Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни Бухгалтерський облік, ВНТУ

Вінницький національний технічний університет

Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни Бухгалтерський облік

для студентів

напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент»

Вінниця 

ВНТУ 2013

Рекомендовано до друку Методичною радою Вінницького національного технічного університету Міністерства освіти і науки України (протокол № 11 від 20.06.2013 р.)

Рецензенти: 

О. А. Сметанюк, кандидат економічних наук, доцент Т. О. Журко, кандидат економічних наук Ю. В. Булига, кандидат технічних наук, доцент

Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни «Бухгалтерський облік» для студентів напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент» / Уклад. І. В. Причепа. – Вінниця : ВНТУ, 2013. – 44 с. 

У методичних вказівках викладено теоретичні та практичні основи для виконання студентами курсової роботи з дисципліни «Бухгалтерський облік». Методичні вказівки охоплюють перелік тем, структуру і орієнтовний план виконання курсової роботи, містять вимоги до оформлення пояснювальної записки та порядку захисту курсової роботи. 

Курсова робота сприяє закріпленню теоретичних знань в галузі бухгалтерського обліку, а також оволодінню студентами практичними навичками ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

ВСТУП

Бухгалтерський облік як важлива складова інформаційної системи підприємства забезпечує управлінців повною та достовірною інформацією про майно та джерела його формування, про господарські процеси, про фінансові результати та фінансовий стан підприємства. Облік був і залишається важливою функцією управління, що безпосередньо визначає якість прийняття управлінських рішень на практиці. 

Засвоєння майбутніми менеджерами основ бухгалтерського обліку та облікової політики підприємства, в яких розкриваються економічна сутність фактів господарської діяльності, зміст і взаємозв'язок між економічними та юридичними категоріями; набуття практичних навичок документального оформлення господарських операцій, ведення облікових регістрів, складання фінансової звітності підприємства сприяє глибшому оволодінню обраною спеціальністю, стає підґрунтям для формування фахових вмінь і навичок у сфері управління. 

Курсова робота є однією з видів самостійної та науково-практичної форм навчання студентів, що дозволяє провести самостійне наукове дослідження, систематизувати та узагальнити отриману інформацію, розробити рекомендації щодо вдосконалення організації бухгалтерського обліку на практиці. Це, в свою чергу, дає можливість розвивати у студентів навички творчої праці та самостійного мислення. 

Метою виконання курсової роботи з дисципліни «Бухгалтерський облік» є закріплення, поглиблення та узагальнення теоретичних і практичних знань студентів, набутих під час вивчення даної дисципліни, та застосування їх для вирішення конкретного фахового завдання; формування та розвиток навичок самостійної роботи й творчого підходу до застосування на практиці набутих знань; розвиток навичок працювати з навчальною та науковою літературою, з нормативно-правовими документами, аналізувати, систематизувати, узагальнювати інформацію з фінансової звітності підприємств та ін. 

Курсова робота є цілісною та завершеною роботою. Вона передбачає виконання теоретичного та практичного завдання, а також містить розробку заходів удосконалення системи бухгалтерського обліку на підприємстві, що є творчим елементом курсової роботи. У теоретичній частині необхідно дослідити нормативно-правову базу, якою регулюються проблеми обраної для дослідження теми; проаналізувати теоретичні та методичні аспекти питання, що досліджується; визначити існуючі проблеми. Практична частина курсової роботи полягає у розв’язанні наскрізної задачі за всім курсом бухгалтерського обліку. Завершальним етапом основної частини курсової роботи є розробка рекомендацій щодо вирішення проблем, які були виявлені в ході дослідження.

1. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ 

Виконання курсової роботи охоплює такі етапи: 

1) ознайомлення з запропонованим базовим переліком рекомендованих тем курсових робіт, вибір та затвердження теми для дослідження; 

2) добір та аналіз літератури за обраною темою, складання попереднього плану курсової роботи з подальшим його коригуванням; 

3) написання та оформлення курсової роботи згідно з вимогами;

4) подання роботи на перевірку викладачу; 

5) ознайомлення з зауваженнями викладача, виправлення помилок (за їх наявності), повторне подання курсової роботи; 

6) захист курсової роботи. 

Вибір теми курсової роботи здійснюється студентами самостійно аботема призначається керівником згідно з базовим переліком рекомендованої тематики робіт (додаток А). 

Зазначений перелік не є вичерпним, студент може самостійно сформулювати тему курсової роботи та з відповідним обґрунтуванням узгодити її з науковим керівником і завідувачем кафедри. При цьому обов’язковою умовою є актуальність запропонованої теми та її практичне значення. 

Затвердження обраної теми курсової роботи охоплює погодженнятеми з науковим керівником, закріплення її за студентом і затвердження завідувачем кафедри. Коригування обраної теми може здійснюватися лише керівником курсової роботи, а заміна обраної теми на іншу може проводитися тільки з дозволу керівника та за наявності підстав для цього. Визначившись із темою, студент має зрозуміти її актуальність, осмислити характер і порядок виконання роботи, визначити мету, об’єкт та предмет дослідження. Важливим на даному етапі виконання курсової роботи є розробка попереднього плану дослідження з наступним його коригуванням. Орієнтовний план основної частини курсової роботи за базовою тематикою наведено в додатку А. 

Добір та аналіз літератури за обраною темою передбачаєознайомлення та аналіз нормативно-правових документів, які регулюють питання бухгалтерського та податкового обліку за напрямком дослідження; вивчення наявної наукової та навчально-методичної літератури у відповідності з темою курсової роботи. Робота з літературними джерелами конкретизує тематику курсової роботи та визначає шляхи її реалізації. 

Після попереднього аналізу літературних джерел та відповідно до рекомендованої структури курсової роботи (другий розділ методичних вказівок, додаток Б) необхідно уточнити план роботи, який подається на перевірку та узгодження керівникові. Вдало складений план значно полегшує виконання курсової роботи, дозволяє логічно пов’язати проблеми, що виявлені в ході дослідження.

Ґрунтовний аналіз літератури можна зробити лише на основі цілеспрямованого бібліографічного пошуку та роботи з каталогами. Перш за все доцільно опрацювати найновіші літературні джерела, оскільки в них викладені останні досягнення в сфері бухгалтерського обліку, звернувши особливу увагу на вивчення матеріалів, що викладені у періодичних виданнях. Добір та аналіз літератури спрямовані на пошук ідей та розробку пропозицій щодо вирішення проблемних питань обраної теми. Особливу увагу слід звернути на аналіз протилежних або суперечливих підходів. 

Написання та оформлення курсової роботи складається зсистематизування та узагальнення інформації, яка зібрана в ході аналізу нормативно-правових документів та літературних джерел з обраної тематики. За необхідності збирається та аналізується додаткова інформація. В ході написання курсової роботи студент класифікує та узагальнює теоретичні результати свого дослідження, робить відповідні розрахунки, розробляє відповідні рекомендації та формулює висновки. Доповнення пояснювальної записки графічним і табличним матеріалом значно підвищує рівень сприйняття отриманих результатів. 

Завершується цей етап дослідження оформленням курсової роботи відповідно до вимог (третій розділ методичних вказівок). 

Подання роботи на перевірку викладачу здійснюється студентомвідповідно до графіка захисту курсових робіт. До перевірки приймається робота, виконана та оформлена згідно з вимогами. За результатами перевірки керівником готується висновок, де вказуються всі зауваження щодо змісту, структури та оформлення роботи й зазначається її попередня оцінка. 

У разі позитивного висновку керівника курсова робота допускається до захисту. 

Ознайомлення з зауваженнями викладача, виправлення помилок (за їх наявності), повторне подання курсової роботи. Якщо подана наперевірку робота потребує виправлень, уточнень і не може бути допущена до захисту, її повертають безпосередньо студентові на доопрацювання. Повторно після доопрацювання курсова робота подається на перевірку обов’язково з первісним висновком керівника. 

Захист курсової роботи відбувається на засідання комісії, у складікерівника роботи та членів кафедри. У процесі захисту роботи студент коротко (7–10 хвилин) повідомляє основні положення та результати дослідження, дає пояснення по суті зауважень, відповідає на запитання комісії. 

Процедура захисту дозволяє виявити, наскільки глибоко студентом було проведено дослідження, дає можливість визначити рівень обґрунтованості рекомендацій та висновків. 

За підсумками захисту комісією після обговорення рівня виконання та захисту курсової роботи виставляється остаточна оцінка.

2. СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ 

Якість виконання курсової роботи залежить не лише від вдалого добору необхідних матеріалів, але й від їх вмілого використання, систематичності та послідовності викладення. 

Курсова робота повинна бути логічно побудованою, послідовно викладеною та завершеною. Виконуючи курсову роботу, студент має чітко розуміти її структуру (композицію) та основний зміст, уявлення про які формуються під час вивчення літературних джерел та уточнення проблематики дослідження. Всі частини курсової роботи повинні бути взаємопов’язані та логічно доповнювати одна одну. 

Курсова робота повинна мати чітку та логічну структуру, складовими якої є:

– титульний аркуш (додаток В);

– індивідуальне завдання (додаток Г);

– анотація (державною мовою);

– зміст; 

– перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за необхідності); 

– вступ (1–2 сторінки); 

– основна частина (до 40 сторінок);

– висновки (1–2 сторінки);

– перелік посилань (не менше 25 літературних джерел);

– додатки. 

Титульний аркуш є першою сторінкою курсової роботи, яка не нумерується і заповнюється за встановленою формою (додаток В). 

Індивідуальне завдання для виконання курсової роботи заповнюєтьсяодночасно з затвердженням теми курсової роботи та вміщує умови індивідуального завдання студента (додаток Г). Бланк завдання підписується завідувачем кафедри, керівником курсової роботи та студентом. Розташовується за титульним аркушем пояснювальної записки та в загальну кількість аркушів курсової роботи не входить. 

Анотація призначена для ознайомлення з текстовим документомкурсової роботи. Вона має бути стислою, інформативною та містити відомості, які характеризують виконану роботу. 

Анотацію слід розміщувати безпосередньо за титульним аркушем та бланком завдання, починаючи з нової сторінки (другої), нумерація якої не зазначається. Приклад написання анотації наведений в додатку Д. 

Зміст повинен відображати поетапний план виконання та структурукурсової роботи. Його розташовують безпосередньо після анотації, починаючи з нової сторінки. До змісту вносять: перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів; вступ; послідовно перелічені назви всіх розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів роботи (якщо вони мають заголовки); висновки; перелік посилань; додатки. У змісті зазначають номери сторінок, які відповідають початку відповідного матеріалу. Нумерація сторінок повинна бути наскрізною. 

Зміст за нумерацією пояснювальної записки є третьою сторінкою. Назви заголовків змісту повинні однозначно відповідати назвам заголовків пояснювальної записки за текстом. 

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів.

Усі малопоширені умовні позначення, символи, одиниці, скорочення і терміни пояснюють у курсовій роботі в переліку, який вміщують безпосередньо після змісту, починаючи з нової сторінки. 

Перелік повинен розташовуватись стовпцем. Ліворуч в абетковому порядку наводять умовні позначення, символи, одиниці, скорочення і терміни, праворуч – їх детальне розшифровування. 

Незалежно від цього при першій появі цих елементів у тексті курсової роботи їх розшифровують. 

Вступ пишуть з нової пронумерованої сторінки посередині великимилітерами. 

Текст вступу повинен бути коротким і висвітлювати питання актуальності та практичного значення курсової роботи. 

Вступ дає загальне уявлення про роботу і висвітлює: 

– актуальність досліджуваної теми. Актуальність – ступінь важливості теми в даний момент і в даній ситуації для вирішення даної проблеми (задачі); 

– галузь використання та призначення результатів дослідження;

– мету та завдання, які будуть вирішуватись в дослідженні; 

– предмет та об’єкт дослідження. Об'єкт дослідження – це процес або явище, що породжують проблемну ситуацію і обрані для вивчення. Предмет – це те, що міститься в межах об'єкта. Об'єкт і предмет дослідження співвідносяться між собою як загальне та часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього і спрямована основна увага дослідника. Наприклад, якщо темою курсової роботи є «Облік доходів підприємства», то об’єктом дослідження можуть бути «процеси обліку доходів», а предметом – «удосконалення обліку доходів на підприємстві за сучасних умов»; 

– методи дослідження; 

– практичну цінність роботи;

– ступінь розробленості досліджуваної теми на сьогоднішній день та ін. 

Тема, об'єкт і предмет, мета і завдання дослідження перебувають у нерозривному зв'язку. 

У вступі та далі за текстом не дозволяється використовувати скорочені слова, терміни, крім загальноприйнятих. Кількість сторінок вступу не повинна перевищувати 1–2 сторінок (додаток Е). 

Основна частина пояснювальної записки. Обсяг пояснювальноїзаписки курсової роботи враховується до додатків та не повинен перевищувати 50 сторінок.

Основна частина курсової роботи складається з трьох розділів (теоретична та практична частини, рекомендації щодо удосконалення системи обліку). 

Текст пояснювальної записки необхідно подавати лаконічно та обґрунтовано, додаючи висновки до кожного розділу роботи, що є постановкою завдань до наступного етапу дослідження. 

Висновки є завершальною частиною, підсумком виконаногодослідження. Висновки вмішують безпосередньо після основної частини курсової роботи, починаючи з нової сторінки. 

У висновках наводять оцінку одержаних в роботі результатів або її окремого етапу (негативних також) з урахуванням світових тенденцій вирішення поставленої задачі; можливі галузі використання результатів роботи; економічну, наукову, соціальну значущість роботи. Обов’язково зазначається, чи вдалось досягти визначеної мети та завдань дослідження. 

Вдало написаний висновок робить курсову роботу цілісною та завершеною. 

Перелік посилань є обов’язковою та досить важливою частиноюкурсової роботи, що містить перелік літературних джерел, на які повинні бути обов’язкові посилання в тексті пояснювальної записки. 

Перелік посилань повинен містити не менше 25 джерел, з обов’язковим використанням нормативно-правових документів, що стосуються обраної теми. Якщо автор робить посилання на будь-які запозичені факти або цитує роботи інших авторів, то він обов’язково повинен дати посилання на те, звідки взято наведені матеріали. Список має вміщувати перелік усіх першоджерел, які були використані при написанні курсової роботи. 

Література (нормативно-правові акти, книги, статті, журнали, електронні документи) в загальний перелік записується в порядку посилання на неї в тексті. Перелік посилань оформляється у відповідності з чинними стандартами та вимогами. Роботи, що не відповідають цим вимогам, повертаються на доопрацювання без перевірки. 

Додатки. У додатки виносять допоміжні матеріали, які: 

– покращують цілісність та повноту сприйняття основного тексту роботи; 

– є необхідними для повноти звіту, але внесення їх до основної частини звіту може змінити впорядковане й логічне уявлення про роботу; 

– не можуть бути послідовно розміщені в основній частині звіту через великий обсяг або способи відтворення; 

– можуть бути вилучені для широкого кола читачів, але є необхідними для фахівців даної галузі.

Зв'язок між текстом роботи та додатками здійснюється шляхом посилань. 

Обсяг додатків не обмежується.

3. ОСНОВНА ЧАСТИНА КУРСОВОЇ РОБОТИ 

Основна частина курсової роботи складається з трьох розділів: 

– дослідження нормативно-правової бази, теоретичних і методичних основ за напрямком тематики роботи (теоретична частина); 

– розв’язання наскрізної задачі за всім курсом бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності підприємства (практична частина); 

– розробка рекомендацій щодо вдосконалення системи обліку на підприємстві згідно з напрямком досліджуваної теми. 

Теоретична частина курсової роботи обов’язково має містити огляднормативно-правових актів, наукової та навчально-методичної літератури з запропонованого питання. В огляді законодавчої бази та літератури студент повинен відмітити основні етапи розвитку наукової думки за проблемою, систематизувати інформаційні джерела, критично їх оцінити, відокремити найбільш суттєві положення, визначити головне в сучасному стані проблеми. Матеріали теоретичної частини слід систематизувати в певній логічній послідовності. Критично висвітлюючи роботи попередників, автор повинен назвати ті питання, що залишаються невирішеними. Доцільно закінчити цей розділ висновками щодо необхідності проведення досліджень в даній галузі та запропонувати своє бачення вирішення існуючих проблем. 

Теоретична частина роботи виконується відповідно до плану теми і завершується відповідними висновками щодо розділу. 

Загальний обсяг теоретичної частини роботи повинен складати не менше 15 сторінок формату А4. 

Варіант практичного завдання студент виконує відповідно до індивідуального завдання.

В практичній частині необхідно: 

1. За даними інвентаризаційного опису (додаток Ж, таблиця Ж.1) скласти вхідний баланс умовного підприємства станом на 1 січня 201Х року за формою, наведеною в табл. 1. 

Таблиця 1 – Вхідний баланс підприємства станом на 1.01.201Х р.(грн.)

Примітка. 

При складанні балансу треба взяти до уваги, що інструменти, виробничий і господарський інвентар строком служби менше одного року відносять до малоцінних швидкозношуваних предметів. 

Суми згрупованих видів господарських засобів та їх джерел потрібно записати у відомості проти назви кожної групи (графа «Сума»). Після цього треба підрахувати підсумки вартості всіх груп господарських засобів і окремо джерел їх утворення. Ці підсумки повинні бути рівними між собою, вони служать підставою для складання бухгалтерського балансу. 

При складанні бухгалтерського балансу (двостороннього і за формою № 1) необхідно звернути увагу на те, що він має послідовну форму побудови: спочатку наведені статті активу, а потім — пасиву. В цьому балансі залишки основних засобів та залишки дебіторської заборгованості за продукцію показати за їх первинною вартістю; 

2. Скласти журнал реєстрації господарських операцій підприємства за січень відповідно до даних додатка Ж. 

Реєстраційний журнал рекомендується вести за такою формою: 

Таблиця 2 – Журнал реєстрації господарських операцій за_____________

201Х року 

3. Журнал реєстрації господарських операцій доповнити 5-ма проведеннями, які відповідають теоретичному питанню курсової роботи (згідно з індивідуальним завданням); 

4. Відобразити господарські операції на рахунках бухгалтерського обліку; 

5. За даними вхідного балансу підприємства (станом на 1 січня 201Х року) та господарських операцій за звітний період відкрити синтетичні рахунки бухгалтерського обліку за формою, наведеною в табл. 3. 

Таблиця 3 – Рахунок «___________»

Примітка. У відомостях по синтетичних рахунках потрібно вказати шифри таповну назву рахунків, причому їх слід розмістити в порядку зростання шифрів;

6. Підрахувати суми оборотів за дебетом і кредитом рахунків і вивести кінцеві залишки по рахунках; 

7. Оцінити вибуття виробничих запасів за січень 201Х року за методом FІFO (табл. 4). 

Таблиця 4 – Оцінка вибуття виробничих запасів за січень 201Х року

8. До операції 4 (додаток Ж, табл. Ж.4) скласти розрахунок визначення сум транспортно-заготівельних витрат, що належать до використання матеріалів і кінцевих залишків матеріалів. Розрахунки навести в таблиці 5. 

Таблиця 5 – Розрахунок транспортно-заготівельних витрат

Примітка. Після таблиці навести відповідні розрахунки;

9. До операції 19 (додаток Ж, табл. Ж.4) скласти розрахунок визначення сум відхилень фактичної виробничої собівартості випущеної готової продукції від планової виробничої собівартості. Для визначення фактичної собівартості виробленої продукції та її відхилень від плану необхідно зробити розрахунок за формою, що наведена в табл. 6. 

Таблиця 6 – Визначення фактичної собівартості виробленої продукції

10. Провести розподіл загальновиробничих витрат підприємства (табл. 7 та 8). Базою розподілу є прямі витрати на оплату працю основних працівників. Згідно з обліковою політикою підприємства до змінних загальновиробничих витрат відносять: матеріальні витрати, 70% величини витрат на оплату праці (нарахована зарплата, резерв відпусток), 70% величини нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), інші операційні витрати. Розподіл постійних загальновиробничих витрат між виробничою собівартістю і собівартістю реалізації здійснюється у співвідношенні 3 : 1. 

Таблиця 7 – Групувальна відомість загальновиробничих витрат (ЗВВ) за січень 201Х року 

Таблиця 8 – Розподіл загальновиробничих витрат між видами продукції

11. Визначення сум допомоги в зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відпускних, нарахувань та відрахувань на заробітну плату навести після журналу реєстрації господарських операцій за формою, наведеною в табл. 9. Врахувати, що підприємство має 41 клас професійного ризику, пільг щодо податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) працівники не мають; база оподаткування щодо доходів, одержаних, у тому числі, але не виключно, у формі заробітної плати, інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платникові у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами за звітний податковий місяць, не перевищує 10-кратного розміру мінімальної заробітної плати.

Таблиця 9 – Розрахунок утримань та нарахувань на заробітну плату

Продовження табл. 9

12. Скласти оборотні відомості за аналітичними рахунками та звірити їх підсумки з даними відповідних синтетичних рахунків (табл. 10). 

Таблиця 10 – Оборотна відомість за аналітичним рахунком

1. Скласти оборотну відомість за січень 201Х року; 

2. Визначити фінансові результати діяльності підприємства. Розрахунок нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) відобразити в таблиці (табл. 11). 

Таблиця 11 – Визначення фінансових результатів господарювання підприємства 

Баланс станом на 1 лютого 201Х року оформити за формою № 1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)» і винести в додатки до роботи (додаток К). 

Практична частина курсової роботи завершується відповідними висновками.

Третій розділ основної частини курсової роботи передбачає розробку рекомендацій щодо удосконалення системи обліку на підприємстві згідно з напрямком досліджуваної теми. Відповідно до виявлених в ходівиконання теоретичного дослідження та практичних розрахунків недоліків і проблем в системі обліку студентом розробляються відповідні пропозиції щодо їх усунення та рекомендуються напрямки вдосконалення існуючої системи обліку. 

У рекомендаціях визначають подальші напрямки роботи, які вважають необхідними, приділяючи основну увагу пропозиціям щодо ефективного використання результатів дослідження чи розроблення. 

Рекомендації повинні мати конкретний характер і бути повністю підтверджені звітною роботою. 

За необхідності рекомендації можуть спиратися на додаткові розрахунки. 

Текст рекомендацій може поділятись на пункти.

Обсяг даного розділу курсової роботи складає 2–3 сторінки.

4. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ 

При оформленні курсової роботи не допускається виділення тексту 

курсивом і жирним, використання ксерокопій, сканованих матеріалів та кольорових об’єктів. 

Загальні правила оформлення 

При оформленні текстової частини курсової роботи необхідно дотримуватись вимог ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки та техніки. Структура і правила оформлення». 

Пояснювальну записку оформляють з використанням комп’ютерної техніки. Текст друкують через 1,5 міжрядкові інтервали за допомогою принтера на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210×297 мм); шрифт текстового редактора – Word Times New Roman, розмір 14 мм. Поля: зверху, знизу і зліва – не менше 20 мм; справа – 10 мм. Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту звіту і дорівнювати п'яти знакам. Рамки на аркушах відсутні. 

Нумерація сторінок здійснюється арабськими цифрами, дотримуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту роботи, в правому верхньому кутку, починаючи зі змісту. 

Текст пояснювальної записки необхідно викладати обґрунтовано в лаконічному стилі. Під час виконання звіту необхідно дотримуватись рівномірної щільності, контрастності й чіткості зображення впродовж усього звіту. В пояснювальній записці мають бути чіткі, не розпливчасті лінії, літери, цифри та інші знаки. Всі лінії, літери, цифри і знаки повинні бути однаково чорними. 

Структурні частини пояснювальної записки 

Заголовки структурних частин та розділів виконують великими літерами по центру, симетрично до тексту, всі інші – з абзацу малими літерами, починаючи з великої. Крапка в кінці заголовка не ставиться. Переноси частини слів в заголовку не допускаються, на інший рядок слово переноситься повністю. Якщо заголовок складається з двох речень, то вони розділяються крапкою. 

«АНОТАЦІЯ», «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ», «ДОДАТКИ» як розділи не нумеруються. 

Між вказаними структурними елементами і текстом необхідно пропускати один рядок. 

Вимоги до оформлення розділів та підрозділів 

Структурними елементами основної частини пояснювальної записки є розділи, підрозділи, пункти, підпункти, переліки. Кожен розділ рекомендується починати з нової сторінки. 

Допускається розміщувати текст між заголовками розділу і підрозділу, між заголовками підрозділу і пункту.

Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше, ніж два рядки. Відстань між основами рядків заголовка, а також між двома заголовками приймають такою, як у тексті. 

Заголовок розділу записують посередині (ДСТУ 3008-95) великими літерами. Розділи нумерують порядковими номерами в межах всього документа (1, 2, і т. д.). Після номера крапку не ставлять, а пропускають один знак. Наприклад: 

Заголовки підрозділів, пунктів та підпунктів (за наявності заголовка) записують з абзацу малими літерами, починаючи з великої. 

Підрозділи нумерують в межах кожного розділу, пункти в межах підрозділу і т. д. за формою (3.1, 3.2, 3.2.1, 3.2.2, 3.2.2.1 і т. д.). 

Цифри, які вказують номер, не повинні виступати за абзац. 

Посилання в тексті на розділи виконується за формою: «...наведено в розділі 3». 

Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту. 

Оформлення формул. Кожну формулу записують з нового рядка,симетрично до тексту. Між формулою і текстом пропускають один рядок (зверху та знизу). 

Умовні буквені позначення (символи) в формулі повинні відповідати установленим стандартам. Їх пояснення наводять в тексті або зразу ж під формулою. Для цього після формули ставлять кому і записують пояснення до кожного символу з нового рядка в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі, розділяючи крапкою з комою. Перший рядок повинен починатися з абзацу з слова «де» і без будь-якого знака після нього. 

Всі формули нумерують в межах розділу арабськими числами. Номер вказують в круглих дужках з правої сторони, в кінці рядка, на рівні закінчення формули. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, розділених крапкою. 

Наприклад: 

Таким чином, коефіцієнт розподілу транспортно-заготівельних витрат визначають за формулою: 

де ТЗВ_поч – сума ТЗВ на початок місяця; ТЗВ_над – сума ТЗВ за звітний місяць;

ВЗ_поч – вартість товарів на початок місяця; ВЗ_над – вартість товарів, що надійшли (оприбутковані) за звітний місяць. 

Одиницю вимірювання, за необхідності, беруть в квадратні дужки: 

Числову підстановку і розрахунок виконують з нового рядка не нумеруючи. Одиницю вимірювання беруть в круглі дужки. Наприклад: 

Розмірність одного й того ж параметра в межах документа повинна бути однаковою. 

Якщо формула велика, то її можна переносити в наступні рядки. Перенесення виконують тільки математичними знаками, повторюючи знак на початку наступного рядка. При цьому знак множення «·» замінюють знаком «×». 

Формула є частиною речення, тому до неї застосовують такі ж правила граматики, як і до інших членів речення. Якщо формула знаходиться в кінці речення, то після неї ставлять крапку. Формули, які йдуть одна за одною і не розділені текстом, відокремлюють комою. 

Посилання на формули в тексті дають в круглих дужках за формою: «…в формулі (5.2)»; «... в формулах (5.7, …, 5.10)». 

Оформлення ілюстрацій 

Для пояснення викладеного тексту рекомендується його ілюструвати графіками, кресленнями, фрагментами схем та ін., які можна виконувати чорною тушшю, простим олівцем середньої твердості та комп’ютерною графікою. 

Розміщують ілюстрації в тексті або в додатках. 

В тексті ілюстрацію розміщують симетрично до тексту після першого посилання на неї або на наступній сторінці, якщо на даній вона не вміщується без повороту. 

На всі ілюстрації в тексті пояснювальної записки мають бути посилання. Посилання виконують за формою: «...показано на рисунку 3.1.» або в дужках за текстом (рисунок 3.1), на частину ілюстрації: «... показані на рисунку 3.2, б». Посилання на раніше наведені ілюстрації дають зі скороченим словом «дивись» відповідно в дужках (див. рисунок 1.3). 

Між ілюстрацією і текстом пропускають один рядок. 

Всі ілюстрації в ПЗ називають рисунками і позначають під ілюстрацією симетрично до неї за такою формою: «Рисунок 3.5 – Найменування рисунка». Крапку в кінці не ставлять, знак переносу не використовують. Якщо найменування рисунка довге, то його продовжують у наступному рядку, починаючи від найменування. 

Нумерують ілюстрації в межах розділів, вказуючи номер розділу і порядковий номер ілюстрації в розділі, розділяючи крапкою. 

Пояснювальні дані розміщують під ілюстрацією над її позначенням. Якщо в тексті є посилання на складові частини зображеного засобу, то на відповідній ілюстрації вказують їх порядкові номери в межах ілюстрації. 

Оформлення таблиць 

Таблицю розміщують симетрично до тексту після першого посилання, на даній сторінці або на наступній, якщо на даній вона не вміщується і таким чином, щоб зручно було її розглядати без повороту або з поворотом на кут 90° за годинниковою стрілкою. 

ДСТУ 3008-95 пропонує такий запис таблиці: 

Таблиця ________ – ____________________

(номер)                              (назва таблиці)

Таблиці нумерують в межах розділів і позначають зліва над таблицею за формою: «Таблиця 4.2 – Найменування таблиці». Крапку в кінці не ставлять. Якщо найменування таблиці довге, то продовжують у наступному рядку починаючи від слова «Таблиця». Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці в розділі, розділених крапкою. Дозволяється нумерувати в межах всього документа. 

При перенесенні частин таблиці на інші сторінки повторюють або продовжують найменування граф. Допускається виконувати нумерацію граф на початку таблиці і при перенесенні частин таблиці на наступні сторінки повторювати тільки нумерацію граф. 

У всіх випадках найменування (при його наявності) таблиці розміщують тільки над першою частиною, а над іншими частинами зліва пишуть «Продовження таблиці 4.2» без крапки в кінці. 

На всі таблиці мають бути посилання за формою: «наведено в таблиці 3.1»; «... в таблицях 3.1–3.5» або в дужках по тексту (таблиця 3.6). Посилання на раніше наведену таблицю дають з скороченим словом «дивись» (див. таблицю 2.4) за ходом чи в кінці речення. 

Якщо всі параметри величин, які наведені в таблиці, мають одну й ту саму одиницю фізичної величини, то над таблицею розміщують її скорочене позначення (грн.). Якщо ж параметри мають різні одиниці фізичних величин, то позначення одиниць записують в заголовках граф після коми (Чистий прибуток, грн.). 

Інші вимоги до виконання таблиць – відповідно до чинних стандартів на технічну документацію.  

Оформлення літератури 

Літературу записують мовою оригіналу. В списку кожну літературу записують з абзацу, нумерують арабськими цифрами, починаючи з одиниці. Бібліографічні описи в переліку посилань подають у порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті, або за абеткою. Порядкові номери описів у переліку є посиланнями в тексті (номерні посилання). 

Посилання на літературу наводять в квадратних дужках […], вказуючи порядковий номер за списком. 

Під час складання списку використаних джерел необхідно дотримуватися національного стандарту ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання». Зразок оформлення літературних джерел наведено в додатку Л. 

В переліку посилань до курсової роботи обов’язково повинні бути наведені методичні вказівки, які були використані при виконанні курсової роботи, а також державні стандарти, відповідно до яких була оформлена робота. 

Оформлення додатків 

Додатки оформляють окремою частиною курсової роботи, яка починається титульним аркушем із написом «ДОДАТКИ» по центу сторінки. Кожний додаток повинен починатись з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток...» і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Наприклад, «Додаток А», «Додаток Б». Один додаток позначається як додаток А. Ілюстрації і таблиці в додатках нумеруються в межах кожного додатка. Розміщують додатки в порядку посилання на них в тексті. Текст кожного додатка, за необхідності, може бути поділений на розділи і підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А. Аналогічно нумеруються підрозділи додатка. 

Ілюстрації, таблиці, формули нумерують в межах кожного додатка, вказуючи його позначення: «Рисунок Б.3 – Найменування»; «Таблиця В.5 – Найменування» і т. п. 

Додатки повинні мати спільну з рештою частин курсової роботи наскрізну нумерацію сторінок.

5. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16 липня 1999 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua. 

2. Податковий кодекс України [Електронний ресурс] / Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2011. – № 13-14, № 15-16, № 17.– Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2755-17. 

3. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 1, 6–34 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua. 

4. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція з його застосування» 

№     291 від 30.11.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України з 

№   892/4185 від 21.12.99 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua. 

1. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 

30.11.99 p. № 291 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua. 

1. Бухгалтерський фінансовий облік : підручник для студентів спец. «Облік і аудит» вищих навчальних закладів / За редакцією проф.

Ф.  Ф. Бутинця. – 8-ме вид., допов. і перероб. – Житомир : ПП «Рута», 2009.

– 912 с. – ISBN 978–966–8162–49–7. 

1. Лишиленко О. В. Фінансовий облік / О. В. Лишиленко. – Київ : Центр навчальної літератури, 2011. – 556 с. – ISBN 978–966–364–844–6.

2. Бухгалтерський облік : навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Л. Г. Ловінська, Л. В. Жилкіна, О. М. Голенко та ін. – К. : КНЕУ, 2002. – 370 с. – ISBN 966–574–379–1. 

3. Основні вимоги до підготовки і написання науково-дослідницьких та реферативних робіт / Дарницький районний науково-методичний центр [Електронний ресурс]. – Режим доступу : drnmc.inet.ua/files/site0/upload/.../Vimogi.doc. 

4. ДТСУ 3008–95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення. – К. : Держстандарт України, 1995 – 38 с. 

5. ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання». – К. : Держспоживстандарт України, 2007 – 47 с.

Додаток А Орієнтовний план основної частини курсової роботи 

Таблиця А.1 – Рекомендований план базової тематики курсових робіт

Продовження табл. А.1

Продовження табл. А.1

Продовження табл. А.1