Тема Сервіси Internet Навчальний посібник Internet для користувача за напрямом Право, НУДПСУ
« Назад
1.2. Сервіси Internet1.2.1 Мережа WWWНа сьогоднішній день найпопулярнішим сервісом Internetу є WWW, Web або Web (Word Wide Web - Всесвітня павутина). Web - абстрактний інформаційний простір, в якому користувачу доступні незліченні архіви документів, зв'язаних перехресними посиланнями один на одного. Такі документи називають гіпертекстами або гіпермедіа. Інформація може бути представлена у вигляді текстів, графіки, звуку або відео зображення. Популярність Webпояснюється зручністю роботи з різноманітними видами інформації. Будь-який користувач може опубліковуватися в Web. WWW викликала справжню революцію в розвитку інформаційних технологій. Винахідниками WWW вважаються Тім Бернерс-Лі і Роберт Кайо. Тім Бернерс-Лі є автором технологій HTTP, URI/URL і HTML. Він для власних потреб написав програму Enquire, яка використовувала випадкові асоціації для зберігання даних і заклала концептуальну основу для WWW. В 1989 році Тім Бернерс-Лі запропонував глобальний гіпертекстовий проект, тепер відомий як Всесвітня павутина. Проект мав на увазі публікацію гіпертекстових документів, зв'язаних між собою гіперпосиланнями, що полегшило б пошук і консолідацію інформації. Для здійснення проекту Тімом Бернерсом-Лі і його помічниками були винайдені ідентифікатори URI, протокол HTTP і мова HTML. У рамках проекту Бернерс-Лі написав перші в світі Web-сервер “httpd” і гіпертекстовий Web-браузер, який дістав назву “WorldWideWeb”. Перший в світі Web-сайт Бернерс-Лі створив за адресою http://info.cern.ch/. Цей сайт з'явився он-лайн в Internetі 6 серпня 1991 року. На цьому сайті описувалося, що таке Всесвітня павутина, як встановити Web-сервер, як використовувати браузер і т.п. Цей сайт також був першим в світі Internet-каталогом, тому що пізніше Тім Бернерс-Лі розмістив і підтримував там список посилань на інші сайти. З 1994 року основну роботу по розвитку Всесвітньої павутини узяв на себе Консорціум Всесвітньої павутини (W3C). Даний Консорціум - організація, яка розробляє і впроваджує технологічні стандарти, які потім використовуються виробниками програм і устаткування. Таким чином досягається сумісність між програмними продуктами і апаратурою різних компаній, що робить Всесвітню мережу більш досконалою, універсальною і зручною. Як і вся мережа Internet, мережа WWW базується на багаторівневій архітектурі "клієнт-сервер", показаній на рис. 1.1. Всесвітню павутину утворюють мільйони Web-серверів мережі Internet, розташованих по всьому світу. Web-сервер є програмою, яка запускається на підключеному до мережі комп'ютері і використовує протокол HTTP для передачі даних. Для того, щоб отримати доступ до певного інформаційного ресурсу мережі WWW (Web-сайту) клієнт (браузер) встановлює TCP-з’єднання з Web-сервером, що обслуговує даний сайт. З’єднання встановлюється за допомогою сервера провайдера та мережі Internet. Після цього браузер відсилає Web-серверу запит на доступ до ресурсу. Наступним етапом є опрацювання Web-сервером отриманого запиту. В найпростішому випадку опрацювання полягає в пошуку Web-сервером необхідного файлу. В більш складних випадках необхідний інформаційний ресурс повинен бути сформований на основі даних запиту. Під час опрацювання таких запитів Web-сервер досить часто використовує доступне йому прикладне програмне забезпечення та бази даних. Розробка такого програмного забезпечення дістала назву "програмування на стороні серверу". В процесі розробки найчастіше використовуються технології: CGI, Active Server Pages, JavaServer Pages, Java Servlets, Server-Side JavaScript, SSi та Php. Після опрацювання запиту відповідь по мережі Internet відсилається клієнту. Відповідь надходить у вигляді HTML-документу. Для перегляду інформації, одержаної від Web-серверу, на клієнтському комп'ютері застосовується спеціальна програма Web-браузер. Основна функція Web-браузера - відображення гіпертексту. Всесвітня павутина нерозривно пов'язана з поняттями гіпертексту і гіперпосилання. Більша частина інформації у WWW представляє собою саме гіпертекст. Для полегшення створення, зберігання і відображення гіпертексту у Всесвітній павутині традиційно використовується мова HTML (мова розмітки гіпертексту). Робота по розмітці гіпертексту називається версткою, майстри по розмітці називають Web-майстрами. Після HTML-розмітки отриманий гіпертекст поміщається у файл. Такий HTML-файл є найпоширенішим ресурсом Всесвітньої павутини. Після того, як HTML-файл стає доступний Web-серверу, його починають називати Web-сторінкою. Набір Web-сторінок утворює Web-сайт. Потужні Web-сайти на яких роміщена велика кількість різноманітних сервісів іноді називають Web-порталами? Сучасним різновидом Web-сторінки є віджет. Віджет – це Web-сторінка, позбавлена звичного оформлення у вигляді елементів інтерфейсу браузера, яка дозволяє виконувати Web-додатки в браузері. Для створення віджета використовуються стандартні Web-технології, такі як HTML, CSS і JavaScript. Вже існує чимало віджетів для читання рядків новин або здійснення пошуку даних в мережі. В гіпертекст Web-сторінок додаються гіперпосилання. Гіперпосилання допомагають користувачам WWW легко переміщатися між ресурсами (файлами) незалежно від того, знаходяться ресурси на локальному комп'ютері або на віддаленому сервері. При знайомстві з документом можна або слідувати за гіперпосиланнями, або ігнорувати їх. Якщо покажчик миші встановити на зв'язок, то він прийме вигляд руки з витягнутим вказівним пальцем. Коли вибираємо гіперзв'язок, то на екрані з'являється новий документ. Знайомим всім аналогом гіперзв'язку є словники. Гіперзв'язки можуть бути виконані і через графічні зображення. Процес слідування за гіперзв'язками від однієї сторінки до іншої називається навігацією або серфінгом. Для знаходження документу, якій відповідає деякому зв'язку, необхідно знати адресу документу. Кожен ресурс в мережі WWW має свою унікальну адресу (URL- адреса).Доменне ім'я (або IP-адреса) входить до складу URL для позначення комп'ютера (точніше - одного з його мережних інтерфейсів). Цей мережний інтерфейс виконує код потрібного Web-серверу. За допомогою URL-адресації реалізується механізм іменування та ідентифікації розміщення Web-сторінок. Для цього кожній Web-сторінці призначено уніфікований вказівник інформаційного ресурсу (URL, Uniform Resource Locator). URL-адреса складається із трьох частин: - Протоколу, який також називають схемою; - DNS-імені комп’ютера, на якому знаходиться Web-сторінка; - Локального імені, що ідентифікує Web-сторінку в межах комп’ютера. Звичайно, в якості локального імені використовують ім’я файлу, що відповідає Web-сторінці. Окремі частини URL-адреси розділяються за допомогою спеціальних символів. Розглянемо приклад адреси головної сторінки Web-сайту пошукової системи META: http://www.meta.ua/index.htm Ця URL-адреса складається із трьох частин: протоколу (http), DNS-імені Web-серверу (www.meta.ua) та імені файлу (index.htm). Відзначимо, що під час реалізації запитів DNS-ім’я комп’ютера (задане людиною-користувачем в адресному рядку браузера або Web-дизайнером при визначенні гіперпосилання) замінюється відповідною IP-адресою. Особливістю мережі WWW є її поділ на окремі зони, кожна з яких має певне ім’я. Зони визначають тематику Web-сайтів, що належать цим зонам. Деякі імена зон та відповідна тематика сайтів показана в табл. 1.1. Таблиця 1.1 Зони WWW та тематика Web-сайтів
Призначення DNS-імені комп’ютеру реалізується з врахуванням того, до якої зони належить тематика Web-сайту. Ім’я зони входить в DNS-ім’я в якості суфікса. Наприклад, ім’я пошукової системи META, що входить до української зони WWW: www.meta.ua Крім наведеної абсолютної адресації при визначені гіпертекстових посилань досить часто використовують відносну URL-адресацію. В цьому випадку URL-адреса вказує на ресурс (файл) на тому ж комп’ютері, на якому знаходиться Web-сторінка з гіпертекстовим посиланням. Відносна URL-адреса може містити компоненти відносних шляхів та ідентифікатори фрагментів. Наприклад, вираз "../" означає, що ресурс знаходиться в ієрархії на один рівень вище від файлу, в якому визначене посилання. На сьогодні чітко намітилися дві тенденції розвитку WWW: семантична павутина і соціальна павутина. Семантична павутина представляє собою надбудову над існуючою Всесвітньою павутиною. Семантична павутина припускає поліпшення зв'язності інформації у WWW через введення нових форматів метаданих. Семантична павутина відкриває доступ до чітко структурованої інформації для будь-яких додатків, незалежно від операційної системи і незалежно від мов програмування. Програми зможуть самі знаходити потрібні ресурси, обробляти інформацію, класифікувати дані, виявляти логічні зв'язки, робити висновки і навіть ухвалювати рішення на основі цих висновків. При широкому розповсюдженні і грамотному упровадженні семантична павутина може викликати революцію в Internetі. Другою тенденцією розвитку WWW є так звана соціальна павутина, яка є частиною семантичної павутини і яка припускає роботу по впорядковуванню інформації. В рамках цього напряму активно використовуються інструменти RSS і інші формати Web-каналів, OPML, мікроформати XHTML. Інформація у WWW може відображатися як пасивно (тобто користувач може тільки зчитувати її), так і активно - тоді користувач може додавати інформацію і редагувати її. До способів активного відображення інформації у Web відносяться: - гостьові книги; - форуми; - чати; - блоги; - wiki-проекти; - системи управління контентом. Слід відзначити, що даний розподіл досить умовний. Наприклад, блог або гостьову книгу можна розглядати як окремий випадок форуму. В свою чергу, форум є окремим випадком системи управління контентом. Різниця між ними виявляється в призначенні та методах використання. Контрольні запитання
1.2.2 Мережа FTPВ Internet для передачі інформації з віддаленого комп'ютера на локальний використовуються протоколи HTTP (Hyper Text Transfer Protocol - протокол передачі гіпертексту) та FTP (File Transfer Protocol - протокол передачі файлів). Протокол HTTP застосовується для передачі Web-сторінок. Протокол FTP - один з протоколів сімейства TCP/IP, головним призначенням якого є пересилання (копіювання, передавання) файлів з віддаленого комп'ютера на локальний комп'ютер, і навпаки. Протокол FTP - це загальноприйнята специфікація команд, які використовують програми для своєї роботи. Протокол FTP є універсальною мовою, на якій різні програми на різних типах комп'ютерів можуть спілкуватися один з одним. На сьогодні практично всі функції FTP доступні і через HTTP, проте FTP все ще використовується як основний протокол для доступу до великих архівів файлів в мережі. За допомогою FTP можна працювати із своїми файлами на віддаленому комп'ютері (перейменовувати, створювати каталоги, видаляти). Як правило ефективність роботи з файлами на віддаленому комп'ютері по протоколу FTP вища ніж по протоколу HTTP. Для передачі файлу за допомогою протоколу FTP потрібно дві програми: FTP-клієнт і FTP-сервер. FTP-клієнт - це сервісна програма, за допомогою якої можна провести з'єднання з FTP-сервером. Звичайно ця програма має командний рядок, але деякі FTP-клієнти мають віконний інтерфейс і не вимагають запам'ятовування команд. Приклад FTP-клієнта - програми CuteFTP, Go!Zilla, ReGet та ін. Називаються вони ще менеджерами завантаження. Ці програми мають зручний інтерфейс, що дозволяє користувачам швидко здійснювати завантаження-вивантаження файлів. В комплект програмних засобів підтримки протоколу TCP/IP в Windows також входить службова програма FTP. FTP-сервер - комп'ютер, який містить загальнодоступні файли і який налаштований на підтримку протоколу FTP. Програма, що підтримує протокол FTP на FTP-сервері, відстежує всі запити, що приходять від інших комп'ютерів, обробляє їх і дає відповідь. При установці FTP-серверу указується доступна для інших програм клієнтів директорія. Всі файли і директорії мають свої атрибути, які обмежують до них доступ з віддалених комп'ютерів. Наприклад, можна зробити так, щоб один файл був доступний тільки для читання, інший - для читання і запису, третій - тільки для виконання, четвертий - повністю відкритий для інших машин і так далі. Те ж саме і з директоріями. FTP-з'єднання - це зв'язок між віддаленим комп'ютером та локальним за допомогою FTP-протоколу. FTP-сервери розкидані по всьому світу, але для з'єднання з ними не вимагається знання їх фізичного розташування. В Internet до комп'ютера звертаються за адресою. URL FTP-серверу виглядає так - ftp.ххх.хх. Приклади адрес FTP-серверів: ftp.narod.ru, ftp.borland.com. Розглянемо принциповий механізм взаємодії між FTP-сервером та FTP-клієнтом. В якості FTP-клієнту буде виступати відповідна служба операційної системи Windows. Для її запуску слід виконати такі процедури: - Як показано на рис. 1.2, за допомогою меню Windows Пуск®Выполнить відкрити вікно запуску програм. - В новому вікні, показаному на рис.1.3, для входу в режим командного рядка слід ввести команду - cmd. - Після цього повинно відкритись вікно командного рядка, показане на рис.1.4. - Для запуску FTP-клієнту, вбудованого в операційну систему Windows достатньо ввести команду FTP та натиснути клавішу Enter. У відповідь, як це показано на рис. 1.5, повинно з'явитись запрошення для вводу FTP-команд. - Для того, щоб почати сеанс обміну з сервером, користувачеві за допомогою FTP-клієнту необхідно відкрити з'єднання. Для цього існує команда open ім'я_серверу. Слово open можна скоротити до однієї букви o. Отже: ftp> o ftp.borland.com або ftp> o localhost Необхідно почекати декілька секунд, поки між комп'ютерами відбудеться з'єднання. Потім необхідно зареєструватися. Побачивши запрошення login:, необхідно набрати слово anonymous. Далі потрібно натиснути Enter і ввести своє ім'я, потім символ @ (без пропусків) і адресу локальної машини. Якщо все зроблено правильно, то з'явиться повідомлення про те, що вхід до системи здійснено. Тепер можна копіювати собі ті файли, доступ до яких дозволено анонімним користувачам. Спочатку слід розглянути каталог /pub FTP-сереру, оскільки звичайно всі корисні файли поміщаються саме сюди. Для того, щоб перейти в потрібний каталог існує команда cd. Наприклад, в каталог Hello поточного каталогу можна перейти за допомогою команди:
Одержати список файлів в поточному каталозі можна за допомогою команди dir:
Якщо в списку першим символом в рядку є 'd', то в рядку представлено ім'я каталогу, а якщо '-' - ім'я файлу. Якщо знайдено той файл, який потрібно переписати, то спочатку необхідно встановити двійковий режим передачі файлів binary:
Завжди, як тільки відбулося з'єднання із сервером, необхідно відразу вводити цю команду. Якщо цього не зробити, то файл буде перекодований і непридатний для використання. При появі під час копіювання файлу повідомлення:
необхідно негайно перервати передачу файлу і запустити binary. Пересилає файл на локальний комп'ютер команда get:
Імена каталогів розділяються знаком '/'. Слеш на самому початку шляху означає, що відлік починається з самого верхнього - root каталогу. Якщо слеша на початку немає, то комп'ютер інтерпретує шлях, починаючи від поточного каталогу. Якщо відразу потрібно завантажити файл в певне місце на локальному комп'ютері, то необхідно вказати шлях як другий аргумент команди: За умовчанням FTP-клієнт копіює файл в поточну директорію на локальному диску. Для FTP-клієнта під Windows цією директорією буде каталог Windows. Для UNIX систем це буде той каталог, звідки був запущений клієнт. Час копіювання файлу залежить від розміру файлу і можливостей підключення до Internet. Якщо швидкість підключення близько 300 байт в секунду, а розмір файлу - десятки мегабайт, то краще пошукати інший спосіб дістати цей файл. Коли пересилка файлів буде закінчена, FTP-клієнт повідомить про це. Тепер можна виходити з FTP-клієнта і користуватися цими файлами. При великій кількості файлів перебір їх імен - непроста задача. Відзначимо, що маленькі та великі літери розрізняються. Наприклад імена name.txt та Name.txt відповідають двом різним файлам. Тому для полегшення роботи з файлами можливо використовувати спеціальні знаки: '*' - позначає будь-який набір символів; '?' - позначає одинбудь-який символ. Приклади: abc* - всі файли, які починаються на abc abc? - всі файли, що мають довжину імені в чотири символи, при цьому починаються на abc, а закінчуються на будь-який символ. ??abc? - файли з ім'ям в шість символів, де 3-й, 4-й, 5-й символи abc, а інші - будь-які *abc - всі файли, які закінчуються на abc * - всі файли. Контрольні запитання
1.2.3 Електронна поштаЕлектронна пошта є одною з найпопулярніших послуг Internet, що надається багатьма спеціалізованими і універсальними сайтами. Вона застосовується для щоденного ділового і особистого листування. Наведемо основні терміни, розуміння яких потрібне для реалізації коректного листування. Електронна пошта (E-mail або email, скорочено від electronic mail) - спосіб передачі інформації в комп'ютерних мережах. Основна особливість електронної пошти полягає в тому, що інформація відправляється одержувачу не напряму, а через проміжну ланку - електронний поштовий ящик. Електронна пошта багато в чому нагадує звичайний поштовий зв'язок, але всі операції виконуються набагато швидше. У ролі поштових відділень тут виступають поштові сервери, а листоношами служать канали Internet. Поштовий ящик представляє собою місце на сервері, де повідомлення зберігається, поки його не запитає одержувач. У більшості випадків для доступу до поштового ящика потрібна наявність пароля. Поштовий сервер або сервер електронної пошти - агент пересилки повідомлень (mail transfer agent, MTA) чи комп'ютерна програма, яка передає повідомлення від одного комп'ютера до іншого. Найбільш поширеними серверами електронної поштиє Sendmail, Postfix, Qmail, Communigate Pro, Exim, Microsoft Exchange Server, Eserv, Hula. Як правило, свої функції поштовий сервер виконує непомітно для користувачів, а працюють вони з іншою програмою - поштовим клієнтом (mail user agent, MUA). Поштовий клієнт (або поштова програма, або поштовий агент) - програмне забезпечення, яке встановлене на комп'ютері користувача, призначене для отримання, написання, відправки і зберігання повідомлень електронної пошти одного користувача. Серед поштових програм широко розповсюдженими є Microsoft Outlook Express, Mozilla Thunderbird, Netscape Composer, Bat! та ін. Крім того, в якості поштового клієнту можна використовувати звичайний браузер. При цьому користувачу потрібно зайти на web-сторінку, яка призначена для роботи з електронною поштою. Таким чином в ролі поштового клієнту буде виступати програмне забезпечення, завантажене з web-сторінки в браузер. Такий випадок дістав назву електронної пошти з Web-інтерфейсом. Деякі браузери, такі як Opera або Mozilla, мають вбудовані поштові програми. Для сотовых телефонов в яких реалізована підтримка віртуальної машини Java версії J2ME використовуються поштові програми MailMan або Email Viewer. Повідомлення електронної пошти аналогічні документам, які створюються такими програмами, як Microsoft Word, Excel, WordPad або Notebook. Окрім звичного тексту, по електронній пошті передають звукові повідомлення, зображення, офісні документи та інші файли. Розглянемо схему взаємодії поштового клієнта Outlook Express, сервера та браузера Internet Explorer. Коли користувач набрав повідомлення і посилає його одержувачу, поштовий клієнт взаємодіє з поштовим сервером. Відправка пошти частіше за все здійснюється про протоколу SMTP (Simple Mail Transfer Protocol). Поштовий сервер відправника взаємодіє з поштовим сервером одержувача (напряму або через проміжний сервер, який називається релей). На поштовому сервері одержувача повідомлення потрапляє в поштовий ящик. Звідти за допомогою агента доставки MDA (mail delivery agent) повідомлення доставляється поштовому клієнту. В багатьох випадках останні два агенти представлено в одній програмі (наприклад, sendmail). Також існують спеціалізовані MDA, які ще можуть виконувати, наприклад, функцію фільтрації спама. Клієнт електронної пошти приймає пошту з одного або декількох поштових серверів. Частіше всього це той же самий сервер, який служить для відправки. Прийом пошти здійснюється про протоколам POP (Post Office Protocol) або IMAP (Internet Message Access Protocol). Крім того, до функцій клієнта електронної пошти можуть входити: - Сортування повідомлень (електронних листів); - Збереження повідомлень в архіві; - Пошук повідомлення в архіві; - Ведення адресної книги; - Фільтрація повідомлень по різних критеріях; - Конвертація форматів; - Шифрування; - Організація взаємодії з офісними програмами. Розглянемо формат електронного листа. Вигляд електронних листів відрізняється від того, якими їх можна побачити в поштовій програмі. В них немає графіки, шрифтів, а є тільки текст. Щоб побачити, що є електронним листом, необхідно зберегти його на диск у форматі MSG або EML. Потім потрібно відкрити цей файл в будь-якому текстовому редакторі, наприклад, “Блокноті”. Поштове повідомлення складається з двох частин: заголовка і тіла листа. Між ними розташований порожній рядок. Кожне поле заголовка складається з імені поля і значення, які розділяються двокрапкою. Полів заголовка у повідомленні може бути багато. Розглянемо найважливіші з них. Поля To: і From: указують на одержувача і відправника листа відповідно. Поле Subject: використовується для передачі теми листа. Поле Reply-To: застосовується для вказівки зворотної адреси. Поле CC: застосовується для вказівки копії повідомлення. Поле Received: в ньому можна відстежити шлях листа. Поле Date: означає дату створення листа. Використовується спеціальний стандарт з вказівкою часового пояса відправника щодо Грінвіча (наприклад, Tue, 15 Jun 2004 10:05:59 +0400). Також є поля заголовку, які не стандартизовані. Вони починаються з символу X. Це можуть бути такі поля: X-Mailer: - поштова програма відправника; X-MSMail-Priority: - пріоритет (важливість) листа. Існує доповнення до традиційної електронної пошти - так зване розширення MIME (Multupurpose Internet Mail Extentions). MIME дозволяє створювати багатосекційні листи. Для кожної секції описується тип інформації (Content-Type:) і вид кодування (Content-Transfer-Encoding:). Секції можуть містити простий текст (Content-Type: text/plain), текст у форматі HTML (Content-Type: text/html), а також довільні файли в прикріпленнях листа (attach). Для передачі інформації у двійковому вигляді потрібне спеціальне кодування. Використовується декілька методів кодування: для тексту з використанням тільки латинських букв, цифр і деяких спеціальних символів, використовується метод Content-Transfer-Encoding: 7bit. Якщо додаються символи кирилиці, тобто українські або російські букви, то використовується метод Content-Transfer-Encoding: 8bit. Для передачі HTML-коду застосовують метод Content-Transfer-Encoding: quoted-printable.Щоб відрізнити код від тексту, перед ним ставиться символ =. Наприклад, фраза “Привіт!” буде мати такий закодований вигляд: =CF=F0=E8=E2=E5=F2! Для двійкових файлів (архіви, зображення та ін.) використовують Content-Transfer-Encoding: base64, коли кожні 6 байт перетворюються в 8 друкарських символів. Тому, якщо до листа прикріпити файл розміром в 300 Кб, то насправді воно буде мати розмір біля 400 Кб. Раніше було сказано, що поштовий сервер відправника взаємодіє з поштовим сервером одержувача через проміжний комп'ютер (агент) - релей. Щоб забезпечити доставку електронного листа, в ньому потрібно вказати ім'я комп'ютера-одержувача і точне найменування поштового ящика. Термін “маршрут доставки” (forward-path) служить для того, щоб відрізняти поштовий ящик (mailbox), ім'я якого є абсолютним, від шляху, по якому слідує пошта. Наприклад, необхідно доставити два поштові повідомлення на один і той же мережний комп'ютер. Обидва повідомлення мають одну і ту ж адресу, проте не обов'язково слідуватимуть по одному і тому ж маршруту. Так само і у випадку, коли на повідомлення дається відповідь. Ця відповідь не обов'язково буде слідувати по вказаному зворотному маршруту (reverse-path). Як правило, конкретний маршрут для пошти вибирається системним адміністратором. Щоб спрямувати пошту по потрібному шляху, використовуються значення маршруту доставки і зворотного маршруту, в яких указуються проміжні агенти (relay agents). Проміжний агент доставки (МТА) - це поштовий хаб (mail hub), налаштований на передачу транзитної пошти. Системний адміністратор повинен правильно настроювати місцеві МТА на передачу повідомлень проміжному агенту. А також і навпаки, необхідно правильно настроювати проміжні агенти на доставку повідомлень місцевим МТА. У випадку, наприклад, якщо проміжний МТА змінить своє ім'я, необхідно змінити ім'я комп'ютера в системі DNS. Отже, в поштовому повідомленні потрібно вказати ім'я комп'ютера-одержувача і точне найменування поштового ящика. Для цього використовується спеціальні команди. Команда MAIL, аргументом якої є зворотний маршрут. Цей маршрут включає ім'я джерела повідомлення і імена всіх проміжних агентів. Також використовується команда RCPT, аргументом якої є маршрут доставки, який містить ім'я одержувача повідомлення. Зворотний маршрут описує шлях, який пройшло повідомлення. А маршрут доставки ідентифікує місце призначення. Зворотній маршрут використовується, коли потрібно передати повідомлення про помилку або про неможливість доставити повідомлення. У міру просування повідомлення по Internet записи про його маршрути змінюються. Розглянемо поштову транзакцію між проміжними агентами SMTP. Нехай повідомлення передається від комп'ютера А до комп'ютера В, що вказано в маршруті (в полі Тo:). До того, як повідомлення буде передано комп'ютеру В, ім'я комп'ютера А видаляється з маршруту доставки і додається в початок зворотного маршруту. Коли повідомлення досягне пункту призначення, маршрут доставки міститиме тільки ім'я поштового ящика. Продемонструємо приклад того, як змінюється вміст маршрутів у міру обробки поштового повідомлення. Проміжний агент А одержує пошту з наступними аргументами: FROM: <USERX@HOSTY.ARPAЭтот e-mail защищен от спам-ботов. Для его просмотра в вашем браузере должна быть включена поддержка Java-script > TO: <@HOSTA.ARPA, @HOSTB.ARPA: USERC@HOSTD.ARPAЭтот e-mail защищен от спам-ботов. Для его просмотра в вашем браузере должна быть включена поддержка Java-script > Комп'ютер А переправляє пошту мережному комп'ютеру В з наступними аргументами: FROM: <@HOSTA.ARPA: USERX@HOSTY.ARPAЭтот e-mail защищен от спам-ботов. Для его просмотра в вашем браузере должна быть включена поддержка Java-script > TO: <@HOSTB.ARPA: USERC@HOSTD.ARPAЭтот e-mail защищен от спам-ботов. Для его просмотра в вашем браузере должна быть включена поддержка Java-script > Проміжний агент А (HOSTA.ARPA) забрав своє ім'я із заголовка <ТО:> і додав його в заголовок <FROM:>. Проміжний агент комп'ютера В зробить так само. Наступним пунктом призначення повідомлення буде поштовий ящик USERC на комп'ютері HOSTD.ARPA. Отже, зворотні маршрути і маршрути доставки будуються агентами передачі пошти у міру проходження повідомлення від одного агента до наступного. Якщо черговий на шляху сполучення SMTP-агент не може обслуговувати проміжну доставку, він повинен відповісти таким же кодом, який передбачений на випадок відсутності місцевого поштового ящика. Найчастіше отримання електронної пошти відбувається відповідно протоколу POP3 (Post Office Protocol - Version 3). Команди протоколу POP3 складаються звичайно з 4 букв. Після кожної команди сервер видає відповідь +OK у разі нормального завершення і –ERR у разі помилки. За роботу POP3 відповідає 110порт. Це значить, що інформація яка надходить по електронній пошті відображається в стандартну область оперативної пам'яті комп'ютера за номером 110. Розглянемо приклад отримання пошти з поштового серверу за допомогою програми telnet, яка є у складі будь-якої версії Windows. Отже, запускаємо “Пуск” - “Виконати”. Далі набираємо telnet <ім'я_серверу> <порт>. Наприклад: telnet ezmail.ru 110 Після підключення сервер видасть рядок вітання. Далі необхідно представитися серверу. Для цього використовуються команди USER і PASS. Приклад: USER <ваш логин> +OK PASS <ваш пароль> +OK 6 8098 Відразу за відповіддю +OK слідують кількість листів і їх загальний розмір. Для отримання списку листів потрібно ввести команду LIST. В результаті сервер видасть список листів з вказівкою розміру кожного листа. На сервері листи розрізняються за допомогою спеціального ідентифікатора. Як і у всіх багаторядкових відповідях POP3, в кінці списку знаходиться рядок з однією тільки крапкою. LIST +OK 3 2032 1 425 2 1192 3 415. Для звернення до якого-небудь конкретного листа потрібно використовувати його ідентифікатор. Для роботи з листами користуються команди RETR, DELEі TOP. Команда RETRвикористовується для отримання листа з серверу. Як єдиний параметр їй передається ідентифікатор листа, який видала команда LIST. RETR 1 +OK 417 bytes for admin From test@test.netЭтот e-mail защищен от спам-ботов. Для его просмотра в вашем браузере должна быть включена поддержка Java-script (lab1 [167.15.230.25]) Mon, 7 Jun 2004 11:11:44 GMT For test@mail.ruЭтот e-mail защищен от спам-ботов. Для его просмотра в вашем браузере должна быть включена поддержка Java-script From: "Test" <test@test.netЭтот e-mail защищен от спам-ботов. Для его просмотра в вашем браузере должна быть включена поддержка Java-script > To: <test@mail.ruЭтот e-mail защищен от спам-ботов. Для его просмотра в вашем браузере должна быть включена поддержка Java-script > Subject: =?KOI8-R?Q?=D0=D2=CF=D7=C5=D2=CB=C1?= Date: Mon, 7 Jun 2004 15:11:44 +0400 X-Mailer: Microsoft Internet Mail 4.70.1155 MIME-Version: 1.0 Content-Type: text/plain; charset=KOI8-R Content-Transfer-Encoding: 8bit Проверка Команда DELE використовується, щоб виділити лист для видалення. Єдиний параметр цієї команди – ідентифікатор листа. Команда TOP застосовується для тих випадків, коли цілком одержувати лист не треба, достатньо лише перших рядків. Це може використовуватися, наприклад, для фільтрації спама по заголовках листів, без повного копіювання листа. Перший аргумент команди TOP– це ідентифікатор листа, а другий – кількість рядків тіла листа, які повинні бути одержані разом із заголовком. Команда QUIT сигналізує серверу про завершення поштової сесії. Прийнявши її, сервер завершує з'єднання. Приклад типової поштової сесії по POP3-протоколу: +OK POP3 server ready USER admin +OK PASS password +OK 1 425 LIST +OK 1 425 1 425. RETR 1 +OK 425 bytes for admin <тело письма> DELE 1 +OK QUIT +OK Механізм відправки пошти дещо відрізняється від механізму її отримання. Основна відмінність полягає в тому, що відправка здійснюється по протоколу SMTP і для її реалізації необхідний SMTP-сервер. Для підключення до SMTP-серверу використовується 25порт. При відправці пошти відповіді сервера мають формат, який кодується 3-значним числом. Кожна цифра в коді відповіді має певне значення. Перша цифра означає, як іде виконання команди: успішно (2), не успішно (5), ще не закінчилося виконання команди (3). Друга цифра показує категорію помилки, а третя - ідентифікує конкретну помилку. Основні коди, які будуть розглянуті : 220 (SMTP-сервер готовий до роботи); 250 (успішне завершення дії); 354 (очікування введення тексту листа) і 221 (закриттясесії). Після встановлення з'єднання SMTP-сервер надсилає повідомлення про свою готовність до роботи (220 код). Далі SMTP-клієнту необхідно представитися серверу. Для цього використовується команда HELO. Єдиним її аргументом є ім'я Вашого комп'ютера. Наприклад, “Привіт, я – test.kiev.ua”. Відзначимо, що в якості SMTP-клієнту можливо використати програму telnet. 220-proxy.kiev.ua ESMTP Sendmail 8.12.6/8.12.6; Mon, 14 Jun 2004 12:00:00 +0300 (MSK) 220-Use of this system for the delivery of UCE (a.k.a. SPAM), or any other 220-message without the express permission of the system owner is prohibited. 220 Use of this system for third party relaying is prohibited. HELO test.kiev.ua 250 proxy.kiev.ua Hello test.kiev.ua [167.15.230.25], pleased to meet you У відповідь сервер повинен видати код 250, повідомляючи про те, що команда прийнята і оброблена. Далі необхідно вказати зворотну адресу, на яку лист повернеться у разі невдачі. Робиться це за допомогою команди MAIL FROM: MAIL FROM: test@mail.ruЭтот e-mail защищен от спам-ботов. Для его просмотра в вашем браузере должна быть включена поддержка Java-script 250 Ok Далі необхідно вказати, адресу одержувача повідомлення. Для цього використовуємо команду RCPT TO:. Якщо одержувачів декілька, то команда RCPT вводиться кілька разів: RCPT TO:<tester@mail.ruЭтот e-mail защищен от спам-ботов. Для его просмотра в вашем браузере должна быть включена поддержка Java-script > 250 Ok RCPT TO:<test128@mail.ruЭтот e-mail защищен от спам-ботов. Для его просмотра в вашем браузере должна быть включена поддержка Java-script > 550 Unknown user RCPT TO:<test123@mail.ruЭтот e-mail защищен от спам-ботов. Для его просмотра в вашем браузере должна быть включена поддержка Java-script > 250 Ok Після того, як введено всі RCPT, можна починати передачу даних за допомогою команди DATA: DATA 354 Enter mail, end with "." on a line by itself Сервер відповідає кодом 354. Це означає, що передача даних дозволена. Кінець передачі листа кодується рядком, що складається тільки з одного символу – крапки. При успішному прийомі тіла листа сервер видасть код 250. DATA 354 send the mail data, end with . To: test@mail.ruЭтот e-mail защищен от спам-ботов. Для его просмотра в вашем браузере должна быть включена поддержка Java-script From: test123@mail.ruЭтот e-mail защищен от спам-ботов. Для его просмотра в вашем браузере должна быть включена поддержка Java-script Subject: Лист Перший рядок листа Другий рядок листа Третій рядок листа Останній рядок листа 250 Ok QUIT 221 Bye Завершується поштова сесія, як і в протоколі POP3, командою QUIT. Сервер у свою чергу, відповідає кодом 221. Цей код підтверджує клієнту, що з'єднання буде закрито. Контрольні запитання
З повагою ІЦ “KURSOVIKS”! |