Вступ

Одним із  основних видів навчальних занять та  науково-дослідницької роботи студентів в умовах впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу є курсова робота як дієвий засіб підвищення якості підготовки спеціалістів та нарощення їх ключових компетенцій.  Виконання курсової роботи направлено на активізацію творчого мислення студентів їх ініціативності, самостійності та  формування всебічно розвиненої особистості з інноваційним мисленням.

Навчальним планом підготовки бакалаврів зі спеціальності «Міжнародна економіка» у шостому семестрі передбачено курсову роботу. Мета курсової роботи полягає в поглибленому вивченні студентами учбового матеріалу з міжнародної економіки, творчому засвоєнні методик наукових досліджень, умінні використовувати їх у практичній діяльності.

Виконання курсової роботи переслідує декілька цілей:

– закріпити теоретичні знання, набуті студентами у процесі вивчення дисципліни “Міжнародна економіка”;

– розвинути у студентів навички самостійної роботи зі спеціальною літературою, довідниками, джерелами статистичної інформації тощо;

– виробити вміння узагальнювати теоретичні матеріали, самостійно формулювати висновки та пропозиції;

– прищепити навички, обґрунтування та обстоювання власної точки зору з проблем, що досліджуються, виробити вміння застосовувати набуті теоретичні знання при вирішенні конкретних практичних завдань.

В обов’язки керівника включено:

– регулярне консультування студентів по курсових роботах;

– контроль за ходом її виконання;

– науково-методична допомога з окремих питань (підбір літератури, методи дослідження, аналіз одержаних результатів, рекомендації по оформленню робота та тощо);

– перевірка курсових робіт;

– написання рецензії на курсову роботу.

Структура, обсяг і зміст курсового проекту

Структура курсового проекту наступна: титульний аркуш, зміст (план), вступ, основна частина, заключна частина (висновки), список використаної літератури, додатки (таблиці, схеми, графіки, діаграми тощо).

Обсяг курсового проекту має бути у межах 30 – 35 сторінок друкованого тексту. Приблизний обсяг структурних складових роботи (кількість сторінок): вступ – 2стор., основна частина – 25-30 стор., заключна частина (висновки) – 3 стор.

Основна частина повинна містити приблизно рівномірний поділ кількості сторінок між трьома розділами роботи (теоретичним, аналітичним та рекомендаціями).

У вступі (2 сторінки) розкривається актуальність теми, визначається предмет, мета і завдання дослідження. Наскільки вірно автор розуміє тему та оцінює з точки зору сучасності і характеризує його професійну підготовку. Огляд актуальності повинен бути коротким, лаконічним. Достатньо в межах однієї сторінки тексту розкрити основні фактори актуальності теми. Щоб довести про стан розробки цієї теми, складається огляд літератури, який у підсумку повинен призвести до висновку, що дана тема розкрита лише частково (повністю) або в іншому аспекті і тому потребує подальшої розробки.

Обов’язковим елементом вступу є формулювання об’єкта і предмета дослідження. так, об’єкт – це процес чи явище, що породжує проблемну ситуацію і обраний для вивчення. Предмет – міститься в межах об’єкта.

Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага автора курсової роботи. Обов’язковим елементом є також узагальнення методів дослідження, які слугують інструментом у викладі фактичного матеріалу і є необхідною умовою досягнення поставленої в роботі цілі.

Наприклад: у курсовій  роботі на тему «  Транскордонне злиття і поглинання в глобальному бізнес-середовищі» Об’єктом дослідженняє процеси корпоративного злиття і поглинання в сучасному глобальному середовищі. Предметом дослідженняє  транскордонні стратегії злиття та поглинання. 

Основна частина курсової роботи (25-30сторінок) повинна складатися з розділів, які поділені на  підрозділи. Назви розділів та параграфів не повинні дублювати назву теми курсової роботи, а також вони повинні бути співвідносними і по обсягу викладеного матеріалу. Розділи завершується оцінкою одержаних результатів.

В першому розділі (5–10 сторінок) досліджуються теоретичні аспекти відповідної теми курсової роботи, узагальнюються матеріали із різних літературних джерел та викладається аргументований авторський підхід до цих концепцій чи точок зору. Крім того, визначається і понятійний апарат.

В другому та третьому розділах (20 сторінок) студент повинен виконати ґрунтовний аналіз фактичного стану досліджуваної проблеми та запропонувати шляхи вирішення  тих чи інших проблем. Якщо другий містить аналіз і оцінку конкретних сфер діяльності об’єкта дослідження та середовища, що його оточує, то третій повинен мати прикладний характер, що втім залежатиме від конкретної обраної теми курсової роботи..

Розділи повинні бути максимально насиченими факторологічною інформацією (таблиці, графіки, діаграми, схеми), яка відображає світові тенденції останні 3-5 років, характеризує середовище діяльності суб’єктів міжнародних економічних відносин, його зміни та розвиток. Слід чітко розмежувати джерела походження використаної при аналізі інформації: що запозичене з літератури, що одержано з документів організації, а які дані здобуті шляхом власних розрахунків тощо.

У висновках (3 сторінки) стисло підсумовуються результати досліджуваної проблеми. Заключення не повинно носити характер короткого переказу роботи, а викладені підсумкові результати. Ця частина виконує роль закінчення, що обумовлена логікою проведеного дослідження і носить форму синтезу матеріалу основної частини роботи. Синтез – це послідовне та логічне викладення отриманих підсумків, їх співвідношення із загальною метою і конкретними завданнями, що сформульовані у вступі. Заключна частина передбачає і власну оцінку здійсненого дослідження. При цьому важливо вказати, в чому заключається її головний зміст, які важливі побічні наукові результати отримані і постають нові наукові завдання в зв’язку з проведеним дослідженням.

Анотація (від лат. annotation – зауваження)– коротка характеристика змісту рукопису(обсяг 1000-1700 знаків). Якщо курсова робота – це звіт про наукове дослідження, то анотація необхідна, щоб швидко ознайомитись з отриманими результатами. Анотація – це коротка характеристика роботи(додаток Д). В ній необхідно викласти основне за усіма розділами роботи. В анотації обов’язково вказується назва, автор і текст анотації, а саме основні ідеї, результати та висновки курсової роботи. 

Список літератури включає не менше 20-25 джерел, серед яких не менше 10 джерел повинні бути іноземною мовою.  В роботі повинно бути посилання на 70% заявлених літературних джерел. Для глибокого дослідження теми курсової роботи необхідне вивчення монографічної літератури, статей наукових фахових видань, збірників міжнародних конференцій тощо(додаток К). 

 Порядок підготовки виконання курсової роботи 

Виконання курсової роботи студента складається із наступних етапів:

1. Вибір і затвердження теми курсової роботи.

2. Підбір і вивчення літературних джерел по темі роботи.

3. Складання (написання) плану і узгодження його з керівником роботи.

4. Виконання роботи.

5. Написання і оформлення курсової роботи.

Виконану і належним чином оформлену роботу з дискетою електронного варіанту курсової роботи студент здає на кафедру міжнародної економіки за два тижні до закінчення навчального семестру. В роботі необхідно обґрунтувати актуальність теми, сформулювати мету досліджень, відобразити стан питання за темою курсової роботи, виявити закономірності процесів і явищ; розробити і обґрунтувати раціональні способи вирішення практичних задач. 

Вибір теми 

Тема курсової роботи повинна вибиратись студентом із переліку запропонованих в методичних вказівках (додаток А) або запропонованих науковим керівником. Крім того, методика курсових робіт щорічно поновлюється кафедрою і на початку навчального року доводиться до відома студентів. Студенти денного відділення виконують курсову роботу на 3 курсі.

Тематика курсових робіт розробляється в тісному взаємозв’язку з дипломними роботами. Це дозволяє студентам, починаючи із 6-го семестру, цілеспрямовано працювати в конкретній сфері міжнародної економіки і використовувати одержані результати і зібрані матеріали при виконанні дипломної роботи. Керівників курсових робіт призначає завідуючий кафедрою.

Ознайомившись з тематикою робіт, проконсультувавшись у викладача кафедри, студенти вибирають тему з урахуванням індивідуальних здібностей. Тема, може бути продовженням і розвитком науково дослідженої роботи студента на попередніх курсах, в науковому гуртку.

Вибір теми курсової роботи необхідно здійснювати на початку семестру. Для затвердження теми студенти повинні подати письмову заяву на ім’я завідувача кафедрою за встановленою формою. Вибрана тема закріплюється за студентом (реєструється на кафедрі), призначається науковий керівник із складу викладачів кафедри. З науковим керівником студент узгоджує план роботи, термін її виконання. Студент зобов’язаний при виконанні роботи виконувати всі вказівки наукового керівника.

В окремих випадках студенти мають право вибирати тему курсової роботи на його власний погляд, але обов’язково узгоджуючи її з науковим керівником. Бажано, щоб курсова робота була продовженням досліджень, які виконувались на попередніх курсах, а в майбутньому – дипломною роботою. 

Складання плану і узгодження його з науковим керівником 

Приступаючи до складання плану курсової роботи, студент повинен  підібрати літературу з вибраної теми.

План курсової роботи пропонується типовий із 9 питань. Зразок типового плану наводиться в додатку Б. 

ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота повинна бути виконана та оформлена з додержанням усіх технічних вимог до наукових робіт. Рекомендується у такій послідовності комплектувати і зшивати курсову роботу:

• титульний аркуш (зразок титульного листа наведено в додатку В);

• рецензія на курсову роботу (зразок рецензії є в методичних матеріалах);

• зміст (оформлюється у вигляді переліку назв розділів роботи, для кожного з яких вказується відповідний номер початкової сторінки тексту (додаток Б)).

• вступ;

• основна частина (3 розділи, поділені на підрозділи);

• висновки (заключна частина);

• анотація(додаток Д);

• список використаних джерел(додаток К);

• додатки;

• обов’язково має бути підшитий конверт з роботою в електронному варіанті (на диску чи дискеті).

Загальні вимоги 

Курсова робота має бути віддрукована на принтері чітко, охайно, без помарок та виправлень. Текст роботи треба розміщувати тільки з одного боку аркуша, на білому папері формату А4 (210х297 мм), залишаючи поля зліва не менше 30 мм, справа не менше 10 мм, зверху та знизу - не менше 20 мм. У друкованому варіанті на одній сторінці тексту міститься по 68-70 знаків у кожному рядку, але не більше 30 рядків на одному аркуші паперу Для цього зазвичай використовують шрифт Times New Roman розміру 14 та міжрядковий інтервал значенням 1,5.

Заголовки структурних частин роботи "ЗМІСТ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", ДОДАТКИ" друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять та не підкреслюють .Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Відстань між заголовком (за виключенням заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам. Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки. 

Нумерація та ілюстративний матеріал 

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Звернути увагу, що структурні частини роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: "2.3.". Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Графічний матеріал – рисунки, схеми, діаграми застосовують для поглибленої характеристики предмета дослідження. А таблиці – для аналізу показників та порівняльної характеристики тих чи інших об’єктів. Рисунки і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Рисунки і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад:

Рис.1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в курсовій роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис "Таблиця" із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: "Таблиця 1.2" (друга таблиця першого розділу). Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово "Таблиця" і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова "Продовження табл." і вказують номер таблиці, наприклад: "Продовження табл.1.2". Наприклад.

Таблицю розміщують в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку - боковик.

Формули в роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Названі ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначити у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. 

Загальні правила цитування та посилання на використані джерела 

При написанні роботи студент повинен обов’язково давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в ній, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі.

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, "... у працях [1-7]...".

Якщо в тексті роботи необхідно зробити посилання на складову частину або на конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у виносках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Посилання на ілюстрації курсової роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, "рис.1.2".

Посилання на формули курсової роботи вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад "... у формулі (2.1)".

На всі таблиці роботи  повинні бути посилання в тексті, при цьому слово "таблиця" в тексті пишуть скорочено, наприклад: "...в табл.1.2".

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: "див.табл.1.3".

Для підтвердження власних аргументів посилання на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тесту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов`язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторі своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело). 

Оформлення списку використаних джерел 

Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.

Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні робіт), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Як правило, перелік використаних джерел (список літератури) укладають у встановленій послідовності:

1. Закони України.

2. Інструкції та нормативні акти, Міністерств, інших установ та відомств.

3. Наукова,  навчально-методична,  спеціальна література, видана українською або російською мовами.

4. Наукова,  навчально-методична,  спеціальна література,  видана іноземними мовами.

5. Наукова аналітична, статистична інформація, що розміщена в мережі Internet (наприклад, Закон про інноваційну діяльність в Україні /www.kiev.gov.ua або Иванов М. Национальные  инновационные  системы. – инновации.-. № 1. – С. 2-3/ www.mag.ru

По кожному з перелічених підрозділів списку літератури першоджерела вміщуються у перелік в алфавітному порядку (згідно з українським або латинським - для іншомовних видань - алфавітом) (додаток К).

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов`язковим наведенням назв праць. Зокрема, потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 "Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления", ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація" Скорочення слів в українській  мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила", ГОСТ 7.12-93 "Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила". 

Оформлення додатків 

Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті курсової роботи.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток __" і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.

При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою роботи друкують великими літерами слово "ДОДАТКИ".

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 - другий розділ додатка А; В.3.1 підрозділ 3.1 додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 - другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А.1) - перша формула додатка А.

Скорочення слів у тексті, крім загальноприйнятих, не допускається.

Оформлена у відповідності до сформульованих вимог курсова робота повинна бути переплетена.

Об’єктами оцінки є п’ять основних елементів: 

1. Ступінь розкриття актуальності, предмету, мети та основних завдань;

2. Повнота викладення теоретичного матеріалу

3. Глибина аналізу та рівня його інформаційного забезпечення;

4. Рівень самостійності та обґрунтованості висновків і пропозицій;

5. Якість ілюстративного матеріалу й оформлення роботи;

Для оцінки кожного елементу об’єкта оцінювання застосовуються критерії, наведені в таблиці 1. 

Переведення даних 100-бальної шкали оцінювання в чотирьохбальну та шкалу за системою ECTS здійснюється в такому порядку: 

Таблиця 1

Критерії оцінювання курсової роботи

Додаток А

Теми курсових робіт 

1. Розвиток міжнародного кооперування в умовах глобалізації

2. Особливості розвитку міжнародної спеціалізації країн світу (на прикладі країни чи регіону)

3. Трансформація національно-економічного середовища в умовах глобалізації (на прикладі окремої країни)

4. Розвиток інфраструктурного середовища в умовах глобалізації (на прикладі окремої країни)

5. Трансформація соціально-культурного середовища в умовах глобалізації (на прикладі конкретної країни)

6. Особливості глобального соціально-економічного середовища

7. Особливості глобального науково-технічного середовища

8. Особливості формування глобального інформаційного середовища

9. Особливості економічного розвитку країн світу

10. Особливості розвитку країн з перехідною економікою

11. Особливості розвитку країн БРІК

12. Особливості розвитку країн Великої вісімки

13. Особливості розвитку країн ЄС

14. Міжнародна конкурентоспроможність країн в умовах глобалізації (на прикладі конкретної країни)

15. Особливості глобальної конкуренції суб’єктів міжнародних економічних відносин

16. Зовнішні торговельні відносини України (з будь-якою країною за вибором)

17. Форми та рівні міжнародного науково-технічного співробітництва

18. Зовнішньоекономічна діяльність України на сучасному етапі розвитку світового господарства

19. Участь України у діяльності міжнародних фінансових організацій (на прикладі певної організації)

20. Особливості розвитку світового виробництва в умовах глобалізації (на прикладі конкретної галузі)

21. Особливості розвитку спільних підприємств (на прикладі конкретної країни)

22. Розвиток міжнародного лізингу як форми міжнародного бізнесу

23. Національна модель економічного розвитку (на прикладі конкретної країни)

24. Роль аутсорсингу у формуванні конкурентних переваг суб’єктів глобальної економіки

25. Розвиток спеціальних економічних зон у світовому господарстві (на прикладі конкретної країни)

26. Вплив процесів транснаціоналізації на розвиток національних економік (на прикладі конкретної країни)

27. Паливно-енергетичні ресурси у системі економічної безпеки країни ( на конкретному прикладі)

28. Економічна безпека країн в умовах глобалізації

29. Економічне співробітництво країн-членів Європейської асоціації вільної торгівлі

30. Сучасна інституційна модель ЄС

31. Економічне співробітництво країн-членів МЕРКОСУР

32. Поглиблення інтеграційних процесів на субрегіональному рівні (на прикладі НАФТА)

33. Інтеграційний розвиток Азіатсько-Тихоокеанського регіону

34. Співробітництво країн в межах Організації економічного співробітництва та розвитку

35. Участь України у діяльності міжнародних інтеграційних об’єднань

36. Єврорегіональна політика України

37. Розвиток світових товарних ринків в умовах глобалізації (на прикладі конкретної групи товарів)

38. Місце України на світовому ринку товарів

39. Місце України на світовому ринку послуг

40. Шляхи диверсифікації експортного потенціалу України

41. Особливості розвитку міжнародної торгівлі послугами у сучасних умовах (на прикладі конкретної групи послуг)

42. Регулювання зовнішньої торгівлі товарами (на прикладі окремої країни)

43. Регулювання світової торгівлі товарами (на прикладі конкретної групи товарів)

44. Регулювання світової торгівлі послугами (на прикладі конкретної групи товарів)

45. Розвиток глобального ринку інформаційно-комунікаційних послуг

46. Інтеграція України у міжнародний ринок туристичних послуг

47. Розвиток міжнародного ринку консалтингових послуг

48. Розвиток міжнародного трансферту технологій

49. Міжнародне науково-технічне співробітництво суб’єктів міжнародних економічних відносин

50. Транснаціоналізація міжнародного науково-технологічного співробітництва

51. Конкурентні переваги стратегічних альянсів (на прикладі конкретної галузі)

52. Роль і місце товарних бірж у розвитку міжнародних економічних відносин

53. Особливості розвитку аукціонної торгівлі у глобальному середовищі

54. Розвиток міжнародного ринку інжинірингових послуг

55. Роль Світової організації торгівлі  у регулюванні міжнародної торгівлі товарами

56. Роль Світової організації торгівлі у регулюванні міжнародної торгівлі послугами

57. Проблеми та перспективи реалізації національних економічних інтересів країн у системі СОТ (на прикладі конкретної країни)

58. Особливості застосування тарифних інструментів регулювання торгівлі  в системі СОТ

59. Особливості застосування нетарифних засобів регулювання міжнародної торгівлі у системі СОТ

60. Напрями розвитку сучасної політики протекціонізму у глобальній торгівельній системі

61. Розвиток електронної торгівлі в умовах становлення глобального інформаційного простору

62. Напрями розвитку сучасного світового ринку деривативів

63. Особливості формування сучасного глобального фінансового ринку

64. Особливості соціально-економічного розвитку країн в умовах сучасної світової фінансової кризи (на прикладі країни; групи країн)

65. Проблеми та перспективи інтеграції України до світового фінансового ринку

66. Теоретичні моделі формування валютного курсу

67. Механізми регулювання валютних курсів в ЄС (МОК-I, МОК-II)

68. Сучасні тенденції розвитку світового валютного ринку

69. Сучасні особливості розвитку міжнародних фондових бірж

70. Сучасний стан і особливості розвитку євроринків капіталів

71. Розвиток фондового ринку України в умовах глобалізації

72. Основні тенденції та фактори формування глобальних інвестиційних потоків

73. Роль транснаціональних корпорацій у сучасних міжнародних інвестиційних процесах

74. Прямі іноземні інвестиції як фактор соціально-економічного розвитку країн (регіону)

75. Злиття та поглинання у міжнародному бізнесі (на прикладі галузі)

76. Офіційна допомога розвитку в системі міжнародного руху капіталу

77. Роль позикового капіталу у розвитку національних економік (на прикладі конкретної країни)

78. Роль ЄБРР у кредитуванні малого та середнього бізнесу (на прикладі конкретної країни або галузі)

79. Діяльність інституційних інвесторів на міжнародному інвестиційному ринку

80. Вплив транснаціональних корпорацій на розвиток національних економік (на прикладі країни)

81. Диверсифікація сучасних форм міжнародного кредитування

82. Роль фінансово-кредитної діяльності МВФ у регулюванні платіжного балансу країни (на прикладі країни; групи країн)

83. Роль фінансово-кредитної діяльності МВФ у реалізації програм системної трансформації економіки (на прикладі країни; групи країн)

84. Проблема зовнішньої заборгованості та шляхи її вирішення

85. Вплив кредитно-фінансових організацій на економічний розвиток країни (на прикладі конкретної організації)

86. Кредитні інструменти світового фондового ринку

87. Роль міжнародних неурядових економічних організацій у розв’язанні  проблеми зовнішньої заборгованості

88. Роль Міжнародної організації з міграції у регулюванні міжнародних міграційних потоків

89. Роль Міжнародної організації праці у регулюванні світового ринку праці

90. Розвиток світового ринку праці в умовах глобалізації

91. Основні міжнародні центри тяжіння робочої сили (на конкретному прикладі)

92. Україна у міжнародних міграційних процесах

93. Роль інтелектуального капіталу у формуванні глобальної інноваційної системи

94. Регіональні виміри міжнародних міграційних процесів (на прикладі конкретного регіону)

95. Роль людського капіталу у формуванні «економіки знань»

96. Управління валютними ризиками у міжнародному бізнесі

97. Валютні операції комерційних банків

98. Механізм валютно-курсової політики в країнах ЄС

99. Розвиток ринку страхових послуг в умовах фінансового глобалізму

100. Діяльність міжнародних інвестиційних банків

101. Особливості системи міжнародних розрахунків в Україні

102. Розвиток національного ринку банківських послуг в умовах глобалізації

103. Конкурентні позиції українських підприємств на світових товарних ринках (на прикладі конкретної галузі)

104. Економічний механізм регулювання платіжного балансу

105. Стратегії розвитку національних економік в умовах глобалізації (на прикладі країни)

106. Стратегії розвитку національних економік в умовах глобалізації (на прикладі країни)

107. Регіональні особливості інтеграційних процесів

108. Пріоритети сучасної соціальної політики ЄС

109. Особливості регіональної політики ЄС

110. Трансформація структурної політики ЄС

111. Пріоритети науково-технічної політики ЄС

112. Розвиток єдиного європейського ринку

113. Розвиток внутрішньої торгівлі країн-членів в умовах розширення ЄС

114. Розвиток міжнародної економічної діяльності в європейському бізнес-середовищі

115. Розвиток світового господарства в умовах глобалізації

116. Шляхи вирішення глобальних економічних проблем (на прикладі конкретної групи проблем)

117. Сучасна конфігурація світового фінансового ринку

118. Роль ООН у регулюванні сучасних глобалізаційних процесів (на прикладі конкретного напрямку)

119. Інституційна координація міжнародних економічних відносин

120. Механізм взаємодії ТНК з національними економіками

121. Інституційні основи виходу світової економіки з глобальної кризи

122. Регулювання світового енергетичного ринку в умовах обмеженості паливно-енергетичних ресурсів 

Науково-дослідні курсові роботи

проф. Антонюк Л.Л.

1. Ефективність функціонування національних інноваційних систем (на прикладі конкретної країни)

2. Розвиток конкурентоспроможних кластерів в умовах глобалізації

3. Локалізація інноваційної діяльності в країнах-ключових інноваторах

4. Міжнародна конкурентоспроможність регіонів України

5. Венчурне підприємництво в системі інфраструктури інноваційного розвитку

6. Роль венчурного бізнесу в підвищенні інноваційних конкурентних переваг суб’єктів міжнародних економічних відносин

7. Розвиток корпоративного венчурного бізнесу (на прикладі конкретної ТНК)

8. Розвиток світового ринку нанотехнологій

9. Стратегії підвищення конкурентоспроможності університетів світового класу

10. Стратегії розвитку людського капіталу в країнах-ключових інноваторах (на конкретному прикладі)

11. Міжнародна конкурентоспроможність університетів

12. Роль людського капіталу в економічному зростанні країн

13. Формування інтелектуального капіталу в системі конкурентоспроможного розвитку країн

14. Роль освіти у формуванні конкурентоспроможного людського ресурсу

Додаток Д

АНОТАЦІЯ 

Петренко Л.В. Міжнародні корпоративні стратегії злиття і поглинання у високотехнологічних секторах економіки. – Курсова робота. ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Київ, 2010.

Курсова робота присвячена дослідженню теоретичних і практичних аспектів процесів злиття та поглинання компаній у глобальному бізнес-середовищі. Досліджено теоретичні засади та механізм процесів злиття та поглинання. Виявлено генезис, характер та масштаби реструктуризації корпорацій, зокрема, у високотехнологічних сферах економіки.Визначено глобальні імперативи корпоративних стратегій розширення міжнародного бізнесу та стратегічні фактори ефективності угод злиття та поглинання.

Ключові слова: злиття і поглинання, галузева консолідація, корпоративні стратегії.  

Додаток К

Зразок оформлення переліку використаних джерел 

1. Закон України “Про державну програму приватизації” //Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 33-34. – С.272.

2. Закон України „Про господарські товариства”. За станом на 10 березня 2001р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парламентське вид-во, 2001. – 35с. 

3. Ансофф И. Стратигические управление. – М.: Экономика, 1989. – 380 с.

4. Антонюк Л.Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації. – К.: КНЕУ, 2004. – 275 с.

5. Виханский О. С. Стратегическое управление -.М.: МГУ, 1995. – 287с.

6. Всемирная история экономической мысли. – М., 1989. – Т. 1 – 3.

7. Голубева С. Актуальные аспекты теории транснациональной кооперации предприятий // Российский экономический журнал. – 1996. - №6. – C.94-97.

8. Гохан П. Слияния, поглощения и реструктуризация компаний. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. – 740 с.

9. Динз Г., Крюгер Ф., Зайзель С. К победе через слияние. Как обратить отраслевую консолидацию себе на пользу. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. – 252 с.

10. Еванс Ф., Бишоп Д. Оценка компаний при слияниях и поглощениях: Создание стоимости в частных компаниях  / Пер. с англ. – М.: Альпина Паблишер, 2004. – 332 с.

1. Коуз Р. Фирма, рынок и право. – М., 1993. – 380 с.

2. Курно А. Дослідження математичних принципів у теорії багатства. – К.: Наукова думка, 1980 – 271 с.

3. Робинсон Дж. Экономическая теория несовершенной конкуренции. – М.: Прогрес. 1986. – 471 c.

4. Рудик  Н.Б., Семенкова Е.В. Рынок корпоративного конторля: слияния, жесткие поглощения и выкупы долговым финансированием. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 426 с.

5. Сливоцький А. Міграція капіталу: як у замислах на кілька років випередити своїх конкурентів: Пер. з англ. — К.: Пульсари, 2001. – 296 с.

6. Слияния и поглощения в СНГ. Обзор  сделок 2004 г. – 2005. – К: Ernst & Young. – 28 с.

7. Asquith P., Merger B. Uncertainty and Stockholder Returns // Journal оf   Financial Ecoпomics, – 1983. – № 11. – p. 321 – 327.

8. Berger Р. G., Ofek Е. Diversification's Effect оn Firm Value // Journal оf Financial Ecoпomics, – 1995. – № 1. – p. 18 – 27.

9. Berkenstein A. R. Merger Activity and Merger Theories: An Empirical Investigation // Antitrust Bulletin – Vol. 24, p. 105 – 128.

10. Fishman M. J. Preemptive Bidding and the Role of the Medium of Exchange in Acquisitions // Journal of Finance – 1989. – Vol. 44. – №1. – p. 41 – 57.

11. Fullerton L., Mazard C. International Antitrust Cooperation Agreements//World Competition. – 2001. –  24 (3). – p. 405- 423.

12. Porter M. Competitive Advantage – New York: Free Press, 1985. – 181 p.

13. Roll R. The Hubгis Hypothesis оf Corporate Takeovers // Journal of Business – 1985. – Vol. 59, №2, p. 197–216.

14. World Investment Report 2005. Internationalization of R&D. UNCTAD, United Nations, New Yourk and Geneva, 2006. – 305 p.

15. Wright M., Chiplin B., Thompson S. The Market for Corporate Contrtol: Divestments and Buy-outs. European Mergers and Merger Policy, ed. By Bishop M., Kay J. – New Yourk: Oxford Univ. Press, 1993. – 363p.

Використані джерела

1. ГОСТ 7.9–95 (ИСО 214–76). Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Реферат и аннотация. Общие требования. — К.: Госстандарт Украины, 1998. — 8 с.

2. ДСТУ 3008–95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення. — К.: Держстандарт України, 1995. — 38 с.

3. Методичні вказівки до виконання дипломної роботи // Магістерські програми. Міжнародна економіка: Програма «Управління міжнародним бізнесом». — 2004/2005 навч. рік / Кол. авт. під кер. Лук’яненка Д.Г.. — К.: КНЕУ, 2004. — 283 с.

4. Методичні рекомендації щодо виконання наукових досліджень та оформлення їх результатів // Омельяненко Т. В., Задорожна Н. В. Операційний менеджмент: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2003. — С. 157—179.

5. Методичні рекомендації щодо виконання курсових робіт студентами спеціальності «Менеджмент організацій» зі спеціалізації «Менеджмент державних установ» / Кол. авт. під кер. Савченко А. Г., Чистов С. М.– К.: КНЕУ, 2006. – 12 с.

6. Методичні рекомендації до виконання комплексної курсової роботи «Управління промисловим підприємством» для студентів IV курсу спеціальності 6201 «Менеджмент організацій» (спеціалізація 6201/1 — «Менеджмент промислових підприємств») / Уклад. Т. В. Омельяненко. — К.: КНЕУ, 2005. — 36 с.

7. Робоча програма з дисципліни «Міжнародна економіка» для студентів економічних спеціальностей вечірньої та заочної форм навчання / Укр..: А.Г.Петрашко, Л.П.Марчак, С.Г.Євтух. – К.: КДЕУ, 1995. – 25 с.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!