Загальні положення про написання курсових робіт, Цивільне право, НУДПСУ

І. Загальні положення про написання курсових робіт

1.1. Поняття і мета курсової роботи

Курсова робота – це кваліфікаційна письмова робота студента з навчальної дисципліни «Цивільне право», яка передбачена навчальним планом як обов’язкова складова навчального процесу. Курсова робота зараховується як окремий модуль і на нього розповсюджуються всі норми Положення про рейтингову систему оцінювання успішності студентів.

Виконання і захист курсової роботи дозволяють визначити рівень теоретичної і практичної підготовки студента, його вміння самостійно працювати з науковою літературою, правильно аналізувати та узагальнювати навчальний матеріал. Курсова робота є своєрідним підсумком процесу вивчення навчального курсу «Цивільне право» у Національного університеті ДПС України.

Курсова робота повинна відповідати сучасному рівню юридичної науки, чинного законодавства і юридичної практики.

Курсова робота виконується з метою:

- систематизації, поглиблення і закріплення теоретичних і практичних знань;

- вироблення вмінь і навичок застосовувати набуті знання при вирішенні конкретних завдань;

- формування розуміння існуючих у цивільному праві науково-практичних проблем і набуття вміння їх розв’язувати;

- оволодіння методикою наукового дослідження при вирішенні проблемних питань, які досліджуються в курсовій роботі, узагальнення та логічного викладу матеріалу;

- розвиток вміння студента самостійно вивчати, аналізувати й узагальнювати законодавчі та наукові джерела, правильно їх застосовувати під час проходження юридичної практики. 

Загальні вимоги до курсової роботи: 

- цілеспрямованість, тобто присвячена дослідженню однієї проблеми;

- логічно та послідовно структурована за змістом;

- вирізнятись глибиною дослідження та повнотою висвітлення визначених питань;

- переконливістю аргументації викладених думок;

- точністю і стислістю формулювань, конкретністю викладу матеріалу;

- використання наукових термінів та понять повинне бути доцільним та правильним;

- повинен бути високий рівень самостійності суджень;

- мовна грамотність;

- висновки і рекомендації повинні бути обґрунтованими;

- грамотність оформлення пошукового апарату роботи;

- вміння працювати з науково-монографічними, правовими джерелами з досліджуваного питання.

У курсовій роботі не повинно бути переписаних з наукових джерел положень і формулювань, а допускаються лише посилання на них. Заборонено також вміщувати до тексту курсової роботи ксерокопії, чи іншим способом виготовлені копії малюнків, графіків, таблиць тощо. Не дозволяється переписувати і переказувати своїми словами чужі тексти, видаючи їх основні ідеї та твердження за свої. Зміст слід опрацьовувати за допомогою різних методів наукового дослідження (переважно аналізу та синтезу) і в новому вигляді використовувати у власному тексті.

Дослівне запозичення чужого тексту, яке не супроводжується посиланням на джерело, називається плагіатом і суворо карається у науковому середовищі. Робота, автор якої допустився плагіату, знімається з розгляду незалежно від стадії підготовки.

При виконанні курсової роботи слід уникати таких типових помилок, а саме коли:

- зміст роботи не відповідає плану курсової роботи або не розкриває тему повністю чи її частини;

- обсяг та оформлення роботи не відповідають вимогам;

- матеріал викладено безсистемно;

- при написанні використано нормативно-правові акти, які втратили чинність;

- не проаналізовано нову (останні 5 років) наукову літературу з досліджуваної теми;

- кількість використаних джерел є недостатньою для розкриття обраної теми;

- не проаналізовано судову практику, застосування правових норм за темою курсової роботи;

- у тексті наведені не всі посилання на використані джерела;

- бібліографічний опис складено з порушенням вимог.

1.3. Мова і стиль курсової роботи

Курсова робота є працею наукового характеру, тому вимагає серйозного ставлення до стилю й мови, які склалися під впливом так званого академічного етикету.

Головною ознакою писемної наукової мови є формально-логічний спосіб викладу матеріалу. Для наукового тексту характерні цілісність, завершеність, пов’язаність. Найважливіший засіб вираження логічних зв’язків – спеціальні функціонально-синтаксичні засоби, які вказують на послідовність розвитку думки (спочатку, насамперед, потім, по-перше, по-друге, отже і т. ін.), заперечення (проте, тимчасом, але, тоді як, однак та ін.), причинно-наслідкові відношення (таким чином, тому, завдяки тому, відповідно до цього, внаслідок цього, крім того, до того ж), перехід від однієї думки до іншої (перш ніж перейти до…, розглянемо, зупинимось на…, варто розглянути і т.д.), результат, висновок (отже, значить, на закінчення зазначимо, усе зазначене дає змогу зробити висновок, підсумовуючи, слід сказати…).

Засобами логічного зв’язку можуть виступати займенники, прикметники і дієприкметники (даний, той, такий, названий, вказаний і т. ін.).

Для наукової мови роботи характерними є цілеспрямованість і прагматизм. Науковий текст повинен складатися лише з точних, отриманих внаслідок тривалих спостережень й аналізу, тверджень, фактів і відомостей. Використання спеціальної термінології дозволяє у стислій формі давати розгорнуті визначення і характеристики наукових фактів, понять, процесів і явищ.

Слід також чітко дотримуватися конкретної наукової термінологічної системи, не змішуючи в тексті різну термінологію. Не використовується також замість прийнятих у даній науці термінів професійна лексика, тобто слова і вирази, поширені у певному науковому середовищі. Не треба застосовувати анахронізми, архаїзми, неологізми тощо.

Особливістю наукової мови є відсутність експресії, емоційних висловлювань.

Наукова мова характеризується логічною послідовністю, через що всі її прості й складні компоненти тісно пов’язані один з одним і становлять єдине синтаксичне ціле. Для виявлення й демонстрації причинно-наслідкових відношень у реченні часто використовують сполучники підрядності “завдяки тому, що”, “між тим як”, “внаслідок того, що”, “тому що”, “тоді як” та похідні прийменники “”внаслідок”, “відповідно до”, “поряд з…”, “протягом” тощо.

У науковому тексті частіше використовують складнопідрядні, ніж складносурядні речення. Безособові, неозначено-особові речення в тексті наукових робіт вживаються при описі фактів, процесів і явищ. Називні речення використовуються в назвах розділів та підрозділів, у підписах під малюнками, ілюстраціями, схемами, діаграмами.

Наукова мова має стилістичні особливості. Основною її рисою є об’єктивність викладу інформації. Обов’язковою вимогою об’єктивності викладу матеріалу є вказівка на джерело повідомлення або автора висловленої думки, що реалізується через використання слів і сполучень “за повідомленням”, “за даними”, “на думку” тощо.

Стиль писемної наукової мови – це безособовий монолог. Уся увага зосереджується на змісті повідомлення, авторське “я” відсунене на другий план. Виклад матеріалу в роботі слід вести від першої особи множини (На нашу думку…), але краще віддавати перевагу безособовій формі (…дає можливість переконатися…). Стиль наукової роботи має бути діловим, що виключає забарвлення тексту емоційними словами та вигуками (Додаток Ж) .

Іншими необхідними рисами наукової писемної мови є смислова точність, ясність, стислість.

1.4. Структура курсової роботи

Курсова робота повинна містити:

• титульний аркуш;

• реєстраційний аркуш;

• завдання на курсову роботу;

• календарний план;

• зміст;

• перелік умовних позначень (за необхідності);

• вступ;

• основну частину;

• висновки;

• список використаних джерел;

• додатки (за необхідності);

• критерії оцінювання курсової роботи;

• рецензія;

• електронний варіант курсової роботи записаний на диску.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!