Навчальна практика (в групах дітей раннього віку), Індивідуальний план, Щоденник, Педагогіка та психологія, КУ ім. Грінченка

Київський університет імені Бориса Грінченка

Педагогічний інститут 

Кафедра педагогіки іпсихології 

Навчальна практика(в групах дітей раннього віку)

Індивідуальний план

Щоденник

Методичні рекомендації

для студентів 2-курсу денної форми навчання

напрям підготовки 6.010101 – «Дошкільна освіта»

Київ – 2015 

Рекомендовано вченою радою Інституту дошкільної, початкової та мистецької освіти Київського міського педагогічного університету імені Б.Д. Грінченка

Протокол засідання Вченої ради № 2 від 13.03.08 р. 

Наукове керівництво: Г.І. Іванюк

Укладачі: Г.І. Іванюк, Н.Є. Глухова, Ю.Ю. Савченко  

Зміст 

1. Мета, завдання і зміст психолого-педагогічної практики……….4

2. Документація психолого-педагогічної практики (форми):……6

3. Список звітної документації…………………16

4. Критерії оцінювання результатів психолого-педагогічної практики..16

5. Методичні рекомендації щодо виконання завдань психолого-педагогічного дослідження:

- шкала оцінки психічного розвитку дитини………..17

- діагностика рівня розвитку провідної діяльності........25

- основні показники психічного розвитку дитини раннього віку...29

- тема «Природне розвивальне середовище в групах дітей раннього віку»..31

- тема «Організація життєдіяльності дітей раннього віку»………………………………32

- тема «Умови для сенсорного виховання дітей раннього віку»………………………...33

6. Рекомендації щодо аналізу та самоаналізу фрагментів процесу організації життєдіяльності дітей……………..34

7. Вимоги до звіту про проходження психолого-педагогічної практики....35

МЕТА ПРАКТИКИ

Мета практики – ознайомити студентів-практикантів із специфікою діяльності дошкільного навчального закладу та особливостями розвивально-освітнього процесу у групах дітей раннього віку; залучити їх до психолого-педагогічних спостережень щодо вивчення особистості дитини в освітньому процесі.

Сприяти розвитку практичних умінь щодо організації і методики проведення освітньої роботи з дітьми раннього віку; формуванню культури педагогічної діяльності (культура мовлення, культура спілкування, культура зовнішнього вигляду). 

ЗМІСТ І ЗАВДАННЯ ПРАКТИКИ 

1. Організаційно-педагогічна діяльність студентів-практикантів у групах дітей раннього віку

- складання індивідуального плану роботи на період психолого-педагогічної практики;

- ознайомлення з плануванням освітньої роботи та веденням документації вихователем;

- участь у бесідах із завідувачем (директором) дошкільного навчального закладу, вихователем-методистом, медичними працівниками, вихователями. 

2. Науково-дослідна діяльність студентів-практикантів у групі дітей раннього віку

- здійснення психолого-педагогічної діагностики розвитку дитини: провести спостереження за однією дитиною і визначити рівень її розвитку за наступними показниками: моторика; навички уміння; мовлення; образотворча діяльність; емоційно-соціальний розвиток; предметна діяльність;

- складання психолого-педагогічної характеристики дитини раннього віку;

- вивчення та елементарне узагальнення характерних особливостей поведінкових реакцій дітей і типових реакцій вихователя;

- вивчення індивідуальних особливостей дітей раннього віку;

- вправляння у виокремлюванні різноманітних психологічних фактів, які виявляють діти в іграх, спілкуванні та на спеціально організованих заняттях;

- надання допомоги вихователю щодо забезпечення психолого-педагогічних умов розвивально-освітнього процесу в групі. 

3. Вивчення особливостей розвивально-освітнього процесу в групах дітей раннього віку

- ознайомлення із специфікою розвивально-освітнього процесу у групах дітей раннього віку;

- з’ясування особливості розподілу обов’язків між вихователем і помічником вихователя щодо організації життєдіяльності дітей;

- аналіз змісту і структури розвивального середовища груп раннього віку: обладнання, підбір іграшок і дидактичного матеріалу (демонстраційного та роздаткового), з’ясування його відповідністі віковим, психічним і гігієнічним вимогам;

- вивчення особливостей організації природного розвивального середовища у груповій кімнаті;

- ознайомлення з календарно-тематичним планом освітньої роботи групи та засобами, які використовує вихователь у розвивально-освітньому процесі. 

4. Освітньо-виховна робота студента-практиканта у ролі вихователя в групах дітей раннього віку

- проведення розвивально-освітньої роботи з дітьми у парі з вихователем;

- спостереження і аналіз процесу організації життєдіяльності дітей;

- проведення студентами-практикантами деяких фрагментів організації життєдіяльності дітей у парі з вихователем та їх аналіз;

- самостійне проведення та самоаналіз фрагментів організації життєдіяльності дітей під керівництвом вихователя і керівника практики;

- виготовлення студентами наочних дидактичних посібників;

- участь в житті педагогічного колективу дошкільного навчального закладу.

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

КАФЕДРА ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ

ДОКУМЕНТАЦІЯ

навчальної практики

(в групах дітей раннього віку)

Напрям підготовки 6.010101 – «Дошкільна освіта»

Київ – 2015

Щоденний план роботи студента-практиканта 

Список звітної документації

1. Звіт про проходження навчальної практики.

2. Індивідуальний план роботи студента-практиканта.

3. Щоденник студента-практиканта.

4. Психолого-педагогічна характеристика дитини раннього віку.

5. Результати педагогічного дослідження.

6. Самостійно виготовлений наочний дидактичний посібник.

7. Конспекти фрагментів організації життєдіяльності дітей у першу і другу половини дня (2), конспекти занять (1). 

Оцінювання навчальної практики

Підставою оцінювання навчальної практики (в групах дітей раннього віку) є виконання повного обсягу програми практики, індивідуального плану студента-практиканта та представлена звітна документація (див. перелік). 

Оцінювання професійно-практичних досягнень студентів-практикантів

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ 

Додаток А

СКЛАДАННЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДИТИНИ

(1–3 років)

ШКАЛА ОЦІНКИ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ ВІД 1 ДО З РОКІВ

(15-36 МІСЯЦІВ)

(За методикою В. Манової-Томової)

Шкала для оцінки психічного розвитку дітей від 1 до 3 років складається з чотирьох поділок для другого року і двох для третього. Кожна поділка включає 6 показників (відповідно до шести сторін психічного розвитку); 4 поділки для другого року – 15, 18, 21, 24 місяці – охоплюють по 3 місяці і кожний показник має величину ½ місяця. Шкала оцінки психічного розвитку побудована з двох поділок, які охоплюють по 6 місяців – 30 місяців, 36 місяців; кожний показник має величину 1 місяць. Шість показників шкали для 1-3 років розподілені так: моторика (М), уміння (У), навички (Н), образотворча діяльність (О), емоційно-соціальний розвиток (ЕС), мовлення (М).

15 місяців (1 рік 3 місяці)

1. М. Ходить сама, але часто падає.

2. У. Ставить п’ять кубиків один на один.

3. Н. Тримає ложку під час їжі.

4. О. Може тримати олівець і залишає сліди.

5. ЕС. Виконує два завдання за вказівкою дорослого.

6. М. Користується десятьма і більше словами.

18 місяців (1 рік 6 місяців)

1. М. Ходить упевнено, рідко падає.

2. У. Відтворює побачене в діях з іграшками.

3. Н. Пробує їсти самостійно.

4. О. Креслить спонтанно і старанно.

5. ЕС. Хоче все робити сама.

6. М. Пробує зв’язати два слова у речення.

21 місяць (1 рік 9 місяців)

М. Робить спроби бігти.

У. Кидає м’ячик у коробку (корзину).

Н. Їсть самостійно.

О. Креслить у межах аркуша.

ЕС. Шукає допомоги в дорослого, коли хтось забирає іграшку.

М. Може назвати п’ять зображень на картинці.

24 місяці (2 роки)

М. Сходить і спускається східцями, тримаючись за поручні.

У. Перегинає надвоє аркуш паперу.

Н. Регулює свої фізіологічні потреби – майже не мочить штани.

О. Наслідуючи, креслить вертикальні та горизонтальні лінії.

ЕС. Вступає у контакт з іншими дітьми.

М. Ставить перші запитання.

30 місяців (2 роки 6 місяців)

1. М. Бігає значно краще.

2. У. Розстібає три гудзики.

3. Н. Систематично сповіщає про фізіологічну потребу.

4. О. Креслить криву замкнену лінію.

5. ЕС. Можна впевнити словами відмовитись від чогось.

6. М. Ставить різноманітні запитання.

36 місяців (3 роки)

1. М. Сходить і спускається східцями без опори.

2. У. Вставляє п’ять кубиків один в один.

3. Н. Самостійно роздягається і роззувається.

4. О. Малює кульку, м’ячик, яблуко та ін.

5. ЕС. В іграх відображає навколишнє життя і входить у роль.

6. М. Може зв’язано розказати (переказати) простий випадок або оповідання.

ВИКОРИСТАННЯ ШКАЛИ ПОКАЗНИКІВ У ДІАГНОСТИЦІ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ 

Для того, щоб дати оцінку психічного розвитку дитини у даний момент через «коефіцієнт розвитку», необхідно встановити точно: а) її календарний вік (КВ); б) вік її психічного розвитку (ВР).

Календарний (хронологічний) вік (КВ) – це реальний вік дитини на момент дослідження. Він визначається різницею між датою народження і датою дослідження.

Психічний вік, або вік розвитку (ВР), становить рівень психічного розвитку. Він визначається здатністю при дослідженні за шкалою залежно від кількості показників, які реалізувала дитина у своєму розвитку для даного вікового мікроперіоду. Вік розвитку рідко збігається з хронологічним віком. Найчастіше він або більший, або менший від календарного віку.

Це показує, що у загальному розвитку все це не є нерозривною єдністю, існує відносна самостійність розвитку окремих напрямів. Наприклад, може відбуватися швидкий розвиток моторики, а відставати відносний розвиток мовлення або емоцій. Отже, систематизація показників – норм у наведених шкалах дає можливість визначити не лише загальний вік розвитку (загальний психічний вік), а й вік розвитку в даний момент кожного з основних напрямків психіки: вік розвитку моторики, емоцій, мовлення тощо.

Наприклад: календарний вік (КВ) дитини Л.М. 23 місяці. Дані оцінки віку розвитку (ВР) такі:

моторика – 24-місячний вік;

уміння руки – 21-місячний вік;

навички – 21-місячний вік;

образотворча діяльність – 18-місячний вік;

емоційно-соціальний розвиток – 18-місячний вік;

Загальний психічний вік = (ВР) – 20 місяців.

Це свідчить: 1) загальний психічний вік дитини 20 місяців, тобто менший від хронологічного віку на 3 місяці (23 місяці); 2) розвиток рухів випереджає календарний вік на 1 місяць; 3) вік мовлення, емоційно-соціального розвитку та образотворчої діяльності значно нижчий від хронологічного віку (на 5 місяців).

Дані за кожним показником для перегляду при дослідженні занотовуємо у спеціально розграфлені аркуші. Але саме визначення психічного віку (віку розвитку) не може дати задовільну оцінку психічного розвитку. Вона дуже часто визначається на основі безпосереднього оволодіння показниками, і тому одне й те саме числове вираження психічного віку може мати різне значення у двох дітей або в однієї дитини в різні періоди розвитку. Наприклад, дві дитини можуть мати однаковий вік розвитку – 18 місяців, але в однієї це буде наслідком розвитку аспектів психіки, а в іншої картина розвитку може бути відмінною: 

Загальний рівень (вік розвитку) в обох випадках дорівнює 18 місяців, але по суті внутрішня будова і співвідношення окремих аспектів розвитку у них різні. У першої дитини розвиток здійснюється послідовно, систематично і гармонійно, у другої існує певна дисгармонія: деякі з основних аспектів (моторика та навички) випередили календарний вік, а інші (емоційно-соціальний, мовлення) відстали від календарного віку.

Психічний вік має велике значення в оцінці та діагностиці, оскільки виявляє рівень розвитку, але його значення є не абсолютним, а відносним. Щоб доповнити неточність і відносність оцінки виявленням психічного віку, співвідносимо два віки – календарний і психічний і через коефіцієнт розвитку визначаємо оцінку. Коефіцієнт розвитку (Ко Р) – це число, яке отримуємо від співвідношення психічного і календарного віку. Ним визначається ступінь психічного розвитку

Ко Р =

Коефіцієнт 80 означає, що розвиток цієї дитини – на межі слабкого; коефіцієнт 93 означає нормальний, добрий розвиток.

Коефіцієнт розвитку КоР може визначити і коефіцієнт загального психічного розвитку (середнє всіх аспектів), і кожного аспекту розвитку зокрема. Таким чином, картина психічного розвитку при оцінці постає точнішою, оскільки можна бачити рівень і ступінь розвитку в аналізованому і синтезованому вигляді. На досвіді багаторазових досліджень ми переконались, що починати обстеження дитини раннього віку або дитини, що вперше прийшла у дошкільний заклад у віці до чотирьох років, необхідно з методик, запропонованих В. Мановою-Томовою.

Отже, за допомогою методики, запропонованої В.Мановою-Томовою, ми обстежили дитину, щоб переконатись, чи немає відставання у дитини за одним із показників психічного розвитку. На виконання цього обстеження, як правило, вистачає одного тижня. Дані конкретних психолого-педагогічних спостережень фіксуємо у заздалегідь підготовленій таблиці за кожним показником (6 таблиць). Зразок таблиць подається нижче. Для пояснення результатів отриманих через формулу, подану вище, рекомендуємо користуватись такою класифікацією: 130 і більше – дуже високий психічний розвиток; 120-129 – високий розвиток; 110-120 – нормальний високий розвиток; 90-110 – середній нормальний розвиток; 80-89 – слабкий нормальний розвиток; 70-79 – межові випадки; 69 і менше – дебільність (за Мановою-Томовою, Софія, 1974).

Розвиток моторики

Фіксується як виконується дитиною кожний із показників конкретно на момент обстеження дитини (вказати дату проведення обстеження і що конкретно вдалося виявити за кожним з показників).

Розвиток умінь

Фіксується, як конкретно дитина виконує кожний із показників на момент дослідження (вказати дату проведення обстеження за кожним з показників і що конкретно вдалося спостерігати за кожним з них).

Розвиток навичок

Фіксується, як виконує дитина кожний із показників на момент дослідження (конкретно вказується, що спостерігали за кожним із показників, і дата спостереження). 

Розвиток образотворчої діяльності

Фіксується, як виконує дитина кожний із зазначених показників на момент обстеження (конкретно вказується, що спостерігали за кожним з показників, і дата спостереження). 

Емоційно-соціальний розвиток

Фіксується, як виконує дитина кожний із зазначених показників на момент обстеження (конкретно вказується, що спостерігали за кожним з показників, і дата спостереження). 

Розвиток мовлення

Фіксується, як виконує дитина кожний із зазначених показників на момент обстеження (конкретно вказується, що спостерігали за кожним з показників, і дата спостереження). 

Таблиця фіксації показників нервово-психічного розвитку дітей першої половини другого року життя

Таблиця фіксації показників нервово-психічного розвитку дітей другої половини другого року життя

Додаток Б

ДІАГНОСТИКА РІВНЯ РОЗВИТКУ ПРОВІДНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 

Провідною діяльністю для дитини раннього віку є предметна діяльність. Щоб діагностувати рівень розвитку провідної діяльності у дитини, використовуємо психолого-педагогічне обстеження за допомогою обладнання для гри ( за методикою С.Д. Забрамної).

У ряді випадків при обстеженні дітей використовуються спеціально підібрані іграшки. Серед обов’язкових іграшок – пірамідки, мотрійки, різноманітні палички і брусочки, «поштова скринька». Пропонуються іграшки, що супроводяться відповідними інструкціями. У процесі спостереження за ігровою діяльністю дитини ті, хто обстежують її, мають можливість спостерігати особливості психіки та моторики і, зокрема, оволодіння провідною діяльністю.

С.Д. Забрамна особливо рекомендує використовувати обстеження за допомогою ігрового матеріалу у тих випадках, коли спостерігаються порушення мовлення, слухової функції, при неможливості встановити потрібний контакт.

Ми ж переконалися, що з дітьми до трьох років та четвертого року життя обов’язкове обстеження за допомогою конкретного ігрового матеріалу, що дає можливість виявити рівень розвитку співвідносних дій як основного компоненту предметної діяльності-провідного виду діяльності для раннього віку.

Методика 1. Складання піраміди з кілець

Перед дитиною ставлять піраміду і знімають з неї усі кільця. Потім дають інструкцію: «Зроби, надінь так, як було». Під час спостереження за дітьми, їхніми діями можна визначити: 1) рівень розвитку співвідносних дій, 2) стан їхньої моторики; 3) ступінь сформованості уявлень про величину предметів (елементів, частин піраміди); 4) здатність розрізняти кольори; 5) ступінь оволодіння лічбою.

Бажаючи дослідити сформованість уявлень про величину предметів, даємо дитині завдання: «надінь найбільше кільце».

Бажаючи дослідити здатність розрізняти кольори, даємо такі інструкції: «дай червоне (зелене, синє) кільце». Крім того, можна судити про ступінь оволодіння лічбою, якщо дати завдання: «дай одне кільце», «дай багато», «надінь три кільця».

Дітям до трьох років треба пропонувати піраміду з чіткою різницею у розмірах кілець і щоб кільця були забарвлені в основні кольори. Чим старші діти, тим піраміди, що їм пропонуються, повинні бути з більшою кількістю кілець, порівняно меншого розміру і більш широкої палітри кольорів.

На початку обстеження дитині будь-якого віку бажано дати найпростішу пірамідку, щоб вона освоїлася, почула себе вільніше, а потім уже запропонувати пірамідку й завдання, що відповідають її віку.

Бажано під час обстеження створити таку ситуацію, ніби вам потрібно, щоб дитина вас «навчила», «підказала» вам як же визначити було найменше кільце (зворотний порядок), ніби ви цього не вмієте, але бажаєте навчитись і просите дитину, щоб вас навчила. У такій ситуації дитина почуває себе впевненіше, дошкільники та діти третього року люблять допомогти у чомусь дорослому (у них є потреба у спільній діяльності), тому у ситуації, коли дитина «навчає» дорослого, діти виявляють найкращі свої вміння, навички, знання, ніж у ситуації, коли дослідник просто запитує, а дитина зобов’язана відповідати.

Щоб оцінити результати, треба виходити з такої інтерпретації: діти двох з половиною років з інтелектом у нормі збирають піраміду з урахуванням відносної величини кілець. При цьому вони йдуть до правильного варіанту шляхом проб. Діти трьох років складають піраміду на основі зорового співвідношення кілець.

Методика 2. Складання мотрійки

Ця іграшка використовується з тією ж самою метою, що і піраміди: діагностувати співвідношення за величиною. Дитині показують найбільшу мотрійку, в яку вкладено декілька менших. Потім той, хто обстежує, розбирає велику мотрійку і показує мотрійку меншого розміру, що знаходяться у великій. Далі розбирає одну за одною всі до найменшої мотрійки. Після цього дає інструкцію: «Склади мотрійку так, щоб вийшла одна». Слід ураховувати, що мотрійку, яка складається з шести мотрійок, пропонують старшим дітям

У процесі обстеження треба фіксувати у протоколі: 1) розуміння дитиною завдання; 2) характер виконання (чи діє шляхом спроб – помилок, чи з урахуванням величин іграшки; чи може збирати мотрійку на основі зорового співвідношення).

Слід відзначити, що мотрійку, треба давати для активних дій починаючи з 10 місяців від народження. Немовля захоплено і довго діє з цими іграшками.

Потім у ранньому віці швидше оволодіє предметними діями співвідношення за величиною, якщо у неї був досвід маніпулювання з кільцями піраміди, мотрійками у віці немовляти. Такого висновку ми дійшли на основі практичного досвіду.

Методика 3. Розкладаня паличок або брусочків відповідно до даного зразка

Палички або брусочки використовуються з метою діагностики оволодіння дитиною співвідносними діями (співвіднесення за кольором).

Перед дитиною розкладаємо шість паличок: три червоного (Ч), три зеленого (З) кольору. При цьому звертаємо увагу на характер чергування кольрів: ЧЗЧЗЧЗ (за початковими буквами будемо позначати червоний, зелений). Потім даємо інструкцію: «Побудуй парканчик так само». Після цього перед дитиною розкладаємо наступний зразок уже з дев’яти паличок двох кольрів у такому порядку: ЧЗЗЧЗЗЧЗЗ. Знову дається завдання: «Побудуй парканчик так, як я побудував».

Якщо дитина виконує і це завдання, можна дати ще складніше, виклавши зразок: ЧЗЧЗЗЧЗЧЗЗ. Під час виконання завдання дитиною необхідно зафіксувати у протокол: 1) факти спостережень; 2) особливості діяльності дитини (діє свідомо, зіставляє зі зразком або механічно, розміщуючи палички чи брусочки навмання); 3) просторове орієнтування; 4) працездатність; 5) інтерес до виконання завдання; 6) ставлення до своїх успіхів і невдач.

Практика психологічних досліджень показує, що діти з нормальним інтелектом уміють користуватися зразком, зіставляючи з ним свою роботу, знаходять помилки.

Третє завдання виявляється складним для багатьох дітей з нормальним інтелектом. Але, на відміну від розумово відсталих, вони намагаються знайти закономірність чергування поличок різного кольору і переживають свої невдачі. Так само поводять себе і діти із затримкою психічного розвитку.

Діти з відхиленням уваги, порушеннями просторової орієнтації допускають помилки при виконанні цих завдань. Розумово відсталі діти затруднюються за необхідності зрозуміти інструкцію і часто приступають до роботи без розуміння її мети: розкладають палички, не співвідносячи своїх дій із заданим зразком. Дії таких дітей мають стереотипний характер. Це проявляється у тому, що вони переносять у нову ситуацію свій минулий досвід у незмінному вигляді: правильно виконавши перше завдання, використовують той самий принцип чергування паличок різного кольору при виконанні наступних завдань того самого типу. Просте завдання розумового відсталі діти без сторонньої допомоги взагалі не виконують. Навіть допомога у вигляді багаторазового показу і спільних дій виявляється малоефективною. З боку дослідника обов’язковий поетапний контроль за виконанням завдання.

Методика 4. Заповнення «поштової скриньки» різними об’ємними геометричними фігурами

«Поштова скринька» – невеликого розміру (20х15 см) дерев’яна або картонна коробка, у стінках якої зроблені прорізи, що відповідають за формою основам різних об’ємних геометричних фігур: квадрату, трикутнику, прямокутнику, шестикутнику, напівкругу. За інструкцією дитина повинна опустити і фігури через відповідні кожній з них прорізи у поштовій скриньці.

На основі спостережень за діями дитини можна судити про ступінь усвідомленості дій, зацікавленості у правильному виконанні завдання. Крім того, можна скласти уявлення про спосіб виконання завдання, ступінь вправності дитини і наскільки легко дитина піддається навчанню.

За дослідженнями С.Д. Забрамної, інтелектуально збережені діти чотирьох років діють шляхом примірювання, тобто прикладають фігуру до прорізу. Лише деякі діти цього віку затримуються на стадії спроб. Це проявляється у спробах проштовхнути у проріз будь-яку фігуру без урахування її форми. Діти, старші п’яти років, уже використовують зорове співвідношення. Поряд з цим зберігається і примірювання.

Важливо врахувати ступінь поліпшення роботи під впливом надання допомоги (спільні дії, усні пояснення і т.п.).

Розумово відсталі діти навіть у 6-7 років силою запихають фігури у непідходящі для них прорізи (отвори).

Усі подані вище методики діагностують сформованість співвідносних дій у дітей раннього віку. З окремими дітьми слід провести обстеження на обдарованість (підставою для цього є успішно виконані завдання попередніх етапів обстеження з високими показниками).

Подальше обстеження проводиться за показниками нервово-психічного розвитку поданими нижче.

Додаток В

Основні показники нервово-психічного розвитку дитини 3-го року життя

(Від 2 р. до 2 р. 6 м.)

1. Роширюється розуміння мови. Дитина розуміє майбутній, минулий часи.

2. З’являються запитання: де? чому? куди?

3. Легко повторює фрази, які почула.

4. Речення багатослівні, хоча граматично ще не зовсім правильні.

5. Мова стає основним засобом спілкування з дорослими і дітьми.

6. Розуміє оповідання без супроводу ілюстрацій.

7. Слова передують початку дій, намірів.

8. У сюжетній грі легко відтворює ряд послідовних, пов’язаних між собою дій, які часто спостерігаються.

9. У своїх діях правильно орієнтується на форму, величину і колір предметів.

10. Початок конструктивної жіяльності.

11. У грі об’єднуються 2-3 дитини.

12. Пороходить угору по похилій дошці шириною 20 см., довжиною 1,5-2м., яка піднята одним кінцем від підлоги на 25-30 см, і сходить з неї.

13. Стає на табуретку 40x40 см (або лавку) висотою 20 см і сходить з неї.

14. Переступає через палицю або мотузку, підняту на 20-30 см над підлогою.

15. Залазить на гімнастичну стінку (1,5 м) і злазить з неї приставним кроком.

16. Кидає однією рукою (навперемінно) малі м’ячі діаметром 40 см у горизонтальну ціль (на рівні грудей) з відстані 80-100 см.

17. Повністю вдягається, але ще не вміє застібати гудзики й зав’язувати шнурки.

18. Їсть охайно. 

Додаток Д

Основні показники нервово-психічного розвитку дитини 3-го року життя

(Від 2 р. 6 м. до 3 р.)

1. Легко запам’ятовує вірші й пісеньки.

2. До словника входять усі частини мови, дієприкметники і дієприслівники.

3. Словник складається з 1200-1500 слів.

4. Використовує підрядні речення, хоча граматично не завжди правильно.

5. З’являються запитання: навіщо? Коли?

6. Правильно вимовляє всі звуки, крім Р, Л, шиплячих.

7. Мова емоційна.

8. У сюжетній грі легко відтворює явища, які спостерігались одноразово, встановлює взвємозв’язок і послідовність дій.

9. У грі з предметами надає їм уявного значення, яке відповідає задуму та змісту гри.

10. З’являються елементи рольової гри.

11. Початок зображувальної діяльності.

12. Знає і називає чотири основних кольори.

13. Має уявлення про кількість предметів – один, два, багато, менше, більше.

14. Проходить угору по похилій дошці шириною 15 см і довжиною 2 м, яка піднята одним кінцем від підлоги на 30-35 см, і сходить з неї до кінця.

15. Залазить на табурет (40x40, висота 25 см) і злазить з нього.

16. Переступає через палицю або мотузку, підняті на 30-35 см над підлогою.

17. Проходить по дошці шириною 15 см, піднятій на 30-35 см над підлогою.

18. Залазить на драбинку висотою1,5 м і злазить з неї приставним або змінним кроком.

19. Кидає однією рукою (навперемінно) малі м’ячі у вертикальну ціль (обруч, діаметр 50-60 см), висота від підлоги 80 см, відстань – 100-125 см.

20. Кидає і ловить великий м’яч з відстані 70-100 см.

21. Може узгоджувати свої рухи з рухами інших дітей, наприклад ходити парами, у колі тупати ногою і одночасно плескати в долоні.

22. Може змінювати темп, напрямок, характер руху, за словесним або музичним сигналом.

23. Може, хоча з деяким напруженням, стримувати свої рухи, чекати сигналу до дії.

24. Вдягається самостійно, застібає гудзики, зав’язує шнурки при незначній допомозі дорослих.

25. Миє руки перед їдою.

26. Без нагадування користується серветкою.

27. Без нагадування дякує після їди. 

Додаток З

Сенсорне виховання дітей раннього віку

Тема. Умови для сенсорного виховання дітей раннього віку в дошкільному навчальному закладі

Зміст завдання

1. Ознайомитися з комплексом дидактичного забезпечення сенсорного виховання дітей:

- чи достатня кількість дидактичних іграшок, дидактичних посібників?

- чи забезпечено варіативність дидактичного матеріалу?

- чи вирішується завдання сенсорного виховання в різних формах організації життєдіяльності (побутові процеси, ігри-заняття, праця, спілкування)?

2. Зробити висновки щодо забезпечення сенсорного виховання дітей раннього віку.

3. Подати пропозиції щодо покращення забезпечення сенсорного виховання дітей раннього віку. 

Додаток И

Рекомендації щодо аналізу та самоаналізу фрагментів процесу організації життєдіяльності дітей 

Аналіз здійснюється на основі нотаток, в яких зафіксовано спостереження фрагментів процесу організації життєдіяльності дітей. Необхідно фіксувати спостереження та зауваження, не зводячи їх до простого «фотографування» того, що відбувається. Слід намагатися простежити логіку заходу, виділити чинники, які дають змогу з’ясувати його основну методичну мету, завдання: освітні, навчальні, розвивальні та виховні.

Після самоаналізу здійснюється колективний аналіз відкритого заходу за участі студентів-практикантів, вихователя вікової групи, вихователя-методиста, директора дошкільного навчального закладу. Керівник практики підсумовує та узагальнює зміст попередніх виступів і виставляє бал. 

Орієнтовні питання для аналізу та самоаналізу фрагменту організації життєдіяльності дітей 

1. Чи досягнуто головної мети заняття?

2. Яким передбачено хід процесу чи здійснено особисті наміри?

3. Чи відповідали методи і прийоми віковим і психічним особливостям та рівню розвитку дітей?

4. Які фрагменти найбільш вдалися? Чому?

5. Які труднощі виникли в процесі використання різних методів та прийомів? Шляхи їх подолання.

6. Чи вдалося викликати позитивні емоції у дітей від спільної діяльності ?

7. Які можливості не було реалізовано?

Можливі варіанти форм запису спостереження залікового проекту:

- в одній колонці записують хід процесу, а в другій – досягнення й недоліки;

- поділивши сторінку на три колонки, в першій фіксують зауваження щодо діяльності педагога, пов’язані з ходом заняття, в другій – щодо діяльності дітей, а в третій – санітарно-гігієнічні умови проведення заходу;

- сторінку розбивають на чотири колонки: першу присвячують організаційній діяльності та особистісним якостям педагога, другу – виконанню освітніх і навчальних завдань, третю – реалізації розвивальних і виховних завдань, четверту – діяльності дітей на занятті.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!