Основні принципи організації режиму секретності, Методи та засоби захисту інформації, НУ ЛП

1.3. Основні принципи організації режиму секретності

Організація режиму секретності – це безперервний і багатоплановий процес. Він охоплює широке коло проблем, що відносяться до охорони державної таємниці. Це означає, що режим секретності призначений забезпечити скритність секретних робіт, що проводяться на об’єктах держави.

Режим секретності організується і забезпечується незалежно від ситуації, що склалася в державі, мирний час або “особливий період”. При цьому, якщо в мирний час він здійснюється з метою збереження в таємниці потенційних можливостей держави, то в “особливий період” – для досягнення високої ефективності заходів при проведенні секретних робіт в умовах надзвичайної ситуації.

В широкому плані, вимоги режиму секретності охоплюють службову діяльність як державного апарату управління, так і підприємств, установ і організацій (особливо, які зайняті в сфері науки та оборонних галузях промисловості).

Режим секретності ґрунтується на неухильному виконанні законів і нормативних актів, особистій відповідальності за збереження довірених державних секретів.

Кожне підприємство, установа, організація, спираючись на чинну нормативно – правову базу, розробляє і здійснює практичні заходи по забезпеченню режиму секретності. У відпрацюванні цих заходів повинні приймати участь всі працівники причетні до державної таємниці. Заходи розробляються стосовно до характеру життєдіяльності конкретного об’єкту, з врахуванням притаманних йому специфічних особливостей і вимог сьогодення.

Заходи режиму секретності повинні бути невід” ємною складовою частиною діяльності об’єкта по надійному перекриттю можливих каналів витоку секретних відомостей – як про об’єкт в цілому, так і про діяльність його окремих ланок.

Організація режиму секретності, як і кожний складний творчий процес, вимагає комплексного і всебічного підходу до його рішення. Теоретичну основу рішення цього завдання складає наукове узагальнення практики повсякденної діяльності Міністерств, відомств, окремих об’єктів. При організації режиму секретності необхідно керуватись наступними принципами:

- основою і вищим принципом в роботі по організації режиму секретності є Закон України “Про інформацію” і “Про державну таємницю”.

Державну політику щодо державної таємниці, як складової частини загальнонаціональної інформаційної політики та політики забезпечення безпеки України від зовнішніх та внутрішніх загроз, формує Верховна Рада України.

Президент України, Кабінет Міністрів України інші органи державної виконавчої влади, а також органи місцевого і регіонального самоврядування, забезпечують реалізацію цієї політики в межах своєї компетенції.

Спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба Безпеки України. Окремі функції у цій сфері виконують відповідні державні органи в межах повноважень, передбачених законодавством.

Служба Безпеки України здійснює безпосереднє керівництво роботою по попередженню витоку державної таємниці, що стосується як всієї держави, так і міністерств, відомств та окремих об’єктів, у відповідності з вимогами часу і ситуацією, що склалася в державі. На підставі глибокого аналізу стани справ із забезпеченням збереження державної таємниці в країні, окреслюються шляхи подальшого удосконалення функціонуючої системи режимних мір, визначаються загальні напрямки, необхідні форми і методи державних органів по організації протидії всім видам розвідок.

Режим секретності, як найважливіша складова частина національної системи безпеки, організується у повній відповідності з її вимогами. Разом з тим, в ході функціонування системи проглядається і зворотній зв’язок. Творчий розвиток режимних заходів в середині міністерств, відомств і окремих об’єктів, з врахуванням загальних завдань, веде до подальшого удосконалення режиму секретності в країні в цілому. Завдання режиму секретності складається у підтриманні його на рівні сучасних вимог.

- принцип централізації і контролюза режимом секретності є необхідною умовою його ефективності. Він безпосередньо випливає із загальних підвалин керівництва суспільством.

Вище підкреслювалось, що режим секретності в країні регламентується законодавчими і нормативно – правовими актами. В державі загальний контроль за забезпеченням охорони державної таємниці в Міністерствах, відомствах, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкованості здійснює Служба Безпеки України. Їх робочим органом в рішенні цього завдання є територіальні підрозділи в областях.

Принцип централізації дозволяє відпрацьовувати загальний задум перекриття можливих каналів витоку відомостей, що складають державну таємницю, об’єднувати і координувати зусилля всіх наявних сил і засобів на його здійснення. Крім цього, цей принцип забезпечує єдність поглядів на організацію режиму секретності, а також вимог до посадових осіб, що мають відношення до його організації, по їх підготовці, оволодінню прийомами і методами робіт по забезпеченню збереження державної таємниці.

Такий підхід до керівництва режимом секретності обумовлений не тільки його важливою роллю в забезпеченні надійності охорони державної таємниці, але і прагнення підвищити особисту відповідальність керівників всіх рівнів за якість і ефективність режимних заходів. Недооцінка стану справ по забезпеченню збереження державної таємниці може привести до непоправних наслідків і нанести значну шкоду інтересам України.

Принцип централізації не виключає і елементу самостійності в керівництві окремими напрямками режиму секретності. Це дає можливість проявляти ініціативу і здійснювати творчий підхід до розробки особливих прийомів забезпечення режиму секретності в своїй галузі і його організації з врахуванням специфіки діяльності.

Контроль за режимом секретності служить головній меті – постійно мати на кожному об’єкті такий рівень стану режиму секретності, який би забезпечував надійне закриття можливих каналів витоку секретних відомостей про їхню життєдіяльність. Контроль органічно входить в систему організації режиму секретності і є одним з основних факторів, що забезпечують його ефективність.

За масштабами контроль ділиться на внутрішній і контроль вищестоящих організацій. Внутрішній контроль спрямований, головним чином, на забезпечення своєчасного і якісного проведення запланованих режимних заходів. В його здійсненні повинні приймати участь всі посадові особи причетні до охорони державної таємниці. Вони ведуть контроль, як правило, в ході виконання повсякденної діяльності.

Контроль вищестоящих організацій здійснюється силами режимно – секретного органу цієї організації або комплексними комісіями. Це дозволяє найбільш глибоко вивчати стан справ з режимом секретності, об’єктивно оцінювати його ефективність, викривати недоліки і причини, що їх породжують, а також, здійснювати практичну допомогу в організації і проведенні режимних заходів.

- принцип безкомпромісного підходу до виховання кадрів і особистої відповідальності за збереження державної таємниці.

Цей принцип обумовлює високу дієвість режиму секретності. Здійснення цього принципу передбачає систематичну роботу з працівниками, діяльність яких пов’язана з державною таємницею. Ця робота спрямовується на свідоме виконання цими працівниками вимог законодавчих і нормативних документів з питань охорони державної таємниці.

- принцип персональної відповідальності за збереження довіреної інформації, що вміщує державну таємницю і обмеження кола осіб, що допускаються до цієї інформації.

Цей принцип створює умови для надійного закриття каналів можливого витоку інформації. Він спрямований на те, щоби виключити можливість випадкового або навмисного розголошення державної таємниці.            Це значить, що кожна посадова особа повинна знати тільки той обсяг інформації, який їй необхідний для виконання службових обов’язків. Н кожному об’єкті повинні створюватись відповідні умови, визначені найбільше важливі відомості, забезпечене їх надійне уособлене зберігання і встановлений суворий порядок допуску і доступу до них.

- принцип спеціального підбору і професійної підготовки кадрів режимно – секретних органів.

Принцип суттєво впливає на якість забезпечення режиму секретності. Основними критеріями оцінки готовності режимно – секретних органів для рішення своїх завдань є: наявність ділових якостей, ґрунтовна професійна підготовка , активність, творчий підхід, принциповість.

При цьому треба враховувати, що професійна підготовка кадрів, які приймають участь в організації і забезпеченні режиму секретності, не може здійснюватись тільки у вигляді централізованого навчання, перепідготовки і підвищення кваліфікації на відомчих курсах. Вона повинна здійснюватись і в ході практичної роботи. Обидві форми повинні сполучатись і удосконалюватись.

- важливу роль у створенні надійного режиму секретності і його подальшого удосконалення грає принцип наукового підходу до цієї проблем.

Зрозуміло, що загальна спрямованість режиму секретності, форми і методи охорони державної таємниці знаходяться в органічній залежності від стану політичної ситуації в світі і змісту завдань, що стоять перед органами державного управління. Мета наукового підходу до рішення проблеми створення надійної системи охорони державної таємниці складається з того, щоби вона забезпечувала скритність робіт, що проводяться на об’єктах. Ці проблеми потребують наукового опрацювання. Наукова робота в галузі охорони державної таємниці повинна визначати критерії для оцінки ефективності впроваджуваних режимних заходів, викривати найбільш небезпечні напрямки можливого витоку секретних відомостей і використовувати досягнення науки і техніки для відпрацювання рекомендацій по їх закриттю, по протидії іноземним технічним розвідкам. Важливе місце в рішенні цієї проблеми належить науково – дослідним установам.

Служба Безпеки України, Міністерства та відомства основні зусилля повинні спрямовувати на всебічне вивчення фактичного стану охорони державної таємниці, координацію зусиль всіх зацікавлених установ по комплексному закриттю можливих каналів витоку інформації, яка вміщує в собі державну таємницю.

З цією метою організовуються і проводяться дослідні роботи, конференції, наради, дослідження окремих теоретичних і практичних питань, практикуються розробка наукових повідомлень, звітів, доповідей, рефератів.

Перераховані вище принципи є відображенням досвіду по організації і здійсненню системи режимних заходів, конкретного впровадження в життя вимог законодавчих і нормативних документів в галузі охорони державної таємниці. Вся ця робота повинна вестись безперервно, конкретно і цілеспрямовано, бути гнучкою у виборі засобів, форм і методів.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!