Роздрукувати сторінку
Главная \ Методичні вказівки \ Методичні вказівки \ 938 Практична робота № 11 на тему Побудова діаграм DFD. Вартісний аналіз (ABC), НУДПСУ

Практична робота № 11 на тему Побудова діаграм DFD. Вартісний аналіз (ABC), НУДПСУ

« Назад

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 11
Тема: "Побудова діаграм DFD. Вартісний аналіз (ABC)"

Мета: набути знань і практичних навичок розробки діаграми DFD та використання вартісного.

Хід роботи

Час виконання роботи – 2 години

Теоретичні відомості

ВАРТІСНИЙ АНАЛІЗ (АВС) ТА ЙОГО ВЛАСТИВОСТІ

Вартісний аналіз використовується для оцінки моделі. Він заснований на роботах (Activity Based Costing, ABC) і є інструкцією про облік витрат, пов’язаних з роботами, з метою визначити загальну вартість процесу. Зазвичай АВС застосовується для того, щоб зрозуміти походження вихідних витрат і полегшити вибір потрібної моделі роботи при реорганізації діяльності підприємства (Business Process Reengineering, BPR). ABC може проводитись тільки після завершення створення моделі.

Основні елементи і їх графічне зображення.

АВС включає наступні основні поняття:

  • об’єкт витрат – причина, з якої робота виконується, зазвичай, основний вихід роботи, вартість робіт дорівнює сумарній вартості об’єктів витрат;

  • рушій витрат – характеристики входів і управління роботи, які впливають на те, як виконується і як довго триває робота;

  • центри витрат, які можна трактувати як статті витрат.

При проведенні вартісного аналізу в AFPM спочатку задається грошова одиниця. Щоб задати одиницю вимірювання слід викликати діалогове вікно Model Properties (меню Model/Model Properties), вкладка ABC Units (Рис. 11.1.).

Якщо в списку вибору відсутня необхідна валюта, її можна додати. Потім  описуються центри  витрат (cost centers). Для  внесення  центрів  витрат необхідно викликати діалог Cost Center Editor (меню Model/Cost Center Editor) Рис. 11.2. Опис центрів витрат можна також здійснювати у вікні Dictonary/Cost center.

Кожному центру витрат слід дати докладний опис у вікні Definition. Список центрів витрат впорядкований. Опис певної послідовності центрів витрат у списку, по-перше, полегшує подальшу роботу при присвоєнні вартості роботам, по-друге, має значення при використанні єдиних стандартних звітів в різних моделях.

Щоб задати вартості роботи (для кожної роботи на діаграмі декомпозиції),  слід клацнути правою кнопкою миші на роботі і вибрати Costs(Рис. 11.3). На вкладці Costs діалогу Activity Properties вказується частота проведення даної роботи в рамках загального процесу (Frequency) і тривалість (Duration). Потім слід вибрати в списку центр витрат і у вікні Cost задати його вартість. Аналогічно присвоюються суми по кожному центру витрат, тобто задається вартість кожної роботи по кожній статті витрат. Якщо в процесі призначення вартості виникає необхідність внесення додаткових центрів витрат, викликається діалогове вікно Cost Center Editorкнопкою Activity Cost.

Загальні витрати на роботи розраховуються як сума по всіх центрах витрат. При обчисленні витрат батьківської роботи спочатку обчислюються  витрати дочірньої роботи на частоту роботи (число разів, які робота виконується в рамках виконання батьківської роботи), потім результати додаються. Якщо у всіх роботах моделі включений режим Compute from Decompositions, подібні обчислення автоматично проводяться за всією ієрархією робіт знизу вгору (Рис. 11.4).

Цей достатньо спрощений принцип підрахунку справедливий, якщо роботи виконуються послідовно. Вбудовані можливості дозволяють розробляти спрощені моделі обчислення вартості, які проте виявляються надзвичайно корисними для попередньої оцінки витрат. Якщо схема виконання складніша (наприклад, роботи виконуються альтернативно), можна відмовитися від підрахунку і задати підсумкові суми для кожної роботи вручну (Override Decompositions). В цьому випадку результати розрахунків з нижніх рівнів декомпозиції будуть ігноруватись.

Результати відображаються безпосередньо на діаграмах. У лівому нижньому куті прямокутника роботи може виводитись або вартість (за замовчуванням), або тривалість, або частота проведення роботи. Налаштування відображення здійснюється в діалоговому вікні Model Properties (меню Model/Model Properties), вкладка Display, опції ABC Data і ABC Units.

В результаті залучення вартісного аналізу може виявитись, що послідовність виконання робіт суттєво впливає на сумарну вартість. У випадку, якщо можливий варіант виключення певних робіт, наприклад перевірка якості.

Результати вартісного аналізу наочно представляються у звіті Activity Cost Report (меню Tools/Report/Activity Cost Report). Звіт дозволяє документувати ім’я, номер, визначення і вартість робіт, як сумарну, так і окремо по центрах витрат (Рис.  11.5). Одержаний звіт можна зберегти та роздрукувати.

Діаграми потоків даних (Data Flow Diagrams)

Діаграми DFD як і IDEF0 представляють сукупність зв’язаних між собою робіт і використовуються для опису документообігу і обробки інформації. DFD можна використовувати як доповнення до моделі IDEF0 для наочного відображення поточних операцій документообігу в корпоративних системах обробки інформації.

DFD описує:

  1. функції обробки інформації (роботи);таблиці для зберігання документів (сховища даних, data store).

  2. документи (стрілки, arrow), об’єкти, співробітників або відділи, які беруть участь в обробці інформації;

  3. зовнішні посилання або сутність (external reference), які забезпечують зв’язки із зовнішніми об’єктами, що знаходяться за межами модельованої системи.

Для побудови діаграм DFD в AFPM використовується нотація Гейна-Сарсона. У таблиці 11.1 наведені типи об’єктів цієї нотації.

Таблиця 11.1

Типи об’єктів нотації Гейна-Сарсона

Компонент

Позначення

Потоки даних

 

Процес

 

Сховище даних

 

Зовнішня сутність (посилання)

 

Потоки даних є механізмами, що використовуються для моделювання передачі інформації (або фізичних компонентів) з однієї частини системи в іншу. Потоки зображаються на діаграмі стрілками, орієнтація яких вказує напрям руху інформації. Стрілки можуть підходити до будь-якої грані прямокутника роботи і можуть бути двонапрямленими для опису взаємодії типу "команда-відповідь".

На панелі інструментів діаграми DFD відображаються нові кнопки:

- додати в діаграму зовнішнє посилання (External Reference). Зовнішнє посилання є джерелом або одержувачем даних ззовні моделі;

- додати в діаграму сховище даних (Data store). Сховище даних дозволяє описати дані, які необхідно зберегти в пам’яті до використання в роботах.

На відміну від стрілок IDEF0, які є жорсткими взаємозв’язками, стрілки DFD показують, як об’єкти (включаючи дані) рухаються від однієї роботи до іншої. Також, на відміну від IDEF0, де система розглядається як взаємозв’язані роботи, DFD розглядає систему як сукупність предметів.

У DFD роботами є функції системи, що перетворюють входи у виходи. Хоча роботи зображаються прямокутниками з кутами, що скруглені, сенс їх співпадає з сенсом робіт IDEF0 та IDEF3. Так само як і роботи IDEF3, вони мають входи і виходи, але не підтримують управління і механізми як IDEF0.

Зовнішнє посилання зображає входи в систему і/або виходи з системи і позначається у вигляді прямокутника з тінню і зазвичай розташовуються по краях діаграми. Одна зовнішня сутність може бути використана багаторазово на одній або декількох діаграмах.

Стрілки описують рух об’єктів із однієї частини системи в іншу. Оскільки в DFD кожна сторона роботи не має чіткого  призначення, як  в  IDEF0, стрілки  можуть входити та виходити з будь-якої грані прямокутника роботи.

На відміну від стрілок, що описують об’єкти в русі, сховища даних зображають об’єкти у спокої.

У DFD стрілки можуть зливатися і розгалужуватися, що дозволяє описати декомпозицію стрілок. Кожен новий сегмент стрілки, що зливається або розгалужується, може мати власне ім’я.

Діаграми DFD можуть бути побудовані з використанням традиційного структурного аналізу, подібно до того як будуються діаграми IDEF0.

Альтернативним підходом є підхід, популярний при створенні програмного забезпечення, розділення по подіях (event Partitioning), в якому різні діаграми DFD створюють модель системи. По-перше, логічна модель будується як сукупність робіт і документування того, що ці роботи повинні робити. Потім модель оточення (environment model) описує систему як об’єкт, що взаємодіє з подіями і з зовнішньою сутністю. Модель оточення зазвичай містить опис мети системи, одну контекстну діаграму і список подій. Контекстна діаграма містить один прямокутник роботи, що зображає систему в цілому, і зовнішню сутність, з якою система взаємодіє.

Модель поведінки (behavior model) показує, як система обробляє події. Ця модель складається з однієї діаграми, в якій кожен прямокутник зображає кожну подію із моделі оточення. Сховища можуть бути додані для моделювання даних, які необхідно зберігати між подіями.

Отримані діаграми можуть бути перетворені з метою наочного представлення системи, зокрема роботи на діаграмах можуть бути декомпозовані.

У DFD номер кожної роботи може включати префікс, номер батьківської роботи (А) і номер об’єкту. Номер об’єкту – це  унікальний номер роботи на діаграмі. Унікальний номер мають сховища даних і зовнішнє посилання незалежно від їх розташування на діаграмі. Кожне сховище даних має префікс D і унікальний номер. Кожна зовнішнє посилання має префікс Е і унікальний номер, наприклад Е5.

Параметри відображення встановлюються у Model Properties/Numbering.

Задання 1. Використання вартісного аналізу (ABC)

Ця робота  є логічним продовженням практичної роботи №7-10

Алгоритм виконання

  1. Відкрийте розроблену у попередніх роботах модель.

  2. У діалоговому вікні Model Properties (викликається з меню Mode/Model Properties) на вкладці ABC Units встановіть грошову одиницю –  гривня і час – година.

  3. Перейдіть в меню Dictionary/Cost Center (Словник/Центр Витрат) і у вікні Cost Center Dictionary (Словник Центру Витрат) (Рис.  11.6) внесіть назву і визначення центрів витрат (Таблиця 11.2). Вигляд вікна Cost Center Dictionary після внесення назва і визначення центрів витрат представлений на Рис.  11.7. Зверніть увагу, центри витрат упорядкувалися за алфавітом.

Таблиця 11.2

Центри витрат ABC

Центр витрат

Визначення

Управління

Витрати на управління, пов’язані з складанням графіку робіт, формуванням партій комп’ютерів, контроль збору і тестування

Робоча сила

Витрати на оплату робочих, зайнятих збором і тестуванням комп’ютерів

Компоненти

Витрати на закупівлю компонентів

4. Для відображення вартості кожної роботи в нижньому лівому куті прямокутника перейдіть в меню Model/Model Properties і на вкладці Display включіть опцію ABC Data (Рис. 11.8).

Примітка: Для відображення частоти або тривалості роботи перемкніть радіокнопки в групі ABC Units.

5. Для призначення вартості роботі "Збір настільних комп’ютерів" необхідно на діаграмі А2 клацнути по ній правою кнопкою миші і вибрати в контекстному меню Cost (Рис.  11.9).

6. Відкриється діалогове вікно Activity Properties (Рис.  11.10) в якому слід вказати величини витрат (у гривнях) на компоненти, робочу силу, управління та часові характеристики роботи – Duration (Тривалість) і Frequency (Частоту) виконання. Для робіт на діаграмі А2 внесіть параметри ABC (див. Таблиця 11.3).

Таблиця 11.3.

Показники вартості робіт на діаграмі А2

Activity Name

Cost Center

Cost Center Cost, грн.

Duration, год.

Frequency

Відстежування розкладу і управління збором і тестуванням

Управління

100,00

0,50

14,00

Збір настільних комп’ютерів

Робоча сила

50,00

2,00

8,00

Компоненти

3000,00

 

 

Збір ноутбуків

Робоча сила

30,00

4,00

6,00

Компоненти

5800,00

 

 

Тестування комп’ютерів

Робоча сила

18,00

1,00

14,00

Перевірте результат – вартість роботи верхнього рівня (Рис.  11.11).

7. Вибравши відповідний пункт меню, згенеруйте звіт Activity Cost Report Рис. 11.12.

8. У діалоговому вікні Activity Based Costing Report, задайте параметри генерації звіту Activity Cost Report (Рис.  11.13).

Завдання 2. Створення діаграми DFD

1. Декомпозуйте  роботу "Продажі і маркетинг" на діаграмі А0.

2. У діалозі Activity Box Count виберіть кількість робіт 2 і нотацію DFD.

3. Внесіть до нової діаграми DFD A1 імена робіт:
  • Перевірка і внесення клієнта;
  • Оформлення замовлення.
  • Маркетингові дослідження.
4. Використовуючи кнопку   на панелі інструментів, додайте сховища Даних:
  • Список клієнтів;
  • Список продуктів;
  • Список замовлень.

5. Видаліть граничні стрілки із діаграми A1.

6. Використовуючи кнопку  на палітрі інструментів, внесіть зовнішнє посилання (Рис.  11.16):

  • Замовлення;
  • Маркетингові матеріали.

7. Пов’яжіть об’єкти діаграми DFD стрілками, як вказано на Рис.  11.17. Зверніть увагу на стрілки "Інформація про клієнтів" та "Замовлення клієнтів" (на вкладці Style виберіть Bidirectional).

8. На батьківській діаграмі А0 тунелюйте (Change it to rounded tunnel) вхідні і вихідні стрілки роботи Продажі і маркетинг (Рис. 11.18).

9. Проаналізуйте отримані результати. Збережіть зміни у файлі моделі.

Завдання 3. Захистіть виконану роботу.

Питання  до захисту практичної роботи

  1. Що описує діаграма DFD?

  2. Назвіть складові діаграми DFD.

  3. Що описують сховища?

  4. Поясніть механізм доповнення діаграми IDEFO діаграмою DFD.

  5. Який зміст зовнішнього посилання?

  6. Які типи стрілок зображені на діаграмах DFD?

  7. Які правила побудови DFD діаграм?

  8. Для чого використовується вартісний аналіз?

  9. Як розраховується вартість батьківської роботи?

  10. Чи можна задати вартість батьківської роботи?

  11. Які поняття вводяться у АВС?

  12.  Що ми називаємо центром витрат?

  13. Які параметри задаються при обчисленні вартості роботи?

  14. Де задаються центри витрат?

  15. Що ми розуміємо під об’єктом витрат?

  16. Чи може обчислення вартості процесів вплинути на їх порядок?

  17. В якій нотації створюються діаграми DFD?

З повагою ІЦ “KURSOVIKS”!