Методичні рекомендації щодо виконання курсової роботи з дисципліни Землеробство, Коледж ПДАТУ
« Назад
Міністерство освіти і науки України Коледж Подільського державного аграрно - технічного університету
Методичні рекомендації щодо виконання курсової роботи з дисципліни Землеробстводля студентів аграрних навчальних закладів із спеціальності 201 „Агрономія ” освітньо-кваліфікаційного рівня „молодший спеціаліст”
Кам’янець – Подільський 2016 Укладачі: Кобернюк О.Т., к. с.-г. н., викладач I категорії ; Федорук І.В., викладач I категорії; Кух М.В., викладач II категорії. Рецензенти: : Хомовий М.М., к. с.-г. н., доцент ПДАТУ; Сеник І.І., к. с.-г. н., с. н. с., викладач ВП НУБіП України „Заліщицький аграрний коледж ім. Є. Храпливого” Методичні рекомендації розглянуто і схвалено на засіданні циклової комісії агрономічних дисциплін Протокол № ____від „____” _________2016 р. Голова циклової комісії ______________Кух М.В. За основу взято методичні вказівки по виконанню курсової роботи з землеробства кафедри землеробства, ґрунтознавства і захисту рослин ПДАТУ. Автори: доктор с.-г. наук, професор Рихлівський І.П., кандидат с.-г. наук, професор Печенюк В.І., кандидат с.-г. наук, доцент Хомовий М.М. та ін. – 2014. – 19 с.
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ1.1. Завдання і тематика курсової роботиОсновне завдання курсової роботи з землеробства – розробити раціональну схему сівозміни, систему обробітку ґрунту в ній та заходи боротьби з бур’янами. На основі вихідних даних, досягнень науки, власних міркувань, з врахуванням грунтово-кліматичних умов, студенту необхідно запроектувати сівозміну, скласти план переходу та ротаційну таблицю сівозміни, розробити раціональні системи обробітку ґрунту в сівозміні і систему заходів боротьби з бур’янами. З цією метою, кожному студенту видається індивідуальне завдання, яке розробляється керівником курсової роботи відповідно до обраної теми. Завдання розглядається цикловою комісією, затверджується заступником директора з навчальної роботи, після чого видається студенту, але не пізніше як за два місяці до здачі курсової роботи ( форма завдання наведена в додатку А). 1.2. Орієнтовний зміст курсової роботиВступ (Завдання землеробства України на сучасному етапі) 1. Проектування сівозміни 1.1. Характеристика ґрунтово-кліматичних умов та структури посівних площ 1.2. Складання нової сівозміни та її агротехнічне обґрунтування 1.3. Освоєння сівозміни 1.4. Складання ротаційної таблиці 2. Проектування системи обробітку ґрунту, сівби та догляду за рослинами на полях сівозміни 3. Система заходів боротьби з бур’янами 3.1. Хімічні заходи боротьби з бур’янами 3.2. Складання карт забур’яненості посівів 3.3. Правила техніки безпеки при застосуванні гербіцидів 4. Охорона навколишнього середовища (раціональні прийоми агротехніки та боротьба з ерозією ґрунтів) Висновки 1.3. Порядок виконання та захисту курсової роботиКурсова робота виконується студентами самостійно в позанавчальний час згідно з вимогами і в установлений термін. Під час перевірки викладач робить зауваження, а в рецензії зазначає недоліки та шляхи їх усунення, робить загальний висновок про можливість допуску студента до захисту курсової роботи. Після перевірки студенту надається змога доопрацювати свою роботу відповідно до зауважень рецензента. Перевірена і доопрацьована робота допускається до захисту. Курсові роботи виконані неохайно, не за структурою і з великою кількістю граматичних помилок до захисту не допускаються. Під час захисту студент коротко доповідає про зміст роботи і відповідає на поставлені запитання. Захист курсової роботи здійснюється перед комісією, яка складається з двох-трьох викладачів циклової комісії та за участі керівника курсової роботи. З урахуванням якості виконання, оформлення роботи та результатів захисту в залікову книжку виставляється оцінка. Оцінка “5” Студент повністю розкриває зміст матеріалу з поставленого питання; вільно володіє спеціальною термінологією; грамотно та послідовно висвітлює матеріал, застосовує довідники, нормативні документи; впевнено і правильно застосовує одержані знання з даної і суміжних дисциплін для вирішення практичних завдань. Оцінка ”4” Студент розкриває основний зміст матеріалу; вдало використовує спеціальні терміни, не допускає грубих граматичних помилок, робота виконана акуратно; вільно читає схеми; у відповідях та підрахунках можливі неточності, які не змінюють суті одержаних результатів; оформлення роботи виконано з урахуванням вимог стандартів. Оцінка ”3” Студент зміст питання розкриває частково, не завжди послідовно; не пов'язує свою відповідь з раніше одержаними знаннями; допускає окремі помилки при читанні схем; відповіді не повні, але суть питання в цілому висвітлена; для вирішення практичних завдань одержані знання застосовує з труднощами. Оцінка “2” Студент не висвітлює основного змісту питання; допускає грубі помилки в обчисленнях і кінцевих висновках; з помилками читає схеми, слабо володіє спеціальною термінологією; текстовий матеріал містить значну кількість граматичних помилок, виправлень.
2. ВИМОГИ ЩОДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ2.1. Загальні вимогиКурсова робота з дисципліни «Землеробство» виконується у вигляді пояснювальної записки, яка оформляється згідно з міждержавним стандартом ГОСТ 2.105-95 і є одним з видів текстових документів, що оформляється відповідно до вимог єдиної системи технологічної документації (ЕСТД). Пояснювальна записка виконується українською мовою на одній стороні білого паперу формату А4 (210x297мм) - ГОСТ 2.301-68. Способи виконання пояснювальної записки: - рукописний з висотою літер і цифр не менш ніж 2,5 мм чорними чорнилами (пастою). Відстань між рядками рукописного тексту - 10 мм. Абзаци в тексті починають відступом, який дорівнює 15-17 мм; - за допомогою комп’ютера (шрифт Тіmes New Roman 14, інтервал 1,5. Відступи від країв листка: верхній та нижній - 20 мм, лівий - 25 мм, правий – 15 мм). Абзаци в тексті починають відступом, який дорівнює 12,5 мм. Вписувати в пояснювальну записку, виготовлену друкарським способом, окремі слова, формули, умовні знаки, а також виконувати схеми і рисунки необхідно чорним чорнилом (пастою) від руки креслярським шрифтом. Обсяг пояснювальної записки не повинен перевищувати 40 сторінок рукописного тексту або 30 сторінок комп’ютерного. При визначенні обсягу пояснювальної записки додатки не враховуються. Помилки, описки та інші неточності, виявлені в пояснювальній записці, допускається виправляти підчисткою або коректором і нанесенням на тому ж місці виправленого тексту рукописним способом. Пошкодження листків та сліди не повністю видаленого тексту не допускаються. 2.2. Структура курсової роботиКурсова робота повинна містити наступні обов'язкові структурні елементи у порядку їх розміщення:
2.3. Оформлення титульного аркушаТитульний аркуш - це перша сторінка пояснювальної записки. Оформляється на аркуші формату А4 (210x297 мм). Титульний аркуш може бути виконаний креслярським шрифтом або за допомогою комп’ютера. Слова «КУРСОВА РОБОТА» пишуться шрифтом розміром 7 мм, а прізвище, ім’я, по- батькові і рік - шрифтом 5 мм. Номер сторінки на титульному аркуші не ставиться. Титульний аркуш містить: назву міністерства, у систему якого входить навчальний заклад, назву навчального закладу, назву дисципліни, тему роботи, прізвище та підписи виконавця і керівника, рік виконання (без написання слова «рік» або «р»). Приклад оформлення титульного аркуша курсової роботи наводиться в додатку Б. 2.4. Оформлення змістуСлово «ЗМІСТ» записують у вигляді заголовка, великими літерами, симетрично тексту. До змісту включають: вступ, послідовно перераховані назви всіх розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів (якщо вони мають заголовки), висновки, список використаної літератури, додатки і номери сторінок, на яких вони розпочинаються. 2.5. Побудова текстуКурсова робота повинна містити лише належним чином впорядковану навчальну та наукову інформацію. Інформація має стосуватись теми роботи, бути тісно пов’язана з нею, розкривати її суть. Відповідно до вимог необхідно створювати структуру курсової роботи. Текст роботи за необхідності ділять на розділи і підрозділи, підрозділи на пункти. Розділи, підрозділи повинні мати заголовки, в яких чітко і стисло відображається їх зміст. Заголовки розділів та інших структурних одиниць пишуться окремим рядком і виділяються шрифтом чи розміром літер без крапки в кінці, не підкреслюючи. Перенесення слів у заголовках не допускається. Якщо заголовок складається з двох речень, їх роз’єднують крапкою. Розділи доцільно розпочинати з нової сторінки. Відстань від верху сторінки до заголовку дорівнює чотирьом міжрядковим інтервалам, а від заголовку до тексту - двом. Між текстом попереднього розділу і заголовком наступного відстань становить три інтервали. Розділи нумеруються послідовно арабськими цифрами в межах всієї роботи. Порядкові номери ставляться перед назвою розділу, виділяються крапками. Наприклад, «1. Проектування сівозміни». «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «ДОДАТКИ», «Список використаної літератури» не нумеруються. Підрозділи нумеруються арабськими цифрами у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номерів розділу і підрозділу, відокремлених крапкою. Наприклад, «3.1. Хімічні заходи боротьби з бур’янами» (перший підрозділ третього розділу). Абзаци упродовж усього тексту мають дорівнювати п’яти знакам. У тексті і таблицях можна користуватися загальноприйнятими скороченнями: тонна - т, центнер - ц, гектар - га, кормова одиниця - корм. од. та ін. 2.6. ТаблиціДля зручності користування, цифровий матеріал оформляється у вигляді таблиць. Таблиця розташовується безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. Таблицю можна розміщувати вздовж або впоперек аркуша, дотримуючись полів. На всі таблиці повинні бути посилання в тексті. Таблиці, за винятком таблиць додатків, слід нумерувати арабськими цифрами в межах розділу. Номер таблиці пишеться перед її назвою і складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою. Назву таблиці пишуть малими літерами, крім першої великої над таблицею посередині. Назва має бути стислою і відповідати змісту таблиці. Наприклад, 1.3. План освоєння сівозміни - третя таблиця першого розділу. У випадку, коли таблиця не поміщається на одному аркуші, її назва вказується лише над першою частиною. Над наступними частинами пишуть «Продовження таблиці» з зазначенням номера. При розміщенні таблиці на кількох аркушах, в кожній частині повторюють шапку, чи боковик, однак допускається їх заміна відповідно номерами колонок, чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами в першій частині таблиці. Якщо в кінці сторінки таблиця переривається і її продовження буде на наступному аркуші, нижню обмежуючу лінію не проводять. Заголовки колонок і рядків таблиць слід писати з великої літери, а підзаголовки - з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком, або з великої літери, якщо мають самостійне значення. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапка не ставиться. Заголовки і підзаголовки колонок указують в називному відмінку. Заголовки колонок записуються паралельно до рядків таблиці, однак, за необхідності, допускається перпендикулярно розташування заголовків колонок. 2.7. ІлюстраціїІлюстрації (рисунки, графіки, схеми, діаграми, ескізи, фотознімки) розміщуються безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. Кількість ілюстрацій повинна бути достатньою для пояснення тексту, що викладається. На всі ілюстрації мають бути посилання в тексті. Фотознімки, розміром меншим за формат А4, наклеюються на аркуш наступної сторінки тексту. Ілюстрації повинні мати назву і позначаються словом «Рисунок». Слово «Рисунок» і назву його розміщують під ілюстрацією, а за наявності вільного місця - збоку. Ілюстрації послідовно нумеруються в межах розділу арабськими цифрами (за винятком ілюстрацій, наведених у додатках). Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації відокремлених крапкою. 2.8. ФормулиФормули розташовуються безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині рядка. Вище і нижче кожної формули повинно бути залишено один вільний рядок. У формулах використовуються символи встановлені відповідними державними стандартами. Пояснення символів і коефіцієнтів, що входять до формули, повинні бути наведені безпосередньо під формулою. Пояснення кожного символу слід давати з нового рядка в тій послідовності, в якій символи наведені в формулі. Перший рядок пояснення повинен починатися словом «де» без двокрапки. 2.9. Посилання на літературні джерелаПід час написання курсової роботи студент користується вітчизняною та зарубіжною літературою: монографіями, підручниками, посібниками, довідниками, статтями в збірниках (наукових, виробничих), реферативних журналах, рекомендаціями виробництв, інформаційними листками, звітами, методичною літературою. У випадку використання певної інформації з літератури, обов’язкове посилання в тексті на джерело. Посилання на джерела оформляються у квадратних дужках. Посилання містить номер джерела, під яким воно знаходиться в списку літератури, наприклад [ 14 ]. При посиланні на стандарти вказують лише їх позначення, наприклад, ДС'ГУ 2240-93. 2.10. Список використаних джерелВсі джерела розміщують у алфавітному порядку і нумерують арабськими цифрами. Джерело, на яке посилаються в тексті, позначають тим порядковим номером, яким воно записано в списку використаної літератури. Про кожне джерело подаються наступні відомості: прізвище та ініціали автора (якщо підручник чи посібник має декілька авторів, то їх прізвища перераховуються за таким порядком, у якому вони зазначені; повна і точна назва підручника, посібника; дані про повторне видання; назва міста видання в називному відмінку; назва видавництва (без лапок); рік видання (без скорочення «р»). Кожна група відомостей відокремлюється одна від однієї знаками крапка і тире (. -). Бібліографічний опис роблять мовою документа. Якщо на титульному аркуші відсутнє прізвище автора (авторів), то запис даних починають з назви підручника, посібника, після чого за косою рискою вказують прізвище редактора та його ініціали, які ставлять перед прізвищем, а решта елементів за прізвищем редактора. 2.11. ДодаткиДодатки оформляються як продовження роботи на її наступних сторінках. У тексті роботи на всі додатки повинні бути посилання. Розміщувати додатки слід в порядку посилання на них у тексті. Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки і мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої, симетрично відносно тексту сторінки. Над заголовком посередині рядка друкується слово «додаток» і велика літера, що позначає додаток. Згідно з ДСТУ 3008-95 додатки слід позначати послідовно великими літерами українського алфавіту, позначаючи з літери А, за винятком Ґ, Є, З, І, ї, Й, О, X, Б. Наприклад: Додаток А, Додаток Б. Додатками можуть бути: графічний матеріал; таблиці, що доповнюють основний текст; формули і розрахунки; фотографії, опис приладів і комп’ютерних програм, що використовувалися в роботі; довідковий матеріал. Додатки повинні мати спільну з основним текстом наскрізну нумерацію сторінок.
3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКОНАННЯ РОЗДІЛІВ КУРСОВОЇ РОБОТИВступ (1-2 сторінки). У вступі необхідно висвітлити сучасний стан розвитку землеробства України та викласти основні завдання на найближчі роки. Відмітити роль і значення землеробства в підвищенні врожайності сільськогосподарських культур. Привести конкретні цифри по виробництву в Україні основних продуктів землеробства. 1. Проектування сівозміни 1.1. Характеристика ґрунтово-кліматичних умов та структури посівних площ В цьому розділі потрібно дати характеристику кліматичних умов відповідної зони України (вихідні дані), проаналізувати забезпеченість ґрунту поживними речовинами ( вміст гумусу, азоту, фосфору і калію), необхідність вапнування (площі і ґрунти), відмітити глибину оранки під основні культури, можливість поглиблення орного шару та його способи. Дані необхідно подати у вигляді таблиці 1. Таблиця 1 Характеристика ґрунтів
Для проектування нової сівозміни, спочатку необхідно об’єднати культури в агробіологічні групи та розрахувати фактичну структуру посівних площ. Структура посівних площ – це співвідношення між площами посіву окремих культур або їх груп у сівозміні, виражене у відсотках до загальної площі сівозміни. Примітка: В господарську групу входять культури, що схожі між собою за умовами вирощування: озимі зернові, ярі зернові, просапні та ін. Дані розрахунків заносяться до таблиці 2. Таблиця 2 Структура посівних площ
1.2. Складання нової сівозміни та її агротехнічне обґрунтування В основу проектування сівозміни слід покласти раціональну структуру посівних площ, виходячи з якої встановлюють середній розмір поля. Необхідно, щоб кожна група культур, по можливості, займала одне або кілька цілих полів. З кількох варіантів схеми студент вибирає найкращий і заносить в таблицю 3. При цьому розглядають можливість розміщення проміжних культур, а також інші шляхи збільшення продукції. Свої пропозиції студент викладає в текстовій частині курсової роботи. Таблиця 3 Розробка нової схеми сівозміни
Розміщенню культур в сівозміні слід дати агротехнічне обґрунтування, де повинно бути вказано вплив кожної попередньої культури (попередника) на розвиток і урожайність послідуючої. Необхідно дати характеристику попередника і ланок сівозміни та місця розміщення в них провідних для зони культур. Для оцінки попередників слід використовувати дані наукових установ та передовий досвід. 1.3. Освоєння сівозміни Завдання освоєння сівозмін полягає в складанні коротких за строками (2-3 роки для польових та 3-4 роки для спеціальних) перехідних планів до прийнятих сівозмін без зниження врожайності сільськогосподарських культур. Досягається це найкращим використанням попередників, застосуванням системи обробітку ґрунту, підвищенням якості робіт, індустріальних та удосконалених технологій вирощування. План переходу (освоєння) включає графи – попередники за 2 роки, що беруться із завдання та роки переходу або освоєння сівозміни ( табл. 4). Таблиця 4 План освоєння сівозміни
В перехідний період дозволяється і слід враховувати: 1. Розміщувати культури за своїм циклом життя ( багаторічні трави, озимі); 2. В першу чергу розміщувати провідні культури зони по кращих попередниках ( ланка сівозміни); 3. В перший рік перехідного періоду допустиме розміщення в полі культури по тій же культурі ( як виняток); 4. В цей період допустима заміна культури, що є в схемі сівозміни, іншою, рівнозначною в біології, яку слід передбачати в посіві ( багаторічні трави на однорічні). Використання останньої культури передбачається виробничо-фінансовим планом господарства; 5. Бажано дотримуватись агрономічного правила: розміщувати на полі лише одну культуру, або ж посівами її займати кілька полів ( згідно структури посівних площ). Розміщення на полі 2-3-х культур повинно бути винятком, що слід передбачати в одній сівозміні ( збірні поля). План переходу закінчено, або сівозміна вважається освоєна, коли кожна культура розміщується по тому попереднику, який передбачено за схемою сівозміни. Вимоги схеми сівозміни слід ретельно виконувати – це закон для рільництва на певний період часу. 1.4. Складання ротаційної таблиці Після освоєння сівозміни починається її ротація. Ротаційна таблиця – це план для керівництва по суворому розміщенні культур в полях сівозміни. При складанні ротаційної таблиці слід пам’ятати, що першим роком в ній буде останній рік перехідного періоду. Культури цього року слід переписати в графу першого року ротаційної таблиці ( табл.5). Ротаційний період триває стільки років, скільки полів у сівозміні. Розміщення культур в таблиці слід вести лише горизонтально (по кожному полю). Таблиця 5 Ротаційна таблиця сівозміни
2. Проектування системи обробітку ґрунту, сівби та догляду за рослинами на полях сівозміни Розробка системи агротехнічних заходів в сівозміні складає одну з головних частин роботи і вимагає особливо ретельного її виконання. Система обробітку ґрунту в кожному полі сівозміни розробляється з урахуванням попередників, типу ґрунту та біологічних особливостей культури і технології її вирощування. Головна мета, що ставиться перед обробітком ґрунту: - створити потужний орний шар з рихло-грудочкуватою структурою та з добре розробленою і вирівняною поверхнею ґрунту; - нагромадження в ґрунті запасів води та мінеральних елементів живлення рослин; - знищення бур’янів, збудників хвороб і шкідників рослин; - рівномірна та глибока заробка добрив; - в системі передпосівного обробітку ґрунту – створення сприятливих умов для проростання насіння. При виконанні завдання записуються всі прийоми вирощування кожної культури в кожному полі сівозміни з весни до осені: основний та передпосівний обробіток, сівба, догляд, боротьба з бур’янами, збирання та інші. Обов’язково зазначаються якісні показники обробітку ґрунту та заходи боротьби з бур’янами. Вся система обробітку ґрунту, сівби та догляду за рослинами виконується по формі таблиці 6. Таблиця 6 Система обробітку ґрунту, сівби та догляду за рослинами на полях сівозміни
Після заповнення таблиці 6 студент зобов’язаний дати пояснення і обґрунтування застосування способу обробітку ґрунту в різних полях сівозміни. Способи обробітку ґрунту проектуються з урахуванням погодних умов і біологічних особливостей культури. 3. Система заходів боротьби з бур’янами 3.1. Хімічні заходи боротьби з бур’янами Хімічні методи боротьби з бур’янами є важливим заходом в системі обробітку ґрунту. При виконанні курсової роботи слід передбачити їх широке застосування з урахуванням чергування культур в сівозміні. Вибір гербіциду проводиться з урахуванням попередження можливої небажаної післядії на послідуючі культури. Потребу в гербіцидах оформити у вигляді таблиці із зазначенням культур згідно схеми сівозміни, при викладенні обробітку ґрунту ( табл. 6). Крім того, ведеться розрахунок потреби господарства в гербіцидах ( табл. 7). Таблиця 7 План хімічних заходів боротьби з бур’янами
Примітка: доза гербіцидів подається лише в діючій речовині. Після заповнення таблиці 7 необхідно обґрунтувати застосування гербіцидів в посівах сільськогосподарських культур та розрахувати загальну потребу їх в господарстві. У довіднику норми витрат гербіцидів наведено за діючою речовиною. Для перерахунку норм витрат за препаратами користуються формулою де a – норма витрати препарату за діючою речовиною, кг/га; b – вміст діючої речовини у препараті, % (зазначається в паспорті на гербіцид). 3.2. Складання карт забур’яненості посівів Для розробки науково обґрунтованих заходів боротьби з бур’янами складають карту забур’яненості, основою якої є схематична карта території господарства з її межами, розмірами ділянок, видом угідь чи вирощуваної культури, назвою сівозміни. Складає карту агрономічна служба господарства, виходячи з обліку розповсюдження шкідливих рослин. В одному випадку слід провокувати проростання бур’янів, щоб їх знищити; в іншому – підібрати певні сорти культурних рослин. В третьому випадку – потрібен комплекс агротехнічних заходів для знищення найбільш шкідливих біологічних груп бур’янів. Забур’яненість полів змінюється в залежності від погодних умов, культури, системи обробітку ґрунту та удобрення. Тому облік забур’яненості приходиться щорічно повторювати. Найпростішим методом обліку забур’яненості полів є окомірний, що базується на 4-х бальній шкалі О.І. Мальцева. Він передбачає визначення наявності бур’янів порівняно з густотою стояння зернових та інших культур. Забур’яненість виражають у балах за шкалою її ступенів: а) бал І – бур’яни зустрічаються поодиноко; б) бал ІІ – бур’яни зустрічаються в незначній кількості; в) бал ІІІ - бур’яни зустрічаються в посіві по-різному, але культурні рослини переважають; г) бал ІV – бур’яни переважають у посіві культурних рослин, глушать їх. В умовах південно-західного Лісостепу облік слід вести при цвітінні дикої редьки та осоту польового. Облік ведуть для кожної біологічної групи окремо. Карту забур’яненості полів сівозміни складають двічі на рік: навесні для уточнення заходів весняно-літнього догляду за культурами і перед збиранням врожаю для розробки найбільш ефективної системи основного обробітку ґрунту та застосування гербіцидів. Етапи складання карти забур’яненості посівів: - слід нанести на папір карту полів сівозміни; - в кутку схеми поля (правий нижній) ставиться загальний бал забур’яненості поля. Він ставиться по злісних бур’янах. Всередині поля кружечком та його сегментами зазначаємо в балах інші бур’яни, що зустрічаються в посівах. Сегменти кола, стосовно наявності груп бур’янів, позначаємо певним кольором. До кожної карти забур’яненості посівів повинні бути умовні позначення, списки бур’янів по полях. 3.3. Правила техніки безпеки при застосуванні гербіцидів (1-2 сторінки) Важливим аспектом у застосуванні гербіцидів є суворе дотримання гранично допустимих кількостей препаратів у продукції, ґрунті, воді, робочій зоні застосування препарату. Це запобігає можливому негативному впливу на здоров'я людей, що працюють із пестицидами. В цьому підрозділі необхідно подати норми та правила застосування гербіцидів при виконанні сільськогосподарських робіт. 4. Охорона навколишнього середовища (раціональні прийоми агротехніки та боротьба з ерозією ґрунтів) При написанні цього розділу студенту слід продумати, які заходи можуть сприяти підвищенню родючості ґрунтів. Описуючи їх, необхідно подати роз’яснення з точки зору економіки, трудомісткості та охорони навколишнього середовища. Також, потрібно висвітлити заходи боротьби з ерозією ґрунтів в умовах спроектованої сівозміни. Література
З повагою ІЦ "KURSOVIKS"! |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||