Методичні поради з курсу Культурологія, ННІЗДН, Навчально-науковий інститут заочно-дистанційного навчання

 МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

(послідовність вивчення дисципліни)

Навчальний матеріал слід вивчати та опрацьовувати в такому порядку:

1. Лекція  за темою: „Культурологія, її предмет та філософський сенс”;

2. Лекція  за темою: „Культура – природа - цивілізація”;

3. Тематичний тест №1 (за темами: „Культурологія, її предмет та   філософський сенс”, „Культура –  природа -  цивілізація”).

4. Лекція 1  за темою: „Еволюція культури”;

5. Лекція 2  за темою: „Еволюція культури”;

6. Семінар 1 за темою ”Еволюція культури”;

7. Тест №2 (для самоконтролю);

8. Модуль 1.

9. Лекція   за темою: „Компаративний аналіз культур”;

10. Контрольна робота.

11. Лекція   за темою: „Сучасна культура в умовах глобалізації”;

12. Семінар 2 за темою ” Сучасна культура в умовах глобалізації”;

13. Модуль2.

Консультації відбуваються згідно з розкладом 1 раз на тиждень.

Рекомендації щодо організації самостійної роботи студентів

Самостійна робота студентів (СРС) є важливим чинником, який формує вміння навчатися та сприяє активізації і реалізації засвоєних студентами знань.

СРС із культурології передбачає вивчення основних питань теорії культури, особливостей культурного розвитку цивілізації, проблематики розвитку національних культур у їх поетапному розвитку, глобальних проблем сучасності, компаративний аналіз культур тощо з використанням навчальної, довідкової, наукової літератури відповідно до методичних рекомендацій дистанційного курсу.

Першою формою СРС є вивчення необхідної літератури, що пов’язано з конспектуванням – ефективним засобом активізації пізнавальної діяльності. Конспект – це короткий письмовий виклад змісту твору. Щоб правильно законспектувати будь-яке навчальне джерело, треба усвідомити його зміст. Потім скласти план: вичленувати основні питання, перерахувати їх у логічній послідовності і сформулювати головні положення та ідеї у вигляді тез, доповнюючи їх фактами, яскравими прикладами. Слід уміти робити висновки з написаного.

Література для вивчення курсу поділяється умовно на основну та додаткову. Основна література є обов’язковою для вивчення. Але для глибшого вивчення культурології необхідно звертатися до спеціальної (додаткової) літератури з кожної теми, читати першоджерела.

Основну літературу, перелік якої подано до блоків модулів, студенти повинні обов’язково конспектувати. За допомогою цієї літератури студенти готують питання семінарських занять, виконують навчальні завдання, пишуть реферати, готуються до тестувань, написання модулів та складання заліку.

Другою формою СРС є підготовка до семінарських занять, яка має такі форми:

1. Організаційно-методична робота в бібліотеці.

2. Опанування літературних першоджерел, конспектів лекцій, навчальних посібників, монографій, статей.

3. Конспектування вказаної літератури згідно з планом певної теми.

4. Написання рефератів або повідомлень.

5. Надання інформації на семінарах (у вигляді відповідей на конрольні запитання та завдань для самостійної роботи) та наукових конференціях.

6. Відповіді на контрольні та залікові запитання.

Полегшить підготовку до семінарського заняття засвоєння основних понять та категорій, контрольні запитання, завдання для самостійної роботи, вивчення значень ключових слів, ознайомлення з персоналіями, опрацювання додаткової літератури, що пропонується студентам у порядку проведення семінарів:

Третьою формою СРС є підготовка до тестування, написання модулів та складання заліку. Тестування та написання модулів є однією з форм підсумкової перевірки та оцінки знань і умінь студентів в обсязі навчального матеріалу, який визначається програмою курсу. Залік враховує результати виконання студентами тестів, модулів, відповідей на семінарських заняттях, написання рефератів, наукових доповідей тощо.

Самостійна підготовка до заліку – це повторення та закріплення матеріалу, що вивчався, за допомогою спеціальних контрольних запитань. Це також фіксування  незрозумілих питань, які студент може з’ясувати на консультації. Самостійна підготовка до заліку сприятиме чіткому засвоєнню та запам’ятовуванню програмного матеріалу.

Тривалість вивчення курсу - 1 семестр навчального року.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДЛЯ РОБОТИ НАД КУРСОМ

Для опанування програмного матеріалу  важливу роль відіграє поєднання студентом різних форм вивчення курсу, зокрема таких, як:

• Лекція – дає наукові основи знань, знайомить з важливими теоретичними  матеріалами, виділяє базові проблеми та питання щодо тематичного змісту курсу.

• Семінар – розширює, поглиблює, закріплює знання. Активізує мислення, формує ораторські навички. Сприяє перетворенню знань у переконання.

• Консультація – допомагає з'ясувати незрозумілі питання, засвоїти складні теоретичні положення, краще підготуватися до занять та заліку.

• Самостійна робота – формує навички роботи з першоджерелами. Розвиває творче мислення. Сприяє поглибленому вивченню навчального курсу.

• Залік – стимулює навчальний процес. Сприяє повторенню, уточненню та закріпленню знань. Розвиває уміння правильно формулювати думки та логічно і послідовно їх висловлювати.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ З ВИВЧЕННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ЧАСТИНИ КУРСУ

Для продуктивного опанування курсу „Культурологія” при вивченні тем особливу увагу слід звернути на такі проблеми:

1. Культурологія, її предмет та філософський сенс

1. Предмет, основні завдання культурології, її філософський сенс. Специфіка культурологічного знання. Етимологія й смислове навантаження терміна „культура”. Історичний розвиток та розуміння культури. Базово-категоріальна система культурології. Типологія культури. Культура як соціальний феномен.       

2. Культурологічні школи і концепції. Українська культурологічна думка (Т. Шевченко, І.Франко, Л.Українка, М.Костомаров, М.Грушевський, Д.Донцов). Сучасна наукова концепція культурології в Україні.

2. Культура -  природа - цивілізація

1. Зміст понять „природа”, „культура”. Природа як можливість буття культури. Світ артефактів. Діалектичний характер єдності культури з природою.

2. Людина як продукт біологічної і культурної еволюції. Генеза філософського осмислення проблеми „природа – людина – суспільство - культура”. Роль культури в прогресуючому розвитку людства.

3. Людська діяльність як соціокультурно спрямована активність людей. Культура як прояв практичного начала в діяльності людини. Специфіка практики як способу освоєння світу.

4. Актуальність проблеми співвідношення культури та цивілізації. Сенс поняття „цивілізація”. Типологія цивілізацій.  Сутність культурного виміру цивілізації.

5. Самобутня ідентичність цивілізацій. Культура як соціогенетичний код цивілізації. Специфіка, сутність та основні риси техногенної європейської цивілізації. Подолання техногенної кризи європейської цивілізації.

3. Еволюція культури

1. Античність як тип культури. Космоцентризм античної культури. Образ світу і людини в античній культурі. Роль мистецтва і наукових знань у вираженні духовного буття  людини. Вклад античної культури в розвиток західноєвропейської культури.

2. Християнські засади західноєвропейської культури Середньовіччя. Світоглядні універсалії Середньовічної культури.

3. Соціально-культурні та світоглядні передумови виникнення Відродження. Гуманізм як філософсько-естетичне явище. Ренесансний антропоцентризм та універсалізм. Сутність ідеології Реформації та її культурно-історичне значення (Ж.Кальвін, М.Лютер, Т.Мюнцер).

4. Світоглядні засади та основні етапи розвитку культури Нового часу. Роль науки і пізнання (Р.Декарт, Ф.Бекон). Демократизм, раціоналізм, прогресивізм – основні домінанти культури Просвітництва. Роль романтизму в духовному оновленні європейського суспільства ХІХ ст. Експериментальна наука, індустріалізація. Людина – світ – суспільство в українській культурі ХVІІ-ХVІІ ст. 

4. Компаративний аналіз культур

1. Харизматичний характер суспільної свідомості на Сході. Сенс існування суспільства та ментальність східної культуриГармонія суспільства і природи в східних культурах. Довісьові культури. Специфіка давньокитайської культури. Післявісьові культури Сходу. Гетерогенність та релігійна духовність культури Давньої Індії. Культура Арабського Сходу. 

2. Західний тип цивілізації - тип прогресивного розвитку. Культурна дихотомія „Захід-Схід.

5. Сучасна культура в умовах глобалізації 

1. Світ культури ХХ ст. Загальна характеристика та основні риси культури ХХ ст. Модерністська  модель світу в західній та українській інтерпретації. Культура. Контркультура. Субкультура. Масова та елітарна культура. Людина, техніка, культура: світоглядні аспекти взаємодії.  Технократичні тенденції та шляхи їх осмислення. Постмодерна ситуація і посткласична модель культури ХХ ст.                              

2. Соціодинаміка ХХ-ХХІ ст. та глобальні проблеми сучасності. Бачення культурного процесу та вирішення глобальних проблем. Національна культура в сучасній Україні. Українська культура  на зламі століть ХІХ - ХХ ст. Українська культура у ХХ ст.Роль і значення національної еліти в становленні нації.

З повагою ІЦ “KURSOVIKS”!