Вимоги до написання курсових та дипломних робіт з курсу Методика викладання образотворчого мистецтва, КОГПА ім. Шевченка
« Назад
Вимоги до написання курсових та дипломних робіт з курсу Методика викладання образотворчого мистецтваСкладовими частинами курсової та дипломної роботи є:
До оформлення кожного із зазначених складових елементів дисертації висуваються певні вимоги. Приклад оформлення ТИТУЛЬНОГО АРКУША подано у Додатку 1. У ЗМІСТі зазначаються найменування та номери початкових сторінок усіх складових частин роботи – перелік умовних скорочень, вступ, розділи і підрозділи основної частини, висновки і т.д. Такі структурні частини, як зміст, перелік умовних скорочень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера у змісті і в самому тексті. Номер розділу ставлять після слова "Розділ", після номера крапку не ставлять, у самому тексті роботи заголовок розділу друкують з нового рядка. Підрозділи друкують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: "3.2." (другий підрозділ третього розділу). У тому ж рядку зазначається заголовок підрозділу. За тим самим принципом нумерують пункти у межах кожного підрозділу: "2.2.3." (третій пункт другого підрозділу другого розділу). У тому ж рядку зазначається заголовок пункту. Нумерація ведеться арабськими цифрами. Зразок оформлення сторінки ЗМІСТ додається (див. Додаток 2). ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ подасться окремою сторінкою, якщо у роботі вжито спеціальні позначки або маловідомі скорочення. Перелік умовних скорочень друкують двома колонками: ліворуч за абеткою символ чи скорочення (спочатку кириличні, потім - латинкою), праворуч - їх детальне розшифрування (див. Додаток 3). Якщо окремі позначки чи скорочення повторюються менше, ніж тричі, у перелік їх не вносять, а розшифрування подають у тексті при першому згадуванні. ВСТУП має особливо велике значення, оскільки саме тут студент окреслює обрані ним шляхи наукових пошуків, доводить актуальність роботи та обґрунтовує обрану методику дослідження, ставить дослідження у певні хронологічні та територіальні рамки, формулює мету і завдання роботи. Обов'язкові елементи вступу (у тексті їх назви виділяються жирним шрифтом, рубрикуються окремими абзацами): Актуальність обраної теми – у цій частині вступу висвітлюють сутність проблеми, показують межу між знанням і незнанням з предмета дослідження. Для цього подають короткий огляд літератури, який має приводити до логічного висновку, що тема не розкрита, або розкрита частково, лише в одному аспекті. Такий огляд повинен засвідчити ознайомленість студента зі спеціальною літературою, вміння синтезувати джерела, критично розглядати, виділяти суттєве, оцінювати зроблене попередніми дослідниками. Матеріал повинен бути систематизований у певній послідовності (не обов'язково хронологічній). Потрібно не описувати книги загалом, а дослідження у них обраної тематики. Аналізувати слід і видання, які побічно стосуються тематики дослідження. Не можна робити поспішних заяв, що саме авторові належить першість у дослідженні теми, це можна зробити лише після ретельного і всебічного вивчення літературних джерел і консультацій з фахівцями. Мета дослідження і поставлені завдання. Визначення мети є одним із найважливіших засадничих завдань вступу, оскільки треба в одному-двох реченнях сформулювати провідну ціль усієї праці, тому слід вказати конкретні завдання, які студент ставить перед собою для досягнення цієї мети. Завдання формулюються як перерахунок (вивчити..., описати..., встановити..., виявити..., довести..., систематизувати...). Не можна зазначати завдання за допомогою віддієслівних іменників ("вивчення", "дослідження" і т.д.), оскільки ми вказуємо таким чином на засіб досягнення мети, а не на саму мету. Вирішення поставлених завдань становить зміст розділів кваліфікаційної роботи, мета і поставлені завдання повинні логічно випливати з формулювання теми дослідження. До кожного з поставлених завдань слід буде написати результати його виконання при формулюванні висновків. Приклад формулювання мети і завдань для теми "Іконографія космосу в європейському християнському мистецтві": "Мета роботи — простежити причини і характер змін іконографії космосу в європейському образотворчому мистецтві до XVIII ст. Для досягнення мети було поставлено наступні завдання: — встановити міру відповідності художнього образу космосу його трактуванням в античній астрономії і філософії; показати суть зміни уявлень про космос у ранньохристиянському мистецтві: — окреслити хронологічні межі побутування усталеного образу космосу у християнській іконографії; — виявити взаємозв'язки іконографії космосу з наукою в добу Ренесансу і бароко; — порівняти іконографію космосу в західній і східній традиціях; — виявити причини зменшення кількості зображень космосу в європейському мистецтві XVII – XVIII ст. " (Ціхонь К.Р. Іконографія космосу в європейському християнському мистецтві (від античності до бароко)/ Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. мист-ва - Львів: Сплат, 2000. – С. 1). Об'єкт і предмет дослідження. Об'єкт – це процес або явище, щостворює проблемну ситуацію і обране для вивчення. В об'єкті обирається частина, яка є предметом дослідження, на неї спрямовується увага дослідника. Саме предмет дослідження визначає тему роботи. Щоб правильно визначити об'єкт і предмет дослідження, не плутаючи їх між собою, слід пам'ятати – об'єкт дослідження і предмет дослідження співвідносяться як загальне і часткове. Наведемо приклад визначення об'єкта і предмета дослідження: "Об'єктом дослідження є художні твори, виконані у різних техніках і жанрах, які піднімали в європейському образотворчому мистецтві космографічну тематику. Предметом дослідження стали процеси становлення і розвитку космологічних тем і образів у європейському християнському мистецтві від раннього християнства до XVIII ст " (Ціхонь К.Р. Іконографія космосу в європейському християнському мистецтві (від античності до бароко)/ Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. мист-ва. - Львів: Сплат, 2000. – С. 2). Основа для написання роботи – художні твори, архівні матеріали, рукописи, статті й монографії на тему дослідження, листування та ін., тобто, усе, що стало в пригоді у процесі написання кваліфікаційної роботи, на чому вона побудована. Територіальні межі дослідження – автор мусить подати конкретний перелік територій (країн, реґіонів, міст та ін.), які беруться для аналізу. Слід бути дуже уважними у з'ясуванні територіальних меж, радитися з фахівцями, оскільки для різних історичних періодів прийняті свої визначення територій. Якщо автор, наприклад, бажає досліджувати певне мистецьке явище на території Західної Європи, то повинен зазначити, які країни він сюди зараховує; слід також пояснювати трактування українських земель – Гуцульщина, Бойківщина, Закарпаття і т.д. Це не означає, що після чіткого зазначення територіальних меж дослідження автор не може згадати якийсь приклад з мистецького життя найближчих сусідів, це робити можна, але з певним застереженням – слід це належним чином мотивувати, зазначивши, чому автор порушує задекларовані територіальні межі. Наведемо приклад визначення територіальних меж: дослідження: "Територіальні межі дослідження охоплюють міста і реґіони, де жив і працював В.Січинський, а саме - Поділля (Кам'янець-Подільський), Галичина (Львів, Карпатський реґіон), Словаччина (Пряшів. Свидник), Чехія (Прага, Подєбради), Баварія (Аугсбург, Ашаффенбург, Мюнхен), С111А (Нью-Джерсі, Нью-Йорк)." (Шафран Р.С. Теоретична спадщина Володимира Січинського у контексті розвитку українського мистецтвознавства 1920—1960-х років / Автореф. дис. на здоб. наук, ступ. канд. мист-ва. – Львів: Сплат, 2001. —С. 3). Хронологічні рамки дослідження –автор повинен чітко вказати, які часові межі охоплює його дослідження. Не можна обмежуватися зазначенням століття, навіть вказівка "кінець XIX – початок XX ст." є недостатньою – треба зазначити хронологічні рамки з точністю до десятиліття (тобто, які саме десятиліття автор вважає "кінцем XIX ст."). Знову ж таки, можна згадати якийсь факт, який виходить за межі задекларованих хронологічних рамок, але це мусить бути належним чином вмотивовано, слід обмежитися саме згадкою, не вдаючись до розлогого аналізу. Наведемо приклад визначення хронологічних меж дослідження: "Хронологічні межі дослідження обмежуються періодом наукової діяльності В.Січинського впродовж 1920–1960-х років" (Шафран Р.С. Теоретична спадщина Володимира Січинського у контексті розвитку українського мистецтвознавства 1920—1960-х років / Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. мист-ва. – Львів: Сплайн, 2001. —С. 3). Методологічна основа роботи – подається не відірвано від роботи, а зі стислим з'ясуванням, що саме досліджується тим чи іншим методом, в якому саме розділі, яка саме проблема. Подаємо лише перелік основних методів наукового дослідження: історичний, порівняльний, метод ідеалізації, метод художнього аналізу, системний, аналіз і синтез та ін. Наукова новизна результатів дослідження –вказати відмінності від попередніх досліджень, лаконічно викласти нові наукові положення, запропоновані магістрантом особисто (можна починати формулювання наукової новизни результатів дослідження словами "комплексно досліджено...", "простежено і визначено...", "з'ясовано вплив", "вдосконалено...", "доповнено...", "дістало подальший розвиток...", "введено в науковий обіг", "розроблено метод...", "створена концепція, що узагальнює... і розвиває...", "запропоновано нову систематизацію... з використанням відомого принципу..." та ін.). Наукове значення дослідження – на основі отриманих результатів вказати й оцінити, яке значення мають ці результати для розвитку мистецтвознавства, які нові перспективні напрями відкривають для майбутніх досліджень, які лакуни заповнюють. Практичне значення дослідження – як можна використати результати дослідження, в якому напрямі можна його продовжити, розвинути, що доповнити (дослідження може стати матеріалом для підручника, посібника, може стати темою лекційних занять, спецкурсу або й цілого окремого навчального курсу). Якщо робота має більш прикладне спрямування, висвітлюють результати практичного використання отриманих результатів – це можуть бути нові методи, пристрої, технології, речовини, які можна використовувати в окремих сферах науки і галузях виробництва. Вступ має завершуватися реченням з інформацією про обсяг і структуру роботи. Наприклад: "Робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків, списку використаних джерел та блоку ілюстрацій. Основний текст викладено на 64 сторінках і доповнено 22 ілюстраціями." ОСНОВНА ЧАСТИНАПерший розділ кваліфікаційної роботи – огляд літератури за темою дослідження. Спочатку літературу читають швидко, "по діагоналі", щоб відкинути зайве, далі повільно – глибоко вивчають, роблять виписки. Краще записати більше, щоб не повертатися, зазначити питання, які розглядаються. Для кожного розділу роботи доцільно завести окрему папку. Потім систематизувати, вилучити зайве і повтори, скласти у логічній послідовності, з'ясувати перелік періодичних видань, довідників, потрібних для дослідження. Відразу слід робити повний бібліографічний опис видання. Огляд пишеться не за авторами, а за завданнями дослідження. Типовий план огляду літератури: 1. Загальна характеристика галузі дослідження, її значення у мистецтвознавстві, актуальність завдань, які стоять перед цією галуззю. 2. Класифікація основних напрямів дослідження у галузі а) які вже розроблені; б) які перебувають у стадії опрацювання; в) не розроблені; г) відображення різних точок зору на проблему. 3. Детальний виклад результатів досліджень за кожним розділом класифікації. 4. Формування основних напрямів дослідження, які обрав автор, їх актуальність і кінцева мета. У наступних розділах основної частини розглядаються методика і техніка дослідження, узагальнюються результати, викладаються результати власних досліджень з висвітленням того нового, що він вносить у розробку поставлених завдань. Зміст розділів повинен точно відповідати темі роботи і повністю її розкривати. У розділах треба стисло, логічно й аргументовано викладати матеріал згідно з вимогами до наукових праць. Усі несуттєві для розв'язання наукових завдань матеріали виносяться у додатки. Кожен розділ повинен містити коротку суть на початку, обґрунтування його новизни і практичної цінності, закінчуватися має короткими висновками (щоб не перевантажувати загальні висновки зайвими подробицями). Кожен розділ починається з нової сторінки. ВИСНОВКИ закінчення наукової роботи, зумовлене логікою проведеного дослідження, синтез наукової інформації основної частини. Виклад послідовний, логічно співвіднесений з метою і конкретними завданнями, поставленими у вступі. Саме висновки виносяться на обговорення під час захисту кваліфікаційної роботи. У висновках визначається наукова новизна, теоретична значущість, практична цінність і перспектива подальших досліджень. У висновках не допускаються цитування і посилання на джерела. Обсяг висновків для дипломного дослідження – 4-5 сторінок. Список використаної літератури Перелік видань подають в алфавітному порядку (спочатку кирилицею, потім – латинкою). Включаються не лише цитовані видання, але й усі використані. Слід посилатися на останні видання, не можна посилатися на енциклопедії та довідники (це можна робити лише у виключних випадках, обґрунтовуючи такі посилання – якщо, наприклад, про той чи інший об'єкт, явище чи особу іншої інформації немає, якщо цитована інформація є предметом критики автора), а також науково-популярні книги і газети (якщо ці газети не є об'єктом дослідження або єдиним бібліографічним джерелом). При оформленні списку використаних джерел слід дотримуватися певних правил бібліографічного опису видань – для оформлення монографій, навчальних посібників, статей з періодики, збірників наукових праць, енциклопедій та архівних матеріалів існують спеціальні форми бібліографічного опису (зразок бібліографічного опису використаних джерел подано у Додатку 4). Кількість джерел у списку курсової роботи має становити близько 30-35 позицій; дипломної роботи – 35-45 позицій. Додатки – окремий том або блок фотодокументів, додаткових ілюстрацій, архівних матеріалів, бібліографічний покажчик, термінологічний словник тощо. В основний обсяг роботи додатки не входять. Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в дисертації безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках дисертації, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.ж ілюстрації позначають словом “Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2. (другий рисунок першого розділу). Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації. Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2.” (друга таблиця першого розділу). Схема розширеного опису твору малярства: Автор. Назва твору, дата створення (якщо відомо), матеріал (п., о. або папір, олів., чи ін.), розміри у см (40,5 х 25,5), інвентарний № або шифр (Ж-1543), місце зберігання (музей, галерея і т.д.). Правила оформлення курсової та дипломної роботиРобота подається до захисту у вигляді рукопису (комп'ютерний друк) у твердому переплетенні. Текст друкують на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (297 х 210 мм) через 1,5 міжрядкових інтервали до З0 рядків на сторінці. Висота шрифту – 14. Обсяг курсового дослідження становить 30-40 сторінок основної частини тексту (вступ, розділи, висновки); дипломного – 60-70 сторінок. Текст необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів:
Заголовки структурних частин роботи – ЗМІСТ, ВСТУП, назви основних розділів, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ, ДОДАТКИ, СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЙ, ІЛЮСТРАЦІЇ - друкують великими літерами симетрично до тексту. Відстань між заголовками і текстом не повинна перевищувати двох рядків. Кожну структурну частину роботи потрібно починати з нової сторінки. Нумерацію сторінок подають арабськими цифрами (без крапки чи будь-яких інших розділових знаків) у правому верхньому куті аркуша. Титульний аркуш та зміст не нумеруються, хоча вони є фактично першою та другою сторінками роботи і враховуються при її наскрізній нумерації. Методи наукового дослідженняМетод – це сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих розв'язанню конкретної задачі. Різниця між методом і теорією має функціональний характер: формуючись як теоретичний результат попереднього дослідження, метод виступає як вихідний пункт та умова майбутніх досліджень. У кожному науковому дослідженні виділяється два рівні: 1) емпіричний процес нагромадження фактів; 2) теоретичний – досягнення синтезу знань у формі наукової теорії. Відповідно до згаданих рівнів наукового дослідження виділяють три групи методів, межі між якими визначаються приблизно: – методи емпіричного дослідження; – методи, які використовуються на емпіричному та теоретичному рівнях; – методи теоретичного дослідження. Методи емпіричного дослідження Спостереження – це систематичне, цілеспрямоване вивчення об'єкта. Вимоги: – завчасний задум (проводиться відповідно до чітко поставленого завдання); – планомірність (виконується за планом, складеним відповідно до завдання спостереження); – цілеспрямованість (спостерігаються лише певні сторони явища, котрі викликають інтерес при дослідженні); – активність (спостерігач активно шукає потрібні об'єкти, риси явища); – систематичність (спостереження ведеться безперервно або за певною системою). Порівняння – це процес встановлення подібності або відмінностей предметів та явищ дійсності, а також виявлення загального, притаманного двом або кільком об'єктам. Вимоги: – можуть порівнюватися тільки ті явища, між якими можлива деяка об'єктивна спільність; – порівняння має здійснюватися за найбільш важливими, суттєвими (в плані конкретного завдання) рисами. Різні об'єкти або явища можуть порівнюватися безпосередньо і опосередковано – через порівняння з будь-яким іншим об'єктом (еталоном). Вимірювання – це визначення числового значення певної величини за допомогою одиниці виміру. Вимірювання передбачає наявність об'єкта вимірювання, еталона, вимірювальних приладів, методу вимірювання. Експеримент – такий метод вивчення об'єкта, за яким дослідник активно і цілеспрямовано впливає на нього завдяки створенню штучних умов або використанню природних умов, необхідних для виявлення необхідної властивості. Переваги: – можна вивчити явище ,,у чистому вигляді", звільнившись від побічних факторів, які затінюють основний процес; – в експериментальних умовах можна вивчити всі властивості об'єкта; – повторюваність експерименту — можна повторювати експеримент стільки разів, скільки це потрібно. Експеримент проводять у таких випадках: – при спробі виявлення раніше невідомих властивостей об'єкта; – при перевірці правильності теоретичних припущень; – при демонструванні явища. Методи, які застосовуються на теоретичному та емпіричному рівнях досліджень Абстрагування - відхід у думці від несуттєвих властивостей, зв'язків, відношень предметів і виділення декількох рис, котрі цікавлять дослідника. Процес абстрагування має два ступені:
Аналіз і синтез. Аналіз – метод пізнання, який дає змогу поділяти досліджувані предмети на складові частини (природні елементи об'єкта, його властивості і відношення). Синтез припускає з'єднання окремих частин чи рис предмета в єдине ціле. Аналіз і синтез взаємопов'язані. Аналіз і синтез бувають: – прямим, або емпіричним (використовується для виокремлення частин об'єкта, виявлення його властивостей); – зворотнім, або елементарно-теоретичним (ґрунтується на деяких теоретичних міркуваннях стосовно причинно-наслідкового зв'язку різних явищ або дії будь-якої закономірності. При цьому виділяються і з'єднуються явища, які здаються суттєвими, а другорядні ігноруються). – структурно-генетичним (вимагає виокремлення у складному явищі таких елементів, які мають вирішальний вплив на всі інші сторони об'єкта). Правила оформлення цитат і посиланьЦитати – це підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або критичний аналіз надрукованого іншим автором. Наукова етика вимагає точно відтворювати цитований текст, не спотворюючи змісту, закладеного автором. Загальні вимоги до цитування:
Посилання на джерело оформляється у квадратних дужках двома цифрами, де перша – номер джерела зі списку використаної літератури, а друга – сторінка, на якій було взято цитату. Якщо цитата у джерелі розміщена на стику двох сторінок (починається на одній, а закінчується на іншій), треба зазначати обидві сторінки: [15, 123-124], де 15 – номер джерела зі списку використаної літератури, а 123-124 – сторінки, на яких розміщена цитата. Якщо автор аналізує певні тенденції у трактуванні явища, не подаючи цитат, можна лише вказувати на номер джерела зі списку літератури, наприклад: ...у працях В.Власова [8-10], В.Овсійчука [36-38], А.Рубіна [54]. Мова і стиль кваліфікаційної роботиЗагальні відомості про науковий стильНаукова проза в основному складається з ланцюга роздумів і доказів. У науковій роботі у стрункій системі логічних суджень, що перебувають у причинно-наслідкових зв'язках, розкривається загальне, а не одиничне, закономірне і типове. Об'єктивність як стильова риса наукової мови виходить із специфіки наукового пізнання, яке встановлює об'єктивну наукову істину. Звідси безособовість мовного вираження, відсутність суб'єктивності в наукових текстах, намагання зосередити основну увагу на предметі дослідження. Можна назвати наступні мовні риси наукового стилю: – строга нормованість (відповідність усім нормам сучасної української літературної мови); – точність, ясність і лаконічність у виразі думок; – термінованість мови; – використання слів у їх предметно-логічних, конкретних значеннях; – безособовість; – монологічних характер висловлювання; – документування тверджень (цитати, посилання); – огляд досягнутого попередниками (з відповідними посиланнями) є вихідним пунктом роздумів автора. Оскільки в науковому стилі естетична функція мови пов’язана з ясністю й точністю викладу, а не із засобами прямого естетичного впливу на читача (як у художньому стилі), то науковий стиль, підпорядковуючись принципу логічного розгортання думки, не повинен застосовувати засобів, що мають відтінки емоційно-експресивного значення. За способом викладу матеріалу в науковій праці розрізняють такі типи текстів:
Важливою умовою повноцінної реалізації курсу є поєднання теоретичної роботи з мистецькою практичною (художній твір) за профілем конкретної спеціальності. Розмір практичної роботи 1м – 1м. Додаток 2. Зразок оформлення сторінки "Зміст" (Тема роботи: "Палацові та садибно-паркові ансамблі Галичини XVIII - першої половини XIX ст. ") ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ I. Історіографія і джерельна база дослідження 7 РОЗДІЛ II. Соціокультурний контекст розвитку палацового та садибно-паркового будівництва Галичини кінця XVIII – першої половини XIX ст. 21 РОЗДІЛ 3 Архітектурно-просторовий розвиток палацово-паркових ансамблів кінця XVIII – першої половини XIX ст. 3.1. Стильові особливості формування палацових та садибно-паркових ансамблів доби Класицизму 48 3.2. Архітектурно-просторова побудова палацових та садибно-паркових ансамблів Галичини 63 ВИСНОВКИ 83 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 87 ДОДАТОК А. Матеріали до словника архітекторів і художників-декораторів Галичини кінця XVIII – першої половини XIX ст. 95 ДОДАТОК Б. Перелік палацових та садибно-паркових ансамблів Галичини кінця XVIII — першої половини XIX ст. 100 Додаток 3. Зразок переліку умовних скорочень ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ АЙУМ — Асоціація незалежних українських мистців ВХУТЕМАС — Вищі художньо-технічні майстерні ГДУМ — Гурток діячів українського мистецтва ІМФЕ — Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Рильського ЛАМ — Львівська академія мистецтв МУЖСА — Московське училище живопису, скульптури й архітектури МУР — мистецький український рух НАНУ — Національна Академія наук України НТШ — Наукове товариство імені Т.Шевченка ОМУА — Об'єднання мистців-українців Америки ТПУМ — Товариство прихильників українського мистецтва УАМ — Українська академія мистецтв УВУ — Український Вільний Університет УНР — Українська Народна Республіка ЦДАВОВУ — Центральний державний архів Вищих органів влади та управління ЦДІАЛ — Центральний державний історичний архів у Львові Приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел згідно «Бюлетень ВАК України», №5, 2009 р Книги одного, двох або трьох авторів Книгичoтирьохавторів Книги п'яти і більше авторів Книги без місця видання та видавництва Матеріали конференцій і з'їздів Nikolov H. Efficient automated synthesis, programing, and implementation of multiprocessor platforms on FPGA chips / Н. Nikolov, T. Stefanov, E. Deprettere // Proceedings of the international conference on field programmable logic and applications (FPL’06), (Madrid, Spain, August 28-30, 2006). – IEEE, 2006. – P. 1 – 6. Prototyping pipelined applications on a heterogeneous FPGA multiprocessor virtual platform / A. Tumeo [et al.] // Proceedings of the asia and south pacific design automation conference (ASPDAC ’09), (Yokohama, Japan, 19-22 January, 2009). – IEEE, 2009. – P. 317 – 322. Дисертації Автореферати дисертицій Патенты Статті з журналів Казанцева, К. В. Отражение, знание, информация / К. В. Казанцева, А. Д. Урсул // НТИ. Сер. 2. – 1981. – № 1, віп. 3. – С. 1-9. Віддалені ресурси Законодавчі матеріали З повагою ІЦ "KURSOVIKS"! |