Методичні рекомендації щодо виконання й захисту курсових робіт, Київський міжнародний університет
« НазадКИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Методичні рекомендаціїщодо виконання й захисту курсових робіт
Київ – 2014 Уклали: Некряч А.І. д.п.н., професор КиМУ; Шумигора Л.І., професор; Сидорчук Л.А., к.ю.н., професор; Данченко Т.В.,к.ю.н. професор КимМУ Методичні вказівки до виконання і захисту випускних кваліфікаційних робіт обговорені і схвалені на засіданні вченої ради КиМУ, протокол № _____ від “____” вересня 2014__р.
МЕТА ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИКурсова робота – це самостійне навчально-наукове дослідження студента, яке виконується з певного курсу або з окремих його розділів. Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах України та відповідно до вимог, які пред’являються до студентів першого рівня вищої школи Законом України «Про вищу школу» від 1.01 2014 року, курсова робота виконується з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання, та їх застосування для успішного виконання професійних обов’язків за обраною спеціальністю. Виконання курсової роботи передбачає вироблення навичок самостійної роботи з джерелами й науковою літературою, оволодіння методикою досліджень, допомагає студентові систематизувати отримані теоретичні знання з вивченої дисципліни, перевірити якість цих знань. Уже ця перша творча спроба дає можливість виявити здатність студента самостійно осмислити проблему, творчо та критично її дослідити; вміння збирати, систематизувати і аналізувати джерела та літературу; застосовувати отримані знання при вирішенні практичних завдань; формулювати висновки, пропозиції й рекомендації з предмета дослідження. Тематика курсових робіт, яка затверджується на засіданні кафедри, має відповідати завданням навчальної дисципліни і тісно пов’язуватися з практичними потребами конкретного фаху. Виконання курсових робіт здійснюється згідно календарного плану, складеного студентом та науковим керівником. Захист курсових робіт відбуваєься на засіданні кафедри, по якій виконувалася робота, згідно затвердженого на засіданні кафедри графіку. З урахуванням ступеня наукової розробки питань, наявності джерел і літератури, а також актуальності випускаючі кафедри пропонують тематику, яка може коригуватися, визначають наукових керівників, заслуховують на своїх засіданнях хід виконання, проводять попередній захист курсових робіт. Організація та контроль за процесом підготовки й захисту курсових робіт покладаються на завідуючих кафедрами. Студенту надається право вибирати тему курсової роботи з переліку визначених випускними кафедрами навчального закладу або запропонувати свою тему з обґрунтуванням її розробки. ЕТАПИ ПІДГОТОВКИ ДОСЛІДЖЕННЯКожне наукове дослідження, в тому числі курсова робота, від творчого задуму до остаточного оформлення наукової праці має власну специфіку, обумовлену цільовим призначенням, джерельною базою, методичним та інформаційним забезпеченням, обсягом та термінами виконання. Однак усі види наукових робіт мають спільні риси і містять універсальні для всіх робіт послідовні, але взаємопов’язані етапи виконання дослідження. Найчастіше дотримуються такої послідовності: 1) вибір теми, визначення мети і завдань, об'єкту і предмету дослідження; 2) складання попереднього плану; 3) пошук і накопичення необхідної наукової інформації з теми (бажано якнайповніше виявлення масиву джерел і наукової літератури); 4) складання бібліографії й робочої картотеки літератури; 5) вивчення, аналіз, систематизація і обробка матеріалів; 6) висунення наукової гіпотези й теоретичних передумов дослідження, уточнення плану; 7) вибір методів дослідження, як інструментів здобуття фактичного матеріалу; 8) написання перших фрагментів, а потім – чорнового варіанту основної частини роботи; 9) написання вступу і висновків; 10) складання списку джерел і літератури, оформлення додатків; 11) редагування та оформлення роботи; 12) подання чорнового варіанту роботи науковому керівникові; 13) усунення зауважень та доопрацювання роботи з урахуванням рекомендацій наукового керівника; 14) чистове оформлення роботи; 15) підготовка до захисту і захист курсової роботи – на засіданні кафедри, потім – перед Державною екзаменаційною комісією. Графіки виконання курсової роботи затверджуються на засіданні кафедри на початку кожного навчального року. ВИБІР ТЕМИПершим і найважливішим етапом дослідження є вибір його проблеми і теми. Вдало і обґрунтовано обрана тема значною мірою визначає доцільність і результативність усього дослідження. Проте часто тема (проблема) дослідження уточнюється вже у процесі роботи і може відрізнятися від обраної і сформульованої на першому етапі назви теми (проблеми). Робота над темою починається на другому, третьому, четвертому курсах написанням курсової роботи як частини майбутньої кваліфікаційної праці. Уже при підготовці першого наукового дослідження доцільно обирати тему на перспективу з тим, щоб наукові роботи ІІ та III курсів стали складовими (розділами) майбутньої курсової роботи. Отже, при виборі теми варто відразу намітити назву курсової роботи і, виходячи з цього, – його складових (курсових) робіт. Вибір теми зумовлюється рядом обставин: а) коло зацікавлень самого студента; б) наявність джерел та літератури з проблеми; в) проблемність, актуальність та новизна теми; г) стан наукової розробки теми (при цьому слід враховувати, чи не розроблялась вже обрана тема, чи достатньо забезпечена джерелами і ін.); д) тема не повинна бути надто широкою, оскільки в такому разі дослідник позбавлений можливості глибоко проаналізувати окремі аспекти проблеми; е) при виборі і формулюванні теми обов'язково мусить акцентуватися проблемність дослідження, тобто вже за назвою зрозуміло, що саме студент має намір аналізувати, порівнювати, узагальнювати; є) з огляду на проблему дослідження варто враховувати знання іноземних мов, що сприяє розширенню історіографії проблеми, надає можливість залучення іншомовних джерел і уникнення однобокого бачення розгляду питань; якщо більшість доступної літератури з теми написані іноземною мовою, необхідно впевнитися, що рівень володіння іноземною мовою дозволяє її опрацювати. Обрати тему роботи студенту може допомогти наступне:
Після вибору теми курсової роботи студент пише заяву на ім’я завідувача кафедри з проханням затвердити тему і керівника (зразок заяви див. в додатку 1). На допомогу студентові для підготовки курсової роботи кафедра призначає наукового керівника. Керівник допоможе правильно сформулювати тему, порекомендує спеціальну і довідкову літературу та інформаційні матеріали, регулярно консультуватиме. На підготовку студентом курсову науковий керівник подає відгук на зворотному боці титульної сторінки із наведенням зауважень, загального враження про роботу та рекомендованої оцінки (додаток 5). СКЛАДАННЯ ПОПЕРЕДНЬОГО ПЛАНУОбравши тему наукового дослідження, студент за порадами наукового керівника та виходячи з власних наукових інтересів, виробляє попередній план, який у ході пошуку буде вдосконалюватися та уточнюватися. За весь період роботи може бути складено декілька планів дослідження. Часто останній, підсумковий план, втілений в остаточний текст роботи може значно відрізнятися від початкового робочого плану. Вивчивши бібліографічні джерела за тематикою дослідження, прикинувши напрям і обсяги власних розробок, свої можливості і вподобання можна скласти реальний план. Якщо ідеї майбутньої роботи ще не сформувалися, можна скласти декілька варіантів плану, або скласти попередній робочий план, перелічивши через дефіс питання, які слід розкрити в рамках курсової роботи. Укладання плану передбачає поділ цілості (визначеної проблеми) на менші логічно пов’язані між собою частини. Без цього неможливо перейти до наступного етапу, який передбачає збір матеріалу і називається евристичним (пошуковим) процесом. Складання плану повинно сприяти наступній цілеспрямованій діяльності студента і застерегти його від другорядних напрямків і розгалужень тематики. Особливо це стосується тем із значною кількістю різноманітного опосередкованого матеріалу, спорідненого з обраною темою курсової роботи. У плані слід уникати дуже загальних фраз і назв, але і не слід сильно „звужувати” план, адже питання, винесене в назву пункту плану, доведеться потім розкривати. Неправильно називати пункти плану одним словом, так само як і не рекомендуються дуже довгі назви, що займають більше трьох рядків. План може допомогти скласти і керівник. Але керівнику, кінець кінцем, не доведеться писати роботу за цим планом; крім того, науковий керівник – людина, як правило, зайнята і не зможе витрачати багато часу на подібну роботу. До речі, навіть і він може не знати всіх аспектів конкретної наукової проблеми, не володіти повною мірою відповідним науковим апаратом. У результаті і такий план може виявитися неоптимальним. А невдалий план – джерело непотрібних проблем, зайвих витрат праці і втраченого часу. Більш конкретно, структура курсової роботи найперше визначається її темою. Логіка викладу матеріалу може бути різною. Однак, на думку багатьох фахівців, доцільніше побудувати курсову роботу наступним чином: - Зміст. - Вступ. - Розділи (як правило – три) основної частини з можливим поділом на підрозділи. - Висновки. - Список використаних джерел. - Додатки (при необхідності). Незважаючи на те, що якихось жорстких вимог до кількості розділів і підпунктів у роботі немає, тут потрібно керуватися здоровим глуздом. Зрозуміло, що робота не повинна складатися з одного розділу, а розділ – з одного підпункту. Прийнято писати не менше трьох розділів. У будь-якому випадку краще, якщо подальші пункти плану будуть певним чином логічно випливати з попередніх, а також будуть збалансовані між собою за обсягом (кількістю сторінок). Максимально можлива кількість підпунктів в кожному розділі – 3. Для курсової роботи оптимальною є структура основної частини: розділ 1 – не менше 2-х підпунктів; розділ 2 – 3 підпункти; розділ 3 – може не включати підпункти (додаток 3). ЗБІР І ОБРОБКА МАТЕРІАЛУЦей етап виконання дослідження – найтриваліший за часом. Розпочинають дослідження з ознайомлення зі станом розробки проблеми й пошуку інформації. Для цього студент ретельно має самостійно відшукати оптимальну кількість різних за своїм походженням документів (опублікованих і неопублікованих), вивчити літературу з даної теми (монографії, статті в часописах та наукових збірниках, матеріали наукових конференцій), статистичні матеріали, результати соціологічних опитувань, використати електронний ресурс тощо. Для реалізації цього важливого евристичного завдання студенту належить почати роботу в бібліографічних відділах як бібліотеки університету, так і інших наукових бібліотек (передусім, доцільно попрацювати у Центральній науковій бібліотеці ім. Вернадського). Результатом цього етапу дослідження повинен стати бібліографічний перелік виявлених літературних джерел. Для прискорення пошуку необхідного кола джерел і літератури студент може скористатися послугами бібліографів наукових бібліотек. Працівники даного профілю допоможуть у виявленні необхідної довідкової літератури, бібліографічних покажчиків, вкажуть на відповідні розділи бібліотечного каталогу. У пошуках джерел та літератури допоможуть бібліографічні каталоги (систематичні та алфавітні), у тому числі електронні, які є у бібліотеках. За допомогою алфавітного каталогу легко виявити, чи є в бібліотеці конкретна книга, автора й назву якої знає читач, а також знайти всі твори певного автора, що має бібліотека. За алфавітним каталогом можна визначити також, яким виданням представлена та чи інша книга, в якій кількості примірників і в яких підрозділах бібліотеки вона знаходиться. Робота з літературою наукових бібліотек слугує з’ясуванню актуальності теми, масштабів її розробки і прогалин висвітлення окремих аспектів, допомагає чіткішому визначенню кола завдань, які бере на себе студент. Аби оперативно віднайти необхідну інформацію з наукових публікацій, необхідно рухатися поетапно. Існує кілька методик опрацювання літератури з вибраної теми. Так, вивчення наукових публікацій можна починати з загальних (фундаментальних) робіт, близьких до теми дослідження, і просуватися від загального до часткового, від базових положень до конкретних. Щодо хронологічного порядку опублікованої літератури, то спершу варто вивчити останні (найновіші) праці, а потім віддаленіші у часі. Причому на першому етапі накопичення інформації слід охопити якомога більше джерел, а потім поступово «відсіювати» «зайві» видання. За іншою методикою від самого початку роботи свідомо обмежується коло публікацій, а вивчення починається саме з тих, що безпосередньо стосуються обраної проблеми або дотичні до неї. Плідним способом пошуків необхідних джерел та літератури є звернення до монографічних досліджень. Монографія – наукове видання, яке містить повне і всебічне дослідження якоїсь проблеми або теми. Радимо студентові ретельно переглянути посилання авторів монографій, щоб виявити ряд необхідних позицій для написання курсової роботи. Відшукавши хоча б одну з вказаних у посиланнях книгу, знову слід звернутися до посилань автора вже цієї книги і знову виявити додаткову групу монографій і статей і т.д. Однак, важливо наголосити на критичному ставленні до джерел чи літератури, оскільки наукове дослідження передбачає опрацювання робіт різного періоду, які були написані з урахуванням конкретної суспільно-політичної ситуації, і за характером їх положення чи трактування не відповідають реаліям сьогодення. Надзвичайно важливим є критичний відбір матеріалів, зіставлення різних джерел інформації для вироблення власної позиції автора. Пошук інформації можна здійснювати також в електронній мережі (спеціалізовані пошукові системи як глобальні, так і локалізовані для окремих масивів і сайтів, електронні каталоги бібліотек, зведені електронні каталоги, реферативні і повнотекстові бази й банки даних, електронні путівники по довідково-бібліографічних ресурсах, каталоги електронних видань, електронні книжкові магазини тощо). Починаючи роботу з пошуку інформації в Інтернеті, варто визначитись із критеріями пошуку. Так, розрізняють тематичний пошук та пошук за безпосереднім збігом (текстографічний); пошук документів та пошук фактів; пошук за ключовими словами чи предметними рубриками; простий та розширений пошук та ін. Часом для досягнення результатів варто використовувати декілька видів пошуку в межах однієї системи чи однієї пошукової служби. Основним джерелом інформації про документ Мережі (ресурс) є екранна титульна сторінка, а також ресурс в цілому. За відсутності необхідних для складання бібліографічного опису даних на титульній веб-сторінці, джерелом інформації стає весь ресурс Мережі загалом (головна, «домашня» сторінка сайту, верхнє діалогове вікно, окремі розділи ресурсу, копірайт тощо). Склавши попередньо бібліографію, дослідник приступає до пошуку матеріалів. Робити це належить спочатку у бібліотеках, а вже потім – у архівах, науково-дослідних закладах, інформаційних і аналітичних центрах, якщо з теми курсової роботи в цих установах є матеріали. За умови, що в темі курсової роботи є архівний матеріал, досліднику треба звернутися до описів, які є в читальних залах архівної установи. Роботу з першоджерелами доцільно починати з тих, що доступні, тобто насамперед працювати з опублікованими документами. За умови запозичення джерел з Інтернету обов’язково зазначається назва джерела й повна Інтернет-адреса. Працюючи з друкованими першоджерелами, слід мати на увазі такі їх види: - видання наукових установ державних академічних центрів (багатотомні публікації документів з питань внутрішньої і зовнішньої політики держав, літописи, хроніки, тематичні збірники тощо); - акти державного законодавства; - парламентські документи; - статистичні щорічники; - документи політичних партій; - офіційні дипломатичні документи (як різновид відомчих публікацій). СТРУКТУРА ТА ОБСЯГ РОБОТИБудь-яке наукове дослідження має певну логічну конструкцію. Основними структурними складовими курсової роботи є: титульний аркуш, зміст, вступ, основна частина (яка передбачає кілька розділів), висновки, список використаних джерел, додатки (в разі потреби). Структура і зміст роботи, співвідношення її розділів визначаються обраною темою, її характером і масштабністю. Робота в цілому повинна бути підпорядкована розкриттю вибраної теми, основним завданням та проблемам. При оформленні курсової роботи обов’язковими елементами є: титульна сторінка, зворотна сторінка і перераховані основні структурні складові: (зміст, вступ, основна частина, висновки, список використаних джерел, додатки (в разі потреби). На звороті титульної сторінки обов’язково наводиться відгук наукового керівника. При оформленні курсової роботи рекомендується дотримання такої послідовності:
Обсяг курсової роботи як підсумку навчання на певному курсі та складової частини курсової роботи становить 35–40 сторінок друкованого тексту. Відповідно орієнтовний обсяг структурних частин курсової роботи: вступ – 2–3 сторінки; розділи (оптимальна кількість – три) – по 10–11 сторінок; висновки – 2–3 сторінки. Мінімальний обсяг джерел визначається в залежності від специфіки теми, її хронологічних меж тощо. Дослідник завжди повинен прагнути до використання якомога ширшого кола джерел. Умовно вважається оптимально допустимим таке зіставлення: на одну сторінку тексту має бути не менше одного джерела + 25% загального обсягу дослідження. Таким чином, для курсової роботи обсяг джерел становить 50-60 одиниць. Написання вступної частиниЦей етап підготовки курсової роботи надзвичайно важливий іскладний. Вступ є своєрідним показником роботи молодого науковця: він свідчить про методологічну і методичну підготовку, вміння довести правильність вибору теми, її актуальність, чіткість формулювання завдань дослідження; тут виявляється, чи достатньо зібрано матеріалу, чи добре продуманий план. Хоч остаточний варіант вступу до наукового дослідження вимальовується після тривалого та ґрунтовного опрацювання документів і матеріалів, проте його основні параметри повинні бути визначені з самого початку. Мова йде про наступне. Насамперед слід чітко сформулювати наукову та суспільно-політичну актуальність теми. Слід визначити наукову значимість обраної теми. Важливою складовою частиною вступу є аналіз останніх досліджень і публікацій, тобто студент повинен простежити основні етапи у дослідженні обраної проблеми з моменту її виникнення, проаналізувати, що нового доклав той чи інший дослідник у її розробку, визначити основні тенденції у поглядах фахівців на проблему з огляду на те, що вже зроблено в науці. Такий аналіз дає можливість визначити наукову актуальність обраної для вивчення теми, а також дозволяє не повторювати відомих позицій. Подаючи короткий огляд літератури з обраної теми, дослідник має наголосити на тих проблемах, які були розкриті, які сюжети лише згадані, а які взагалі залишилися поза увагою попередників. Обсяг вступу не дозволяє подати вичерпну картину, тому автор може зазначити, що детальніший аналіз окремих праць чи сюжетів передбачений в основному тексті курсової роботи. Основні завдання огляду літератури: - ознайомлення з матеріалами за темою дослідження, їх класифікація; - відбір основних, фундаментальних робіт, базових результатів; - виявлення основного кола науковців, які працювали над проблемою та вивчення їх внеску в її розробку; - з’ясування дискусійних питань та різних точок зору на вирішення проблеми; - виявлення найцікавіших чи суттєвих, але недостатньо розроблених напрямів дослідження для подальшого вивчення. При аналізі огляду літератури варто врахувати наступне: - аналіз наукової літератури потребує певної культури дослідника (зокрема, коректності, неупередженості, виваженості оцінок тощо); - історіографічний огляд пишеться не за авторами, а згідно з завданнями дослідження; - у разі незгоди з позиціями інших дослідників, треба не тільки критикувати чи заперечувати, а обов’язково обґрунтувати власне бачення проблеми; - усі прізвища авторів, які дотримуються єдиних поглядів з того чи іншого питання, вказуються за алфавітом. Алфавітний порядок підкреслює неупереджене ставлення дослідника до наукових концепцій учених, хоча здобувач може звернути увагу на те, хто здійснив найбільший внесок у розробку якогось із аспектів проблеми, хто вперше порушив ту чи іншу проблему тощо; - неприпустимим уважається примітивний хронологічний перелік того, хто і що сказав з того чи іншого приводу чи стисле анотування праць за темою без власної позиції дослідника. Далі автор курсової роботи оголошує, що є предметом і об'єктом його дослідження. Об'єкт – це процес або явище, що породжують проблемну ситуацію і є обраними для вивчення. Предмет – це те, що міститься у межах об'єкта. Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загально і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, котра є предметом дослідження. Виходячи з усього попереднього сказаного відносно теми, автор говорить про мету та завдання свого дослідження, його методологічні засади, основні методичні прийоми і наукову новизну. Мета дослідження (тобто чого прагне досягти студент у своїй роботі) визначається дуже стисло (буквально в межах одного абзацу). Як правило, мета відображає назву теми дослідження. Після цього вказуються конкретні завдання, котрі випливають з мети. 3авдання наукового дослідження є частиною мети, її конкретизацією і становить наперед визначений, запланований для практичного виконання обсяг робіт. Завдання повинні відображати пункти змісту наукового дослідження (для курсової роботи – 5–7). Формулювання завдань зазвичай роблять у формі перерахування: - виявити … - оцінити ... - встановити ... - схарактеризувати ... - проаналізувати ... - визначити … - дослідити… Отже, композиційно вступна частина курсової роботи повинна обов’язково складатися з таких складових: - актуальність теми; - аналіз останніх досліджень і публікацій; - мета та завдання дослідження; - об'єкт дослідження; - предмет дослідження; - методи дослідження; - інформаційна база дослідження; - практичне значення роботи. Вступ має бути чітким, лаконічним. Його остаточне написання студент здійснює після завершення всієї роботи, коли у дослідника складеться повна картина всього того, що стосується змісту, джерельної бази, глибини історіографічного висвітлення питань. Для курсової роботи наукова новизна та практичне значення роботи не є обов’язковим елементом. Основна частина роботиЦя частина роботи за обсягом є найбільша. В ній розкриваються послідовно всі питання за планом, який може бути простим або складним. Досвід організації науково-пошукової роботи показує, що доцільніше працювати за складним планом. Треба врахувати: зміст розділів основної частини повинен відповідати темі дослідження, повністю її розкривати, але назва розділів не повинна дублювати назви теми курсової роботи. Рукопис основної частини роботи виконується із дотриманням цілого ряду вимог. Починається вона назвою глави або розділу роботи. Якщо план складний, то зазначається і назва підрозділу. Кожен з підрозділів закінчується коротким чітким висновком із досліджуваного питання. Відстань між назвою розділу і підпункту, назвою підпункту і текстом роботи складає 1 строку; відстань між підпунктом і назвою наступного підпункту – 2 строки. Кожен розділ розпочинається з нової сторінки. З'ясування питань досліджуваної проблеми повинно здійснюватися аргументовано з посиланнями на першоджерела та літературу. З існуючих різновидів посилань на джерела радимо користуватися підрядковими посиланнями, виконаними відповідно до сучасних правил ведення бібліографії. ВисновкиЗаключні висновки, що вміщуються на 4–5 сторінках, є основним підсумком часткових узагальнень, зроблених у розділах (підрозділах) роботи. Особливо важливо, щоб на ті питання, які були порушені студентом у вступній частині, було дано аргументовані відповіді, і щоб та мета, яку ставив перед собою автор, знайшла свою реалізацію у формі конкретних науково-педагогічних положень та практичних рекомендацій. Список використаних джерел та літературиЗавершення написання курсової роботи закінчується складанням списку першоджерел та літератури. Така робота повинна бути виконана з дотриманням певних вимог і правил (додаток 8). Насамперед, до списку включаються всі документи і література, які були використані автором у процесі підготовки роботи. Список використаних джерел наводиться в алфавітному порядку, на джерела в списку повинні бути посилання в тексті. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИКурсову роботу виконують на комп'ютері і друкують з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм) з використанням шрифтів текстового редактора Word Time New Roman кегля 14 з полуторним міжрядковим інтервалом (28–30 рядків на сторінці, у друкованому рядку до 60 знаків з проміжками між словами включно). Абзацний відступ дорівнює 1,2 см. Текст роботи потрібно друкувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий – не менше 30 мм; правий – не менше 15 мм; верхній – не менше 20 мм; нижній – не менше 20 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору, середньої жирності. Щільність тексту роботи повинна бути однаковою. Вписувати в текст окремі іншомовні слова, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вживаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту. Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися у процесі перевірки, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого текстумашинописним способом. Заголовки структурних частин роботи "ЗМІСТ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ" друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, малюнків, таблиць подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою роботи є титульний лист, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші, завданні та змісті номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Отже, першою сторінкою, де стоятиме цифра, буде "ВСТУП". Номер розділу ставиться після слова "РОЗДІЛ", після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: "2.3." (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж порядку йде заголовок підрозділу. Якщо в роботі зустрічаються ілюстрації, фотографії, креслення, схеми, карти, таблиці, їх потрібно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці (при цьому їх включають до загальної кількості сторінок). Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово "Таблиця" починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Таблиці нумеруються за тим самим принципом, що і підрозділи. Якщо таблиця не вміщується на одну сторінку, то на наступній сторінці у правому верхньому куті сторінки над таблицею обов’язково вказують: Продовження табл. 1.1 Таблицю розміщують таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Додатки подають після списку використанихджерел, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток ..." і велика літера, що позначає додаток.Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Наприклад: Додаток А, додаток Б і т. д. Один додаток позначається як додаток А. ПРАВИЛА ЦИТУВАННЯ ТА ПОСИЛАННЯ НА ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛАДля підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого тексту слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст. Загальні вимоги до цитування такі: а) текст цитати починається і закінчується лапкамиі наводиться у тій граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку.Уцих випадках використовується вираз "так званий"; б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитування допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку,всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається; в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело; г) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело; Посилання на використані джерела є неодмінною рисою історичних досліджень. Правильно оформлювати посилання студент повинен вміти вже з перших курсових робіт. Посилання слід робити при цитуванні джерела чи думки дослідника, при вказівці на якесь важливе свідчення джерела, при запозиченні положень, використанні фактичного матеріалу, результатів досліджень інших авторів, посилань на досвід. Рекомендований для курсових робіт спосіб посилань: наскрізна нумерація посилань – при цьому посилання на джерела подаються у квадратних дужках [ ], де послідовно позначається номер, а самі посилання подаються або в кінці розділу або в кінці роботи. Наприклад: [2, 234] – де «2» – це порядковий номер джерела у списку використаних джерел, а «234» – це номер сторінки або ж інший варіант [ 4 ], де «4»-це порядковий номер у списку використаних джерел, в якому поставлена загальна кількість сторінок, або поставлені конкретні сторінки. Список використаних джерел подаються в порядку їхнього посилання в тексті роботи, а не по алфавіту. МОВА І СТИЛЬ РОБІТМовностилістична культура дослідження найкраще виявляє загальну культуру її автора. Мова і стиль курсової роботи як частина писемної наукової мови склалися під впливом так званого академічного етикету, сутністю якого є інтерпретація власної і запозичених точок зору з метою обґрунтування наукової істини. Вже встановилися певні традиції у спілкування вчених між собою як в усній, так і в писемній мові. Володіння мовою спеціальності, основу якої становить впорядкована і стандартизована термінологія, – один із основних показників наукового рівня дослідника. Кожна наука має свій понятійний апарат та систему термінологічних позначень. При використанні понять з інших галузей знань необхідно подати тлумачення дефініцій та авторське пояснення їх використання. Найхарактернішою ознакою писемної наукової мови є формально-логічний спосіб викладу матеріалу, точність, ясність, стислість, смислова завершеність. Емоційні мовні елементи в наукових роботах не рекомендуються. Стиль писемної наукової мови – це безособовий монолог. Тому виклад звичайно ведеться від третьої особи. Нині стало неписаним правилом у наукових роботах замість "я" використовувати "ми" та похідні від цього займенника словосполучення наприклад: "на нашу думку". Проте нагромадження у тексті займенника "ми" справляє малоприємне враження. Тому радимо використовувати конструкції з невизначено-особовими реченнями, наприклад: "Спочатку наводять відбір зразків археологічних знахідок, а потім встановлюють її належність до однієї з культур." Використовується також форма викладу від третьої особи ("На думку автора...", "Автор вважає..."). Аналогічну функцію виконує речення з пасивними дієприкметниками ("Розроблений комплексний підхід до вивчення..."). Основна стилістична особливість писемної наукової мови – об’єктивність викладу. Звідси наявність у тексті наукових праць вставних слів і словосполучень на позначення ступеня достовірності повідомлення. Завдяки таким словам той чи інший факт можна подати як достовірний (дійсно, насправді, зрозуміло), припустимий (очевидно, треба вважати), можливий (ймовірно, можливо). Обов’язковою вимогою об’єктивності викладу матеріалу є також посилання на джерело повідомлення, автора висловленої думки чи якогось виразу. У тексті це можна реалізувати за допомогою спеціальних вставних слів і словосполучень («як свідчить», «за повідомленням», «на думку», «за даними», «на нашу думку»). Варто запам'ятати, що для наукового тексту характерним є смислова завершеність, цілісність і зв'язність. Найважливішим засобом вираження логічних зв'язків у цьому розумінні є: спеціальні функціонально-синтаксичні засоби зв'язку, що вказують на послідовність розвитку думки ("спочатку", "насамперед", "потім", "по-перше", "по-друге", потім" і т. ін.), заперечення ("проте", "тим часом", "але", "у той час як", "аж ніяк", "однак"), причинно-наслІдкові зв'язки ("таким чином", "завдяки цьому", "тому", "відповідно", "внаслідок цього", "крім того", "до того ж"), перехід від однієї думки до іншої (перш ніж перейти до...", "звернімося до...", "розглянемо", "зупинимося на...", "розглянувши...", "перейдемо до...", "необхідно зупинитися на", "необхідно розглянути..."), результат, висновок ("отже", "значить", "як висновок", "на закінчення зазначимо"," все сказане дає змогу зробити висновок", "підсумовуючи, слід сказати..."). Для допомоги студенту у вирішенні цього завдання у додатку 7 винесено приклади мовних конструкцій, які можна використати в якості засобів зв`язку між реченнями курсової роботи. Отже, обов'язкова вимога високої якості роботи – її грамотність, чітка логіка викладу, правильність мовностилістичного оформлення. Текст повинен бути старанно вивірений автором після друку. ТИПОВІ ПОМИЛКИ ПРИ НАПИСАННІ ТА ОФОРМЛЕННІ КУРСОВОЇ РОБОТИ
ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИНа захист курсової роботи студенти подають рукопис роботи, відзив керівника, роздатковий матеріал та тези свого виступу на захисті(1-2 сторінки друкованого тексту). Захист курсової роботи відбувається на засіданні відповідної кафедри університету. Захист роботи має здійснюватись в обстановці високої вимогливості, принциповості, дотримання наукової етики. У доповіді студент викладає мету, завдання, сутність наукової проблеми, зміст роботи, концентруючи головну увагу на характеристиці основних результатів дослідження та проблемних питань. Доповідь студента має починатись із звертання: "Шановний пане голово! Шановні члени комісії!..." Далі студент за 7-10 хвилин, що відповідає 4-5 сторінкам машинописного тексту, має коротко викласти сутність наукової проблеми, обґрунтувати її актуальність, сформулювати основні результати дослідження. Доповідь мусить бути науковою, добре аргументованою за змістом. Отже, у виступі студента мають бути: - чітко визначена проблема; - обґрунтування її актуальності, - розкриття ступеня її наукової розробки; - визначення мети і завдань дослідження, засобів її досягнення; - відомості про структуру роботи; - головне – викладення зроблених автором узагальнень, висновків, конкретних рекомендацій. Особливо важливим є те, щоб мовлення студента було ясним, граматично правильним, впевненим, що робить його зрозумілим і переконливим. Мовлення має бути ще й виразним, що залежить від темпу, гучності та інформації. Якість виступу різко знижується, коли говорять квапливо, ковтаючи закінчення слів або дуже тихо і невиразно. Неприпустимим є порушення норм літературної вимови, зокрема використання неправильних наголосів у словах. Декілька порад, які допоможуть добре підготувати текст доповіді (виступу): - підкресліть в кожному реченні ключові слова; - при друкуванні доповіді залишіть великі береги, щоб можна було записати свої міркування у разі потреби; - усі цифри (статистичні дані) в тексті запишіть словами, щоб не довелося підраховувати кількість нулів і розрядів; - повторюйте іменники, уникаючи займенників, - використовуйте прості слова і прості розповідні речення; - не переобтяжуйте текст складнопідрядними реченнями. Приємневраження справляє вільне володіння текстом і суттю проблеми. Тому радимо вступ не читати, а лише стежити за чітко продуманим написаним планом доповіді. Слід зважити також на вибір одягу, пози під час виступу, а також жестів, міміки, манер, інших зовнішніх форм поведінки. Імпонує елегантність, охайність в одязі (без підкресленої екстравагантності). І нарешті, зміст курсової роботи має відповідати вимогам Закону України «Про вищу освіту», зокрема, п.7 статті 16 Забезпечення якості вищої освіти та п.6 статті 69 Права інтелектуальної власності та її захист, в яких вказується, що вищі навчальні заклади повинні здійснювати ефективні заходи з метою запобігання академічному плагіату- оприлюднювати (частково або повністю) наукові результати, отримані іншими особами, як результати власного дослідження або відтворення опублікованих текстів інших авторів без відповідного посилання. На підставі вищезазначеного кафедри мають усі повноваження перевіряти роботи на наявність в них плагіату. Для творчих спеціальностей курсова робота повинна включати теоретичну частину і творчий компонент, які мають сприяти поглибленню і закріпленню професійних знань за обраною спеціальністю, а також допомогти студентові якнайглибше зрозуміти цілі і завдання своєї майбутньої професійної роботи. Основні положення виконання курсової роботи для творчих спеціальностей викладені в методичних вказівках КиМУ для такого виду робіт. З повагою ІЦ "KURSOVIKS"! |