Роздрукувати сторінку
Главная \ Методичні вказівки \ Методичні вказівки \ 638 Методичні вказівки до організації самостійної та індивідуальної роботи з курсу Комп’ютерні мережі для спеціальності Оподаткування, НУДПСУ

Методичні вказівки до організації самостійної та індивідуальної роботи з курсу Комп’ютерні мережі для спеціальності Оподаткування, НУДПСУ

« Назад

638 Методичні вказівки до організації самостійної та індивідуальної роботи з курсу Комп’ютерні мережі для спеціальності Оподаткування, НУДПСУ

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ 

Кафедра адміністрування інформаційних ресурсів

ЗАТВЕРДЖУЮ

Зав. кафедри

 ___________Ю.В. Яцишин

 “_____”___________ 2006 р.

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

До ОРГАНІЗАЦІЇ самостійної ТА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ роботи студентів

З курсу "Комп’ютерні мережі”

для підготовки бакалаврів

за напрямом 0501 “ Економіка і підприємництво”

спеціальності 6.050100 “Оподаткування”

спеціалізації “Адміністрування інформаційних ресурсів”

та для підготовки спеціалістів

за напрямом 0501“ Економіка і підприємництво”

спеціальності 7.050114 “Оподаткування”

 

Ірпінь 2006

Методичні вказівки складено на основі  навчальної  програми курсу “Комп’ютерні мережі” затвердженої в 2006 році.

 

Автор А.О.Антонюк, к. ф.-м. наук, доцент

Розглянуто і схвалено

на засіданні кафедри адміністрування іформаційних ресурсів,

Протокол № ____ від "___"___________2006 р.

Завідувач кафедри

 

Зміст

1. ПЕРЕДМОВА

Т.1. Комп'ютерні та інформаційні мережі

Т.2. Локальна комп’ютерна мережа

Т.3. Internet-технології

Т.4. Сервіси мережі Internet

Т.5. Національні, європейські і світові мережі і системи

Т.6. Фінансово-економічні інформаційні системи


1. ПЕРЕДМОВА

Розвиток економічних інформаційних систем – елемент управління економікою країни. Інформаційні системи і комп’ютерні технології проникають практично в усі сфери людської діяльності. Їх застосування відіграє дуже важливу роль у податковій системі України.

Ефективна масова обробка інформації стала можливою завдяки появі сучасних мереж та їх обладнанню. Можна говорити про можливості такої обробки завдяки появі систем управління базами даних, яки дозволяють накопичувати різноманітну інформацію у вигляді реляційних або інших баз даних і виконувати роботу з ними. На їх базі створювались і створюються АРМи, АСУ. Але при цьому не досягається зв‘язок між окремими об’єктами цілісної системи, має місце дублювання інформації, не ефективно використовуються потужності комп‘ютерних систем. Обробка інформації за такими умовами здійснюється із значними витратами часу та коштів.

Створення і застосування мереж, особливо Internet, дає змогу людству піднятись у розвитку інтелекту, ефективно підвищувати продуктивність праці, пізнати світ без транспортних засобів і швидко відкривати невідоме, планувати при цьому економну витрату своїх ресурсів тощо.

Структурно розподільна обробка інформацій реалізується у вигляді мереж обчислювальних машин (глобальних або локальних). Для автоматизації управління виробничо-господарською діяльністю на об‘єкті управління технологію розподільної обробки інформації доцільно реалізовувати на базі локальної обчислювальної мережі. Отже, це є підтвердженням актуальності дисципліни “Комп’ютерні мережі”. Змістом дисципліни “Комп’ютерні мережі” є питання вивчення комп'ютерних та інформаційних мереж, локальних комп'ютерних мереж, Internet-технологій, доступу до національних, європейських і світових мереж, фінансово-економічних інформаційних систем.

Мета і завдання дисципліни полягають у набутті знань побудови та функціонування комп’ютерних мереж, змісту їх компонентів і можливості їх використання.

Вимоги до знань і вмінь студентів. За результатами вивчення дисципліни студент повинен одержати знання з теорії і практики використання комп’ютерних мереж. Студенти повинні вміти здійснювати постановку задачі та вибір комп’ютерної підтримки для вирішення управлінських задач, застосовувати сучасні мережеві технології

Значення дисципліни. Ефективного функціонування існуючої в Україні галузі оподаткування, можна досягти за умови її глибокої модернізації, одним із найважливіших складників якої є впровадження сучасних мережних технологій на всіх рівнях ієрархічної структури галузі.

Інформатизація Державної податкової служби України – це об’єктивний процес, який має охопити галузь в цілому. Фундаментальною основою інформатизації є створення високоорганізованого середовища, яке, з одного боку, має включати і об’єднувати в рамках всієї податкової служби України інформаційне, телекомунікаційне, комп’ютерне, програмне забезпечення, інформаційні технології, мережі ЕОМ, бази даних і знань, інші засоби інформації, а з іншого – забезпечувати можливість створення і використання ефективного системно-аналітичного апарату, що дозволить на якісно новому рівні інформаційного обслуговування проводити як повсякденну оперативну роботу, так и системний аналіз стану та перспектив діяльності всієї служби в цілому, приймати науково-обгрунтовані рішення щодо реалізації податкової політики України.

Самостійна робота використовується студентами для проробки лекційного матеріалу, навчально-методичної літератури, при підготовці до практичних занять та виконання розрахункової роботи.

 

ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Т.1. Комп'ютерні та інформаційні мережі

Внаслідок еволюції мережі поступово набули свого сучасного вигляду. Тепер кожна мережа має не один, а багато центральних процесорів, терміналів та мережу зв'язку, яка складається з вузлів, які спеціалізовані на виконанні комунікаційних функцій ЕОМ. Для передачі даних між вузлами використовують призначені канали наявної телефонної мережі. Замість терміналів щораз частіше застосовують персональні комп'ютери.

Найважливішим застосуванням комп'ютерів стає створення мереж ,що забезпечують єдиний інформаційний простір для багатьох користувачів.

Основним призначенням комп'ютерної мережі є забезпечення простого, зручного і надійного доступу користувача до спільних розподілених ресурсів мережі та організація їх колективного використання з надійним захистом від несанкціонованого доступу , а також забезпечення зручними і надійними засобами передачі даних між: користувачами мережі.

За допомогою мережі ці проблеми вирішуються незалежно від територіального розташування користувача.

В цілому, комп’ютерні мережі зараз можна класифікувати за такими ознаками:

  • за територіальним розподілом – локальні, регіональні, глобальні мережі;

  • за сферою застосування – офісні, промислові, побутові мережі;

  • за типом комплексу архітектурних вирішень, що виражається у фірмовій назві – Ethernet, Token Ring, Arcnet;

  • за топологією – шинна, кільцева, зіркоподібна, деревоподібна, повно-зв’язна мережі;

  • за фізичним середовищем передавання – мережа із симетричним, коаксіальним, волоконно-оптичним кабелем, інфрачервоним, мікрохвильовим каналом, скрученою парою;

  • за методом доступу до фізичного середовища – мережі з опитуванням, маркерним доступом, суперництвом, уставлянням регістра;

  • за набором протоколів (протокольний стек) – мережі ТСР/ІР, SPX/IPX.

Комп'ютерна мережа – сукупність взаємозв'язаних через канали передачі даних комп'ютерів, які забезпечують користувачів засобами обміну інформацією і колективного використання ресурсів мережі: апаратних, програмних та інформаційних.

Топологія мережі – це логічна схема сполучення каналами зв'язку комп'ютерів.

Для локальних мереж застосовують наступні топології: шинна топологія, кільцева топологія, топологія типу зірка, логічно-кільцева топологія.

Для забезпечення зв'язку мереж з різними комп'ютерними системами призначені шлюзи (gateway).

Головна ціль, яка переслідується при з'єднанні комп'ютерів у мережу – це можливість використання ресурсів кожного комп'ютера всіма користувачами мережі.

Правила взаємодії двох машин можуть бути описані у виді набору процедур для кожного з рівнів-протоколами.

Протоколами називаються формалізовані правила, що визначають послідовність і формат повідомлень, яким обмінюються мережні компоненти, що лежать на одніму рівні, але в різних вузлах.

Погоджений набір протоколів різних рівнів, достатній для організації міжмережної взаємодії, називається стеком протоколів.

Міжнародна Організація по Стандартах (International Standards Organization, ISO розробила модель, яка чітко визначає різні рівні взаємодії систем, дає їм стандартні імена, вказує, яку роботу повинен робити кожний рівень. Ця модель називається моделлю взаємодії відкритих систем (Open System Interconnection, OSI) або моделлю ISO/OSI.

Відкрита система – це система, що взаємодіє з іншими системами відповідно до прийнятих стандартів.

У моделі OSI взаємодія ділиться на сім рівнів або шарів (мал. 1). Кожний рівень має справу з одним визначеним аспектом взаємодії. Таким чином, проблема взаємодії комп'ютери розбита на 7 окремих проблем, кожна з яких може бути вирішена незалежно від інших Кожний рівень підтримує інтерфейси з вищими і нижчими рівнями.

Технічні пристрої, які виконують функції сполучення комп'ютера з каналами зв'язку, називаються адаптерами або мережними адаптерами. На практиці цей термін застосовується для спеціальних електронних плат – мережних плат. Крім них, функцію мережного адаптера часто виконують модеми.

Сервер – це комп'ютер, підключений до мережі, що забезпечує її користувачів певними послугами.

Робоча станція – це персональний комп'ютер, підключений до мережі, через який користувач дістає доступ до її ресурсів.

 

Т.2. Локальна комп’ютерна мережа

Локальною мережею, як вже було зазначено, є деяка кількість незалежних комп‘ютерів, які з‘єднані між собою спеціалізованим комунікаційним обладнанням. Поняття локальної мережі відноситься до географічно обмежених (територіально або виробничо) апаратно-програмним реалізаціями.

Локальні мережі дозволяють забезпечити:

  • розподіл ресурсів для економного їх використання;

  • розподіл даних, що надає можливість доступу та управління базами даних з периферійних робочих місць;

  • розподіл програмних засобів для здійснення можливостей одночасного використання централізованих програмних засобів, які встановлені раніше;

  • розподіл ресурсів процесора, що надає можливість застосовувати обчислювальні потужності їх для обробки даних іншими системами, які входять до мережі;

  • баготокористувацький режим, який дозволяє одночасно використовувати централізовані прикладні програмні засоби.

Традиційні локальні мережі розвівалися як засіб розподілу дорогих ресурсів і засіб управління складними процесами. Основне навантаження у мережі йде на комп‘ютери, які виділяють свої ресурси. Це обумовлено тим, що всі комп‘ютерні мережі поділяють на Сервери і Робочі станції. На дисках серверів розташовуються програми для спільного використання, бази даних та ін. Робочі станції споживають виділені ресурси. Програмне забезпечення серверу складніше і споживає більше ресурсів комп‘ютера (пам‘яті і процесора). І чим більше вимог ставиться до характеристик мережі, тим більше потрібно ресурсів для роботи програмного забезпечення серверу.

Серед мережного програмного забезпечення можна виділити три класи:

  • Lap Link, які займають мінімум ресурсів серверу і з‘єднують лише одну машину із ним;

  • Lantastic, Netware Lite, Lansmart, які дозволяють виконувати більше мережних задач, визначити, який комп‘ютер буде сервером. Їх називають Мережами з невиділеним сервером;

  • Netware (Novell), Banyan Vines – це більш потужні мережі, що виконують роль серверу і набір допоміжних утиліт для управління мережею і виконання відповідних до неї робіт. Вони мають достатньо потужну систему управління правами доступу до ресурсів мережі, дозволяють спільно використовувати дискові системи великої ємності, друкуючи пристрої, графобудувачі.

В процесі функціонування мережі Протокол вимагає:

  • синхронізації – механізму розпізнавання початку і кінця блоку даних;

  • ініціалізації – встановлення з’єднання між партнерами;

  • блокування – розподіл інформації, що передається, на блоки даних визначеного розміру;

  • адресації – для забезпечення ідентифікації обладнання даних під час взаємодії;

  • виявлення помилок – встановлення контролю парності бітів;

  • нумерації блоків – встановлення  помилково переданої інформації, або інформації що загубилася;

  • управлення потоком даних – для розподілу і синхронізації інформаційних потоків;

  • методів оновлення;

  • дозволу доступу – для контролю, розподілу і управління обмеженнями доступу до даних.

Локальні мережі, крім передачі даних і сумісного використання коштовної апаратури, виконують розподілену обробку даних на декількох комп‘ютерах. Це дає значну економію грошових коштів, тому що кожному з користувачів необов‘язково купувати повні комплекти дорогої апаратури для кожного комп‘ютера та програмні продукти.

Мережна ОС – це мережне програмне забезпечення, що керує ресурсами файлового серверу і надає до них доступ багатьом користувачам мережі.

Для досягнення універсальності та продуктивності часто спільно застосовують мережні ОС різних фірм зокрема NetWareіWindowsNTServer. При цьому ОС NetWare використовують для роботи з файлами й обслуговування друку, оскільки вона забезпечує ширші можливості та універсальність цих служб, а ОС WindowsNT – для обміну повідомленнями і роботи серверів додатків (таких, як СУБД) на різних платформах.

Програмне забезпечення, призначене для роботи в мережі, має бути орієнтованим на одночасне використання багатьма користувачами. Найпоширенішими є дві основні концепції побудови такого програмного забезпечення.

1. Мережне програмне забезпечення орієнтовано на надання багатьом користувачам ресурсів загально доступного головного комп'ютера мережі – файлового серверу, або як його ще називають файл-сервер. Цю назву він дістав тому, що основним ресурсом головного комп'ютера є файли, які містять програмні модулі або дані. В мережі може бути декілька файлових серверів.

Програмні системи, орієнтовані на роботу в рамках цієї концепції, дають змогу використовувати ресурси файлового серверу. Ці програмні системи також можуть зберігатися на файловому сервери і використовуватися всіма користувачами водночас. Модулі цих програм у міру необхідності переносяться на комп'ютер користувача – робочу станцію і там виконують певну роботу. При цьому оброблення даних, навіть якщо вони є спільним ресурсом і зберігаються на файловому сервери, проводяться на комп'ютері користувача. Очевидно, що для цього файли, в яких зберігаються дані, мають бути переміщені на комп'ютер користувача.

2. Друга концепція називається архітектурою “клієнт-сервер”, програмне забезпечення орієнтовано не тільки на колективне використання ресурсів, а на їх оброблення в місці розміщення ресурсу за запитами користувачів. Програмні системи архітектури “клієнт-сервер” складаються з програмного забезпечення сервера і програмного забезпечення користувача – клієнта. Робота цих систем організується так: програми–клієнти виконуються на комп'ютері користувача і посилають запити до програми–сервера, яка працює на комп'ютері спільного доступу. Основне оброблення даних здійснюється потужним сервером, а на комп'ютер користувача надсилають тільки результати виконання запиту.

Серед мережного програмного забезпечення можна виділити такі 32-розрядні мережні ОС: NetWare фірми Novell ,Windows NT Server 4.0/5.0 фірми Microsoft, Vines 6.0 фірми Banyan, OS/2 Warp Advanced Server фірми IBM, а також ОС сім'ї UNIX. Windows 95/98 не є спеціалізованою мережною ОС, хоча має підтримку всіх основних мережних функцій для однорангової комп'ютерної мережі.

Серед основних функцій мережних ОС виділимо наступні:

  • спільне використання файлів і принтерів при високій продуктивності системи;

  • ефективне використання прикладних програм орієнтованих на архітектуру “клієнт–сервер”, у тому числі прикладних програм виробників;

  • функціонування на різних платформах і з різними мережним обладнанням;

  • забезпечення інтеграції з Internet – підтримку протоколу TCP/IP, протоколу динамічної настройки, програмного забезпечення Web-серверу;

  • дистанційний доступ до мережі;

  • організація внутрішньої електронної пошти, групових дискусій;

  • доступу до ресурсів у територіально розкиданих, багатосерверних мережах за допомогою служб каталогів та імен;

Наявність швидкісного каналу дала змогу створити на базі локальної мережі єдину цілісну інформаційну систему, в якій витрати часу на зв'язок суттєво не впливають на час виконання функцій. Таку систему телеопрацювання даних називають розподіленою.

1. Перелік питань до самостійної роботи

1. Передумови створення комп’ютерних мереж. Класифікація комп'ютерних мереж. Принципи побудови. Загальні поняття про призначення, типи та топологія мережі.

2. Основні відомості про методи та процедури обміну даними (протоколи обміну даними). Загальні поняття про модель взаємодії відкритих систем (OSI).

3. Основи адміністрування ресурсами корпоративної мережі ПСУ. Характеристика локальних мереж, що застосовуються в системі ДПА України. Корпоративні інформаційні автоматизовані системи ДПСУ –центральний рівень, обласний, районний. Вимоги до корпоративної інформаційної системи України.

2. Індивідуальні завдання

1. Основні відомості про методи та процедури обміну даними (протоколи обміну даними).

2. Загальні поняття про модель взаємодії відкритих систем (OSI).

3. Літературні джерела

Література: [2], [3], [5], [10], [12].

 

Т.3. Internet-технології

Internet – це обширно розгалужена (розподілена мережа), яка вміщує в собі комп’ютерні вузли, що розподілені по всьому світу. Відповідно до деяких джерел, Internet охопила понад 100 країн, поєднала приблизно 40 тис. окремих мереж, з яких 1,7 млн. вузлових комп’ютерів. Коли ви з’єднуєтесь з Internet, ваш комп’ютер стає частиною цієї всесвітньої мережі комп’ютерів. Internet – це мережа мереж комп’ютерів, величезна кількість мереж – які зв’язані за допомогою міжмережних шлюзів. Існує дві важливих характеристики, які їх з’єднують:

1)  всі мережі згодні використовувати єдині умови означення, щоб вирішити, яким чином дані будуть переміщені, і як помилки будуть оброблені;

2)  всі мережі в Internet мають спільний шлях адресації повідомлень, і мають спеціальну ідентифікацію комп’ютерів, які знаходяться в системі Internet.

Засобами Internet ми маємо змогу використовувати електронну пошту, мати доступ і приймати участь у телеконференціях, обговоренні різних питань, використовувати бази даних, передавати файли тощо. По мережі розповсюджується програмне забезпечення, часто безкоштовне, різноманітні документи щодо функціонування мережі і роботі в її середовищі користувачів.

Internet не компанія. Немає єдиної влади, яка б керувала Internet. Кожна автономна мережа у складі Internet має свої особисті правила, інструкції, і приймає рішення щодо загальної доступної інформації.

Ніхто не є власником Internet. Мережі Internet можуть надавати доступ до ресурсів інформації, послуг зв’язку (електронна пошта або е-пошта, інформаційні табло, комп’ютерні конференції, архіви даних, спільне програмне забезпечення, інтерактивні каталоги бібліотек, передача файлів тощо).

Internet – це система, яка безперервно розвивається людьми, які користуються її послугами. Узгоджена з деякими джерелами, Internet охопила більше 100 країн і об'єднала 16 тис. окремих мереж, у яких встановлено по­рядку 1,7 млн. вузлових комп’ютерів і працюють 25 млн. користувачів. Порівняйте приведені цифри з даними за 1985 р., коли Internet складалася не більше ніж із 100 мереж.

До 1989 р. їхнє число збільшилося до 500, а в січні 1990 р. вже нараховувалось 2218 під'єднаних мереж. В червні 1991 р. центр мережевої інформації Національного наукового фонду США (NSF NІС) оцінив кількість мереж на рівні 4 тис., і, як бачимо, з того часу розміри мереж збільшилися ще в чотири рази. Якщо екстраполювати цими цифрами, виходячи із поточної швидкості росту, то в 1995 р. Internet може охопити 40, до 1998 р. – 100 млн. людей. На даний час, за деякими даними, темпи росту складають 15% щомісячно. Зіставте ці розміри з 120-150 млн. встановлених по всьому світі персональних комп'ютерів, і вам відчиняться можливості розвитку мережних комунікацій. Більшість користувачів комп'ютерів – і вдома, і на роботі хотіли б отримати доступ до багатих ресурсів Internet. Найпростіше вирішення для них – модем і комутуюче з'єднання з вузловим комп'ютером (по телефонній лінії). До недавнього часу доступ до Internet комунікаційними лініями був ускладнений, але ріст числа постачальників послуг в мережі докорінно змінили ситуацію. За 1993 та першу половину 1994 р. кількість індивідуальних споживачів, що під‘єднуються до Internet звичайним телефоном, зросла із 50 до 80%. А всі комерційні системи типу СоmpuSeгvе, GЕпіе і Ргоdіgу забезпечили доступ до електронної пошти Internet. Системи DЕLРНІ і ВІХ встановили повноцінні з'єднання з Internet, що дають доступ до всіх основних сервісів.

Internet використовують фахівці різного профілю. Більшість вузлів Internet – це університети, підприємства комп'ютерної промисловості і науково-дослідні інститути. Нині мережею Internet все частіше цікавляться люди, які не мають ніякого відношення до її джерел. Фірми, що ніколи не працювали у комп'ютерній промисловості, знаходять для себе користь під'єднання до всесвітньої мережі, а люди, які захоплюються технікою, виявляють, що Internet – чудове місце для наукових досліджень та розваг.

На теперішній час двома основними факторами, що обмежують розширення Internet, є ціна та незручність з'єднань.

До основних особливостей Internet можна віднести наступні:

  • підтримка функції мережного пошуку;

  • доступ до розподілених інформаційних ресурсів і електронних архівів;

  • низька вартість послуг;

  • надійність та конфіденційність зв'язку;

  • електронна пошта;

  • можливість групової роботи над спільним проектом в реальному масштабі часу.

Для організації міжмережних з'єднань необхідно відповідний протокол. В Internet базовим протоколом служить ТСР/1Р. ІР відповідає за адресацію мережних вузлів, а ТСР забезпечує доставку повідомлень по потрібній адресі.

Варто мати на увазі, що ТСР/ІР не єдиний протокол, придатний для об'єднання різних мереж. Internet в дійсності перетворилася на багатої протокольну мережу, що інтегрує інші стандарти. Основні середи них – стандарти взаємодії відкритих систем (ОSІ). Запропоновані Міжнародною організацією по стандартизації (ІSО) протоколи ОSІ одержали широке поширення в Європі, де вплив ТСР/ІР був не на стільки більший, як в США. Системи, засновані на інших протоколах, також підключаються до Internet через шлюзи. Наприклад, ВІТNЕТ – це мережа, яка використовує для передачі даних свої власні стандарти, але все ж таки частково вона доступна через шлюзи з Internet. Розглянемо деякі протоколи більш детально.

 

1. Перелік питань до самостійної роботи

1. Загальна характеристика, поняття Internet як глобальної комп`ютерної мережі.

2. Основні терміни. Організація мережі Internet і способи підключення до Internet.

3. Структура функціонування мережі Internet.

2. Індивідуальні завдання

Навчитися користуватись програмою інтерактивного спілкування ICQ, створювати та відправляти повідомлення, електронні листи, файли, спілкуватись в чаті.

3. Літературні джерела

Література: [1], [2], [10], [11].

 

Т.4. Сервіси мережі Internet

Різні сервіси мають різні прикладні протоколи. В міру розвитку мережі з'являються нові протоколи , змінюючи її вигляд і стрімко розширюючи коло користувачів.

Таким чином, щоб скористатися якоюсь із служб мережі, необхідно встановити на комп'ютер клієнтську програму, здатну працювати за протоколом цієї служби.

Деякі клієнтські програми входять до складу ОС Windows 98, NT , а також до програм-броузерів Internet Explorer, Netscape Communicator. Розглянемо деякі сервіси, які забезпечують Internet.

Сервіс FTP (FileTransferProtocol) – протокол передачі файлів. Цей сервіс дає можливість абоненту обмінюватися двійковими і текстовими файлами з будь-яким комп'ютером мережі.

Сервіс MailList (списки розсилки) – створений на базі протоколу електронної пошти. Підписавшись безкоштовно на списки розсилки, можна регулярно одержувати електронною поштою повідомлення про певні теми (науково-технічні й економічні, презентації різних програмних і апаратних засобів).

Сервіс Usenet (групи новин або телеконференції) – зразок електронної дошки оголошень або клубу по інтересам. Об'єднують людей, які цікавляться певною тематикою.

Сервіс IRC (InternetRelayChat) – проведення телеконференцій в реальному часі. На відміну від телеконференцій Usenet ,в якій теми обговорення відкриті для всьго світу діалог в системі IRC, ведеться анонімно. Популярні програми mIRC і mIRC32 для Windows.

Сервіс ICQ (Iseekyou – Я шукаю тебе) – призначена для пошуку мережної ІР-адреси людини ,комп'ютер якої в даний момент приєднаний до мережі Internet. Після встановлення контакту зв'язок відбувається в режимі, аналогічному сервісу IRC.

Сервіс Telnet (віддалений доступ) – дає можливість працювати на будь-якій ЕОМ мережі Internet, як на своїй власній. Часто використовується режим роботи – доступ до віддаленого сервера бази даних.

Сервіс WWW (WorldWideWeb – всесвітня павутина) – це єдиний інформаційний простір, який складається з сотень мільйонів взаємозв'язаних гіпертекстових електронних документів ,що зберігаються у Web-серверах. Окремі документи всесвітньої павутини називаються Web-сторінками. Групи тематично об'єднаних Web-сторінок утворюють Web-вузол (або як його ще називають Web-сайт, або просто сайт). Для передачі інформації у WWWвикористовується протокол http – протокол передачі гіпертексту, перегляд Web-сторінок і переміщення через посилання користувачі здійснюють за допомогою програм броузерів (від слова to browse – переглядати). Найпопулярнішими Web-броузерами є Microsoft Internet Explorer, Netscape Communicator.

Web-сторінка – це текстовий файл, що містить опис зображення мультимедійного документа на мові HTML.

Сервіс електронної пошти (E-mail) – забезпечує обмін повідомленнями з будь-яким абонентом мережі Internet.

 

1. Перелік питань до самостійної роботи

1. Електронна пошта. Характеристика програм електронної пошти і служби новин Internet, функції, технологія їх застосування.

2. Відправка файла електронною поштою.

3. Програми електронної пошти.

4. Всесвітня павутина World Wide Web (WWW) як важливий компонент інформаційних ресурсів, її призначення та можливості.

5. Мережні новини UseNet.

6. Списки розсилання.

7. Сервіс IRC, ICQ.

8. Види інформаційного пошуку. Засоби реалізації інформаційного пошуку.

2. Індивідуальні завдання

1. Ознайомитись з шаблонами сайтів і модифікувати їх стосовно до своїх задач.

2. Створити сайт про себе, академію чи тощо, що складається з чотирьох зв’язаних гіперпосиланями сторінок, застосувавши різні шрифти, заголовки, лінії, два списки, дві таблиці, графічний фон градієнтний і текстуру, одну мініатюру.

3. Створити сайт з рекламою послуг туристичної фірми з двома фреймами, динамічними ефектами над заголовками, з компонентами Hover Button, Marguee, Scheduled Picture, Scheduled Include Paqe.

4. Створити сайт фірми з трьома фреймами, навігаційною картою з трьома гарячими областями, застосувавши теми та внутрішні таблиці стилів і модифікувавши їх на свій смак.

3. Літературні джерела

Література: [1], [2], [8], [10], [11].

 

Т.5. Національні, європейські і світові мережі і системи

Мережа Internet має зручні можливості для масової і потокової обробки інформації. Тим, хто планує працювати з Internet, прийдеться відкинути уявлення про цю мережу як про універсальний магазин, в якому можливо купити все, що потрібно. Дійсно, роблячи перший крок, користувач завжди набирав фіксований номер телефону, щоб отримати доступ до одного і того ж комп'ютера. Перший комп‘ютер, з яким він з’єднався, є лише відправним місцем наступної кругосвітньої подорожі, хоча він і залишиться тим місцем, куди буде прибувати пошта користувача і всі запитані файли.

Залежно від вибору постачальника користувач з комутуючим з'єднанням може отримати всі основні інструменти Internet. Але йому буде недоступний ряд програм-клієнтів, що працюють на комп'ютерах з повноцінним підключенням до мережі. Цими програмами можна скористатися, якщо вони встановлені на вузловому комп'ютері постачальника послуг, безпосередньо підключеному до мережі, і, до того ж, здібні спілкуватися з власним комп'ютером користувача по телефонній лінії. Такі клієнти називаються термінальними або символьними і в більшості випадків успішно справляються зі своїм завданням. Термінальні клієнти можуть знадобитися для вивчення гіпертекстової системи WWW або просіювання велетенського обсягу мережевих даних. І все-таки обмеження, що накладаються самим способом приєднання до мережі, означає, що у вас не буде того першокласного графічного інтерфейсу.

До послуг користувача в Internet є ще одна цікава служба – служба телеконференцій. Вона дозволяє масово збирати різноманітну інформацію, систематизувати, зберігати її. Ії система розбита на тематичні групи, тому що обрати і обробити одночасно корисну інформацію в масі повідомлень практично неможливо. Сьогодні в світі нараховують більш, ніж 50000 тематичних груп новин. Вони охоплюють більшість тем, якими цікавляться маси. Повідомленнями телеконференцій користуються як кваліфіковані спеціалісти різних галузей, так і всі бажаючі отримати корисну інформацію за допомогою можливості задати питання і водночас отримати на нього відповідь.

Для ефективного застосування комп‘ютерної техніки в управлінні створюються автоматизовані системи управління. Загальна тенденція удосконалення їх – це децентралізація структури АСУ, яка грунтується на розподільній (децентралізованій) обробці інформацій. Це дає змогу наблизити відповідне устаткування до місць виникнення і використання інформації, розподілити його за окремими функціональними сферами діяльності. У такому режимі людина може впливати на обчислювальний процес обробки даних з урахуванням реальних обставин і викликати зворотну реакцію системи.

У кожній країні в різні часи бібліотеки виконували важливу духовну місію – бути дзеркалом і пам’яттю народу, держави, центрами їхньої духовності.

Законом покладається на державу регулювання процесів інформатизації суспільства, забезпечення системності, комплексності і узгодженості їх розвитку в країні. Прийняття Закону обумовило визначення основного пріоритету у стратегії розвитку бібліотек – розробку і затвердження Державної програми “Електронна бібліотека” як підпрограми вищеназваної національної.

Безумовно, у сучасних умовах темпи просування бібліотек нашої держави у світове суспільство бажають бути кращими. Але як би там не було, практично в усіх бібліотеках загальнодержавного і регіонального рівня відбуваються певні зрушення: збільшується кількість користувачів Internet, поліпшуються умови їх роботи; при бібліотеках створюються Internet-класи; зростає кількість звернень до існуючих Web-сторінок, що належать окремим бібліотекам.

Відкрита бібліотека – це бібліотека, яка, з одного боку, забезпечує своїм користувачам вільний доступ до національних і світових інформаційних ресурсів, з іншого боку, що надає свої ресурси до вільного використання видаленим користувачам, тобто є доступною через систему електронних комунікацій. Для здійснення подібної трансформації бібліотеці необхідно вирішити комплекси проблем організаційних і технологічних.

Міжнародні пошукові системи

1. Alta Vista - http://www.altavista.com

Alta Vista була відкрита в грудні 1995 року. У червні 1996 року стала партнером Yahoo! З того часу Alta Vista є ведучою системою цього знаменитого каталогу. Alta Vista по праву вважається найбільшою і авторитетною пошуковою системою.

2. Excite - http://www.excite.com

Запущена в 1995 році, швидко розвивалася і в 1996 році Excite купив двох своїх конкурентів: Magellan і WebCrawler. Незважаючи на зміну власника, ці два пошукових сервери продовжують працювати як незалежні системи.

Excite передбачає пошук по трьох типах індексів:

Excite Search – індекси збираються пошуковим роботом-павуком;

Channels By Excite – індекси переглянуті спіробітником, деякі мають рцензії;

Excite News Tracker – пошук ведеться винятково по новинних серверах.

3. Hot Bot - http://www.hotbot.com

Система була запущена в травні 1996 року. Є детищем культового журналу Wired.

4. Infoseek - http://www.infoseek.com

Запущена на початку 1995 року система має дуже солідну репутацію. Крім самої пошукової системи включає каталог, формування якого здійснюється спеціальною програмою. Деякі із сайтів, що потрапили до каталогу, мають спеціальну оцінку, що означає – “сайт оглянутий персоналом і рекомендований користувачам”.

5. Lycos - http://www.lycos.com

 

Т.6. Фінансово-економічні інформаційні системи

Розвиток інформаційних технологій у середині 90-х років призвів до фактичного створення найбільш розвиненою частиною людства того самого “інформаційного суспільства”, про яке так багато казали останнє десятиріччя, що його перестали сприймати серйозно. Увесь розвиток людства, у тому числі і в економіці, визначається зараз і буде визначатися наступне десятиріччя досягненням нового якісного рівня одразу двома фундаментальними процесами: розвитком нових технологій, в першу чергу інформаційних, та швидкою глобалізацією економіки, що зараз спирається на перший процес. Отже аналіз цих двох понять у сукупності дає нам змогу визначити, проаналізувати сучасний стан та перспективи розвитку фінансово-економічних інформаційних систем.

Фінансово-економічна інформаційна система (ФЕІС) – це інформаційна система, що використовується для вирішення завдань обміну економічною інформацією. Вона дає змогу отримувати та надсилати інформацію будь-якого характеру. Взагалі, таке поняття є дуже широким, тому для його розуміння потрібно розглянути основні функції, що можуть виконувати фінансово-економічні інформаційні системи:

  • трансферні платежі;

  • організація та участь на ринку економічної інформації;

  • забезпечення інформаційної безпеки для кінцевих користувачів;

  • забезпечення безпеки всієї інфраструктури інформаційної системи;

  • організація електронної торгівлі;

  • електронна пошта з підвищеним рівнем захисту;

  • перевірка та ідентифікація фінансових документів;

  • здійснення клірингових платежів по міжбанківських рахунках;

  • фінансовий контроль над іншими організаціями;

  • організація on-line конференцій, форумів, семінарів тощо.

Звісно, не кожна ФЕІС виконує всі ці функції одразу. Більш поширеними є монофункціональні ФЕІС або ФЕІС, що виконують декілька з цих функцій.

Досі немає єдиної, загальновизнаної типології ФЕІС. Але можна поділяти ФЕІС за різними факторами.

За характером функціональності:

  • Монофункціональні. До цієї категорії належать ФЕІС, що були створені для здійснення лише однієї функції. Прикладом може бути Financial Information System of the University of Georgia. Ця ФЕІС покликана лише забезпечувати студентам можливість сплачувати за навчання. Тобто єдина функція цієї системи – впровадження клірингової сплати за навчання. Монофункціональні ФЕІС зазвичай мають просту інфраструктуру та зустрічаються досить рідко.

  • Багатофункціональні ФЕІС зустрічаються значно частіше. Кількість функцій, що реалізуються ними та степінь їх реалізації можуть коливатися у досить широких межах. Прикладом багатофункціональної ФЕІС може бути відома система REUTERS. Вона виконує цілий ряд функцій – від надання безкоштовної інформації про стан різних фінансових ринків до виконання фінансового аналізу певних компаній “на замовлення”.

За цільовим призначенням:

  • ФЕІС, що призначені для забезпечення передачі фінансових документів між підрозділами та центральними вузлами по обробці інформації цієї структури. Це так звані “внутрішньоцільові” ФЕІС. Прикладом може бути Мережа передачі інформації НБУ (МГЇЇ НБУ). В даному випадку “верхній” рівень банківської системи України виступає саме як структура.

  • ФЕІС, що призначені для підтримки різних фінансових транзакцій та документообігу між різними фінансовими структурами. Це так звані “зовнішнньоцільові” ФЕІС. Прикладом може бути ФЕІС ММВБ.

  • ФЕІС “змішаного” цільового призначення поєднують обидві цілі. Прикладом такої ФЕІС може бути всесвітньо відома система SWIFT.

За масштабом реалізації доступу:

  • Глобальні ФЕІС. До них відносяться ФЕІС, що доступні через глобальні мережі, або ж ФЕІС, що самі утворюють інтрамережу, що у своїх масштабах зрівняна з глобальною. До перших відносяться такі ФЕІС як Bloomberg. Ця система може бути доступна лише через Інтернет. До другої групи можна віднести такі ФЕІС як REUTERS та SWIFT.

  • ФЕІС регіонального масштабу. Зазвичай до таких ФЕІС належать інтрамережі, що створені для підтримки та поєднання з центральною структурою певної галузі, що у даному регіоні посідає провідне місце. Прикладом може бути спільна інтрамережа нафтогазової компанії ЛУКОЇЛ та АНЕКСІМ Банку, що охоплює Тюмень та Москву.

  • Локальні ФЕІС. До них зазвичай належать невеликі за масштабом “внутрішньоцільові” ФЕІС.

За рівнем безпеки:

  • ФЕІС з найвищим рівнем безпеки. До них належать ФЕІС, що мають окремі канали зв'язку, та не використовують Інтернет, радіоканали, телефонні лінії чи незакодовані супутникові канали. Зазвичай такі ФЕІС вимагають високу платню за користування їх послугами та мають власну службу безпеки (SWIFT, REUTERS).

  • ФЕІС з високим рівнем безпеки. Такі системи використовують додаткові, не власні канали зв'язку, але зазвичай вони мають не менш ніж 128-бітне кодування (The Financial Times FIS).

  • ФЕІС з низьким рівнем безпеки. До них належать слабозахищені, або взагалі не захищені ФЕІС.

За вартістю використання:

  • Безкоштовні ФЕІС. Зазвичай такі системи надають доступ до економічної інформації рекламного характеру.

  • Загально доступні ФЕІС (до 50$ на місяць). До них належать ФЕІС, що надають практично лише інформацію про стан ринків для людей без спеціальної економічної ocBrra (Bloomberg).

  • Професіональні ФЕІС (від 50$ до 600$ на місяць). Ці системи в основному орієнтовані на людей, що досить добре освічені в економіці.

  • ФЕІС для банків та інших організацій ( від 600$).

Зробивши оглядову характеристику предметної області ФЕІС, ми можемо зробити висновки, що до цього часу, теоретичний аспект ФЕІС вивчений досить мало. Але, незважаючи на це, на Україні вже зараз діє цілий ряд ФЕІС, тож Україна має шанси увійти до групи країн з високим рівнем глобалізації економіки.

У 1973 році 239 банків з 15 країн Європи та Північної Америки заснували Society for Worldwide bierbank Financial Telecommunication S.W.I.F.T. (Співтовариство всесвітніх інтербанківських фінансових телекомунікацій) з метою створення міжнародної мережі для передачі даних між фінансовими організаціями.

Сьогодні S.W.I.F.T. є провідною міжнародною організацією у сфері фінансових телекомунікацій, що забезпечує оперативну, безпечну і абсолютно надійну передачу фінансових повідомлень по всьому світу.

На даний момент користувачами S.W.I.F.T. є понад 6000 найбільших банків та фінансових організацій, таких як брокерські фірми, компанії цінних паперів, біржі, центральні депозитарії та ін., з 177 країн.

Основні переваги S.W.I.F.T.

  • S.W.I.F.Т. приймає на себе фінансову відповідальність за точну, повну та вчасну доставку повідомлень. Жодна інша організація, що надає мережу для передачі даних, не може цього гарантувати.

  • Комбінування фізичних та логічних заходів по безпеці, а також застосування різноманітних видів шифрування попереджає можливість зміни повідомлення у процесі його передачі по мережі S.W.I.F.Т. Ніхто, окрім відправника та одержувача повідомлення не може ознайомитись з його змістом.

  • Доставка повідомлень здійснюється за декілька секунд, причому їхня перевірка та підтвердження справжності здійснюється цілком автоматично.

  • Стандарти та технологія S.W.I.F.T. надають можливість створювати прикладні програми для автоматичної обробки повідомлень. Завдяки цьому збільшується продуктивність та зменшуються витрати на ручну обробку повідомлень.

 

1. Перелік питань до самостійної роботи

1. Електронна пошта. Всесвітня павутина World Wide Web (WWW).  Засоби реалізації інформаційного пошуку.

2. Ресурси Internet. Пошукові системи та каталоги ресурсів Internet. Засоби навігації в Internet. Пошукова система України – Aseanch, Мета, Український портал. Пошукова система США – Google, All The Web. Пошукова система Росії – Апорт, Rambler, Яndex. Пошук FTP-ресурсів – File Search. ru (Росія), Ftp Find (США).

3. Міжнародні фінансово-економічні інформаційні системи. Европейські фінансово-економічні інформаційні системи. Фінансово-економічні інформаційні системи України.

2. Індивідуальні завдання

1. Пошукова система України – Aseanch.

2. Пошукова система США – Google, All The Web. Пошукова система Росії – Апорт, Rambler, Яndex. Пошук FTP-ресурсів – File Search. ru (Росія), Ftp Find (США).

3. Літературні джерела

Література: [1], [3], [5].

 

ПЕРЕЛІК ТЕМ РЕФЕРАТІВ, ТЕМАТИКА НАУКОВИХ РОБІТ

  1. Відомості про методи та процедури обміну даними (протоколи обміну даними).

  2. Модель взаємодії відкритих систем (OSI).

  3. Операційні системи комп`ютерних мереж.

  4. Характеристика локальних мереж, що застосовуються в системі ДПА України.

  5. Корпоративні інформаційні автоматизовані системи ДПСУ – обласний рівень.

  6. Організація мережі Internet і способи підключення до Internet. Структура функціонування мережі Internet.

  7. Адресація у мережі Internet.

  8. Методи створення Web сторінок.

  9. Всесвітня павутина World Wide Web (WWW) як важливий компонент інформаційних ресурсів, її призначення та можливості.

  10. Національна система реферування української наукової літератури.

  11. Европейські фінансово-економічні інформаційні системи.

  12. Фінансово-економічні інформаційні системи України.

  13. Мережні пристрої.

  14. Адміністрування ресурсами корпоративної мережі.

  15. Корпоративні інформаційні автоматизовані системи ДПСУ –центральний рівень

  16. Корпоративні інформаційні автоматизовані системи ДПСУ – районний рівень.

  17. Структура доменної системи.

  18. Методи створення Web сторінок.

  19. Протокол TCP/IP.

  20. Електронна пошта.

  21. Електронні бібліотеки. Вимоги до бібліотек та проблеми їх створення.

  22. Міжнародні фінансово-економічні інформаційні системи.

Тематика наукових робіт

1. Модель взаємодії відкритих систем (OSI).

2. Операційні системи комп`ютерних мереж.

3. Моделювання локальних мереж, що застосовуються в системі ДПА України.

5. Моделювання корпоративних інформаційних автоматизованих систем.

6. Організація мережі Internet і способи підключення до Internet. Структура функціонування мережі Internet.

7. Адресація у мережі Internet.

8. Методи створення Web сторінок.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна

  1. Аббасов Ю. Internet 2000. – СПб.: BHV-Санкт-Петербург, 1999.–440с.

  2. Березин С.В., Раков С.В. Internet у вас дома. – СПб.: БХВ-Петербург, 2000.–350с.

  3. Буров Є. Комп'ютерні мережі. Львів: Бак, 1999.–468с.

  4. Компьютерные сети. Принципы, технологии, протоколы / В.Г. Олифер, Н.А. Олифер.–СПб: Издательство “Питер”, 2000.–672с.

  5. Галіцин В.К., Шевченко Ф.А. Багатокористувацькі обчислювальні системи та мережі.

  6. Гаврилова Т.А., Хорошевский В.Ф. Базы знаний интеллектуальных систем: Учебник для вузов: СПб.:Питер,2001.–384с.

  7. Гук М. Аппаратные средства PC: Энциклопедия. – СПб. Литер, 1999.–440с.

  8. Денисов А. Интернет: Самоучитель. – СПб.: Питер, 2002. – 800с.

  9. Джексон П. Введение в экспертные системы. – СПб.: Вильямс, 2001.–622с.

  10. Дилип Н. Стандарты и протоколы Интернет. – М.: Руск. Ред., 1999. – 384 с.

  11. Дьяконов B.П., Internet: Учебник.-2-е изд. – М.: ДМК Пресс, 2000. – 416 с.

  12. Крейг Закер. Компьютерные сети. Модернизация и поиск неисправностей. 2 том.

Додаткова

  1. Ковтанюк Ю.С, Соловьян С.В. Самоучитель работы на персональном компьютере. – К.: Юниор, 2001.–560с.

  2. Кроуфорд Ш., Солкинд Н. Азбука Windows 98. Пер. с англ. – К.: Юниор, М.: ЭНТРОП, 1998.–352с.

  3. Левин А.Ш. Начинаем с Windows: Самоучитель работы на компьютере. -2-е изд. – СПб.: Питер, 2003.–704с.

  4. Мартин Дж. Организация баз данных в вычислительных системах. – М.: Мир, 1980.–605с.

  5. Новиков Ю.Н., Новиков Д.Ю., Черепанов А.С. Компютеры, сети, Интернет. Энциклопедия. – СПб.: Питер. 2003.–832с.

  6. Новиков Ю.Н. Компьютеры и Интернет в Офисе. СПб.: Питер.- 2002.–592с.

  7. Попов В. Практикум по Интернет технологиям. СПб. Литер - 2002.–480с.

  8. Попов Ю.Д. Комп’ютерні віруси та засоби боротьби з ними. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 1997.–53с.

  9. Праффенбергер Б. Эффективная работа с Microsoft Internet Explorer. – СПб.: Питер, 1998.–416с.

  10. Симонович С., Евсеев Г. Практическая информатика: универсальный курс. – М.: АСТ-ПРЕСС; Инфорком-Пресс, 1999. – 480с.

  11. Симонович С., Евсеев Г., Алексеев А. Общая информатика. – М.: АСТ-ПРЕСС; Инфорком-Пресс, 1998. – 592с.

  12. Шафран Э. Создание Wed-страниц: Самоучитель (+CD). – СПб.: Питер, 1999. – 320с.

З повагою ІЦ “KURSOVIKS”!