Навчальний посібник Електронна комерція, Розділ 1. Електронна комерція, НЕУ, Національний економічний університет

 Розділ 1. ЕЛЕКТРОННА КОМЕРЦІЯ

1.1. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗТРАДИЦІЙНОЇ КОМЕРЦІЇ З ЕЛЕКТРОННОЮ

Перш ніж дати визначення електронної комерції, розглянемо суть традиційної комерції та порівняємо її з електронною, адже вона не зводиться лише до продажу якогось товару й отримання грошей за нього.

Звичайний торговий цикл включає декілька етапів. Для того щоб задовольнити потреби ринку, фірми розробляють і виробля­ють нову продукцію (незалежно від того, що вона собою являє — річ, послугу або інформацію), виходять з нею на ринок, розпо­всюджують її і забезпечують післяпродажну підтримку, створю­ючи для себе джерела доходу протягом усього ланцюжка. Покуп­ці спочатку визначають свою потребу в якійсь продукції, потім ознайомлюються з інформацією про неї, шукають місце, де мож­на здійснити купівлю, порівнюють усі можливі варіанти (ціну, рівень обслуговування, репутацію виробника тощо) і лише по­тім щось купують. Процес продажу також може включати в себе переговори про ціну, кількість, терміни доставки товару та кон­кретні особливі умови. Але і після доставки товару або надання послуги торговий цикл не закінчується. Підтримка споживача приносить додаткову користь обом сторонам: покупець отримує те, що йому необхідно для нормального використання товару, а постачальник — нову інформацію про потреби ринку. Банки й інші фінансові інститути переміщують грошові кошти між покуп­цями і продавцями незалежно від того, ким вони є — приватними особами чи великими багатонаціональними корпораціями.

Розглянемо типові дії, які доведеться виконати співробітникові фірми, якщо йому потрібен якийсь товар, наприклад комп'ютер. Спочатку він заповнює заявку на комп'ютер, де вказує деякі його характеристики (конфігурацію, обсяг пам'яті тощо), і передає заявку на затвердження. У затвердженні беруть участь один або два керівники (залежно від вартості комп'ютера). Потім затверджена вимога надходить у відділ постачання, де переглядаються катало­ги на комп'ютери з метою вибрати відповідну модель і постачаль­ника. Якщо у фірмі відсутній постійний постачальник комп'ю­терів, то доведеться переглянути декілька каталогів і зателефону­вати постачальникам, щоб пересвідчитися в наявності конкретної моделі комп'ютера. Коли постачальник вибраний, економіст від­ділу постачання оформляє замовлення і надсилає його постачаль­никові факсом або поштою (замовити по телефону не можна, адже звітність у фірмі здійснюється на папері).

Після того як постачальник отримує замовлення, він перевіряє кредитоспроможність фірми, яка надіслала замовлення, і чи є на складі необхідний товар та з'ясовує, коли перевізник зможе забрати комп'ютер зі складу й доставити його за потрібною адресою. Пере­свідчившись у тому, що товар буде доставлений у необхідні термі­ни, постачальник оформляє замовлення на перевезення, сповіщає склад і виписує рахунок-фактуру на комп'ютер. Рахунок-фактура надсилається поштою, комп'ютер доставляється замовнику, і десь в середині цього ланцюжка фірма сплачує рахунок за отриманий товар.

Тепер давайте подивимося, як описаний процес можна спрос­тити за допомогою електронної комерції. Співробітник, якому потрібен комп'ютер, відвідує World Wide Web (або частіше прос­то Web-вузол) дистриб'ютора чи виробника комп'ютерів і виби­рає товар (комп'ютер), що задовольняє вимогам (конфігурація, обсяг пам'яті тощо) за електронним каталогом. Потім службо­вець електронною поштою надсилає керівникові на затвердження цифровий запит (можливо, приєднавши до нього Web-сторінку з описом вибраного товару). Затвердивши замовлення, керівник може відправити його електронною поштою у відділ постачання. Там необхідна інформація просто копіюється в базу даних, і за­мовлення прямує постачальникові також електронною поштою у форматі EDI (Electronic Data Interchange — електронний обмін даними) або у будь-якому іншому.

Після отримання постачальником замовлення комп'ютерна програма внесе його в базу даних замовлень, що надійшли, пере­вірить кредитний статус фірми і наявність товару на складі, заре­зервує товар для доставки. Та ж програма потім здатна передати в електронній формі замовлення на перевезення на відповідний склад і виписати рахунок-фактуру. Якщо використовуються по­слуги незалежного перевізника, склад може надіслати йому по­відомлення електронною поштою. Після того як комп'ютер буде отриманий, на основі надісланого електронною поштою рахунку банк переведе відповідну суму постачальникові.

Традиційне ведення справ порівнюється з електронною комер­цією в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

НОВІ І СТАРІ СПОСОБИ ПРОДАЖУ ТОВАРУ

*EFT — Electronic Financial Trancfer — електронний переказ грошей.

Значна кількість стадій виконання замовлення однакові, але спо­соби отримання і передачі інформації протягом усього циклу абсо­лютно різні. За традиційних методів необхідні різні носії інформа­ції, що ускладнює координацію і збільшує час оформлення замов­лення. Але в електронній комерції всі документи створюються в цифровій формі. Потрібні лише різні додатки для передачі даних.

Перше бажання придбати комп'ютер може виникнути після ознайомлення з рекламним аркушем виробника комп'ютерів або з інформацією в журналі чи каталозі. До того як товар був достав­лений і оплачений, використовувалися різні кошти комунікації — переважно паперові носії інформації (каталоги, бланки замовлень тощо), крім того, внутрішня пошта, телефон і, можливо, факс або поштова служба. Сама оплата пізніше завершувалася видачею чека чи кредитної картки або ж сума покупки включалася в що­місячні виплати постачальнику. Тепер процес став простішим: уся необхідна інформація буде під рукою і можна здійснювати купівлю, використовуючи лише носій інформації. Саме це і про­понує електронна комерція.

Повна комерційна операція, включаючи замовлення, переве­зення, отримання, виписку рахунків і платіжний цикл, може бути проведена електронним способом. Взаємодія з авторизованими центрами з метою виконання митних і податкових зобов'язань, а також зі статистичними інститутами вже досить добре розвинута. Однак деякі моменти, як наприклад, безпека, захист прав на інте­лектуальну власність, правові питання і процедури, що є части­ною електронної комерції, все ще залишаються неясними.

Багато комерційних операцій є традиційними, і потрібно від­мовитися від спрощеного визначення їх як просто купівля—про­даж товарів. Можна характеризувати електронну комерцію як ді­лові операції з використанням електронних мереж, замість паперу, телефонів, кур'єрів, літаків і інших засобів переміщення товарів та інформації. Але електронна комерція включає в себе не тільки ділові операції, пов'язані з купівлею-продажем товарів і послуг для безпосереднього отримання прибутку. В це поняття входить також підтримка отримання прибутку: наприклад, створення по­питу на товари і послуги, пропозиція післяпродажної підтримки й обслуговування клієнтів, а також полегшення взаємодії між ді­ловими партнерами.

Електронна комерція (electronic commerce) — це придбання чи продаж товару за допомогою електронних носіїв, чи через мере­жу, подібну до Internet. Дане поняття може включати в себе за­мовлення, оплату та доставку товарів або послуг.

Розглянемо п'ять процесів, що становлять цикл електронної комерції. Це — доступ до інформації, оформлення замовлення, оплата, виконання замовлення, а також післяпродажне обслуго­вування і підтримка.

Доступ до інформації. Для успіху продажу необхідно, щоб користувачі довідалися про ваші товари і послуги. Потрібна рек­лама і маркетинг, тобто надання споживачеві інформації для ана­лізу і вивчення попиту. Потенційні замовники повинні одержати інформацію про вашу компанію та її продукцію, тоді як Вам не­обхідно вивчити ринок, щоб швидше знайти цих замовників і вдосконалити свої товари й послуги відповідно до їх запитів. З використанням електронної комерції ці процеси можуть відбу­ватися рука в руку.

Оформлення замовлення. Покупці не повинні відчувати ні­яких ускладнень при оформленні замовлення на ваші товари або послуги. Допомогти вирішенню даного завдання може повна від­повідність електронних форм замовлень традиційним, паперовим. З цією метою часто використовувалися додатки клієнт-сервер, але оскільки більшість Web-систем підтримують електронні фор­ми, багато компаній у цей час переорієнтувалися на Web. Проте, не випускайте з уваги таку очевидну можливість, як прийом за­мовлень електронною поштою. Навіть якщо Ви не використовує­те електронну пошту в Internet, зовсім нескладно написати CGI- сценарій для обробки текстових повідомлень у звичайному текс­товому форматі (ASCII) і розміщення інформації про замовлення в базі даних.

Оплата. Тепер ми наблизилися до самої суті процесу прода­жу — отримання грошей за товари або послуги. За широкої різ­номанітності механізмів оплати як існуючих, так і тих, що розроб­ляються, ця частина електронної комерції, ймовірно, найбільш жвава і чутлива до змін. Покупці можуть використати пластикові картки, електронні чеки, цифрові гроші (digital cash) і навіть те, що називають мікрогроші (microcash), коли сума платежу стано­вить лише декілька центів. Великі компанії вже давно використо­вують EDI, але висока ціна впровадження робить цю систему не­доступною для дрібних підприємств. Однак з приходом EDI в Internet дрібні приватні і навіть сімейні фірми можуть дозволити собі використати EDI. Сподіваємося, невдовзі і Ви зможете при­ймати платежі через Internet як від приватних осіб, так і від інших фірм.

Підприємці вже давно експериментують з різними системами оплати через Internet. Багато електронних систем еквівалентні тим, які ми звикли використовувати в повсякденному житті, на­приклад, кредитним і дебетовим картам та чекам. Робляться на­віть спроби представити в електронному вигляді грошові знаки, що звичайно зберігаються в гаманці, — так звані цифрові гроші. Але всі ці електронні методи платежів за товари і послуги по комп'ютерних мережах знаходяться поки що у початковій стадії розвитку порівняно з традиційним щоденним використанням го­тівки, чеків і кредитних карток.

Виконання замовлення. Час, у якому ми живемо, іноді нази­вають «електронною ерою» або «інформаційною епохою». Су­часна економіка повністю залежить від щоденного переміщення величезних масивів інформації. Значна кількість фірм отримує прибуток, створюючи, передаючи або аналізуючи цю інформа­цію. Якщо ваша фірма належить до їх числа, то можете викорис­тати Internet для передачі інформаційної продукції своїм замов­никам. Не забувайте, що крім інформаційних бюлетенів, зведення новин, аналітичних звітів і біржового котирування, до електрон­них даних відносяться також програмні продукти. Документація, програмні «заплатки» й оновлені версії програмного забезпечен­ня також чудово підходять для поширення по Internet.

Післяпродажне обслуговування і підтримка. Лише у рідкіс­них випадках відношення споживача і виробника після здійснен­ня купівлі закінчуються. Як правило, продаж — лише початок довгої і плідної співпраці. З одного боку, споживачеві може зна­добитися допомога у разі якихось ускладнень при користуванні товаром або послугою, а з іншого, — працюючи із споживачем, виробник зуміє визначити шляхи вдосконалення своєї продукції в майбутньому.

Технічні характеристики продукції, збірники відповідей на ті питання, що часто ставляться споживачам (FAO), нові версії про­грам і «заплатки» — ось лише деякі варіанти інформації, яку Ви можете зробити доступною для замовників через Internet. Глибо­ко продумані системи здатні донести інформацію відразу по де­кількох каналах, таких як факс, електронна пошта і Web. Важли­ва гнучкість таких систем — замовники повинні мати можливість вибрати інформацію. Розміщення на Web-вузлі сторінки, де мож­на поставити питання, або просто прийом питань електронною поштою (і не тільки співробітниками служби технічної підтрим­ки) принесуть упевненість, що інформація попадає в потрібні руки.

1.2. ТИПИ І КАТЕГОРІЇ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ

Існує два типи електронної комерції: торгівля інформацією і торгівля товарами. Товари можуть бути представлені в електрон­ній формі (інформація, програмне забезпечення і т. ін.). їх назива­ють «м'якими». Всі інші — речові товари, товари-предмети — на­зивають «жорсткими». Таке трактування відповідає прийнятому в комп'ютерному товаристві тлумаченню термінів «soft» «м'якими» і «hard» «жорсткими». Різниця між ними значна і виявляється на всіх рівнях — починаючи з визначення користувацької аудиторії і закінчуючи безпосередньо оплатою за надану послугу.

Торгівля електронними матеріалами (програмним забезпечен­ням, відео- та аудіопродукцією, графікою, грою, мультимедійни­ми додатками тощо) являє собою революційно новий спосіб ве­дення продажу, для якого повний цикл комерційної операції може бути проведений одночасно через одну і ту саму мережу (включаючи і доставку), враховуючи, безперечно, конкретні ви­моги щодо оплати, контролю за правами на інтелектуальну влас­ність і т. д. Залежно від успішних рішень на ринку «електронні товари» можуть створити абсолютно новий ринок і зробити ре­волюцію в окремих індустріях (як, наприклад, у видавництві). Ця

інноваційна форма електронної комерції також значно вплине на конкурентоспроможність і створить нові робочі місця.

Електронна торгівля реальними товарами і послугами є наступ­ним кроком за існуючим способом проведення торгових опера­цій, включаючи нові можливості, що надаються технологією для збільшення ефективності через зниження вартості, розширення потенціалу ринку та повніше задоволення запитів клієнтів, як і надання коштів для розширення й удосконалення послуг і товарів значною мірою за допомогою взаємодії постачальника із замов­ником. Очікується, що ця форма електронної комерції величез­ним чином вплине на конкурентоспроможність і зовсім незнач­ний вплив матиме на кількість робочих місць.

Бізнес знаходиться безпосередньо в самому серці електронної комерції, однак п'ять категорій взаємодії (бізнес—бізнес, біз­нес—споживач, бізнес—адміністрація, споживач—адміністрація, споживач—споживач) мають різні характеристики.

Прикладом категорії бізнес—бізнес може служити компанія, що використовує мережу для замовлень постачальникам, отримання ра­хунків і оплати. Ця категорія електронної комерції успішно склада­лася протягом декількох років з частковим використанням технології електронного обміну даними — EDI в приватних мережах або VAN (Value Added Networks) — у мережах із додатковими послугами.

Категорія бізнес—споживач — це електронна роздрібна тор­гівля. Вона значно розширила свої межі з виникненням WWW. На сьогоднішній день в Internet відкрито безліч магазинів, що пропонують споживачам всілякі товари — від печива і вина до комп'ютерів і автомобілів.

У категорію бізнес—адміністрація входять всі операції, що укладаються між компаніями й урядовими організаціями. Напри­клад, у СІЛА інформація про закупівлі, що плануються урядом, публікується в Internet і компанії можуть посилати свої пропози­ції електронним способом. Нині ця категорія поки що знаходить­ся в зачатковому стані, але швидко може розростися за умови, що уряди використовуватимуть власні сили для підтримки і розвитку електронної комерції. На додаток до оголошень про закупівлі ад­міністративні органи можуть також пропонувати можливість електронного обміну в таких операціях, як наприклад, повернен­ня податку на додану вартість.

Категорія споживач—адміністрація ще не існує. Однак, із зростанням кате'горій бізнес—споживач і бізнес—адміністрація уряди можуть розширити електронну взаємодію в таких сферах, як наприклад, соціальні виплати.

Споживач—споживач — остання категорія, яка в майбут­ньому бурхливо розвиватиметься. Це — взаємодія користувачів для обміну комерційною інформацією, досвідом, аукціонною тор­гівлею між фізичними особами тощо.

Інструменти, якими фірма користуватиметься для реалізації можливостей електронної комерції, можна умовно розділити на чотири групи:

—  бізнес-додатки;

—  електронні магазини;

—  шлюз в EDI-систему;

—  зв'язок із фінансовими організаціями через різні платіжні системи.

Якщо організація має орієнтацію на прямий продаж користу­вачам через електронні магазини, то вона є продавцем, орієнто­ваним на роздрібний ринок. Коли її головне завдання — робота з іншими організаціями, то це — ринок бізнес—бізнес. У даному секторі ринку передбачається пряма взаємодія між бізнес-про-цесами в різних організаціях, тобто взаємодія, організована в online-режимі за транзакційною схемою.

Зв'язок із фінансовими інститутами необхідний у будь-якому випадку, але як саме влаштована платіжна система, залежить від пропозицій з боку банків, процесингових центрів і т. д. Прода­вець змушений підстроюватися під схему розрахунків, що про­понується ними. Але якщо в цих нових платіжних схемах відсут­ні прямі інтерфейси і до Internet-магазинів, і до EDI, то це не може влаштувати ні продавців, ні покупців.

Варіантів реалізації конкретних бізнес-систем у продавців і у будь-яких організацій може існувати дуже багато:

—  організація може купити і електронний магазин і   EDI-шлюз (або щось одне);

—  організація може орендувати або електронний магазин, або EDI-шлюз, або і те й друге.

1.3. СФЕРИ ПОШИРЕННЯ ТА РІВНІ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ

Сфери поширення електронної комерції такі:

•  маркетинг, продаж і сприяння продажу;

•  передпродаж, попередні домовленості, поставки;

•  фінансування й страхування;

•  комерційні операції: замовлення, отримання, оплата;

•  обслуговування та підтримка продукту;

•  спільна розробка продукту;

•  розподілене спільне виробництво;

•  використання загальних і приватних послуг;

•  адміністрування бізнесу (концесії, дозвіл, податки, митниця тощо);

• транспорт, техніка перевезень і постачання;

•  загальні закупівлі;

•  автоматична торгівля електронними товарами;

• бухгалтерський облік;

• дозвіл спірних моментів.

Як показують наведені вище приклади, електронна комерція може здійснюватися на різних рівнях, починаючи з простого пред­ставництва компанії в мережі до електронної підтримки процесів, спільно здійснюваних декількома компаніями також на національ­ному чи інтернаціональному рівні.

Існує відмінність між національними й інтернаціональними діловими операціями. Основи її є не технічними, а швидше зако­нодавчими. На інтернаціональному рівні порівняно з внутрішньонаціональним електронна комерція ускладнюється, що викли­кано такими чинниками, як оподаткування, угоди між країнами, митні збори і відмінності в правилах банківської діяльності.

Робота на нижніх рівнях електронної комерції пов'язана з представництвом компанії в мережі, рекламою, а також до- і післяпродажною підтримкою. Доступні на сьогоднішній день го­тові технології роблять діяльність на такому рівні недорогою і сприяють простоям, чим уже користуються тисячі дрібних ком­паній. Навпаки, більш розвинуті форми електронної комерції ставлять складніші проблеми, швидше культурно-правового, ніж технологічного характеру. На такому рівні немає готових рішень, так що компаніям доводиться розробляти свої власні системи. Тому першопроходцями на цьому рівні можуть бути тільки до­сить великі і багаті компанії.

Електронна комерція — це вже реальність. Вона швидко по­ширюється у сучасний період. До даного моменту безліч елект­ронних операцій уже була укладена в закритих співтовариствах. Однак зростання мережі Internet привело до підвищення рівня участі в електронній комерції постачальників і споживачів дале­ко за межами цих співтовариств.

Частина, що стосується пропозиції, складається з технологій (які включають спеціальну інфраструктуру програмного й апарат­ного забезпечення, загальні служби, спеціальні додатки), право­вої структури і стандартів. Частина, що стосується попиту, аналі­зується далі в цьому розділі.

Згідно зі статистикою трафік, пов'язаний з Web, є на даний момент домінуючим в Internet. Поступово стає доступною демо­графічна статистика по користувачах Internet. Опитування, про­ведене 25 жовтня 1995 року Commerce Net-Nielsen у США і Ка­наді, показало, що в цих країнах майже 24 мільйони осіб є користувачами Internet, з яких 18 мільйонів — користувачами WWW (в акції брали участь люди не молодше 16 років). Необ­хідно підкреслити, що доступ до Internet з роботи є важливим чинником використання Internet (і інших електронних служб) і навіть тепер сумарне використання Internet перевищує застосу­вання інших електронних служб.

Обізнаність користувачів Internet широко варіюється серед країн Європи. Наприклад, число людей, що ніколи не чули про Internet, досягає 78 % у Німеччині, тоді як у США не переви­щує 20 %.

Досить широке визначення поняття електронної комерції час­то призводить до несумісних оцінок розмірів потенційного рин­ку. У зв'язку з цим може бути корисною загальна статистика з електронного продажу в США. У табл. 1.2 значення вказані в мі­льярдах доларів і виключені замовлення поштою.

Таблиця 1.2

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИКОРИСТАННЯ INTERNET

У 1995 році дослідження, проведені Gather Group, показали, що споживачі використовуватимуть множинні «високопропускні канали інформації» для електронних купівель: інтерактивне те­лебачення, Internet та інші електронні системи, як наприклад, CompuServe. Користувачі WWW являють собою ключовий на­прямок для бізнес-додатків, оскільки вони у переважній більшос­ті добре освічені і володіють професійними навичками.

З подальшим проникненням Internet у діяльність все нових фірм діапазон комерційних стосунків через Internet істотно роз­шириться й електронна комерція стане частиною нашого повсяк­денного життя. Сьогодні ще не можна сказати, що всі, без винят­ку, комерсанти мріють про використання Internet, але в найближ­чий час це стане звичайним засобом ведення справ.

Багато великих компаній вже давно вдаються до електронної комерції у проведенні ділових операцій. Електронний обмін да­ними (electronic data interchange, EDI) no приватних комп'ютер­них мережах почався ще в 60-х роках. Майже з того ж часу банки успішно використовують виділені мережі для електронного пе­реказу грошових коштів (electronic funds transfer, EFT). Але лише в останні роки зі зростанням популярності Internet, появою нових технологій електронна комерція увійшла до життя великих і ма­лих торгових фірм та приватних осіб.

Згідно з даними дослідження, проведеного вченими Техасько­го університету, американські компанії в 1998 році отримали 301 млрд дол. від продажу товарів і послуг з використанням за­собів всесвітньої мережі. У загальну суму, обчислену на основі опитування представників більш ніж 3000 компаній, що беруть участь в Internet-економіці, входять 102 млрд дол., отримані від електронної торгівлі.

За даними Data Quest у 1999 році обсяг електронної торгівлі склав З0—50 млрд дол., а в найближчі кілька років прогнозується до 400—1000 млрд. дол.

Компанія IDC свідчить, що ці показники у Західній Європі в 1998 році становили 5,6 млрд дол., а велика частина доходів при­падала на частку транзакцій між підприємствами.

Згідно з даними дослідницької фірми Forrester Research за 1998 рік обсяг електронної торгівлі між підприємствами дорів­нював 43 млрд дол. Аналітики Forrester передбачають, що в май­бутні чотири роки обсяг електронних транзакцій між підприємс­твами збільшиться до 1,3 трлн дол. За їх же даними до 2003 року обсяг світової онлайнової торгівлі між компаніями може переви­щити 3,2 трлн дол.

У США обсяг онлайнової торгівлі між компаніями до 2003 року досягне 1,3 трлн дол., причому обсяг Internet-комерції складати­ме близько 9 % усього товарообігу в США. Серед комп'ютерних компаній частка онлайнової торгівлі становитиме 23 % від усіх транзакцій.

Отже, хоч електронна комерція спершу використовувалася для ділових операцій між корпораціями, банками й іншими вели­кими фінансовими інститутами, використання Internet як засобу роздрібної електронної торгівлі сприяло перегляду стереотипу, який склався. Нині все більша увага приділяється електронній комерції, орієнтованій на масового споживача.

У сучасний період електронні операції між комерційними ор­ганізаціями набирають сили швидше, ніж будь-коли. Internet стимулює розвиток електронної комерції і на рівні підприємств. Усе частіше дрібні фірми переконуються, що можуть вести спра­ви в оперативному електронному (on-line) режимі так само, як і їх значно більш вагомі конкуренти. Адже за допомогою Internet мож­на знизити вартість електронної комерції, наприклад, замінивши ним інші електронні мережі або використовуючи його як ще один комунікаційний засіб. Організації все ширше починають застосо­вувати Internet, переводячи свої ділові дані в цифрову форму. Тен­денція переведення ділової інформації в цифрову форму — не нова. Вона виникла понад десятиріччя тому і продовжує поси­люватися у міру того, як персональні комп'ютери стають стандарт­ним офісним обладнанням. Значний позитивний ефект дає спільне використання ділової інформації, комп'ютеризація діловодства й Internet. До речі, така інтеграція чудово ілюструє значні можли­вості електронної комерції.

Комерційна діяльність по електронних мережах знімає деякі фізичні обмеження. Комп'ютерні системи в Internet здатні забез­печувати підтримку клієнтів 24 години за добу, сім днів у тиж­день. Замовлення на продукцію можуть прийматися в будь-який час з будь-якого місця. Електронна комерція пропонує нові фор­ми організації підприємств, а також нові форми ведення бізнесу. Прикладом може бути книжково-торговельна фірма Amazon із Сієтла (штат Вашингтон). Не маючи традиційних магазинів з прилавками, вона продає всю продукцію через Internet і прямо координує доставку товару від видавців до покупців. Тепер видав­ництвам не потрібно накопичувати великі запаси товару.

Компанії Kantara і Sorftwarenet здійснили ще один крок упе­ред. Оскільки вся їх продукція — комерційне ПО, вона може збе­рігатися на тому самому комп'ютері, який використовується для прийому замовлень через Web, У результаті оборотні фонди цих компаній — повністю цифрові. Як ще один приклад можна наве­сти корпорацію АБЗ, яка надає своїм замовникам можливість ку­пувати електронні роз'єми і супутні компоненти безпосередньо з каталога, завдяки чому відпадає необхідність в EDI-замовленнях і підтвердженнях.

Електронна комерція розвивається і змінюється на наших очах. Хоч ще не вичерпані всі можливості, що забезпечуються поточним рівнем технологічного розвитку, нові мережеві тех­нології і прикладні програми можуть з'явитися вже завтра. І зо­всім швидко ми будемо не тільки вирішувати звичні задачі новими способами, але і зіткнемося з принципово новими за­вданнями.

Особливості електронного ринку Internet полягають у тому, що він є, по-перше, відкритим, тобто доступним як для компаній будь-яких розмірів, так і для споживачів, а по-друге — глобаль­ним, тобто доступ до нього можливий з будь-якої точки земної кулі. Відвертість ринку зумовлена також тим, що він характери­зується досить низьким бар'єром для входу на нього фірм.

Internet надає можливість скорочення каналів поширення то­варів і ліквідації проміжних ланок, таких як дистриб'ютор і опто­вий продавець, на зміну яким приходить прямий зв'язок вироб­ник—покупець. Причиною такого скорочення є спроможність фірм взяти на себе функції, що традиційно виконуються фахів­цями проміжних ланок, оскільки Internet володіє більш ефектив­ною можливістю взаємодії зі споживачами й одночасно дозволяє відстежувати інформацію про споживачів. З технічного боку це зумовлено розвитком технологій побудови і ведення баз даних та автоматичною обробкою запитів, які надходять.

Розглянемо особливості Internet як засобу роздрібної торгівлі.

Споживач може взаємодіяти з Internet і здійснювати запити про купівлю безпосередньо через середовище Internet. Він може контролювати інформацію про продукцію й послуги та одержу­вати її в будь-який час доби.

Організація роздрібної торгівлі в Internet вимагає менших вкладень порівняно з організацією торгівлі традиційними спосо­бами. Порівняно з торгівлею по телебаченню або торгівлею по каталогах споживачі можуть запитувати додаткову інформацію, достатню для здійснення купівлі, в тому числі в інтерактивному режимі.

Таким чином, як переваги ринку Internet можна виділити: ак­тивну позицію споживача; порівняно менший об'єм коштів, що вкладаються для виходу на ринок з боку фірм; глобальний харак­тер ринку; цілодобову доступність ринку; можливість одержання необхідного обсягу інформації.

Особливістю Internet порівняно з традиційними видами ринку є те, що інтерактивна роздрібна торгівля по суті являє собою транз-акцію між двома комп'ютерами; при цьому споживач не може «бачити» продавця. У зв'язку з тим, що бар'єр для виходу в Internet і здійснення торгівлі істотно нижчий, ніж для організації торгівлі в звичайному оточенні, можливість появи необов'яз­кових або шахрайських фірм значно підвищується. Обидва ці чинники значно впливають на можливість прояву довір'я спожи­вачів до роздрібного торговця в Internet. Крім того, з боку спожи­вачів існує значний психологічний бар'єр у використанні середи Internet для передачі важливих даних, таких як наприклад, номе­ри кредитних карток, унаслідок загальної думки про можливості перехоплення цих даних при передачі їх по Internet і подальшому використанні на шкоду власникові.

Отже, для розвитку середи Internet як ринку необхідно здійс­нення трьох основних умов:

1. Завоювання фірмами, що використовують Internet як канал розподілу продукції, довір'я з боку споживачів.

2. Забезпечення достовірності учасників та їх операцій.

3. Створення безпеки передачі і подальшого зберігання даних у середовищі Internet.

Завоювання довір'я фірмою тісно пов'язано з популярністю торгової маски компанії. Відома торговельна фірма створює по­зитивне відношення до неї, тоді як невеликі компанії повинні ро­бити додаткові дії для завоювання довір'я споживачів. Як методи завоювання довір'я можна Запропонувати наступні:

1. Збільшення гарантій, що переміщують ризик купівлі з по­купця на продавця.

2. Значні знижки для перших клієнтів. Перша операція значно поліпшує довірчі відносини між покупцем і фірмою, що раніше майже були відсутніми.

3. Докладна інформація про фірму, включаючи її історію, фі­лософію бізнесу і біографію, знаки схвалення від інших фірм, що засвідчують продавця, і т. п.

Вимагають розгляду такі важливі моменти, як безпека і секрет­ність транзакцій, що сприймаються. Якщо покупець відчуває не­визначеність щодо секретності даних, які пересилаються, напри­клад інформації про його кредитну картку, то він не здійснюва­тиме інтерактивні операції.

Не будучи єдиною технологією, електронна комерція характе­ризується різнобічністю. Вона об'єднує широкий спектр бізнес-операцій та операцій, включаючи:

•  встановлення контакту, наприклад, між потенційними замов­ником і постачальником;

•  обмін інформацією;

•  до- і післяпродажну підтримку (докладну інформацію про продукти і послуги, інструкції з використання продукту, відпові­ді на питання замовників);

•  продаж;

•  електронну оплату (з використанням електронного переказу грошей, кредитних карток, електронних чеків, електронних грошей);

• управління доставкою та її відстеження для фізичних продук­тів, безпосередню доставку продуктів, які можуть розповсюджу­ватися електронним шляхом;

•  віртуальні  підприємства — групи  незалежних  компаній, об'єднуючих свої зусилля для одержання можливостей надання продуктів і послуг, недоступних для окремих компаній;

Крім того, електронна комерція об'єднує широкий спектр ко­мунікаційних технологій, включаючи електронну пошту, факс, технологію електронного обміну даними (EDI) й електронні пла­тежі (EFT). Кожна з цих технологій може бути використана для підтримки електронної комерції у відповідному для неї контексті.

1.4. МОЖЛИВОСТІ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ

Електронна комерція заснована на структурі традиційної ко­мерції, а використання електронних мереж додає їй гнучкості. Оперуючи цифровою інформацією в комп'ютерних мережах, во­на пропонує принципово нові можливості бізнесу, наприклад, полегшує співпрацю ділових груп за рахунок використання циф­рової інформації. Якщо такі групи являють собою підрозділи однієї компанії, то вони можуть обмінюватися інформацією, ска­жемо, при плануванні маркетингової стратегії. Електронна комер­ція допоможе в спільній роботі над новими товарами або послу­гами, надасть фірмам можливість поліпшити зв'язки зі спожива­чами, надавати їм корисну інформацію.

Електронна комерція не зводиться до продажу і купівлі това­рів та послуг через Internet. Дійсно, електронна комерція розпочалася з операцій купівлі-продажу і перерахування грошових коштів по комп'ютерних мережах. Але сьогодні це поняття істот­но розширилося і включає торгівлю принципово новими видами товарів, наприклад інформацією в електронному вигляді. Для то­го щоб одержати вигоду від широких можливостей електронної комерції, необхідно зрозуміти, що погляд на неї виключно як на ділові операції через комп'ютерні мережі безповоротно застарів. Такий спрощений підхід годиться хіба що для першого ознайом­лення з електронною комерцією.

Порівняння традиційної й електронної комерції при замов­ленні такого товару, як комп'ютер — приклад простий і досить прямолінійний. Коли Ви розглядаєте різні додатки для роботи з цифровою інформацією, то повинні розуміти, що електронна комерція здатна не тільки доставляти товари та інформацію, але і змінювати існуючі між ними взаємозв'язки: знання про стан ринку, нові канали збуту продукції, індивідуальний маркетинг, дослідження ринку, управління поставками, зниження вартості транзакцій, підвищення ефективності виробничих процесів, ство­рення віртуальних підприємств тощо. Це забезпечує нові мож­ливості.

Електронна реклама комп'ютерів повинна містити інформа­цію про найближчі магазини чи фірми, де продається конкретний товар, про розташування цих магазинів і години їх роботи. Якщо покупцю не потрібно особисто оглянути товар перед купівлею, то він повинен мати можливість відразу ж зробити замовлення і заплатити за нього в електронному вигляді.

Електронна комерція надає нові можливості як приватним особам, так і компаніям. З її розвитком все більше компаній поч­нуть займатися бізнесом в інтерактивному електронному (on-line) вигляді і покупцям буде простіше порівнювати доступні товари перед купівлею.

Крім того, торговці одержать можливість в електронному ви­гляді повідомляти потенційних покупців про появу в продажу товару, в якій ті особливо зацікавлені. Незважаючи на всі розмо­ви про перехід до прямого продажу і посилення прямого зв'язку «покупець—продавець» за рахунок відмови від послуг посеред­ників, електронна комерція відкриває можливості для посеред­ництва нового типу. Наприклад, компанії-посередники, або бро­кери, відстежуватимуть ситуацію на певних ринках, повідом­лятимуть замовників про хід торгів, зміну стану ринку, появу в продажу рідкостей і навіть проводитимуть для них регулярні по­шуки якихось особливих товарів.

Ми тільки починаємо розуміти, які нові можливості надає електронна комерція. Лише в останні три—чотири роки Internet став привабливий для споживачів. WWW полегшує його викори­стання величезному числу користувачів, а також пропонує при­ватним особам і комерційним організаціям нові способи подання і пошуку інформації. Операції між фірмами стануть тепер дешев­ше за рахунок здійснення EDI в банківських транзакціях через Internet, замість дорогих приватних мереж. Для великих компаній це означає потенційне зниження витрат, а для дрібних фірм — можливість застосовувати електронні кошти, які в минулому бу­ли для них надто дорогі.

Електронна комерція дозволяє постачальникам і замовникам рівною мірою використати нові вигідні можливості.

Таблиця 1.3

МОЖЛИВОСТІ І ПЕРЕВАГИ

Глобальна присутність / глобальний вибір. Рамки електрон­ної комерції визначаються не географічними або національни­ми межами, а поширенням комп'ютерних мереж. Оскільки най­важливіші мережі є глобальними, електронна комерція дозволяє навіть найдрібнішим постачальникам досягати глобальної присут­ності і займатися бізнесом у світовому масштабі. Відповідно за­мовники також одержують можливість глобального вибору з усіх потенційних постачальників, що пропонують необхідні товари або послуги незалежно від географічного розташування.

Підвищення конкурентоспроможності / якість послуг. Елект­ронна комерція дозволяє постачальникам підвищувати конкурен­тоспроможність, стаючи «ближче до замовника». Багато компа­ній використовують її технології для того, щоб пропонувати розширену до- і післяпродажну підтримку, що включає надання докладної інформації про продукт, інструкцій щодо його викори­стання і швидку реакцію на претензії замовника. Відповідно за­мовник наділяється підвищеною якістю обслуговування.

Задоволення потреб замовника / персоналізація товарів і послуг. Використовуючи кошти електронної взаємодії, компанії можуть одержувати докладну інформацію про запити кожного замовника та автоматично надавати продукти і послуги відповід­но до індивідуальних вимог. Рівень такого обслуговування порів­няємо з тим, що пропонують спеціалізовані постачальники по масових ринкових цінах. Одним із простих прикладів може бути електронний журнал, що підстроюється під конкретного читача, пропонуючи йому при черговій спробі доступу статті, цікаві саме для нього, і вилучаючи вже прочитані матеріали.

Скорочення шляху товару до замовника / швидка реакція на попит. Електронна комерція часто дозволяє істотно скорочу­вати шлях товару від постачальника до замовника. Товари успіш­но доставляються безпосередньо від виробника споживачеві, в обхід традиційних перевалочних пунктів у вигляді оптових і роз­дрібних складів та торгових точок. Заслуга електронної комерції полягає не в тому, що така безпосередня доставка можлива (цьо­го ж результату можна досягти, використовуючи друкарські ка­талоги і пропонуючи здійснювати замовлення по телефону або поштою), а в тому, що вона пропонує зручний шлях, дозволяючи скорочувати як фінансові, так і тимчасові витрати.

Особливий випадок — це коли продукти і послуги можуть бути доставлені електронним способом, причому шлях достав­ки скорочується максимально. Електронний спосіб широко за­стосовується для доставки продуктів індустрії розваг (фільмів, відео, музики, журналів і газет), інформації, засобів навчання (включаючи всі форми) й ефективно використовується компа­ніями, що займаються розробкою та поставкою програмного забезпечення. Відповідно замовники користуються можли­вістю отримання саме тих продуктів, які їм потрібні, не обме­жуючи свій вибір товарами, що є на складі місцевого поста­чальника.

Економія витрат / зниження цін. Одним з головних досяг­нень електронної комерції є економія витрат при здійсненні опе­рації. Висновок операції електронним шляхом на порядок змен­шує вартість витрат на обслуговування. Таким чином, будь-який бізнес-процес, у якому можна використати електронну взаємодію між людьми, має потенціал для скорочення витрат, що у свою чергу спричинить зниження цін для замовників.

Нові можливості ведення бізнесу / нові продукти і послуги.

Крім перетворення ринку існуючих товарів і послуг, електронна комерція відкриває можливість появи абсолютно нових продук­тів і послуг. Як приклад можна навести служби електронної по­ставки і підтримки, довідкові послуги, послуги зі встановлення контактів (наприклад, між потенційними замовником і постачаль­ником) і безліч інших видів інформаційного обслуговування. Не­зважаючи на те, що всі ці можливості різні, вони певною мірою взаємозв'язані. Наприклад, підвищення конкурентоспроможності та якості послуг частково може бути зумовлено масовою персоналізацією обслуговування, тоді як скорочення шляху доставки зменшує витрати і таким чином впливає на зниження вартості товару.

Дослідження ринку, як наприклад, інформація по конкретних ринках збуту і країнах (можливості ринку, сфера діловодства, іс­нуюче регулювання щодо конкретних продуктів і послуг), огляди й автоматична підготовка статистичних даних по ринку, може бути надано в електронному вигляді, а також сприяти значному поліпшенню розуміння поточної ситуації на ринку.

Контакти між компаніями можна істотно полегшити за допо­могою електронних ділових каталогів і поліпшеними загальнодер­жавними та регіональними інформаційними телеконференціями. Взаємодія між компаніями і замовниками може підтримуватися різноманітними способами, включаючи електронні рекламу і ма­газини. Компанії спроможні надавати найдокладнішу інформа­цію про свої продукти і послуги, включаючи технічну специфі­кацію виробів, керівництво по використанню, а також відповіді на найчастіше виникаючі питання, забезпечені покажчиками і пошуковими утилітами.

Протягом останніх років зусилля щодо поліпшення ефектив­ності бізнесу приносять великі результати, «розмиваючи» межі між компаніями і замовниками, вступаючими в ділові стосунки. Відмінним прикладом можна вважати виникнення «віртуального підприємства», де кожна з компаній, що беруть участь у проекті, грає свою власну роль у мережі тісно взаємодіючих компаній, став­лячи своєю метою задоволення конкретного попиту на ринку.

Там, де компанії можуть об'єднуватися в єдине віртуальне підприємство, що виконує всі процеси, починаючи з виробництва товарів і послуг і закінчуючи їх поширенням та продажем, слід чекати, що в структурі індустрії, залученій у такий процес, ста­неться велика зміна. Прикладом цього може бути вплив телешоппінга (тобто можливості часткового позбавлення від посередництва при поширенні товару) на розставляння сил між виробниками товарів і мережею продажу. У цьому випадку традиційні межі між секторами виробництва і поширення стають менш значущи­ми.

Як інший приклад структурної зміни можна взяти індустрію охорони здоров'я, де електронна комерція є найважливішим чин­ником для компаній, що займаються менеджментом охорони здоров'я, що дозволяє їм стати основними посередниками (між урядовими агентствами, лікарями, фармацевтичною промислові­стю і т. д.) на ринку. У цьому випадку електронна комерція озна­чає електронний обмін інформацією, пов'язаною з охороною здо­ров'я, між зацікавленими в ринку сторонами. Такі компанії самі по собі не так важливі, як процес вертикальної інтеграції вироб­ників, що недавно розпочався в фармацевтичній промисловості з такими компаніями і який має на меті одержання доступу до їх величезних баз даних.

Приклади конкретної комерційної вигоди від електронної ко­мерції такі:

•  зменшення витрат на рекламу;

•  зниження витрат на доставку, переважно для товарів, які можуть бути отримані електронним способом;

•  скорочення витрат на дизайн і виробництво;

•  поліпшені аналіз ринку та стратегічне планування;

•  великі можливості для маркетингового дослідження ніш на ринку;

•  однаковий доступ до ринку (як для великих корпорацій, так і для невеликих фірм);

•  доступ до нових ринків збуту;

•  залучення замовників у розробку і впровадження нових про­дуктів і послуг.

Отже, електронна комерція принесе бізнесу і короткотермі­нову і довгострокову користь. Вона не тільки відкриє нові ринки та допоможе знайти нових, замовників, а й полегшить і приско­рить ведення справ з постійними покупцями. Перенесення на ме­режеві системи таких частин діловодства, як оформлення замов­лень і рахунків, зменшить обсяг паперової роботи, пов'язаної з діловими операціями з компаніями-суміжниками. Коли значна частина інформації буде переведена в цифровий вигляд, Ви змо­жете приділяти більше уваги задоволенню потреб замовників: відстежувати їх побажання, підтримувати зворотний зв'язок, про­понувати індивідуальні рішення. І це — лише деякі переваги елек­тронної комерції.

1.5. ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ

У числі найважливіших юридичних питань, що вимагають не­відкладного рішення за участю світового співтовариства, варто назвати:

- порядок оподатковування угод в електронній формі;

- тарифи;

- вимоги до форми угод і відповідальність;

- регулювання криптографії;

- правила аутентифікації;

- захист інформації;

- охорону прав споживачів.

Електронна комерція нині впливає на економіку і права гро­мадян. Вимагаються такі правові норми, які сприяли б розвитку глобального і відкритого ринку шляхом уніфікації законодавства і спрощення правил та процедур, застосовуваних у різних краї­нах. У виробленні подібних норм необхідне поглиблене співробіт­ництво між бізнесом і державною владою, що забезпечило б істот­ну вигоду виробникам і споживачам в усьому світі. Сьогодні ж нерозвиненість у цілому або фрагментарність правових норм, що відносяться до сфери електронної комерції, а також значні супе­речності між законодавствами різних країн є перешкодами для успішного функціонування on-line economy.

У сучасний період один з основних правових принципів елек­тронної комерції полягає в наступному: сторони, які уклали уго­ду, не мають права ставити під сумнів законність і дійсність останньої тільки на тій підставі, що вона укладена електронним способом. Цей принцип, як правило, не закріплений у законі, а діє як звичай ділового обороту і винятково в межах спеціальної угоди між сторонами угоди про застосування електронних засо­бів. Домогтися гарантованого дотримання його не завжди мож­ливо, що часто породжує значні юридичні проблеми. Зокрема, положення такої угоди не в усіх випадках володіють рівною юридичною чинністю при судовому розгляді, оскільки в законо­давствах ряду країн передбачається право сторін заперечити за­конність висновку тієї або іншої угоди на підставі відсутності традиційного письмового документа на папері або документа, за­віреного власноручними підписами сторін. Таким чином, елект­ронна комерція часто не в змозі перебороти правові перешкоди, що можуть виникати в силу загальнообов'язкових положень на­ціонального закону.

Крім того, сторони такої угоди не можуть ефективно регулю­вати права, обов'язки і відповідальність третіх осіб — посеред­ників між укладачами й адресатами електронних повідомлень. Посередник, не будучи стороною такої угоди, є, проте, найваж­ливішим учасником «електронної комерції». Ідеться про незалеж­них постачальників послуг, системні служби або мережі, що сприяють організації зв'язку, збереженню повідомлень або інших більш складних операцій (про торговельні системи).

З метою допомогти країнам перебороти названі правові пере­шкоди Комісія ООН по праву міжнародної торгівлі (ЮНСИТРАЛ) розробила зразковий звід правил — типовий закон «Про елект­ронну комерцію» (Model Law On Electronic Commerce) 1996 ро­ку. Закон представлений як модель, за допомогою якої країни можуть у національному законодавстві вирішити основні проб­леми, пов'язані з юридичною значимістю записів у пам'яті ЕОМ, підпису, оригіналу І копій, зі збереженням електронних докумен­тів, а також з визнанням останніх як судових доказів. Передбача­ється рівний правовий режим паперової документації і комп'юте­ризованої інформації. Вважається, що держава, включивши пе­редбачені законом процедури в національне законодавство для врегулювання тих ситуацій, коли сторони вибирають електронні засоби передачі даних, створює правове середовище, нейтральне (без будь-яких перешкод) щодо різних носіїв інформації.

У 2000 році Європейська Комісія виступила з ініціативою по скасуванню ряду законодавчих актів, що гальмують розвиток он-лайнової торгівлі, «надмірно» захищаючи права покупців. Для цього вже в 2002 році буде проведене опитування серед кількох тисяч онлайнових підприємств у Європі на предмет виявлення найчастіше виникаючих юридичних бар'єрів, головним чином у сфері надання послуг іноземними провайдерами, і законів про несумлінну конкуренцію. У 2003 році Комісія надасть урядам країн Європи перелік найбільш несприятливих для електронної комерції законодавчих актів у цій сфері і зажадає їх скасування.

Для правового забезпечення в Україні створене Національне агентство з питань інформатизації при Президентові України та затверджені закони України: «Про Національну програму інфор­матизації» (74/98-ВР від 04.02.98), «Про концепцію Національної програми інформатизації» (75/98-ВР від 04.02.98), «Про інфор­мацію», «Про науково-технічну інформацію», «Про захист інфор­мації в автоматизованих системах», «Про підприємництво», «Про державну таємницю» та інші укази Президента, положення і ін­струкції.

Для того щоб електронний документообіг став застосовувати­ся в цивільному обороті, законодавство повинне містити визна­чені правові норми, що сприяють використанню комп'ютерних технологій при здійсненні угод та інших юридичне важливих дій. З метою реалізації цього завдання необхідно розробити і прийня­ти як мінімум два закони: закон «Про електронно-цифровий під­пис» і закон «Про електронну комерцію (торгівлю)». Перший має визначити порядок процедури доказу вірогідності й ідентичності електронного повідомлення для встановлення стосунків з неви-значеними навкруги особами. Щодо закону «Про електронну ко­мерцію», то він покликаний визначити особливості використання обміну електронними повідомленнями при здійсненні угод у ци­вільному обороті.

Національний банк України має намір прийняти відповідне законодавство з функціонування електронної комерції, врегулю­вати цю сферу діяльності своїми нормативними актами.

В 2000 році Нацбанк України розробив проект «Вимог по ор­ганізації електронної комерції в Україні», яким, зокрема, регу­люються питання організації електронних магазинів, формування і виконання електронних замовлень, оплати замовлень за допо­могою різних платіжних інструментів, включаючи банківські карт­ки, систему типу «банк—клієнт» і організацію банківського обслуговування за допомогою нових технологій. У коментарях до нього зазначається, що відсутність правового поля впливає «на ті початкові кроки в розвитку електронної комерції, які вже зроблені в Україні. У першу чергу відсутність законодавства про цифровий електронний підпис не дає можливості розвитку струк­тур, що обслуговували б послуги по сертифікації ключів для ви­конання строгої аутентифікації (встановлення дійсності) торгов­ців і покупців».

Для запобігання порушень грошового обігу в зазначеному проекті передбачається, що всі операції купівлі-продажу в елект­ронній комерції повинні виконуватися через банківські рахунки торговця і покупця, що дасть можливість чітко визначати учас­ників електронної комерції.

Національний банк також планує надавати комерційним бан­кам України програмне забезпечення для організації центрів сер­тифікації ключів з метою участі їх клієнтів у електронній комер­ції. Крім того, Нацбанком будуть надаватися бібліотеки захисту, що забезпечуватимуть виконання функцій захисту інформації з боку покупця і торговця.

З повагою ІЦ “KURSOVIKS”!