобілі):

* технічні продукти (багато користувачів Internet з технічною освітою);

*  продукти із середньою та високою вартістю (користувачі Internet мають високий середній прибуток);

•  нові продукти (споживачам необхідно представити інфор­мацію);

5) канали збуту (система розподілу товарів) — визначення шляхів, якими товари рухатимуться від виробника до споживача (прямий продаж чи використання посередників — оптових та роздрібних торговців). Перевагою Internet є можливість викорис­тання прямих продажів за рахунок автоматизації процесів збору замовлень, проведення платежів, ведення баз даних покупців (прак­тично реалізація функцій роздрібного продавця), дослідження кон'юнктури ринку, визначення попиту та пропозиції на конк­ретні види товарів, підтримки зв'язку зі споживачами. Слід па­м'ятати, що перехід з одного каналу збуту на інший може при­звести до втрати замовників. Мінімальна ймовірність цього забез­печується сегментацією товарів і пропозицією для електронної торгівлі тієї продукції, яка не розповсюджується традиційними каналами;

6) сервісне обслуговування та підтримка споживачів — важ­ливі фактори підвищення споживної вартості товарів в Internet. Можуть бути поліпшені за рахунок надання в Internet: додаткової інформації про товари (особливо високотехнологічні); відповідей на часто задані питання (FAQ); зворотного зв'язку зі споживача­ми (відсліджування, аналіз та відповіді на запити).

Особливе значення в системі маркетингу підприємства віді­грають маркетингові дослідження на ринку. Internet дозволяє проводити:

• первинні маркетингові дослідження (основані на первин­них даних, отриманих власне в результаті маркетингових до­сліджень);

• вторинні  маркетингові дослідження  (основані  на даних, опублікованих в Internet, чи на іншій інформації, що частково стосується теми дослідження).

На Internet-ринку необхідно досліджувати товарні ринки, фір­мову структуру ринку, а також вивчати споживачів.

Дослідження товарної чи фірмової структури ринку ґрунту­ється на зборі інформації, опублікованої в Internet, і представле­ної на Web-серверах компаній з її наступною обробкою та аналі­зом методами, що застосовуються у традиційних маркетингових дослідженнях. Практично необхідно спочатку здійснити пошук Web-серверів фірм або інформації за обраною предметною галуз­зю. Для знаходження інформації можна використати наступні методи:

•  пошук інформації з використанням пошукових машин;

•  пошук у Web-каталогах;

•  використання «жовтих сторінок»;

•  пошук з використанням тематичних Web-серверів;

•  пошук за посиланнями, розміщеними на Web-серверах. Вивчення споживачів необхідне, з одного боку, для виявлення та залучення потенційних клієнтів, а з іншого — для аналізу по­треб, відношення та збереження поточних клієнтів.

Серед методів дослідження споживачів можна виділити:

1) Пряме опитування, до якого можна віднести:

—  анкетування відвідувачів Web-серверу;

—  опитування з поліпшеним показником повернення;

—  проведення опитування на телеконференціях.

2) Непрямі методи (без активної участі споживачів):

—  дані з log-файлів серверу;

—  дані, отримані на основі аналізу запитів користувачів;

—  дані аналізу поведінки користувачів;

-— дані аналізу навігації по Web-серверу;

—  дані від використання файлів «cookie», тобто статистики відвідувань Web-серверу.

Якщо Web-сервер розміщений на власному комп'ютері, дані можна отримати від:

•  програми для аналізу потоку відвідувачів — створюються файли реєстрації;

•  служби аналізу потоку відвідувачів;

•  інших систем (надають дані про ділову активність).

Якщо Web-сервер розміщений на комп'ютері іншого Web-вузла, дані можна отримати від:

* власника Web-вузла — ним можуть надаватися звіти про по­тік відвідувачів Web-серверу раз на тиждень чи раз на місяць за домовленістю; або ж Ви самостійно через FTP забираєте файли реєстрації собі на комп'ютер, де будете самі створювати звіт;

* служби аналізу потоку відвідувачів (якщо надаєте простір під рекламу, потрібна служба аудиту для підтвердження даних рекламодавцю);

* інших систем.

Файли реєстрації можуть бути різних форматів, які визначають тип інформації, що буде отримана у звітах про потік відвідувачів:

—  звичайний (common);

—  звичайний розширений (extended common);

—  комбінований (combined);

—  розширений формат реєстрації файла ОМІ (розробка компанії Open Market, Inc.);

—  формат ISS (розробка Microsoft).

Особливе місце в маркетингових дослідженнях займає демо­графічний аналіз споживачів, оскільки для електронного марке­тингу надто важливим є визначення «цільової аудиторії» — об'єктивно найвірогідніших, зацікавлених покупців. Для цього потрібно відповісти на запитання:

— кого цікавить ваш товар (стать, вік, рівень доходів)?

—  де, на яких сайтах знаходиться ваша аудиторія, де давати рекламу?

Відповіді на ці запитання можна одержати за допомогою лічиль­ників («лог-файли»). Можна зберегти на Web-сервері доменні іме­на відвідувачів для аналізу, скільки користувачів з .com — з ко­мерційних структур і скільки — .edu-студенти.

Цілою низкою організацій проводилися дослідження з метою виявити демографічний склад користувачів Internet. Базуючись на цих дослідженнях, можна висунути такі загальні рекомендації:

1. Оскільки швидкість доступу в переважної більшості корис­тувачів не перевищує 28,8 Кбіт/с, слід орієнтуватися на це при розробці свого вузла.

2. Враховуючи ще й той факт, що ЗО % користувачів працю­ють в Internet у режимі відключеної графіки, бажано мінімально використовувати на своїй сторінці високоякісну графіку та звук.

3. У зв'язку з тим, що кількість користувачів електронної пош­ти більша, ніж користувачів Web, необхідно використовувати можливості електронної пошти — для розсилки матеріалів із включення в ці матеріали посилань на Web-сторінку.

4. Демографічні показники відіграють також важливу роль у швидкості прийняття технологічних новинок споживачами (ентузі­астами, романтиками, прагматиками, консерваторами, скептиками).

5.3.1. Internet та еволюція методів маркетингу

Виділяють сім рівнів маркетингових заходів в Internet: 1-й рівень — пошук та публікації передбачають:

—  пошук інформації в мережі;

—  публікацію повідомлень на телеконференціях відповідного профілю;

—  масову розсилку  клієнтам  матеріалів  інформаційно-рек­ламного характеру.

2-й рівень — має створюватися Web-сторінка (неінтерактивна електронна дошка оголошень) з інформацією про товари та ціни. Більш ефективним за допомогою таких Web-сторінок є продаж дорогих, спеціалізованих товарів і послуг, що користуються по­питом та на які існує мала кількість пропозицій.

3-йрівень — передбачає створення інтерактивної Web-сторінки для роботи із замовленнями та запитами на додаткову інформацію.

4-й рівень — має забезпечувати, крім роботи із замовленнями, обробку електронних платежів. З цією метою мають бути вирі­шені питання засобів платежу та безпеки.

5-й рівень — створення діалогового співтовариства. Для цього можуть використовуватися будь-які методи, за допомогою яких відвідувачі можуть брати участь у роботі Web-сторінки:

—  бесіди (chat);

—  дошки оголошень (форуми);

—  залишення відгуків.

Створити таке співтовариство досить складно — для цього необ­хідно організувати «критичну масу» відвідувачів для підтримання розмови (наприклад, за допомогою списку розсипки з темами дис­кусій), відстежувати дискусії, відповідати на запитання, переривати бесіду. Можна використовувати вже існуючі співтовариства — те­матичні телеконференції, їх учасники стають «позаштатними тор­говими агентами», оскільки здатні збільшити кількість споживачів певного товару, за наявності позитивної думки про нього у членів співтовариства. Мережеві співтовариства можна використовувати і для комерції на рівні підприємств — перенести в мережу діяльність уже існуючих неелектронних співтовариств (асоціацій, консорціумів підприємств, координаційних груп усередині різних компаній і т. д.).

6-й рівень — обробка платежів за допомогою бази даних (БД).

7-й рівень — реалізація процесу продажу товарів та послуг у цілому. При продажу інформаційних продуктів можна автомати­зувати і комплектацію, і доставку (рис. 5.11).

Для кожного із семи рівнів є чотири способи здійснення про­дажів, причому для кожного з них потрібні різні інструменти Internet:

•  модель підтримки продажу — підтримка вже існуючих про­грам стимулювання збуту, найбільш розповсюджена;

*  модель прямих продажів — аналогічна до роздрібної тор­гівлі чи до продажу за каталогами. Має такі різновиди, як до­ступ до БД (плата за використання відомостей) і продаж за ко­місійні;

•  модель продажу підписки — на рік, місяць, тиждень, годи­ну, примірник. Забезпечує можливість максимальної Індивідуалі­зації інформації;

*  модель продажу реклами. Можна продавати два типи рекла­ми: рекламу товарів масового виробництва і спеціалізовану рек­ламу (більше підходить для Internet).

5.3,2. Особливості маркетингу в Internet

Особливості маркетингу в Internet полягають у тому, що це повинен бути індивідуальний маркетинг. Індивідуальний марке­тинг — відмова від єдиного підходу та зміна товарів і послуг від­повідно до особистих потреб споживачів; маркетинг зі зворотним зв'язком (масова індивідуалізація). Технології Web і Internet спрощують і автоматизують цей процес. Наприклад, Web-сер­вери можуть створювати індивідуальні Web-сторінки згідно з по­требами покупців у інформації. Ці потреби виявляються в ре­зультаті аналізу побажань покупців (які вони можуть виказати при реєстрації на сервері). Дані, яких не вистачає, можна одержа­ти, проаналізувавши минулі угоди в БД. Покупці можуть форму­вати «особисті споживацькі кошики» — індивідуально підібра­ний асортимент.

Наступною особливістю маркетингу в Internet є форма прямо­го маркетингу. Прямий маркетинг — інтерактивна система збуту, в якій використовується один або декілька носіїв рекламної інфор­мації для впливу на вимірювану реакцію споживачів і/або процес здійснення угоди в будь-якому місці. Під вимірюваною реакцією розуміється можливість відстежувати процес угоди. В Internet, звичайно, можливий не лише прямий маркетинг. Можна викори­стовувати Internet для проведення рекламної кампанії чи розпі­знавання підготовленої інформації. Але для максимального вико­ристання потенціалу Internet необхідно вимірювати реакцію та відстежувати джерела появи нових клієнтів. Відмінними особли­востями прямого маркетингу в Web є: « чітко сформульована пропозиція;

*  наявна вся інформація для прийняття рішення;

*  можливість одержання реакції клієнта;

* діалог та обмін інформацією і повна протилежність моноло­гу звичайної реклами.

Виділяють наступні принципи маркетингу в Internet:

Ф вивчення та аналіз в Internet, як засіб реалізації маркетингу;

* визначення своїх цілей в Internet та відповідність їх марке­тинговим зусиллям;

* встановлення цільової аудиторії;

* визначення реакції потенційних клієнтів на пропозиції;

* розрахунок переваг конкурентів;

* визначення показників якості товарів і/чи послуг та їх пере­ваг над конкурентами;

t аналіз та вибір інструментарію Internet;

* якісний аналіз інформації та розміщення її в Internet.

На сьогоднішній день у світі налічується близько 300 млн ко­ристувачів Internet. Згідно зі звітом Computer Industry Almanac, у 2002 році доступ в Internet матимуть майже 0,5 млрд осіб. Більше 80 % користувачів Internet зосереджені в 15 країнах. За прогнозами аналітиків у 2003 році їх буде близько 600 млн, а в 2005 році — понад 800 млн осіб.

У 2002 році більш як 70 % компаній світу на основі аналі­зу компанії Fortune використовуватимуть Internet у своєму бізнесі. Об'єм електронних операцій при цьому становитиме 300—500 млрд дол., а частка корпоративного сектора зросте до 70—80 %. Очікується, що до 2003 року частка малого бізнесу в прибутках електронної комерції збільшиться з 20 до 27 %. Згідно з проведеними статистичними дослідженнями В2В2 на сьогод­нішній день лідирує, становлячи 70 % від кількості всіх операцій, завершених у мережі. За прогнозами IDC до 2003 року сектор В2В становитиме вже 80 %, або 1140 млрд дол.

Прогнози різних компаній на 2004—2005 роки, незважаючи на помітні розходження, вказують на могутні темпи зростання електрон­ної комерції (від 60 до 150 % на рік). Річний обсяг продажу в мережі за цей час досягне 1,5—7трлн дол. Таким чином, частка електрон­ного сектора в економіці може становити 5—10%. До того часу в мережі функціонуватимуть майже 10000 великих комерційних про­ектів, включаючи он-лайнові біржі, а також значну кількість фірм, що спеціалізуються на обслуговуванні та технічній підтримці порталів.

5.4. ОБРОБКА ЕЛЕКТРОННИХ ПЛАТЕЖІВ ТА ВИБІР ПЛАТІЖНИХ РЕСУРСІВ

Приступаючи до організації системи оплати товарів і послуг через Internet, необхідно знати, що виставлення^ахунків на Web-вузлах є лише першою фазою даного процесу. Його друга, завер­шальна фаза — прийом електронних платежів. У сфері електрон­ної комерції типу «бізнес—клієнт» (Business-to-Consumer — В2С) надзвичайно актуальними стають процеси виставлення рахунків і їх оплата електронним способом (Electronic Bill Presentment and Payment ЕВРР), особливо при розрахунках за куплені това­ри, а також за комунальні і телекомунікаційні послуги, які оплачуються за допомогою кредитних карток. Оскільки елект­ронна комерція використовується в Internet не тільки для ко­мерційної діяльності типу В2В, а й для надання послуг своїм клієнтам, їм, безперечно, доцільно мати уніфіковані процедури виставлення рахунків та прийому платежів. У партнерів по біз­несу є свої мотиви, спонукаючи їх упроваджувати інтерактивні системи грошового розрахунку: електронні магазини, що вистав­ляють рахунки, хочуть максимально прискорити та спростити прийом і обробку платежів, звівши до мінімуму витрати ручної праці. Платники ж прагнуть оптимізувати занадто обтяжливий процес санкціонування платежів. Таким чином, інфраструктура електронної комерції повинна тісно інтегруватися із СУБД та забезпечувати обробку платежів серверних систем і підтримува­ти відповідні процедури, включаючи генерацію деталізованих звітів.

Незалежно від характеру комерційних зв'язків електронних магазинів з платниками, будь то В2С або В2В, більшість елект­ронних магазинів їх розглядають сьогодні як додатки ЕВРР і ключову частину своєї стратегії електронної комерції та управ­ління взаємовідносинами з клієнтами (Customer-Relationship Ma­nagement — CRM). Ці додатки дозволяють надавати послуги тим клієнтам, які звертаються до Web-серверу електронного магазину з метою здійснення купівлі, одержання будь-якої послуги чи з приводу технічної підтримки і т. д. Одночасно електронні мага­зини, працюючи з транзакціями типу В2С, розуміють, що повин­ні розширювати можливості клієнтів з оплати рахунків, вистав­ляючи їх відразу на декількох платіжних вузлах або вузлах-кон-солідаторах (consolidators). З точки зору клієнтів, є оптимальним, коли Web-вузол підтримує різні механізми платежів, у тому числі платежі по кредитних і дебетових картках, електронних чеках та автоматичні балансові перекази. Але незалежно від того, яким способом розрахунків користуються електронний магазин та клієнт, необхідна система інтеграції платіжної служби електрон­ного магазину та клієнта. Крім цього, якщо електронний мага­зин прийматиме платежі шляхом електронних переказів, то їх обробка здійснюватиметься не у фінансових установах елект­ронного магазину, а в автоматизованій кліринговій палаті (Auto­mated Clearing House — АСН), через яку проводяться взаєморо-зрахунки між електронним магазином та клієнтом. Коли елект­ронний магазин виставляє рахунки на декількох вузлах і хоче, щоб клієнти перелічували платежі по них, тоді йому доведеть­ся співробітничати з компаніями-консолідаторами, порталами і постачальниками споживчих послуг (Consumer Service Provi­ders — CSP).

Хоч електронні платежі звичайно прискорюють перерахування грошей, необхідно мати на увазі, що більшість механізмів елект­ронних платежів не працюють ні в інтерактивному режимі, ні в режимі реального часу. Незалежно від вибраного електронним магазином постачальника послуг, щоб мати можливість прийма­ти дані від зовнішніх учасників процесу, потрібний певний рівень інтеграції платіжної системи електронного магазину та клієнтів з усією платіжною інфраструктурою або повинна бути виконана індивідуальна настройка першої. І нарешті, все важливішого зна­чення набуває сумісність стандартів, на яких засновані різні ре­сурси електронних платежів. Наприклад, свою роль відіграють стандарти, що знову з'являються для проведення фінансових транз-акцій, такі як OFX (Open Financial Exchange) і IPX (Interactive Financial Exchange).

Правильний вибір постачальника послуг щодо обробки елект­ронних платежів виключає багато проблем взаємодії з численни­ми учасниками цього процесу. Крім того, деякі процесингові компанії надають додаткові послуги, що робить їх пропозиції ще більш привабливими для учасників електронного ринку. Так, іс­нують компанії, які пропонують такі послуги, як пред'явлення рахунків на оплату, реєстрація клієнтів, перевірка банківських рахунків, підготовка звітів, фінансовий контроль грошових опе­рацій. Звичайно, всі додаткові можливості Вам доведеться опла­чувати з власної кишені з урахуванням того, що різні процесин­гові компанії використовують найрізноманітніші моделі ціно­утворення. Одні компанії стягують певний відсоток від вартості транзакції, інші — фіксовану плату за кожну транзакцію незалеж­но від її вартості. Послуги ж третіх компаній оцінюються залеж-

но від суми або кількості пред'явлених до оплати рахунків. На сьогоднішній день усі платіжні служби можна поділити на три основні категорії: орієнтовані на біллерів, електронну комерцію і на платників.

Серед виставляючих рахунки компаній безперечним лідером вважається компанія CheckFree. Вона обробляє до 15 млн елект­ронних платежів за місяць, має у своєму розпорядженні інфра­структуру, що дозволяє справлятися з величезними потоками платежів, які надходять, активно укладає партнерські угоди з різ­ними організаціями і здійснює стратегічні купівлі, придбаваючи цілі компанії. Крім обробки платежів, CheckFree пропонує інші корисні можливості та послуги, включаючи консолідацію і пред'яв­лення рахунків до оплати.

На ринку послуг, орієнтованих на електронну комерцію, най­більшими гравцями є компанії CyberCash, CyberSource і VeriSign. Вони надають відмінні платіжні послуги, підтримуючи широкий набір різноманітних механізмів платежів. Компанія CyberCash має перевагу перед іншими, з точки зору широти діапазону по­слуг, що надаються, і які охоплюють перевірку кредитоспромож­ності, розрахунок податків, контроль за розподілом рахунків і управлінням платіжними операціями. Перевага компанії VeriSign полягає в наданні нею послуг з безпечної передачі даних. Крім платіжних, вона надає також послуги щодо захищеної передачі повідомлень, шифрування даних з використанням інфраструкту­ри РКІ, обробки цифрових сертифікатів і багато інших, чого зви­чайні постачальники платіжних послуг не надають. Ці послуги, орієнтовані на платників, асоціюються, насамперед, з вузлами, подібними PayPlace.com і ProPay.com. Хоч вони і надають від­мінні рішення для таких додатків, як інтерактивні аукціонні пла­тежі або дозволяють групі користувачів урегулювати спірні пи­тання по неоплачених рахунках, але ці рішення не підходять для більш складних розрахунків через Internet, особливо при здійс­ненні операцій у сфері В2В.

Послуги постачальників Х.сот і PayByCheck.com, орієнтовані на платників, дозволяють останнім без великих зусиль сформува­ти рахунок і просто включити в нього посилання на вузол поста­чальника послуг, де клієнт і здійснює свої платежі в інтерактив­ному режимі. Крім того, Х.сот розробила новий додатково оплачуваний пакет послуг у складі своєї служби PayPal. За його допомогою можна автоматично переказувати гроші (за допомо­гою мережі АСН), що надійшли по платежах з Pay Pal-рахунків біллерів на їх же рахунки у зовнішньому банку.

Сьогодні на ринку платежів працюють десятки постачальни­ків платіжних послуг, і немає сумніву в тому, що в найближчі роки станеться консолідація процесів між ними. Крім того, вра­ховуючи той факт, що багато постачальників намагаються роз­ширити свої послуги з метою залучення роздрібних торговців, покупців, банків і торгових партнерів В2В, можна чекати їх проникнення і на інші ринки. Зрештою, он-лайнові платіжні по­слуги перетворяться в послуги повсякденного попиту, й управ­ляти цією частиною загального ЕВРР-циклу будуть лише де­кілька постачальників. При цьому виживуть тільки ті з них, які надаватимуть прості та надійні послуги за доступною ціною, і ті, платіжні послуги яких будуть частиною більшого пакету до­даткових послуг ЕВРР.

З повагою ІЦ “KURSOVIKS”!