Голосарій з курсу Економіка праці і соціально-трудові відносини, ННІЗДН, Навчально-науковий інститут заочно-дистанційного навчання

 Глосарій

А

Адаптивність працівника – здатність пристосовуватися до змісту і умов трудової діяльності й безпосереднього соціального середовища, водночас вдосконалюючи свої ділові й особисті якості. Адаптивність працівника може бути професійною, психофізіологічною, соціально-психологічною.

Б

Безробітні (за визначенням МОП) – особи віком 15-70 років (як зареєстровані, так і не зареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом умовам: 1) не мають роботи (прибуткового заняття); 2) шукають роботу або намагаються організувати власну справу; 3) готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів.

Безробітні (за українським законодавством) – громадяни, які не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах Державної служби зайнятості, шукають роботу і готові до неї приступити.

Безробіття – соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що зумовлено переважанням пропозиції праці над її попитом.

В

Вимушена зайнятість протягом неповного робочого часу (часткове безробіття) – якщо працівник працює на умовах неповного робочого часу, отримує відповідну неповну зарплату, бажає працювати повний час (на умовах повної зайнятості), але з причин скорочення виробництва не має такої можливості. Зумовлена економічними причинами: скороченням обсягів виробництва, реконструкцією підприємства, циклічним характером розвитку ринкової економіки.

Вимушене безробіття – безробіття, яке виникає, коли працівник не бажає звільнятися, а роботодавець скорочує персонал.

Відкрите безробіття – охоплює всіх незайнятих, які шукають роботу.

Відкритий ринок праці – економічно активне населення, яке шукає роботу і потребує підготовки, перепідготовки, а також вакантні робочі місця у всіх галузях економіки. Це, насамперед, організована, офіційна частина незайнятого населення, яка перебуває на обліку в Державній службі зайнятості, а також неофіційна частина – громадяни, які намагаються влаштуватися на роботу через прямі контакти з підприємствами або недержавними структурами з працевлаштування.

Відтворення населення – процес постійного і безперервного поновлення людських поколінь, внаслідок якого змінюється чисельність і структура населення. Розрізняють три типи відтворення населення: розширене, просте, звужене (неповне, депопуляція).

Внутріфірмовий ринок праці – ринок праці всередині конкретної організації. Охоплює процеси та відносини між найманими працівником і роботодавцем з моменту найму на роботу і до звільнення.

Вторинна зайнятість – якщо крім основної роботи чи навчання є ще додаткова зайнятість.

Вторинний ринок праці – ринок, який об’єднує “непрестижні” роботи.

Г

Глибина бідності (зубожіння) – відхилення величини доходів або витрат бідних (зубожілих) від визначеної межі бідності (зубожіння).

Гнучкий ринок праці (гнучкі форми зайнятості) – комплекс заходів соціально-економічного, виробничого та юридичного характеру для швидкого пристосування діяльності організацій до мінливих умов господарювання. Гнучкість ринку праці включає: територіальну і професійну мобільність трудових ресурсів, гнучкість витрат на утримання персоналу, гнучкість управління людськими ресурсами на рівні підприємства (наймання, ротація, просування, звільнення), гнучкість регулювання робочого часу.

Грошові доходи формуються за рахунок оплати праці працівників, виплат із соціальних фондів (соціальних трансфертів), доходів від підприємницької діяльності, доходів від власності (у вигляді відсотків, дивідендів, ренти, сум від продажу цінних паперів, нерухомості), доходів від реалізації продукції з особистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності, інших доходів (отриманих аліментів, гонорарів, благодійної допомоги, грошової допомоги від родичів та інших приватних осіб тощо).

Д

Дефіцит ліквідації бідності (зубожіння) – розрахункова сума коштів, необхідних для ліквідації бідності (зубожіння).

Децильний коефіцієнт – співвідношення рівнів доходів (матеріальної забезпеченості) 10% найбагатших і 10% найменш забезпечених груп населення (відношення рівнів доходів, вище та нижче яких розташовані по 10% респондентів).

Дискримінація як тип соціально-трудових відносин – свавільне, незаконне обмеження прав суб’єктів СТВ, в результаті якого порушуються принципи рівності можливостей на ринку праці.

Дисципліна праці (трудова дисципліна) означає чітке дотримання встановленого порядку, загальновизнаних або директивно встановлених правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

Диференціація доходів населення – відмінності в рівнях доходів на душу населення, на одного зайнятого або на одне домогосподарство.

Добровільна зайнятість протягом неповного робочого часу – виникає, коли працівника влаштовує така форма роботи. Зумовлена соціальними причинами: станом здоров’я, вихованням дітей, необхідністю набуття або зміни професії, іншими соціальними потребами.

Добровільне безробіття – виникає, коли працівник звільняється за власним бажанням, оскільки він не задоволений рівнем оплати або умовами праці, через психологічний клімат в колективі або з інших причин, незалежно від бажання адміністрації.

Доходи населення – сукупність грошових та натуральних засобів для підтримання фізичного, морального, матеріального та інтелектуального стану людини на певному рівні задоволення її потреб, що формуються за рахунок її праці та інших джерел;

– це сума грошових засобів і матеріальних благ, які отримані або створені людьми за певний проміжок часу.

Дуальний ринок праці – передбачає поділ працівників на тих, у кого є надійні гарантії зайнятості, високі заробітна плата й соціальні пільги, тобто висока якість трудового життя, і на тих, у кого слабкі гарантії зайнятості. Може існувати як в економіці в цілому, так і в окремих галузях і на підприємствах, поділяючи всіх зайнятих на первинний і вторинний ринки праці.

Е

Економічно активне населення – частина населення обох статей віком від 15 до 70 років, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили для виробництва товарів і надання послуг. Кількісно економічно активне населення складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних.

Економічно неактивне (економічно пасивне) населення – особи віком 15-70 років, які не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні: учні, студенти, слухачі, курсанти денної форми навчання; особи, що одержують пенсії за віком або на пільгових умовах; особи, які одержують пенсії за інвалідністю; особи, зайняті веденням домашнього господарства, вихованням дітей та доглядом за хворими; особи, які зневірилися знайти роботу, тобто готові приступити до роботи, але припинили пошуки, оскільки вичерпали всі можливості для її одержання; інші особи, які не мають необхідності або бажання працювати, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.

З

Загальні доходи населення (брутто-дохід) – включають усі надходження і розраховуються до сплати податків і обов’язкових платежів.

Зайняті (згідно з українським законодавством) – працюючі за наймом на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях та у фізичних осіб; громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, а також фермери та члени їхніх сімей, що беруть участь у виробництві; обрані та затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управліннях та громадських об’єднаннях; особи, які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, органах внутрішніх справ України, альтернативну (невійськову) службу; особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах.

Зайняті економічною діяльністю (за рекомендаціями МОП) – особи віком 15-70 років, які: виконують роботи за винагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого часу; працюють індивідуально (самостійно) на власному підприємстві або в окремих громадян-роботодавців; працюють безоплатно в особистому підсобному селянському господарстві з метою реалізації виробленої продукції; тимчасово відсутні на роботі з об’єктивних причин (з причин хвороби, відпустки тощо). Зайнятими за цією методикою вважаються особи, які працювали протягом тижня не менше 1 години (в особистому підсобному господарстві – не менше 30 годин) незалежно від того, була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова чи інша робота.

Зайнятість – діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, що не суперечить законодавству і, як правило, приносить заробіток.

І

Інвестиції в людський капітал – будь-які дії, які підвищують професійну кваліфікацію, можливості та здібності людини і, тим самим, продуктивність праці працівників. Інвестиції можуть здійснюватися у вигляді фінансових коштів та ресурсів і витрати часу та сили, тобто як певні види людської діяльності.

Індекс концентрації доходів (коефіцієнт Джині) – відображає характер розподілу (характеризує ступінь нерівності розподілу) всієї суми доходів населення між окремими його групами. При рівному розподілі доходів коефіцієнт наближається до 0. Чим вище значення показника, тобто чим ближче він до 1, тим більш нерівномірно розподілені доходи.

Інноваційність – готовність людини до інновацій, тобто здатність до розробки нових ідей, нових технологій і нових виробів, до їх впровадження.

Інфраструктура ринку праці включає державні і недержавні заклади сприяння зайнятості, кадрові служби підприємств і фірм, громадські організації і фонди, нормативно-правове середовище, що забезпечують взаємодію між попитом і пропозицією праці.

К

Кваліфікація працівника – сукупність його загальної і спеціальної професійної освіти, необхідних знань, умінь, професійних навичок та виробничого досвіду для виконання в даних організаційно-технічних умовах певних видів робіт певної складності.

Коефіцієнт фондів – співвідношення середніх доходів (витрат) населення в першій та останній децилях (квінтилях або квартилях).

Кон’юнктура ринку праці – співвідношення між попитом і пропозицією на ринку праці (трудодефіцитна, рівноважна, трудонадлишкова).

Конвенції МОП – міжнародно-правові акти, які підлягають ратифікації та покладають на державу юридичні зобов’язання з їх практичного впровадження, їх виконання перевіряється.

Конкуренція як тип соціально-трудових відносин – суперництво між суб’єктами СТВ щодо можливостей і кращих умов реалізації власних інтересів у соціально-трудовій сфері.

Конфлікт як тип соціально-трудових відносин – крайній ступінь вираження протиріч інтересів і цілей суб’єктів у СТВ, що може виражатися у формі трудових спорів, страйків, локаутів (масових звільнень працівників).

Крива Лоренца – графік, на якому по горизонтальній осі відкладено проценти населення від найбідніших верств до найбагатших, а по вертикальній – процент одержаного ними доходу. Є графічним відображенням коефіцієнта Джині.

Л

Людський капітал – сформований і розвинений в результаті інвестицій та накопичений людиною певний запас здоров’я, знань, навичок, здібностей, вмінь, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері економічної діяльності, сприяє зростанню продуктивності праці і завдяки цьому впливає на зростання доходів свого власника, прибутку підприємства та національного доходу.

М

Межа бідності (зубожіння) – рівень доходу, нижче від якого є неможливим задоволення основних потреб. Встановлюється як частка прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць. На її основі визначаються сім'ї, які належать до категорії бідних (зубожілих).

Межа малозабезпеченості – величина середньодушового сукупного доходу, який забезпечує непрацездатній людині споживання товарів і послуг на мінімальному рівні, встановленому законодавством. Непрацездатні громадяни, що отримують пенсію і середньодушовий сукупний дохід у сім’ї яких не перевищує величини вартості межі малозабезпеченості, мають право на одержання грошової допомоги від держави.

Механічний рух (міграція) – зміни чисельності населення в часі, зумовлені зміною місця проживання;

– процес переміщення людей через кордони певних територій зі зміною місця проживання або на більш чи менш тривалий період.

Міграційне сальдо – різниця між кількістю прибулих і вибулих на даній території за певний період часу (найчастіше, за календарний рік).

Міжнародна організація праці (МОП) – створена в 1919 році у складі Ліги націй, а з 1946 року діє як спеціалізована установа Організації Об’єднаних Націй. Штаб квартира знаходиться в м. Женева. Головні цілі МОП: захист інтересів та прав працівників шляхом регламентації робочого часу; боротьба з безробіттям; встановлення гарантій заробітної плати та визнання принципу рівності оплати за однакову працю; захист працівників від професійних захворювань та травматизму на виробництві; регламентація питань соціального страхування та соціального забезпечення.

Мінімальна заробітна плата – законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Мобільність – здатність і готовність людини до професійних і територіальних переміщень. Професійна мобільність передбачає готовність працівника при необхідності змінити місце роботи і навіть освоїти нову для себе професію. Територіальна мобільність – готовність і можливість змінити місце проживання у пошуках нового місця роботи.

Моніторинг соціально-трудової сфери – комплексна державна система безперервного спостереження за фактичним станом справ у цій сфері.

Мотив – внутрішня спонука людини, яка має певні потреби і переслідує певні цілі, до дії.

Мотивація – зміна системи мотивів людини під цілеспрямованим впливом стимулів називається

Н

Найманий працівник – особа, яка заключила трудовий договір з роботодавцем на виконання певної роботи відповідно до своїх здібностей, професійної підготовки та практичних навичок.

Населення – сукупність людей, які проживають на визначеній території (в країні, області, місті, селі тощо). Це всі люди, незалежно від їхніх характеристик.

Натуральні доходи – включають перш за все продукцію, вироблену в особистому підсобному господарстві для власного споживання, трансферти в натуральній формі у вигляді товарів та послуг, отриманих за рахунок коштів державного й місцевих бюджетів та фондів підприємств (безплатне харчування, послуги охорони здоров’я та освіти, отримані безготівкові пільги і субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, електроенергії, палива, санітарно-курортних путівок, лікування, послуг транспорту, зв’язку тощо), а також подарунки та допомогу від інших фізичних осіб у натуральному виразі.

Нетоварна зайнятість означає всі види неоплачуваної роботи, результати якої споживаються самими виконавцями або членами їхніх сімей. Перш за все це робота в особистому підсобному та домашньому господарстві, а також перенесення в сім’ю тієї роботи, яка при нормальній платоспроможності є платними послугами (ремонт квартири, підстригання волосся, пошиття одягу).

Номінальні доходи – величина нарахованих виплат у грошовому і натуральному виразі.

П

Патерналізм як тип соціально-трудових відносин – жорстка регламентація поведінки суб’єктів СТВ, умов і порядку їх взаємодії з боку держави чи керівника організації.

Первинна зайнятість – основна зайнятість за основним місцем роботи.

Первинний ринок праці – ринок, який об’єднує “престижні” роботи.

Попит на ринку праці відображає потребу економіки в певній кількості працівників на конкретний момент часу.

Постійна зайнятість – характеризується відносною стабільністю місця роботи.

Потенційний ринок праці – частина ринку праці, де лише формується наймана праця, об’єднує осіб, які вперше пропонують свою працю.

Поточна пропозиція складається з таких основних груп: безробітні; працівники, які намагаються змінити місце роботи; особи, які бажають працювати у вільний від роботи або навчання час.

Поточний попит визначається потребою в працівниках для заповнення вакантних робочих місць на умовах основної діяльності, сумісництва або для виконання разових робіт.

Потреба – нестаток чогось, який відчуває людина, нужда, яка час від часу нагадує про себе і вимагає задоволення.

Працездатні – люди фізично і психічно достатньо здорові, щоб працювати.

Праця – усвідомлена діяльність людини з метою створення матеріальних чи духовних благ та задоволення власних і суспільних потреб.

Природний (нормальний) рівень безробіття – той мінімальний рівень безробіття в суспільстві, який неможливо зменшити і який відповідає поняттю повної зайнятості.

Природний приріст населення – різниця між чисельністю народжених і чисельністю померлих впродовж певного періоду (як правило, календарного року) на даній території.

Природний рух населення – зміни чисельності та структури населення в часі, зумовлені народжуваністю і смертністю людей.

Приховане безробіття – охоплює працівників, які фактично зайняті в економіці, але насправді є “зайвими”.

Прихований ринок праці – формують працівники, які формально зайняті в галузях економіки, але мають велику ймовірність бути звільненими у зв’язку із скороченням виробництва, або із зміною його структури.

Прожитковий мінімум – показник мінімального рівня споживання матеріальних благ та послуг, необхідних для збереження здоров'я людини та забезпечення її життєдіяльності, встановлений у вартісному вираженні.

Пропозиція праці – потреба різних груп працездатного населення в отриманні роботи за наймом і на цій основі – джерела засобів існування.

Професійна придатність – сукупність і структура психічних і психофізіологічних особливостей людини, необхідних для досягнення певного рівня ефективності в професійній праці.

Профорієнтованість – здатність і стійкий інтерес людини до певного виду трудової діяльності, вміння обирати найдоцільнішу для себе професію з врахуванням своїх психофізіологічних характеристик, інтересів, здібностей, а також потреб ринку праці у працівниках відповідних професій.

Р

Реальні доходи – номінальні доходи поточного періоду, скориговані на індекс споживчих цін.

Рекомендації МОП – міжнародно-правові акти, які не ратифікуються, і є моделлю, якою держава може, але не зобов’язана керуватися у здійсненні правового регулювання праці.

Ринок праці – система суспільних відносин, пов’язаних з наймом і пропозицією праці, тобто з її купівлею і продажем.

Рівень бідності (зубожіння) – питома вага сімей (домогосподарств), у яких рівень споживання або рівень доходів на одну особу є нижчим від визначеної межі бідності (зубожіння).

Рівень економічної активності населення – відношення чисельності економічно активного населення до загальної чисельності населення віком 15-70 років.

Рівень життя – рівень задоволення потреб людини, що визначається на основі оцінки кількості та якості спожитих матеріальних і духовних благ.

Роботодавець – фізична чи юридична особа, яка наймає для виконання роботи одного або декількох працівників. Роботодавцем може бути як власник засобів виробництва, так і керівник підприємства, який діє від імені власника та представляє його інтереси.

С

Сегментація ринку праці – поділ робочих місць і працівників за об’єднуючими ознаками на відносно стійкі й замкнуті сектори, які обмежують їх мобільність своїми кордонами.

Сезонне безробіття – безробіття, викликане тимчасовим характером виконання робіт, функціонування підприємств та галузей (сільськогосподарські роботи, рибальство, будівництво, цукрове виробництво). На цих роботах інтенсивне навантаження в сезон змінюється простоями в інший час.

Середньодушовий грошовий дохід (рівень середнього доходу) – відношення суми кінцевих доходів до загальної чисельності населення.

Солідарність як тип соціально-трудових відносин – взаємна відповідальність людей за зміни в системі СТВ та досягнення згоди в прийнятті суспільно важливих рішень у соціально-трудовій сфері, заснована на одностайності та спільності їхніх інтересів.

Соціальне партнерство (“соціальне” – суспільне, те, що стосується життя людей і їх відносин в суспільстві; “партнер” – учасник спільної діяльності) – спільна діяльність держави (уряду), роботодавців (їх представників) і працівників (їх представників), спрямована на узгодження інтересів і вирішення проблем у соціально-трудовій та соціально-економічній сфері.

Соціальне партнерство як тип соціально-трудових відносин – захист суб’єктами СТВ своїх інтересів на основі узгодження взаємних пріоритетів щодо соціально-трудових питань.

Соціальні трансферти – виплати із соціальних фондів: пенсії, соціальна допомога, стипендії, страхові компенсації, відшкодування витрат інвалідам, відшкодування збитків репресованим громадянам.

Соціально-трудові відносини є частиною загальних відносин у суспільстві й пов’язані з участю різних соціальних груп у виробництві, обміні, розподілі та споживанні матеріальних і духовних благ. СТВ також характеризують взаємовідносини між найманим працівником і роботодавцем з приводу наймання, використання та відтворення робочої сили.

Споживчий бюджет – баланс доходів і витрат населення, домогосподарства чи окремої особи.

Споживчий кошик – мінімальний набір продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, необхідних для збереження здоров'я людини і забезпечення її життєдіяльності.

Стимул – чинник зовнішнього впливу на діяльність та поведінку індивіда.

Стимулювання – процес вибору та застосування стимулів, здатних сформувати у людини систему мотивів до очікуваних дій.

Стратифікація населення – поділ населення на групи за певними ознаками соціально-трудових відносин. Кожна така група називається стратою.

Структурне безробіття – безробіття, яке виникає з причин професійної або територіальної невідповідності попиту і пропозиції на ринку праці й зумовлене тим, що попит на працю залежить від попиту на товари та послуги, які створюються цією працею.

Субсидіарність як тип соціально-трудових відносин – прагнення людини до особистої відповідальності за досягнення своїх цілей та свої дії при вирішенні соціально-трудових проблем.

Сукупна пропозиція включає все економічно активне населення, тобто всіх, хто працює або бажає працювати.

Сукупний попит визначається загальною потребою економіки у найманій праці, тобто кількістю і структурою робочих місць, що існують в економіці країни. Він охоплює всю сферу суспільної праці і включає як зайняті працівниками, так і вільні робочі місця.

Сукупні витрати населення включають фактично сплачені населенням грошові витрати, вартість натуральних надходжень, суми отриманих пільг та безготівкових субсидій. Сукупні витрати складаються з суми споживчих та неспоживчих витрат і відображають поточний стан матеріального добробуту населення або окремого домогосподарства.

Сукупні доходи населення включають всі види грошових і натуральних доходів.

Т

Тимчасова зайнятість – зайнятість, пов’язана з тимчасовим, епізодичним або сезонним характером робіт.

Тіньовий (нерегульований) ринок праці – включає нерегульовані форми зайнятості, пов’язані з ухилянням від сплати податків та статистичного обліку, недотриманні трудового законодавства й умов колективних договорів та використанням найрізноманітніших видів трудової діяльності: нелегальна праця, у тому числі неофіційна робота за сумісництвом, підряди, надомна праця і т.д., у випадку, коли це не контролюються державними органами та профспілками.

Трипартизм – рівноправне трьохстороннє представництво держави (уряду), підприємців та найманих працівників (профспілок) як незалежних одна від одної ланок СТВ, кожна з яких виконує свої функції і несе свою відповідальність.

Трудовий потенціал – інтегральна оцінка кількісних та якісних характеристик економічно активного населення. Основними компонентами трудового потенціалу є здоров’я, моральність і вміння працювати в колективі, творчий потенціал, активність, організованість і асертивність, освіта, професіоналізм, ресурси робочого часу. Показники, які характеризують ці компоненти, можуть стосуватися як окремої людини, так і колективів або населення країни в цілому.

Трудові ресурси – частина населення країни, що за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в національній економіці. Трудові ресурси включають в себе як реальних працівників, що вже зайняті в економіці країни, так і потенційних, котрі не зайняті, але можуть працювати. Кількісно трудові ресурси складаються з працездатного населення у працездатному віці (крім непрацюючих інвалідів та пільгових пенсіонерів) і працюючих осіб, молодших і старших працездатного віку.

Ф

Фрикційне (поточне) безробіття (безробіття руху) – безробіття, зумовлене свободою вибору працівником роду діяльності й місця роботи.

Ц

Циклічне (кон’юнктурне, економічне) безробіття – безробіття, викликане зміною економічної кон’юнктури, кризовою фазою економічного циклу. Характеризується фактичною відсутністю робочих місць при значній кількості безробітних.

Циркулюючий (фіксований) ринок праці – частина ринку праці, де здійснюється купівля-продаж праці. Об’єднує працівників, які переміщуються (циркулюють) між підприємствами, пропонуючи свою працю.

Ч

Чисті доходи населення (нетто-дохід) – доходи, що залишаються після здійснення таких платежів, як податки на дохід і власність, штрафи, сплата кредиту, пожертви, добровільні внески.

Я

Якість робочої сили – сукупність людських характеристик, які виявляються в процесі праці й включають в себе кваліфікацію та особисті якості працівника (стан здоров'я, розумові здібності, здатність адаптуватися, гнучкість, мобільність, мотивованість, інноваційність, професійну придатність, моральність тощо).

Якість труового життя – інтегральне поняття, яке всебічно характеризує рівень добробуту, соціального та духовного розвитку людини завдяки її діяльності в організації; міра поєднання й односпрямованості умов трудового процесу та життя людини, задоволення працівників умовами праці й міжособистісними відносинами в колективі.

З повагою ІЦ “KURSOVIKS”!