Рекомендації щодо змісту та структури магістерських дисертацій з курсу Радіоелектронні прилади, системи та комплекси, НТУУ КПІ

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

Радіотехнічний факультет 

Кафедра теоретичних основ радіотехніки

Рекомендації щодо змісту та структури магістерських дисертацій з курсу Радіоелектронні прилади, системи та комплекси

для студентів (ОКР «магістр»)

спеціальності 8.05090103 – «Радіоелектронні прилади, системи та комплекси»

напряму підготовки 8.050901 – «Радіотехніка»

Київ

НТУУ «КПІ», РТФ

2011 

Рекомендації щодо змісту і структури магістерських дисертацій для студентів (ОКР «магістр») спеціальності 8.090702 – «Радіоелектронні прилади, системи та комплекси» напряму підготовки 8.050901 – «Радіотехніка» /Уклад. О.В.Гусєва / – К.: НТУУ «КПІ», каф.ТОР, 2011. – 28 с.

Укладено на основі:

1. Рекомендації щодо змісту і структури магістерських дисертацій / Уклад. В. П. Головенкін. За заг. ред. акад. Ю. І. Якименка – К.: ВПК «Політехніка», 2010. – 28 с.

2. «Положення про магістратуру НТУУ «КПІ». – НТУУ «КПІ», ВПІ ВПК «Політехніка», Київ-2007.

3. «Основних вимог до дисертацій та авторефератів дисертацій» // Бюлетень ВАК України. – 2007, № 6, С. 9-17.

Рекомендації призначені для наукових керівників, магістрантів та членів державних екзаменаційних комісій із захисту магістерських дисертацій.

Укладач – Гусєва Олена Володимирівна, канд. техн. наук, доцент

Зміст 

1. Загальні положення

Магістерська дисертація є кваліфікаційною роботою на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр», яка містить сукупність результатів наукових досліджень, має внутрішню єдність, і свідчить про те, що автор володіє сучасними методами, і здатний самостійно проводити наукові дослідження на підставі отриманих знань, умінь і досвіду. Магістерська дисертація на відміну від дипломного проекту «спеціаліста» є не проектуванням (розробкою) певного об’єкта, а дослідженням певних властивостей об’єкта.

Назва магістерської дисертації має бути стислою, конкретною, відповідати спеціальності та сутності дослідженої проблеми, задачі, вказувати на предмет і мету наукового дослідження.

Тема і зміст дисертаційної роботи повинні відповідати спеціальності магістранта.

У магістерської дисертації треба стисло, логічно й аргументовано викладати зміст і результати досліджень, уникати загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології. При написанні магістерської дисертації студент повинен обов’язково посилатися на авторів (співавторів) і джерела, з яких він запозичив матеріали, або окремі результати.

Магістерську дисертацію подають у вигляді спеціально підготовленого рукопису на аркушах формату А4 (шрифт Times New Roman, 14 пт, одинарний інтервал) у твердій палітурці обсягом до 100 сторінок (основна частина).

У разі виконання декількома магістрантами комплексної теми, можливо мати спільну частину (том) дисертації, але наявність одноосібних томів є обов’язковою.

Дисертацію необхідно оформлювати відповідно до Державного стандарту України ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення». З огляду на високі вимоги нормативних документів необхідно неухильно дотримуватися порядку подання окремих видів текстового матеріалу, таблиць, формул, ілюстрацій і списку використаних джерел.

2. Вимоги до змісту магістерської дисертації

Магістерська дисертація – це результат дослідження певного об’єкта (системи, обладнання, пристрою, процесу, технології, програмного продукту, інформаційної технології, інтелектуального твору, явища тощо), його характеристик, властивостей (що є предметом дослідження). Об’єкт дослідження має належати до класу узагальненого об’єкта діяльності фахівця певної спеціальності, що зазначено у відповідній освітньо-кваліфікаційній характеристиці. Узагальнені об’єкти діяльності за певними напрямами підготовки надані в Додатку 1.

Магістерська дисертація має бути пов’язана з вирішення конкретних наукових або прикладних завдань, які обумовлені специфікою відповідної спеціальності. Магістерська дисертація є кваліфікаційною роботою з певної спеціальності, її зміст має розкрити наявність у автора компетенцій, які зазначені у відповідній освітньо-кваліфікаційної характеристиці стандарту вищої освіти.

Магістерська дисертація виконується на базі теоретичних знань і практичного досвіду, що отримані студентом протягом усього терміну навчання й самостійної науково-дослідної роботи.

Зміст дисертації має відповідати її темі.

Матеріал дисертації має бути цілком присвячений темі роботи, досягненню мети, вирішенню завдань, що поставлені.

Зміст магістерської дисертації передбачає:

• формулювання наукової (науково-технічної) проблеми, задачі, визначення об’єкта, предмета та мети дослідження, аналіз стану рішення проблеми за матеріалами вітчизняних і зарубіжних публікацій, обґрунтування цілей дослідження;

• аналіз можливих методів та методик досліджень, обґрунтований вибір (розробку) методу (методики) дослідження або апаратурного забезпечення;

• науковий аналіз і узагальнення фактичного матеріалу, який використовується в процесі дослідження;

• викладення отриманих результатів та оцінювання їхнього теоретичного, прикладного чи науково-методичного значення;

• перевірку можливостей практичної реалізації отриманих результатів;

• апробацію отриманих результатів і висновків у вигляді патентів (заявок) на винахід, корисну модель, промисловий зразок та інше, доповідей на наукових конференціях (не нижче факультетського рівня) або публікацій у наукових журналах і збірниках з обов’язковими результатами рецензування (за результатами виконання магістерської дисертації має бути опубліковано не менше двох праць).

В процесі підготовки й захисту дисертації магістрант має продемонструвати:

• здатності проводити системний аналіз проблеми та розв’язувати її на підставі відомих підходів, пропонувати нові шляхи до вирішення проблеми;

• уміння обґрунтовано вибирати методи дослідження, модифікувати існуючі та розробляти нові методи, виходячи із задач конкретного дослідження;

• здатності застосування сучасних методів експериментальних досліджень у конкретній галузі знань, методи планування експерименту та оброблення його результатів;

• здатність до наукового аналізу отриманих результатів і розроблення висновків та положень, уміння аргументовано їх захищати;

• уміння оцінити можливості використання отриманих результатів у науковій та практичній діяльності;

• володіння сучасними інформаційними технологіями при проведенні досліджень та оформленні кваліфікаційної роботи. 

3. Вимоги до структури магістерської дисертації

Дисертація має містити:

1 - титульний аркуш;

2 - завдання;

3 - реферат;

4 - зміст;

5 - перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів;

6 - основну частину;

7 - висновки;

8 - список використаних джерел;

9 - список джерел фактологічного матеріалу (за необхідності);

10 - додатки (за необхідності).

3.1 Титульний аркуш

Оформляється за формою МД-2 (Додаток 2).

На титульному аркуші відповідно до назви теми дисертації зазначається бібліографічний код УДК.

Допуск магістранта до захисту магістерської дисертації завідувач кафедри здійснює на підставі: висновків за результатами попереднього захисту дисертації, ознайомлення з рефератом дисертації, відгуком наукового керівника (відповідність вимогам, що зазначені в Додатку 4) і рецензіями (Додаток 5), а також за підсумками співбесіди з магістрантом.

3.2 Завдання

Завдання за формою МД-3 (Додаток 3) затверджується завідувачем кафедри. Завдання видається магістранту на першому тижні періоду науково-дослідної практики та безпосередньої підготовки магістерської дисертації.

У завданні зазначаються:

• тема магістерської дисертації та наказ по університету, яким її затверджено. Тема дисертації має бути короткою, точно відповідати її змісту – предмету дослідження, тобто тієї дослідницької роботі, яку має виконати магістрант щодо об’єкта дослідження. У назві не бажано використовувати ускладнену чи узагальнюючу термінологію. У назві треба уникати слів «Дослідження...», «Аналіз...», «Вивчення...», «Питання…», «Проблеми ….» із-за невизначеності кінцевого результату;

• термін здачі студентом закінченої роботи, який встановлюється рішенням кафедри або вченої ради факультету (інституту) з урахуванням часу, необхідного для отримання відгуку керівника, двох рецензій, візи завідувача кафедри про допуск до захисту та подання секретарю ДЕК не пізніше ніж за два дні до захисту дисертації;

• об’єкт дослідження зазначається через назву певної системи (обладнання, пристрою, процесу, технології, програмного продукту, інформаційної технології, інтелектуального твору, явища тощо). Об’єкт дослідження має належати до класу узагальненого об’єкта діяльності фахівця певної спеціальності (Додаток 1);

• предмет дослідження зазначається у вигляді системи властивостей, характеристик, функцій об’єкту дослідження, на які безпосередньо має бути спрямовано дослідження (із зазначенням певних обмежень). Визначення предмета дослідження практично є конкретизацією наукової проблеми, що випливає із завдань дослідження;

• перелік питань, які мають бути розроблені

Зазначаються конкретні завдання з окремих частин магістерської дисертації послідовність і зміст яких визначають фактично майбутню структуру дисертації. Формулювання цих завдань повинно бути в наказової формі, тобто починатися зі слів: «Провести аналіз...», «Обґрунтувати...», «Дослідити...», «Визначити...», «Оптимізувати...», «Розробити...» тощо;

• перелік публікацій

Зазначаються орієнтовні назви та види (статті, тези тощо) запланованих публікацій за темою магістерської дисертації;

• перелік ілюстративного матеріалу

Зазначаються орієнтовні назви складових ілюстративного матеріалу, що мають із достатньою повнотою відображати основні положення результатів дослідження. Ілюстративний матеріал для захисту магістерської дисертації виконується у вигляді плакатів, креслень або подається за допомогою оверхедів (світло проекторів) та комп’ютерних засобів.

3.3 Реферат

Реферат призначений для ознайомлення з дисертацією. Він має бути стислим, інформативним і містити інформацію, що дозволяє розкрити сутність дослідження. Реферат обсягом до двох сторінок українською, та іноземними (російською, англійською тощо) мовами має містити:

- відомості про обсяг роботи, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, джерел за переліком посилань;

- текст реферату;

- ключові слова.

Текст реферату має відображати зміст дисертації, в такій послідовності:

Актуальність теми.

Розкриття сутності та стану розв’язування наукової проблеми (задачі) та її актуальності й значущості для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва, обґрунтування доцільності проведення дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Висвітлення зв’язку вибраного напрямку досліджень із планами науково-дослідних робіт кафедри, а також із галузевими та (або) державними планами та програмами. Обов’язково зазначають номери державної реєстрації науково-дослідних робіт, а також і роль автора у виконанні цих науково-дослідних робіт.

Мета й завдання дослідження.

Формулювання мети роботи і задачі, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети (не слід формулювати мету як «дослідження...», «вивчення...» тощо, тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету).

Мета – це запланований результат дослідження. Виконуючи наукову роботу слід пам’ятати, що «метою будь-якої наукової праці ... є виявлення нових фактів, висновків, рекомендацій, закономірностей або ж уточнення відомих раніш, але недостатньо досліджених».

Отримати заплановані результати, поступово досягти поставленої мети можна шляхом її деталізації у вигляді певної програми цілеспрямованих дій – задач дослідження.

Задачі дослідження формулюються в двох варіантах:

перший – у вигляді самостійно закінчених етапів дослідження;

другий – як послідовне вирішення окремих проблем наукового дослідження у відношенні до загальної проблеми всієї магістерської дисертації.

Формулювати й конкретизувати задачі слід дуже ретельно, оскільки опис їхнього вирішення становить зміст підрозділів кожного з розділу дисертації.

Об’єкт дослідження.

Визначення об’єкту та предмету дослідження як категорій наукового процесу.

Об’єкт дослідження – це певні процес, система, обладнання, пристрій, технологія, програмний продукт, інформаційна технологія, інтелектуальний твір, явище тощо, що породжує проблемну ситуацію й обране для дослідження.

Предмет дослідження.

Предметом дослідження є певні властивості, характеристики об’єкту на які безпосередньо спрямовано само дослідження, оскільки предмет дослідження визначає тему дисертації, яка визначається на титульному аркуші.

Методи дослідження.

Подання переліку використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко й змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

Наукова новизна одержаних результатів.

Подають коротку анотацію нових здобутків (рішень, висновків), одержаних магістрантом особисто. Необхідно показати відмінність отриманих результатів від відомих раніше, підкреслити ступінь новизни.

Практичне значення одержаних результатів.

Подання відомостей про застосування результатів досліджень або рекомендації щодо їхнього впровадження (використання). Необхідно дати короткі відомості щодо впровадження результатів досліджень із зазначенням назв організацій, у яких здійснена реалізація, форм реалізації та реквізитів відповідних документів.

Апробація результатів дисертації.

Вказується, на яких наукових конференціях, семінарах оприлюднені результати досліджень, що включені до дисертації.

Публікації.

Зазначається, у яких статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій, патентах опубліковані результати дисертації. 

Частини реферату, з яких відсутні дані, опускають.

Ключові слова, що є найістотнішими для розкриття спрямованості роботи, формують на основі тексту роботи й розташовують у кінці реферату. Перелік 5…15 ключових слів (словосполучень) друкують прописними літерами в називному відмінку в рядок, через коми.

3.4 Зміст

Зміст має відбивати конкретний поетапний план реалізації роботи, її структуру. Зміст містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема, вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаної літератури та ін.

3.5 Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів

Якщо в дисертації вжита специфічна термінологія, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення й таке інше, то їхній перелік може бути поданий у дисертації у вигляді окремого списку.

Перелік треба друкувати двома колонками, у яких зліва за абеткою наводять, наприклад, скорочення, справа – їхню детальну розшифровку.

Якщо в дисертації спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення й таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їхню розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.

3.6 Основна частина

Основна частина дисертації містить вступ, певну кількість (3-5) розділів та висновків із них, а також висновки (загальні). Кожний розділ починають із нової сторінки.

У вступі необхідно розкрити актуальність теми її значущість для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва, обґрунтувати доцільність проведення дослідження. Показати зв’язок вибраного напрямку досліджень із планами науково-дослідних робіт кафедри, із галузевими та (або) державними планами та програмами. Обов’язково зазначити номери державної реєстрації науково-дослідних робіт, а також і роль автора у виконанні цих науково-дослідних робіт.

У першому розділі на підґрунті огляду літератури розкривають стан наукової проблеми (задачі). Стисло, критично висвітлюючи роботи попередників, магістрант повинен зазначити ті питання, що залишились невирішеними й, отже, визначити своє місце в розв’язанні проблеми. Необхідно закінчити цей розділ коротким резюме стосовно доцільності проведення дослідження, обґрунтуванням вибору об’єкта і предмета дослідження, формулюванням мети й завдань дослідження. Загальний обсяг першого розділу не повинен перевищувати 20 % обсягу основної частини дисертації.

У наступних розділах, як правило, обґрунтовують вибір напрямку досліджень, наводять методи вирішення завдань дослідження і їхній порівняльні оцінки, розробляють загальну методику проведення дисертаційних досліджень. У теоретичних роботах розкривають методи розрахунків, гіпотези, що розглядають, в експериментальних – принципи дії й характеристики розробленої апаратури, оцінки похибок вимірювань.

В інших розділах із вичерпною повнотою викладаються результати власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми. Магістрант повинен давати оцінку повноти розв’язування поставлених завдань, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць, обґрунтування потреби додаткових досліджень, негативні результати, які обумовлюють необхідність припинення подальших досліджень.

Між структурними частинами роботи повинен просліджуватися чіткий логічний зв’язок, тобто розділи мають бути пов’язані між собою й починатися з короткого опису питань, що розкриваються в даному розділі в їхньому взаємозв’язку з попередніми й наступними розділами.

Наприкінці кожного розділу обов’язково формулюють висновки зі стислим викладенням наукових і практичних результатів тієї частини дослідження, що була розглянута в розділі. У висновках не слід переказувати те, що було зроблено в розділі, а сформулювати, що із цього випливає.

3.7 Висновки

Висновки є завершальною й особливо важливою частиною магістерської дисертації, що має продемонструвати результати дослідження, ступінь реалізації поставленої мети та завдань. У висновках проводиться синтез усіх отриманих результатів дослідження та їхнє співвідношення із загальною метою й завданнями дисертації.

Викладають найбільш важливі наукові та практичні результати, одержані в дисертації, які повинні містити формулювання розв’язаної наукової проблеми (задачі), її значення для науки й практики.

У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів.

Далі формулюють висновки та рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів.

Висновки краще представляти у вигляді послідовно пронумерованих абзаців. При цьому кожен абзац має містити окремий завершений логічно висновок чи рекомендацію.

На підставі отриманих висновків у роботі можуть надаватися рекомендації. Рекомендації розміщують на новій сторінці. У рекомендаціях визначають необхідні, на думку автора, подальші дослідження проблеми; подають пропозиції щодо ефективного використання результатів дослідження. 

3.8 Список використаних джерел 

Список використаних джерел слід розміщувати в порядку появи посилань у тексті. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів із бібліотечної та видавничої справи. Зразок оформлення списку використаних джерел наведено в Бюлетені ВАК України, № 3, 2008.

Кожне джерело, що включено до списку, має бути відбито в тексті дисертації.

3.9 Список джерел фактологічного матеріалу

(за необхідності)

3.10 Додатки

За необхідності до додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття дисертації:

- додаткові (довідникові) ілюстрації або таблиці;

- матеріали, які через великий обсяг або форму подання не можна включити до основної частини (фотознімки, проміжні математичні докази, розрахунки; протоколи випробувань)

- копії технічного завдання, договорів та програми робіт;

- опис алгоритмів і листинги програм, що розроблені в процесі виконання дисертаційної роботи;

- опис нової апаратури й приладів, що використовуються під час проведення експерименту; інструкції й методики;

- копії документів, окремі витяги з положень (інструкцій) тощо. 

4. Правила формлення дисертації 

Структура дисертації 

Текстові документи друкують на аркушах формату А4 з розрахунку не менше 40 рядків на сторінці на умови рівномірного її заповнення.

При виконанні документів рекомендується дотримуватися наступних вимог:

- шрифт – Times New Roman (Cyr);

- висота набору – 14 pt;

- міжрядковий інтервал – 1;

- вирівнювання – по ширині.

Абзаци в тексті починають відступом, який дорівнює п’яти – десяти знакам (від 10 до 17 мм).

Прізвища, назви установ, організацій, підприємств та інші власні назви в тексті наводять мовою оригіналу. Як виняток, дозволяється транслітерувати власні назви і наводити назви організацій у перекладі на мову документа, обов’язково надаючи при першій згадці оригінальну назву.

Текст документа за змістом поділяють на розділи, які, в свою чергу, розділяються на підрозділи (подвійна нумерація) та пункти (потрійна нумерація). Пункти, за необхідності, можуть поділятися на підпункти (нумерація містить більше трьох чисел). При поділі тексту на пункти і підпункти необхідно, щоб кожний пункт, підпункт мав завершену інформацію.

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах всього документу і позначатися арабськими цифрами без крапки. Кожний розділ потрібно починати з нової сторінки.

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номеру підрозділу не ставлять крапку.

Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу і підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номеру пункту, відокремлених крапкою. Після номеру підрозділу не ставлять крапку. Пункти можуть бути поділені на підпункти, які повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного пункту.

Розділи, підрозділи, пункти і підпункти слід нумерувати арабськими цифрами і починати з абзацного відступу, або вирівнювати «по центру» (при наявності заголовку).

Розділи та підрозділи обов’язково повинні мати заголовки. Заголовки мають чітко і коротко відображати зміст структурного елемента тексту. Пункти і підпункти можуть теж мати заголовки. Заголовки треба починати з абзацного відступу з великої літери без крапки в кінці, не підкреслюючи. Перенесення слів у заголовках не допускається. Якщо заголовок складається з двох речень, їх відокремлюють крапкою.

Рекомендується заголовки виконувати напівжирним шрифтом з використанням вирівнювання «по центру». При цьому заголовки розділів записуються великими літерами.

Відстань між заголовком і попереднім та наступним текстом має бути один пустий рядок (два інтервали).

Відстань між заголовками розділу і підрозділу складає один рядок. Інтервал між рядками заголовку (якщо заголовок займає кілька рядків) приймають таким, як у тексті.

Не допускається розміщувати назву підрозділу, пункту або підпункту внизу сторінки, якщо після неї на сторінці присутній тільки один рядок.

Структурні елементи «Зміст», «Вступ», «Висновки», «Перелік посилань» не нумерують, а їх назви правлять за заголовки структурних елементів і записують посередині строки з великої літери, напівжирним шрифтом.

Викладення текстового матеріалу 

Тест повинен бути стислим, точним та логічно послідовним. Тест викладають, дотримуючись норм чинного українського правопису, використовуючи стиль ділової мови, що придатний для службових документів. Треба користуватись усталеною лексикою, наявною в академічних словниках. Діалектизмів, засобів художньої літератури, новітніх іншомовних запозичень треба уникати.

При викладенні обов’язкових вимог в тексті вживаються слова «потрібно», «необхідно», «вимагається щоб», «дозволяється тільки». При викладенні інших положень треба застосовувати слова «можуть бути», «як правило», «за необхідності» тощо. При цьому допускається використовувати довільну форму викладання тексту, наприклад, «застосовують», «зазначають» тощо.

У тексті повинні застосовуватись науково-технічні терміни, позначення та визначення, які встановлені відповідними стандартами, а при їх відсутності – загальноприйняті в науково-технічній літературі.

Перед умовним позначенням величини дають її повну назву.

У тексті заборонено вживати:

- звороти розмовної мови;

- техніцизми та професіоналізми;

- для одного поняття різні науково-технічні терміни, близькі за змістом, а також іншомовні слова та терміни за наявності рівнозначних слів та термінів в українській мові;

- довільні словосполучення;

- скорочення слів, окрім встановлених правилами українського правопису та чинними стандартами.

При використанні в тексті порівнянь треба вживати словосполучення «повинно бути не більше (-ий, -а), ніж (від, за)», «не менше (-ий, -а), ніж (від, за)», «не повинно (-ен, -а) перевищувати». 

Позначення фізичних величин

Для позначення фізичних величин та їхніх одиниць виміру необхідно використовувати Міжнародну систему одиниць (SI) та дотримуватися вимог стандартів ДСТУ 3651.1-97 і ДСТУ 3651.2-97.

Поряд з одиницями системи SI, за потреби, в дужках допускається зазначення одиниць в інших системах, які знайшли широке використання в технічній літературі при вирішення даних завдань. Використання в одному документі різних систем позначення фізичних величин забороняється. 

Подання числових значень

Діапазон чисел в тексті позначається використовувати прийменники «від» і «до». Якщо в тексті наводять діапазон числових значень фізичної величини, позначення одиниці виміру треба наводити після обох меж діапазону.

Зразки

Якщо в тексті зазначається діапазон порядкових номерів, то для цього використовується знак «тире».

Не можна відокремлювати одиницю фізичної величини від числового значення (подавати їх в різних рядках або сторінках).

Дробові числа треба подавати як десяткові дроби, за винятком розмірів в дюймах, які треба записувати: 1/4", 1/2". Як виняток, дозволено записувати його як звичайний дріб в один рядок, через похилу риску.

При поданні значення площинного кута, надається перевага десятковій формі запису числа: 17.25°. 

Приклади

Приклади наводяться в тих випадках, коли вони пояснюють текст документа або сприяють біль короткому його викладенню.

Слово «Приклад» («Приклади») треба писати з абзацу з великої літери без будь-якого знака в кінці. Текст прикладу (-ів) пишуть з нового рядка після слова «Приклад(-и)» з подвійного абзацу. Якщо прикладів декілька, їх розташовують один під одним. За потреби приклади можна нумерувати арабськими цифрами. 

Скорочення

У тексті дозволено вживати:

- загальноприйняті скорочення: «див.» – дивись, «номін.» – номінальний, «гран. відх» – граничне відхилення та інші скорочення, які встановлено правилами української орфографії та ДСТУ 3582-97;

- скорочення: «абс» – абсолютний, «відн.» – відносний та інші скорочення, які вживають з числовими значеннями.

Якщо в документі прийнято особливі скорочення слів або назв, то перелік прийнятих скорочень повинен бути наведений в кінці документа в розділі «Позначення та скорочення». 

Посилання

Посилання в тексті на літературні джерела зазначаються порядковим номером за переліком посилань виділеним двома квадратними дужками.

Допускається наводити посилання у виносках, при цьому оформлення посилань має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, рисунки, формули, рівняння, додатки, зазначаються їх номери, наприклад, «… у розділі 4», «… відповідно до 2.3.4», «(рис.5)», «… на рисунку 1.3», «… в таблиці 3.2», «… згідно з формулою (3.1)», «… у рівняннях (1.2Н15)», «… у додатку Б» тощо. Нумерація посилань в пояснювальній записці наскрізна. 

Формули та рівняння

Формули розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині рядка. Вище і нижче кожної формули повинен бути залишений один вільний рядок.

Рекомендується використовувати наступні параметри при наборі формул:

Стиль, текст – Times New Roman (Cyr), функція – Times New Roman (Cyr), змінна – Times New Roman (Cyr), рядкові грецькі – Symbol, символ – Symbol, матриця-вектор – Times New Roman (Cyr), числа – Times New Roman (Cyr).

Розмір: звичайний – 14 pt, великий індекс – 9 pt, малий індекс – 7 pt, великий індекс – 20 pt, великий символ – 14 pt.

Перенесення формул на наступний рядок виконують тільки на знаку арифметичної операції, на початку наступного рядка знак арифметичної операції повторюють. У разі перенесення формули не знаку множення застосовують знак «´».

Формули, окрім формул у додатках, нумеруються в межах розділу арабськими цифрами, які записують на рівні формули в круглих дужках у крайній правій позиції на рядку. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в цьому розділі, які сполучаються крапкою.

Формули додатків повинні нумеруватися окремо; номер складається з літери позначення додатку та порядкового номера формули в цьому додатку, сполучених крапкою.

Допускається наскрізна нумерація формул (крім додатків).

У посиланнях на формули в тексті подаються їх номери в круглих дужках.

Нумерація сторінок

Сторінки самого документа і додатків, які входять до складу документа, нумеруються арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації упродовж усього документа.

Номер сторінки документа, який виконаний на аркушах формату А4 проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки. Номер сторінки документа, який виконаний за ГОСТ 2.106-96 та, коли основний напис виконаний відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 2.104:2006, проставляють у відповідній графі основного напису.

Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок, номер сторінки на титульному аркуші не проставляють.

Рисунки і таблиці, які розміщені на окремих сторінках включають до загальної нумерації сторінок документа.

Вимоги до побудови таблиць

Таблиці використовують для кращого унаочнення та зручності показників.

На кожну таблицю в тексті повинно бути своє посилання; при посиланні треба писати слово «таблиця» із зазначенням її номера.

Таблиці, окрім таблиць додатків, треба нумерувати в межах розділу арабськими цифрами. У такому разі номер таблиці складають з номера розділу та порядкового номера таблиці в такому розділі, відокремлених крапкою.

Назва таблиці повинна відображати зміст таблиці, бути конкретною і стислою. Якщо з тексту можна зрозуміти зміст таблиці, дозволено не давати їй назву.

Таблиці (включно з їх назвою) розміщені в тексті, повинні відокремлюватись зверху і знизу за допомогою пустих рядків. У свою чергу, назва таблиці від її основної частини також відокремлюється за допомогою пустого рядка.

Заголовки стовпців та рядків таблиці треба писати з великої літери, підзаголовки стовпців – з малої літери, якщо вони становлять одне речення із заголовком стовпця, або з великої літери, якщо вони мають самостійне значення. У кінці заголовку чи підзаголовку крапку не ставлять. Переважна форма іменників в заголовках – однина. Заголовки стовпців та текст рядків таблиці зміщують ліворуч на нульову позицію або розміщують в центрі, зважаючи на специфіку таблиці.

Заголовки стовпців записують здебільшого паралельно рядкам таблиць. За потреби можна розташовувати заголовки стовпців перпендикулярно до рядків.

Висота рядків таблиці повинна бути не менше 8 мм. Рекомендується шрифт Times New Roman (Cyr), розмір 12-14 pt.

Допускається нумерація стовпців арабськими цифрами:

- коли в тексті треба посилатися на певний стовпець;

- коли головка має великі розміри, а таблицю треба переносити на чергову сторінку; у цьому разі головку таблиці на подальших сторінках не наводять, залишаючи при цьому номери стовпців.

Таблицю (залежно від її розміру) подають відразу після першого посилання на неї в тексті або якнайближче до першого посилання (на наступній сторінці), а за потреби – у додатку.

Дозволяється розташовувати таблиці вздовж довгого боку аркуша, за його повороту на 90° на напрямом стрілки годинника. 

Вимоги до оформлення рисунків

Всі графічні матеріали (ескізи, діаграми, графіки, схеми, рисунки, креслення, фотознімки тощо), які розміщуються в текстовому документі, повинні мати однакові позначення «Рис».

Рисунки треба розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше або на наступній сторінці.

Рисунки нумеруються арабськими цифрами з порядковою нумерацією в межах розділу, крім додатків. Номер рисунка складається з номера розділу і порядкового номера рисунка в цьому розділі, відокремлених крапкою.

Рисунки кожного додатку мають окрему нумерації, яка складається з літери позначення додатку та порядкового номера рисунка в цьому додатку, сполучених крапкою.

Як виняток, дозволяється наскрізна нумерація рисунків, за виключенням додатків.

На кожний рисунок в тексті повинно бути своє посилання, при посиланні треба писати слово «рис.» із зазначенням його номера.

Всі рисунки повинні мати назву, яка відображує його зміст і має бути конкретною і стислою. Назву рисунка записують з великої літери і розташовують під ним. Після назви рисунку крапку не ставлять.

Рисунки (включно з назвою), розміщені в тексті, повинні відокремлюватись зверху і знизу за допомогою пустих рядків. У свою чергу, назва рисунку від його графічної частини також відокремлюється за допомогою пустого рядка.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!