Глава 2 на тему Інформаційні ресурси–об’єкти інформаційних систем та технологій з дисципліни Сучасні інформаційні системи і технології, КСУ, Київський славістичний університет

ГЛАВА 2. Інформаційні ресурси – об’єкт інформаційних систем та технологій

Інформація - один з найцінніших ресурсів суспільства

Інформація являє собою один з найцінніших ресурсів суспільства, таких як природні копалини, тому процес обробки інформації закономірно сприймати як технологію. У сучасному інформаційному суспільстві інформація – це найважливіший стратегічний ресурс.

Інформаційні ресурси та документопотоки – основні складові інформаційних технологій та систем. ІР - це окремі документи або масиви документів у ІС (бібліотеках, архівах, фондах, банках даних). Вони використовуються в усіх сферах людської діяльності. Це поняття широко застосовується поряд із такими поняттями, як матеріальні, енергетичні і трудові ресурси. Можна розглядати ІР окремої особистості, підрозділу, підприємства, країни, корпорації.

ІР - основний об’єкт інформаційних технологій. ІТ відіграють роль генераторів додаткової вартості ІР, створюючи інформаційні продукти та перетворюючи інформаційну сировину. Собівартість інформаційних продуктів може підвищуватися за рахунок їх модифікації, введення нових процедур обробки даних.

Використання ІР збільшує також додаткову вартість інших ресурсів, знижує потреби у землі, праці і капіталі, витрати сировини та енергії, призводить до розвитку нових видів виробництва та звільнення людей від рутинної праці .

Загальновідомо, що, застосовуючи різні технології до одного ж того самого матеріального ресурсу, можна отримати різні вироби. Технологія матеріального виробництва описує засоби та методи виготовлення продукції, зміни властивостей сировини та матеріалів. Вона змінює якість та початковий стан матерії з метою отримання матеріального продукту. Це справедливо й для технологій перероблення інформації.

Приміром, для підготовки реферату на задану тему кожен студент знаходить відповідні ІР та на основі власних знань відбирає з них найбільш істотні відомості. Інформаційний продукт, який отримує студент (розв’язок задачі), залежить від того, яку технологію він обирає .

Кодування інформації

Кодування - процедура присвоєння об'єкту кодового позначення. Система кодування застосовується для заміни назв об'єкта на умовне позначення (код) з метою забезпечення зручної і ефективної обробки інформації. У процесі кодування об’єктам присвоюють цифрові, літерні або цифрово-літерні позначення - коди.

Кожний код характеризується:

• алфавітом;

• основою;

• довжиною;

• структурою.

Алфавіт коду – це сукупність символів, що використовуються для його створення, - букв, цифр тощо.

Основа коду – це кількість елементів алфавіту.

Довжина коду – кількість символів алфавіту, що використовуються для кодування об’єкта.

Структура коду визначає його склад і послідовність розміщення знаків у ньому.

Алфавіт і основа коду, якщо задано структуру, визначають місткість коду, тобто кількість об'єктів, які можуть бути закодовані цим кодом без порушення його структури.

Місткість коду Е, якщо задано його довжину l та основу a, можна визначити за формулою.

Можна виділити дві групи методів, що використовуються у системі кодування:

• класифікаційну систему кодування, орієнтовану на проведення попередньої класифікації об'єктів на основі ієрархічної системи або на основі фасетної системи;

• реєстраційну систему кодування, що не потребує попередньої класифікації об'єктів.

Існують чотири системи кодування економічної інформації.

1. Порядкова (реєстраційна) система створення коду з натуральних чисел.

Алфавіт цього коду становлять числа 0, 1,...,9; основа коду дорівнює 10.

2. Серійно-порядкова система створення коду з натуральних чисел та закріплення серій (діапазонів) кодів за об'єкта­ми з однаковими ознаками.

3. Послідовна система побудови коду з використанням кодів послідовно розміщених класифікаційних угруповань, здобутих у результаті застосування ієрархічної системи класифікації.

4. Паралельна система утворення коду з кодів незалежних угруповань, здобутих у результаті застосування фасетної класифікації.

Кодування широко застосовується під час автоматизованої обробки інформації у фінансово-кредитних установах. При цьому кодуються не лише об'єкти, а й самі процеси та операції оброблення, технології, моделі тощо. Завдяки такому підходу вдається істотно зменшити обсяги даних, а отже, і час їх оброблення.

Кодування даних застосовують не тільки для спрощення їх оброблення, але й для шифрування, аби приховати зміст інформації. Шифрування як технологічна операція ускладнює процес оброблення даних і збільшує загальні витрати часу за рахунок операцій шифрування і розшифрування.

Кодування має забезпечувати в процесі автоматизованого оброблення інформації :

• розв'язання всіх задач за мінімальної довжини коду;

• єдність кодів для всіх задач, усіх комплексів, підсистем і рів­нів управління;

• інформаційні зв'язки для взаємопов'язаних систем;

• можливість автоматичного контролю за правильністю кодування.

Кодувати об'єкти можна різними способами: вручну, автоматизовано (за допомогою ЕОМ), за допомогою спеціального обладнання тощо.

Щоб спроектувати код, потрібно:

• визначити сукупність об'єктів, які потрібно кодувати;

• обрати систему класифікації та кодування;

• визначити довжину коду та описати його структуру.

Під час автоматизованої обробки економічної інформації важливо контролювати правильність кодів даних, що вводяться з первинних документів, передаються та обробляються в ІС. Тому слід забезпечити автоматичний контроль правильності кодів.

Автоматизація контролю правильності кодів базується здебільшого на використанні методу контрольних чисел (контрольних розрядів). Суть цього методу полягає в тому, що до коду, який потрібно контролювати, додають ще один розряд, значення якого обчислюється за значеннями інших розрядів коду.

Код об’єкта, який потрібно контролювати, замінюють на код, де .

Автоматичне обчислення значення контрольного розряду і його порівняння з переданим або введеним значенням забезпечує контроль правильності передачі або вводу інших розрядів коду.

Найрозповсюдженішою функцією, за якою визначається значення контрольного розряду, є просте арифметичне підсумовування.

Штрихове кодування інформації

Розвиток міжнародних торговельних та виробничих стосунків призводить до росту товарних та інформаційних потоків, які необхідно обробляти в умовах територіальної розосередженості виробників і споживачів продукції.

Труднощі обліку інформації про товар на його упаковці, наявність неточностей у супровідній документації, відсутність достовірної і своєчасної інформації в постачальників продукції про надходження товару до покупця призводять до необхідності автоматизації маркування та ідентифікації товару. Метою штрихового кодування є відображення основних інформаційних характеристик товару в штрихах-кодах, що забезпечує можливість простежити за рухом товару до споживача.

Технологія штрихового кодування призначена для здійснення автоматизованого запису, зчитування й ідентифікації інформації про об'єкти або бізнес-процеси. Ця технологія заснована на використанні бінарного коду для запису і запам'ятовування у вигляді послідовностей штрихів.

Штриховий код - це послідовність широких і вузьких, темних і світлих смуг, яким присвоюються логічні значення (широким - 1, вузьким - 0).

У різних країнах світу застосовують три системи штрихового кодування:

• UPC - універсальний товарний код, розроблений у США. Його застосовують у країнах Америки;

• EAN - товарний код, створений у ЄС на базі UPC Європейською асоціацією товарної нумерації (EAN International);

• UCC/EAN - єдиний стандартизований штрихової код, створений організаціями США і Канади (Uniform Code Council) EAN International.

Коди типу EAN і UCC/EAN широко використовують у всіх країнах світу, у тому числі - в Україні. У кожній системі існують свої типи кодів: UPC-12, EAN-8, EAN-12, EAN-13, EAN-14, UCC/EAN-128 (Code 39).

Використання штрихових кодів забезпечує спільну діяльність виробників і споживачів товарів на єдиному товарному ринку. Ця технологія надає захист продукції шляхом її оперативного обліку, управління потоками інформації про пересування і використання продукції, пошук відомостей про ці процеси за запитом у реальному часі на основі ідентифікації об'єктів. Крім того, ця технологія прискорює обмін інформацією як усередині підприємства, так і між підприємствами за допомогою методів і засобів електронного обміну даними.

Інформаційні революції

Принципові зміни у ставленні людини до інформації відбулися у зв'язку з можливістю перейти від ручних способів збору й обробки інформації до автоматизованих.

Зростання інформаційних потоків призводить до збільшення кількості людей, що працюють в інформаційній сфері. З розвитком продуктивних сил, ускладненням виробництва, його спеціалізацією і кооперацією спостерігається посилення цієї тенденції внаслідок того, що обсяг інформації постійно збільшується, а складність обробки зростає. Тому продуктивність праці людей, зайнятих в інформаційній сфері, зростає набагато повільніше, ніж тих, що безпосередньо створюють матеріальні цінності.

Ускладнення індустріального виробництва, соціального, економічного та політичного життя, зміна динаміки процесів усіх сфер діяльності людини привели до зростання потреб у знаннях, створення інших засобів задоволення цих потреб.

Екстенсивні засоби еволюції людства виявилися практично вичерпані, але розвиток телекомунікацій, ІТ, обчислювальної техніки дає новий імпульс для створення інформаційного суспільства.

Обсяг інформації збільшується в геометричній прогресії, натомість витрати на зберігання, передачу, перероблення інформації перебільшують витрати на енергетику, відтак більша частина працездатного населення переходить працювати в інформаційні сфери. Рушійною силою розвитку суспільства стає виробництво інформаційного, а не матеріального продукту, а товар за сучасних умов стає інформаційно ємнішим, інформаційний фактор впливає на його дизайн, маркетинг та вартість. Найближче на шляху до інформаційного суспільства перебувають країни з високо розвинутою інформаційною інфраструктурою: Японія, США, Німеччина. Приміром, наукові технопарки, які утворилися в процесі інтеграції науки, промисловості та сучасних інформаційних технологій, все більше впливають на електронний бізнес.

В історії розвитку цивілізації відбулося кілька інформаційних революцій, внаслідок яких збільшувалась частка людей, що професійно займаються обробленням інформації.

Перша інформаційна революція пов’язана з винаходом писемності, що уможливило накопичення досвіду людства у різних галузях діяльності та призвело до змін у засобах передання інформації від покоління до покоління.  Друга інформаційна революція (середина XVI століття) викликана винаходом книгодрукування, що суттєво спростило та пришвидшило передання інформації. Третя інформаційна революція (кінець XIX століття) зумовлена застосуванням електрики для обробки та передання інформації на великі відстані (телеграф, телефон, радіо). Четверта інформаційна революція (70р. XX ст.) пов’язана з винаходом мікропроцесорної технології та застосуванням персональних комп’ютерів для оброблення інформації. П’ята інформаційна революція (початок XXI століття) зумовлена розвитком телекомунікацій та призвела до поступового переходу до інформаційного суспільства.

Інформаційне суспільство

Сучасне суспільство  перетворю­ється з індустріального на інформаційне, яке характеризується не лише технологічною складовою, але й відповідним рівнем розвитку культури, знань, рівнем освіти, випереджаючими темпами розвитку науки та наукоємних технологій. В інформаційному суспільстві більша частина працездатного населення зайнята у сфері обробки інформації.

Про перехід до інформаційного суспільства свідчать такі реалії сьогодення:

•  прозорість   географічних  і   геополітичних   кордонів   в умовах міжнародного інформаційного обміну;

•  глобалізація інформаційних потоків і формування способів та засобів інформаційного обміну, що слабко піддаються контролю державами;

•  розширення можливостей безпосередніх контактів між різними соціальними і політичними групами;

•  поява нових форм та видів діяльності в інформаційних мережах (робота, торгівля, відпочинок, творчість, розваги, освіта, медичні послуги тощо);

•  розвиток нового мультимедійного середовища, яке надає    можливість  конструювати віртуальні світи і діяти у них.

Інформаційні впливи на держави, суспільства, людей сьогодні часом бувають ефективнішими за політичні, економічні чи військові.

Інформатизація та комп’ютеризація

Інформатизація - це процес підвищення наукової ємності виробництва із застосуванням нових видів інформаційного обміну в технічній та соціальній сферах.

В Законі України «Про концепцію національної програми інформати­зації України»  від 4 лютого 1998 року інформатизація визначається як сукуп­ність    взаємопов'язаних    організаційних,    правових,    політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані   на   створення   умов   для   задоволення   інформаційних потреб, реалізації прав громадян і суспільства на основі створення, розвитку, використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних  технологій,   побудованих   на   основі   застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки.

В інформаційному суспільстві процес комп'ютеризації дає людям змогу працювати з багатьма джерелами інформації, забезпечує високий рівень автоматизації обробки інформації у виробничій та соціальній сферах. Комп’ютеризація – процес розвитку та впровадження комп’ютерів, що забезпечують автоматизацію інформаційних процесів та технологій.

Інформатизація та комп'ютеризація - це різні поняття. Комп’ютеризація - це цілісний процес формування нового автоматизованого інформаційного середовища для ефективного застосування наслідків інформатизації, а інформатизація - це більш широкий підхід порівняно з комп'ютеризацією, що містить як створення відповідної технічної бази, так і модернізацію організаційно-економічних, юридичних і “людських” чинників.

Інформаційне середовище  - сукупність технічних і програмних засобів зберігання, оброблення та передавання інформації, а також політичні, економічні та культурні чинники інформаційних процесів .

Найважливіша цільінформатизації – це застосування інформаційних технологій у різноманітних галузях. Інформаційні технології - вирішальний чинник зростання ефективності праці.

Основні етапи інформатизації суспільства:

• формування і розвиток індустрії інформатики;

• модернізація управлінських структур;

• перебудова соціальних структур;

• гармонізація інформаційних зв'язків.

Нові комп’ютерні технології вимагають організаційних змін у менеджменті, кадрах, системах документообігу. Значна частина комп’ютеризації об’єктів і процесів пов’язана зі систематизацією документопотоків та їх відображенням у комп’ютері в певному формалізованому вигляді. Ці дії регламентують механізми накопичення, зберігання та обробки даних. Результатом комп’ютеризації є розроблення інтелектуалізованих автоматизованих систем управління, що охоплюють по вертикалі та горизонталі всі рівні і ланки виробництва.

В інформаційному суспільстві акцент зміщується на виробництво та використання інтелекту, знань, що призводить до збільшення питомої ваги розумової праці. Матеріальною та технологічною базою інформаційного суспільства стають різноманітні системи на базі комп’ютерної техніки, телекомунікаційних мереж, ІТ.

Інформатизація економіки – це процес її інтенсифікації на базі сучасних ІТ та створення індустрії інформаційних послуг. Інформаційна послуга - діяльність, спрямована на задоволення інформаційних потреб користувача.

Інформатизація суспільства охоплює всі процеси в економіці держави. Наслідком цього має стати створення єдиного ринку фінансів, товарів, робочої сили, послуг, розвиток фінансово-економічних структур та механізмів в інформаційному суспільстві, підтримка електронного бізнесу та електронної комерції, систем електронних платежів.

Предметна область (ПрО) – це та частина реальності, що викликає у людини спеціальний інтерес і виділяється нею із загальної картини навколишньої об'єктивної дійсності. ПрО відображає в базі даних сукупності об’єктів реального світу з їх зв’язками, що належать до певної області знань та становлять практичну цінність для користувачів. ПрО існує незалежно як від створювача ІС, так і від самої ІС.

Економічна інформація

Економічна  інформація має досить яскраво визначену специфіку, пов’язану з характером її використання в управлінні виробництвом, її призначенням та джерелами отримання. Інформація, яку людина використовує у своїй виробничій діяльності, стає інформаційним ресурсом, а в інформаційному суспільстві саме інформаційні ресурси та засоби їх обробки – інформаційні технології та системи - визначають рівень економічного розвитку.

Економічна інформація - сукупність даних, що відображають явища економічного стану суспільства. Це  інструмент організаційно-економічного управління. У  сфері матеріального виробництва вона є інструментом управління виробництвом та економікою.

В управлінні виробництвом вирізняють інформаційні процеси, в яких інформація виконує роль предмета або продукту праці. Інформаційний процес управління можна розглядати як перетво­рення вхідних даних на економічну інформацію, необхідну для прийняття рішень.

Економічній інформації притаманні певні особливості, що випливають з її сутності. Найважливішими з них є:

• залежність від об'єкта управління;

• переважне використання символьного подання даних;

• значний обсяг інформації, що оброблюється;

• різноманітність методів оброблення вхідних даних залежно від цілей оброблення;

• потреба у засобах узагальнення інформації при передачі з нижчої ланки управління до вищої.

Економічна інформація класифікується за стадіями відтворення та елементами виробничого процесу, що розглядаються як об’єкт управління. Тому можна розглядати інформацію постачання і розподілу, за матеріальними та трудовими ресурсами. Інформація, яка використовується для прийняття управлінських рішень, дуже різноманітна за своїм змістом. З точки зору функцій управління економічна інформація поділяється на прогнозну, планову, облікову, аналітичну, та в свою чергу планова інформація буває перспективною, техніко-економічною та оперативного планування. Наприклад, обліково-операційна діяльність банків оперує обліковою інформацією, проте для аналізу та контролю господарчої діяльності клієнтів банки використовують економічну, технічну, нормативно-довідкову, директивну інформацію та іншу інформацію.

Економічну інформацію можна також класифікувати за характером її використання в управлінні на:

• вхідну: первинну, повідомлюючу, директивну,

• нормативно-довідкову,

• похідну: облікову, прогнозну, планову,

• вихідну.

Висновки

Інформація є основним об’єктом та основним продуктом ІТ. Створення ІС неможливо без врахування форм подання інформації, способів оцінки її кількості та якості. Інформаційне суспільство - це суспільство, в якому більшість працездатного населення зайнята в сфері застосування ІСТ. Інформація, яку людина використовує у своїй виробничій діяльності, стає інформаційним ресурсом, а в інформаційному суспільстві саме інформаційні ресурси та засоби їх обробки – інформаційні технології та системи - визначають рівень економічного розвитку.

Список літератури

1. Вовчак І.С. Інформаційні системи та комп’ютерні технології в менеджменті. Навчальний посібник. – Тернопіль: Карт-бланш. –2001.
2. Гужва В.М., Постєвой А.Г. Інформаційні системи в міжнародному бізнесі. Навчальний посібник. - К.: КНЕУ. - 1999.
3. Основи інформаційних систем. Підручник/ В.Ф.Ситник, Т.А.Писаревська, Н.В.Єрьоміна, О.С.Краєва. - Київ: КНЕУ. - 1997.
4. Плескач В.Л., Рогушина Ю.В., Кустова Н.П. Інформаційні технології та системи. - К.: "Книга", 2004. 
5. Экономическая информатика Учебник. - Под редакцией Конюховского П.В.и Д.Н.Колесова. - СПб. Питер. - 2000.

Контрольні питання

1. Дайте визначення інформатизації.

2. Дайте визначення інформаційної революції.

3. Які існують визначення інформації?

4. Як визначається кількість інформації?

5. Що таке інформаційні ресурси?

З повагою ІЦ “KURSOVIKS”!