Словник соціологічних термінів, Соціологія, ДонДТУ

Словник соціологічних термінів

Анкета – тиражований документ, який містить певну сукупність за­питань, сформульованих і пов'язаних між собою за встановле­ними правилами.

Валідність (обґрунтованість) інформації – відповідність результатів саме тим явищам і процесам, які передбачалося досліди­ти.

Велика соціальна група – численна за складом група людей, об'­єднаних для спільної діяльності, але взаємодія між якими є більш формальною.

Верифікація – перевірка, емпіричне підтвердження теоретичних положень науки шляхом зіставлення їх з об'єктами спостере­ження, чуттєвими даними, експериментом.

Вибіркова сукупність – певна кількість відібраних за суворими правилами елементів генеральної сукупності.

Вибірковий метод – науково обґрунтований підхід, за результата­ми якого роблять висновки про об'єкт дослідження як ціле, спи­раючись на дані аналізу його певної частини.

Вільне інтерв'ю – тривала бесіда за загальною програмою без чіткої деталізації запитань.

Включене спостереження – вид спостереження, за якого дослід­ник безпосередньо включений у досліджуваний процес.

Тендерна соціологія – галузь соціології, що вивчає закономірності диференціації чоловічих і жіночих ролей, статеві відмінності на всіх рівнях та їх вплив на людське існування, співіснування, на особливості соціальної організації.

Генеральна сукупність – обмежений територіально і в часі об'єкт дослідження.

Гіпотеза в соціологічному дослідженні – обґрунтоване припу­щення про структуру, механізми функціонування і розвитку досліджуваного об'єкта.

Громадська думка – специфічний вияв масової свідомості, що виражається в оцінках (вербальних і невербальних) і характери­зує ставлення людей де суспільно значущих подій і актів.

Громадянське суспільство – сукупність неполітичних відносин, сфера спонтанного вияву інтересів і волі вільних індивідів та їхніх асоціацій, захищена законами від регламентації їх діяль­ності з боку державної влади.

Екологічна поведінка – система взаємопов'язаних дій, в яких реа­лізуються освіченість людини щодо закономірностей функціонування довкілля, бережливе ставлення до нього.

Економічна поведінка – система соціальних дій, пов'язаних з ви­користанням різних за функціями і призначенням економічних цінностей (ресурсів) та зорієнтованих на одержання користі (ви­годи, винагороди, прибутку) від їх обігу.

Експертне опитування – різновид опитування, під час якого рес­пондентами є експерти – спеціалісти у певній галузі діяльності.

Емпіричні соціологічні дослідження – одна з форм вивчення дій­сності, предметом аналізу якої є різноманітні дії, характеристи­ки поведінки, погляди, настрої, потреби, інтереси, мотиви лю­дей, соціальних груп і спільнот, відображення соціальної реа­льності у фактах людської свідомості.

Ескалація – поступове розширення, посилення, збільшення, загострення, наприклад: ескалація кризи, ескалація конфлікту.

Етнічна ідентичність – відчуття взаємної тотожності, історичної, соціальної та культурної спільності у представників однієї етні­чної групи.

Етнічний стереотип – стандартизований/стійкий, емоційно наси­чений, ціннісне визначений образ, уявлення про певний об'єкт, продукований під впливом конкретної етнічної культури, актуа­льний для представників окремої етнічної спільноти.

Етнос – усталена сукупність людей, яка історично склалася на пев­ній території і має спільні, відносно стабільні особливості мови, культури й психіки, усвідомлення єдності та відмінності від ін­ших подібних утворень (самосвідомість), зафіксоване у само­назві (етнонімі).

Етносоціологія – галузь соціологи, що досліджує суть і функції різ­них етнічних спільнот (рід, плем'я, народність, нація) з метою з'ясування загальних закономірностей їх взаємодії та вироблення механізмів включення в існуючу систему соціальних відносин.

Звичай – встановлений спосіб поведінки, з яким пов'язані певні мо­ральні цінності, порушення яких викликає негативні санкції.

Зміст праці – узагальнена характеристика процесу праці, яка вра­ховує різноманітні функції праці, види трудових операцій, поділ виробничої діяльності за галузями, фізичне та інтелектуальне навантаження учасників процесу праці, ступінь самостійності працівника у регулюванні послідовності трудових операцій, на­явність або відсутність новизни, творчості, складність, технічну оснащеність праці тощо.

Інновація — комплексний процес створення, поширення та викори­стання нового практичного засобу (нововведення) для задово­лення людських потреб, а також пов'язані з цим нововведенням зміни в соціальному середовищі.

Інституціалізація — процес виникнення і становлення соціальних інститутів як ключових структурних елементів суспільства.

Інтерв'ю — цілеспрямована бесіда, мета якої — одержати відповіді на запитання, передбачені програмою дослідження.

Комунікація — передавання інформації від однієї системи до іншої за допомогою сигналів чи спеціальних матеріальних носіїв.

Конфлікт — соціальний процес, у якому індивід чи група прагнуть досягнення власних цілей (задоволення потреб, реалізації інтересів) шляхом усунення, знищення чи підпорядкування особі іншого індивіда або групи з близькими чи ідентичними цілями.

Кореляція - визначення функціональних зв'язків між двома озна­ками соціальних об'єктів.

Культура — сукупність наукового знання, практичних навичок, побу­тової й теоретичної свідомості, високої духовності, необхідних для розвитку суспільства і людини, формування особистості.

Культура особистості — сукупність соціальних норм і цінностей, якими вона керується в процесі практичної діяльності.

Мікросоціологія — наука про основні структури суспільства, суспі­льство загалом.

Опитування — метод збору соціальної інформації про досліджува­ний об'єкт під час безпосереднього (інтерв'ю) чи опосередкова­ного (анкетування) соціально-психологічного спілкування соці­олога і респондента (опитуваного) шляхом реєстрації відпові­дей респондентів на сформульовані запитання.

Парадигма — теоретичні схеми, моделі, диспозиції, інші пізнавальні регулятиви, які служать еталоном, взірцем або напрямом при вирішенні проблем.

Плюралізм — множинність думок, поглядів, напрямів, партій тощо як фундаментальний принцип будови правового суспільства.

Поведінка — форма діяльності, реакція на соціальне середовище чи на дію іншої людини.

Позитивізм — філософська течія, представники якої єдиним дже­релом знання вважали емпіричні (засновані на чуттєвому до­свіді) дані, заперечували пізнавальну цінність теоретичного ми­слення; філософських знань.

Політика — галузь відносин між соціальними суб'єктами (класами, соціальними групами, політичними партіями, окремими особа­ми, національними спільнотами, державами) щодо здійснення (використання, розподілу, завоювання) політичної влади.

Польове спостереження — метод дослідження, який проводиться у реальній життєвій ситуації.

Помилка репрезентативності — відхилення вибіркової сукупності за певними характеристиками від генеральної сукупності.

Прогноз — ймовірне судження про стан певного явища в майбут­ньому.

Прогнозування конфліктів — доказове припущення можливості їх виникнення та розвитку.

Процедура — загальна система дій дослідника, засоби організації та проведення дослідження, послідовність операцій тощо.

Районування генеральної сукупності — процес поділу досліджу­ваного об'єкта на складові відповідно до мети і завдань дослі­дження.

Регрес — тип розвитку, для якого характерним є перехід від вищого до нижчого.

Репрезентативність вибірки — властивість вибіркової сукупності відтворювати основні характеристики генеральної сукупності

Респондент — особа, яка є джерелом, комунікатором соціальної інформації під час опитування.

Санкція — стимулювання бажаної поведінки і припинення небажа­ної для забезпечення внутрішньої згуртованості й безперерв­ності суспільного життя.

Середні верстви — сукупність суспільних груп, які займають промі­жне становище щодо основних класів суспільства.

Середовище соціальне — сукупність економічних, політичних, со­ціальних, культурних, духовних, територіальних умов життєдія­льності людини, що впливають на його свідомість та поведінку.

Система соціальна — особливий клас систем (поряд з технічними, біологічними, кібернетичними та ін.), елементний склад яких становлять люди, стосунки, що виникають між ними.

Складна сім'я — сім'я, що складається з кількох об'єднаних родин­ними взаєминами нуклеарних сімей, кожна з яких може бути повною або неповною і включати також родичів подружжя по прямій чи бічній лінії.

Соціальна інженерія — вид, напрям діяльності, основним призна­ченням якої є регулювання соціальних відносин між різними соціальними групами, розв'язання соціальних проблем, забезпечення ефективного впровадження соціальних резервів виро­бництва тощо на базі застосування результатів і рекомендацій соціологічних досліджень, вироблений соціальних проектів, со­ціальних технологій.

Соціалізація — процес інтеграції індивіда в суспільство, у різнома­нітні типи соціальних спільнот (група, соціальний інститут, соціальна організація) шляхом засвоєння ним елементів культури, соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються соціа­льно значущі риси особистості.

Соціальна адаптація — вид взаємодії людини, соціальної групи із соціальним середовищем, під час якої узгоджуються вимоги і очікування його учасників.

Соціальна взаємодія — система взаємозумовлених соціальних дій, за яких дії одного суб'єкта (індивіда, групи, спільноти) одночас­но є причиною і наслідком відповідних дій інших.

Соціальна група — відносно стійка, історично сформована сукупність людей, об'єднаних на основі загальних соціально значу­щих ознак.

Соціальна диференціація — відмінності між макро- і мікрогрупами, а також індивідами, які можуть належати як до об'єктивних ознак (економічних, професійних, освітніх, демографічних), так і до ознак масової та індивідуальної свідомості.

Соціальна дія — спосіб розв'язання соціальних проблем і супереч­ностей, які ґрунтуються на зіткненні інтересів і потреб головних соціальних сил суспільства.

Соціальна легітимність — соціальний порядок, який має високий рівень визнання та престижу, завдяки чому диктує індивідам обов'язкові вимоги та надає приклади поведінки.

Соціальна мобільність — міжгрупова або просторова рухливість населення, його здатність (готовність) до соціальних перемі­щень.

Соціальна потреба — необхідність у чомусь для підтримання жит­тєдіяльності людини, соціальної групи чи суспільства загалом, внутрішня спонукальна сила активності.

Соціальна роль — типова поведінка людини,- пов'язана з її соціаль­ним статусом, яка не викликає негативної реакції соціального середовища.

Соціальна система — цілісне утворення, основним елементом яко­го є люди, їх зв'язки, взаємодії та взаємовідносини, соціальні інститути та організації, соціальні групи та спільноти, норми і цінності.

Соціальна спільнота — сукупність людей (сім'я, плем'я, етнос то­що), об'єднана відносно стійкими соціальними зв'язками, відно­синами, яка має загальні ознаки, що надають їй неповторної своєрідності.

Соціальна стратифікація — поділ суспільства на вертикально роз­ташовані соціальні групи і верстви (страти), які мають різний престиж, власність, владу, освіту тощо.

Соціальна структура суспільства — ієрархічно упорядкована су­купність індивідів, соціальних груп, спільнот організацій, інсти­тутів, об'єднаних стійкими зв'язками і відносинами.

Соціальна сфера — відносини і взаємодія індивідів, соціальних груп, спільнот, що мають різне соціально-економічне станови­ще в суспільстві.

Соціальне — сукупність певних рис та особливостей суспільних від­носин, інтегрована індивідами, спільнотами у процесі спільної діяльності в конкретних умовах, яка виявляється в їх стосунках, ставленні до свого місця в суспільстві, явищ і процесів суспіль­ного життя.

Соціальне явище — розмаїття форм дійсності, в яких всесвіт і бут­тя постають перед суб'єктом.

Соціальний експеримент — спосіб одержання інформації про на­явність причинно-наслідкових зв'язків між показниками функці­онування, діяльності поведінки соціального об'єкта і деякими керованими та контрольованими чинниками, що впливають на нього.

Соціальний закон — об'єктивний і повторюваний причинний зв'язок між соціальними явищами та процесами, які виникають внаслі­док масової діяльності людей або їх дій.

Соціальний захист — система законодавчих, політичних, соціаль­но-економічних, морально-психологічних гарантій, пільг, захо­дів, що спрямовані на створення для членів суспільства певних умов, які, з одного боку, перешкоджають згубному впливу на людину середовища (шкідливих умов праці, екологічних факто­рів, злочинності тощо), а з іншого — запобігають зубожінню на­селення, забезпечують соціально-принадну якість їх життя (за­безпечення мінімального прожиткового рівня життя, соціально-незахищеним прошарком населення, соціальна підтримка тих, хто може працювати, допомога в одержанні освіти, медичної допомоги тощо).

Соціальний зв'язок — соціальна дія, що виражає залежність і сумі­сність людей або груп.

Соціальний інститут — відносно стійка модель поведінки людей і організацій, що історично склалася у певній сфері життєдіяль­ності суспільства.

Соціальний контроль — засіб саморегуляції соціальної системи, що забезпечує упорядковану взаємодію її елементів шляхом нормативного (у тому числі й правового) регулювання.

Соціальний конфлікт — зіткнення інтересів двох або більшої кіль­кості індивідів, соціальних груп.

Соціальний процес — послідовна зміна станів у соціальних систе­мах і підсистемах, соціальних інститутах та організаціях, соціа­льні зміни в динаміці.

Соціальний статус особистості — це її позиція в соціальній системі, пов'язана з належністю до певної соціальної групи чи спільноти, сукупність її соціальних ролей та якість і ступінь їх виконання.        .

Соціальні відносини — самостійний, специфічний вид суспільних відносин, які виражають діяльність соціальних суб'єктів, зумов­лену їх неоднаковим становищем у суспільстві та роллю в сус­пільному житті.

Соціальні зміни — процес виникнення нових явищ, структур, харак­теристик у різних соціальних системах і підсистемах під час їх взаємодії,

Соціальні привілеї — виняткові права і переваги, якими де-юре або де-факто володіють окремі люди, групи, класи, установи і які не доступні для більшості людей.

Соціальні рухи — сукупність колективних дій великої кількості лю­дей, спрямованих на підтримку певних соціальних процесів і змін або напроти їм.

Соціально-психологічний клімат — відносно стійкий і типовий для певної групи загальний емоційний настрій, який формується в процесі спільної трудової діяльності колективу, спілкування між людьми.

Соціологічне дослідження — система логічно послідовних мето­дологічних, методичних та організаційно-технічних процедур для отримання наукових знань про соціальне явище, процес.

Соціологічне інтерв'ю —метод збору соціальної інформації, що фундується на вербальній соціально-психологічній взаємодії між інтерв'юером і респондентом з метою одержання даних.

Соціологічне спостереження — метод збору наукової інформації, сутність якого полягає в безпосередній реєстрації фактів, явищ, процесів, що відбуваються у соціальній реальності.

Соціологія — це наука, яка вивчає суспільство як цілісну соціальну систему, функціонування і розвиток цієї системи через її елементи, а саме особистість, соціальні інститути і соціальні спільноти.

Соціологія екології — галузь соціології, яка досліджує специфічні зв'язки між людьми та навколишнім середовищем, особливості розвитку і функціонування соціальних спільнот, соціальних структур та інститутів в умовах впливу на їх життєдіяльність ан­тропогенних екологічних чинників.

Соціологія праці та зайнятості— галузева соціологічна теорія, яка вивчає закономірності формування, функціонування і розвитку соціальних утворень (систем спільнот та інститутів) у сфері праці й пов'язані з ними процеси та явища.

Соціологія сім'ї — галузь соціології, що вивчає закономірності ви­никнення, функціонування й розвитку сімейно-шлюбних стосун­ків як соціального феномену в конкретних соціокультурних умовах.

Спосіб життя — види життєдіяльності суспільства, соціальний груп і особи з різним рівнем доходу, освіти, культури, неоднаковими ціннісними орієнтаціями тощо.

Суперництво — соціальний процес, який полягає у зіткненні проти­лежних інтересів індивідів, груп або прагнення до задоволення однакових інтересів за допомогою засобів, якими інші групи чи індивіди хочуть реалізувати власні інтереси.

Суспільство — сукупність усіх засобів взаємодії та форм об'єднання людей, що склалися історично, мають спільну територію, загальні культурні цінності та соціальні норми, характеризуються соціокультурною ідентичністю її членів.                                                                   

Тоталітаризм — 1) тоталітарний режим, для якого характерні конт­роль держави над усіма галузями суспільного життя, фактична ліквідація конституційних прав на свободу, репресії; 2) напря­мок політичної думки, що підтримує встановлення тоталітарних режимів.

Трудова адаптація — соціальний процес засвоєння особистістю нової трудової ситуації внаслідок активної взаємодії особистос­ті й трудового середовища.

Урбанізація — соціально-економічний процес зростання міст, місь­кого населення, поширення міського способу життя.

Фемінізм — науковий напрям і суспільний рух, метою якого є повна рівноправність чоловіків і жінок у всіх сферах життя.

Футурологія — сукупність уявлень про майбутнє людства; галузь наукових знань, що охоплює перспективи соціальних процесів.

Характер праці — соціальна ситність праці як суспільно значущого процесу.

Ціннісні орієнтації — соціальні цінності, які спрямовують діяльність та соціальну поведінку особистості і поділяються нею.

Цінність — суспільне ставлення особистості, яке переносить її по­треби та інтереси на матеріальні та духовні явища, надає їм визначальних соціальних рис.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!