Порядок виконання курсової роботи, Кримінальний процес, НУДПСУ

2. Порядок виконання курсової роботи

2.1. Вибір та затвердження теми курсової роботи, складання та погодження плану

Теми курсової роботи пропонуються студентам на початку вивчення курсу. Студенти обирають теми курсової роботи самостійно відповідно до тематики курсових робіт, із урахуванням номеру індивідуального плану студента, та погоджують її з науковим керівником протягом 10 днів з моменту ознайомлення з тематикою робіт.

За пропозицією студента тема курсової роботи може бути уточнена науковим керівником, за погодженням із завідувачем кафедри, з урахуванням тематики попередніх та подальших досліджень студента, його досвіду чи специфіки місця роботи. Підтвердженням обрання студентом конкретної теми курсової роботи є належним чином заповнене та підписане завдання на курсову роботу. Подальша зміна теми курсової роботи можлива лише як виняток за обґрунтованою письмовою заявою студента з дозволу наукового керівника та за погодженням із завідувачем кафедри.

Написання курсової роботи на одну і ту ж тему двома студентами в одній академічній групі заборонено.

Студент разом з науковим керівником у визначені графіком терміни, розробляє план курсової роботи, узгоджує строки її виконання та подання на перевірку науковому керівнику. 

2.2. Написання тексту курсової роботи

Загальні рекомендації до змісту та структури курсової роботи.

Розпочинаючи підготовку до написання курсової роботи, студенту рекомендується вивчити нормативно-правові акти, які стосуються теми роботи, а також рішення Конституційного Суду України, постанови Пленуму Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, відомчі нормативно-правові акти, з урахуванням їх чинності.

Шляхи пошуку літературних джерел

1. Список рекомендованої літератури в підручниках та навчальних посібниках за відповідним розділом.

2. За рекомендацією наукового керівника.

3. Робота в бібліотеці: 1) перегляд реферативних оглядів та статей, журналів і тез конференцій з посиланням на першоджерела; 2) пошук за систематичним каталогом, що створений в бібліотеці в електронній формі.

4. Рекомендації компетентних у даній сфері викладачів чи вчених що займаються схожою проблематикою.

5. Пошук за ключовими словами в Інтернет. Рекомендовані ресурси для пошуку: http://www.science-community.org/ru/poshukvak?id=mail; http://nbu.gov.ua

6. Робота з нормативно-правовими актами та коментарями до них. Рекомендований ресурс для пошуку: rada.gov.ua

Увага! Обов’язково переконайтеся, що нормативно-правовий акт не втратив чинність на момент вашої роботи з ним.

Під час опрацювання відібраних літературних джерел студентам не варто покладатися виключно на свою пам’ять, рекомендується робити на окремих аркушах паперу анотації (короткий зміст опрацьованого матеріалу). Це дасть змогу пізніше компонувати матеріал відповідно до питань курсової роботи. Рекомендується особливу увагу звернути на ідеї та пропозиції авторів щодо вирішення тих чи інших проблем, які входять у предмет дослідження курсової роботи. Розглядаючи окреме питання не варто обмежуватись точкою зору лише одного автора, нехай навіть і дуже авторитетного, а необхідно ознайомитись із декількома найбільш поширеними позиціями щодо даної проблеми, вивчити чинне законодавство, що регулює це питання, ознайомитись із практичними сторонами проблеми, статистичними матеріалами, судовою практикою тощо. Також, вивчаючи літературу не потрібно намагатись лише запозичити матеріал, а необхідно осмислити отриману інформацію, зробити її критичний аналіз, власні висновки. Важливим при опрацюванні літературних джерел є знання та навички роботи з каталогами бібліотек, персональним комп’ютером, мережею Інтернет, комп’ютерними правовими системами (ЛІГА: Закон та ін.).

По мірі опрацювання літературних джерел студентом проводиться відбір, осмислення, критичний аналіз необхідних матеріалів, та включення їх до тексту певних структурних елементів курсової роботи. До тексту курсової роботи включаються лише старанно підібрані матеріали, які безпосередньо стосуються предмету дослідження і містять достовірні дані та наукові факти. Про достовірність інформації свідчить не тільки характер джерела, а й науковий, професійний авторитет його автора, належність до тієї чи іншої наукової школи. За достовірність та об’єктивність усіх даних курсової роботи відповідає студент – автор роботи.

Зміст курсової роботи повинен відображати послідовність та результати дослідження. Усі складові елементи роботи повинні бути пов’язані між собою, доповнювати та поглиблювати одна одну.

Текст курсової роботи викладається літературною мовою без перенасичення спеціальною термінологією, викладається від третьої особи, без вживання займенників „я”, „ми”. За необхідністю можна вживати вирази: „автор вважає”, „на наш погляд” тощо (приклади найбільш поширених мовних конструкцій, які використовуються у наукових працях для виконання функції засобів зв’язку між реченнями наведено у додатку Ж). Не допускається скорочення слів і назв.

Подані у курсовій роботі матеріали розміщуються у такому порядку який відповідає внутрішньому логічному зв’язку етапів дослідження. Рекомендується наступна традиційна структура основних елементів курсової роботи: зміст; вступ; розділи основної частини; висновки; список використаних джерел; додатки (за необхідності).

Перша частина курсової роботи.

В першій частині студенти розкривають зміст основних положень відповідно до питання, що сформульовано у текстуальній частині обраного варіанту.

Вступ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, вказуються бази досліджень (літературні джерела ) та інші матеріали, за якими виконується курсова робота, ступінь вивчення обраної проблеми в юридичній літературі. Також потрібно чітко вказувати об’єкт, предмет, мету та завдання, які будуть вирішені при написанні курсової роботи, і власні думки по відношенню до обраної проблеми. Обсяг вступу – 3-5 сторінок (3 – друкованого тексту, 5 – рукописного).

Актуальність теми курсової роботи – це сутність проблемної ситуації, яка потребує вирішення. Визначається кількома реченнями. Ступінь вивчення проблеми – це стан розробки обраної теми. Необхідно навести короткий огляд основної літератури (назвати вчених, які безпосередньо займались дослідженням зазначеної проблеми), з якого видно, що дана тема ще не розкрита, або недостатньо розкрита, а тому потребує подальшого дослідження.

Формування мети дослідження та завдань курсової роботи, які будуть вирішуватися відповідно до визначеної мети здійснюється шляхом вживання дієслів (узагальнити, описати..., встанови..., виявити... тощо). Метою курсової роботи є те, заради чого проводиться дослідження, тобто, вирішення проблеми у цілому, а завданнями – шлях досягнення поставленої мети. Завдання мають бути чіткими, оскільки описання їхнього вирішення становитиме зміст розділів основної частини курсової роботи, а також визначатиме їх заголовки.

Об’єктом дослідження є процес або явище, що породжує проблемну ситуацію. Предмет дослідження міститься в межах об’єкта і співвідноситься з ним як часткове і загальне. Предмет дослідження визначає тему курсової роботи, тому саме на нього спрямована основна увага дослідника. В юридичній науці, найчастіше, об’єкт дослідження розглядається як правові відносини, що існують у певній сфері суспільного життя.

У вступі курсової роботи також згадується про фактичний матеріал на основі якого виконана робота, характеризуються основні джерела отриманої інформації (офіційні, наукові, літературні тощо). 

Основна частина

В основній частині курсової роботи розкривається її зміст, тобто описується саме дослідження та узагальнюються його результати. Основна частина курсової роботи складається , як правило, з трьох розділів та трьох і більше підрозділів

Зміст розділів основної частини повинен чітко відповідати темі курсової роботи та повністю її розкривати. Матеріал має викладатися стисло, логічно і аргументовано.

Основна частина складається з розділів, підрозділів, а за необхідності, - пунктів та підпунктів. Кожен розділ починається з нової сторінки. У кінці кожного розділу формулюються висновки із стислим викладенням наведених у ньому наукових і практичних результатів обсягом. При цьому, слова „висновки до розділу” окремо не зазначаються.

Між двома суміжними розділами (підрозділами) повинен бути взаємозв’язок.

За загальним правилом, у першому розділі необхідно вказати на значимість і роль предмету дослідження в правових відносинах в сучасних умовах. Необхідно змалювати сучасний стан предмету дослідження (категорії) з обов’язковим використанням публікацій в періодичних виданнях. Слід акцентувати увагу на принципах, функціях, структурі і різновидах правового явища або процесу, що досліджуються. Всебічний розгляд предмету дослідження необхідно проводити, спираючись на сучасну теорію.

В другому розділі курсової роботи проводиться аналіз стану досліджуваної проблеми. Мета такого аналізу - отримання обґрунтованих даних, що дозволяють з’ясувати всі особливості та можливі варіанти їх розширення. Структура та зміст другого розділу носять аналітичний характер і залежать від специфіки курсової роботи. Тому вибір обсягу та методів аналізу стану проблеми досліджуваного об’єкта повинен бути погоджений з науковим керівником курсової роботи. Визначаються основні тенденції розвитку характеристик, що розкривають зміст проблеми, ступінь досконалості нормативно-правових засобів її регламентації, ступінь впливу існуючої практики на ті чи інші відносини, що регулюються чи охороняються певною галуззю права.

В третьому розділі на основі отриманих результатів розглядаються пропозиції, рекомендації, щодо досягнення цілей у відповідності з темою курсової роботи. Рекомендації та пропозиції повинні бути логічними наслідками висновків аналізу другого розділу. При цьому здобувач вищої освіти повинен виявити самостійність та ініціативу. Якщо автор роботи не має можливості запропонувати власне рішення, то ним на підставі критичної переробки вітчизняного та світового досвіду обирається варіант, що може бути реально здійснений в конкретних умовах.

Кожна курсова робота буде мати свою структуру основної частини, оскільки остання обумовлюється тематикою дослідження, баченням автором проблеми та шляхів її вивчення, а також різницею у характері і значенні її окремих складових частин для досягнення поставленої у роботі мети дослідження. Конкретна структура основної частини формується у процесі написання курсової роботи, зокрема із урахуванням рекомендацій наукового керівника. 

Висновки

Висновки є результатом виконаної студентом роботи, в них узагальнюються наведені в основній частині теоретичні і практичні матеріали, даються авторські рекомендації та переваги, пов’язані з їх реалізацією. Висновки мають бути чіткими, виразними, співвідноситись із загальною метою і конкретними завдання сформульованими у вступі. Висновки викладаються у тезисному порядку. Висновки рекомендується починати словами: "розглянуто", "встановлено", "показано", "доведено" тощо.

Висновки до курсової роботи це не просто об’єднання висновків зроблених у кінці кожного розділу, це має бути остаточний синтез отриманих результатів, тобто чогось нового, запропонованого автором для вивчення та вирішення досліджуваної проблеми.

Обсяг висновків – 3 сторінки друкованого або 5 сторінок рукописного тексту. 

Перелік списку використаних джерел складається в алфавітному порядку прізвищ перших авторів чи заголовків. В перелік включаються тільки ті джерела, які були використані в процесі виконання роботи. 

Додатки містять, як правило, допоміжні матеріали, необхідні для повноти сприйняття курсової роботи. До цих матеріалів відносять: статистичні дані, схеми, таблиці, малюнки та результати розрахунків і інші документи, що підсилюють аргументацію зроблених в основному тексті висновків та оцінок. З допомогою додатків автор роботи доводить вірогідність вихідних даних та виконаних розрахунків, а також підсилює аргументованість виконаного аналізу та запропонованих заходів, рекомендацій, пропозицій. 

Друга частина курсової роботи.

В другій частині студенти повинні вирішити практичні завдання, давши вичерпну відповідь на поставлені в задачі питання, обґрунтувавши їх посиланнями на нормативно-правові акти та акти узагальнення судової практики, зробивши висновки.

Умова задачі повинна бути переписана в текст роботи. 

Приклад розв’язання задач з кримінального процесу

Керуючи автомобілем, що належав ремонтно-будівельному управлінню, Григорук допустив перевищення швидкості і, не впоравшись з керуванням, виїхав на тротуар, де здійснив наїзд на підлітка.

Хто вправі пред’явити цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням? Хто буде нести відповідальність за шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням, яке вчинив Григорук? 

Відповідь:

Так як потерпілий є підлітком (неповнолітньою особою), то відповідно до ч. 2 ст. 128 КПК України цивільний позов може бути пред’явлений їхніми законними представниками. Як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності – опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім’ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній (ч. 2 ст. 44 КПК України).

Пред’явити цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, може представник цивільного позивача (особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником ч. 1 ст. 63 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК України цивільний позов може бути поданий прокурором, так як потерпілий є неповнолітнім. А відповідно до наведеної норми прокурор може подати цивільний позов в інтересах громадян, які через неповноліття неспроможні самостійно захистити свої права.

Відповідальність за шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням, яке вчинив Грабчук, буде нести ремонтно-будівельне управління (особа яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого – ч. 1 ст. 128 КПК України). Адже автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки, а відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на підставі права власності, володіє транспортним засобом (ремонтно-будівельне управління). Грабчук може бути притягнутий до відповідальності власником джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку відповідно до вимог цивільного законодавства.

Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 127 КПК України відшкодувати шкоду, завдану потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, може добровільно підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!