Контрольна робота з курсу Маркетинг, ННІЗДН, Навчально-науковий інститут заочно-дистанційного навчання

 Методичні рекомендації до написання контрольної роботи

Дана контрольна робота є обов’язковою частиною навчального процесу, передбаченого робочою програмою з дисципліни “Меркетинг”.

Контрольну роботу необхідно виконувати відповідно до варіанту. Вихідні дані для виконання контрольної роботи студент обирає за двома останніми цифрами залікової книжки. Тобто з кожної теми необхідно дати відповідь на одне запитання.

Наприклад: Номер залікової книжки студента 952415. Тобто питання кожної теми вибираються за 15 варіантом. Згідно з таблицею1.1, це такі питання: 7,16,24,39,42,58,70,73,86. Якщо дві останні цифри номера залікової книжки 953688,  більше числа 65, то варіант визначається відніманням від двох останніх цифр числа 35.

Наприклад: Дві останні цифри залікової книжки студента 88. Варіант визначаємо таким чином:

88-35=53, тобто ваш варіант 53, згідно з таблицею Вам необхідно виконати наступні завдання: 1,15,30, 33, 48, 54, 62,80,85.

Контрольна робота може бути рукописною або друкованою і виконується українською мовою на одній стороні білого аркушу паперу формату А4 (210x 297) або в зошиті в клітинку (А5 формату).

Текст розташовується на сторінці з дотриманням таких полів: ліве - 30мм; праве - 10 мм; верхнє та нижнє - по 20 мм. При комп'ютерному наборі слід використовувати шрифт Times New Roman, 14 кеглів. Відстань між рядками тексту складає 1,5 інтервали. Загальний обсяг роботи повинен складати не більше 30 сторінок.

  Таблиця 1.1

Вибір питань для виконання контрольної роботи з дисципліни “Маркетинг”  

Нумерація сторінок тексту наскрізна і починається з титульного аркуша (дод. 1). Другою сторінкою є зміст. Проте номер сторінки на титульному аркушу не проставляється. На інших аркушах номер сторінки вказується арабськими цифрами внизу сторінки по центру.

Структура контрольної роботи:

- титульна сторінка (дод.1);

- зміст;

- текст (теоретична частина);

- використана література. 

Після списку використаної літератури контрольна робота підписується так:

Склав (ла)

ст. 3 курсу…гр.МО

_______    __________________   
(підпис)     (ініціали, прізвище) 

Дата

Контрольну роботу з дисципліни “Маркетинг” студент представляє на кафедру регіонального управління за 10 днів до початку сесії, для того, щоб викладач вчасно перевірив її до іспиту (доказом є відповідний запис викладача на титулці – “зараховано”,  “на доопрацювання” або “не зараховано”).

Основні теоретичні поняття за темами контрольної роботи

Тема 1. Поняття маркетингу

Перш за все, маркетинг – це будь-яка діяльність в сфері ринку, направлена на просування товару від того, хто його виготовляє до тих, хто його потребує шляхом обміну.

Маркетинг – це ринкова концепція управління виробництвом та реалізацію товарів, орієнтована на платоспроможний попит. Тобто залежно від стану ринку та позиції підприємства на ньому маркетинг може бути орієнтованим на виробництво, збут, товар та на інші складові ринку.

Маркетинг – це «війна», в якій конкурент є вашим супротивником, а споживач – територією, яка підлягає завоюванню.

Маркетинг – це підприємницька діяльність, яка перетворює потреби покупців в доходи підприємства або маркетинг – це активна підприємницька діяльність орієнтована на отримання прибутку шляхом максимального задоволення потреб споживачів.

Отже, ключовим словом, яке проходить через усі існуючі визначення маркетингу – ПОТРЕБИ споживачів. Для задоволення потреб споживачів та отримання максимального прибутку розробляються маркетингові програми управління підприємством, розробки нових товарів, ціноутворення, товароруху, збуту, реклами тощо.

Діяльність будь-якого підприємства завжди пов’язана з ринком. Маркетинг та ринок характеризуються такими вихідними поняттями, як нужда, потреба, попит, пропозиція, товар, обмін, угода.

Нужда – почуття людини, групи людей, організацій, спричинене нестачею чогось.

Потреба – споживання, використання товарів, речей, благ, послуг необхідних для підтримки життєдіяльності і розвитку організму людини, соціальної групи людей, суспільства.

Попит – суспільна або особиста потреба в матеріальних благах, цілях, засобах виробництва, предметах споживання, забезпечена купівельною спроможністю, тобто грошовими засобами.

Товар – продукт праці, властивості якого задовольняють певні потреби покупців.

Обмін – процес отримання однією стороною від другої товару на послуги, які б задовольняли потреби покупців та продавців.

Угода – комерційний обмін товарами, послугами, ідеями між двома організаціями, юридичними особами.

Пропозиція – характеризується кількістю товарів та послуг, які виробник або продавець бажає, може, здатен продати по даній ціні у визначений період часу.

Найважливішими елементами маркетингу є  так звані „4 Р” „product” (продукт), „price” (ціна), „place” (місце), „promotion” (просування).

Відповідно до характеру попиту на товар виділяють декілька видів маркетингу:

Кожен з видів маркетингу передбачає конкретну програму, направлену на досягнення певної маркетингової цілі.

Використання функцій маркетингу в діяльності підприємства не можливо без суб’єктів маркетингу, завданням яких є забезпечення збуту товару та максимального прибутку підприємства.

Основними суб’єктами підприємства є:

– промислові підприємства-виробники товару і організації сервісу;

– урядові організації;

– оптова та роздрібна торгівля;

– некомерційні структури;

– кінцеві споживачі.

Промислові підприємства зайняті виробництвом товарів для перепродажу іншим споживачам. Як споживачі – підприємства закуповують численні товари і послуги, серед яких – засоби виробництва, устаткування, сировини, бухгалтерські, консультативні та транспортні.

Урядові організації споживають товари та послуги реалізуючи свої товари на рівні вищої ланки державного керівництва, бюджетним організаціям, місцевим органам управління.

Оптова торгівля – це сукупність організацій зайнятих придбанням, зберіганням, перепродажем товарів роздрібній торгівлі. Оптова торгівля закуповує та зберігає такі товари чи послуги як: морозильники, запасні частини, галузеві публікації, бухгалтерські послуги і т.д.

Роздрібна торгівля зайнята придбанням товарів чи послуг для продажу їх кінцевим споживачам. Отримувати товари і послуги роздрібна торгівля може, як від оптовиків, так і безпосередньо на підприємстві-виробнику. Значну кількість роздрібних організацій становлять магазини продовольчих та промислових товарів, підприємства громадського харчування, аптеки, фірмові магазини.

Некомерційні організації, до них належать музеї, навчальні заклади, громадські організації, що працюють в сфері суспільних цінностей і не намагаються отримати фінансовий зиск. У разі, якщо їм вдається отримати певні прибутки, то вони ідуть на погашення витрат діяльності. Таким організаціям держава надає ряд юридичних переваг в порівнянні з комерційними.

Кінцеві споживачі – сім’я, особа, яка купує товари чи послуги для сімейного чи особистого користування.

Тема 2. Організація маркетингової діяльності підприємства

Маркетинг як сучасна філософія бізнесу базується на чотирьох основних принципах:

1) Орієнтація на споживачів і гнучке реагування виробництва і збуту на зміни попиту.

2) Сегментування ринку передбачає виявлення конкретної групи споживачів, на задоволення потреб якого через товари та послуги слід зорієнтувати діяльність підприємства.

3) Принцип глибокого дослідження ринку включає визначення ємності ринку, споживчих якостей товару, підходів до ціноутворення, ефективних каналів збуту, методів стимулювання продажу і т.д.  

4) Націленість маркетингу – це достроковий результат, що забезпечується інноваціями виробничої та збутової діяльності.

При розробці планів маркетингової діяльності підприємства маркетологи повинні постійно використовувати вище перераховані принципи, вносити корективи та зміни.

Маркетингова діяльність може бути представлена як послідовність певних кроків до споживача, що їх має зробити виробник на шляху, ім’я якому – РИНОК. Кількість цих кроків сім і зумовлені вони кількістю функцій маркетингу (рис.1.1).

Швидкі технологічні зрушення, складні економічні умови, динамічна зміна ринкової ситуації примушують підприємство постійно приділяти увагу своїй діяльності та оцінювати перспективи розвитку.

Стратегічне планування – це управлінський процес створення і підтримки стратегічної відповідності між цілями, її потенційними можливостями і шансами у сфері маркетингу.

Стратегічний план маркетингу виконує функції:

1. Гармонізує діяльність підприємства скеровує її на краще розуміння маркетингових досліджень, вивчення споживачів, планування товарів, збут, ціноутворення.

2. Забезпечує кожному підрозділу визначення чітких цілей у взаємозв’язку із загальними завданнями компанії.

3. Стимулює координацію зусиль різних функціональних напрямків.

4. Дає змогу підприємству оцінювати свої сильні та слабкі сторони з точки зору конкурентів, небезпеку з боку навколишнього середовища.

5. Визначає альтернативні дії, які може розпочати підприємство.

6. Створює базу для розподілу ресурсів.

7. Демонструє вагомість застосування процедур оцінки діяльності.

Розрізняють чотири етапи стратегічного планування:

1) складання програми фірми; 2) визначення цілей і завдань; 3) аналіз і розробка плану господарчого портфеля; 4) визначення стратегії росту фірми.

Для практичної реалізації програми діяльності фірми на основі забезпе­чення вибраної стратегії маркетингу складається план маркетингу, який включає такі розділи:

1. Зведення контрольних показників.

2. Викладення поточної маркетингової ситуації.

3. Перелік небезпек і можливостей.

4. Перелік завдань і проблем.

5. Стратегії маркетингу.

6. Програми дій.

7. Бюджети.

8. Порядок контролю.

Організація підприємства на ринок передбачає вдосконалення його організаційної структури управління. Важливим новим моментом стає створення на підприємстві служби маркетингу. Організація служби маркетингу – це структурна побудова для управління маркетинговими функціями, яка встановлює підпорядкування та відповідальність відділів, осіб за виконання тих чи інших завдань.

Структура маркетингу – це конкретна побудова та розміщення елементів маркетингу для досягнення поставлених цілей та завдань для завоювання цільового ринку.

Кожне підприємство самостійно залежно від мети своєї діяльності, формує свою маркетингову структуру, а тому існує безліч варіантів її побудови.

Основними варіантами організаційних структур управління маркетингом можуть бути:

· функціональна;

· товарна;

· ринкова;

· товарно-ринкова.

Функціональна організація служби маркетингу на підприємстві передбачає, що відповідальність за виконання кожного функціонального завдання покладається на окрему особу чи групу осіб.

Функціональна організація служби маркетингу найкраще діє на підприємствах, де є невелика товарна номенклатура. Ця структура управління базується на поділі праці за встановленими функціями, на спеціалізації працівників.

Суть товарної організації служби маркетингу полягає в розмежуванні товарних груп у товарній номенклатурі та закріплення за ними висококваліфікованих спеціалістів з необхідними знаннями по кожній функції маркетингу.

Суть ринкової моделі побудови служби маркетингу полягає в закріпленні окремих ринків за керуючими маркетингової діяльності, які в процесі розробки планів з різних напрямів комерційної діяльності  співпрацюють з усіма функціональними підрозділами.

Для кожного ринку розробляється окрема стратегія та програма маркетингової діяльності.

Тема 3. Маркетингові дослідження ринку

На сьогоднішній день інформація стала однією із найбільш значимих проблем сучасного маркетингу. „Хто володіє інформацією, той володіє світом” – даний вислів найбільш повно характеризує значення інформації, особливо в сфері маркетингу. По розрахунках спеціалістів збитки підприємств, які відмовились від маркетингових досліджень, перевищують затрати на подібні дослідження в 10-100 разів. Тому провідні зарубіжні фірми виділяють на проведення маркетингових досліджень до 15% прибутку, прекрасно розуміючи, що ці затрати окупляться в багато раз. На думку маркетологів, рецепт для ефективного вирішення: 90% інформації і 10% натхнення.

Погляд на інформацію з точки зору її споживачів окреслює таке поняття: інформація – це нові відомості, які прийняті, зрозумілі і оцінені її користувачем як корисні.

Основними напрямами маркетингових досліджень є чинники:

1) макросередовища, а саме: демографічні, економічні, науково-технічні, природні, політико-правові, культурні;

2) мікросередовища –  конкуренти, постачальники, посередники, споживачі;

3) комплекс маркетингу, тобто товарна, цінова, дистрибутивна та комунікативна політика – і самого підприємства чи організації, і наявних конкурентів.

Маркетингові дослідження – це систематизований процес збирання, накопичування, оброблення та аналізу інформації, яка відображає існуючу внутрішню і зовнішню ситуацію, з метою прийняття конкретних управлінських рішень для стабілізації, покращання чи розвитку виробничої діяльності та зменшення невизначеності і ризику при прийнятті цих рішень.

Ціллю маркетингових досліджень є забезпечення свого підприємства або замовників надійною і достовірною інформацією про ринок, структуру і динаміку попиту, смаках і бажаннях покупців.

Основною задачею маркетингових досліджень є створення умов для пристосування виробництва до змін ринку а також розробка системи і заходів по підвищенню конкурентоспроможності продукції і інтенсифікації збуту.

Маркетингове дослідження ринку проводиться для визначення найбільш ефективних способів ведення конкурентної політики на ринку і можливості виходу на нову ринки. Здійснюється сегментація ринків, тобто вибір цільових ринків і ринкових ніш.

Дослідження споживачів проводиться для здійснення сегментації споживачів, вибір цільових сегментів ринку.

Дослідження конкурентів проводиться для здійснення вибору шляхів і можливостей досягнення найбільш вигідного положення на ринку відносно конкурентів.

Дослідження фірмової структури ринку проводиться для того, щоб з допомогою цих даних підприємство було в змозі бути присутнім на вибраних ринках.

Дослідження просування товарів на ринку проводиться для розробки товарного асортименту в відповідності з вимогами споживачів, підвищення конкурентноздатності і т.д.

Дослідження цін проводиться для вибору найбільш ефективних співвідношень „ціна-якість”, „затрати-ціна”, „ціна-прибуток”.

Дослідження товароруху і продаж проводиться для визначення можливості збільшення товарообороту підприємства, розробки каналів товароруху і прийомів продаж.

Дослідження системи стимулювання збуту і реклами дозволяє розробити рекламно-маркетингову політику фірми, PR, створити позитивне відношення до підприємства, його продукції (створити імідж) і т.д.

Для полегшення і уніфікації досліджень маркетингову інформацію прийнято ділити на вторинну і первинну.

Вторинна інформація – це сукупність даних, що існують на підприємстві, видання державних установ, спеціалізовані комерційні та періодичні видання і книги, а також інформація зібрана раніше для інших цілей. Вона має певні переваги: відносно недорога, швидко збирається; джерела інформації можуть мати дані, які фірма сама не може отримати (наприклад державні); вона досить достовірна, дозволяє отримати більш комплексне уявлення про проблеми, що розглядаються.

Внутрішня інформація – це дані, які збирають та аналізують на підприємстві і фіксують у вигляді бухгалтерських та статистичних звітів, звітів про обсяг закупівель та збуту, оперативної та поточної виробничої та науково-технічної інформації.

Зовнішня інформація – це опублікована інформація про стан зовнішнього середовища підприємства (про ринок та його інфраструктуру, поведінку покупців та постачальників, дії конкурентів, заходи державного регулювання ринкових механізмів).

Первинна інформація – це інформація, яку збирають з метою прийняття конкретних рішень і досягнення відповідних цілей підприємства (фірми) вперше. Разом з тим необхідно відмітити, що на збір первинних даних входить багато часу і вони досить дорогі. В цілях отримання більш повної і якісної інформації багато фірм розробляють спеціальні маркетингові інформаційні системи (МІС).

Тема 4. Ринок, сегментація ринку  споживачів

Ринок можна характеризувати як специфічну сферу обміну товарами і послугами, де виникають і реалізуються відносини, пов’язані з процесом купівлі-продажу товарів і послуг, тобто їх просуванням від виробника до споживача.

Для оцінки кон’юнктури ринку застосовують так звані ринкові індикатори. Такими індикаторами є ціни, товарні запаси, показники ділової активності.

Кон’юнктурний аналіз передбачає використання трьох груп величин:

1 інструментальні змінні – залежать від самого підприємства і, відповідно, плануються самим підприємством;

2 змінні очікування – залежать не від підприємства, а від зовнішніх факторів;

3 сукупні змінні – залежать від дії підприємства і зовнішніх факторів.

Головним завданням дослідження ринку є оцінка його поточного і майбутнього розмірів. Оцінка попиту має важливе значення для аналі­зу можливостей ринку, планування маркетингових зусиль і аналізу їх­ньої ефективності. Існує декілька рівнів визначення попиту, якими може оперувати будь-яке підприємство. Так можна визначити попит в регіональ­ному розрізі (весь світ, країна, регіон, місто споживач), і в товарному рі­вні (весь ринок, товари цієї галузі, обсяг продажу підприємства, конкретна назва товару); у часовому аспекті – коротко, середньої довгостроковий.

Кожний рівень визначення попиту застосовується для досягнення певної мети.

Так підприємство може здійснювати короткострокове прогнозування по­питу на певний товар, щоб мати дані для закупівлі сировини, планування виро­бництва, складання графіка фінансування. Підприємство може скласти про­гноз регіонального попиту на перспективу для основної своєї продукції, щоб мати дані для прогнозування ринку, та його розширення.

Потенційний ринок складається з покупців, які виявляють інте­рес до певних пропозицій, але не завжди мають необхідні грошові кошти. Отже, розмір ринку є функцією інтересу та купівельної спроможності.

Тому, готівковий ринок складається з покупців, які мають інтерес, доход і присутні в конкретному місці і в конкретний час.

Діючи на цей ринок різними методами можна домогтися проникливого попиту, тобто такого, на якому покупці реально здійснюють покупки.

Ринковий попит – це та кількість товару, яка буде куплена певною групою покупців у певному регіоні в певний період. Ринковий попит може бути виражений в натуральних і вартісних показниках, його можна визначи­ти в масштабах внутрішнього ринка чи окремих його сегментів.

Основною передумовою ефективної товарної, цінової, збутової та рекламної діяльності підприємства є виділення більш-менш однорідних груп споживачів – сегментація ринку.

Сегментом ринку називають групу споживачів, що зайняті пошуком однотипних товарів та згодні їх купити.

Сегментація ринку споживачів має такі ознаки:

1. Сегментація застосовується виключно до споживачів окремого виду товару чи послуг. Сегмент – це завжди якась група споживачів – покупців годинників, консультаційних послуг тощо.

2. Сегмент виявляє вимоги до модифікацій товару і цим відрізняється від ринку, що характеризується особливим видом товарів. Так, на ринках тракторів і телевізорів існують відповідно споживачі міні-тракторів та персональних телевізорів.

3. Використання декількох характеристик при сегментуванні не є обов’язковим, сегмент може базуватися і на одній ознаці (релігійні погляди чи рівень доходу на сім’ю). В той же час практика показує доцільність багатомірної сегментації.

4. Сегментація – атрибут ринку покупця, оскільки саме боротьба підприємств за його гроші примушує глибше вникати в потреби споживача.

Сегментація ринків споживачів товарів проводиться з урахуванням географічних, демографічних, психографічних факторів та факторів поведінки споживача.

Географічний фактор передбачає розбиття ринку з урахуванням географічних відмінностей та дозволяє визначити групи споживачів за природнокліматичними умовами.

Основними характеристиками сегментації за географічним фактором є:

· розташування регіону;

· чисельність та щільність населення;

· структура комерційної діяльності;

· клімат;

· динаміка розвитку регіону;

· рівень інфляції і т.д.

Сегментація за демографічним фактором передбачає розподілення на групи за такими демографічними даними як стать, вік, склад сім’ї та етап її життєвого циклу, сфера діяльності, освіта, релігійні переконання, національність.

Сегментацію ринку за психографічним фактором орієнтовано на розподіл покупців за належністю до суспільного класу, за способом життя, типами особистості.

Ринок сегментують на підставі: поведінкових особливостей покупців, яких розрізняють залежно від знань, взаємин, реакцій на товар і його використання.

Сегментація ринку – один з найважливіших інструментів маркетингу. Від того, наскільки вдало визначений сегмент, залежить успіх підприємства в конкурентній боротьбі. Вибір сегменту здійснюється з урахуванням 3-4 критеріїв.

Тема 5. Товар. Товарна політика підприємства

Товаром є все те, що може задовольнити певну потребу, все те, що можна виробити та продати. Пропонується у вигляді послуг, осіб, місця, організації, ідеї на ринку для привернення уваги, придбання та використання. Основні види товару показано на рис. 1.2.

До споживчих товарів відносять:

· товари тривалого використання;

· вироби короткочасного користування;

· послуги – об’єкти у вигляді дії, вигод чи задоволення вимог.

Споживчі послуги, у свою чергу, поділяються на такі категорії:

– послуги, пов’язані з орендою товарів;

– послуги, пов’язані з переробкою або ремонтом товарів, які належать споживачам;

– надання послуг нетоварного характеру (юридичні, навчання, консультації).

Товари виробничого призначення характеризуються та класифікують за такими ознаками:

– за рівнем прийняття рішень, необхідних для здійснення покупки;

– за величиною вартості;

– за швидкістю споживання;

– за роллю в процесі виробництва.

Отже, створюючи товар, виробник повинен сприймати цей процес як трирівневий. Основним тут є рівень товару за задумом, де важливими є не стільки властивості даного товару, як вигоди від нього споживачеві.

Кожний товаровиробник прагне, щоб його товари, з’явившись на ринку, завоювали його на довго. Проте, на жаль, це неможливо, через те що, будь-який новий товар має певний життєвий цикл.

Життєвий цикл товару – це концепція, що визначає послідовність періодів просування товару, тобто відображає процес розробки нового товару, його збут, одержання прибутку, поведінки конкурентів, розвитку стратегії маркетингу підприємства від моменту зародження ідеї про створення товару до його зняття з ринку.

Типовий цикл життя товару відображає такі етапи:

· розробка товару;

· впровадження товару;

· етап зростання;

· етап зрілості (інтенсивний збут);

· спад, падіння.

Кожний товар починаючи свій шлях до ринку проходить етап генерації ідей, тобто на цьому етапі закладаються основи його комерційного успіху. Тому інноваційна політика це основа товарної політики.

Під інноваційною політикою розуміють процес пошуку ідеї та створення нового товару з урахуванням потреб споживачів, вихід нового товару на ринок, спостереженням за цього реалізацією та поведінкою.

Інноваційний маркетинг, перш за все стосується товарів нових по відношенню до існуючих на ринку, а також принципово нових. Розробка нового товару складається з трьох етапів:

1. Пошук ідей нового товару;

2. Виготовлення зразка та проведення лабораторних випробувань та ринкових тестів;

3. Серійне виробництво та підготовка ринку.

На кожному етапі життєвого циклу товару необхідно визначити яке місце займає товар серед товарів аналогів, тому що покупець обов’язково все зробить під час покупки, порівнюючи конкурентні товари. Визначення місця товару на ринку отримало назву позиціювання. Позиціювання товару – це визначення особливостей, характеристик, рис товару, що відрізняють його від аналогічних товарів конкурентів. Позиціювання товару чи послуги пов’язане з сегментацією, оскільки ті чи інші якості товару виходять з певного сегмента споживачів. Позиціювання проводять:

· по певних перевагах або характеристиках товару;

· по специфічних потребах споживача;

· у порівнянні з товарами конкурентами;

· на створенні іміджу підприємства.

Під товарною маркою розуміють зареєстроване в установленому по­рядку ім’я, знак, або символ, чи їх поєднання розміщення на товарі чи його упаковці, що є ознакою авторства даного виробника, відмінною від його кон­курентів, товарні марки класифікують за наступними ознаками (див. рис. 1.3).

Проаналізуємо кожний з видів товарних марок:

1. Під фірмовим стилем розуміють прийоми (графічні, кольорові, пластичні, мовні і т.п.), що забезпечують можливість впізнання всіх виробів підприємства, а також виділяють підприємство та його вироби серед конкурентів. Навіть необізнані люди з маркетингу безпомилково, завдяки товарній марці, впізнають фірми “Адідас”, “Мерседес”, ”Пепсі-кола” і т.д. Фірмовий стиль створюють такі елементи:

2. Товарний знак (або „марка”, „фірмовий знак”, „емблема”) – зареєстроване графічне зображення для виділення товару серед товарів інших підприємств. Існує чотири групи товарних знаків: образотворчі, словесні, комплексні та об'ємні.

3. Торговельна марка – марка підприємства продавця товару у поєднанні з маркою товару.

4. Торговельний образ – персоніфікована торгівельна марка.

З товарною політикою підприємства пов’язана діяльність сервісної служби, головна мета якої – підтримувати працездатність випущеного виробу протягом усього періоду його експлуатації. Щоб зайняти належне місце в конкурентній боротьбі, фірма зацікавлена у наданні споживачеві цілого комплексу сервісних послуг.

Розрізняють сервіс перед продажем товару і після продажу. У свою чергу, сервіс після продажу поділяється на гарантійний та післягарантійний. Перед продажний сервіс пов'язаний з вивченням вимог потенційних покупців до запропонованого товару співробітництва з конструкторами, технологами при розробці нового товару, підготовкою технічної інформації, проведенням монтажу, регулюванням устаткування.

Тема 6. Цінова політика підприємства, прийняття рішень щодо ціноутворення

Результативність діяльності підприємства залежить від багатьох факто­рів і в першу чергу від цінової політики.

Ціна як економічна категорія – це грошове вираження вартості товару, виміряне величиною суспільне необхідного робочого часу, витраченого на йо­го виробництво.

Стратегію розвитку підприємства та принципи або варіанти ціноутворення показано на рис. 1.4.

Розглянемо ці варіанти детально.

У першому варіанті, коли ситуація дуже напружена і на ринку гостра конкуренція, деякі підприємства потрапляють у дуже скрутне становище. Щоб утриматись на ринку, забезпечити роботу на підприємстві, зберегти ко­лектив підприємства, звертаються до поширених програм цінових поступок тобто встановлюють такі ціни, які могли б покрити витрати та гарантува­ти хоча б просте відтворення.

У другому випадку, коли завдання зводяться до максимізації поточ­ного прибутку, підприємство будь-що прагне вибрати таку ціну, яка б дала можливість отримати максимальний прибуток. Причому не в майбутньому, а на короткому проміжку часу.

У третьому випадку, коли підприємство прагне здобути лідерство за по­казниками якості, його підходи до роботи на ринку набувають ґрунтовної значущості. А для цього необхідна серйозна підготовка до проведення марке­тингових досліджень. Введення таких заходів дозволить виготовити продукцію високої якості. Висока якість дозволяє встановити високу ціну на продукцію.

Підприємство, яке займає провідне становище на ринку, найчастіше до­тримується стратегії преміальних націнок, за якої висока ціна мотивується на­цінкою за якість.

У четвертому випадку підприємство орієнтується на завоювання пере­дових позицій щодо показників частки ринку. Політика цін при цьому гну­чка, адже одних покупців можуть привернути дешеві товари, інших – навпаки; бо дешеві не забезпечують високу якість товару.

Отже, ціна є важливим фактором, який визначає „стратегію пове­дінки” підприємства на ринку. Різне ставлення до ціни пов’язане з різними завданнями, що розв’язуються підприємством.

У процесі встановлення цін на нові товари підприємства, крім названих методів, використовують такі підходи до формування ціни в залежності від попиту та ЖЦТ:

·  стандартна ціна;

·  змінна ціна;

·  неокруглена ціна.

Ціна на товар формується під впливом цілого ряду факторів. З одного боку, ціна на товар повинна дати прибуток, тобто вона не може бути нижчою за собівартість, а з іншого боку, вона не може бути дуже високою, бо може вплинути на попит і товар ніхто не купуватиме.

Ціна є важливим фактором, який визначає об'єми продажу та виручку від реалізації продукції.

При плануванні ціни підприємства повинні досягти такого їх рівня, який би забезпечив максимальний прибуток при оптимальному об’ємі випуску продукції та рівні витрат виробництва. Ціна товару в ринкових умовах формується під впливом попиту та пропозиції. Однак, не виключається участь держави в регулюванні цін на певні види продукції.

Тема 7. Товарорух, канали товароруху

Товарорух – це ланцюжок просування товарів від виробника до споживача.

Під каналами розподілу розуміють сукупність підприємств або окремих осіб, які займаються передачею власності під час руху товару від виробника до споживача.

Звідси і визначені основні загальні цілі учасників товароруху:

- зробити максимально можливим доступ до продукції та послуг;

- домогтися якомога ефективнішого розподілу та збуту;

- заручитися лояльністю споживача;

- завжди мати прибутковість.

Підприємство завжди ставить перед собою питання, як саме здійснити вихід на ринок. Тут можливі два варіанти:

- брати на себе функції збуту;

- скористатися послугами посередників.

Найважливішими функціями та аргументами, які впливають на вибір каналів товароруху та розподілу є:

По-перше, комплексне дослідження споживачів та їх характеристик, розмір середньої покупки, факторів, що впливають на поведінку покупців.

По-друге, необхідно оцінити потенціал самого виробника, а саме цілі (прибуток, збут), ефективність виробництва та управління (рівень спеціалізації, ефективність прийняття управлінських рішень).

По-третє, важливо розібратися в характеристиках товару та послуг, з якими підприємство може виходити на ринок, оцінити можливості виготовлення, обсяги виробництва, ціну товару.

По-четверте, необхідно врахувати, що ідентичні товари або схожі цілі ставлять перед собою і підприємства-конкуренти. Тому, щоб почуватися на ринку впевнено, слід орієнтуватися в характеристиці конкурентного середовища (кількість, асортимент, концепція).

По-п’яте, перед тим як остаточно визначитись у виборі каналів товароруху, необхідно з’ясувати своє ставлення до таких сторін ринкової діяльності; доступність, правові аспекти та можливі зміни в ньому, тощо.

Маркетологи виділяють чотири канали товароруху:

1. Однорівневий канал;

2. Дворівневий канал;

3. Трирівневий канал.

Однорівневий канал розподілу включає в себе одного посередника.

де В – підприємство виробник товару;

ОП – оптова торгівля (торговий посередник);

С – споживач товару.

На ринку це найчастіше роздрібний торговець, а на ринку товарів виробничого призначення це торговий агент або брокер.

Дистриб’ютори – це підприємства, що здійснюють збут гуртових партій готової продукції великих промислових підприємств.

Торговий агент – особа, що представляє інтереси певних виробників при збуті їх товарів. Звертатися до послуг торгового агента доцільно коли:

- здійснюється вихід на ринок, який ще не вивчений;

- кількість сегментів обмежена;

- можливе відвантаження товару без сервісного обслуговування перед продажем.

Дворівневий канал включає в себе двох посередників. На ринку споживачів ними є гуртовий та роздрібний торговці, а на ринку ТВП – промисловий дистриб’ютор і дилер.

де РТ – роздрібна торгівля.

Підключення оптовика рекомендується коли:

- ринок горизонтальний і вимагає розгалуженої збутової мережі;

- ринок розпорошений географічно;

- часто виникає потреба у термінових поставках незначних партій товару;

- велика різниця між ціною продажу та собівартістю товару;

- можна значно заощадити на транспортних витратах.

Трирівневий канал товароруху включає вже трьох посередників.

де Д – дистриб’ютор.

Між гуртовим та роздрібним торговцями перебуває дрібний оптовик. Дрібні оптовики купують товар у великих гуртових торговців, а потім перепродають його невеликим підприємствам роздрібної торгівлі, яких великі оптовики не обслуговують.

Вертикальний канал розподілу товарів відбувається шляхом створення підприємством виробником спільних підприємств або дочірній підприємств по збуту в тих країнах, в які підприємство експортує свою продукцію, наприклад

де СП₁ і СП₂ – спільні підприємства зі збуту продукції підприємства в інших країнах.

Основна  мета  збутової  політики  підприємства організація  збутової  мережі  для  ефективного  продажу виготовленої продукції.

Комплекс маркетингових заходів щодо збуту включає:

1. Плануючи збутову політику керівництво підприємства перш за все повинно виробити стратегію збутової політики, тобто визначитись як саме має бути організована система збуту, через власну чи дилерську мережу, які типи торгових посередників слід задіяти в товарорусі тощо.

2. Вибір методу товароруху означає визначення через який метод (прямий, побічний, комбінований чи вертикальний) буде відбуватися збут продукції підприємства. Українські підприємства здебільшого використовують прямий метод збуту, що дає можливість швидкого отримання готівки, дещо з економити на оплаті послуг посередників.

3. Наступним етапом планування збутової політики є визначення типів та числа рівнів каналу збуту, тобто визначитись, яку схему товароруху використовувати при збуті.

4. Встановлення ширини каналу товароруху передбачає встановлення числа незалежних учасників каналу збуту на окремому етапі збутового ланцюжка, тобто скільки оптових покупців будуть залучені до збуту, яка кількість збутових агентів тощо.

5. Після цього необхідно визначити інтенсивність каналу збуту.

6. Останній етап комплексної програми збуту передбачає розробку та створення організаційної структури управління збутом продукції підприємства. Вона передбачає підбір посередників, керівників, розподіл обов’язків, функцій управління, тобто створення штату управління збутом продукції.

Тема 8. Посередницька діяльність та її роль в товарному обміні

В умовах ринкових відносин посередники – це суб’єкти незалежного та специфічного бізнесу, які здійснюють свою діяльність на основі наступних принципів:

–  рівноправність сторін, партнерські взаємовідносини;

–  підприємливість, оперативність обслуговування;

–  економічна зацікавленість;

–  договірні засади взаємовідносин, комерціалізація.

Торговими посередниками виступають підприємства і організації різних форм власності і різних організаційних типів: гуртово-роздрібні, роздрібні, кооперативи, торгові доми тощо.

Всі ці організації і підприємства можна класифікувати за такими ознаками:

1. Ступінь універсалізації діяльності посередників поділяють на:

– функціонально-універсальні;

– функціонально-спеціалізовані.

2. В залежності від товарної спеціалізації розрізняють:

–  товарно-універсальні посередники;

–  товарно-спеціалізовані посередники.

3. За ступенем незалежності посередницькі організації поділяються на:

–  незалежні;

–  формально незалежні;

–  залежні.

4. За методами реалізації товарів посередницькі організації поділяють:

–  пряма торгівля за контрактом між постачальником і споживачем;

–  торгівля товарами через збутову мережу;

–  торгівля через збутову мережу;

–  торгівля через гуртову мережу;

–  торгівля через роздрібну мережу.

5. За рівнем комерційної роботи (міри власності на товар) виділяють:

Торгівельні агенти – особи, які сприяють укладанню угод між виробником та споживачем, не беручи безпосередньої участі ні капіталом, ні іменем. Агенти продають товари іншим дистриб’юторам та агентам.

Брокери – особи, які сприяють укладанню угод, не беручи участі ні капіталом, ні іменем. На відміну від агентів, вони підшукують клієнтів, пропонуючи різні джерела надходження товарів.

Повірені – особи-посередники, яких вибирають продавці чи покупці для реалізації угод від їхнього імені, за їх дорученням.

Представники – це повірені, з якими фірми підписали тривалі угоди щодо репрезентації їх інтересів. Основною функцією представників є створення і підтримання зв’язків між сторонами, які укладали угоду.

Комісіонери – це посередники, які реалізують продукцію виробників (комітетів) на комісійних засадах, тобто за рахунок продавців, які є власниками товарів до моменту їх реалізації.

Оптовики, дистриб’ютори, купці – це незалежні самостійні фірми, особи, які перебирають на себе права власності на товари, якими торгують.

Комівояжери (роз’їзні агенти) – це службовці, які мають повноваження сприяти укладанню угод або укладати угоди від імені господаря за межами підприємства.

Відділи збуту виробників – це установи, які існують окремо від підприємства, мають свої складські приміщення та здійснюють постачання товарів для оптовиків та роздрібних покупців.

Ремонтні, сервісні фірми – це незалежні, залежні або формально залежні фірми, підрозділи чи установи.

Асемблери – це організації, які зайняті закупівлею фермерської продукції у місцях її виробництва не дуже великими партіями, а потім комплектують у великі і доставляють їх у головні гуртові ринкові центри.

Торгові доми – це великі гуртово-роздрібні фірми, які здійснюють крім торговельно-посередницьких операцій, інвестування капіталу у виробництво, транспортування, складування, страхування, гуртову і роздрібну торгівлю через свої фірмові магазини.

Виробник, поставляючи свою продукцію на ринок, намагається продати її відповідній групі покупців, задовольняючи при цьому всі його вимоги щодо якості товару, його раціонального використання, терміну і гарантій використання, цін, після продажного обслуговування. Але з нарощуванням виробничих потужностей, підвищенням рівня доходів населення ринок починає диктувати умови щодо покращення обслуговування, стимулювання продажу, культури обслуговування покупців. Виконання цих функцій покладено на торгівлю.

Торгівля – це особлива діяльність людей, яка пов’язана із здійсненням актів купівлі-продажу і є сукупністю специфічних, технологічних і господарських операцій, спрямованих на обслуговування процесу обміну.

Первинною ланкою здійснення усіх функцій є торгівельне підприємство.

Торгівельне підприємство – це головна ланка сфери обігу, яка володіє господарською і юридичною самостійністю і здійснює просування товарів до споживачів шляхом купівлі-продажу, реалізуючи власні інтереси на основі задоволення потреб громадян на ринку.

Гуртова торгівля займається закупівлею та продажем великих партій товару і послуг тим, хто придбав їх з метою подальшого перепродажу роздрібній торгівлі або перепродажу підприємствам-виробникам.

Основними функціями, які бере на себе гуртова торгівля є наступні:

- надання постачальниками і клієнтами інформації про ринок, конкурентне середовище;

- надання виробниками можливості збуту своїх товарів з мінімальною кількістю контрактів;

- підготовлений гуртовий торгівельний персонал допомагає виробнику залучати багатьох роздрібних торговців;

- набір необхідного товарного асортименту, позбавляючи тим самим споживача можливості робити вибір;

- надання консультативних послуг з питань управління, допомога роздрібній торгівлі щодо удосконалення її діяльності;

- інше.

Зрозуміло, що використання однієї або декількох з цих функцій не приведе до істотних змін в діяльності оптовика чи підприємства, тому необхідно об’єднання зусиль гуртового торговця та виробника.

Роздрібна торгівля – це підприємства або особи, які зайняті закупівлею невеликих партій товару у підприємств виробників чи в гуртовій торгівлі для подальшого перепродажу кінцевим споживачам для особистого, сімейного чи побутового використання.

Роздрібна торгівля виконує такі основні функції:

– здійснює набір товарів і послуг, розміщує їх в торгівельних приміщеннях;

– здійснює сортування, пакування та маркування товарів;

– здійснює інформування споживачів про наявні товари, їх властивості, технічні характеристики тощо;

– зберігає товарні запаси, здійснює розрахунок з постачальниками;

– встановлює ціни на товар;

– завершує угоди купівлі-продажу, обміну, кредитування;

– надає додаткові послуги.

Надання послуг споживачам роздрібна торгівля створює власну торгівельну мережу.

Мережа – це система торгівельних точок, яка знаходиться під одним впливом та контролем, здійснює систему централізованих закупівель, характеризується спеціалізацією, дотримується своєї специфіки.

Роздрібну торгівлю класифікують в залежності від форм власності, за показниками орієнтації та обсягами збуту, за структурою асортименту та ціновою політикою, за концентрацією магазинів, не магазинна торгівля.

1. До підприємств роздрібної торгівлі в залежності від форми власності відносять: роздрібний торгівельний магазин; роздрібні франшизи; кооперативи; орендовані відділи.

Роздрібні продавці приймають рішення для ефективного функціонування, керуючись наступними мотивами: вибір цільового ринку, товарний асортимент, комплекс послуг; атмосфера у магазині, цінова політика, методи стимулювання, розташування магазинів.

На розвиток роздрібної торгівлі впливає ряд факторів. Серед них: демографічна ситуація, стиль життя, конкуренція, витрати, науково-технічний прогрес.

Тема 9. Просування товару. Стимулювання збуту. Реклама

Просування (promotion) – це будь-яка форма повідомлення, ви­користовувана підприємством для інформації, переконування чи нагаду­вання споживачам про свої товари, образи, ідеї, громадську діяльність чи вплив на суспільство.

Головною метою процесу просування є стимулювання, а отже, поліпшення попиту.

Найважливішими функціями просування товару є:

· просування товару створює образ престижності підприємства та йо­го виробів;

· інформує про параметри товару;

· сприяє пізнанню нових товарів;

· може змінити образ чи використання товару, коли він починає втрача­ти позиції на ринку;

· підтримує популярність існуючих товарів;

· пояснює, де можна придбати товар;

· створює атмосферу ентузіазму серед учасників збуту товару;

· переконує споживача переходити до купівлі дорожчих товарів;

· інформує споживача про розпродаж;

· відповідає на запити споживачів;

· забезпечує обслуговування клієнтів після покупки товару;

· обґрунтовує ціни на товари та послуги;

· завершує угоди.

Отже, просування товару створює сприятливу атмосферу для підприєм­ства та його товарів у змаганні з конкурентами.

Виділяють наступні канали просування товарів:

- особистої комунікації;

- неособистої комунікації;

- реклама;

- персональний продаж;

- ФОПСТИЗ.

До основних засобів стимулювання збуту відносять:

- зразки;

- купони;

- премії;

- упаковка за пільговими цінами.

1. Розповсюдження зразків може здійснюватись поштою, розподілом в магазинах, розноситися „в кожні двері”. Товар при цьому пропонується безкоштовно чи на пробу.

2. Купони – це сертифікати, які дають право на зазначену знижку при придбанні конкретного товару.

3. Премія – винагорода товаром за низькою, доступною ціною, а в деяких випадках – безкоштовно як заохочення за купівлю іншого товару.

4. Заліковий талон – специфічний вид премії, яку отримують спожи­вачі при здійсненні покупки, який вони можуть обміняти в спеціальних обмін­них пунктах.

5. Упаковки за пільговими цінами – це умови при здійсненні закупки більших партій товару, тобто декілька одиниць товару безкоштовно, або за знижками пакують у спеціальні контейнери, бандеролі, упаковки – комплекти для подальшого транспортування чи зберігання.

Формування попиту полягає в тому, що повідомити потенційного споживача про існування товару, сповістити його про потреби, які задовольняються товаром, довести якість задоволення цих потреб тобто описати споживчі характеристики товару, зробити як найменшою перепону недовір’я, для чого проінформувати про гарантії захисту інтересів покупців в разі незадоволення товаром. Для цього використовують заходи ФОП – реклами, виставки, ярмарки, прес-конференції тощо.

В уяві потенційного покупця поступово формується „образ товару”, що відіграє головну роль в прийнятті рішення про купівлю. А через те, що купі­вля товару найчастіше – результат колегіального обговорення, заходи ФОП ма­ють вплив не тільки на осіб, котрі збираються купувати, але й на тих, хто може вплинути на це рішення.

Стимулювання збуту (СТИЗ).

СТИЗ поділяють на ті що:

- спрямовані на покупців;

- спрямовані на продавців товару;

- спрямовані на посередників.

СТИЗ, що спрямовано на покупців полягає в пропозиції комерційної ви­годи тим, хто придбає товар за обговорених умов. Такою вигодою можуть бути знижки за обсяг придбаної партії товару, періодичність купівлі певної кількості виробів, можливість надання кредиту, позбавлення початкового внеску, на­віть „подарунок” певної суми грошей під час купівлі товару, безкоштовне розповсюдження зразків товару в розрахунку на купівлю великої партії, без­коштовне передання товару в користування „для випробування”, прийняття використаного товару в якості першого внеску за новий товар.

СТИЗ, що спрямовано на продавців, має на меті досягнення ними високих показників збуту товару для чого застосовують грошові заохочення, на­дають додаткові дні відпустки, влаштовують поїздки за рахунок підприємства, нагороджують цінними подарунками.

СТИЗ, що спрямовано на посередників, спонукає їх продавати товар з максимальною енергією, розширювати коло покупців. Посередникам по­ставляють безкоштовно або на пільгових умовах спеціальне обладнання, обслу­говування покупців, роблять знижки з реалізаційної ціни, відшкодовують частину витрат пов’язану з рекламною діяльністю, надають пересувні сервісні пункти обслуговування тощо.

Реклама (ADVERTISING) – цілеспрямований інформативний вплив опо­середкованого характеру на споживача для просування товарів і послуг на ринку збуту.

Основними завданнями реклами є:

- поширення знань про підприємство;

- отримання запитів про інформацію щодо рекламованого товару; вплива­ти на процес прийняття рішення про купівлю;

- допомагати працівникам служби збуту під час їх переговорів з клієн­тами;

- подолання упередження щодо товару рекламодавця;

- підтримувати позитивні емоції у осіб, що придбали товар;

- поширення відомостей про сервіс;

- показ солідарності підприємства, безумовного виконання взятих на се­бе зобов’язань;

- розповідати про випробування товару і поліпшення його задля спожи­вачів;

- формування позитивного ставлення до підприємства з боку громад­ськості з урахуванням участі підприємства у розв’язанні різного роду соці­альних завдань.

Залежно від призначення реклама буває:

- інформативна – застосовується на етапі виведення товару на ринок, в період створення первинного попиту;

- запобіжна – застосовується на етапі зростання, коли підприємство тіль­ки формує вибірковий попит, озираючись на конкурентів;

- нагадувальна – до неї звертаються на етапі зрілості для підтвердження раніше прийнятого вибору. Реклама має на меті не тільки зародити думку про потребу споживача в якомусь товарі, а й викликати палке бажання купувати, вдаватися в разі необхідності до послуг банків для отримання кредитів, шукати заробітків.

Результативність рекламних заходів оцінюється тим, наскільки повно вдалося досягти поставлених фірмою цілей.

3. Перелік питань для виконання контрольної роботи з дисципліни “Маркетинг”

Тема 1. Поняття маркетингу

1. Опишіть історію розвитку маркетингу як теорію управління виробництвом.

2. Наведіть та поясніть основи визначення поняття “Маркетинг”.  Яке на Вашу думку є найбільш вдалим?

3. Дайте означення основних понять, які характеризують ринок і маркетинг (нужда, потреба, попит, товар, обмін, угода).

4. Охарактеризуйте найважливіші елементи маркетингу.

5. Дайте характеристику двох елементів маркетингу – “продукт” та “ціна”.

6. Дайте характеристику двох елементів маркетингу – “доставка товару” та “просування товару”.

7. Назвіть суб’єкти маркетингу підприємства. Наведіть їх коротку характеристику.

8. Назвіть види маркетингу залежно від попиту на товари чи послуги. Дайте коротку характеристику: конверсійний, стимулюючий, розвиваючий маркетинг та ре маркетинг.

9. Наведіть коротку характеристику таким видам маркетингу як: синхромаркетинг, підтримуючий маркетинг, де маркетинг, та протидіючий маркетинг.

10.Коротко опишіть зв'язок видів маркетингу та попиту.

Тема 2. Організація маркетингової діяльності підприємства

1. Перерахуйте та поясніть принципи та функції маркетингової  діяльності підприємства.

2. Охарактеризуйте основні концепції маркетингового розвитку, які використовують підприємства в своїй діяльності.

3. Назвіть фактори маркетингу, які відносять до внутрішніх та зовнішніх.

4. Дайте визначення поняття “стратегічне планування” та охарактеризуйте розділи, які містить план маркетингової діяльності підприємства.

5. Опишіть функції стратегічного планування.

6. Назвіть критерії, які використовують при оцінці результативності маркетингової діяльності.

7. Дайте визначення поняття “служба маркетингу” та охарактеризуйте товарну модель побудови служби     маркетингу.

8. Опишіть процес внутрішнього стратегічного планування на підприємстві.

9. Дайте визначення поняття “структура маркетингу” та коротко опишіть функціональну організацію служби маркетингу.

10. Охарактеризуйте товарну модель побудови служби маркетингу на підприємстві.

Тема 3. Маркетингові дослідження ринку

1. Дайте визначення поняття “маркетингові дослідження” та назвіть завдання, які маркетологи ставлять перед маркетинговими дослідженнями.

2. Дайте визначення поняття “інформація”. Назвіть види інформації, які вам відомі.

3. Охарактеризуйте кожний з етапів проведення спостережень.

4. Які переваги особистого опитування споживачів Ви знаєте? Назвіть недоліки опитування по телефону.

5. Назвіть та опишіть особливості проведення експлораторного дослідження, які використовують маркетологи.

6. Охарактеризуйте маркетингові дослідження, які відносять до дескриптивних.

7. Назвіть кількісні методи маркетингових досліджень.

8. Опишіть два види експериментів – лабораторний та польовий.

9. Назвіть та охарактеризуйте фактори, як впливають на проведення маркетингових досліджень.

10. Яке місце в методичному арсеналі займають методи маркетингових досліджень? Охарактеризуйте нову функцію маркетингових досліджень “бенчмаркетинг”.

Тема 4. Ринок, сегментація ринку  споживачів

1. Дайте визначення поняття “ринок”. Назвіть ознаки, за якими класифікують ринки.

2. Охарактеризуйте основні етапи прийняття рішень щодо покупки.

3. Дайте визначення потенційного, готівкового ринків та охарактеризуйте ринковий попит.

4. Назвіть методи оцінки поточного попиту.

5. Назвіть та охарактеризуйте методи оцінки перспективного попиту.

6. Опишіть як визначається потенціал та місткість ринку підприємства.

7. Що розуміють під поняттям “сегментація ринку”. Назвіть основні фактори сегментації ринку споживачів.

8. Назвіть основні характеристики сегментації за географічним фактором.

9. Назвіть основні характеристики сегментації за демографічним фактором.

10. Що розуміють під поняттям “суспільний клас”. Назвіть типи особистостей, які виділяють маркетологи Крегмер та Шелдон.

Тема 5. Товар. Товарна політика підприємства

1. Дайте визначення поняття “товар”. Назвіть ознаки, за якими класифікують товари.

2. З яких етапів складається життєвий цикл товарів?

3. Дайте визначення поняття “конкурентоспроможність товару”. Що характеризують економічні показники конкурентоспроможності?

4. Що характеризують технічні показники конкурентоспроможності?

5. Опишіть процес планування нової продукції.

6. Що розуміють під інноваційною політикою підприємства. Коротко дайте характеристику інноваційному маркетингу.

7. Опишіть, що таке позиціювання товару та асортиментна політика.

8. Дайте визначення поняття “товарна марка”. Як здійснюється класифікація товарних марок.

9. Що таке “товарний знак”? Назвіть основні вимоги до товарного знака

10. Дайте визначення поняття “упаковка товару”. Назвіть функції упаковки.

Тема 6. Цінова політика підприємства, прийняття рішень щодо Ціноутворення

1.   Дайте визначення поняття “ціна”. Назвіть типи ринків, які вам відомі.

2.   Як класифікують ціни? Назвіть відомі вам види цін.

3.  Охарактеризуйте фактори, які визначають цінову політику підприємства.

4.   Назвіть методи ціноутворення та коротко охарактеризуйте їх.

5. Охарактеризуйте методи встановлення ціни на основі аналізу беззбитковості.

6.   Опишіть, як встановлюють ціну на товар на основі товарів та аукціонів.

7.   Перерахуйте основні етапи ціноутворення.

8.   Назвіть види цінових стратегій. Що характеризує собою знижка ціни на товар “Сконто”, наприклад, “2/10, нетто30”.

9.   Охарактеризуйте стратегію диференційованих цін.

10.  Назвіть обмеження, з якими стикаються підприємства при розробці політики ціноутворення.

Тема 7. Товарорух, канали товароруху

1.   Дайте визначення поняття “товарорух”. Назвіть цілі та функції товароруху.

2.   Опишіть канали товароруху.

3.   Перерахуйте функції впливу на вибір каналів розподілу товарів.

4.   Назвіть методи збуту продукції. Дайте їм коротку характеристику.

5.   Дайте коротку характеристику однорівневому та дворівневому каналам товароруху.

6.   Дайте коротку характеристику трирівневому та вертикальному каналам товароруху.

7.   Назвіть критерії вибору торгового посередника.

8.   Назвіть та охарактеризуйте основні етапи ефективного продажу.

9.   Назвіть види угод між виробником та посередником. Дайте їм коротку характеристику.

10.  Що включає в себе комплекс маркетингових заходів щодо збуту. Опишіть їх.

Тема 8. Посередницька діяльність та її роль в товарному обміні

1.   Дайте визначення поняття “посередництво в торгівельному обігу”. За якими ознаками класифікують підприємства та організації?

2.   Хто такі незалежні та формально залежні торгові посередники? Опишіть на яких умовах здійснюють свою діяльність торгівельні посередники.

3. Дайте визначення таким поняттям: брокери, комісіонери, дистриб’ютори  та комівояжери.

4.   Дайте визначення поняття “торгівля”. Охарактеризуйте, чим займається гуртова торгівля.

5.   Наведіть класифікацію гуртової торгівлі.

6.   Назвіть основні функції, які виконує гуртова торгівля.

7.   Охарактеризуйте основні види підприємств гуртової торгівлі.

8.   Назвіть етапи вибору гуртового торговця.

9.   Дайте визначення підприємств роздрібної торгівлі. Як  класифікують підприємства роздрібної торгівлі?

10.  Назвіть відомі вам види магазинів роздрібної торгівлі.

Тема 9. Просування товару. Стимулювання збуту. Реклама

1.   Дайте визначення поняття “просування (promotion) товару на ринок”.  Головна мета просування товару на ринок.

2.   Охарактеризуйте функції просування товару.

3.   Назвіть основні канали просування товарів, які виділяють маркетологи.

4.   Дайте характеристику основним засобам стимулювання збуту.

5.   Дайте визначення поняття “заліковий талон”. З якою метою проводять конкурси, лотереї та ігри?

6.   В чому суть ФОПСТИЗ?. Назвіть основні завдання заходів ФОП.

7.   Назвіть основні засоби “паблік-рілейшнз”.

8.   Дайте визначення поняття “реклама”. Перерахуйте основні завдання реклами.

9.   Охарактеризуйте етапи створення рекламних звернень.

10.  Назвіть та охарактеризуйте канали розповсюдження реклами.

4. Рекомендована література 

Базова

1. Гаркавенко С.С. Маркетинг: підручник. – К: Лібра, 2002. – 712с.

2. Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика: Навчальний посібник .-К.: Вища школа, 1994.-327с.Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 1997. – 156с.

3. Зінь Е.А. Регіональна економіка: Підручник. – К.: ВД “Професіонал”, 2007. – 528с.

4. Прауде В.Р., Білий О.Б. Маркетинг: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1994. – 256с.

5. Турченюк М.О., Швець М.О., Карпан Т.С. Маркетинг: Навч. посібник. – Рівне:НУВГП, 2010.-293с.

Допоміжна

1.    Бревнов А.А. Маркетинг малого предприятия. - Киев:ВИРА-Р,1998. – 384 с.

2.    Карпов В.А. Маркетинг : прогнозування кон'юктури ринку.:Навч. посібник/В.А.Карпов. В.Р.Кучеренко. - Київ:Знання,2001. - 215с.

3.    Куденко Н.В. Маркетингові стратегії фірми. – К.:КНЕУ, 2002 – 245с

5. Інформаційні ресурси

1. ГСВО „ ОКХ підготовки бакалавра, спеціаліста, магістра за напрямом 0502 „Менеджмент” (варіативна частина) – К: КНЕУ, 2004.

2. http: // www.kmu.gov.ua – Кабінет Міністрів України.

3. http: // www.rada.kiev.ua – Законодавство України.

4. http: // www.library.snu.edu.ua – Наукова бібліотека.

5. http: // www.libr.rv.ua/ –  Рівненська державна обласна бібліотек

6. http: // www.rstu.rv.ua/book.html  – Бібліотека НУВГП

З повагою ІЦ “KURSOVIKS”!