Методичні рекомендації щодо виконання курсових робіт з курсу Дослідження операцій, НАСОА
« Назад
Національна академія статистики, обліку та аудитуКафедра економічної кібернетики
Методичні рекомендації щодо виконання курсових робіт з курсу Дослідження операційдля студентів освітньо-професійної програми підготовки за спеціальністю 8.03050201 «Економічна кібернетика» для денної форми навчання
Київ - 2014
ЗМІСТ 1. Загальні положення 3 2. Структура курсової роботи. 4 3. Тематика курсових робіт 7 4. Оформлення курсової роботи. 11 5. Підготовка до захисту і захист курсової роботи. 12 6. Список рекомендованої літератури. 15 Додатки. 16 1. Загальні положенняКурсова робота ‑ це самостійна робота студента, мета якої полягає в систематизації, закріпленні і поглибленні знань, одержаних при вивченні теоретичного та практичного курсу дисципліни «Дослідження операцій» та інших дисциплін, у формуванні у студента навичок самостійного розв’язку поставленої задачі моделювання економічного процесу, явища, функціонування економічної, економіко-виробничої, соціально-економічної системи чи окремих сторін функціонування таких систем. Виконання курсової роботи передбачає постановку задачі моделювання, вибір методів розв’язання та побудову моделі для визначеного об’єкта (процесу) або проведення модифікації існуючих моделей, а також проведення чисельних експериментів для доведення адекватності побудованої моделі, її розв’язку та визначення характеристик розв’язку. Всі результати та розроблене програмне забезпечення повинні бути відображені в роботі. Основними етапами виконання курсової роботи є: – вибір теми і ознайомлення із завданням; – огляд літератури за даною тематикою; – аналітичний розв’язок поставленої задачі; – практична реалізації побудованої моделі засобами AnyLogic; – проведення чисельних експериментів; – аналіз отриманих результатів; – оформлення і захист роботи. Ступінь реалізації цих задач визначає рівень знань і практичної підготовки студента, його здатність самостійно проводити дослідження, готувати і ухвалювати рішення в процесі створення системи, уміння доводити ці рішення до практичної реалізації в умовах, максимально наближених до реальних. 2. Структура курсової роботиВступ містить обґрунтування доцільності вивчення систем масового обслуговування та актуальності використання імітаційних моделей для цього. Мета дослідження У вступі повинні бути зазначені об’єкт(система, яку досліджуємо(касовий зал), предмет(ефективність роботи даного об`єкту як систему мас. обслуговування ), мету(Побудувати імітаційну модель засобами AnyLogic, яка б дозволяла досліджувати ефективність роботи «свій об`єкт» при зміні вхідних параметрів) та завдання дослідження(по плану з пункту 1.2). Об'єктом дослідження може виступати економічна система будь-якого рівня ієрархії: від окремого підприємства до економіки в цілому. Якщо як об'єкт вибрана макроекономічна система, наприклад, система оподаткування, формування регіонального бюджету, галузь тощо, то слід звернути особливу увагу на рівень управління даною системою. Предметом дослідження, як правило, є методи ті моделі опису вибраного об'єкту, явища, процесу. Завдання дослідження формулюються по пунктах плану курсової роботи. Розділ 1 має орієнтовну назву «Аналітичне дослідження системи ….» і містить постановку задачі та її аналітичний розв’язок. У п. 1.1 (орієнтовна назва «Постановка задачі») має бути наведена постановка задачі згідно із завданням дослідження. 1) розглядається діяльність роботи залу автоматів з продажу талонів у метро; 2) зал може одночасно вмістити від 6 до 9 автоматів; 3) пасажирів, що хочуть придбати квиток, приходить у середньому 10 осіб за хвилину; 4) потік пасажирів простий; 5) пасажир затримується у середньому біля автомату на 50 секунд; 6) обслуговування пасажирів підкоряється показовому закону розподілу. 4. Визначити: 1) основні характеристики заданої СМО; 2) скільки кас мають одночасно працювати, щоб черга з бажаючих купити квиток не перевищувала 5 хвилин? В узагальненому вигляді(всі числа замінити змінними) Далі пишемо чому дорівнюють змінні(у табл. вигляді). У п. 1.2 (орієнтовна назва «Теоретичні основи дослідження системи …»). У даному пункті необхідно визначити тип СМО за різними класифікаціями (одно- чи багатоканальна, з відмовами чи без, чи існує черга, вона обмежена чи ні, якщо обмежена – то чим, часом або місцем для очікування). Відповідно до визначеного типу навести граф станів даної системи і пояснити кожен стан (див. теоретичний матеріал лекцій). Навести основні характеристики, які обчислюються для СМО даного виду, та формули їх розрахунку. Якщо, згідно поставлених завдань моделювання, існує необхідність в оптимізаційному експерименті, слід описати критерій оптимізації, умови та змінні, значення яких мають відшукуватися. Пункт 1.3 має містити аналітичні розрахунки за формулами, поданими у п. 1.2 та їх економічне тлумачення. В результаті Ви повинні відповісти на поставлені у завданні питання і сформулювати висновок про ефективність чи неефективність досліджуваної СМО. Розділ 2 має орієнтовну назву «Числове моделювання системи …». У п. 2.1 (орієнтовна назва «Принципова схема n-канальної системи масового обслуговування») має бути наведена принципова схема майбутньої моделі на зразок прикладу, зображеному на рис. 1 з відповідними поясненнями. Рис. 1. Схема триканальної СМО з накопичувачами Зразок пояснень до схеми, поданої на рис. 1. Передбачається розробити модель бензозаправки. На вхід системи надходить потік замовлень автомобілів з інтенсивністю λ та інтервалом часу, що описується експоненціальним законом розподілу. Комутатор розподіляє замовлення по каналах обслуговування – бензоколонках. Канал обслуговування складається з накопичувача ємністю qK і процесора обслуговування (колонки), що працює з інтенсивністю µ. Ємність кожного накопичувача та інтенсивність роботи процесорів однакова. Розподіл часу обробки замовлення експоненціальний. Замовлення можуть бути витіснені з накопичувача протягом таймауту тривалістю t. Алгоритм роботи комутатора.
У п. 2.2 (орієнтовна назва «Модель системи …, створена в AnyLogic») надається схема моделі, задана засобами AnyLogic з поясненням призначення кожного елемента моделі та копією вікна з його властивостями. Рисунки з копіями вікон повинні супроводжуватись поясненнями щодо значень тієї чи іншої властивості.(скріпи по моделі+властивості обєктів) Пункт 2.3 (орієнтовна назва «Організація оптимізаційного експерименту моделі») повинна містити пояснення щодо його завдання з цільовою функцією, обмеженнями та копіями вікон, де це все задається. Пункт 2.4 (орієнтовна назва «Організація презентації результатів симуляційного експерименту моделі») має містити вікно з загальними властивостями моделі (налаштування модельного часу та інше), копію екрану зі схемою симуляційного експерименту, елементами збору статистики та їх властивостями, пояснення організації 2D або 3D презентації з копіями вікон властивостей відповідних елементів. Пункт 2.5 (орієнтовна назва «Результати числового моделювання») слід зазначити числові вхідні дані моделі (краще у вигляді таблиці), навести копії вікон результатів симуляційного (рис. 2) та оптимізаційного експериментів з поясненнями. Рис. 2. Приклад результату симуляційного експерименту При зміні вхідних значень слід навести таблицю з новими вхідними даними. Пояснення мають містити відповіді на питання, що поставлені у завданні до курсової. Наприкінці слід провести порівняльний аналіз результатів, отриманих при аналітичних розрахунках п. 1.3 та результатів, отриманих при численному моделюванні в AnyLogic (скласти порівняльну таблицю). Результати мають співпадати. Висновки пишуться по поставлених у вступі завданнях, але не просто бути констатацією факту, а коротку формулювати результат відповідного пункту (1-3 речення).(результати виконання завдань по плану) Останнім абзацом висновків мають бути сформульовані шляхи подальшого удосконалення моделі (можливо, не всі завдання, які можуть бути вирішені за допомогою побудованої моделі, сформульовані у поставленому викладачем завданні; можна надати пропозиції щодо різних варіантів анімації моделі). Додатки можуть містити: - копії екрану розрахунків п. 1.3, якщо останні здійснювались у деякому обчислюваному редакторі (MS Excel, MathCad); - копії екранних форм деяких елементів моделі, якщо вони однотипні і один з них описаний по тексту роботи. 3. Тематика курсових робітЗавдання до курсової роботи обирається з відповідного збірника за Вашим варіантом. Можливий також вибір теми роботи, пов’язаної з проведенням науково-дослідницької роботи студентів. В останньому випадку виконання роботи повинно контролюватися також керівником НДРС. Студент повинен затвердити вибрану ним тему курсової роботи у визначений термін. При не виконанні даної умови викладач сам за власними міркуваннями призначає тему студентові. Після затвердження вносити зміни до теми курсової роботи можна лише з дозволу викладача і за наявності на те суттєвих причин. 4. Оформлення курсової роботиРезультати виконання курсової роботи представляються студентом у вигляді пояснювальної записки обсягом близько 30-50 сторінок. У пояснювальний записці наводяться математичні викладки та розрахунки, які супроводжуються ілюстративним матеріалом: схемами, графіками тощо. Створена робоча модель, пояснювальна записка у вигляді файлу Word та презентація роботи, створена у PowerPoint, записується на CD-диск (бажано типу RW, так як студенти часто перезаписують окремі елементи). Диск здається разом з роздрукованим текстом пояснювальної записки. Структура звіту повинна відповідати зразку виконання та оформлення курсової роботи. Пояснювальна записка оформляється згідно з ДСТУ 3008-95 «Документація та звіти в сфері науки та техніки». Приклад оформлення титульного аркушу наведено у Додатку Б. Загальні вимоги. Звіт оформлюють на аркушах формату А4 (210х297 мм). Текст звіту слід друкувати, додержуючись таких розмірів берегів: верхній, лівий і нижній – не менше 20 мм, правий – не менше 10 мм. Шрифт Times New Roman, 14 розмір. Структурні елементи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ» не нумерують, а їх назви правлять за заголовки структурних елементів. Заголовки структурних елементів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи. Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки. Заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів звіту слід починати з абзацного відступу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці. Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту звіту і дорівнювати п’яти знакам. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається. Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше, ніж три інтервали. Відстань між основами рядків заголовка, а також між двома заголовками приймають такою, як у тексті. Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту. Нумерація сторінок звіту. Сторінки звіту слід нумерувати арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту звіту. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок звіту. Номер сторінки на титульному аркуші не проставляють. Ілюстрації й таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок звіту. Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Розділи, підрозділи, пункти, підпункти звіту слід нумерувати арабськими цифрами. Розділи звіту повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення суті звіту і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад, 1, 2, 3 тощо. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад, 1.1 Надійність банків як об’єкт дослідження Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку, не ставлять, (див. попередній приклад). Якщо текст поділяють тільки на пункти, їх слід нумерувати, за винятком додатків, порядковими номерами. Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою, наприклад, 1.1.1.1, 1.1.1.2, 1.1.1.3 тощо. Якщо розділ, не маючи підрозділів, поділяється на пункти і далі – на підпункти, номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою, наприклад, 1.1.3, 1.2.1 тощо. Після номера підпункту крапку не ставлять. Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту, або пункт складається з одного підпункту, його нумерують. Ілюстрації. Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розміщувати у звіті безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання у звіті. Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під ілюстрацією. За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст). Ілюстрація позначається словом «Рисунок», яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад, Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад, рисунок 3.2 – другий рисунок третього розділу. Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, можна переносити її на інші сторінки, вміщуючи назву ілюстрації на першій сторінці, пояснювальні дані – на кожній сторінці, і під ними позначають: «Рисунок __, аркуш __». Таблиці. Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць відповідно до рисунка 2. Рисунок 2 – Основні елементи таблиці Горизонтальні та вертикальні лінії, які розмежовують рядки таблиці, а також лінії зліва, справа і знизу, що обмежують таблицю, можна не проводити, якщо їх відсутність не утруднює користування таблицею. Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті звіту. Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиця 2.1 – перша таблиця другого розділу. Якщо у звіті одна таблиця, вона нумерується згідно із загальними вимогами. Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці. Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку і боковик. При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці. Слово «Таблиця __» вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовження таблиці __» з зазначенням номера таблиці. Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині. Переліки. Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи – дефіс (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації). Приклад а) форма і розмір клітин; б) живий склад клітин: 1) частини клітин; 2) неживі включення протопластів; в) утворення тканини. Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня. Примітки. Примітки вміщують у звіті за необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації. Примітки розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються. Одну примітку не нумерують. Слово «Примітка» друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова «Примітка» ставлять крапку і з великої літери в тому ж рядку подають текст примітки. Кілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова «Примітки» ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки. Виноски. Пояснення до окремих даних, наведених у тексті або таблицях, допускається оформляти виносками. Виноски позначають надрядковими знаками у вигляді арабських цифр (порядкових номерів) з дужкою. Нумерація виносок – окрема для кожної сторінки. Знаки виноски проставляють безпосередньо після того слова, числа, символу, речення, до якого дають пояснення, та перед текстом пояснення. Текст виноски вміщують під таблицею або в кінці сторінки й відокремлюють від таблиці або тексту лінією довжиною 30-40 мм, проведеною в лівій частині сторінки. Текст виноски починають з абзацного відступу і друкують через один інтервал, Цитата в тексті: «Він базується на використанні інтуїтивного прогнозування за методом Дельфі[1]». Відповідне подання виноски знаходиться внизу сторінки. Формули та рівняння. Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка. Формули і рівняння у звіті (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатках) слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад, формула (1.3) – третя формула першого розділу. Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні. Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом “де” без двокрапки. Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули чи рівняння на знакові операції множення, застосовують знак “х”. Якщо у звіті тільки одна формула чи рівняння, їх нумерують згідно з загальними правилами. Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою. Посилання. Посилання в тексті звіту на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у роботах [1-7] ...». Якщо є посилання на конкретні сторінки, то вони зазначаються після номера джерела, через кому, із зазначенням номерів певних сторінок, наприклад … в роботах [3, с. 12-15; 7, с. 48-52]. Додатки. Додатки слід оформлювати як продовження звіту на його наступних сторінках, або у вигляді окремої частини, розташовуючи додатки в порядку появи посилань на них у тексті звіту. Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках звіту, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути надруковано слово «Додаток» і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток А, Додаток Б тощо. Один додаток позначається як додаток А. Додатки повинні мати спільну з рештою звіту наскрізну нумерацію сторінок. Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у тексті додатка, слід нумерувати в межах кожного додатка, наприклад, рисунок Г.З – третій рисунок додатка Г; таблиця А.2 – друга таблиця додатка А; формула (А.1) – перша формула додатка А. Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, одне рівняння, їх нумерують аналогічно, наприклад, рисунок А.1, таблиця А.1, формула (В.1). 5. Оформлення списку використаних джерелОформлення списку використаних джерел задамо у вигляді таблиці прикладів (табл. 1). Таблиця 1
Приклади оформлення списку використаних джерел
Продовження таблиці 1
Продовження таблиці 1
Продовження таблиці 1
Продовження таблиці 1
Продовження таблиці 1
6. Підготовка до захисту і захист курсової роботиЗаключним етапом при виконанні курсової роботи є її захист, який проводиться викладачем, що на даний момент веде лекційний курс або практичні заняття з даної дисципліни. Перед захистом студент повинен ознайомитися з рецензією викладача (зразок листа з рецензією подано у додатку А). На кожне зауваження викладача, вказане в рецензії курсової роботи, студент повинен дати обґрунтовану відповідь. Ілюстративним матеріалом до захисту курсової роботи є підготовлена заздалегідь презентація, що повинна мати такі обов’язкові слайди: - титульний, на якому відображається тема курсової роботи, прізвище автора та керівника; - слайд, що відображає об’єкт, предмет та мету курсової роботи; - слайди з результатами кожного пункту курсової роботи; - слайд з пропозиціями щодо подальшого вдосконалення моделі. У разі невиконання вимог, представлених в методичних рекомендаціях, керівник курсової роботи має право повернути роботу на доопрацювання. Основні вимоги і критерії оцінки курсової роботи: Розподіл балів за виконання, оформлення та захист курсової роботи наведено у таблиці 2. Таблиця 2
Розподіл балів за виконання, оформлення та захист курсової роботи
За видами робіт 1.1 – 1.4 бали виставляються за принципом «є результат – отримав бал; результат відсутній – бала не отримав». За видами робіт 2-7 оцінювання відбувається згідно критеріїв, зазначених у таблиці 3. Причому для робіт 2-7 оцінювання проводиться за 5-бальною шкалою, результат потім множиться на 2. Таблиця 3
Критерії оцінювання видів робіт 2-7 при виконанні курсової роботи
Продовження таблиці 3
7. Список рекомендованої літератури
З повагою ІЦ "KURSOVIKS"! |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||