Роздрукувати сторінку
Главная \ Методичні вказівки \ Методичні вказівки \ 4678 Практичне заняття №2 на тему Методика підготовки до друку текстів для наукових, науково-популярних, довідкових та навчальних видань

Практичне заняття №2 на тему Методика підготовки до друку текстів для наукових, науково-популярних, довідкових та навчальних видань

« Назад

Практичне заняття №2 на тему Методика підготовки до друку текстів для наукових, науково-популярних, довідкових та навчальних видань

Мета: розкрити особливості створення й редагування текстів для наукових видань; охарактеризувати етапи опрацювання текстів для науково-популярних видань; проаналізувати специфіку редагування текстів для довідкових видань; з’ясувати особливості редагування текстів для навчальних видань; формувати вміння редагувати наукові тексти, зокрема під час написання студентських наукових робіт.

Зміст практичного заняття

  1. Створення й редагування текстів для наукових видань.

  2. Опрацювання текстів для науково-популярних видань.

  3. Специфіка редагування текстів для довідкових видань.

  4. Опрацювання текстів для навчальних видань. 

Методичні вказівки до виконання завдання

1. Підготуйте теоретичний матеріал із запропонованої теми за джерелами:

– Серажим К. С. Робота редактора над текстами довідкової літератури / К. С. Серажим // Наукові записки Інституту журналістики: науковий збірник / за ред. В. В. Різуна; КНУ імені Тараса Шевченка. – К., 2009. – Т. 34. – Січ.–берез. – С. 31–39.

– Сізова К. Л. Особливості роботи редактора над навчальними виданнями / К. Л. Сізова, Н. М. Алексеєнко. – Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=2179.

– Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця: практичний посібник / М. Тимошик. – 2-ге вид., стереотипне. – К.: Наша культура і наука, 2006. – С. 303–313; 319–334.

2. Відредагуйте запропонований фрагмент наукового тексту. 

З того як говорить та чи та людина, можна уявити собі загальний розвиток цієї людини, її освіту й культурний рівень. Що культурнішою є людина, то розвиненішою є її мова, багатшою на лексичний запас, рзмаїтішою епітетами, метафорами, влучними порівняннями, барвистішою вживанням прислів’їв, приказок і приповідок. У природі не буває людей, що визначились би високим інтелектом і водночас примітивно, як у первісного дикуна, мовою. І разом з тим як часто подидуємо людей, байдужих і неохайних до своєї мови й мови свого народу взагалі!

Об’єкт нашого дослідження - львівське ЕКОрадіо, як вони себе називають „Чиста хвиля”. Справді, цілодобове звучання українських пісень найрізноманітніших стилів і напрямів у наш час майже дивна. Саме тут можна почути І. Поповича, Н. Матвієнко, С. і В, Білоножків, В. Зінкевича, П. Зіброва та інших українських співаків, які зверталися до Національної ради про утиск їхньої творчості у теле- та радіо просторі України. Тут звучать і найновіші гіти наймодніших українських гуртів. До уваги слухачів ЕКОрадіо пропонують цікаві рубрики „Українська дискотека”, „Галицький хіт-парад”, „Пісні, заспівані серцем”, „Лірична мозаїка”, „Українське ретро”, „Вітальний полудень”, вітання на який, цитую, „приймаються телефоном”, „Усе для вас”, „Вечірні розваги”, „Дарунок долі”, „Український хіт-парад”, новини радіо Свободи та інше, ніби враховано різні вікові категорії потенційних слухачів. У новорічно-різдвяний період колядки та щедрівки не полишали ефіру ні вдень ні вночі. Здавалося, не радіо, а досконалість але... але на радіо працюють ді-джеї, тобто коментатори записів в музичних радіо- і телепередачах, яких слухають тисячі чи мільйони людей, які мають вплив на свідомість тих людей і які б мали бути мовними особистостями.

Мовна особистість, як зазначає М. Яцимірська, – це поєднання в особі мовця мовної компетенції, прагнення до творчого самовираження, вільного, автоматичного здійснення усебічної мовної діяльності. Мовна особистість свідомо ставиться до своєї мовної практики, є відображенням суспільно-соціального, територіального середовища, традицій виховання в національній культурі... [3, 71 – 72]. Мовні особистості львівських (та й не тільки львівських) FM-радіостанцій допускають помилки на фонетичному, орфоепічному, морфологічному, фактологічному рівнях і, як наслідок, їхнє мовлення втрачає свою правильність.

Українці-християни у різдвяний період вітаються “Христос рождається”, навіть коли телефонують на радіо, щоб когось з чимось привітати і замовити пісню, на ЕКОрадіо вони у відповідь чули “Славіте Його”. Саме 9 січня, вже після Різдва, вона вирішила поговорити про те, як святкувати Святу вечерю, Різдво, які страви готувати, коли колядувати... Ліпше пізно?... Ліпше вчасно!!!

Працівники радіоефіру для адекватної передачі власного творчого задуму мають ретельно добирати лексичні мовні засоби з невичерпного арсеналу власне літературної мови. Недотримання цієї вимоги призводить до того, що нелітературні лексичні вкраплення порушують стилістичну цілісність тексту, стимулюють слухацьку аудиторію до аналогічного слововживання ненормативних елементів. До прикладу, слухач не зорієнтувався, що він в прямому ефірі і мовчить, після слів “Алло, алло”, ведуча каже “Добрий день, я олЕнь!”, хоч має бути Олень, але наразі не про наголос, мабуть, вона вважає, що це дуже дотепно, бо одразу сміється, до речі, різниці поміж усміхатися і посміхатися вона теж не знає, зрештою слово усмішка не часто можна почути на “Чистій хвилі”, але не до усмішок після почутого. Коли вітали пані, якій виповнилось 45 років, ведуча додала: “Сорок пять, сорок пять баба ягодка опять”. Після почутого мудрий народ міг би сказати: “Меле таке, що й купи не держиться”, “Лепече, як той пустий млин”, “Не тямить голова, що язик лепече”. 

ЛІТЕРАТУРА

1. Партико З. В. Загальне редагування: нормативні основи / З. В. Партико. – Львів: Афіша, 2001. – 416 с.

2. Серажим К. С. Робота редактора над текстами довідкової літератури / К. С. Серажим // Наукові записки Інституту журналістики: науковий збірник / за ред. В. В. Різуна; КНУ імені Тараса Шевченка. – К., 2009. – Т. 34. – Січ.–берез. – С. 31–39.

3.Сізова К. Л. Особливості роботи редактора над навчальними виданнями / К. Л. Сізова, Н. М. Алексеєнко. – Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/ index.php?act=article&article=2179.

4. Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця: практичний посібник / М. Тимошик. – 2-ге вид., стереотипне. – К.: Наша культура і наука, 2006. – 560 с.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!