Основні етапи роботи над дослідженням, Політичні науки, ЧДУ ім. Могили

Розділ 3. Основні етапи роботи над дослідженням

Специфіка курсової, дипломної та кваліфікаційної робіт студента полягає в тому, що в процесі їх підготовки та захисту здійснюється досягнення як науково-дослідних, так і навчальних цілей. Студенти глибоко вивчають актуальні політичні проблеми, вчаться аналізувати літературу, критично оцінювати її, полемізувати з авторами статей, висловлювати власні думки, відстоювати їх, робити правильні наукові теоретичні та практичні висновки, набувають певних навичок використання сучасних наукових методів дослідження.

Працюючи над науковим дослідженням, студент має ґрунтовно вивчити праці провідних фахівців з обраного напрямку, нормативно-правові акти, досвід державного управління і місцевого самоврядування, що допоможе глибше осмислити явища сучасної політики та історії політичної думки.

У процесі такої роботи студент повинен пройти певний шлях, який включає в себе низку взаємозв’язаних етапів. Як правило, дослідження дипломної чи кваліфікаційної роботи складається з шести етапів.

Перший етап включає обґрунтування теми, вибір об’єкта, предмета, визначення мети та завдань дослідження.

Об'єктом дослідження є певна частина реальності, тобто процес або явище, що обране для вивчення та на яке спрямована пізнавальна активність дослідника.

Предмет дослідження – це тільки ті суттєві зв’язки та відносини, властивості об’єкта, які досліджуються з визначеною метою в даних умовах та обставинах. Вони є головними, визначальними для даного, конкретного дослідження. Таким чином, предмет дослідження міститься у межах об’єкта. Предмет дослідження має максимально узгоджуватися з темою кваліфікаційної роботи.

Таким чином, формулювання проблеми дослідження, а отже – виокремлення об’єкта і предмета дослідження – перший крок в розробці його програми.

Визначення теми, об’єкта і мети дослідження являє собою єдиний нерозривний процес.

Визначення теми і мети дослідження мають два структурних елементи, які збігаються: об’єкт дослідження і кінцевий результат. При цьому мета має і третій елемент (шлях досягнення кінцевого результату), який відсутній при формулюванні теми.

Другий етап дозволяє визначити завдання дослідження на основі проведеного огляду джерел та літератури, що характеризують стан досліджуваної проблеми.

Основною методологічною вимогою до виконання огляду є наявність чітко поставленої мети і конкретного об’єкта дослідження.

Для проведення огляду джерел з теми дослідження доцільно, перш за все, скласти план і продумати його структуру. План повинен відтворювати основний зміст огляду, а структура – форму його втілення.

Наприклад, алгоритм для прикладного політологічного дослідження, присвяченого громадянській освіті, яке має три розділи, може бути побудований таким чином:

1. Огляд стану питання, яке досліджується.

1.1 Аналіз структури і змісту громадянської освіти старшокласників.

1.2 Аналіз умов громадянської освіти школярів юнацького віку.

1.3 Огляд теоретичних і експериментальних досліджень, присвячених громадянській освіті на Заході, в СНД і в Україні.

1.4 Огляд наявного досвіду реалізації громадянської освіти в нашій країні.

1.5 Аналіз тенденцій з питань громадянської освіти.

1.6 Висновки і завдання дослідження.

Відзначимо, що наведений алгоритм може бути використаний практично для будь-якого аналогічного прикладного дослідження з умовою заміни в ньому об’єкта дослідження. Це забезпечується за рахунок системної логіки розгляду проблеми, закладеної в самому алгоритмі.

Перелік питань, які розглядаються, структурується за принципом від загального до конкретного, тобто в розділі здійснюється редукція основного питання (теми дослідження) до більш конкретних питань, які являють собою завдання дослідження.

Завдання дослідження можуть включати в себе наступні елементи:

• вирішення певних теоретичних питань, які входять у загальну проблему дослідження (наприклад, виявлення сутності поняття, явища, процесу, подальше удосконалення його визначення, розробка ознак, рівнів функціонування, критеріїв ефективності, принципів та умов застосування тощо);

• аналіз існуючих методів, які можуть бути застосовані для дослідження проблеми, та обґрунтування вибору методів, які будуть використані саме в дипломній роботі, включаючи як методи загальнонаукові, так і методи емпіричного дослідження проблеми, включаючи аналіз інструментарію (соціологічні анкети, психологічні тести, контент-аналіз і т.ін.);

• всебічне вивчення практики вирішення даної проблеми, виявлення її типового стану, типових недоліків і труднощів, їх причин, типових рис передового досвіду з вирішення досліджуваної проблеми. Таке вивчення дозволяє уточнити, перевірити ті дані, які опубліковані в спеціальній літературі, періодичних виданнях, підняти їх з рівня думок окремих авторів на рівень наукових фактів, обґрунтованих у процесі спеціального дослідження процесу в даному напрямку;

• обґрунтування необхідної системи заходів для вирішення даної проблеми (це обґрунтування, з одного боку, спирається на теоретичні дані, отримані автором у процесі вирішення першого завдання свого дослідження, а з іншого – на матеріали результатів емпіричних досліджень, тобто на дані вирішення другого завдання дослідження). Обґрунтування системи заходів практично співпадає з конкретизацією гіпотези дослідження;

• емпірична перевірка запропонованої системи заходів з точки зору відповідності її критеріям оптимальності, тобто досягнення максимально можливих у відповідних умовах результатів вирішення цієї проблеми при певних затратах часу і зусиль (це завдання може ставитись автором лише за умови її фактичної необхідності, а також наявності усіх необхідних умов її реалізації);

• розробка рекомендацій та пропозицій щодо використання отриманих автором результатів дослідження на практиці.

При формулюванні завдань дослідження слід враховувати, що їх коло залежить від можливостей самого дослідника, рівня його фахової підготовки та попереднього досвіду наукової роботи, а також ряду інших факторів.

Всі ці, а також багато інших чинників повинні врахувати студент і його науковий керівник при формулюванні і постановці завдань дослідження в рамках курсової або кваліфікаційної роботи.

Третій етап включає відпрацювання гіпотези та теоретичних основ дослідження. Гіпотеза є одним із методів розвитку наукового знання. Вона має формуватись як таке припущення, при якому на основі ряду факторів можна зробити висновок про існування об’єкта, про зв’язок між явищами або про причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним. Гіпотеза має формуватись так, щоб з її змісту чітко були зрозумілі положення, що потребують доведень і захисту. Гіпотеза по праву вважається головним методологічним стрижнем будь-якого дослідження. Але це і найбільш важке для виконання питання. Бажано запропонувати керівнику декілька формулювань гіпотези і разом з ним визначитись у своєму виборі.

Гіпотези можуть бути:

• описові, що передбачають існування будь-якого явища, описують його причини і можливі наслідки;

• пояснювальні – в них дається тлумачення можливих наслідків з певних причин, а також характеризуються умови та обставини, за яких ці наслідки обов’язково наступають;

• описово-пояснювальні – тобто синтезована комбінація гіпотез першого і другого типу.

Слід зазначити, що в теорії і методиці наукових досліджень можуть застосовуватись і більш складні типи гіпотез, але їх розгляд виходить за межі даної роботи. Більше детально питання формулювання наукових гіпотез розглядається студентами в межах курсу «Методика та техніка політологічних досліджень».

Описовий тип гіпотези у меншій мірі дає можливість передбачення, а пояснювальний – не тільки дає таку можливість, а й, більше того, є їх головною властивістю. Тому пояснювальний тип гіпотез частіше використовується в дослідженнях, оскільки вони виводять дослідника на припущення щодо існування певних закономірностей, зв’язків між явищами, чинниками та умовами.

Необхідність розробки гіпотези виникає тоді, коли існуючі, встановлені наукою ідеї, теорії, концепції, принципи, методи, закони або закономірності не є достатніми для пояснення емпіричних фактів як результатів експерименту.

В даній ситуації гіпотеза виступає в ролі проміжної логічної побудови між існуючим та необхідним, знову створюваним теоретичним знанням, і є логічним засобом перетворення емпіричного знання в теоретичне. При цьому важливо розуміти, що ефективність результату складного інтуїтивного процесу гіпотези в першу чергу визначається наявністю фактів про об’єкт дослідження, а також вмінням їх опрацьовувати та осмислювати.

Звичайно, перш ніж формулювати гіпотезу дослідження, автору наукової роботи необхідно всебічно осмислити проблему, ознайомитися з основними літературними джерелами, вивчити той чи інший політичний процес, інститут чи явище, його прояви в світі і в нашій країні. При цьому слід пам’ятати, що гіпотеза політологічного дослідження має формулюватись так, щоб її можна було перевірити. Перебіг того чи іншого політичного явища або процесу залежить від багатьох чинників, і треба вміти встановити, вплив яких факторів є визначальним, а на які можна не зважати.

Не можна досліджувати перебіг певного політичного явища залежно від одночасної дії багатьох чинників. Наприклад, не можна досліджувати залежність уявлень про ефективність виборчої системи в Україні від певних якостей електорату на Сході і Заході , не беручи до уваги відмінний історичний шлях до демократії населення лівобережної і правобережної України. Без цього не можна з’ясувати, що ж саме впливає на процес формування уявлень про виборчу систему, на ставлення до неї наших сучасників, на можливість виборчої системи справді відобразити потреби народу.

Побудова гіпотези можлива лише на основі ретельного вивчення політичних явищ і літературних джерел теоретичного значення. Лише після вивчення характерних рис, обставин, умов, тощо можна висловити припущення про можливу причину даного явища (або класу явищ), почати побудову гіпотези. Хід думки при цьому оформляється як своєрідний умовивід.

При побудові гіпотези слід пам’ятати, що умовивід йде від наслідку (того чи іншого факту, явища) або від схожості наслідків (чи ознак) до схожості основ. Подальше дослідження полягає у перевірці гіпотези. Необхідність її випливає із самої суті гіпотези як припущення. Перевірена, обґрунтована, підтверджена експериментами, фактами, аргументами гіпотеза здатна перетворитись в достовірне знання.

Четвертий етап включає розробку програми і методики теоретичного (історичного) або експериментального дослідження та його проведення.

Програма являє собою план, в якому вказані послідовність і зміст етапів експериментального дослідження. Вона відповідає на запитання: як, яким способом проводити дослідження?

Правильно вибрана методика є запорукою успішного виконання дослідження, непродумана – призводить до помилок, внаслідок яких нагромаджується багато безсистемно зібраного матеріалу, що не дозволяє зробити жодних висновків.

Програма містить: характеристику об’єкта і предмета дослідження, виклад методів дослідження, вказівку на кількість експериментів з точки зору необхідності їх точності та надійності, називає умови проведення досліджень (лабораторні, в обстановці природного спілкування тощо), дає вказівки щодо приладів, апаратури для проведення досліджень; порядок проведення експерименту і запис його результатів; способи обробки оформлення експериментальних даних.

Методи дослідження підбираються з урахуванням специфіки завдань, які поставив перед собою дослідник, а не просто перераховуються всі відомі методи тієї чи іншої галузі науки. Метод значною мірою визначає і результативність дослідження, форми організації роботи, загальну методологічну орієнтацію автора. Метод можна розглядати як певний систематизований комплекс прийомів, які застосовує дослідник, для досягнення мети і завдань дослідження. Його нерідко розглядають також як сукупність прийомів практичного або теоретичного дослідження освоєння дійсності, підпорядкованих розв’язанню конкретного завдання у державній, суспільній, або громадській сфері, комплекс інтелектуальних дій, логічних процедур, за допомогою яких політична наука прагне встановити істину, перевірити чи спростувати її.

П’ятий етап включає обробку та аналіз результатів дослідження, яке проводилося згідно з розробленою програмою і методикою, а також формулювання висновків і рекомендацій за результатами дослідження.

Шостий етап – літературне оформлення дипломної та кваліфікаційної роботи і підготовка до захисту.

Проведена дипломником широка аналітична робота (згідно з викладеними вище рекомендаціями) дозволяє йому приступити до складання розгорнутого плану-конспекту наукової роботи, який у стислому узагальненому вигляді відтворює основний зміст її складових частин. Після погодження плану-конспекту з керівником, автор приступає до практичної роботи над реалізацією плану.

Узагальнюючи викладене вище, ще раз у стислій формі подамо структуру дипломної (кваліфікаційної) роботи:

• Вступна частина дослідження повинна віддзеркалювати ту теоретичну роботу, яку автор провів згідно з рекомендаціями. Крім цього, тут важливо додати теоретичний аналіз проблеми, здійснити методологічне обґрунтування та історіографічний аналіз проблеми, оцінити ступінь інноваційної теоретичної та практичної значимості дослідження, визначити основні завдання аналітичної, дослідницької роботи.

• Основна частина, в якій викладається теоретична і методологічна розробка обраної проблеми, результати емпіричного дослідження та експериментальної роботи, а також, практичні рекомендації щодо поліпшення дій, спрямованих на удосконалення внутрішньої або зовнішньої політики, діяльності політичних інститутів.

• Остаточне редагування основної частини роботи доцільно виконувати на завершальній стадії дослідження, коли досліджувана проблема постає перед автором у повному обсязі.

• Розділи та підрозділи дипломної (кваліфікаційної) роботи повинні за своєю назвою, структурою, змістом відповідати завданням дослідження поставленої проблеми. Із практики написання робіт науково-дослідного характеру відомо, що виникає необхідність для кожного розділу (підрозділу) готувати більш-менш детальний план-проспект. Це заощаджує час автора при компонуванні чистого матеріалу, допомагає уникнути повторів і викласти матеріал роботи більш-менш структуровано та якісно.

• Кожен розділ (підрозділ) роботи повинен мати наприкінці свої короткі висновки, які узагальнюють результати дослідження, отримані автором при розробці усіх названих тут питань.

• При роботі над рукописом, необхідно звернути увагу і на таке питання, як розбивка тексту на абзаци. Кожен абзац повинен містити в собі певну думку, виражену однією чи кількома фразами або реченнями.

• Узагальнені цифрові дані, які можуть концентруватися в таблицях, діаграмах, графіках, схемах, повинні наводитись з необхідним ступенем точності та аргументованості, з посиланням на відповідні джерела чи власні розрахунки.

• Заключна частина, як правило, вміщує в концентрованому вигляді основні результати дослідження, висновки з усіх поставлених задач, які виконувались автором у процесі написання роботи. Найважливішою частиною висновків наукової роботи є ті пропозиції і рекомендації, які пропонуються автором для вдосконалення політичної системи, або її елементів, напрямку політичної роботи в Україні.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!