Роздрукувати сторінку
Главная \ Методичні вказівки \ Методичні вказівки \ 4468 Оформлення списку наукової літератури, посилань, правила цитування, Соціальна робота

Оформлення списку наукової літератури, посилань, правила цитування, Соціальна робота

« Назад

Оформлення списку наукової літератури, посилань, правила цитування

Літературою називають будь-які витвори людської думки, що втілені в писемному слові й мають суспільне значення. Тобто уся сукупність наукових, художніх та інших творів того чи іншого народу, періоду або всього людства може вважатися літературою. Літературою за темою дослідження є сукупність друкованих творів певної галузі знань, з певного питання.

Будь-яка писемна пам'ятка, документ, що використовується дослідником як основа побудови наукового дослідження, є джерелом. Джерела бувають різних видів, що зумовлено знаковою природою документа. У залежності від знакового походження розрізняють такі види документів, як текст, ноти, карти, зображення, шрифт Брайля тощо; за фізичною формою джерела поділяють на мікроформи, електронні ресурси.

У курсовій роботі неможливо обійтися без цитування та посилання на літературні джерела. Використання досвіду попередників має бути чесним. Переказ чужих думок без посилання на автора є плагіатом, крадіжкою. Водночас робота, що містить тільки цитати, свідчить про відсутність у автора власної думки. Не слід наводити в лапках загальновідомі істини.

Посилаючись на певного автора, зовсім не обов’язково дослівно його цитувати. Можна переказати його думку своїми словами або обмежитися нагадуванням прізвища автора та назви роботи. Це дозволяє не переобтяжувати роботу цитатами. Якщо ж цитування не уникнути, то слід дотримуватися таких вимог: 1) текст цитати наводиться в лапках; 2) цитування має бути повним, без довільної зміни авторського тексту; за необхідності пропуску окремих слів ставляться три крапки; 3) кожна цитата обов’язково повинна супроводжуватися посиланнями на джерело; посилатися треба на першоджерела, якщо це неможливо зробити (джерело важкодоступне), то зазначається «Цит. за ...».

Посилання. В залежності від місцезнаходження посилань на авторство у структурі наукової роботи розрізняють підтекстовий та закритий способи. Може бути використаний і внутрішньотекстовий спосіб, при якому частина відомостей про джерело подається у масовому тексті, а відсутні дані – після нього.

Закриті посилання. Якщо після цитати в квадратних дужках подається номер джерела та сторінки, з якої наводиться цитата або почерпнута певна ідея, такі посилання називаються закритими. Це вид посилань дуже зручний за умови, якщо у автора вже оформлений список використаних джерел.

Підтекстові посилання. Цей вид посилань більш зручний, оскільки дає можливість відразу ознайомитися із джерелом, яке цитується чи згадується. Водночас підтекстові посилання значно збільшують обсяг роботи. Інформація про джерело подається у підрядковому запису і містить всі елементи опису літератури. Підтекстове посилання та відповідну цитату у тексті пов’язують умовні позначки (як правило, це арабські цифри, рідше – зірочки) на верхній лінії шрифту.

У роботі можна використовувати наскрізну (у випадку закритих посилань) або посторінкову нумерацію (підтекстові посилання), починаючи з цифри «1» на кожній окремій сторінці тексту. Якщо кількість посилань невелика, то можна користуватися зірочками. Проте у всій роботі повинна бути одна форма позначок: цифри або зірочки. У випадку наскрізної нумерації доцільно укладати список літератури і джерел в алфавітному порядку.

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Бібліографічний опис складається безпосередньо за друкованим твором або за каталогами та бібліографічними покажчиками повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв (окрім тих, що вже є в оригіналі). Джерела можна розміщувати трьома способами:

– в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків джерел;

– увесь список формується в алфавітному порядку за прізвищем першого автора або назвою;

– у порядку появи (згадування) посилань у тексті курсової роботи.

Алфавітний порядок складання списку використаних джерел має загальну (наскрізну) нумерацію, при цьому спочатку подається література кирилицею, а після неї латиницею.

Формування списку використаних джерел за появою посилань у тексті є простішим способом і полягає у наскрізній нумерації джерел незалежно від того, чи це нормативний акт, чи автор, прізвище якого починається з будь-якої літери абетки. На кожне з наявних у списку джерело в роботі має бути хоча б одне посилання. Список використаних джерел розташовується після висновків з продовженням нумерації аркушів.

Для забезпечення сумісності бібліографічних даних як на вітчизняному, так і на міжнародному рівні, полегшення процесів розуміння та обміну інформацією як необхідної умови інтеграції до світового інформаційного товариства у сфері інформаційної діяльності відбулася уніфікація бібліографічного запису у відповідності до міжнародних рекомендацій та національних стандартів.

Для уніфікації складання бібліографічного опису на міжнародному рівні, забезпечення можливості обміну результатами каталогізації в Україні було розроблено новий національний стандарт ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання», який набув чинності 1 липня 2007 року. Він є базовим для системи стандартів, правил, методичних посібників зі складання бібліографічного опису.

Більшість нововведень пояснюється прагненням розробників максимально точно слідувати базовому принцип Міжнародного стандартного бібліографічного опису (ISBD) — подавати інформацію у бібліографічному описі в тому вигляді, в якому вона представлена в об'єкті опису. Новий стандарт вміщує тільки універсальні правила, спільні для всіх видів документів, але правила складання бібліографічного запису ілюструються фрагментами опису різних видів документів – використаних літератури і джерел.

Дані про джерело в списку використаної літератури не перекладаються українською мовою, а вказуються мовою, якою воно видане (російською, англійською тощо). Місце видання пишеться скорочено, якщо книга видана в Києві, Москві, Санкт-Петербурзі: К., М., СПб. Це положення поширюється і на іншомовні джерела, якщо книга видана в Лондоні, Нью-Йорку, Парижі: Lnd, N.-Y., P.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!