Модуль 2. Функціональне моделювання економічної діяльності із застосуванням спеціалізованих програмних продуктів Практична робота № 6 на тему Вивчення вікна програми Allfusion Process Modeler, інструментів моделювання та основних фігур, які використовуються при моделюванні, робота зі стрілками

МОДУЛЬ 2. ФУНКЦІОНАЛЬНЕ МОДЕЛЮВАННЯ  ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ПРОГРАМНИХ ПРОДУКТІВ

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 6
Тема: “Вивчення вікна програми AllFusion Process Modeler, інструментів моделювання та основних фігур, які використовуються при моделюванні, робота зі стрілками та їх різновидами. Побудова контекстної діаграми бізнес-процесу”

Мета: Набути практичних навичок застосування інструментів для розробки контекстної діаграми бізнес-процесу.

Хід роботи

Теоретичні відомості

ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ МОДЕЛІ IDEF0

Методологія IDEF0 базується на підході, який був запропонований Дугласом Т. Россом ще на початку 70-х років минулого століття і знаний у всьому світі як метод структурного аналізу і проектування, англомовна назва – SADT (Structured Analysis & Design Technique). Процес моделювання  системи за методологією IDEF0 починається з визначення контексту, тобто найбільш абстрактного рівня опису системи в цілому. У контекст входить визначення суб’єкта моделювання, цілі і точки зору на модель.

Під суб’єктом розуміємо саму систему, при цьому необхідно точно встановити, що входить в систему, а що лежить за її межами. На визначення суб’єкта системи істотно впливатиме точка зору, з якою розглядається система, і мета моделювання – питання, на які побудована модель повинна дати відповідь. Іншими словами, спочатку необхідно визначити область моделювання. Опис області як системи в цілому, так і її компонентів є основою побудови моделі. При формулюванні області необхідно враховувати дві компоненти – широту і глибину. Під широтою розуміємо визначення меж моделі – ми визначаємо, що розглядатиметься усередині системи, а що зовні. Глибина визначає, на якому рівні деталізації модель є завершеною. При визначенні глибини системи необхідно не забувати про обмеження часу – трудомісткість побудови моделі росте в геометричній прогресії від глибини декомпозиції.

Мета моделювання (Purpose) має бути визначена передусім іполягає у формуванні відповідей на такі питання:

• Чому цей процес повинен бути змодельований?

• Що повинна показувати модель?

• Що може отримати користувач?

Далі має бути визначена точка зору (Viewpoint). Хоча при побудові моделі враховуються думки різних людей, модель повинна будуватися з єдиної точки зору. Як правило, вибирається точка зору людини, відповідальної за модельовану роботу в цілому. Часто при виборі точки зору на процес важливо задокументувати додаткові альтернативні точки зору. Для цієї мети зазвичай використовують діаграми FEO (For Exposition Only).

Точка зору – вказівка на посадову особу або підрозділ організації, з позиції якого розробляється модель.

Зазвичай спочатку будується модель існуючої організації роботи – AS-IS (як є). Модель AS-IS дозволяє з’ясувати, "що ми робимо сьогодні" перед тим, як перейти до питання, "що ми робитимемо завтра". Аналіз функціональної моделі дозволяє усвідомити, де знаходяться найбільш слабкі місця, в чому полягатимуть переваги нових бізнес-процесів і наскільки глибоким змінам піддасться існуюча структура організації бізнесу. Модель ТО-ВЕ потрібна для аналізу альтернативних кращих шляхів виконання роботи і документування того, як компанія функціонуватиме в майбутньому.

Слід вказати на поширену помилку при створенні моделі AS-IS – це створення моделі, що ідеалізується. Прикладом може служити створення моделі на основі знань керівника, а не конкретного виконавця робіт. В результаті виходить прикрашена, спотворена модель, яка несе помилкову інформацію і яку неможливо надалі використовувати для аналізу. Така модель називається SHOULD_BE (як повинно бути).

Іноді поточні AS-IS і майбутня ТО-ВЕ моделі відрізняються дуже сильно, тобто перехід від початкового до кінцевого стану стає неочевидним. В цьому випадку необхідна третя модель, що описує процес переходу від початкового до кінцевого стану системи, оскільки такий перехід – це теж бізнес-процес.

Синтаксис графічної мови IDEF0

Модель IDEF0 - графічний опис системи, розроблений з певною метою і з вибраної точки зору.

Опис системи за допомогою графічної мови IDEF0 називається функціональною моделлю. Методологія IDEF0 передбачає побудову ієрархічної системи діаграм – одиничних описів фрагментів системи. Спочатку проводиться опис системи в цілому і її взаємодії з навколишнім світом (контекстна діаграма), після чого проводиться функціональна декомпозиція – система розбивається на підсистеми і кожна підсистема описується окремо (діаграми декомпозиції). Потім кожна підсистема розбивається на дрібніші і так далі до досягнення потрібного ступеня деталізації.

Кожна IDEF0-диаграма містить блоки і дуги. Блоки зображують роботи модельованої системи. Дуги зв’язують роботи разом і відображають взаємодії і взаємозв’язки між ними.

Функціональні блоки або Pоботи (Activity) на діаграмах позначаються прямокутниками, що означають пойменовані процеси, функції або завдання, які відбуваються протягом певного часу і мають певні результати. Блок описує роботу. Усередині кожного блоку міститься його ім’я і номер. Ім’я повинне бути активним дієсловом або дієслівним оборотом, що відображає зміст роботи. Номер блоку розміщується в правому нижньому куті. Номери блоків використовуються для їх ідентифікації на діаграмі і у відповідному тексті.

Контекстна діаграма – цедіаграма, що має вузловий номер A-n ( n≥0) і представляє контекст моделі. Діаграма A-0, що складається з одного блоку, є необхідною (обов’язковою) контекстною діаграмою; діаграми з вузловими номерами A-1, A-2... - додаткові контекстні діаграми.

Взаємодія робіт із зовнішнім світом і між собою описується за допомогою  стрілок, що зображаються одинарними лініями із стрілками на кінцях. Стрілки іменуються іменниками.

Стрілка формується з одного і більше прямих відрізків і наконечника на одному кінці. Стрілки не представляють потік або послідовність подій, як в традиційних блок-схемах потоків або процесів. Вони лише показують, які дані або матеріальні об’єкти повинні поступити на вхід роботи для того, щоб ця робота могла виконуватися.

Після присвоєння імені роботі, до відповідних його сторін приєднуються вхідні, вихідні й керуючі стрілки, а також стрілки механізмів, що й визначає наочність і виразність зображення блоку IDEF0.

Мітка стрілки (ім’я) – цеіменник або іменниковий оборот, що пов’язаний із стрілкою або сегментом стрілки що визначає її призначення.

Кожна сторона функціонального блоку має стандартне значення з погляду зв’язку блок/стрілка. У свою чергу, сторона блоку, до якої приєднана стрілка, однозначно визначає її роль і тип.

У IDEF0 розрізняють п’ять типів стрілок (Рис.  6.2).

Вхід – об’єкти, що використовуються і перетворюються роботою для отримання результату (виходу). Допускається, що робота може не мати жодної стрілки входу. Стрілка входу малюється, як така, що входить в ліву грань роботи.

Управління – інформація, що керує діями роботи. Стрілки, що керують, несуть інформацію, яка вказує, що і як повинна виконувати робота. Кожна робота повинна мати хоча б одну стрілку управління, яка зображується як така, що входить у верхню грань роботи.

Вихід – об’єкти, в які перетворяться входи. Кожна робота повинна мати хоча б одну стрілку виходу, яка малюється як витікаюча з правої грані роботи.

Механізми  – ресурси, що виконують роботу. Стрілка механізму входить у нижню грань роботи. Аналітик іноді може прийняти рішення стрілки механізму не відображати у моделі.

Виклик  – спеціальна стрілка, що вказує на іншу модель роботи. Стрілка виклику малюється як витікаюча з нижньої частини роботи і використовується для вказівки того, що деяка частина роботи виконується за межами модельованої системи.

Код ICOM –  абревіатура(Input - Вхід, Control - Управління, Output -Вихід, Mechanism – Механізм), код, що забезпечує відповідність граничних стрілок дочірньої діаграми із стрілками батьківського блоку; використовується для посилань.

Щоб увімкнути режим відображення ICOM-кодів потрібно встановити відповідний параметр  у вікні Model/Model Properties/Display.

Гранична стрілка - стрілка, один з кінців якої пов’язаний з джерелом або споживачем, а інший не приєднаний до жодного блоку на діаграмі. Відображає зв’язок діаграми з іншими блоками системи і відрізняється від внутрішньої стрілки.

СЕРЕДОВИЩЕ ALLFUSION PROCESS MODELER

AllFusion Process Modeler (AFPM) підтримує три методології – IDEF0, IDEF3 і DFD, кожна з яких вирішує свої специфічні завдання. У AFPM можлива побудова змішаних моделей, тобто модель може містити одночасно як діаграми IDEF0, так і IDEF3 і DFD. Склад панелі інструментів змінюється автоматично, коли відбувається перемикання з однієї нотації на іншу.

Робоче вікно програми AllFusion Process Modeler містить такі області:

• панель інструментів;

• головне меню;

• браузер моделі (Model Explorer) має три вкладки – Activities (), Diagrams  і Objects ().

• бланк діаграми;

• рядок стану.

Панель інструментів

На стандартній панелі інструментів розташовані елементи управління, знайомі з інших Windows-програм (Рис. 6.4):

1. Створити нову модель;

2. Відкрити модель;

3. Зберегти модель;

4. Друк моделі;

5. Майстер створення звітів;

6. Вибір масштабу;

7. Масштабування;

8. Збільшення ділянки;

9. Перевірка помилок;

10. Включення і виключення навігатора моделі.

Панель інструментів редактора AFPM (Рис.6.5) містить:

1. Pointer Tool –  використовується для вибору і визначення позиції об’єктів доданих в діаграму;

2. Activity Box Tool – використовується для додавання робіт у діаграму;

3. Arrow Tool – використовується, щоб додавати стрілки (дуги) на діаграмі;

4. Squiggle Tool – використовується для створення тильди (squiggle), яка сполучає стрілку з її назвою;

5. Text Block Tool – використовується для створення текстових блоків;

6. Diagram Dictionary Editor – відкриває діалогове вікно Diagram Dictionary Editor, де можна перейти на яку-небудь діаграму або створити нову діаграму;

7. Go to Sibling Diagram – використовується для відображення наступної діаграми того ж рівня;

8. Go to Parent Diagram – перехід на батьківську діаграму;

9. Go to Child Diagram – використовується, щоб відобразити дочірну діаграму або декомпозувати дану роботу.

Опис полів бланку діаграми

Будь-яка діаграма складається з сукупності наступних об’єктів:

• робіт;

• дуг (стрілок);

• текстових блоків.

Для роботи з будь-яким з цих об’єктів можна використовувати головне меню або контекстне. Кожна діаграма розташовується усередині бланку, що має декілька інформаційних полів:

Поля верхньої частини рамки:

1) Used At (Використовується в) – використовується для вказівки на батьківський блок у випадку, якщо на поточну діаграму посилалися за допомогою стрілки виклику;

2) Author (Автор) – ім’я автора діаграми;

3) Date (Дата) – дата створення проекту;

4) Project (Проект) – ім’я проекту;

5) Rev (Переглянуто) – дата останнього редагування діаграми;

6) Notes 12345678910 (Зауваження) – використовується при проведенні сеансу експертизи.Експерт повинен (на паперовій копії діаграми) вказати число зауважень, викреслюючи цифру із списку кожного разу при внесенні нового зауваження;

7) Status (Статус) – статус відображає стадію створення діаграми, відображаючи всі етапи публікації:

а) Working (Робоча версія) – нова діаграма, кардинально оновлена діаграма або новий автор діаграми;

б) Draft (Ескіз) – діаграма пройшла первинну експертизу і готова до подальшого обговорення;

в) Recommended (Рекомендовано) – діаграма і всі її супроводжуючі документи пройшли експертизу, нових змін не очікується;

г) Publication (Публікація) – діаграма готова до остаточного друку і публікації.

д) Reader (Читач) – ім’я читача (експерта);

е) Date (Дата) – дата прочитання (експертизи);

8) Context (Контекст) – схема розташування робіт в діаграмі верхнього рівня. Робота, що є батьківською, зображується темним прямокутником, інші роботи – світлим пряґмокутником. На контекстній діаграмі (А-0) показується напис ТОР. У лівому нижньому куті - номер по вузлу батьківської діаграми:

Поля нижньої частини рамки:

1. Node (Вузол)– номер вузла діаграми (номер батьківського блоку);

2. Title (Назва) – ім’я діаграми; за замовчуванням – ім’я батьківського блоку;

3. Number (Номер) – C-номер, унікальний номер версії діаграми;

4. Page (Сторінка) – номер сторінки, може використовуватися як номер сторінки при формуванні теки.

У стартовому вікні користувачу пропонується вибір нотації майбутньої моделі  (Рис. 6.6).

Модель в AFPM розглядається як сукупність робіт, кожна з яких оперує з деяким набором даних. Робота зображується у вигляді прямокутників, дані – у вигляді стрілок. Якщо клацнути по будь-якому об’єкту моделі лівою кнопкою миші, з’являється спливаюче контекстне меню даного об’єкта.

Встановлення кольору і шрифту об’єктів. Пункти контекстного меню Font Editor і Color Editor викликають відповідні діалогові вікна для установки шрифту (зокрема його розміру і стилю) та кольору об’єкту. Крім того, AFPM дозволяє встановити шрифт за умовчанням для об’єктів певного типу на діаграмах і в звітах. Для цього слід вибрати меню Tools/Default Fonts, після чого з’являється каскадне меню, кожен пункт якого служить для встановлення шрифтів для певного типу об’єктів:

Context Activity – робота на контекстній діаграмі;

Context Arrow – стрілки на контекстній діаграмі;

Decomposition Activity – роботи на діаграмі декомпозиції;

Decomposition Arrow – стрілки на діаграмі декомпозиції;

NodeTree Text – текст на діаграмі дерева вузлів;

Frame User Text – текст, що вноситься користувачем в каркасі діаграм;

Frame System Text – системний текст в каркасі діаграм;

Text Blocks – текстові блоки;

Parent Diagram Text – текст батьківської діаграми;

Parent Diagram Title Text – текст заголовка батьківської діаграми;

Report Text – текст звітів.

Завдання 1. Побудувати контекстну діаграму бізнес-процесу   за методологією IDEF0

Як приклад, розглядається діяльність вигаданої компанії "Комп’ютерний світ". Компанія займається збіркою та продажем комп’ютерів. Компанія не виготовляє комплектуючі самостійно, а тільки збирає і тестує комп’ютери, а потім їх продає.

Основні види робіт в компанії такі:

• прийняття замовлень клієнтів;

• групування замовлень по типах ПК;

• закупівля комплектуючих;

• збірка і тестування комп’ютерів;

• упаковка комп’ютерів згідно замовлень;

• відвантаження клієнтам їх замовлень.

Компанія використовує інформаційну систему, що дозволяє оформити замовлення, рахунок і відстежити платежі по рахунках.

Алгоритм виконання

1. Запустіть програму AllFusion Process Modeler (AFPM).

2. Натисніть кнопку  . З’являється діалогове вікно I would like to (Рис. 6.7). Введіть у текстове поле Name ім’я моделі "Діяльність комп’ютерної компанії" та за допомогою альтернативного перемикача виберіть Type – Business Process (IDEF0).

3. Відкриється діалогове вікно Properties for New Models (Властивості нової моделі) (Рис.  6.8).

У текстове поле Author (Автор) необхідно ввести своє ПІБ -автора моделі- і в текстове поле Author initials назву групи. Автоматично створюється незаповнена контекстна діаграма

1. На вкладці Activities браузера моделі можна вибрати опції редагування властивостей моделі (Рис.  6.9).

2. Перейдіть в меню Model/Model Properties. На вкладці General діалогового вікна Model Properties в текстове поле Model name слід ввести ім’я моделі "Діяльність комп’ютерної компанії", а в текстове поле Project ім’я проекту "Модель роботи компанії", та у текстове Time Frame (Часове охоплення) – AS-IS (Як є) (Рис.  6.10).

3. На вкладці Purpose діалогового вікна Model Properties в текстове поле Purpose (мета) внесіть дані про мету розробки моделі – "Змоделювати поточні бізнес-процеси компанії(AS-IS) ", а в текстове поле Viewpoint (точка зору) – "Керівник" (Рис. 6.11).

4. На вкладці Definition діалогового вікна Model Properties в текстове поле Definition (Визначення) внесіть "Це навчальна модель, що описує діяльність комп’ютеро-збиральної компанії" і в текстове поле Scope (охоплення), – "Загальне керівництво бізнесом: дослідження ринку, закупка комплектуючих, збір, контроль якості, продаж ПК" (Рис.  6.12).

5. Перейдіть на контекстну діаграму і правою кнопкою миші клацніть на прямокутнику, що представляє в нотації IDEF0 умовне графічне позначення роботи. У контекстному меню виберіть опцію Name (Рис. 6.13). На  вкладці Name внесіть ім’я "Робота компанії" (Рис. 6.14.).

6. На вкладці Definition діалогового вікна Activity Properties в текстове поле Definition (Визначення) внесіть "Існуючі бізнес-процеси компанії" (Рис. 6.15). Текстове поле Note (Примітки) залиште незаповненим.

7. Створіть ICOM-стрілки на контекстній діаграмі (Таблиця 1.).

Таблиця 1

Стрілки контекстної діаграми

1. За допомогою кнопки   внесіть текст до поля діаграми – точки зору і мети (Рис. 6.16).

2. Створіть звіт по моделі. У меню Tools/Reports/Model Report (Рис. 6.17) задайте опції генерування звіту (встановіть прапорці) і натисніть кнопку Preview (Попередній перегляд) (Рис. 6.18.). Проаналізхуйте звіт.