Положення з написання курсових робіт з курсу Біологія, МНУ ім. Сухомлинського

Міністерство освіти і науки України

Миколаївський національний університет імені В.О.Сухомлинського

Біологічний факультет

Кафедра лабораторної діагностики

 

Положенняз написання курсових робіт з курсу Біологія

для студентів біологічного факультету

напряму підготовки 6.040102. Біологія, 6.040102. Біологія*

освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»

 

Миколаїв – 2015

ПОЛОЖЕННЯ З НАПИСАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ для студентів біологічного факультету напряму підготовки 6.040102. Біологія, 6.040102. Біологія* освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» 

Затверджено на засіданні кафедри лабораторної діагностики

протокол № 1 від 27.08.2015 року

Завідувач кафедри лабораторної діагностики ________ В.С.Черно 

Вступ

Протягом усього періоду навчання студенти біологічного факультету Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського працюють над написанням різноманітних наукових досліджень, що є одним із найбільш важливих заходів у системі методично-наукової підготовки майбутніх фахівців.

Власне підготовка та написання студентом наукової праці за певною дисципліною відбувається у формі курсової роботи, виступаючи при цьому своєрідним логічним закінченням праці над теоретичним матеріалом і поглибленого вивчення студентом тієї чи іншої теми. Саме курсова робота об'єктивно свідчить про рівень набутих знань і досвід самостійної роботи студента в сфері конкретної дисципліни. Публічний захист курсового наукового дослідження показує, зокрема, в якій мірі студент оволодів знаннями з відповідної дисципліни та готовий застосовувати їх на практиці.

 

1. Загальні положення

Курсова робота необхідно оформлювати відповідно до Стандарту (доцільно орієнтуватися на ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення»).

Одним із попередніх та підготовчих варіантів самостійної наукової роботи студентає реферат. Реферат - це письмова робота студента, що є невід'ємною складовою навчального процесу. Реферат студент пише з конкретної теми курсу, попередньо опрацювавши наукову літературу, осмисливши прочитане та виклавши думки на папері.

Особливих, регламентацій щодо написання реферату немає. Головне, щоб реферат був написаний самостійно. Матеріал, який викладається, необхідно обґрунтовано реферувати. Можна використовувати цитати як для підтвердження якоїсь думки, так і для її спростування. Але цитований матеріал, який допускається лише н основній частині, незалежно від форми цитування – дослівного (в папках), світоглядно-змістового (своїми словами із зазначенням авторства матеріалу, який використовується), не повинен перевищувати 30% реферату.

Курсова робота це самостійне навчально-наукове дослідження студента, яке виконується на II—ІІІ курсах із певної дисципліни. Науковий рівень курсової роботи, грамотність викладу матеріалу, правильність оформлення, вміння студента у процесі захисту обґрунтувати й довести правомірність викладених у роботі думок, висновки повинні свідчити про рівень володіння українською літературною мовою як засобом спілкування та елементом викладу фактичного матеріалу.

Виконання курсової роботи передбачає вироблення навичок самостійної роботи з науковими джерелами й оволодіння методикою досліджень, а також здатність обрати та проаналізувати наукову або практичну проблему роботи, самостійно узагальнити опрацьований матеріал, обґрунтувати висновки.

Курсова робота – це кваліфікаційна робота студента за певною дисципліною, яка засвідчує його фаховий рівень, а також рівень знань, умінь і павичок, виявляє самостійність у підході до вирішення проблемних питань, які постають у процесі роботи над обраною темою. Курсова робота в біології робота може мати прикладний характер.

 

РОЗДІЛ 1. Основні вимоги до курсової, дипломної та магістерської роботи 

1.1.Загальні зауваження. Студенти, які виконують наукову роботу будь-якого рівня, повинні насамперед ознайомитися з чинними стандартами її оформлення та вимогами до таких досліджень ДСТУ 3008-95, ДСТУ ГОСТ 7.1: 2006).

Написання курсової роботи починається з визначення та висвітлення основного питання кожного розділу. Виклад змісту кожного питання повинен бути об’єктивно доведеним, науково аргументованим і поясненим (а не описовим і декларативним). Теоретичні положення та висновки повинні ґрунтуватися на переконливому аналізі фактичного матеріалу. Глибина наукового дослідження обов’язково передбачає ознайомлення студентів з науковими працями українських та зарубіжних учених з обраної проблеми.      Важливо, щоб матеріал роботи був чітко та логічно викладений, подавався з використанням відповідного термінологічного апарату, проте не містив надміру термінів. Уміння обґрунтовано і переконливо викласти матеріал свідчить про сформованість знань студента, їх системність та усвідомлене засвоєння. Курсову роботу необхідно писати правильною літературною мовою, без різного роду помилок.

Курсова робота в бакалавраті виконується студентом на старших курсах і є завершальним етапом підготовки спеціаліста (бакалавра) за конкретною дисципліною. Вона повинна засвідчити професійну зрілість слухача, виявити його загальнонаукову та спеціальну підготовку, вміння застосовувати здобуті знання для розв’язання конкретних наукових та практичних завдань в межах дисциплінарної специфіки. Виконання роботи дає змогу систематизувати та поглибити здобуті знання, творчо застосувати їх у вирішенні конкретних завдань, розвинути навички самостійної роботи в аналізі та синтезі різноманітних біологічних явищ, формулюванні конкретних наукових пропозицій. Курсова робота бакалавра узагальнює самостійну індивідуальну науково-дослідну роботу студента, її захист проходить на засіданні академічної групи у визначений заздалегідь термін. Після успішного захисту курсової роботи студенту виставляють певну оцінку.

Основними завданнямикурсової роботи бакалавра є: а) систематизація наявних з обраної проблеми наукових досліджень; б) визначення та аналіз конкретного нерозв’язаного питання із застосуванням релевантних методів дослідження, у межах яких необхідним є використання експериментальних методик; в) обґрунтування актуальності отриманих висновків, їх прикладного значення й перспективності подальших розробок; г) підготовка доповіді, що відбиває зміст роботи, та її подальший публічний захист. 

1.2. Вимоги до самостійності. Основною вимогою до наукових робіт студентів є їх самостійне і творче виконання. Досить часто у роботах наявне зловживання цитатами, запозиченими зі статей, монографій, підручників та мережі Internet, що зумовлює негативну оцінку роботи. Загальна кількість цитованих матеріалів повинна займати не більше 1/3 обсягу сторінки, кількість рядків у наведеній цитаті не повинна перевищувати 2-3.

Крім того, треба пам’ятати, що кожна надрукована на папері (компакт-диску чи інших носіях) або у всесвітній комп’ютерній мережі думка має власника, а її несанкціоноване використання є крадіжкою чужої інтелектуальної власності, за що передбачене покарання. Тому варто бути надзвичайно уважним і коректним, цитуючи праці вітчизняних дослідників, викладаючи зміст іншомовних наукових джерел, використовуючи інформацію із CD та Інтернету. Наукова робота, в якій буде виявлено ознаки плагіату, знімається з розгляду, а її авторові виставляється оцінка «незадовільно». В такому випадку студент пише нову курсову роботу на іншу тему. Дипломна чи магістерська робота з ознаками плагіату рішенням екзаменаційної комісії також знімається з розгляду, виставляється незадовільна оцінка, а можливість захисту нової (написаної на іншу тему) дипломної роботи надається не раніше, ніж через рік. 

1.3. Планування роботи. Підготовка курсової чи диплом­­ної роботи вимагає виокремлення її певних етапів та визна­чення конкретних завдань, які необхідно розв’язати на кожному з них. Планування передбачає розподіл часу для написання робо­ти, дотримання визначених термінів та обсягів. Виконання наукової роботи містить щонай­менше шість етапів: (1) визначення напряму дослідження та вибір і затвердження теми та плану роботи; (2) пошуки та вивчення літератури; (3) складання та узгодження з науковим керівни­ком плану роботи; (4) підбір та опрацювання фактичного матеріалу; (5) напи­сан­ня роботи; (6) захист роботи. Нижче детально розглянуто основні етапи виконання наукової роботи.

1.3.1. Вибір теми. Теми курсових робіт студенти обирають із запропонованого кафедрою пере­ліку, або самостійно. Найчастіше тему роботи пропонує науковий керівник – викладач кафедри, який працює в галузі відповідної проблематики. Обрану тему затверджують на засіданні кафедри, після чого тему не змінюють, але можуть коригувати відповідно до напряму опрацьованого матеріалу. Тема курсової роботи повинна бути актуальною, мати теоретичне і прикладне значення, відповідати сучасному стану та перспективам розвитку біологічної науки.

Теми курсових робіт не можуть збігатися у студентів одного курсу і не повинні повторюватися з року в рік.

Під час вибору теми студент має обговорити її з науковим керівником, до обов'язків якого входить:

- консультування студентів з питань вибору теми роботи, розробки її плану, добору спеціальної літератури, підготовки окремих розділів;

- консультування студентів щодо збирання, аналізу та безпосереднього опрацювання й викладу матеріалу;

- формулювання основних завдань роботи із зазначенням термінів виконання кожного розділу;

- контроль за дотриманням студентом регламенту підготовки курсової роботи;

- контроль наукової відповідності роботи;

1.3.2. Пошуки та вивчення літератури. Робота над курсовим дослідженням розпочинається з опрацювання бібліотечних каталогів, картотек, бібліографічних покажчиків тощо. На цьому етапі студенти ознайомлюються з наявною з обраної проблеми науковою й довідковою літературою, рекомендованою науковим керівником та дібраною самостійно, конспектуючи потенційно важливі думки, цитати, дати, прізвища, які можна використати в тексті. Суттєвою є необхідність фіксації всіх бібліографічних даних опрацьованого джерела (автор, місто і рік видання, видавництво, кількість сторінок), що подалі полегшить укладання списку використаної літератури.

Підбираючи літературу для дослідження, варто переглянути нові числа українських періодичних наукових видань та збірок наукових праць, що видаються у вітчизняних вищих навчальних закладах. Обов’язковим є використання наукових праць учених біологічного факультету Миколаївського національного університету ім.В.О.Сухомлинського (зокрема викладачів профілюючої кафедри), які працюють у межах обраної студентом наукової проблеми. Бажано опиратися й на відповідні праці наукового керівника роботи.

Посилатися слід на останні видання публікацій та активно використовувати новітні наукові дослідження. Негативною ознакою роботи вважається відсутність чи замала кількість (менше 10 позицій) використаних сучасних досліджень з обраної проблеми, що зумовлює зниження оцінки. Також необхідно використовувати наукові праці зарубіжних учених.

1.3.3. Складання плану роботи. Після ознайомлення з літера­турою студент вже має сформовану думку про напрям свого дослідження і готовий до складання плану дослідження.

Курсова робота обов’язково має ускладнений план, який містить вступ, 3–4 розділи, що поділяються на кілька підрозділів та параграфів (пунктів), висновки, список використаних джерел та, за необхідності, додатки.

План курсового дослідження обов’язково узгоджується з науковим керівником ще до початку роботи над її текстом. План повинен відповідати темі дослідження, мати чітку логіку поєднання теоретико-методичної, аналітичної, експериментальної та конструктивної частин. При розробці та обговоренні плану дослідження необхідно скласти поетапний календарний план написання роботи згідно із затвердженим на кафедрі регламентом. Невиконання графіка та систематичне відхилення від регламенту є підставою для недопущення студента до захисту роботи.

1.3.4. Обсяг курсових робіт та основні вимоги до їх друкування. Текст роботи набирають на комп’ютері в системі Microsoft Word 6, 7 та пізніших версій, 14 кеглем Times New Roman через півтора інтервали і друкують на принтері з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210´297 мм). Мінімальна висота шрифту 1,8 мм. Кількість рядків на сторінці 28-30, кількість знаків у рядку – близько 60. Береги: лівий – не менше 30 мм; правий – не менше 10 мм, верхній – не менше 20 мм, нижній – 20 мм. Абзацний відступ – 1,25 см. Шрифт друку має бути чітким, рядки – чорного кольору. Щільність тексту має бути однаковою.

Загальний обсяг курсової роботи (без Додатків і Бібліографії) має становити не більш 40-45 сторінок (близько 64-75 тис. знаків з пробілами).

Обсяг може варіюватися у межах не більше ±30%.

Ілюстративні матеріали повинні відповідати формату А4, їх нумерують відповідно до загальної нумерації сторінок роботи і розміщують у додатках.

Текст основної частини роботи поділяють на розділи, підрозділи, параграфи чи пункти та підпункти. Кожну структурну частину роботи (розділи) починають з нової сторінки. Заголовки структурних частин роботи "Зміст", "Перелік умовних скорочень", "Вступ", "Розділ", "Висновки", "Список використа­них джерел", "Додатки" друкують великими літерами си­метрично до тексту.

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. У кінці заголовка крапки не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці у підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого у підбір до тексту, ставиться крапка. Після заголовка (за винятком заголовка пункту) та текстом пропускають один рядок.    

1.3.5. Нумерація. Сторінки, розділи, параграфи, пункти, рисунки, таблиці, формули нумерують арабськими цифрами без знака №..

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, але на ньому номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Заголовки структурних частин друкують великими літерами. У плані заголовки підрозділів друкують малими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Заголовки структурних частин: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» не нумерують.

Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера ставлять крапку. Далі друкують назву розділу великими літерами. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу.

В окремих випадках у курсових роботах підрозділи можуть бути поділені на пункти (параграфи) та підпункти. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту чи параграфу, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт (параграф) третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту.

1.3.6. Порядок посилань на джерела. На всі одиниці бібліографічного опису, наведеного в курсовій роботі, обов’язково мають бути посилання в тексті. Посилання в тексті дають у квадратних дужках [ ], де перше число позначає порядковий номер видання в бібліографічному описі, воно відокремлюється від наступних комою (чи двокрапкою), а після цього вказують використані сторінки видання: [9, с. 22] або [9: 22]. Посилаються на джерело та сторінку (крім газетних статей і випадків, коли посилаються на джерело в цілому). Наприклад:

«Доведено взаємовплив мови і соціуму [3, с.453]».

«Особливості функціонування власних назв у художніх текстах розглянуто Ю.О.Карпенком у статті [7]».

«Специфіку словотвірних категорій української мови з’ясовано у працях К.Г.Городенської та В.П.Олексенка [3; 10]».

«Проблеми сприйняттєвих характеристик сугестивних текстів проаналізовано у працях [1; 2; 7]».

«Проблеми сучасної лексикографії висвітлено у працях [1–7]».

Якщо посилання дається відразу на кілька видань (позицій бібліографічного покажчика), то їх номери відокремлюють крапкою з комою, наприклад: [4, с. 269; 12, с. 134; 19, с. 20] або [4: 269; 12: 134; 19: 20]. Крапку в кінці речення ставлять не перед квадратними дужками, а після них. Якщо цитату, наведену в курсовій роботі, взято не з оригіналу, а з іншого видання, то це треба відобразити в посиланні, напр.. [цит. за 8, с. 438] або [цит. за 8: 438]. Приклад оформлення списку використаних джерел див. у додатку Г. 

1.4. Палітурка. Курсові роботи подаються на кафедру в палітурках. 

РОЗДІЛ 2. Оформлення основних елементів тексту

Структура дослідження чітко регламентована і містить такі основні елементи: (1) титульний аркуш, (2) зміст, (3) за необхідності – перелік умовних позначень чи скорочень, (4) вступ, (5) основ­на части­на, (6) висновки, (7) список використаних джерел (бібліографія) і, за потре­би, (8) додатки.

2.1. Титульний аркуш. Він є основним елементом будь-якої наукової роботи. З титуль­ного аркуша починається нумерація сторінок, хоч номер сто­рін­ки на ньому не проставляється.

Дані, які вказують на титульному аркуші роботи, визначені державним стандартом (ДСТУ 7.4–77). Дотри­ман­ня державних стандартів є обов’язковим.

У курсових роботах зазначають повну назву навчального закладу та його відомчу підпорядкованість, факультет, кафедру, на якій виконано роботу, назву роботи, дані про студента та наукового керівника, місто та рік подання роботи до захисту. Крапки в кінці речення не ставлять, переноси не допускаються. Скорочення в назві навчального закладу та назві роботи не допускаються.

Текст верхньої частини аркуша (назву міністерства, вищого навчального закладу, вид роботи) друкують великими літерами. Назву теми роботи друкують великими літерами напівжирним шрифтом. Увесь інший текст друкують малими літерами (кегль 14), назва спеціальності починається з великої літери і береться в лапки; прізвище та ім’я автора роботи виділяють напівжирним шрифтом.

2.2. Зміст. Він відповідає плану роботи, про який йшлося вище. Єдиною відмінністю є зазначення номерів сторінок. Вказується лише номер початкової сторінки пункту плану.

2.3. Перелік умовних позначень. Якщо у роботі ви­користано понад п’ять умовних позначень (абревіатур, символів, скорочень, які не є загальноприйнятими), то це зазначається на окремому аркуші, розташованому перед вступом і відображеному у змісті.

2.4. Вступ. У вступі розкривається суть проблеми та її нау­кове і практичне значення, стан дослідження, вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проводити досліджен­ня. Тему пов’язують із проблемами загальнометодологічного характеру, з науковими пошуками і перспективами в галузі мовознавства. У Вступі висвітлюють актуальність теми, її новизну, визначають загальну мету і конкретні завдання дослідження, його предмет і об’єкт, деталізують методи дослідження, розкривають теоретичне та практичне значення роботи, наводять стислий огляд джерел і наукової літератури з досліджуваної теми та подають огляд історії та теорії дослідження проблеми з визначенням недостатньо вивчених чи складних питань, окреслюють структуру роботи. За обсягом вступна частина може складати 3-5 сторінок від загального тексту роботи.

Актуальність теми доводять шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими напрямами розв'язаннями проблеми. Актуальність теми необхідно пов’язати із сучасними проблемами в галузі, доцільно використати нові підходи, методологію, розглянути відоме явище у нових аспектах, дати нове тлумачення проблемних чи дискусійних питань. Увиразнення актуальності роботи передбачає посилання на ґрунтовні праці відомих науковців та чітке визначення проблемних питань з досліджуваної важливої проблеми.

У Вступі зазначають зв’язок теми роботи з кафедральними науковими програмами, планами, темам.

Новизна роботи передбачає визначення конкретного нерозв’язаного питання з досліджуваної проблеми, напрямів нового осмислення відомих наукових положень та аналізованого раніше фактичного матеріалу, особистого внеску студента в опрацювання розроблених питань, застосування новітніх підходів до аналізу фактичного матеріалу, висвітлення прикладного значення результатів роботи.

Мета роботи становить основну ідею дослідження. Як правило, мета збігається чи перегукується з темою, але формулювання мети має проблемний характер: вона повинна відбивати всі основні напрями роботи, тому може мати синтаксичну форму складного багатокомпонентного речення. Мета роботи визначає її загальну стратегію.

Завдання роботи тісно пов’язані з метою, вони випливають з мети та актуальності роботи. Завдання роботи становлять покроковий перелік конкретних дослідницьких заходів, які треба здійснити для досягнення загальної мети, тобто визначають тактику дослідження. Слід пам’ятати, що кожне поставлене завдання розв’язується в окремому підрозділі роботи, результати виносяться у висновки, отже, висновків роботи не може бути менше, ніж поставлених конкретних завдань. Невідповідність між поставленими завданнями та основним змістом роботи і висновками є серйозною помилкою.

Об’єкт та предмет дослідження – це поняття, співвідносні між собою як ціле і частина, де об’єкт є родовим поняттям (гіперонімом), а предмет – видовим (гіпонімом). Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обрано для вивчення. В об’єкті виокремлюється та його частина, яка є предметом дослідження. Отже, предмет – це безпосередньо те, що досліджено в курсовій роботі, а об’єкт – галузь, в якій існує предмет. Наприклад, якщо об’єктом дослідження є ономастичний простір творів О.Гончара, то предметом може бути мовна (лексична, словотвірна, стилістична та ін.) специфіка антропонімікону, використаного письменником.

Методи дослідження залежать від специфіки роботи, але переважна більшість студентських наукових робіт ґрунтується на описовому методі, методі кількісних підрахунків, різноманітних експериментальних методах. Проте потрібно пам’ятати, що перелік використаних методів подають не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалося тим чи іншим методом. Це дасть змогу пересвідчитися у логічності та прийнятності й необхідності вибору саме таких методів. У дипломних та магістерських роботах широко використовують як загальнонаукові методи (спостереження, індукція, дедукція, аналіз, синтез, порівняння, формалізація, моделювання та ін.), так і спеціальні методи.

Обов'язково слід зазначити, які нові наукові положення (практичні рекомендації) студентом запропоновані в дослідженні особисто. Якщо студент виступав за результатами дослідження на студентських наукових конференціях чи має відповідні публікації, про це також слід написати у вступі, тобто подати дані про апробацію результатів дослідження.

Наявність у Вступі зазначеної інформації свідчить про те, що його пишуть після підготовки основного тексту, проте бажано до написання роботи (після опрацювання матеріалу) скласти план Вступу як основу розгортання дослідження. План можна переробити впродовж написання роботи, а зміни відбити безпосередньо у Вступі.

2.5. Основна частина роботи підпорядкована загальній структурі дослідження і складається з розділів та підрозділів (якщо є необхідність – з пунктів (параграфів) та підпунктів), які обов’язково мають назви. Як правило, робота складається мінімум з 2-х розділів (курсова), максимум – з 3-4 розділів. Дипломні роботи бакалаврів складаються з 2-3 розділів, спеціалістів та магістрів - з 3-4 розділів, де перший розділ, як правило, присвячено розгляду теоретичного підґрунтя роботи. Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напряму та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. В кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викла­денням наведених у розділі наукових і практичних результатів.

У розділах основної частини подають огляд літератури за темою і вибір напрямів дослідження; виклад загальної методики й основних методів дослідження; проведені теоретичні дослідження і розрахунки; аналіз та узагальнення результатів дослідження.

Основна частина роботи повинна розкривати зміст теми. Ця частина найбільша за обсягом – вона становить понад 80% загального обсягу роботи. В цій її частині автор має не лише розкрити зміст теми, досягти поставленої мети та розв’язати поставлені завдання, а й подати цю інформацію в коректній науковій формі, доступній для сприйняття. Науковий текст передбачає логічний виклад матеріалу, використання відповідної термінології, поступове розгортання аргументації.

Основна частина призначена довести, що дослідження є новим, актуальним, оригінальним та своєчасним. Ця частина може містити класифікації, періодизації, власні визначення, узагальнення.

У Розділі І. розглядають сучасний стан обраної наукової проблеми, аналізують наявні з обраної проблеми праці науковців, увиразнюють той сегмент наукової проблеми, який потребує додаткового наукового опрацювання. В огляді літератури студент відзначає основні етапи розвитку наукової думки щодо обраної проблеми. Стисло, критично висвітлю­ючи публікації, студент повинен назвати ті проблеми, які потре­бують дослідження. У першому розділі переважно обґрунтовують вибір теми роботи, наводять методи дослідження і їх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику дослідження, розкривають методи розрахунків, формулюють гіпотези. Бажано закінчити цей роз­діл коротким резюме стосовно необхідності й перспективності проведень дослі­дження в цій галузі.

У наступних розділах розглядають конкретні питання обраної для аналізу проблеми та викладають результати власних дос­ліджень. Студент повинен давати оцінку повноти роз'язання виз­начених завдань, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, показників), їхнє порівняння з аналогійними дослі­дженнями українських та зарубіжних авторів. Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній темою ро­боти.

2.6. Висновки містять стислий виклад результатів дослідження, проведеного студентом. Висновки можна оформити як суцільний текст або як пронумерований перелік найголовніших результатів дослідження. Висновки не повинні суперечити основній частині або містити інформацію, якої не було в роботі. Висновки співвідносяться зі вступом роботи, тому вони повинні чітко відповідати всім параметрам, заявленим у Вступі. Висновків не може бути менше, ніж поставлених у роботі завдань. У Висновках форму­люють рекомендації щодо наукового та практич­ного вико­рис­тання результатів, увиразнюють прикладне значення роботи.

Після Висновків розміщують бібліографію та додатки.

Обсяг структурних частин твору має бути в таких межах:

Вступ – 4-5 стор. (для дипломної роботи бакалавра);

 5-6 стор. (для дипломної роботи спеціаліста);

 5-7 стор. (для дипломної роботи магістра);

Основна частина – 40-45 стор. (для дипломної роботи бакалавра);

 45-50 стор. (для дипломної роботи спеціаліста);

 65-70 стор. (для дипломної роботи магістра).

Висновки – 3-5 стор. (для дипломної роботи бакалавра);

 4-6 стор. (для дипломної роботи спеціаліста);

 5-7 стор. (для дипломної роботи магістра);

Робота має бути написана з дотриманням наукового стилю, вона не може містити просторічних слів, діалектизмів, суржику, риторичних питань, вигуків та розмовних конструкцій на зразок: «до речі», «між іншим», «хочеться додати», «мені здається» тощо.

Розділ 3. Ілюстрації, таблиці, формули, додатки 

3.1. Ілюстрації. У курсових роботах слід використовувати лише штрихові ілюстрації й оригінали фотознімків. Фотознімки розміром меншим за формат А4 треба наклеювати на стандартні аркуші білого паперу формату А4. Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують після номера ілюстрації. За потреби ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий текст). Ілюстрації (фотографії, схеми, графіки, карти) і таблиці слід подавати в роботі безпо­середньо після тексту, де вони згадані вперше, або в додатках, якщо їх обсяг займає понад 2 сторінки. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно у межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка, наприклад: Рис.1.2. (другий рисунок першого розділу).

Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послі­довно під ілюстрацією. Якщо у роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

3.2. Таблиці. Цифровий матеріал слід оформлюва­ти у вигляді таблиць. 

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» почи­нають з великої літери. Назви не підкреслюють. Заголовки колонок треба починати з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони самостійні. Висота рядків - не менше ніж 8 мм.

Таблицю розміщують у додатках або після першого згадування про неї в тексті так, щоб її можна було читати без повороту опалітуреного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При цьому назву вміщують тільки над її першою частиною. Якщо рядки або колонки таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її шапку, а в другому – боковик.

Якщо текст, повторюваний у графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінювати лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те саме», а далі лапками. Ставити лапки замість повторюваних цифр, знаків, математичних символів не варто. Якщо цифрові або інші дані у рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк (–).

На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому сло­во «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «... у табл.1.2». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див.табл.1.3».

3.3. Додатки. За потреби до додатків доцільно уналежнювати допоміжний матеріал, потрібний для повноти сприйняття дослі­дження, це а) проміжні розрахунки; б) таблиці допоміжних цифрових даних; в) інструкції та методики, опис алгоритмів і програм розв'язання завдань дослідження; г) ілюстрації допоміжного характеру; ґ)дані експериментів .

Додатки є необов’язковою частиною курсової роботи. Їх розміщують після бібліографії. Додатки оформлюють у кінці роботи: кожен додаток на окремому аркуші із зазначенням його номера та назви (заголовку), надрукованої вгорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток» і велика літера, що позначає додаток. Додатки позначають послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б тощо. Один додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка за потреби може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. В цьому випадку перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – підрозділ 3.1 додатка В.

Ілюстрації та таблиці, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис.Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А.1) – перша формула додатка А.

До роботи за необхідності додають списки умовних скорочень (вміщують після Змісту), відео- та аудіо матеріали, виготовлену наочність тощо. 

РОЗДІЛ 4. Оформлення списку використаних джерел 

4.1.Загальні вимоги. Наукове дослідження завершується списком використаної лі­тера­тури. Ця структурна частина наукового дослідження має назву «Список використаних джерел». Інші назви, такі як «Літера­тура», «Бібліографія», використовувати не рекомендується.

В цитуванні бібліографічних джерел необхідно дотримуватися таких вимог:

- всі цитати наводяться виключно українською мовою із зазначенням у бібліографії джерела мовою оригіналу;

- якщо цитату включено до основного тексту роботи, то її оформлення відповідає правилам оформлення прямої мови;

- науковий етикет потребує точного відтворення цитованого тексту, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором, тому текст наводять у тих самих граматичних формах, з тими ж авторськими особливостями, які наявні у джерелі;

- якщо ж цитату наведено не в повному обсязі, то необхідно вказати місце пропущених слів (речень) трьома крапками;

- якщо цитата, що має в кінці крапку, завершує речення, то в його кінці ставлять лише одну крапку не після лапок, а після квадратних дужок, в яких дається посилання на джерело цитати. Перед лапками може стояти лише знак оклику чи знак питання, якщо вони є в оригіналі; тоді крапку в кінці речення після лапок не ставлять;

- роботу не треба перевантажувати цитатами, допускається загальний обсяг цитування до 15-20% основного тексту роботи і не більше 2-4 рядків на сторінці.

- основну цитовану літературу опрацьовують у першому та другому розділах роботи, а у третьому вона може слугувати підґрунтям експериментального дослідження;

- вся цитована література повинна подаватися у бібліографії; вказівка на бібліографічне джерело передбачає його обов’язкове згадування в тексті роботи, тобто до списку використаних джерел включають лише публікації, цитовані в тексті. Невідповідність між джерелами, вказаними у списку літератури та наявними в тексті роботи, зумовлює значне зниження оцінки;

- дані про бібліографічні джерела (зокрема загальна кількість сторінок і номери сторінки, де розташовано цитати) повинні відповідати реальності;

- у магістерській роботі обов’язково повинні бути посиланні на публікації іноземних авторів (європейських, американських, авторів країн СНД);

- мінімальний обсяг використаних і цитованих наукових джерел такий:

для курсової роботи 2-го курсу – не менше 20-25 позицій;

для курсової роботи 3-го курсу – не менше 25-30 позицій;

для дипломної роботи бакалавра – не менше 35-40 позицій;

для дипломної роботи спеціаліста 5-го курсу – не менше 45-55 позицій;

для дипломної роботи магістра – не менше 60-70 позицій;

- якщо у роботі використано велику кількість джерел фактичного та довідкового матеріалу (понад 3-5 позицій), то їх розміщують після загального списку використаних джерел під назвою «Джерела» та «Довідкова література» і до загальної кількості наукової літератури не зараховують.

Корпус джерел фактичного та довідкового матеріалу містить: 1) оригінальні писемні пам’ятки, що належать певному культурно-історичному періоду і виступають як документи епохи: історичні праці (хроніки, літописи тощо), правові акти; 2) законодавчі акти; 3) архівні матеріали (організаційні документи, листи, щоденники, рукописи видань та ін.); 4) книжкові, газетно-журнальні видання, календарі, листівки, інші види друкованої продукції; 5) літературні твори; 6) праці лексикографічного характеру; 7) записи діалектного чи розмовного мовлення. 

4.2. Порядок подання використаних джерел у бібліо­графічному переліку. Матеріал у бібліографічному пе­ре­ліку може бути розташо­ва­ний в одному з таких порядків: (1) в алфа­вітному поряд­ку прізвищ перших авторів або заголовків (такий спосіб є найпоши­ренішим та універсальним); (2) у хроноло­гічному порядку або (3) за порядком появи посилань у тексті.

Для курсових та дипломних робіт доцільним є алфавітно-нумера­ційний порядок запису літературних джерел. Записи розта­шо­вують в алфавітному порядку за прізвищами авторів або перших слів назв творів, записаних не на автора. Авторів, які мають однакові прізвища записують в алфавітному порядку їх ініціалів. Праці одного автора записують за алфавітом перших букв назв його праць. Праці одного автора з однаковою назвою записують за хронологією.

Спочатку подають літературу, видану кирилицею, після неї – видану латинкою і далі – мовами з особливою графікою (за алфаві­том назв мов – арабською, вірменською, грузинською, єврейською, китайською, японською тощо). Звичайно публікації мовами з особливою графікою подають в українській транслітерації або у перекладі запису українською мовою. Порядок такої подачі зазначено нижче.

Бібліографічний опис літератури, виданої різними мовами, які послуго­вуються кирилицею, подають відповідно до кири­личного алфавіту, а потім мовами з латинською графікою.

Український алфавіт складається з 33 букв:

АБВГҐДЄЕЖЗИІЇЙКЛМНОПРСТ

УФХЦЧШЩЬЮЯ

Латинський алфавіт складається з 26 букв:

abcdefghijklmnopqrstuvwxyz

Список літератури має єдину наскрізну нумерацію від першого до останнього номера. Літерні додатки (а, б, в та ін.) до порядкових номерів не передбачені.

Основна вимога до укладання списку використаних джерел – однотипне оформлення і дотримання чинного державного стан­дарту на бібліографічний опис творів друку (ДОСТ 7.1–84).

Розділ 5. Захист роботи

5.1. Подання роботи до захисту.

Курсові роботи до захисту проходять такі етапи:

1) перевірка науковим керівником відповідності оформлення (остаточно видрукованої неопалітуреної) роботи встановленим вимогам – до 20 квітня;

в) рецензію.

Студент зобов'язаний подавати керівникові на першу перевірку частинами у встановлений термін. У випадку недотримання студентом календар­ного графіка виконання керівник має право звернутися до завідувача кафедри та декана з пропозицією про відрахування студента як такого, що не виконує навчальний план. Завідувач профілюючої кафедри вирішує питання про допуск студента до захисту, роблячи відповідний запис на титульному аркуші дипломної роботи. Якщо дипломна робота не відповідає вимогам даних рекомендацій, завідувач кафедри може не допустити студента до захисту, що має бути затверджене на засіданні кафедри. Також дипломна робота до захисту не допускається, якщо подана науковому керівникові на перевірку або на будь-який подальший етап проходження з порушенням встановленого терміну; написана на тему, яку своєчасно не було затверджено; виконана несамостійно; структура не відповідає вимогам; висновки необґрунтовані; не переплетена у тверду палітурку; недбало оформлена; містить велику кількість помилок (понад 10);

3) попередній захист дипломної роботи на засіданні кафедри загального мовознавства і лінгводидактики відбувається протягом 15-20 травня. Студенти, роботи яких були позитивно оцінені на поперед­ньому захисті, допускаються до складання державних іспитів та захисту дипломної роботи перед Державною екзаменаційною комісією. 

5.2. Критерії оцінювання дипломних робіт.

Оцінку за курсову роботу після її прилюдного захисту виставляє Державна екзаменаційна комісія, її рішення є остаточним і оскарженню не підлягає. У процесі визначення оцінки враховується низка важливих показників наукової відповідності дипломної роботи будь-якого рівня, це а) змістові аспекти роботи (актуальність обраної теми дослідження; спрямованість роботи на розробку практичних рекомендацій; відповідність логічної побудови роботи поставленим цілям і завданням; релевантність методологічного апарату; наявність креативних підходів до розв’язання визначених проблем; рівень обґрунтування запропонованих рішень; ступінь самостійності проведення дослідження; розвиненість мови викладу роботи та її загальне оформлення; б) якість захисту роботи (вміння стисло, послідовно й чітко викласти суть і результати дослідження; здатність аргументовано захищати свої пропозиції, думки, погляди; загальний рівень підготовки студента; володіння культурою презентації); в) обов’язково беруться до уваги оцінка рецензента та відгук наукового керівника.

Робота, в якій глибоко проаналізовано суть обраної проблематики, використано релевантні методи дослідження, запропоновано новітні підходи до розв’язання нагальних наукових завдань, зроблено арґументовані висновки та обґрунтовані пропозиції, увиразнено прикладні аспекти, може бути оцінена на "відмінно". Для відмінної оцінки магістерської роботи обов’язковою умовою є презентація її результатів на студентських або вищого рівня конференціях чи публікація розробок у наукових виданнях. Робота, оцінена на «відмінно», є бездоганною в усіх відношеннях, містить елементи новизни, має практичне значення, доповідь логічна і стисла, виголошена вільно, зі знанням справи, відгук і рецензія позитивні, відповіді на запитання членів ДЕК правильні і стислі.

Робота, в якій зроблено власну оцінку джерел наукової літератури, самостійно підібрано та проаналізовано фактичний матеріал, зроблено арґументовані висновки та обґрунтовані пропозиції, може бути оцінена на "добре".Тему такої роботи розкрито, але наявні окремі недоліки непринципового характеру: в теоретичній частині поверхово зроблено аналіз літературних джерел, елементи новизни чітко не представлені, недостатньо використано сучасну наукову літературу, є окремі зауваження в рецензії, доповідь логічна, виголошена вільно, відповіді на запитання членів ДЕК в основному правильні, оформлення роботи в межах вимог.

Робота, в якій прореферовано опублі­ковані джерела і на їх основі частково розкрито тему, допускається до захисту, але не може бути оцінена вище, ніж "задовіль­но". Тему такої роботи в основному розкрито, але наявні недоліки змістового характеру: нечітко сформульовано мету роботи, теоретичний розділ має виражений компілятивний характер, наукова полеміка відсутня, в аналітичній частині є надлишок елементів описовості, добір методів дослідження не завжди обґрунтовано, рецензія містить окремі зауваження, доповідь прочитана за текстом, не всі відповіді на запитання членів ДЕК правильними та повними. Є зауваження щодо оформлення дипломної роботи.