Розділ 2 на тему Проектування зрошуваної сівозміни для умов господарства, Зрошуване землеробство, ХДАУ

Розділ 2 на тему Проектування зрошуваної сівозміни для умов господарства

Сівозміна - це науково-обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур (і пару – для умов незрошуваного землеробства) в часі і на території.

Основа сівозміни - структура посівних площ, тобто співвідношення площі посівів різних сільськогосподарських культур. Структуру посівних площ розробляють, виходячи з перспективних планів господарств з врахуванням виконання продовольчих завдань і внутрішньогосподарських потреб в необхідних продуктах рослинництва і кормах для тваринництва, а також з врахуванням ґрунтових і кліматичних умов.

Кожна сівозміна складається з декількох, найчастіше рівновеликих, полів - зазвичай від 4 до 10, залежно від конкретних організаційно-господарських умов.

Неодмінна умова сівозміни - щорічне або періодичне чергування вхідних в нього культур. Інтервал часу, протягом якого сільськогосподарські культури проходять через кожне поле в послідовності, передбаченою схемою сівозміни, називають ротацією сівозміни, а план розміщення сільськогосподарських культур (і пару – для умов незрошуваного землеробства) по полях і роках на період ротації - ротаційною таблицею.

Кожна культура може займати в сівозміні одне, декілька або лише частину поля. У останньому випадку на полі окремо вирощують декілька сільськогосподарських культур і називають його збірним полем. На ньому вирощують культури, однакові за біологією та вимогам до поливного режиму.

Поля сівозміни зазвичай об'єднують в окремі ланки. Ланка сівозміни - це частина сівозміни, що складається з двох-трьох культур. Перелік сільськогосподарських культур в порядку їх чергування в сівозміні називають схемою сівозміни.

Сільськогосподарські культури, що вирощуються на одному і тому ж полі не більше 8 років підряд, називають повторними, а більше 8 років - беззмінними. В цьому випадку їх поділяють на 3 групи:

1) культури, що сильно знижують урожайність при повторних посівах (льон, буряк цукровий, соняшник);

2) культури, що не знижують урожайність при повторних посівах протягом 2-3 років при високій агротехніці (пшениця озима, ячмінь, овес, рис);

3) культури, які не знижують урожайність при повторних посівах протягом декількох років при відповідній системі добрив, обробітку грунту, догляду за посівами (картопля, кукурудза).

Сівозміни сприяють поповненню і кращому використанню поживних речовин грунту і добрив; поліпшенню фізичних властивостей грунту; попередженню і знищенню бур'янів, шкідників і хвороб сільськогосподарських культур; зменшенню шкідливого впливу вітрової і водної ерозії грунту; підвищенню родючості грунту, врожайності і якості продукції сільськогосподарських культур тощо. 

2.1. Обґрунтування структури посівних площ та побудова сівозміни 

Проектування зрошуваної сівозміни виконується відповідно до структури посівних площ, виданої в індивідуальному завданні з урахуванням спеціалізації господарства (додаток В).

Для складання зрошуваної сівозміни спочатку необхідно вирішити питання про раціональну кількість і розміри полів у ній. На основі структури посівних площ і наявності зрошуваних земель проводиться групування культур, близьких за технологією вирощування, строками сівби, вимогами до режиму зрошення та інших показників, що враховуються у встановленні порядку зміни їх у сівозміні. Кількість полів у сівозміні і середній розмір окремого поля встановлюється так, щоб більшість культур за можливістю, а багаторічні трави в обов'язковому порядку, займали цілі поля (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Частка одного поля у сівозміні

За необхідності мати збірні поля, заповнювати їх слід культурами з однаковим поливним режимом, термінами сівби і збирання. Поля, де основні культури не повністю займають вегетаційний період, можуть бути використані для проміжних посівів.

Проектована сівозміна подається у вигляді таблиці 2.2, де зазначається порядок чергування, посівна площа сільськогосподарських культур основного і проміжного строку.

Таблиця 2.2

Зрошувана 8-пільна сівозміна господарства

Для правильної оцінки чергування культур в сівозміні доцільно використовувати дані, які наведені в додатку Е. В оцінки попередників врахований багаторічний виробничий досвід, наукові дослідження та розробки, технологічні показники, біологічні особливості, технологія вирощування тощо.

Після складання сівозміни для визначення параметрів її ефективності визначаються:

• індекс використання зрошуваної ріллі;

• коефіцієнт використання вегетаційного періоду.

Індекс використання зрошуваної ріллі показує ефективність використання ріллі і визначається відношення площі усіх посівів культур до площі сівозміни.

Він показує, на якій частині сівозмінної площі вирощують два врожаї. Якщо другий врожай не вирощують, тобто кожен гектар використовують за рік один раз, індекс дорівнює одиниці; при вирощуванні двох врожаїв на 20% площі величина індексу дорівнює 1,2; на 30% - 1,3; на 50% - 1,5. Величина індексу залежить не тільки від скоростиглості культур, але і від наявності води (гідромодуль системи) і від організаційно-господарських можливостей.

Приклад. Площа посіву (Sпосівів) дорівнює сумі площ посіву культур першого, другого і третього врожаїв (640+160=800 га), а сівозмінної площі 640 га, звідси:.

Коефіцієнт використання вегетаційного періоду показує ефективність використання вегетаційного періоду зони, де впроваджена проектна технологія і визначається відношенням загальної кількості днів вегетації сільськогосподарських культур в сівозміні до тривалості вегетаційного періоду зони вирощування.

Коефіцієнт використання вегетаційного періоду розраховується на підставі даних, які представлені в таблиці 2.3. Кількість днів вегетаційного періоду визначається по кожному полю окремо для першого, другого та третього врожаїв і в сумі для усього поля.

Для визначення кількості днів вегетації по кожній культурі сівозміни, треба користуватись даними, які представленні у додатку Ж. Згідно опису природно-кліматичної характеристики господарства було визначено його місце розташування та визначено тривалість вегетаційного періоду зони (додаток Д.4, за температури 5ºС).

При визначенні тривалості вегетаційного періоду необхідно приділити увагу на озимі культури, які мають два періоди вегетації – осінній та весняний. Багаторічні культури повністю використовують вегетаційний період даної зони.

У збірних полях, де вирощуються дві та більше культур, кількість днів вегетаційного періоду поля визначається за одним середнім показником для всіх сільськогосподарських рослин, що займають це поле. Даний показник визначається як середньо виважена величина.

Приклад.

Для поля 5, в якому вирощують буряк цукровий на площі 20 га та буряк кормовий на площі 60 га (табл. 2.2): 

Для поля 6, в якому вирощують кукурудзу на зерно на площі 50 га та сою на площі 30 га (табл. 2.2):

Таблиця 2.3

Розрахунок тривалості вегетаційного періоду проектованої восьмипільної зрошуваної сівозміни (метеостанція м. Херсона)

Згідно наведених даних в таблиці 2.3, коефіцієнт використання вегетаційного періоду складає.

На сучасному рівні розвитку науки та техніки сільськогосподарському товаровиробнику необхідно прагнути до максимального рівня використання вегетаційного періоду зони, який максимально теоретично можливий складатиме 100%. Тобто, усі дні вегетаційного періоду зони зайняти вирощуванням культури.

За наявності в структурі посівних площ сільськогосподарських культур з довгим вегетаційним періодом і проміжними посівами коефіцієнт використання довжини вегетаційного періоду досягає 85-90% і більше.

В кінці підрозділу необхідно зробити висновки щодо складеної сівозміни, індексу використання зрошуваної ріллі та коефіцієнту використання вегетаційного періоду зони. Запропонувати можливі зміни до структури посівних площ, з метою отримання максимальних показників ефективності складеної зрошуваної сівозміни. 

2.2. Обґрунтування чергування сільськогосподарських культур у сівозміні 

Проектована сівозміна повинна забезпечувати максимальний вихід продукції і створювати ефективні умови для раціонального використання ґрунтів, біологічних властивостей сільськогосподарських рослин, природних і економічних можливостей господарства.

В підрозділи надається аргументоване пояснення чергування культур в сівозміні. По кожному полю надаються причини, які викликають потребу в зміні сільськогосподарських культур і пояснюється як це відбивається на основних показниках родючості ґрунту, росту і розвитку рослин. При цьому вказуються на негативні наслідки повторного і беззмінного вирощування сільськогосподарських культур на зрошенні.

В обґрунтуванні проектованої сівозміни необхідно вказати вплив попередників на ґрунтові умови: поживний режим, фізичні і водні властивості, засміченість полів, поширення шкідників і хвороб тощо.

Наприкінці розділу необхідно дати пропозиції щодо поліпшення структури посівних площ з метою більш продуктивного використання землі на зрошенні в умовах розширеного відтворення родючості ґрунтів. 

2.3. Оцінка зрошуваної сівозміни за виходом продукції 

На даний час оцінку складеної сівозміни порівняно з існуючою в господарстві проводять за показниками виходу зерна, кормових одиниць, перетравного протеїну, продукції в грошовому вираженні та по вмісту перетравного протеїну в одній кормовій одиниці. Ці показники дають можливість всебічно охарактеризувати перспективи використання зрошуваних земель.

Для визначення зазначених показників складають таблицю 2.5. В якій зазначаються усі необхідні показники. У розрахунках валового виходу продукції з полів сівозміни необхідно приймати в розрахунок урожайність для зрошуваних земель з урахуванням поправок на ґрунтові умови, попередник, рівень агротехніки тощо.

Окремо роблять розрахунок вартості валової продукції, яку можливо отримати зі складеної сівозміни. Дані розрахунки треба проводити за продукцією основною та побічною, яка отримується з культури.

Необхідні дані для розрахунку показників беруть з додатку З і И, а саме врожайність основної та побічної продукції, вміст кормових одиниць, перетравного протеїну та вартість продукції.

Для визначення показників, представлених у таблиці 2.4, нижче приведені алгоритми розрахунків:

Вид продукції (графа 3) зазначається у відповідності до потреб господарства та цілей вирощування культури.

Валовий збір (графа 6) розраховується як добуток площі посіву культури (графа 4) та її урожайності (графа 5).

Такі показники як: вихід кормових одиниць та перетравного протеїну з 1 т продукції (графи 7 і 10) а також вартість 1 т продукції (графа 13) заповнюється згідно додатку И;

Вихід кормових одиниць з 1 га посіву (графа 8) розраховується як добуток урожайності культури (графа 5) та виходу кормових одиниць з 1 т продукції (графа 7).

Вихід кормових одиниць з усієї площі (графа 9) розраховується як добуток площі посіву (графа 4) і виходу кормових одиниць з 1 га (графа 8) або як добуток валового збору виду продукції культури (графа 6) та виходу кормових одиниць з 1 т продукції (графа 7).

Вихід перетравного протеїну з 1 га посіву (графа 11) розраховується як добуток урожайності культури (графа 5) та виходу перетравного протеїну з 1 т продукції (графа 10).

Вихід перетравного протеїну з усієї площі (графа 12) розраховується як добуток площі посіву (графа 4) і виходу перетравного протеїну з 1 га (графа 11) або як добуток валового збору виду продукції культури (графа 6) та виходу перетравного протеїну з 1 т продукції (графа 10).

Вартість продукції з 1 га посіву (графа 14) розраховується як добуток урожайності культури (графа 5) та вартості 1 т продукції (графа 13).

Вартість продукції з усієї площі (графа 15) розраховується як добуток площі посіву (графа 4) і вартості продукції з 1 га (графа 14) або як добуток валового збору виду продукції культури (графа 6) та вартості 1 т продукції (графа 13).

Таблиця повинна закінчуватися підсумковим результатом виходу зерна, кормових одиниць, протеїну і вартості отриманої продукції на 100 гектарів.