Методичні рекомендації до виконання курсових робіт з курсу Соціальне забезпечення, НУ ЛП

ЯК ВИКОНУВАТИ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ? 

а). Починайте огляд літератури з добре сформульованого дослідницького запитання як основної проблеми Вашого дослідження. Будьте при цьому ретельними, систематичными та організованими.

б). Заплануйте стратегію пошукових дій для виконання завдань огляду літератури, зокрема встановіть:

• Тип огляду літератури (див. далі)

• Типи джерел (див. далі)

в). Встановіть також параметри свого пошуку:

• Скільки часу Ви відводите для огляду літератури?

• Яким буде термін давності джерел?

• Якою буде мінімальна кількість джерел?

• Скільки бібліотек Ви відвідаєте? _ _ _тощо

• Як Ви будете реєструвати бібліографічні дані?

- в зошиті

- на карточках

- в електронному варіанті _ _ _тощо

г). Заведіть окрему папку або відкрийте комп'ютерну папку / файл /и.

Огляд літератури має на меті:

• Продемонструвати обізнаність з існуючими знаннями. Зробити загальний огляд «великих питань» та визначити існуючі прогалини. Вибрати деякі з них для власного подальшого дослідження.

- Добре виконаний огляд літератури виявляє рівень професійної компетентності (знання та вміння), здатності та досвід дослідника.

• Показати напрям наукового пошуку з досліджуваної проблеми, а також те, як саме нове дослідження пов'язане з попередніми.

- Добре виконаний огляд літератури розміщує здійснюване наукове дослідження у загальному контексті наукового пошуку.

• Підсумувати зроблене іншими. Синтезувати вже отримані результати наукового пошуку. Забезпечити контекст для своєї дослідницької роботи.

- Добре виконаний огляд літератури вказує на сфери погодженості, розбіжностей та виникнення нових запитань, підводить до межі дотепер відомого та окреслює напрям подальшого наукового пошуку.

• Навчитися існуючого досвіду. Сформувати розуміння теорій і методів.

Стимулювати нові ідеї.

- Добре виконаний огляд літератури акцентує на тому, що саме з виявленого іншими (процедури, прийоми та моделі дослідження) може бути корисним для наслідування; підводить дослідника до висування нових припущень/передбачень/гіпотез. 

Типи огляду літератури:

Огляд літератури, що демонструє ознайомлення із сферою дослідження, є важливою частиною дослідницької роботи. До типів огляду літератури належать:

• Огляд літератури для самонавчання

• Контекстуальний огляд літератури

Знаходить своє місце переважно на початку статті або звіту. Така вступна частина тексту підкреслює значущість та відповідність досліджуваного питання.

• Історичний огляд літератури

Прослідковує шлях розвитку наукової ідеї. Є корисним у вивченні найбільш важливих ідей у певній галузі, а також при першому знайомстві із сферою дослідження.

• Теоретичний огляд літератури

Представляє та порівнює різні теорії, що прагнуть пояснити певне явище, та оцінює слушність зроблених пояснень. Поєднання двох теорій в одну або подальший розвиток уже існуючої теорії створює гібрид, а саме:

- Історично – теоретичний огляд літератури

Результат представлення існуючого стану знань та зведення в одну цілісну картину порівнюваних наукових повідомлень формує:

• Інтегративний огляд літератури

Представляє сучасний стан знань. Його різновидом є:

 -Методологічний огляд літератури

Тут оцінюється методологічна значущість попередніх досліджень. Зазначається, як відмінні підходи, моделі, способи вимірювання тощо призвели до тих чи інших, у тому числі суперечливих результатів.

Особливим технічним прийомом в обидвох випадках є:

 - Мета – аналіз

Дослідник збирає деталі (часто комп’ютеризованим способом), що стосуються великої кількості наукових проектів (величина вибірки, дата публікації, ступінь впливу змінних тощо), а потім статистично аналізує цю інформацію та підсумовує її. 

Функції огляду літератури:

• Дослідити історію проблеми - Що зроблено іншими з цієї проблеми?/ Які аспекти вони вивчали?/ Які підходи застосовували?/ Які отримали результати?/ З якими труднощами зустрічалися?

• Допомогти у виборі дослідницьких процедур - Стосується програми (дизайну) дослідження.

• Ознайомитися з теоретичним підґрунтям проблеми - Як Ваша проблема співвідноситься з більшим обсягом взаємопов’язаних ідей?

• Оцінити переваги попередніх досліджень – Значущість, якість програми (дизайну) дослідження, обґрунтованість зроблених висновків – сильні сторони і обмеження

• Обґрунтувати вибір головної проблеми Вашого дослідження

Типи джерел:

• Наукові журнали (періодичні видання) (див. дод. А – 4; 13.4). Відіграють основну роль у системі наукового спілкування. Усе частіше зберігаються в електронному форматі (див. дод. А – 19).

• Книги, монографії, перекладні видання (див. дод. А – 1.1—1.6; 2; 3; 5)

• Дисертації, автореферати (див. дод. А – 15; 16)

• Матеріали конференцій (див. дод. А – 4; 6)

- Тези (див. дод. А – 13.3)

- Збірники статей (див. дод. А – 13.4)

• Закони, нормативні акти (див. дод. А – 3; 8)

• Урядові видання (див. дод. А – 3; 8)

• Довідкові видання (див. дод. А – 7.1.-7.2; 9; 10; 11; 13.5; 14; 18)

• Неопубліковані роботи – звіти, документи (див. дод. А – 12; 17)

• Інтернет-джерела (див. дод. А – 19) 

Вживання цитат 

Цитування слів іншого дослідника виправдано лише двома причинами:

•  вагою судження відомого науковця –

 «Хто сказав це» має вирішальне значення.

• «Як це сказано» є важливим елементом – досконале, точне висловлювання для викладу складного питання.

- Майже завжди доцільніше перефразовувати, звертаючись безпосередньо до читача. Сутність цитати може бути передана шляхом старанного перефразування з усією ясністю і переконливістю впливу оригіналу. Отже, краще не цитувати.

- Перефразовані ідеї іншого дослідника повинні наводитися з посиланням на джерела. 

Вправа 2 (планування огляду літератури) 

• Обґрунтуйте актуальність основної проблеми Вашого дослідження. Хто раніше працював над визначеною Вами проблемою дослідження? Що із зробленого раніше можна застосувати у Вашому дослідженні? Які прогалини існують у дослідженнях? Яким буде Ваш внесок у науковий пошук?

• Укладітьперелікключових питань/концепцій, що стосуються визначеної Вами основної проблеми дослідженнята потребують вивчення у Вашому огляді літератури.

• Які типи джерел Ви будете використовувати для збору інформації?

• Знайдіть дві статті, що стосуються Вашої теми. При цьому намагайтеся відшукати одну теоретичну/описову статтю і одну статтю, в якій йдеться про результати емпіричного дослідження.

• Зробіть стислий критичний огляд кожної статті, відповідаючи на такі запитання: 

- Якими є основні поняття і термінологія використані автором статті?

- Про яку основну ідею/ї та які основні результати йдеться у цій статті?

- Поясніть, наскільки важливою є ця стаття для обраної Вами проблеми дослідження.

- Якими є позиція/точка зору та висновки автора стосовно досліджуваної проблеми? 

Особливості процесу виконання огляду літератури 

• Процес виконання огляду літератури допомагає:

- послідовно організувати та розташувати ідеї;

- згрупувати пов’язані між собою ідеї;

- відокремити більш загальні ідеї від більш конкретних, специфічних ідей або деталей.

• Ведення попередніх записів організуєнотатки, визначає перелік ідей, а також план тексту.

• Написання тексту формує:

-перший начерк письмової роботи;

- вступ і висновки.

• Переписування:

- оцінює і шліфує текст шляхом перегляду його структури, пошуку помилок та неточностей;

- поєднує два процеси: перевірки та редагування. 

Пропозиції щодо виконання огляду літератури: 

•  Починайте відразу.

•  Зробіть перерву, потім поверніться до вже виконаного.

•  Продовжуйте написання, дотримуючись притаманних Вам звичок.

•  Розбийте більші фрагменти на менші для їхнього опрацювання. 

Виконайте послідовний аналіз наукової літератури та джерел з визначеної проблеми за наступною схемою (виклад основного змісту своїми словами, виключення цитування): 

• Якими є основні поняття і термінологія використані автором джерела?

• Про яку основну ідею/ї та які основні результати йдеться у цьому джерелі?

• Поясніть, наскільки важливим є це джерело для обраної Вами проблеми дослідження.

• Якими є позиція/точка зору та висновки автора стосовно досліджуваної проблеми? 

3. Узагальнення опрацьованої літератури і написання висновків. Перелік виявлених потреб для подальшого наукового пошуку 

Стадії узагальнення виконаного огляду літератури: 

Стадія 1 – Сформулюйте головні питання/концепціїВашого дослідження за порядком їхньої важливості або у логічній послідовності. 

Стадія 2 – Для кожної головної концепції сформулюйте підтеми/групи джерел та розташуйте підзаголовки під кожним головним заголовком у логічній послідовності. 

Стадія 3 – Додайте найбільш важливі джерела, що підтверджують кожну підтему, та зробіть посилання на них. 

Ключові запитання, на які Вам необхідно відповісти в огляді літератури: 

• Чи я включила/в основну галузеву літературу, що безпосередньо  стосується моєї теми?

• Як опрацьована мною література допомагає зосередитися на моєму дослідженні (припущеннях/передбаченнях/прогнозах/гіпотезах, запитаннях, теоретичній моделі/моделях, досліджуваних концепціях, прогалинах в інформації/знаннях тощо)? 

Кінцева версія: 

• Обов’язково представте основні питання/концепції, що розглядаються у джерелах та відповідаютьтемі Вашого дослідження.

• Включіть джерела, що стосуються основних питань/концепцій.

• Намагайтеся представити в інтегрований спосіб поєднання результатів/ точок зору із сукупності досліджень шляхом зіставлення досліджень; пов’яжіть дослідження певним чином або покажіть, чим вони відрізняються;

• Представте своє власне бачення опрацьованої літератури шляхом включення стислого викладу змісту основних літературних фрагментів та представлення наприкінці інтегрованого підсумку, що чітко окреслює значення/впливи, проектуючи їх на Ваше дослідження. 

Деякі типові проблеми: 

• Відсутність вступної частини в літературному огляді, що визначає організаційну структуру цього розділу

• Нечітке визначення того, як Ваше дослідження ґрунтується на або відрізняється від попередніх

• Пропущено основну літературу з проблеми дослідження

• Надмірне використання цитат

• Відсутність висновків

• Відсутність переліку виявлених потреб для подальшого наукового пошуку

• Наявні орфографічні, граматичні, друкарські помилки та стилістичні неточності 

4. Оформлення списку наукової літератури і джерел, а також посилань 

Літературою називають будь-які витвори людської думки, що втілені в писемному слові й мають суспільне значення. Таке розуміння генетично сходить до буквального, тобто первісного зна­чення самого слова «література». Це слово латинського походження і означає «літера»: слово література починає з визначення, за яким спочатку до літератури входить усе, що тільки зображено буквами. Тобто уся сукупність наукових, художніх та інших творів того чи іншого народу, періоду або всього людства може вважатися літературою. Літературою за темою дослідження є сукупність друкованих творів певної галузі знань, з певного питання.

Будь-яка писемна пам'ятка, документ, що використовується дослідником як основа побудови наукового дослідження, є джерелом. Джерела бувають різних видів, що зумовлено знаковою природою документа. У залежності від знакового походження розрізняють такі види документів, як текст, ноти, карти, зображення, шрифт Брайля тощо; за фізичною формою джерела поділяють на мікроформи, електронні ресурси.

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Бібліографічний опис складається безпосередньо за друкованим твором або за каталогами та бібліографічними покажчиками повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв (окрім тих, що вже є в оригіналі). Джерела можна розміщувати трьома способами:

– в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків джерел;

– увесь список формується в алфавітному порядку за прізвищем першого автора або назвою;

– у порядку появи (згадування) посилань у тексті курсової роботи.

Алфавітний порядок складання списку використаних джерел має загальну (наскрізну) нумерацію, при цьому спочатку подається література кирилицею, а після неї латиницею.

Формування списку використаних джерел за появою посилань у тексті є більш простим способом і полягає у наскрізній нумерації джерел незалежно від того, чи це нормативний акт, чи автор прізвище якого починається з будь-якої літери абетки. Список використаних джерел повинен мати не менше 20 джерел. На кожне з наявних у списку джерело в роботі має бути хоча б одне посилання. Список використаних джерел розташовується після висновків з продовженням нумерації аркушів.

Посилання. В залежності від місцезнаходження посилань на авторство у структурі наукової роботи розрізняють підтекстовий та закритий способи. Може бути використаний і внутрішньотекстовий спосіб, при якому частина відомостей про джерело подається у масовому тексті, а відсутні дані – після нього.

Закриті посилання. Якщо після цитати в квадратних дужках подається номер джерела та сторінки, з якої наводиться цитата або почерпнута певна ідея, такі посилання називаються закритими. Це вид посилань дуже зручний за умови, якщо у автора вже оформлений список використаних джерел.

Підтекстові посилання. Цей вид посилань більш зручний, оскільки дає можливість відразу ознайомитися із джерелом, яке цитується чи згадується. Водночас підтекстові посилання значно збільшують обсяг роботи. Інформація про джерело подається у підрядковому запису і містить всі елементи опису літератури. Підтекстове посилання та відповідну цитату у тексті пов’язують умовні позначки (як правило, це арабські цифри, рідше – зірочки) на верхній лінії шрифту.

У роботі можна використовувати наскрізну (у випадку закритих посилань) або посторінкову нумерацію (підтекстові посилання), починаючи з цифри «1» на кожній окремій сторінці тексту. Якщо кількість посилань невелика, то можна користуватися зірочками. Проте у всій роботі повинна бути одна форма позначок: цифри або зірочки. У випадку наскрізної нумерації доцільно укладати список літератури і джерел в алфавітному порядку.

Для забезпечення сумісності бібліографічних даних як на вітчизняному, так і на міжнародному рівні, полегшення процесів розуміння та обміну інформацією як необхідної умови інтеграції до світового інформаційного товариства у сфері інформаційної діяльності відбулася уніфікація бібліографічного запису у відповідності до міжнародних рекомендацій та національних стандартів.

Для уніфікації складання бібліографічного опису на міжнародному рівні, забезпечення можливості обміну результатами каталогізації в Україні було розроблено новий національний стандарт ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання», який набув чинності 1 липня 2007 року. Він є базовим для системи стандартів, правил, методичних посібників зі складання бібліографічного опису.

Більшість нововведень пояснюється прагненням розробників максимально точно слідувати базовому принцип Міжнародного стандартного бібліографічного опису (ISBD) — подавати інформацію у бібліографічному описі в тому вигляді, в якому вона представлена в об'єкті опису. Новий стандарт вміщує тільки універсальні правила, спільні для всіх видів документів, але правила складання бібліографічного запису ілюструються фрагментами опису різних видів документів – використаних наукової літератури і джерел (див. Додаток А).

5. Самооцінювання виконаного огляду літератури 

Після виконання огляду літератури дайте відповіді на такі запитання: 

• Чи достатню кількість джерел було використано у процесі виконання огляду літератури?

• Чи представлено результати виконання всіх 5-ти завдань до курсової роботи?

• Чи показаний зв’язок запропонованого дослідження з попередніми з досліджуваної проблеми?

• Чим запропоноване дослідження відрізняється від попередніх з досліджуваної проблеми? Чи це чітко окреслено?

• Які джерела (не більше п’яти) стосуються Вашого дослідження якнайбільше? Підкресліть їх у списку літератури.

• Чи на рівні узагальнення визначено основні питання/концепції, що розглядаються в публікаціях?

• Які нові відповіді надасть запропоноване дослідження?

• Чи список наукової літератури та джерел, а також посилання в тексті оформлені згідно з вищеозначеними вимогами?

Додаток А

Вимоги до оформлення списку використаних наукової літератури і джерел (зразок) 

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!