Емпіричні методи наукового дослідження у соціальній роботі, Соціальна робота

Емпіричні методи наукового дослідження у соціальній роботі

У дослідженнях у соціальній роботі традиційно використовуються ті ж методи, що і у соціологічних дослідженнях. Ці методи поділяються на кількісні та якісні. Вибір кількісної чи якісної методології залежить від наукової проблеми та дослідницьких завдань. Кількісні та якісні методи мають свої специфічні дослідницькі цілі, призначення, об'єкти вивчення. Якісне дослідження – це процес відкриття, тоді як кількісне – процес доказу та підтвердження.

Кількісні дослідження призначено для вивчення об'єктивних, кількісно вимірюваних характеристик поведінки людей. Кількісні дослідження є переважно описовими. Оброблення інформації в таких дослідженнях здійснюється за допомогою впорядкованих кількісних процедур. У кількісних дослідженнях до вибірки ставляться певні вимоги, що базуються на теорії ймовірності та математичній статистиці. У зв'язку з цим можливе перенесення висновків, отриманих на основі вивчення вибіркової сукупності, на всю генеральну сукупність. До кількісних методів збору інформації належать анкетне опитування, спостереження, аналіз документів та експеримент.

Якісні дослідження призначені для одержання глибинної інформації. Ці дослідження можна назвати інтерпретаційними. Вони дозволяють одержати інформацію про мотиви поведінки людей, тобто одержати відповідь на запитання: «Чому?». Вимоги до вибірки та математичного підтвердження вірогідності отриманої інформації до таких досліджень незастосовні. До якісних методів збору інформації належать фокусоване групове інтерв'ю, глибинне інтерв’ю.

Не всі методи можуть використовуватись належною мірою в навчальних емпіричних дослідженнях. Для прикладу, має певні обмеження застосування методу глибинного інтерв'ю, експерименту, спостереження. Зупинимось детальніше на деяких методах досліджень.

1. Метод анкетного опитування

Опитування — метод збирання вербальної інформації про досліджуваний об'єкт під час безпосереднього або опосередкованого спілкування дослідника з респондентом. Воно призначене для виявлення конкретних фактів за допомогою великого кола осіб. Опитування можуть бути заочними та очними.

Заочне опитування (анкетування) передбачає збирання вербальної інформації за допомогою анкети (запитальника), яку респондент заповнює самостійно. Воно може бути роздатковим (респондент отримує анкету безпосередньо з рук дослідника), поштовим (розсилання анкет та отримання на них відповідей поштою), надрукованим у пресі (анкету пропонують заповнити читачеві газети чи журналу і надіслати в редакцію), та інтернет- анкетуванням (розповсюдження і збирання анкети здійснюється через електронний зв’язок).

Очне опитування (інтерв'ю) передбачає збирання первинної вербальної інформації під час безпосереднього цілеспрямованого спілкування інтерв’юера (дослідника) з респондентом, в процесі якого дослідник сам ставить запитання, передбачені дослідженням, та фіксує отримані відповіді. За типом респондентів розрізняють інтерв’ю з пересічним респондентом, інтерв’ю з відповідальною особою (менеджером, керівником тощо) та інтерв’ю з експертами.

2. Метод спостереження

Спостереження — планомірне цілеспрямоване сприйняття явищ, результати якого в тій чи іншій формі фіксуються дослідником і згодом перевіряються. Спостереження ефективно використовується у дослідженнях поведінки окремих індивідів, соціальних груп, спільнот. Найчастіше застосовується в комплексі з іншими методами.

За ступенем формалізації виділяють структуроване спостереження (з наявністю чіткого плану, спеціальних документів для реєстрації фактів, подій, явищ) та неструктуроване спостереження (коли дослідник сам на місці вирішує, на що звернути увагу, що фіксувати). За ступенем участі спостерігача у дослідженні можна виділити включене та невключене спостереження. У включеному спостереженні дослідник сам певною мірою є учасником досліджуваного процесу. У невключеному спостереженні дослідник знаходиться поза процесом чи явищем, яке він вивчає.

3. Метод аналізу документів

Аналіз документів дає змогу побачити важливі сторони соціальної дійсності. Документи — це джерела, які містять інформацію про соціальні факти і явища суспільного життя, а також соціальні суб'єкти, що функціонують у суспільстві.

За формою фіксації інформації розрізняють письмові документи (архівні матеріали організацій і установ, архіви машинописних даних, наукові публікації, преса, особистісні документи — листи, автобіографії, щоденники тощо), статистичні дані (цифрова форма викладу), іконографічна документація (кіно-, відео-, фотоматеріали, картини), фонетичні документи (аудіозаписи).

У соціальних дослідженнях найпоширенішими методами аналізу документів є традиційний (класичний) і формалізований (контент-аналіз). Під традиційним аналізом розуміють усю багатоманітність розумових операцій, спрямованих на інтеграцію інформації, що міститься в документі з певного погляду, застосованого дослідником в кожному конкретному випадку. Контент-аналіз — це метод якісно-кількісного аналізу масиву документів з метою одержання об’єктивної, систематизованої і узагальненої інформації про соціальну реальність. Процедура контент-аналізу полягає в алгоритмізованому виділенні в тексті певних елементів змісту, що цікавить дослідника, класифікації виділених елементів у відповідності з концептуальною схемою, наступним її підрахунком і якісним представленням результатів.

4. Метод експерименту

Соціологічний експеримент — це метод отримання інформації про зміну соціального об’єкта в результаті цілеспрямованого впливу на нього контрольованими чинниками (змінними). Цей метод може поєднуватись із іншими методами. Характерною ознакою соціологічного експерименту є виділення у ньому двох видів об'єктів: контрольних та експериментальних груп. У дослідженнях у соціальній роботі метод експерименту вживається рідко.

5. Метод фокусованого групового інтерв'ю

Фокусоване групове інтерв'ю — це якісно-кількісний метод збирання соціологічної інформації. Це не просто чергування запитань інтерв’юера і відповідей респондентів, а своєрідна дискусія. Особливістю методу фокусованого групового інтерв'ю є те, що дискусія має фокусований характер: тема дискусії, логіка і форма запитань визначаються заздалегідь і фіксуються в інструкції ведучому. Збирання інформації відбувається у процесі спостереження за обговоренням пропонованих питань, а також за невербальною поведінкою.

6. Метод глибинного інтерв'ю

Особливістю глибинних інтерв’ю є їх тривалість, детальність, нестандартизованість, врахування невербальних сигналів таких як інтонації, жести, пози, підвищена увага до особистості респондента. Метою такого інтерв’ю є глибоке розкриття досліджуваного питання, з’ясування деталей, відкриття нового, а не лише оцінка вже відомих фактів. Часом лише в ході такого інтерв’ю можна отримати певну інформацію, яку респондент за інших умов не повідомить, а глибинне інтерв’ю може як спровокувати його на відвертість, так і надати можливість поставити перед респондентом певну проблему і досягти її правильного розуміння. Завданням інтерв’юера є надати можливість респонденту розповісти про свій внутрішній світ, переживання, уявлення тощо. Глибинне інтерв’ю ще називають клінічним, або нарративним. Глибинне інтерв’ю триває щонайменше 1,5 - 2 години. Часто дослідник повертається до того ж респондента для продовження розмови, уточнення деталей, поглиблення теми.

Окрім традиційних методів емпіричних досліджень студенти можуть розробляти, реалізовувати і оцінювати соціальні проекти, тренінги, проводити SWOT-аналіз діяльності закладів соціальних служб тощо. Вибір методу дослідження та інструментарію (анкети, гайди інтерв’ю) узгоджується з науковим керівником або консультантом.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!